Автор: I. Н. ВОЙЦЕХIВСЬКА

К.: Вид. дiм "Києво-Могилянська академiя", 2005. - 400 с. (Б-ка наук, щорiчн. "Україна дипломатична". - Вип. 1).

Українська дипломатiя як стратегiчний напрям зовнiшньополiтичної дiяльностi нашої держави пройшла довгий i тернистий шлях розвитку - вiд становлення й самоствердження на право незалежного iснування до побудови гуманiстичного демократичного суспiльства з багатовiковою самобутньою культурою й традицiями.

Iсторiя дiяльностi вiтчизняної дипломатичної служби, що базується на принципах мирного спiвiснування держав у соцiумi та керується низкою практичних заходiв, прийомiв i методiв, спрямованих на вирiшення мiждержавних проблем, сьогоднi вийшла на новий концептуальний рiвень гармонiйного поєднання захисту нацiональних iнтересiв iз загальнолюдськими тенденцiями цивiлiзованого свiту.

Столiття боротьби за свою незалежнiсть, за нацiональну iдею i свiдомiсть були рушiйною силою елiти українського народу та дiєвим засобом формування суспiльства. За це боролись українськi дипломати в добу нацiонально-визвольних змагань 1917 - 1921 рр.

Вивчення, аналiз та використання досвiду української дипломатичної iсторiї, безперечно, слугуватиме не тiльки повчальним уроком i свiдченням важкої тривалої боротьби за незалежнiсть нашої країни, а й репрезентує особистостi в українськiй дипломатiї - борцiв за державницьку iдею на мiжнародному рiвнi.

Проте iсторiя мiждержавних дипломатичних стосункiв, оприлюднена в опублiкованих мемуарах дипломатiв, збiрниках дипломатичних документiв, включаючи офiцiйне й неофiцiйне листування, а також залучення до наукового обiгу архiвiв дипломатичних установ, завжди привертали увагу дослiдникiв. Досить часто в цих документах можна вiднайти ключ до розгадки багатьох подiй, що визначали й визначають розвиток мiждержавних вiдносин, геополiтичний устрiй свiту та долю окремих держав.

Утвердження України на мiжнароднiй аренi як суверенної держави, її обгрунтоване прагнення посiсти гiдне мiсце в геополiтичному просторi об'єктивно спричиняють пiдвищений iнтерес до iсторичного минулого процесу державотворення, у тому числi й до першоджерел української дипломатiї як надзвичайно цiнної скарбницi позитивного iсторичного досвiду взаємостосункiв з iншими країнами, традицiй вiдстоювання нацiональних iнтересiв на зовнiшньополiтичнiй аренi, зрештою, як документальної спадщини, що вимагає ретельного вивчення й переосмислення сучасним поколiнням вiтчизняних дипломатiв.

Якщо в переважнiй бiльшостi країн свiту дослiдження iсторiї нацiональної дипломатiї є цiлком усталеною науковою проблемою й вiдбувається безперешкодно, то в Українi впродовж майже 70 рокiв цей напрям iсторичних студiй через вiдомi iдеологiчнi причини був фактично табуйованим. Годi було в iсторичних працях навiть побiжно, бодай кiлькома реченнями, згадувати про те, що за часiв Центральної Ради, Української Держави, УНР доби Директорiї та ЗУНР - ЗО УНР зовнiшньополiтичнi iнтереси України в Європi, на Кавказi та в США гiдно представляли близько ЗО дипломатичних установ, не кажучи вже про грунтовне висвiтлення їхньої дiяльностi.

Зрозумiло, що iз проголошенням незалежностi України та вiдкриттям ранiше недоступних для дослiдникiв архiвних документiв i спецфондiв наукових бiблiотек, ситуацiя в цiй царинi змiнилася на краще. Вагомих наукових праць, дисертацiйних дослiджень з iсторiї української дипломатiї написано порiвняно небагато, але позитивнi зрушення помiтнi.

Однiєю з найменш: дослiджених сторiнок української дипломатiї донедавна залишалася дiяльнiсть першого дипломатичного представництва в Угорщинi - Надзвичайної дипломатичної мiсiї УНР в Угорщинi, що дiяла впродовж 1919 - 1924 рр. Тому поява в науковому свiтi видання, котре мiстить розгорнутий нарис про її iсторiю й дiяльнiсть, безперечно, буде схвально сприйнята громадськiстю, iсториками, дипломатами. Iз виходом книги є всi пiдстави стверджувати про усунення однiєї iз суттєвих прогалин в iсторiї української дипломатiї. Автори книги - вiдомий учений, доктор iсторичних наук, професор, директор Українського науково-дослiдного iнституту архiвної справи та документознавства Iрина Матяш та Надзвичайний i Повноважний Посол України в Угорськiй Республiцi Юрiй Мушка творчо й виважено поставилися до наукового висвiтлення цiєї теми. Заслуговують на пильну увагу концептуальнi пiдходи авторiв до розкриття iсторiї дiяльностi Надзвичайної дипломатичної мiсiї УНР в Угорщинi, якi грунтуються на комплексному використаннi широкого спектра iсторичних джерел та їх об'єктивному аналiтичному висвiтленнi, поєднаннi евристичних, iсторiографiчних, архiвних, архео-

стр. 228

графiчних пiдходiв у дослiдженнi цього питання. За основу було взято значний масив першоджерел - архiвних документiв, що зберiгаються в архiвосховищах України, передусiм ф. 3518 "Надзвичайна дипломатична мiсiя УНР в Угорщинi", який до серпня 1945 р. зберiгався в Чехословаччинi в складi фондiв Празького українського архiву, а згодом був перевезений до Києва; спогади спiвробiтникiв мiсiї та чiльних дiячiв УНР, публiкацiї в тогочаснiй пресi.

Вiдповiдно до поставленого завдання - максимально достовiрного вiдтворення п'ятирiчної iсторiї функцiонування мiсiї - упорядкована й структура видання. Книгу вiдкриває вступне слово, з яким до читачiв звертаються мiнiстр закордонних справ України Б. Тарасюк, мiнiстр закордонних справ Угорської Республiки Ф. Шомодi та засновник i видавець наукового щорiчника "Україна дипломатична", директор Генеральної дирекцiї з обслуговування iноземних представництв П. Кривонос. Змiст видання розкрито в чотирьох роздiлах - "Iсторiя", "Спогади", "Архiвнi документи", "Бiографiї".

У першому роздiлi подано iсторiографiю теми та розгорнуту iсторичну розвiдку про умови й необхiднiсть створення Надзвичайної дипломатичної мiсiї УНР в Угорщинi, добiр кадрiв до неї, переїзд до Будапешта та, власне, п'ятирiчний перiод дiяльностi.

У наступному роздiлi увазi читачiв пропонується добiрка фрагментiв зi спогадiв Миколи Галагана, Володимира Сiкевича, Дмитра Дорошенка, Володимира Дутки та Володимира Винниченка, пов'язаних iз дiяльнiстю мiсiї. У цих спогадах мiстяться важливi вiдомостi про окремi подiї та специфiку функцiонування мiсiї, включаючи побутовi нюанси життя українських дипломатiв у столицi Угорщини, характеристики окремих громадських дiячiв.

Третiй роздiл - "Архiвнi документи" - є ключовим у книзi. У ньому вмiщено 172 документи, якi вiдклалися в українських та зарубiжних архiвах. Огляд документiв фонду Надзвичайної дипломатичної мiсiї УНР в Угорщинi дає пiдстави як для об'єктивної оцiнки її дiяльностi, дослiдження персонального внеску спiвробiтникiв мiсiї в започаткування та розвиток українсько-угорських вiдносин, так i для з'ясування маловiдомих фактiв з iсторiї української дипломатiї перiоду Директорiї УНР у цiлому. Абсолютна бiльшiсть цих документiв уперше вводиться до наукового обiгу. В основному це офiцiйнi документи, дипломатичне листування. Умiщено також невелику добiрку статей iз тогочасної преси, дотичних до теми дослiдження.

Зазначимо, що другий i третiй роздiли також вiдкриваються розгорнутими iсторичними розвiдками, в яких дається виважена оцiнка спогадiв i архiвних документiв як важливих джерел дослiдження дiяльностi Надзвичайної дипломатичної мiсiї УНР в Угорщинi.

Завершується видання роздiлом, в якому автори коротко висвiтлили життєвий шлях перших українських послiв в Угорщинi - М. Галагана та генерала В. Сiкевича, їхнiй внесок у становлення українсько-угорських мiждержавних вiдносин.

Авторiв даної працi характеризує науково виважене, толерантне та об'єктивне ставлення до оцiнки та подачi текстiв документiв. Усi вони публiкуються зi збереженням орфографiї, стилiстики та пунктуацiї кожного з використаних джерел, що є цiлком виправданим iз погляду точного вiдтворення особливостей тогочасних комунiкативних каналiв. У заголовках вiдображено максимально повну iнформацiю про вид документа, час i мiсце його створення, адресата й адресанта. Зафiксовано також усi вставки та маргiналiї. Кожен роздiл завершується посиланнями на використанi джерела й, у разi необхiдностi, коментарями до текстiв.

Не можна оминути увагою й надзвичайно вдалий пiдхiд до оформлення видання. Цю ошатно видану книгу приємно брати в руки. У нiй все продумано до дрiбниць: i оригiнально оформленi колонтитули, i форзаци, i коментарi до документiв. Видання щедро iлюстроване унiкальними свiтлинами, абсолютна бiльшiсть з яких публiкується вперше. Вдалим прийомом можна вважати й видiлення курсивом в авторських текстах цитат iз першоджерел.

На нашу думку, до такого грунтовного наукового видання варто було б додати iменний та географiчний покажчики, якi значною мiрою пiдвищили б iнформативнiсть працi. Але в цiлому можна констатувати, що творча спiвпраця вiдомого iсторика, професора I. Б. Матяш та дипломата Ю. Ю. Мушки дала чудовий науковий результат, стала помiтним внеском в iсторiю української дипломатiї. Рецензоване видання - це гiдна данина пам'ятi українським дипломатам, якi, попри скрутнi фiнансовi й матерiальнi умови дiяльностi, гiдно обстоювали iнтереси України в Угорщинi.

Рецензоване видання започаткувало нову й вельми перспективну, на наш погляд, серiю "Бiблiотека наукового щорiчника "Україна дипломатична"". Сподiваємося, що в цiй серiї побачать свiт i наступнi видання, котрi розкриють перед читачами мовою

стр. 229

архiвних документiв iншi маловiдомi сторiнки iсторiї української дипломатiї. Адже тут - величезне "незоране поле" для дослiдникiв (не рахуючи доби Гетьманату, тiльки протягом 1919 р. було створено 5 посольств, 17 надзвичайних дипломатичних мiсiй, 6 консульських установ, що представляли Україну в iнших державах свiту). Рецензоване видання за науковим рiвнем та оформленням слугуватиме взiрцем для наступних видань з iсторiї української дипломатiї.

Безперечно, книга стане в пригодi не лише iсторикам, але й слухачам Дипломатичної академiї України при МЗС, студентам Iнституту мiжнародних вiдносин Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, багатьом читачам, небайдужим до iсторiї свого народу, становлення української державностi й утвердження України у свiтовому спiвтовариствi.

I. Н. Войцехiвська (Київ)

Permanent link to this publication: