Libmonster ID: UA-2884

Автор: Т. М. ШЕВЧЕНКО

У статтi розглядаються етапи розвитку єзуїтської iсторiографiї, аналiзується Тi проблематика та методологiя. Окремо придiлено увагу розвитку iсторiографiї єзуїтського шкiльництва XVI - XVII ст., зокрема у Речi Посполитiй.

Написання iсторiї Товариства Iсуса розпочали самi єзуїти. У 1572 р. Педро де Рiбаденейра за дорученням генерала Франсiско Борджiа видав бiографiю Iгнатiя Лойоли. Книга була написана згiдно iз канонами класичної риторики, засвоєними авторами iсторичних творiв та бiографiй (агiографiй), але на основi критичного пiдходу до джерел i мала значний вплив на подальший спосiб писання єзуїтами бiографiй та iсторичних творiв1 .

З 1581 р. видавалися друком щорiчнi нотатки - litterae annuae. Надiсланi до Риму звiти рiзних домiв редагував призначений для цього iсторик, пiсля чого їх публiкували й надсилали до всiх орденських провiнцiй. Призначалися щорiчнi нотатки не лише для єзуїтiв, але й для свiтських читачiв. Цi iсторiї, створенi за часiв боротьби з Реформацiєю, мали апологетичний характер i мiстили лише позитивнi й повчальнi вiдомостi без жодного негативу. Свiт побачили щорiчнi нотатки за 1581-1614 pp. (складенi за окремими домами та провiнцiями), а також за 1650-1654 pp. (складенi за тематичним принципом).

До написання "офiцiйної iсторiї" Товариства Iсуса єзуїти приступили на початку XVII ст. за дорученням генерала Клаудiо Аквавiви. На основi матерiалiв центрального орденського архiву в Римi вiд 1614 р. до середини XIX ст. було видано вiсiм томiв загальної iсторiї Товариства, доведеної до 1645 р. Томи були укладенi за хронологiчним принципом, вiдповiдно до термiнiв повноважень чергових генералiв2 . Уже першi iсторiї Нiкколо Орландiнi i Франческо Саккiнi показали, що єзуїтська iсторiографiя вiд самого зародження оперувала лише документально пiдтвердженими фактами - nihil nisi testatissimum [нiчого, окрiм найпiдтвердженiшого]. (Критичний пiдхiд до джерел найяскравiше виявився в роботi болландистiв, розпочатiй кiлькома десятилiттями пiзнiше в Антверпенi.) Автором майже половини томiв "офiцiйної iсторiї" був Франческо Саккiнi. Вiн задекларував своє бачення iсторiї Ордену як повчального звiту про значнi внутрiшнi й зовнiшнi подiї - як про добрi й сприятливi для Товариства, так i про невдачi. Опис останнiх, по-перше, мав навчити майбутнє поколiння єзуїтiв на помилках попередникiв, а по-друге, убезпечити їх вiд пихи, яка вбачалась у спробах переконати свiт у тому, що на єзуїтiв нiколи не впала тiнь грiха3 . Попри те, що цей пiдхiд втiлювався в межах орденської цензури, результати дослiджень Саккiнi викликали в Товариствi скандал. Iспанськi єзуїти були обуренi згадкою походження з "нових християн" (хрещених iудеїв) батька генерала Лайнеза. Вони вимагали замiни цього твердження iншим - про "чистоту i шляхетнiсть походжен-


Шевченко Тетяна Миколаївна - канд. iст. наук.

стр. 165


ня". Вимоги Iспанської провiнцiї були задоволенi. Автор же ще довго виправдовувався, що iсторiя є ствердженням фактiв i не може догоджати рiзним смакам, руйнуючи довiру до твору, а чесноти генерала не стають меншими через його походження4 .

Для Саккiнi та iнших авторiв римських "офiцiйних iсторiй", як i для їх колег у провiнцiях, iсторiя була вчителькою життя, що мусила подавати як зразки для наслiдування житiя єзуїтiв-мiсiонерiв, мученикiв i т. п. Iсторичнi твори мiстили набiр фактiв, дiбраний пiд певним кутом зору i солiдно пiдтверджений документами. Ґрунтовне опертя на джерела та часте цитування їх було характерною рисою iсторичних дослiджень єзуїтiв. З огляду на те, що частина джерел не збереглася до наших днiв, цi працi самi використовуються як джерела. До ХIХст. у Товариствi Iсуса не спостерiгалося тенденцiї до активного дослiдження власної iсторiї, i її написання (за винятком "офiцiйної версiї") було виключно приватною iнiцiативою окремих єзуїтiв. Водночас не можна твердити про iснування якоїсь певної "позитивної моделi" писання єзуїтських iсторiй. Натомiсть орденська цензура виробила досить витончену "негативну модель": про що писати не можна. Не можна ж було писати про те, що могло явно зашкодити iнтересам церкви i Товариства.

Першими спробами висвiтлити iсторiю дiяльностi Ордену в окремих землях можна вважати XVII-сторiчнi друкованi iсторiї єзуїтiв у Коронi Польськiй (1620)5 , iсторiю англiйської вiце-провiнцiї з 1580 до 1635 p., написану одним iз учасникiв єзуїтської мiсiї на основi джерел i власних свiдчень6 . На початку XVIII ст. побачила свiт iсторiя єзуїтiв у Неаполiтанському королiвствi (1706)7 .

Трохи пiзнiше з'явились iсторiї окремих адмiнiстративно-територiальних одиниць - провiнцiй Товариства Iсуса. Науковцi-єзуїти з Iталiї, Iспанiї, Францiї, Португалiї i т. д. на основi друкованих i рукописних джерел вивчали передусiм матерiали "своїх" провiнцiй Ордену. Першим результатом такого вивчення була двотомна iсторiя Сицилiйської провiнцiї, видана в 1737-1740 pp. у Палермо8 . Згодом побачили свiт також двотомна iсторiя Австрiйської провiнцiї (видана у Вiднi в 1740-1741 pp.), п'ятитомна - Богемської (видана в 1747-1748 pp. у Празi), Нижньорейнської (видана 1764 р. у Кельнi) i Литовської провiнцiй (видана у 1768 р. у Вiльнi)9 . Фактологiчний матерiал у цих працях добирався з позицiй оборони Ордену i майже не коментувався.

Вiд часу скасування Товариства Iсуса до другої половини XIX ст. єзуїти майже не займалися власною iсторiєю. Наприкiнцi 50-х pp. XIX ст. окремi орденськi провiнцiї та асистенцiї розпочали дослiдження й видання своїх iсторiй. До 1888 р. побачили свiт iсторiї єзуїтiв в Iталiї, Францiї i Бельгiї10 . У 1892 p., згiдно з рiшенням XXIV Генеральної Конгрегацiї, новообраний генерал Людовiк Мартiн офiцiйно наказав продовжувати писання iсторiй. За два роки пiсля цього рiшення з'явилась iсторiя єзуїтiв у Нiмеччинi11 . У 1900-1906 pp. була видана iсторiя Польської асистенцiї ("Jezuici w Polsce") Станiслава Заленського12 . До кiнця 20-х pp. XX ст. вийшли друком iсторiя Iспанської асистенцiї та iсторiї єзуїтiв у Пiвнiчнiй Америцi, в Нiмеччинi, Iталiї, Францiї, Угорщинi, Iспанiї i Бельгiї13 . До кiнця 50-х pp. побачили свiт iсторiї Ордену в Чехiї, Португалiї, СIЛА, Венесуелi, Бразилiї, Францiї, Iталiї, Мексицi14 . У 1960-х pp. були виданi iсторiї єзуїтiв у Перу та Японiї15 . Останнiми в цьому рядi є iсторiя єзуїтiв у Колумбiї (видавалась у Боготi з 1959 р. по 1989 р.) i сучасна iсторiя Товариства Iсуса в Iспанiї (вийшла в Мадридi у 1984-1991 pp.)16 . Найвiдомiшими серед цих iсторiй є нiмецька Бернгарда Дура (видана в 1907-1928 pp.), iспанська Антонiо Астрайна (видана в 1902-1925 pp.) та iталiйська П'єтро Таккi Вентурi (видана в 1910 -1951 pp.). Iсторiї провiнцiй i асистенцiй написанi на основi багатої джерельної

стр. 166


бази iз залученням документацiї з орденських i мiсцевих архiвiв. Цi працi поклали край риторичним традицiям Ренесансу, якi до того часу живили написанi єзуїтами iсторiї та бiографiї. За винятком найсучаснiших, цi iсторiї мають апологетичний характер i майже не торкаються iсторичного контексту.

До XX ст. працi єзуїтських iсторикiв мали апологетичний характер, оскiльки вiдповiдали на численнi закиди, боронячи Католицьку Церкву й Орден. Практикувався утилiтарний пiдхiд до iсторiї, що використовувалася для доведення правоти власної позицiї. У XX ст. iз припиненням шквалу атак на Товариство iсторики-єзуїти вiдiйшли вiд позицiй оборони (апологетики) i писали власну iсторiю, вже не полемiзуючи з численними противниками Ордену. Питання про об'єктивнiсть єзуїтiв щодо власної iсторiї залишається вiдкритим.

Зразком пiдходу до загальної iсторiї Товариства єзуїтiв XX ст. є наукове дослiдження англiйського єзуїта Джеймса Бродрiка "The Origin of the Jesuits" (перше видання - Лондон, 1941). Перший том книги охоплює перiод вiд навернення Iгнатiя Лойоли в 1521 р. до вибору його четвертого наступника в 1581 р. Другий том (вийшов у Лондонi в 1952 р.) є бiографiєю св. Франциска Ксаверiя. Дослiдження характеризують ґрунтовне знання автором джерел i тематичний виклад матерiалу. Бродрiк всебiчно висвiтлює провiднi постатi Товариства, секуляризуючи їх житiйнi образи.

Паралельно з виданням iсторiй окремих провiнцiй i асистенцiй Товариство започаткувало видання джерел. У 1894 р. в Мадридi побачив свiт перший том збiрки "Monumenta Historica Societatis Iesu", яка зараз налiчує понад сто тридцять томiв документiв. У серiї "Monumenta Historica Societatis Iesu" окремим корпусом "Monumenta Paedagogica" були виданi джерела, якi безпосередньо стосувалися органiзацiї й функцiонування шкiл, шкiльного персоналу. 1929 року редакцiя "Monumenta Historica" була перенесена разом iз бiблiотекою до Риму. За рiк для подальшої працi над виданням джерел, за наказом генерала Влодзiмєжа Лєдуховського, було створено в Римi Iнститут iсторiї Товариства Iсуса (Institu-tum Historicum Societatis Iesu).

Саме цей Iнститут спiльно з Папським Комiлльським iнститутом у Мадридi наприкiнцi XX ст. очолив роботу над виданням першого єзуїтського iсторичного словника (енциклопедiї), який охопив усю iсторiю Товариства. П'ятитомний "Diccionario historico de la Compania de Jesus" був складений за тематично-бiографiчним принципом i виданий 2001р.17 Словник охоплює найважливiшi поняття, пов'язанi з дiяльнiстю Ордену, i мiстить бiографiчнi статтi про провiдних єзуїтiв (виключно померлих). Авторами словникових статей є сучаснi провiднi науковцi-єзуїти.

Працi з iсторiї Товариства Iсуса, написанi не єзуїтами, як правило, займали критичну позицiю щодо Ордену i його ролi в iсторiї. Найгострiших атак зазнала єзуїтська казуїстика i мiсiонерська дiяльнiсть. Час зародження наукової iсторiографiї був "золотим вiком єзуїтофобської лiтератури", хоча антиєзуїтська лiтература зародилася майже одночасно з єзуїтською iсторiографiєю. Першими такими працями були "Le catechisme des jesuites" (1592) французького правника Етьєна Паск'є, "Historia jesuitici ordinis" (1593) нiмецького екс-новiцiя Елiяса Газенмюллера i "Monita secreta" (1614) волинського шляхтича i польського екс-єзуїта Єронiма Загоровського.

Неприятелi єзуїтiв з католицького боку i протестантськi iсторики нерiдко послуговувались однаковими аргументами. Серед науково-популярних розвiдок з iсторiї єзуїтiв варто згадати критичний нарис початку XX ст. вiдомого нiмецького iсторика-лютеранина Гайнрiха Бегмера18 , який кiлька разiв перевидавався у Нiмеччинi та iнших країнах до 1957 р. Товариство Iсуса тут подане як опозицiй-

стр. 167


не сучасному свiтовi, репрезентованому протестантизмом. Але за популярнiстю книгу Бегмера перевершила "Macht und Geheimnis der Jesuiten" нiмецького iсторика i журналiста Рене Фюльопа-Мiллера. Вiд першого видання у 1929 р. до 1963 р. цей бестселер перевидавався рiзними мовами п'ятнадцять разiв19 . Автор писав про iсторiю Ордену як про чотиристорiчне культурне явище, придiляючи основну увагу мистецькiй, лiтературнiй та iншим видам культурної дiяльностi єзуїтiв i не звертаючись до всеохоплюючих категорiй на кшталт "Контрреформацiї". Успiхи Товариства тут поданi як результат поєднання слiпої пiдкори завданням iз приватною iнiцiативою.

Свiтськi автори наукових, а не популярних чи науково-популярних праць, отримавши в другiй половинi XX ст. доступ до архiвiв Товариства Iсуса, вже могли не обмежуватися наданням власної iнтерпретацiї запозичених iз праць єзуїтiв фактiв, а проводити свої дослiдження. Останнi, як правило, стосувалися культурної дiяльностi Ордену - освiти, мистецтва, лiтератури, театру, архiтектури тощо.

Спецiальнi дослiдження з iсторiї єзуїтського шкiльництва на основi орденських i мiсцевих архiвiв почали з'являтись у другiй половинi XIX ст. у Францiї20 . Вiдтодi й надалi авторами найважливiших праць iз даної проблематики були єзуїти. Це французький єзуїт Франсуа де Денвiлль - дослiдник французького гуманiзму, картограф i iсторик географiї21 ; болiвiйський єзуїт Габрiель Кодiна Мiр - автор вiдомої монографiї про "Modus Parisiensis" i його вплив на розвиток орденської педагогiки22 ; угорський єзуїт Ладiслаус Лукач - спiвробiтник Iнституту iсторiї Товариства Iсуса, iсторик педагогiки XVI ст., дослiдник шкiл для свiтських учнiв i "Ratio studiorum"23 ; а також iталiйськi єзуїти Марiо Скадуто - спiвробiтник Iнституту iсторiї Товариства Iсуса, автор праць про початки єзуїтського шкiльництва, гуманiзм i Вiдродження в Iталiї XVI ст.24 , i Марiо Барбера, який вивчає теоретичнi основи єзуїтської педагогiки - четвертий роздiл Конституцiї Ордену i "Ratio studiorum"25 . Серед американських єзуїтiв - вiдомi Аллан Феррелл - дослiдник "Ratio studiorum" i перших єзуїтських шкiл для свiтських26 , Джон Донех'ю i Джордж Гансе - iсторики освiти i виховання27 ; Джон О'Меллей -автор монографiї про перше поколiння єзуїтiв i численних розвiдок з iсторiї гуманiзму та його впливу на Товариство Iсуса28 , iншi29 .

Свiтськi iсторики писали на основi джерел як синтетичнi працi про початки єзуїтського шкiльництва та творення власних унiверситетiв (як-от шведський iсторик Мабель Люндберг30 , нiмецький Карл Генгст31 та iталiйський Альдо Ска-льйоне32 ), так i окремi статтi, присвяченi рiзним аспектам освiтньої проблематики (як-от iталiйська дослiдниця Анiта Манчiа)33 .

Першу спробу скласти бiблiографiю Товариства Iсуса було зроблено ще в 1606 р. єзуїтом Педро де Рiбаденейро34 . Вiдтодi до сьогоднi найцiннiшими бiблiографiчними опрацюваннями Товариства Iсуса є десятитомне опрацювання за абеткою авторiв Кароля Зоммерфогеля (видане протягом 1890-х pp. у Брюсселi)35 , доповнене предметною бiблiографiєю П'єра Блiара36 i Ернеста Рiв'єра37 , двадцятитомний бiблiографiчний покажчик за абеткою авторiв "Index bibliographicus"38 , a також предметне опрацювання Ласло Полгара XX ст.39 Вiд 1933 р. часопис "Archivum Historicum Societatis Iesu" публiкує поточну предметну бiблiографiю Ордену.

У Речi Посполитiй iсторiя Товариства Iсуса почала викликати зацiкавлення єзуїтiв у першiй чвертi XVII ст. Першою спробою її написання можна вважати вже згадувану книгу "De rebus Societatis Iesu in Regno Poloniae" (Кракiв, 1620). її автором був iталiєць Джованнi Арджентi, вiзитатор, а згодом i провiнцiал Польської провiнцiї. Книга була видана за часiв переслiдування єзуїтiв у Че-

стр. 168


хiї i Австрiї i мала яскраво виражений "оборонний" характер Ордену. У рукопи-сi залишилась iсторiя Польської провiнцiї "Ortus et progressus Provinciae Poloni-ae SI" Рафала Скжинецького, написана напередоднi скасування Ордену й доведена до 1607 р.40 Водночас iсторiю Литовської провiнцiї до 1654 р. опрацював i видав друком її перший том Станiслав Ростовський ("Lithuanicarum Societatis Iesu historiarum libri decem", Вiльно, 1768). Пiдготовлений до друку рукопис другого тому не зберiгся.

Освiтня дiяльнiсть єзуїтiв у Речi Посполитiй почала викликати зацiкавлення свiтських польських вчених ще за часiв подiлiв держави, коли головним завданням дослiджень був пошук причин її занепаду. Скасування Ордену збiглося з початком подiлiв, i Товариство Iсуса стало об'єктом аналiзу й критики iсторикiв. Майже кожний, хто писав про польську iсторiю, займався з'ясуванням ролi в нiй єзуїтiв. Iсторики часiв Просвiтництва ввели в науковий обiг польської iсторiографiї негативне судження про Товариство, зробивши його вiдповiдальним за всi нацiональнi поразки. Цi iсторики вiрили в силу освiти й цiнували прогрес, звiдси - їх атаки на непрактичнiсть та заскнiння єзуїтських шкiл.

Першою такою атакою в науковiй площинi була праця Гуго Коллонтая "Stan oswiecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III", написана в 1801-1811 pp.41 Повторюючи закиди популярного памфлету Яна Брожка, Коллонтай доповнив їх звинуваченнями Ордену в iнтелектуальному застої, вiдсутностi наукових досягнень, неприйняттi педагогiчних новацiй. Дiяльностi єзуїтiв приписувалися злi намiри тримання народу в темрявi й фанатизмi, оскiльки керувати освiченим народом було б важко.

Подальшому поширенню негативного образу Товариства Iсуса сприяли двi синтетичнi працi - з iсторiї i культури Єжи Самуеля Бандткє ("Krotkie wyobrazenie dziejow Krolestwa Polskiego") та з лiтератури й освiти Фелiкса Бентковського ("Historia literatury polskiej wystawiona w spisie dziel drukiem ogloszonych"), виданi в 1810-x pp.42 З огляду на свiй новаторський характер iсторичних компендiумiв обидвi працi широко використовувались як пiдручники, вiдiгравши принципову роль в укорiненнi в науцi стереотипу зловорожого i пiдступного єзуїта. За Бандткє i Бентковським численнi автори популяризаторських творiв i навiть монографiй повторювали їх оцiнки й твердження як доведенi i безсумнiвнi.

Другим пiсля Коллонтая автором наукового дослiдження, присвяченого виключно iсторiї шкiльництва в Речi Посполитiй, був Бронiслав Трентовський. У двотомнiй "Chowanna, czyli system pedagogiki narodowej" (Познань, 1842) вiн придiлив значне мiсце єзуїтськiй проблемi, цитуючи працю Коллонтая як джерело43 . Не заперечуючи, що Орден впровадив до шкiльництва здобутки гуманiзму, Трентовський звинувачує його в незацiкавленостi наукою, плеканнi вад шляхти й поширеннi ненавистi до iновiрцiв. Тут же вперше з'являється характеристика єзуїтiв як "найстрашнiших ворогiв людства, свiтла i прогресу, якi замордували не один народ".

Якщо iсторики-просвiтники лише впровадили до наукового обiгу образ єзуїта, почерпнутий з антиєзуїтської полемiки, то вченi доби романтизму завершили його висновком "Єзуїти занапастили Польщу!". Iсторики з кола Лелевеля, перейнятi iдеєю народовладдя, критикували абсолютистськi замiри єзуїтiв, а їх школи - за вiдволiкання вiд справ краю молодi, яка, будучи схильною пiдпорядковуватись авторитетовi, не могла брати участь у створеннi демократiї44 .

На сороковi роки XIX ст. припав апогей критики ролi єзуїтiв у польськiй iсторiї. Величезне значення у формуваннi судження про Товариство Iсуса i, зокрема, про його освiтню систему вiдiграла чотиритомна "Historya szkol w Koronie i w Wielkim Ksi^stwie Litewskim od najdawniejszych czasow az do roku 1794" (Познань,

стр. 169


1849-1851) Юзефа Лукашевича. Характеристика шкiльної системи Ордену тут подана перевалено на основi "Ratio studiorum". Iсторiю єзуїтських ДОМIВ i ШКIЛ при них висвiтлено на пiдставi фактографiчних даних зi згадуваного вже дослiдження Коллонтая, а також праць єзуїтiв Джованнi Арджентi "De rebus Societa-tis Iesu in Polonia" (Кракiв, 1620), Станiслава Ростовського "Lithuanicarum Socie-tatis Iesu historiarum pars prima" (Вiльно, 1768), Каспара Несецького "Herbarz" (цей десятитомник був перевиданий у Лейпцигу протягом 1839-1845 pp.) i Францiшка Жепнiцького "Vitae praesulum Poloniae et Magni Ducatus Lithuaniae res praecipuae" (тритомник, виданий у 1761-1763 pp. у Познанi).

У першому, другому i четвертому томах Лукашевич розглядає й освiтню систему Товариства Iсуса. Вiн викладає iсторiю фундацiй i становлення єзуїтських шкiл, їх дiяльнiсть у Речi Посполитiй. Окремий великий роздiл присвячено органiзацiйнiй структурi шкiл Ордену, плановi й розкладу занять у кожному класi, заняттям єзуїтських учнiв у позанавчальний час, їх бешкетам i сваволi.

"Historya" Лукашевича вперше спробувала змiнити уявлення про виключно вороже ставлення єзуїтiв до реформ Конарського, зауважуючи їх швидке пристосування до нових вимог i пiдкреслюючи заслуги Ордену в поширеннi освiти на "новi територiї" - Литву, Волинь, Подiлля. Визнаючи єзуїтськi школи за кращi вiд академiй за рiвнем освiти й викладання, ставлячи їм у заслугу розгалужену мережу i доступнiсть для бiдної молодi, Лукашевич пише про їхню надзвичайну шкiдливiсть, з погляду "устремлiнь" - плекання побожностi у своїх вихованцiв. Адже перебування учнiв у школi - це не здобуття спасiння, як вчили єзуїти, а служiння iнтересам Ордену. Автор пiдкреслював, що школи, якi керують душами, а не виховують свiдомих громадян, були причиною нацiональних вад, що призвели до занепаду шляхетського суспiльства. Черговий раз повторена теза "Єзуїти занапастили Польщу!" була добре задокументована i проголошена мовою не публiциста, а науковця. Лукашевича часто цитували як захисники Ордену, так i його затятi противники. Сучасники-єзуїти визнавали його одним iз найменш упереджених авторiв, який описував вади всiх дослiджуваних навчальних закладiв45 .

За часiв позитивiзму критика єзуїтiв не припинилась, але вiдiйшла на другий план. Польськi вченi визнали, що навiть найвсемогутнiший орден не мiг бути джерелом усiх негараздiв. Iсторики Кракiвської школи критичне ставлення до єзуїтiв поєднували iз загальною критикою минулого, шукаючи внутрiшнi провини i причини занепаду. Єзуїти вже не вважалися джерелом зла, а лише пiдпорядковувалися тим самим механiзмам, що й усе суспiльство. Iсторики Варшавської школи проблемi Ордену придiляли менше уваги, та й то на сторiнках монографiй, а не iсторичних пiдручникiв. Найдовше традицiйних поглядiв дотримувались iсторики освiти та виховання, повторюючи стару звинувачувальну схему своїх попередникiв-просвiтникiв46 .

Окрiм критичної, в польськiй iсторiографiї паралельно iснувала й проєзуїтська течiя, що ототожнювала iнтереси Польської держави з обороною католицтва i пiдкреслювала внесок окремих видатних єзуїтiв у розвиток культури47 .

Одним iз палких оборонцiв Ордену був єзуїт Станiслав Зал енський, автор полемiчної працi "Czy jezuici zgubili Polske??" (Львiв, 1872) i п'ятитомної монографiї "Jezuici w Polsce" (Львiв; Кракiв, 1900-1906). У першiй Заленський зiбрав усi iснуючi на той час закиди Орденовi i спростовував кожен iз них, доводячи, що iсторiя Польщi має трактуватися з католицького погляду. Друга базується на багатому джерельному матерiалi, частина з якого не збереглася до наших днiв. Заленський опрацював документи Ватиканського архiву, Римського архiву Товариства Iсуса, єзуїтських архiвiв Польської i Литовської провiнцiй, Таємного архiву

стр. 170


двору i держави у Вiднi, мiських, єпископських i капiтульних архiвiв Польщi, рукописи архiву князiв Острозьких у Краковi, Нацiональної бiблiотеки в Римi, Iмператорської у Вiднi, Ягеллонської у Краковi, Львiвського унiверситету та бiблiотеки Оссолiнеум у Львовi. На жаль, нечастi посилання ускладнюють iдентифiкацiю джерела, на основi якого був встановлений той чи iнший факт. Iсторiя шкiл подається тут як складова частина iсторiї єзуїтських домiв у Речi Посполитiй. Водночас окремо подаються роздiли про "Ratio studiorum" i його iсторiю, про освiту єзуїтських професорiв, про шкiльнi предмети i перебiг їх вивчення, про виховання учнiв у єзуїтських школах, про свавiлля студентiв тощо. Попри застарiлу методологiю, багата джерельна база, мiнiмальна кiлькiсть фактологiчних неузгодженостей i втрата частини джерел сприяє збереженню наукової вартостi монографiї С. Заленського.

У другiй половинi XX ст. з'явилося кiлька узагальнюючих праць, якi висвiтлюють дiяльнiсть i роль Товариства Iсуса в Речi Посполитiй XVI-XVII ст. Це працi свiтських iсторикiв Янупiа Тазбiра, Станiслава Лiтака, Єжи Клочовського, а також єзуїта Станiслава Обiрка. Я. Тазбiр i С. Обiрек з'ясовували суспiльно-полiтичну роль єзуїтiв в iсторiї Речi Посполитої48 , С.Лiтак i Є. Клочовський провели порiвняльний аналiз дiяльностi єзуїтiв та iнших орденiв49 . Впровадженню єзуїтiв до Польщi присвячено синтетичнi працi єзуїтiв Бронiслава Натоньського50 i Яна Кореви51 . Єзуїт Мечислав Беднаж дослiджував вплив Ордену на польську релiгiйнiсть, Генрик Станек - склад єзуїтських фундаторiв i фундацiї в Коронi Польськiй i Великому князiвствi Литовському у 1564-1773 pp.52 .

Зв'язки польських єзуїтiв та їхнiх шкiл iз чеськими єзуїтами i їх навчальними закладами висвiтлювали Генрик Гмiтерек53 , Зденек Гойда54 , Йозеф Полi-шенський55 i Антонiй Флоровський56 .

Серед дослiджень XIX i XX ст., безпосередньо присвячених освiтнiй дiяльностi Ордену на територiї Речi Посполитої у XVI - першiй половинi XVII ст., варто видiлити працi свiтських учених та iсторикiв-єзуїтiв, якi становлять переважну бiльшiсть порiвняно з першими. Серед iсторикiв-єзуїтiв слiд назвати Станiслава Беднарського, Бронiслава Натоньського, Людвiка Пехнiка, Яна Поплятка, Романа Даровського i Людвiка Гжебня. Так, С. Беднарський - учень вiдомого польського iсторика педагогiки Станiслава Кота є автором досi актуальної синтетичної працi з iсторiї рiчпосполитських єзуїтських шкiл у другiй половинi XVII - XVIII ст. "Upadek i odrodzenie szkol jezuickich w Polsce" (Кракiв, 1933) i кiлькох статей про початки Вiденської академiї57 .

Б.Натоньський займався дослiдженням початку дiяння Товариства Iсуса в Коронi Польськiй i Великому князiвствi Литовському, навчально-виховного плану єзуїтiв у контекстi тогочасної освiти, типiв єзуїтських шкiл, персонального складу їх учителiв та учнiв, а також вивченням полемiчної i позитивної фiлософiї єзуїтiв Польської i Литовської провiнцiй58 .

До кола зацiкавлень Л.Пехнiка входять проблеми iсторiї Вiденської академiї, єпархiальних семiнарiй, керованих єзуїтами, а також найрiзноманiтнiшi питання з iсторiї та функцiонування орденських шкiл59 .

Я.Поплятек на основi єзуїтських архiвних джерел уклав енциклопедiю єзуїтiв Польської провiнцiї XVI ст., а також вивчав дiяльнiсть папської семiнарiї у Вiльно та єзуїтського шкiльного театру60 .

Р.Даровський є чи не єдиним i найплiднiшим дослiдником курсiв фiлософiї в навчальних закладах Ордену в Речi Посполитiй у XVI-XVIII ст.61

Л.Гжебень на сьогоднi - найавторитетнiший дослiдник iсторiї Товариства Iсуса на землях Речi Посполитої. Його перу належать: стаття - скорочений варiант докторської дисертацiї про органiзацiю єзуїтських бiблiотек62 , статтi загаль-

стр. 171


ного характеру з iсторiї орденських шкiл i музичних бурс63 , енциклопедичнi статтi "Jezuici. Geneza i dzieje", "Jezuici. W Polsce", "Jezuickie misje" i "Jezuickie szkoly"64 , а також опрацьована ним та групою польських єзуїтiв пiд його керiвництвом "Encyklopedia wiedzy о jezuitach na ziemiach Polski i Litwy: 1564-1995"65 . "Encyklopedia" охоплює дiяльнiсть єзуїтiв на територiї Речi Посполитої (1564-1773), в Бiлорусi (1773-1820), на Галичинi (1820-1918) i в незалежнiй Польщi (з 1918 p.). Це територiї колишньої Польської асистенцiї (сучаснi Польща, Литва, Латвiя, Бiлорусь, Україна). Поза увагою залишається Силезiя, яка належала до Чеської провiнцiї, а вiд 1754 р. становила окрему провiнцiю. "Encyklopedia" мiстить 7592 статтi iз зазначенням бiблiографiї та головних архiвних джерел. Iз цих статей 6452 - особовi, 745 - географiчнi i 395 - речовi. До географiчних статей належать насамперед єзуїтськi колегiуми i резиденцiї, частково мiсiї та маєтки, а також континенти, країни i мiста, де працювали чи навчались єзуїти. Особовi статтi обiймають бiографiї найвидатнiших єзуїтiв на данiй територiї, в тому числi тих, якi вийшли з Ордену. Як виняток в "Encyklopedii" мiстяться бiографiї єзуїтiв з-поза Польської i Литовської провiнцiй (генералiв i святих, яких вшановували в даних провiнцiях), а також деяких пануючих свiтських осiб, аби показати їх ставлення до єзуїтiв.

Серед праць свiтських iсторикiв, якi працювали над проблематикою єзуїтського шкiльництва, слiд видiлити дослiдження Станiслава Кота, Казимира Пуховського та Анджея Войтковського. С.Кот i А.Войтковський основну увагу придiляли навчальнiй i виховнiй моделi єзуїтської школи66 , К. Пуховський - викладанню iсторiї в школах Ордену i пiдготовцi викладацького складу67 .

Єзуїтський шкiльний театр у Речi Посполитiй мав багато дослiдникiв, серед яких був лише один єзуїт - Ян Поплятек68 . Вiн є автором монографiї з iсторiї театру при школах Товариства Iсуса "Studia z dziejow jezuickiego teatru szkolne-go w Polsce" (Вроцлав, 1959). Автором першої працi, присвяченої єзуїтському театру (видана в Краковi у 1922 p.), був Станiслав Вiндакевич69 . Ян Оконь видав другу монографiю з iсторiї шкiльного театру єзуїтiв "Dramat i teatr szkolny. Sce-ny jezuickie XVII wieku" (Вроцлав; Варшава; Кракiв, 1970), а також численнi статтi з рiзних аспектiв даної проблематики70 . Єзуїтським iнтермедiям i їхньому впливу на розвиток шкiльних театрiв в Українi, Росiї i Бiлорусi присвячено дослiдження Паулiни Левiн71 . Початки єзуїтського шкiльного театру та його полiтичнi функцiї були предметом зацiкавлення Єжи Аксера72 , єзуїтський театр часiв бароко - Iрени Кадульської73 . Решта вчених опрацьовували iншi теми з проблематики орденських шкiльних театрiв, як-от: театральнi програми, комедiї, функцiї античних мотивiв, окремi сценарiї вистав тощо74 . Огляд бiблiографiї єзуїтського шкiльного театру був поданий спiвробiтником Iнституту iсторiї Товариства Iсуса Марiо Скадуто в журналi Iнституту "Archivum Historicum Societatis Iesu"75 .

Внесковi польських єзуїтiв у розвиток музики та iсторiї музичних бурс присвячено дослiдження Анни Швейковської, Людвiка Гжебня, Романа Пельчара i Єжи Кохановича76 .

Впливовi єзуїтського шкiльництва на унiйнi та православнi школи (зокрема на Києво-Могилянський колегiум) на українських землях присвячено дослiдження сучасних iсторикiв: єзуїта Людвiка Пехнiка, Наталiї Пилип'юк, Джона Кракрафта, Iгоря Шевченка77 . Студентам-унiатам у папських навчальних закладах, якими керували єзуїти, присвячено працi василiянина Дмитра Блажейов-ського, єзуїта Яна Поплятка i монографiя Антонiя Флоровського про чеських єзуїтiв на українських та бiлоруських землях78 .

Вперше єзуїтськi школи для свiтських лише на українських землях i сама Україна були безпосереднiм предметом зацiкавлень статей єзуїта Костянтина Саймона. Вiн розглядає єзуїтськi школи як одну зi складових багатогранної

стр. 172


дiяльностi Ордену на українських землях, придiляючи їм незначну увагу79 .

Iсторiя єзуїтського колегiуму в Ярославi опрацьовувалась у першiй половинi XX ст. мiсцевим iсториком Казимиром Готтфрiдом80 , а також нашими сучасниками єзуїтом Казимиром Ленем81 i Романом Пельчаром82 . Частково iсторiя Ярославського колегiуму i дiяльнiсть школи при ньому висвiтлена в статтях єзуїта Яна Сиганьського i свiтських науковцiв Маурицiя Горна, Кристини Кєферлiнг, Мечислава Пастерського, Iгнация Рихлiка83 . Дiяльнiсть колегiумiв Ордену в Перемишлi i Кроснi висвiтлювали Роман Пельчар84 , Данута Квiрiнi-Поплавська, єзуїт Ян Сиганьський, Маурицiй Горн, Єжи Клочовський 85 . Iсторiї Ордену у Кам'янцi-Подiльському присвячено статтю Романа Пельчара86 .

У серединi XIX ст. в Римi єзуїти завершили видання синтетичної iсторiї Ордену, доведеної до 1645 р. Вiдтодi в зарубiжнiй науковiй iсторiографiї не було спроб написати синтетичну монографiю на основi джерельних матерiалiв єзуїтських та iнших архiвiв, яка охоплювала б увесь перiод iсторiї Товариства. Насамперед це пов'язано з наявнiстю величезного обсягу розпорошеного по архiвах, бiблiотеках, музеях рукописного джерельного матерiалу (частину з якого єзуїти почали видавати наприкiнцi XIX ст.). Крiм того, нерiвномiрна наукова розробленiсть напрямкiв дiяльностi єзуїтiв не дозволяє адекватно синтезувати загальну iсторiю Товариства. А науково-популярнi нариси загальної iсторiї єзуїтiв видаються як свiтськими iсториками та публiцистами, так i самими єзуїтами з початку XX ст.

Краще опрацьована iсторiя Товариства Iсуса в окремих регiонах i орденських провiнцiях. Розпочате у XVII ст. видання єзуїтами "мiсцевих iсторiй" тривало з перервою - вiд часу лiквiдацiї Ордену в серединi XIX ст. - до кiнця XX ст. Характерними ознаками праць, написаних єзуїтами, були: ґрунтовне знання джерел, майже повна вiдсутнiсть iсторичного контексту, розумiння iсторiї як учительки життя та пов'язаний з цим утилiтарний пiдхiд до iсторiї.

Iз вiдкриттям єзуїтських архiвiв у другiй половинi XX ст. до вивчення iсторiї Товариства Iсуса залучилися свiтськi дослiдники. Головними темами їх дослiджень є напрямки дiяльностi єзуїтiв, тiсно пов'язанi зi свiтським життям i мiсiєю, як-от: освiта, наука, мистецтво, лiтература, музика, театр та iншi. З огляду на значний вплив Ордену на розвиток освiти й виховання духовних та свiтських елiт, слiд зазначити, що тематика єзуїтського шкiльництва є однiєю з найпопул ярнiших.

Українськi землi в контекстi дiяльностi Товариства Iсуса розглядалися польськими вченими-єзуїтами як складова частина територiї Польської провiнцiї. Винятком є доробок початку 90-х pp. минулого столiття єзуїта Костянтина Саймона, професора слов'янської iсторiї у Папському iнститутi сходознавства в Римi, який вперше в захiднiй iсторiографiї iсторiї Товариства розглянув українськi землi як окремий регiон, де дiяв Орден. Низка статей, присвячених дiяльностi єзуїтських домiв i шкiл в окремих українських мiстах (Ярославi, Кроснi, Перемишлi, Кам'янцi), що виходили протягом XX ст. у Польщi, належить перу переважно свiтських дослiдникiв, якi широко використовували матерiали мiсцевих та орденських архiвiв.

-----

1 Сучасне видання цього тексту див.: Monumenta Historica Societatis Iesu. Monumenta Ignatiana. - Series 4: Fontes narrativi de Sancto Ignatio de Loyola et de Societatis Iesu initiis. - Vol. 4: Vita Ignatii Loyolae aectore Petro de Ribadeneyra. Textus latinus et hispanus cum censuris. Romae, 1965.

2 Orlandinius N. Historiae Societatis Iesu pars prima, sive Ignatius. - Antverpiae, 1614; Sacchinius F. Historiae Societatis Iesu pars secunda, sive Lainius. - Antverpiae, 1620; Sacchinius F. Historiae Societatis Iesu pars tertia, sive Borgia. - Romae, 1649; Sacchinius F. Historiae Societatis Iesu pars quarta, sive Everardus. - Romae, 1652; Sacchinius F. Historiae Societatis Iesu pars quinta, sive

стр. 173


Aquaviva. - Romae, 1661; Iuvencius I. Historiae Societatis Iesu pars quinta, sive Aquaviva. - Romae, 1710; Cordara I. C. Historiae Societatis Iesu pars sexta, sive Mutio Vitellescho. - T. I-II. - Romae, 1750-1859.

3 Monumenta Historica Societatis Iesu. Monumenta Ignatiana. - Series 4: Scripta de Sancto Ignatio de Loyola Societatis Iesu fundatore. - Vol. I. - Matriti, 1904. - P. 701-707.

4 Monumenta Historica Societatis Iesu. Lainii Monumenta. - T. 8: Epistolae et acta patris Iacobi Lainii secundi praepositi generalis Societatis Iesu ex autographis, originalibus, vel regestis exemplis potissimum depromta a patribus eiusdem Societatis edita, 1564-1565. - Matriti, 1917. - P. 831-855.

5 Argentus I. De rebus Societatis Iesu in Regno Poloniae. - Cracoviae, 1620.

6 More H. Historia missionis Anglicanae Societatis Iesu, ab anno salutis, MDLXXX ad MDCXIX et vice provinciae primum ad eiusdem saeculi annum XXXV. - Audomari, 1660.

7 Schinosi F. Istoria della Compagnia di Gesu, appartenente al regno di Napoli. - Napoli, 1706.

8 Aquilera E. Provinciae Siculae Societatis Iesu ortus et res gestae. - Panormi, 1734-1740. - Vol. I-II.

9 Socherus A. Historia Provinciae Austriae Societatis Iesu. - Viennae, 1740-1741. - Vol. I-II; Schmidl I. Historia S. I. Provinciae Bohemiae. - Pragae, 1747-1748. - Vol. I-V; Reiffenberg F. Historia Societatis Iesu ad Rhenum inferiorem e MSS codicibus, principum, urbiumque diplomatis, et authoribus synchronis nunc primum eruta; atque ad historiam patriae ex occasione illustrandam accomodata. -Cologne, 1764; Rostowski S. Lithuanicarum Societatis Iesu historiarum libri decem. - Vilnae, 1768.

10 Bartoli D. Dell'istoria della Compagnia di Gesu - Italia. - Napoli, 1860-1861. - Vol. I-IV; Prat J. M. Memoires pour servir a l'histoire du Pcre Broet et des origines de la Compagnie de Jesus en France 1500-1564. - Le Puy, 1885; Deplace L. L'etablissement de la Compagnie de Jesus dans les Pay-Bas. -Bruxelles, 1887.

11 Reusch H. Beitrage zur Geschichte des Jesuitenordens. - Munchen, 1894.

12 ZaleskiS. Jezuici w Polsce. - T. I-V. - Lwow; Krakow, 1900-1906.

13 Astrain A. Historia de la Compania de Jesus en la Assistencia de Espaha. - Madrid, 1902-1925. - Vol. I-VII; Hughes T. History of the Society of Jesus in the North America (1580-1773). - London, 1907-1917. - Vol. I-IV; DuhrB. Geschichte der Jesuiten in den Landern deutscher Zunge im XVI Jahrhundert. - Freiburg im Breisgau-Miinchen-Regensburg, 1907-1928. - Vol. I-IV; Fouqueray H. Histoire de la Compagnie de Jesus en France, 1528-1762. - Paris, 1910-1925. - Vol. I-V; Burnichon J. La Compagnie de Jesus en France, 1814-1914. - Paris, 1914-1922. - Vol. I-IV; Velics L. Vazlatok a magyar jesuitak multjabol. - Budapest, 1912-1914. - Vol. I-II; [Aldegheri A] Breve storia della provincia veneta della Compania di Gesu dalle sue origini fino ai nostri giorni, 1874-1914. - Venezia, 1914; Galetti P. Memorie storiche intorno alia provincia romana della Compania di Gesu, 1814-1914. - Roma, 1914; Leanza A. La Compania di Gesu in Sicilia e il primosecolo del suo rinascimento. - Palermo, 1914; Volpe M. I gesuiti nel Napoletano. - Napoli, 1914-1915. - Vol. I-III; Monti A. Compagnia di Gesu nel territorio della provincia torinese. - Chieri, 1914-1920. - Vol. I-V; Barrella G. I gesuiti nel Salentino, 1574-1767. - Lecce, 1918; PfulfO. Die Anfange der deutschen Ordensprovinz der neuerstandenen Gesellschaft Jesu, 1805-1847. - Frankfurt - St Louis, 1922; Frias L. Historia de la Compania de Jesus en su Asistencia moderna de Espana. - Madrid, 1923; Poncelet A. Histoire de la Compagnie de Jesus dans les anciens Pays-Bas: Etablissement de la Compagnie de Jesus en Belgique et ses developpements jusqu' a la fin du rcgne d'Albert et d'Isabelle. - Bruxelles, 1926-1927. - Vol. I-II.

14 Kroess A. Geschichte der bohmischen Provinz der Gesellschaft Jesu. - Wien, 1910-1938. - Vol. I-II; Rodrigues F. Historia da Companhia de Jesus na Assistencia de Portugal. - Porto, 1931-1950. - Vol. I-IV; Garraghan G. The Jesuits of the Middle United States. - New York, 1938. - Vol. I-III; Elorriaga M. A. La Compania de Jesus en Venezuela. - Caracas, 1941; Leite S. Historia da Companhia de Jesus no Brasil. - Lisboa - Rio de Janeiro, 1938-1950. - Vol. 1-Х; Dellatre P. Les etablissements de Jesuites en France depuis quatre siecles. - Enghien - Wetteren, 1949-1957. - Vol. I-V; Tacchi VenturiP. Storia della Compagnia di Gesu in Italia. - Roma, 1910-1951. - Vol. I-II; Decorme G. Historia de la Compania de Jesus en la Republica Mexicana durante el siglo XIX. - Guadalajara - Chihuahua, 1914-1959. - Vol. I-III.

15 Ugarte R. V. Historia de la Compania de Jesus en el Peru. - Burgos, 1963-1965. - Vol. I-IV; Schiitte J. F. Introducio ad historiam Societatis Iesu in Japonia, 1549-1650. - Romal, 1968.

16 PachecoJ. M. Los jesuitas en Colombia. - Bogota, 1959-1989. - Vol. I-III; Gonzalez M. R. La Compania de Jesus en la Espana contemporanea. - Madrid, 1984-1991. - Vol. I-II.

17 Diccionario historico de la Compania de Jesus / Direct. Ch. E. O'Neill, J.Ma . Dominguez. -Roma ; Madrid, 2001. - Vol. I-V.

стр. 174


18 Bohmer H. Die Jesuiten. Eine historische Skizze. - Leipzig, 1904.

19 Перше видання: Fulop-Miller R. Macht und Geheimnis der Jesuiten: Kulturhistorische Monographic - Leipzig-Zurich, 1929.

20 Prat J. M. Maldonat et l'universite de Paris au XVIe siccle. - Paris, 1856; Daniel С Les Jesuites instituteurs de la Jeunesse francaise au XVIIe siccle et au XVIIIe siccle. - Paris, 1880; de Rochemonteix C. Un college de Jesuites aux XVIIe et XVIIIe siccles: Le college Henri IV de la Flcche. - Le Mans, 1889. - Vol. I-IV; Delbrel J. Les Jesuites et la Pedagogie au XVIe siccle. - Paris, 1894.

21 de Dainville F. L'education des jesuites (XVIe-XVIIIe siccle) / Ed. M.-M. Compere. - Paris, 1978; de Dainville F. La naissance de l'humanisme moderne. I. Les jesuites et Fhumanisme. - Geneve, 1969; de Dainville F. La geographic des humanistes. - Paris, 1940, reimpression: Geneve, 1969; de Dainville F. L'auteur du "Bref discours" sur les ecoles de la Compagnie (Liege 1608) // Archivum Historicu Societatis Iesu. - 1947. - Vol. 16. - P. 182-185; de Dainville F. L'enseignement de l'histoire et de la geographie et le Ratio studiorum // Studi sulla Chiesa antica e sull'umanesimo. - Roma, 1954. -P. 123-156; de Dainville F. La naissance de l'humanisme moderne. Les Jesuites et l'education de la Societe frangaise. - Paris, 1940.

22 Codina Mir G. Aux sources de la pedagogie des jesuites: Le "Modus parisiensis". - Roma, 1968; Codina G. A Ratio studiorum: quatrocentos annos (1599-1999) // Revista de educacao. - 1999. -N 7 (dezembro). - P. 61-78; Codina G. The Modus Parisiensis // The Jesuit Ratio studiorum. 400tn annyversary perspective. - N 281. - P. 28-55; Codina G. II ministerio de la education jesuita e ignaciana // Revista de espiritualidad ignaciana. - 1999. - N 92. - P. 71-78; Codina G. Mision de una universidad de la Compania de Jesus hoy // Lection inaugural 2000, 40 aniversario. Universidad Centroamericana. - Managua, 2000.

23 Lukacs L. De origine collegiorum externorum deque controversiis circa eorum paupertatem obortis // Archivum Historicum Societatis Iesu. - 1960. - Vol. 29. - P. 189-245, 1961. - Vol. 29. - P. 1-89; Lukacs L. De prima Societatis Ratione studiorum sancto Francisco Borgia praeposito generali con-stituta (1565-1569) // Archivum Historicum Societatis Iesu. - 1958. - Vol. 27. - P. 209-232; Lukacs L. L'origine dei collegi della Compagnia di Gesu per alunni esterni // Didattica. - Roma, 1963. - N 102. -P. 3-27; Lukacs L. L'origine dei collegi e Pinsegnamento publico nella storia pedagogica della Compagnia di Gesu // La pedagogia della Compagnia di Gesu. (Atti del Convegno internazionale, Messina 14-16 novembre 1991). - Messina, 1992. - P. 109-126; Lukacs L. A History of Jesuit Ratio studiorum // Church, Culture, and Curriculum. - Philadelphia, 1999. - P. 17-46.

24 Scaduto M. Alle origini della pedagogia dei gesuiti // La niviltf cattolica. - 1976. - Vol. I. - P. 451-462; Scaduto M. Le origini dell'Universitf di Messina // Archivum Historicum Societatis Iesu. -1948. - Vol. 17. - P. 102-159; Scaduto M. Seminari e collegi // La niviltf cattolica. - 1964. - Vol. II. - P. 343-352, Vol. III.-P. 18-28.

25 Barbera M. La Ratio studiorum e la parte quarta delle Costituzioni della Compagnia di Gesu. - Padova, 1942; Barbera M. La pedagogia nelle scuole della Compania di Gesu // II Quarto centenario della Costituzione della Compania di Gesu / Conferenze commemorative tenute alia Universitf cattolica del Sacro Cuore, 2-11 maggio MCMXLI-XIX. - Milano, 1941. - P.125-161; Barbera M. Pedagogia e didattica della Ratio // Rassegna di pedagogia. - 1999. - N 57. - P. 111-123.

26 Farrell A. P. The Jesuit Code of Liberal Education: Development and Scope of the Ratio Studiorum. - Milwaukee, 1938; Farrell A. P. Colleges for Lxtern Students Opened in the Lifetime of St. Ignatius // Archivum Historicum Societatis Iesu. - 1937. - Vol. 6. - P. 287-291.

27 Donohue J. W. Jesuit Education: An Essay on the Foundation of Its Idea. - New York: Fordham University Press, 1963; Ganss G. Saint Ignatius' Idea of a Jesuit University. - Milwaukee: Marquett University Press, 1954.

28 O'Malley J. W. The First Jesuits. - London, 1993 (нами був використаний польський переклад цiєї працi: O'Malley J. W. Pierwsi jezuici. - Krakow, 1999.); O'Malley J. W. Renaissance Humanism and the First Jesuits // Ignacio de Loyola у su tiempo. - Congreso Internacional de Historia (9-13 Septiembre 1991). Ed. J. Plazaola, S. J. - Universidad de Deusto. - Bilbao. - P. 381-403; O'Malley J. W. Renaissance Humanism and the Religious Culture of the First Jesuits // Heytrop Journal. - 1990. - N 31. - P. 471-487; O'Malley J. W. Praise and Blame in Renaissance Rome: Rhetoric, Doctrine, and Reform in the Sacred Orators of the Papal Court, с 1450-1521. - Durham: Duke University Press, 1979; O'Malley J. W. Erasmus and the History of Sacred Rhetoric: The Ecclesiastes of 1535 // Erasmus of Rotterdam Society Yearbook. - 1985. - N 5. - P. 1-29; O'Malley J. W. Priesthood, Ministry and Religious Life: Some Historical and Historiograghical Considerations // Theological Studies. - 1988. - N 49. - P. 223-257; O'Malley J. W. How the First Jesuits Became Involved in Education // The Jesuit Ratio studiorum. 400th

стр. 175


annyversary perspective. - N 281. - P. 56-79.

29 Hughes T. Loyola and the Educational System of the Jesuits. - New York, 1907; Charmot F. La pedagogie des Jesuites. Ses principes - Son actualite. - Paris, 1943; Costa M. Appunti intorno alle linee fondamentali della pedagogia della Compagnia di Gesu. - Roma, 1978; Granero J. M. Origenes de la education jesuitica. - Madrid, 1952; Herman J.-B. La pedagogie des Jesuites au XVIe siecle. Ses sources, ses caracteristiques. - Louvain - Bruxelles - Paris, 1914; Quera В. М. Los principios de la primera pedagogia de los jesuitas (Un nuevo analisis у sistematizacion de sus fuentes desde san Ignacio hasta las primeras "Ratio studiorum". - Barcelona, 1967.

30 Lundberg M. Jesuitische Anthropologie und Erziehungslehre in der Fruhzeit des Ordens (ca. 1540-1650). - Uppsala, 1966.

31 Hengst K. Jesuiten an Universitaten und Jesuitenuniversitaten: Zur Geschichte der Universitaten in der Oberdeutschen und Rheinischen Provinz der Gesellschaft Jesu im Zeitalter der kon-fessionellen Auseinandersetzung. - Padernborn, 1981.

32 Scaglione A. The Liberal Arts and the Jesuit College System. - Amsterdam-Philadelphia, 1986.

33 Mancia A. La Ratio studiorum. genesi e sviluppo in relazione con alcuni ordinamenti coevi fino al 1599 // Universitf dell'Aquila. - N 519. - P. 129-147; Mancia A. Gesuiti e scienza note su un recente volume // Arhivum Historicum Societatis Iesu. - Vol. 62. - Romae, 1993. - P. 215-248; Mancia A. II concetto di "dottrina" fra gli Esercizi spirituali (1539) e la Ratio Studiorum (1599) // Archivum Historicum Societatis Iesu. - Vol. 61. - Romae, 1992. - P. 3-70; Mancia A. La controversia con i protes-tanti є i programmi degli studi teologici nellf Compania di Gesu: 1547-1599 // Archivum Historicum Societatis Iesu. - Vol. 54. - Romae, 1985. - P. 24, Vol. 86. - Romae, 1986. - P. 3-43, 209-266.

34 Ribadeneira P. Ulustrium scriptorum Societatis Iesu catalogus. - Antverpiae, 1606.)

35 Sommervogel K. Bibliotheque de la Compagnie de Jesus. - Bruxelles, 1890-1900. - Vol. I-IX.

36 BliardP. Bibliotheque de la Compagnie de Jesus.- Paris, 1909. - Vol. X, Paris, 1932. - Vol. XI.

37 Riviere E. Bibliotheque de la Compagnie de Jesus. - Touluose, 1911-1930. - Vol. XII.

38 Index bibliographicus Societatis Iesu. - Romae, 1937-1977. - Vol. I-XX.

39 PolgarL. Bibliographie sur l'histoire de la Compagnie de Jesus (1901-1980). - Roma, 1981. -Vol. 1: Toute la Compagnie; Roma, 1983. - Vol. 2, P. I: Les Pays. Europe; Roma, 1986. - Vol. 2, P. II: Les Pays. Amerique. Asie. Afrique. Oceanie; Roma, 1990. - Vol. 3, P. I: Les personnes. Dictionnaries: A-F; Roma, 1990. - Vol. 3, P. II: Les personnes. Dictionnaries: G-Q; Roma, 1990. - Vol. 3, P. Ill: Les personnes. Dictionnaries: R-Z.

40 Львiвська наукова бiблiотека iм. В. Стефаника HAHV. Вiддiл рукописiв. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 628/1.

41 Kollataj H. Stan oswiecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III (1750-1764) / Wyd. z rejeopisu przez E. Raczynskiego. - Poznan, 1841. - T. I-II.

42 Bandtkie J. S. Krotkie wyobrazenie dziejow Krolewstwa Polskiego. - Warszawa, 1810; Bentkowski F. J. Historia literatury polskiej wystawiona w spisie dziel drukiem ogloszonych. - Warszawa, 1814. -T. 1-2.

43 TrentowskiB. Chowanna, czyli system pedagogiki narodowej. - Poznan, 1842. - T. 1-2.

44 SiwekA. Spory о jezuitow w polskiej historiografii // Studia Historyczne. - R. XXXIV. - 1991. - Z. 4. - S. 553-555, 567.

45 ZaieskiS. Czy jezuici zgubili Polske.? - Lwow, 1874. - S. 167, 435.

46 SiwekA. U zrodel "czarnego" wizerunku jezuitow w historiografii polskiej // Horyzonty Wiary. -R7.-N 1. -S. 74.

47 Siarczynski F. Obraz wieku panowania Zygmunta III. - Lwow, 1828. - T. 1-2; Dzieduszycki M. Piotr Skarga i jego wiek. - Krakow, 1850-1851. - T. 1-2; Tarnowski S. Historia literatury polskiej. -Krakow, 1903. - T. 1-3.

48 Tazbir J. Spoleczno-polityczna rola jezuitow w Polsce (1565-1660) // Szkice z dziejow papiest-wa. - Warszawa, 1958. - S. 99-144; Tazbir J. Jezuici w Polsce do polowy XVII wieku // Szkice z dziejow papiestwa. - Warszawa, 1961; Tazbir J. Jezuici mie,dzy Rzecza.pospolita. a Rzymem // Szkice z dziejow papiestwa. - Warszawa, 1989. - T. I. - S. 74-133; Obirek S. Jezuici w Rzeczypospolitej Obojga Narodow w latach 1564-1668. (Dzialalnosc religijna, spoleczno-kulturalna i polityczna). - Krakow, 1996.

49 Litak S. Jezuici na tie innych zakonow niQskich w Polsce w XVI-XVIII wieku // Jezuici a kul-tura polska. (Materiaty sympozjum z okazii Jubileuszu 500-lecia urodzin Ignacego Loyoli (1491-1991) i 450-lecia powstania Towarzystwa Jezusowego (1540-1990). Krakow, 15-17 lutego 1991 г.). - Krakow, 1993. - S. 185-198; Kioczowski J. Zakony meskie w Polsce w XVI - XVIII w. // Koscol w Polsce. -Krakow, 1969. - S. 483-530.

стр. 176


50 Natonski В. Pocza.tki i rozwoj Towarzystwa Jezusowego w Polsce (1564-1580) / Brodrik J. Powstanie i rozwoj Towarzystwa Jezusowego. - Krakow, 1969 d. - S. 414-476; Natonski B. Jezuici a Uniwersytet Krakowski w XVI w. // Studia z historii jezuitow. - Krakow, 1983. - S. 173-245.

51 Korewa J. Z dziejow diecezji warminskiej w XVI w. Geneza braniewskiego Hosianum, Przyczynek do dziejow zespolenia Warmii z Rzeczpospolita.. - Poznan, 1965; Korewa ./. Sprowadzenie jezuitow do Polski // Nasza Przeszlosc. - 1964. - N 20. - S. 13-49.

52 Bednarz M. Jezuici a religijnosc polska (1564-1964) // Nasza Przeszlosc. - 1964. - T. 19. - S. 149-224; Staniek H. Fundatorzy i fundacje kolegiow jezuickich w Polsce w latach 1564-1772/73 // Summaruim Sprawozdania Towarzystwa Naukowego KUL. - N 1(21) 1971. - Lublin, 1974. - S. 55-60.

53 Gmiterek H. Zwiqzki intelektualne polsko-czeskie w okresie Odrodzenia (1526-1620). - Lublin, 1989.

54 Hojda Z. Ceske zeme a univerzita ve Vilniusu v prnich letech jeji existence // Praha - Vilnius. Sbornik praci к 400 vyroci zalozeni univerzity ve Vilniusu. - Praha: Univerzita Karlova, 1981. - S. 33-44; Hojda Z. Nekolik poznamek к dejinam collegia nordica v Olomouci // Histokicka Olomouc a jeji soucas-ne problemy. - Olomouc, 1983. - S. 47-63.

55 Polisensky J. Prispevek к dejinam styku Univerzity Karlovy a Vilniuske statni univerzity // Praha - Vilnius. Sbornik praci к 400 vyroci zalozeni univerzity ve Vilniusu. - Praha, 1981. - S. 9-18.

56 Florovsky A. V. Cesti jesuite na Rusi. - Praha, 1941.

57 Bednarski S. Upadek i odrodzenie szkol jezuickich w Polsce. - Krakow, 1933; Bednarski S. Jezuici polscy wobec projektu ordynacji studiow// Przegla.d Powszechny. - 1935. - T. 205. - S. 69-84, 223-240; Bednarski S. Geneza Akademii Wilenskiej // Ksiega pamiqtkowa ku uczczeniu CCCL rocznicy zalozenia i X wskrzeszenia Uniwersytetu Wilenskiego. - Wilno, 1929. - T. I. - S. 1-22; Bednarski S. Geneza Akademii Wilenskiej. - Wilno, 1929; Bednarski S. Geneza seminarium papieskiego w Wilnie // Oriens. - 1933. - Marzec-kwiecen. - S. 47-50.

58 Natonski B. Szkolnictwo jezuickie w dobie kontrreformacji // Wiek XVII: Kontrreformacja. Barok. Prace z historii kultury. - T. XXIX, Wroclaw - Warszawa - Krakow, 1970. - S. 309-337; Natonski B. Humanizm jezuicki i teologia pozytywno-kontrowersyjna w XVII i XVIII wieku. Nauczanie i pismiennictwo // Dzieje teologii katolickiej w Polsce. - T. II: Od Odrodzenia do Oswiecenia, cz. I: Teologia humanistyczna. / Pod red. Bpa M. Rechowicza. - Lublin, 1975; Natonski B. Jezuici a Uniwersytet Krakowski w XVI w. // Studia z historii jezuitow. - Krakow, 1983. - S. 173-245; Natonski B. Poczqtki i rozwoj Towarzystwa Jezusowego w Polsce (1564-1580) / Brodrik J. Powstanie i rozwoj Towarzystwa Jezusowego. - Krakow, 1969 d. - S. 414-476.

59 PiechnikL. Dzieje Akademii Wilenskiej. - Rzym, 1983-1990. - T. I-IV; Piechnik L. Dzialalnosc kulturalna Towarzystwa Jezusowego na polnocnych i wschodnich ziemiach Polski w XVI-XVII wieku // Dzieje Lubelszczyzny. - 1989. - T. VI. - S. 75-96; PiechnikL. Gimnazjum w Braniewie w XVI w. Studium о pocza.tkach szkolnictwa jezuickiego w Polsce // Nasza Przeszbsc. - Krakow, 1958. - T. VII. - S. 5-71; Piechnik. L. Akademie i uczelnie jezuickie // Dzieje teologii katolickiej w Polsce. - T.II, cz. 2. - Lublin, 1975. - S. 51-101; PiechnikL. Szkory jezuickie w latach 1564-1773 // Horyzonty Wiary. - 1990. - N 3. -S. 69-79; Piechnik L. Nowe elementy wniesione przez jezuitow do szkolnictwa polskiego w XYI wieku // Collectanea theologica. - 1976. - N 46. - S. 67-77; PiechnikL. Model sredniej szkoty jezuickiej w Polsce i na Litwie przed wydaniem Ratio studiorum // Nasza Przeszlosc. - 2000. - T. 94. - S. 299-332; Piechnik L. Seminaria diecezjalne w Polsce prowadzone przez jezuitow od XVI do XVIII wieku. -Krakow, 2001. Повну бiблiографiю праць Людвiка Пєхнiка до 1994 р. включно вмiщено в: Jezuicka ars educandi. Prace ofiarowane Ksie.dzu Profesorowi Ludwikowi Piechnikowi SJ. - Krakow, 1995. - S. 15-18.

60 Poplatek J. Encyklopedia jezuitow w XVI wieku. Maszynopis w Archiwum Towarzystwa Jezusowego w Krakowie; Poplatek J. Zarys dziejow Seminarium Papieskiego w Wilnie 1585-1773 // Ateneum Wilenskie. - 1930. - T. VII; Poplatek J. Wykaz alumnow Seminarium Papieskiego w Wilnie 1582-1773 // Ateneum Wilenskie. - 1937. - T. XI; Poplatek J. Studia jezuitow polskich w Akademii Krakowskiej w XVI w. // Nasza Przeszlosc. - 1964. - N 20. - S. 77-111; Poplatek J. Powstanie Seminarjum papieskiego w Wilnie (1582-1585) // Ateneum Wilenskie. - 1929. - T. VI; Poplatek J. Studia z dziejow jezuickiego teatru szkolnego w Polsce. - Wroclaw, 1957.

61 Darowski R. Filozofia w szkolach jezuickich w Polsce w XVI wieku. - Krakow, 1994; Darowski R. Przepisy dotycza.ce nauczania filozofii w uczelniach jezuickich w Polsce w XVI wieku // Studia z historii filozofii. Ksiega pamiqtkowa z okazji 50-lecia pracy naukowej ks. Pawla Siwka s. j. -Krakow, 1980. - S. 47-85; Darowski R. Stan obecny i perspektywy badan nad filozofia. w szkolach jezuickich w Polsce (XVI-XVIII) // Archiwum Historii Filozofii i Mysli Spolecznej. - 1978. - T. 24. - S. 237-885; Darowski R. Uwagi na temat filozofii jezuitow w Polsce w XVI w. // Rocznik Wydzialu

стр. 177


Filozoficznego TJ w Krakowie. 1988. - Krakow, 1989. - S. 77-104. Повнiшу бiблiографiю праць Даровського див. в: Darowski R. Filozofia w szkolach jezuickich w Polsce w XVI wieku. - Krakow, 1994.- S. 34-36.

62 Grzebien L. Organizacja bibliotek jezuickich w Polsce od XVI do XVIII wieku // Archiwa, Biblioteki i Muzea Koscielne. - T. 30. - Lublin, 1975. - S. 223-278, N. 31. - Lublin, 1975. - S. 225-281.

63 Grzebien L. Dzialalnosc jezuitow na polu szkolnictwa do poiowy XVII w. // Nauka z poezji Macieja Kazimierza Sarbiewskiego SJ. - Warszawa, 1995. - S. 33-50; Grzebien L. Bursy muzyczne // W sluzbie czlowiekowi. Studium duszpastyrsko-katechetyczne. - Krakow, 1991. - S. 184-189.

64 Grzebien L. Jezuici. Geneza i dzieje // Encyklopedia katolicka. - Lublin, 1997. - T. VII. -S. 1254-1260; Grzebien L. Jezuici. W Polsce // Encyklopedia katolicka. - Lublin, 1997. - T. VII. - S. 1260-1268; Grzebien L. Jezuickie misje // Encyklopedia katolicka. - Lublin, 1997. - T. VII. - S. 1276-1280; Grzebien L Jezuickie szkoly// Encyklopedia katolicka. - Lublin, 1997. - T. VII. - S. 1280-1285.

65 Encyklopedia wiedzy о jezuitach na ziemiach Polski i Litwy: 1564-1995 / Oprac. L. Grzebien. -Krakow, 1996.

66 Kot S. Historia wychowania. - Lwow, 1934. - S. 228-239; Wojtkowski A. Z dziejow szkolnictwa jezuickiego i pijarskiego w Polsce // Zeszyty Naukowe KUL. - 1966. - N 1-2. - S. 99-107; Wojtkowski A. Z dziejow szkolnictwa katolickiego dla swieckich (do 1918 r.) // Ksiega tysia.clecia katolicyzmu w Polsce.- Cz. 3: Kosciol w ramach spoteczenstwa. - Lublin, 1969. - S. 24-34.

67 Puchowski K. Edukacja historyczna w jezuickich kolegiach Rzeczypospolitej: 1565-1773. -Gdansk, 1999; Puchowski K. Ksztalcenie nauczycieli dla szkolnictwa jezuickiego w Polsce do 1773 r. // Acta Universitatis Lodziensis. - Folia paedagogica et psychologia. - T. 22. - 1989. - Cz. I. - S. 17-29; Puchowski K. Nauczanie historii w polskich kolegiach jezuickich (1565-1773). Zarys problematyki // Jezuici a kultura polska. (Materialy sympozjum z okazii Jubileuszu 500-lecia urodzin Ignacego Loyoli (1491-1991) i 450-lecia powstania Towarzystwa Jezusowego (1540-1990). Krakow, 15-17 lutego 1991 r.) / Pod red. ks. L.Grzebienia SJ, ks. St. Obirka SJ. - Krakow, 1993. - S. 279-296.

68 Popiatek J. Studia z dziejow jezuickiego teatru szkolnego w Polsce. - Wroclaw, 1957.

69 Windakiewicz S. Teatr kollegiow jezuickich w dawnej Polsce. - Krakow, 1922.

70 Okon J. Dramat i teatr szkolny. Sceny jezuickie XVII wieku. - Wroclaw - Warszawa - Krakow, 1970; Okon J. Jezuicka scena religijna w Polsce w XVII w. // Dramat i teatr religijny w Polsce. / Red. I. Slawinska, W. Kaczmarek. - Lublin, 1991. - S. 73-97; Okon J. Autorzy tekstow dramatycznych w rekopisie 182 Biblioteki Jagiellonskiej // Biuletyn Biblioteki Jagiellonskiej. - 1971. - N 21. - S. 105-133; Okon J. Recherches sur le Theatre Scoliare des Jesuites en Pologne // Archivum Historicum Societatis Iesu. - 1972. - N 41. - P. 294-307; Okon J. Sul teatro dei gesuiti nell'antica Polonia // Archivum Historicum Societatis Iesu. - 1982. - N 51. - P. 319-328; Okon J. Rejcopismienne teatralia staropolskie w zbiorach Biblioteki Jagiellonskiej // Biuletyn Biblioteki Jagiellonskiej. - 1970. - N 20. - S. 89-131; Okon J. Teatralia w zbiorze Adama Wolanskiego i nieznane materialy do dziejow jezuickiego teatru szkolnego w Polsce // PamiQtnik Literacki. - 1965. - N 56. - S. 167-178; Okon ./. Z zagadnien baroku w szkolnym dramacie jezuickim w Polsce wieku XVII // Dramat i teatr. - Wraclaw, 1967. - S. 9-27; Okon J. Dramaty eucharystyczne jezuitow XVII wieku. - Warszawa, 1992; Okon J. L'umanesimo gesuitico nella Polonia del Cinque e Seicento tra Occidente e Oriente // Acta Conventus neo-latini Bariensis (Tempe, AZ, Medieval and Renaissance Texts and Studies). - 1998. - P. 461-468.

71 Lewin P. Intermedia wschodnioslowianskie XVI - XVIII wieku. - Wroclaw - Warszawa -Krakow, 1969; Lewin P. Intermedia wschodnioslowianskie a intermedia polskie // О wzajemnych powiazaniach literackich polsko-rosyjskich. - Wroclaw - Warzawa - Krakow, 1969. - S.12-35; Lewin P. Intermedia bialoruskie, ukrainskie i rosyjskie - wazniejsze cechy i roznice // Wroclawskie spotkanie teatralne. - Wroclaw - Warzawa - Krakow, 1967. - T.XVIII. - S. 121-140; Lewin P. Poczatki teatru ukrainskiego. Problematyka i zamierzenia badawcze // Jezyki i literatury wschodnioslowianskie. Materialy Ogolnopolskiej Konferencji Naukowej (Lodz, 14-15 czerwca 1976 г.). - Lodz, 1976. - S.115-121; Lewin P. Nieznany staropolski utwor sceniczny z Kijowa // Pami^tnik Teatralny. - 1978. - N 3 (107).- S. 383-408; Lewin P. Literatura staropolska a literatury wschodnioslowianskie. Stan badan i postulaty badawcze // Literatura staropolska w kontekscie europejskim. - Ossolineum, 1977. - S. 139-168; Lewin P. Staging of Plays at the Kiev Mohyla Academy in the Seventeenth and Eighteenth Centuries // Harvard Ukrainian Studies. - Vol. V. - N 3. - September, 1981. - P.320-334; Lewin P. Drama and Theater at Ukrainian Schools in the Seventeenth and Eighteenth Centuries: The Bible as Ispiration of Images, Meanings, Style, and Stage Production // Harvard Ukrainian Studies. - Vol. VIII. - N 1/2. -June, 1984. - P. 93-122; Левин П. Сценическая структура восточнославянских интермедий // Русская литература на рубеже двух эпох (XVII - начало XVIII в.) - М., 1971. - С. 105-127.

стр. 178


72 Axer J. Polski teatr jezuicki jako teatr polityczny// Jezuici a kultura polska... S. 11-22; Axer J. Notes on the Larly Jesuit Nheatre in Poland // Theatrum europaeum. Festschrift E. M. Szarota. -Munchen, 1982. - P. 109-113.

73 Kadulska I. Ze studiow nad dramatem jezuickim wczesnego Oswiecenia (1746-1765). -Wroclaw, 1974; Kadulska I. Formy intermediow sceny szkolnej polowy XVII wieku // Miscellanea z doby Oswiecenia. - Warszawa, 1980. - S. 5-52; Kadulska I. Publicznosc szkolnego teatru jezuickiego w XVIII wieku. W kre.gu regul, norm i praktyk // Publicznosc literacka i teatralna w dawnej Polsce / Pod red. H. Dziechcinskiej. - Warszawa - Lodz, 1985; Kadulska I. The Persistence of the Baroque in the Polish Jesuit Theatre of the Eighteenth Century // Gesuiti e il teatro barocco. - N 321. - P. 311-330; Kadulska I. L'influence de la Commedia dell'arte sur le theatre de la Compagnie de Jesus en Pologne. - Paris, 1991.

74 Bienkowski T. Motywy antyczne i ich funkcja w jezuckim dramacie szkolnym w Polsce // Meander. - 1961. - N 16. - S. 26-43, 99-112, 149-165; Grabowski T. Ze studiow nad teatrem jezuickim we Francji i w Polsce w wiekach XVI-XVIII. - Poznan, 1963; Stender-Petersen A. Tragoediae sacrae. Materialien und Beitrage zur Geschichte der polnisch-lateinischen Jesuitendramatik der Fruhzeit. -Tartu, 1931; Bolte J. Jesuiten-Komodien in Posen urns Jahr 1600 // Zeitschrift der Historische Gesellschaft fur die Provinz Posen. - 1888. - N 3. - S. 230-231; Klinger W. Zapomniany Dialogus Polonicus z roku 1604. Przyczynek do dziejow dramatu jezuickiego w Polsce // Sprawozdania Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciol Nauk. - 1956. - N 1. - S. 13-17; BernackiL. Dwa najstarsze jezuick-ie intermedia szkolne // РатiеДпiк Literacki. - 1903. - N 2. - S. 101-114; Nadolski B. Intermedia i dialo-gi z konca XVII w. // Sprawozdania Towarzystwa Naukowego w Toruniu. - 1953. - N 7; Skulski R. Z dziejow teatru jezuickiego we Lwowie // Раmiеtniк Literacki. - 1935. - N 32. - S. 541-547; Zaleski A. Wiadomosc о re.kopismie z XVI wieku, znalezionym na kosciele niegdys jezuickim, a teraz benedyk-tynskim w Pultusku // Wojcicki K. W. Biblioteka starozytna pisarzy polskich. - Warszawa, 1844. - T. 6. - S. 265-317; Dramaty staropolskie. Antologia / Wyd. J. Lewanski. - Warszawa, 1963. - T. 6; Dramat staropolski od pocza.tkow do powstania sceny narodowej. Bibliografia. - T. 2: Programy drukiem wydane do r. 1765. - Cz. I: Programy teatru jezuickiego. - Wroclaw, 1976; Simon L. Dykcjonarz teatrow polskich czynnych od czasow najdawniejszych do roku 1863. - Warszawa, 1935; Lewanski J. Oblicze teatru religi-jnego w dawnej Polsce // Roczniki Teologiczno-Kanoniczne. - 1965. - T. 12. - N 4. - S. 51-81; Lewanski J. Studia nad dramatem polskiego Odrodzenia. - Wroclaw, 1956; Dtirr-Durski./. Antitemiusz. Jezuicki dramat szkolny. - Warszawa, 1975; Winniczuk L. Szkola jezuicka w zwiercadle szkolnego teatru jezuickiego// Europejskie zwiqzki literatury polskiej. - Warszawa, 1969. - S. 127-143.

75 Scaduto M. Pedagogia e teatro. Conspectus bibliographici // Archivum Historicum Societatis Iesu. - Romae, 1969. - Vol. 38. - P. 353-367.

76 Szweykowska A. Wklad jezuitow w kulture, muzyczna, Rzeczpospolitej w XVII wieku // Jezuici a kultura polska... S. 297-308; Grzebien L. Bursy muzyczne // W sluzbie czlowiekowi. Studium dusz-pastersko-katechetyczne. - Krakow, 1991. - S. 184-189; Pelczar R. Jezuickie bursy muzkow (bursae musi-corum) w diecezji przemyskiej w XVII i XVIII wieku // Muzyka. - 1998. - R. 43. - N 3. - S. 73-87; Kochanowicz J. Geneza, organizacja i dzialalnosc jezuickich burs muzycznych. - Krakow, 2002; Kochanowicz J. Przepisy dotycza.ce jezuickich burs muzycznych. - Krakow, 2002.

77 Piechnik L. Dzialalnosc kulturalna Towarzystwa Jezusowego na potnocnych i wschodnich ziemiach Polski w XVI-XVII wieku // Dzieje Lubelszczyzny. - T. VI, cz. 1: Mie.dzy Wschodem i Zachodem. Kultura umyslowa / Pod red. J. Kloczowskiego. - Warszawa, 1989. - S. 75-96; Pylypiuk N. Eucharisterion. Albo Vdjacnost. The First Panegyric of the Kiev Mohyla School // Harvard Ukrainian Studies. - 1984. - N 1/2. - P. 45-70; CracraftJ. Theology at the Kiev Mohyla Academy During Its Golden Age // Harvard Ukrainian Studies. - 1984. - N 1/2. - P. 71-80; Шевченко I. Україна мiж Сходом i Заходом. Нариси з iсторiї культури до початку XVII ст. / Пер. М. Габлевич пiд ред. А. Ясiновського. - Львiв, 2001.

78 Blazejovskyj D. Ukrainian and Bielorussian Students at the Pontifical Greek College of Rome (1576-1976) // Analecta OSBM. - 1979. - Vol. 10. - P. 132-192; Blazejovskyj D. Ukrainian and Bielorussian Students at the Pontificio Collegio Urbano de Propaganda Fide (1627-1848) // Analecta OSBM. - 1974. - Vol. 9. - P. 202-222; Blazejovskyj D. Byzantine Kyivan Rite Students in Pontifical Colleges, and in Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576-1983) // Analecta OSBM. - Rome, 1974. - Vol. 43. - Series II. - Sectio I; Поплятск Я. Студенти василiяни у Вiденськiй академiї// Analecta OSBM. - 1932. - Vol. 4. - P. 211-218; Poplatek J. Wykaz alumnow Seminarjum Papjeskiego w Wilnie 1585-1773 // Ateneum Wilenskie. - 1936. - N 9. - S. 218-282; Florovsky A. V. Cesti jesuite na Rusi. - Praha, 1941.

79 Simon К I gesuiti e l'Ucraina // La niviltf cattolica. - 1992, 18 aprile. - Vol. II. - Anno 143. -

стр. 179


P. 135-149.

80 Gottfried К. Anna Ostrogska wojewodzina woiynska. - Jaroslaw, 1939; Gottfried K. Jezuici w Jaroslawiu. - Jaroslaw, 1933; Gottfried K. Szkolnictwo w dawnym Jaroslawiu // Ksie.ga pamiqtkowa poswiQcona zjazdowi jubileuszowemu z okazji 50-lecia istnienia gimnazjum I w Jaroslawiu. - Jaroslaw, 1934; Gottfried K. Z przeszlosci jaroslawskiego szkolnictwa // Rocznik Stowarzyszenia Milosnikow Jaroslawia. R. 1963-64.

81 Leh K. Rekonstrukcja archiwum dawnego kolegium jezuitow w Jaroslawiu // Studia z historii Kosciola w Polsce. - Warszawa, 1983. - T. VII; Leh K. Jezuickie kolegium sw. Jana w Jaroslawiu 1573-1773. - Krakow, 2000.

82 Pelczar R. Dzialalnosc oswiatowo-kulturalna Jezuitow w diecezji przemyskiej w XVI-XVIII wieku. - Przemysl, 1999; Pelczar R. Szkolnictwo jezuickie w Jaroslawiu 1575-1773 R. // Nasza Przeszlosc.- 1995. - T. 84. - S. 13-46.

83 Syganski J. О relikwiach w dawnym kosciele jaroslawskim Tow. Jez. u sw. Jana // Nasze Wiadomosci. - 1912 (styczen). - T. III, z. 4. - S. 395-401; Horn M. Szkolnictwo na terenie ziemi przemyskiej i sanockiej do polowy XVII wieku // Zeszyty Naukowe Wyzszej Szkoly Pedagogicznej w Opolu.- Pedagogika. - Opole, 1968. - T. V. - S. 77-105; Kieferling K., PasterskiM. Zarys dziejow miasta i szkolnictwa Jaroslawia// Ksie.ga pamia_tkowa jubileuszu 100-lecia I gimnazjum i liceum ogolnoksztalcqcego w Jaroslawiu: 1884-1984. - Jaroslaw, 1987. - S. 21-29; Rychlik I. Kosciol i klasztor PP. Benedyktynek w Jaroslawiu. - Jaroslaw, 1903.

84 Pelczar R. Dzialalnosc oswiatowo-kulturalna Jezuitow w diecezji przemyskiej w XVI-XVIII wieku. - Przemysl, 1999.

85 Quirini-Popfawska D. Szkolnictwo krosnienskie od XVII do 1914 R. // Krosno. Studia z dziejow miasta i regionu. - Krakow, 1973. - T. II: 1918-1970. - S. 332-342; Syganski J. Kartka z przeszlosci kol-legium przemyskiego // Nasze Wiadomosci. - 1910, styczen-lipiec. - T. Ill, z. 1. - S. 61-63; Horn M. Szkolnictwo na terenie ziemi przemyskiej i sanockiej do polowy XVII wieku // Zeszyty Naukowe Wyzszej Szkoly Pedagogicznej w Opolu. - Pedagogika. - Opole, 1968. - T. V. - S. 77-105; Kloczowski J. Zakony w diecezji przemyskiej obrzadku lacinskiego w XIV-XVIII wieku // Nasza Przeszlosc. - Krakow, 1975. -T. XLIII. - S. 37-70.

86 Pelczar R. Jezuici w Kamiencu Podolskim (1608-1773) // Kamieniec Podolski. Studia z dziejow miasta i regionu / Pod. red. F. Kiryka. - Krakow, 2000. - T. I. - S. 193-213.

In the article the stages of Jesuitical historiography development is being reviewed, its problems and methodology is being analyzed. Separately, the attention is devoted to the development of historiography of Jesuit schoolship of the 16th - 17th centuries, particularly in Rich Pospolyta.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Iсторiографiя-та-джерелознавство-ОГЛЯД-ЗАХIДНОЇ-НАУКОВОЇ-IСТОРIОГРАФIЇ-IСТОРIЇ-ТОВАРИСТВА-IСУСА

Similar publications: LUkraine LWorld Y G


Publisher:

Олександр ПанContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

Iсторiографiя та джерелознавство. ОГЛЯД ЗАХIДНОЇ НАУКОВОЇ IСТОРIОГРАФIЇ IСТОРIЇ ТОВАРИСТВА IСУСА // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 24.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Iсторiографiя-та-джерелознавство-ОГЛЯД-ЗАХIДНОЇ-НАУКОВОЇ-IСТОРIОГРАФIЇ-IСТОРIЇ-ТОВАРИСТВА-IСУСА (date of access: 14.06.2024).

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Олександр Пан
Львiв, Ukraine
654 views rating
24.08.2014 (3582 days ago)
0 subscribers
Rating
0 votes
Related Articles
ЮГО-ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА В ПРЕДСТАВЛЕНИИ АРАБСКИХ ГЕОГРАФОВ IX В.
Catalog: География 
Yesterday · From Petro Semidolya
"ТУРЕЦКОЕ ОЗЕРО": ЧЕРНОЕ МОРЕ В XV-XVII ВВ.
Catalog: География 
Yesterday · From Petro Semidolya
АВСТРАЛИЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XX ВЕКА: В ПОИСКАХ НАЦИОНАЛЬНОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ
2 days ago · From Petro Semidolya
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ВІДНОСИН У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ XVI ст.
Catalog: Право 
4 days ago · From Україна Онлайн
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ҐРАНД-НАРАТИВ: ПІДХОДИ, КОНЦЕПЦІЇ, РЕАЛІЗАЦІЯ
4 days ago · From Україна Онлайн
The majority of theoretical misconceptions and the most significant misunderstandings in modern astronomy, cosmology and physics are caused by a purely mathematical approach and ignoring philosophical comprehension of physical reality and, as a result, by not deep enough understanding of the essence of certain physical phenomena and objects.
The cardinal difference between relativistic gravithermodynamics (RGTD) and general relativity (GR) is that in RGTD the extranuclear thermodynamic characteristics of matter are used in the tensor of energy-momentum to describe only its quasi-equilibrium motion.
Якщо за лексикою саме балтські мови є найбільш близькими до санскриту, то праслов'янська мова є найбільш близькою як до більш архаїчної сатемної ведичної стародавньоіндійської мови, так і до стародавньокитайської мови, що згідно з дослідженнями Цун-тунг Чанга була індоевропейською мовою.
Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення, а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль фактично дозволили створити «теорію всього»
12 days ago · From Павло Даныльченко
Thermodynamical interpretation of General Relativity, consideration of the Universe as a single spiral-wave formation, and consideration of the so-called elementary particles and quarks as finite local flows of these spiral waves actually allowed the creation of a "theory of everything".
12 days ago · From Павло Даныльченко

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.
Library Partners

Iсторiографiя та джерелознавство. ОГЛЯД ЗАХIДНОЇ НАУКОВОЇ IСТОРIОГРАФIЇ IСТОРIЇ ТОВАРИСТВА IСУСА
 

Editorial Contacts
Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:

About · News · For Advertisers

Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of affiliates, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. Once you register, you have more than 100 tools at your disposal to build your own author collection. It's free: it was, it is, and it always will be.

Download app for Android