Цирковой медведь — це класика. Ще сто років тому назад жодне бродяче виставлення не обходилося без косолапого, який ходить на задніх лапах, кланяється, крутить м'яч. Але за цією уміливою картинкою ховаються роки жорстокої дресури, зламана психіка тварини та, на жаль, сучасні заборони. Як змінювалося ставлення до медведів-артистів? Чому цей номер йде в минуле?

Історія: від скоморохів до світових манежів

Перші згадки про танцюючих медведів на Русі датовані XI століттям. Скоморохи водили медведів на ланцюгах, показуючи «медвежу комедію»: звір зображував п'яного чоловіка, бабу, бився з господарем. Медведь був символом сили та глупості. У XIX столітті в Європі стали популярними «медвежі театри» — наприклад, у Швейцарії, де мишок навчали жонглювати. У СРСР циркова школа довела дресуру до досконалості: медведі їздили на мотоциклах, грали на балалайках, піднімали гири.

Методи дресури: від кнута до пряника

Традиційна дресура медведів базувалася на болі. Використовували металеве кільце в носі (його діркали), палиці-кнути, голод. Медведь запам'ятовував: якщо не встати на задні лапи, буде болісно. Так вироблявся умовний рефлекс. Однак сучасна гуманна дресура (метод позитивного підкріплення) також існує. У цирку братьїв Запашних, наприклад, з медведями працюють через ласощі (мед, печиво, рибу). Але будь-яка дресура дикого звіра — стрес для нього. Медведь залишається хижаком, і навіть найласковіший цирковий мишка може в будь-який момент відправити дресировщика в лікарню.

Відомі медведі-артисти

Найвідоміший медведь у історії цирку — Михайло Потапыч (відомий за фільмом «Цирк» з Любов'ю Орловою). У 1930-х роках в СРСР виступав медведь по кличці Яша, який гастролював по Європі. У сучасному цирку — медведі Куклачова (кошки — це так, але і медведі у нього були). Брати Едгард і Аскольд Запашні працюють з бурими медведями: їхні номери «Медвежий рок-н-ролл» відомі. У західному цирку (Cirque du Soleil) живих медведів не використовують — тільки акробатів у костюмах. А от у старому американському цирку братів Рінглінг був знаменитий медведь-жонглёр.

Номери та трюки: що вміє цирковий медведь

Стандартний набір: хода на задніх лапах, кульбіти, їзда на велосипеді, катання на роликах, «рукопожаття», гра на музичних інструментах (насправді — імітація рухів), кручення булав. З складного: баланс на м'ячі, проход через горючий обруч, «медвежий футбол» (бити по м'ячу лапою). У найкращих випадках медведь робить стойку на руках. Деякі медведі вміють відкривати клювом замок — це високий рівень інтелекту.

Етика та сучасність: чому медведів прибирають з цирку

З 2000-х років проти використання медведів у цирку активно виступають зоозахисники. Причини: неестествене середовище існування (тісні клітки, світло, шум), жорстокі методи дресури (даже «гуманні» передбачають придушення волі), коротка тривалість життя (у цирку медведі живуть 15-20 років замість 30-40). Деякі країни (Греція, Індія, Нідерланди) взагалі заборонили використання диких тварин у цирку. У Росії такого заборони поки що немає, але громадське мнение змінюється. Все частіше глядачі обирають цирки без тварин. Медведів замінюють аніматроніками або акробатами у костюмах.

Що відбувається з медведями після цирку

Раніше старих артистів усыпляли. Тепер існують притулки для циркових медведів (наприклад, «Дикий сад» у Калузькій області). Там звірі проходять реабілітацію: їх навчають не боятися лісу, добувати їжу. Не всіх можна випустити в дикą природу — занадто звикли до людини. Але навіть життя у вольєрі з басейном і корягами краще, ніж клітка перед виставленням. Медведі, яких врятували з передвижних цирків, часто страждають від ожиріння, психічних розладів (качання з боку в бік).

Медведь-циркач — це протирічливий образ. З однієї сторони, він викликає усмішку та аплодисменти. З іншої — нагадування про те, як людина підкорила природу. Подивіться на номер з медведем, але подумайте: що відчуває сам артист?

Постоянный адрес данной публикации: