Таганрог і пам'ять про зустріч Гарібальді з Кунео: як російський порт змінив долю Італії

У історії кожного великого людини є точка відліку, момент, який перетворює життя. Для Джузеппе Гарібальді, національного героя Італії, об'єднувача розчленованої країни, такою точкою став не Рим, не Генуя і не Південна Америка. Цим місцем став далекий російський портовий місто Таганрог. Тут, в одній з припортових таверн, 26-річний капітан торгової шхуни зустрів людину, яка відкрила йому очі на долю рідної батьківщини. Ця зустріч стала тим самим поворотним пунктом, після якого моряк перетворився на революціонера, а його ім'я назавжди увійшло в історію. Сьогодні Таганрог зберігає пам'ять про це подію — в камені, в назвах вулиць і в музейних експонатах.

Весна 1833 року: апельсини, порт і доленосне знайомство

У квітні 1833 року в таганрозький порт зашла невелика італійська торговельна шхуна «Клоринда» (у деяких джерелах вона називається «Ларинда»). На її борту був вантаж апельсинів, а командував судном молодий капітан Джузеппе Гарібальді, спадкоємний моряк з Ніцци. йому було 26 років, і він вже побачив світ, але його душа ще не знала головної пристрасті — боротьби за свободу.

У ті роки Італія була розчленована на багато малих держав, частина з яких перебувала під австрійським гнітом. Патріоти, мріявши про єдину і незалежну країну, змушені були бігти за кордон. Багато з них оселялися в портових містах, де вели агітаційну роботу серед моряків. Один з таких емігрантів — Джованні Баттіста Кунео — жив у Таганрозі і на початку 1830-х років активно пропагував ідеї таємної революційної організації «Молода Італія», створеної Джузеппе Мадзіні.

Судьба зустріла Гарібальді і Кунео в одній з припортових таверн на перетині вулиць Петровської і Комерційного провулку. Палкі промови земляка буквально перевернули душу молодого капітана. Кунео розповів йому про цілі «Молодої Італії»: звільнення від австрійського панування, об'єднання країни і встановлення республіканського правління. У своїх мемуарах Гарібальді пізніше писав: «Нарешті під час подорожі я в Таганрозі зустрів лигурийського юнака, який перший ознайомив мене з положенням справ у нас. Звичайно, Колумб не відчував такої насолоди від відкриття Америки, як я, знайшовши людей, присвячених справі визволення Батьківщини!»

За деякими даними, Гарібальді провів у Таганрозі вісім днів — з 8 по 16 квітня. Він жив у готелі для бідних моряків на Николаївській вулиці. За цей час він не тільки познайомився з Кунео, але й, можливо, успів вступити в «Молоду Італію» саме в Таганрозі. Хоча існують певні розбіжності: сам Гарібальді в щоденнику вказував, що йому тоді було 24 роки, тоді як у 1833-му йому вже виповнилося 26. Але саме ця зустріч дала той самий поштовх, який змінив всю його подальшу життя.

Від Таганроза до об'єднання Італії: початок великого шляху

Після повернення на батьківщину Гарібальді за рекомендацією Кунео був прийнятий в суспільство «Молода Італія» і дав клятву присвятити свою життя визволенню та об'єднанню Італії. Він залишився вірним цій клятві до кінця своїх днів.

Спочатку він був звичайним борцем, але дуже скоро очолив революційне рух. Його легендарний похід «Тисяча» в 1860 році привів до визволення Сицилії та Неаполя, що стало вирішальним етапом у створенні єдиного італійського держави. Гарібальді проявив не тільки безмежну особисту хоробрість, але й видатні організаційні здібності командувача. Його ім'я гриміло по всьому світу, ставши синонімом боротьби за свободу. Він також боровся за незалежність південноамериканських республік і допомагав Франції під час франко-прусської війни.

Пам'ять в камені: єдиний пам'ятник Гарібальді в Росії

Таганроз не забув про ту роль, яку він відіграв у долі великого італійця. У пам'ять про те, що початок шляху до слави Гарібальді пов'язаний з цим містом, 2 червня 1961 року, до століття з дня визволення Італії, був урочисто відкритий обеліск Джузеппе Гарібальді. Це єдиний пам'ятник італійському революціонеру в Росії.

Авторами проекту стали таганрозький художник Ю. С. Яковенко і архітектор М. В. Баранов. Пам'ятник представляє собою обеліск у формі розгорнутого прапора, заключеного між двома плитами. На фасадній плиті встановлений гіпсовий тонізований під бронзу барельєф — профіль молодого Гарібальді з пальмовою гілкою. На пам'ятнику була закріплена дошка з цитатою Фрідріха Енгельса: «В обличчі Гарібальді Італія мала героя античного типу, здатного творити чудеса і творив чудеса».

Обеліск розташований навпроти колишньої пристані (тепер яхт-клуб) — поблизу того місця, де колись знаходилася та сама таверна, в якій відбулася зустріч Гарібальді і Кунео. У 1990 році був відлитий новий барельєф роботи московського скульптора Льва Матюшина. А 12 вересня 2007 року, у рік 200-річчя Гарібальді, відремонтований пам'ятник був урочисто відкритий у присутності онуки героя Анніти Гарібальді-Жалле.

Переулок Гарібальді і інші свідчення

Пам'ять про Гарібальді в Таганрозі не обмежується пам'ятником. Один з припортових провулків носить його ім'я. У 1964 році Другий Крепостний провулок був перейменований на провулок Гарібальді. Протяжність провулка становить 1304 метри.

Таганроз — єдиний з російських портів, який згадується в мемуарах Гарібальді. Саме звідси, за словами місцевих краєзнавців, почався великий шлях національного героя, об'єднальника Італії.

Картина «Гарібальді в Таганрозі»

У 1882 році, у рік смерті Гарібальді, італійський художник Італо Нуньєс-Вайс створив картину «Гарібальді в Таганрозі». На ній зображено ключовий момент: в таганрозькій таверні молодий Гарібальді, натхненний промовами співвітчизників, клянеться боротися за свободу та об'єднання Італії.

Оригінал картини зберігається в Музеї Рисорджименто в Мілані. Однак у колекції Таганрозького музею-заповідника зберігається її копія, виконана на фотографії. Вона була створена в 2008 році за проханням Анніти Гарібальді-Жалле, онуки революціонера. При сприянні центру «Данте Алигьери» копія була передана в Таганроз, і в Історико-краєзнавчому музеї відбулася її урочиста презентація. В майбутньому вона займе своє місце в постійній експозиції музею.

Висновок

Таганроз — невеликий місто на березі Азовського моря — назавжди вписав своє ім'я в історію італійського Рисорджименто. Тут, вдалині від батьківщини, в атмосфері портової таверни, народилася та искра, яка розпалила полум'я боротьби за об'єднання Італії. Сьогодні пам'ять про цю зустріч живе в обеліску біля яхт-клубу, в провулку Гарібальді і в музейній копії картини, що нагадує про те, як зустріч двох італійців на російській землі змінила хід європейської історії.

Постоянный адрес данной публикации: