Автор: Н. Л. ЯКОВЕНКО

(КИЇВ)

Дудко I.Д. Нацiональнi iнтереси США у постбiполярному свiтi. - К.: КНЕУ, 2003. - 208 с

Тема, яку дослiджує авторка монографiї, не є надто новою, але лише зараз набула вигляду цiлiсного дослiдження. Вивчення сутностi нацiональних iнтересiв США є дуже актуальним для наукового аналiзу сучасної мiжнародної полiтики й має неабияке значення насамперед для України, адже реалiзацiя українських нацiональних iнтересiв потребує обов'язкового врахування нацiональних iнтересiв США: з огляду на окресленi геополiтичнi орiєнтацiї нашої держави Сполученi Штати виступають тим партнером, вiд якого певною мiрою залежатиме майбутнiй розвиток України на свiтовому просторi. Слiд особливо наголосити на тому, що книга I.Д. Дудко є українською науковою розробкою, де багато уваги придiлено аналiзовi американо-українських вiдносин i водночас висвiтлено позицiю нашої держави в сучасному свiтi.

Звертаючись до аналiзу нацiональних iнтересiв США, українська дослiдниця детально розглядає теоретичний аспект проблеми, простежує процес формування й еволюцiї концептуальних засад нацiонального iнтересу в американськiй полiтичнiй науцi. Варто пiдкреслити, що в монографiї представлено

стр. 213

наукову оцiнку деяких американських концепцiй нацiонального iнтересу, виявлено їхню роль в опрацюваннi зовнiшньополiтичних орiєнтирiв країни, проаналiзовано теоретичнi пiдходи таких вiдомих американських дослiдникiв, як Г.Моргентау, А.Джордж, А.Волферз, Дж.Розенау, Р.Арон, Ч.Бiард, Дж.Кеннан, М.Нiнчич.

Окремий роздiл присвячено аналiзовi американської полiтичної думки щодо структурних компонентiв та iдейних засад процесу формування нацiональних iнтересiв США. Авторка передусiм вирiзняє й характеризує низку джерел (зовнiшнiх, суспiльних, урядових, посадових, iндивiдуальних) як важливих компонентiв процесу формування зовнiшньополiтичного курсу Сполучених Штатiв. Наголошується на тому, що внутрiшня складнiсть, як i певна суперечливiсть структурних компонентiв процесу формування зовнiшньої полiтики США, об'єктивно зумовлюють проблему їхньої багатосторонньої взаємодiї в процесi прийняття остаточних рiшень (с. 36). Авторка довела, що зовнiшня полiтика США має складну структуру впливiв i кожен iз її компонентiв, навiть iз урахуванням самостiйного змiсту, тiсно переплетений iз iншими, що забезпечує послiдовнiсть певних орiєнтирiв зовнiшньополiтичного курсу США.

Певну увагу придiлено з'ясуванню традицiйностi американських зовнiшньополiтичних орiєнтирiв i iдейним засадам функцiонування тих структурних компонентiв, що мають соцiальну спрямованiсть i при цьому впливають на процес окреслення нацiональних iнтересiв країни. На думку I.Д.Дудко, iдейнi засади виступають об'єднуючою платформою впливiв урядової бюрократiї на чолi з президентом або рiзних груп iнтересiв чи суспiльства в цiлому на процес опрацювання зовнiшньополiтичного курсу, що за умов суперечливостi або навiть контрдiї структурних компонентiв у системi зовнiшньої полiтики дає можливiсть унiфiкувати їхнi iнтереси як передумови визначення загальнонацiональних цiнностей та формування на цiй основi певних зовнiшньополiтичних орiєнтирiв (с. 37).

Цiкавим виглядає проведений авторкою аналiз наукових розробок щодо iдей та нацiональних iнтересiв, представлених рацiоналiстичною (Дж.Оделл, К.Сiккiнк, Дж. Ґолдстейн, Р.Кеогейн, Т.Райс-Каппен, Т.Пурвiс, А.Гант) та конструктивiстською (Дж.Фiске, М.Лаффей, Дж.Вельдес, А.Ескобар) школами американської полiтичної думки. I.Д.Дудко виявляє рiзноплановiсть їхнiх пiдходiв до аналiзу та подання проблеми, рiзноманiтнiсть поглядiв на шляхи формування iдей i на iдейнi засади нацiональних iнтересiв Сполучених Штатiв.

З'ясування теоретичних аспектiв iз їхньою практичною реалiзацiєю представлено роздiлом "Зовнiшньополiтична практика та нацiональнi iнтереси США: iсторичнi витоки сучасних тенденцiй" (с. 45-66). Авторка детально розглядає iзоляцiонiзм та глобалiзм як двi важливi зовнiшньополiтичнi стратегiї США, що були провiдними на рiзних етапах формування американської нацiї. Наголос зроблено на аналiзi неоглобалiстських орiєнтацiй американської зовнiшньої полiтики. Переконливо доведено роль доктрини Монро у формуваннi та реалiзацiї зовнiшньополiтичних курсiв за конкретних iсторичних умов, показано панамериканську спрямованiсть "14 пунктiв" В.Вiльсона та антикомунiстичну спрямованiсть доктрини Трумена.

За авторським прогнозом, глобалiстськi тенденцiї зовнiшньої полiтики США й надалi чiтко виявлятимуться в системi мiжнародних вiдносин (с. 66). Водночас дослiдниця вiдзначає суттєвi еволюцiйнi змiни американського гло-балiзму, що за умов однополярностi свiту набуває рис вiдвертого нав'язування свiтовi думки Сполучених Штатiв.

стр. 214

Говорячи про свiтогляднi позицiї в системi формування нацiональних iнтересiв США (с. 67-81), I.Д.Дудко зазначає, що сучасний американський консерватизм i сучасний американський лiбералiзм рiзняться розробкою шляхiв досягнення певних внутрiшньо- та зовнiшньополiтичних орiєнтирiв, утворюючи при цьому сталi традицiї полiтичної дiяльностi американських адмiнiстрацiй як у межах країни, так i на мiжнароднiй аренi. Особливе мiсце посiдає тенденцiя щодо лiдерства країни в мiжнародних справах, пристосування мiжнародного середовища до внутрiшнiх потреб розвитку суспiльства й, насамперед, його подальшого економiчного прогресу, утвердження американських засад життя у свiтовому масштабi. Свiтогляднi позицiї суспiльства виступають як iдеологiчнi засади зовнiшньополiтичного курсу, забезпечуючи не лише його наступнiсть, а й зв'язок iз утвердженими цiннiсними орiєнтирами американської нацiї.

Сформованi в умовах постбiполярного свiту доктрини забезпечення нацiональних iнтересiв США базуються на iдеї лiдерства, яка є провiдною у визначеннi зовнiшньополiтичних орiєнтирiв держави. Це показано в окремому роздiлi монографiї, де I.Д.Дудко представила критичний аналiз сучасних доктрин i пiдходiв, розроблених пiсля розпаду СРСР та краху соцiалiстичного табору. У цьому зв'язку проаналiзовано розробки таких сучасних американських аналiтикiв, як Дж.Чейс, А.Тонелсон, Д.Ґордон, Р.Гантер, Дж.С.Нi, Р.Д.Шульзин-ґер, З.М.Халiзад, Д.Гендрiксон, Р.Такер, С.Амброуз, П.Рапкiн. Вiдтак iдея свiтового лiдерства та неоглобалiстськi пiдходи в полiтичнiй риторицi зумовленi статусом США як єдиної суперпотуги, що, зберiгаючи абсолютну першiсть у системi свiтових полiтичних, економiчних та мiлiтарних вiдносин, здатна накидати iншим країнам своє бачення свiтового устрою.

Наголошуючи на ролi СНД як важливого геополiтичного регiону для реалiзацiї нацiональних iнтересiв США, I.Д.Дудко зосереджується на трьох проблемах: по-перше, - це полiтика США щодо кризових ситуацiй у країнах СНД; по-друге, - це проблеми нацiональної безпеки США з урахуванням країн СНД; i, нарештi, - проблема пiдтримки нових демократiй на теренах СНД як складова нацiональних iнтересiв США.

Залучення Сполучених Штатiв до кризових ситуацiй 1990-х pp., що сприймалися ними як загрозливi для власних нацiональних iнтересiв, продемонструвало їхню готовнiсть застосування сили щодо конфлiктогенних регiонiв. Це зумовлено концептуальними позицiями "Стратегiї нацiональної безпеки на нове столiття" (1998 p.), що не залишилося поза увагою авторки монографiї. У цьому зв'язку дослiдниця намагається визначити, в якому виглядi може виявити себе кризова дипломатiя з боку США на теренах СНД у разi виникнення й загострення кризової ситуацiї. Для цього I.Д.Дудко аналiзує низку проблем, зумовлених двома напрямками дослiдження: по-перше, - з'ясуванням певної традицiйностi пiдходiв США в межах кризової стратегiї при розв'язаннi проблем iнших країн; по-друге, - виявленням можливої специфiки формування кризової дипломатiї США щодо конфлiктних ситуацiй у пострадянських країнах iз урахуванням як певних тенденцiй мiжнародних вiдносин постбiполярного свiту, так i особливостей забезпечення країнами СНД своєї внутрiшньої стабiльностi та зовнiшньої безпеки. Водночас проаналiзовано ситуацiю, в якiй опинилася Україна, її промiжне геополiтичне становище мiж Заходом, Росiєю та iншими країнами пострадянського простору.

Загалом дослiдниця доходить висновку, що визрiвання кризових ситуацiй на теренi колишнього СРСР не спричинятиме тенденцiї до їхнього врегу-

стр. 215

лювання силовими методами з боку Заходу, у тому числi США (с. 133). Щодо України, то реакцiя США на визрiвання в нiй кризової ситуацiї, навiть адекватної дестабiлiзацiї її полiтичної системи, обмежуватиметься словесним зауваженням на адресу тих сил, якi iнспiруватимуть цю ситуацiю (с. 136).

I.Д.Дудко окремо розглянула проблему взаємозв'язку нацiональної безпеки США та країн СНД. Пiдкреслено, що взаємодiя Сполучених Штатiв i країн СНД стосовно вирiшення найгострiших проблем сучасного свiтового розвитку є передумовою їх розв'язання як на трансатлантичному, так i на свiтовому рiвнях. Це є важливою передумовою досягнення стабiльностi та миру на євроатлантичному просторi. Протягом постбiполярного часу, пiдкреслює дослiдниця, досягнення консенсусу мiж США та країнами СНД у сферi стримування ядерного озброєння та розв'язання багатьох iнших проблем переважно означене полiтичною платформою Сполучених Штатiв, що виявили здатнiсть у ролi єдиної суперпотуги здiйснювати реальне керiвництво сучасними полiтичними процесами.

Водночас Сполученi Штати Америки визначають пiдтримку нових демократiй як один зi своїх зовнiшньополiтичних орiєнтирiв. У цьому сенсi, як показує дослiдниця, економiчна допомога новим демократiям вiдповiдає економiчним iнтересам США й забезпечує тенденцiї стабiльної взаємодiї держав, що посiдає особливе мiсце серед цiннiсних орiєнтирiв американської зовнiшньої полiтики. Незалежна Україна, поряд iз суттєвою економiчною допомогою, отримує й помiтну полiтичну пiдтримку з боку Сполучених Штатiв. Показовим є те, що 1994 рiк проголосив роком України саме американський президент Б.Клiнтон.

Головними ж положеннями полiтики США щодо пострадянських республiк залишаються тези, окресленi ще в груднi 1991 р. тодiшнiм держсекрета-рем США Дж.Бейкером у його промовi в Принстонському унiверситетi (с. 174). Доцiльно зазначити, що за часiв президентства Б.Клiнтона полiтику американської адмiнiстрацiї щодо пострадянського простору почали визначати диференцiйованi пiдходи. Вiдтак незалежна Україна посiдає особливе мiсце в системi схiдноєвропейських орiєнтацiй США. Iдея всебiчної пiдтримки України активно експлуатується Сполученими Штатами. Вона має слугувати утвердженню демократичних тенденцiй розвитку на пострадянському просторi, стабiлiзацiї вiдносин Росiї з iншими пострадянськими країнами, запобiганню процесу вiдродження iмперiї. Це пiдтверджує й офiцiйний вiзит К.Райс у липнi 2002 p., пiд час якого радник президента США з питань нацiональної безпеки неодноразово наголошувала на "особливiй ролi України" в змiцненнi стабiльностi та безпеки Європейського континенту.

При написаннi монографiї дослiдниця опрацювала велику кiлькiсть англомовних джерел, багато з яких залишалися поза увагою вiтчизняних експертiв. Сподiваємося на дальшу плiдну працю авторки та її цiкавi науковi знахiдки.

Книга I.Д.Дудко є чудовим подарунком для української науки й освiти з нагоди 100-рiччя Київського нацiонального економiчного унiверситету, де авторка викладає майже двадцять рокiв. Монографiя розрахована на фахiвцiв iз проблем мiжнародних вiдносин, викладачiв вiдповiдних дисциплiн, студентiв та широке коло читачiв.

Постоянный адрес данной публикации: