Автор: Н. О. ТЕРЕНТЬЄВА

У статтi дослiджено передумови виникнення, цiлi й завдання, складностi в дiяльностi таємного грецького товариства "Фiлiкi етерiя"', а також висвiтлено роль цiєї органiзацiї в контекстi нацiонально-визвольного руху балканських народiв.

Яскраву сторiнку в iсторiю боротьби грецького народу проти османського панування вписала дiяльнiсть таємного товариства "Фiлiкi етерiя" ("Дружнє товариство"), яке було органiзацiйним i полiтико-iдеологiчним центром пiдготовки революцiї 1821-1829 pp. Деякi питання, пов'язанi з ним, i сьогоднi викликають суперечки й сумнiви. Тому актуально висвiтлити невiдомi сторiнки дiяльностi товариства та його окремих лiдерiв, розкрити особливостi визвольного руху грецького народу за незалежнiсть.

Iсторiографiя нацiонально-визвольної боротьби останнього проти османського панування свiдчить про те, що дослiдники неодноразово зверталися до висвiтлення рiзних аспектiв дiяльностi товариства "Фiлiкi етерiя", яке було засновано в Одесi. Автором першої iсторичної працi про функцiонування таємної органiзацiї став учасник нацiонально-визвольної боротьби грецького народу I.Фiлiмонос¹ . У нiй вiн використав документи, котрi йому були вiдомi як секретарю видатного дiяча грецької революцiї Дiмiтрiоса Iпсiлантi. Спираючись на свiдчення, отриманi безпосередньо вiд етеристiв, I.Фiлiмонос уперше опублiкував деякi документи про органiзацiйну структуру товариства.

Внаслiдок революцiї 1843 р. Грецiя вступила на шлях конституцiйного розвитку, змiнилася полiтична обстановка в країнi, було виявлено новi архiвнi документи, i перед iсториками вiдкрилася можливiсть бiльш детально висвiтлити дiяльнiсть "Фiлiкi етерiї" у пiдготовцi нацiонально-визвольної революцiї 1821-1829 pp. Друга iсторична праця I.Фiлiмоноса "Нарис грецької революцiї" була опублiкована в чотирьох томах² . Вiн доповнив книгу новими фактами, ввiв у науковий обiг матерiали центрального архiву "Фiлiкi етерiї" й документи, що зберiгалися в особистих архiвах учасникiв революцiї та їхнiх нащадкiв. Це фундаментальне видання i сьогоднi становить велику цiннiсть для дослiдникiв нацiонально-визвольного руху грецького народу проти османського панування.

В 50-тi pp. XIX ст. у Грецiї розгорнулася гостра дискусiя щодо ролi таємної органiзацiї "Фiлiкi етерiя" в нацiонально-визвольнiй революцiї 1821-1829 pp. У Лондонi було опублiковано книгу консервативного грецького полiтичного дiяча, англофiла С.Трiкупiса "Iсторiя грецького повстання"³ , де автор охарактеризував роль товариства в пiдготовцi революцiї як незначну, а її керiвника Олександра Iпсiлантi висвiтлював негативно. Не можна погодитися й iз твердженням американського iсторика Т. Стояновича про те, що пiсля 1819 р. керiвництво "Фiлiкi етерiї" стало консервативним i "дерадикалiзувалося"⁴ . Фактично прихiд до керiвництва нею Олександра Iпсiлантi в 1821 р. означав перемогу її революцiйного крила.

У 70-х pp. XX ст. було зроблено спроби вiдповiдного аналiзу деяких аспектiв нацiонально-визвольної боротьби грецького народу проти османського панування в працi Т.Грiцопулоса "Iсторiографiя боротьби"⁵ й статтi Е.Протопсалтiса "Повстання 1821-го р. та iсторiографiя питання"⁶ . Перший бiблiографiчний покажчик праць, що висвiтлюють подiї революцiї 1821-1829 pp., був складений С.Фомопулосом⁷ i опублiкований у 1971 р. Через три роки iсторик пiдготував та видав друге, доповнене видання, а в 1987 р. - значно перероблене, третє видання бiблiографiчного покажчика⁸ . 1991 р. вийшло ще й доповнення до останнього⁹ .

Терентьєва Наталiя Олексiївна - канд. iст. наук, зав. вiддiлом "Кабiнет українсько-грецьких вiдносин" Iнституту iсторiї України НАЛУ.

стр. 166

Iсторiя "Фiлiкi етерiї" тiсно пов'язана з Росiєю. Таємна органiзацiя грецьких патрiотiв виникла на її територiї, й тут вiдбувалося вербування нових членiв останньої. Створення та дiяльнiсть "Товариства" у Росiї пояснювалися її полiтикою "заступництва" за православне населення Балкан. Питання формування грецького визвольного руху i подiї революцiї 1821-1829 pp. займають певне мiсце в дослiдженнях О.Б.Шпаро¹⁰ , I.Ф.Iови¹¹ , А.В.Фадєєва¹² , I.С.Достян¹³ та iнших росiйських iсторикiв. Деяким аспектам визвольного руху грекiв присвячено працю О.Мiсюревич¹⁴ .

Стаття румунського iсторика Н. Камарiно "Органiзацiя i структура "Фiлiкi етерiї" у Росiї напередоднi 1821 р."¹⁵ охоплює перiод вiд заснування грецького таємного товариства до обрання О.Iпсiлантi головою його. Автор зазначив, що умови для дiяльностi органiзацiї в Росiї були сприятливими. Вiн пояснює свою думку значним iнтересом у широких колах громадськостi країни ходом боротьби за нацiональне визволення грецького й iнших балканських народiв. Н. Камарiно пiдкреслив, що якщо в останнiй майже всi греки, якi там мешкали, були членами товариства, то на той же час в Австрiї, де теж перебувала велика їх кiлькiсть, далеко не всi вступили до "Фiлiкi етерiї", оскiльки побоювалися, аби з ними не сталося те ж саме, що й з Рiгасом Велестiнлiсом i його соратниками, якi були арештованi, виданi туркам та страченi. В працi Н.Комарiно придiлив увагу складному й заплутаному питанню про вiдносини I.Каподiстрiї з членами "Фiлiкi етерiї" та зокрема його переговорам з Е. Ксантосом.

Питання етеристського руху займають значне мiсце в дослiдженнях i росiйського iсторика Г. Л. Арша¹⁶ . Великий iнтерес являють працi, в яких вiн висвiтлив дiяльнiсть державного дiяча Грецiї й Росiї, першого президента незалежної Грецької держави I. Каподiстрiї¹⁷ .

Значний iнтерес для вчених становить дослiдження грецького iсторика Елєнi Кукку "Iоаннiс Каподiстрiя: людина, дипломат. 1800-1828 pp."¹⁸ Через сiм рокiв вийшла у свiт стаття дослiдницi - "Iоаннiс Каподiстрiя - мiнiстр закордонних справ Росiї"¹⁹ . Вона мiстила аналiз неопублiкованих документiв, знайдених автором в архiвах Грецiї й iнших країн Європи. Е. Кукку зробила висновок, що якби I.Каподiстрiя не вiдмовився вiд керiвництва таємним товариством, то це стало б дипломатичною помилкою, яка могла принести Грецiї великi проблеми. В разi згоди I.Каподiстрiї очолити органiзацiю йому треба було б вiдмовитися вiд посади мiнiстра закордонних справ Росiї. Але залишаючись на нiй, вiн мав бiльше можливостей допомогти визвольнiй боротьбi грекiв. Мiнiстр одним iз перших Дiзнавався про ворожi рiшення європейських урядiв щодо них та своєчасно вживав необхiдних заходiв для скасування останнiх. I.Каподiстрiя, по можливостi, iнформував патрiотiв про таємнi чи явнi акцiї проти Грецiї. Автор вважав, як i багато грецьких iсторикiв, що вiн намагався використовувати росiйську полiтику в iнтересах власної країни. Коли ж I.Каподiстрiя зрозумiв, що не вдасться втiлити свої iдеї у життя, то залишив посаду мiнiстра закордонних справ Росiї та повернувся до Грецiї, щоб очолити боротьбу за незалежнiсть своєї батькiвщини²⁰ .

Для дослiдникiв значний iнтерес становлять роздiли про дiяльнiсть "Фiлiкi етерiї" в фундаментальнiй працi К.Вакалопулоса "Iсторiя нового еллiнiзму"²¹ . Окремi аспекти дiяльнiстi вiдомого етериста Георгiоса Лассанiса²² й зв'язки товариства iз сербами та болгарами²³ висвiтлено в працях С.Пападопулоса. Дослiдження К.Папулiдiса присвяченi дiяльностi грекiв у Росiї в XIX - на початку XX ст.²⁴ Серед них цiкавою є праця про грецьке повстання 1821 р.²⁵ , а також стаття, яка Висвiтлювала дiяльнiсть петербурзького етериста Апостолоса Клендоса²⁶ .

Українськi iсторики також зверталися до теми нацiонально-визвольної боротьби грецького народу проти османського панування. У монографiї Н.О.Терентьєвої "Греки в Українi"²⁷ один iз роздiлiв присвячено таємному товариству "Фiлiкi етерiя", статтi А.В.Гедьо висвiтлюють окремi аспекти дiяльностi I.Каподiстрiї²⁸ .

стр. 167

Тривалий час одним iз найбiльш iнформативних i достовiрних джерел дiяльностi органiзацiї були спогади Е. Ксантоса - одного з засновникiв "Фiлiкi етерiї", опублiкованi у 1845 р.²⁹ 1997 р. в Грецiї надруковане видання "Архiв Еммануїла Ксантоса" у трьох томах³⁰ . Документи, опублiкованi в цьому збiрнику, є цiнним джерелом для дослiдження iсторiї нацiонально-визвольної боротьби грецького народу проти османського панування й центру пiдготовки революцiї.

Фундаментальна публiкацiя "Зовнiшня полiтика Росiї XIX - початку XX столiття: документи росiйського Мiнiстерства закордонних справ"³¹ мiстить дипломатичнi джерела, якi вiдбивають основнi подiї у Пiвденно-Схiднiй Європi. Важливе мiсце в збiрнику займають матерiали про вiдносини Росiї з Османською iмперiєю i захiдними державами у зв'язку з грецькою нацiонально-визвольною революцiєю. Iнтерес становить публiкацiя документа "Iсторичний огляд виникнення та етапiв дiяльностi Етерiї, складений на пiдставi свiдчень, повiдомлених князем А. Ханджерi, графом Булгарi, негоцiантами С.Мавро, Барбi й iн.". Вiн свiдчить про негативне ставлення його авторiв до дiяльностi таємної грецької органiзацiї, про iснуючi розбiжностi в рядах її членiв. Деякi висновки у цьому документi були спростованi дослiдниками пiсля вiдкриття та опублiкування нових архiвних матерiалiв про дiяльнiсть етеристiв.

Для дослiдження умов, в яких дiяла "Фiлiкi етерiя" у Росiї, й ставлення до неї мiсцевої влади i громадськостi важливими є такi працi: збiрник документiв про дiяльнiсть товариства, виданий С.Сакеларiосом³² , збiрник матерiалiв з австрiйських архiвiв, присвячений повстанню 1821 р. й опублiкований Г.Лаiосом³³ , спiльна праця росiйських та грецьких iсторикiв "Музей "Фiлiкi етерiя"³⁴ .

Кiнець XVIII - початок XIX ст. в iсторiї людства ознаменувався буржуазно-демократичними революцiями у Пiвнiчнiй Америцi й Францiї, якi викликали до життя просвiтницькi iдеї. Принципи цих iдей визначали полiтичний та соцiально-економiчний розвиток бiльшостi країн свiту. Поява у балканських провiнцiях Османської iмперiї власного класу буржуазiї, котрий прагнув мати полiтичнi права й гарантiї, визначила новий етап соцiально-економiчного та iдеологiчного розвитку суспiльства. Ставлення офiцiйної влади до того чи iншого мi л лету (нацiонально-релiгiйної громади) перестало вiдповiдати соцiально-економiчним реалiям. Прогресивнi тенденцiї в суспiльно-полiтичному життi сприяли зокрема створенню грецької нацiї, впливали на формування її нацiональної самосвiдомостi. Важливим фактором, що вплинув на зростання визвольного руху грекiв, стали iдеї Великої французької революцiї (1789-1794 pp.).

Наприкiнцi XVIII ст. сформувалася полiтична й iдеологiчна основа грецького нацiонально-визвольного руху, з'явилися його першi революцiйнi органiзацiї. Широке поширення зокрема отримали таємнi полiтичнi товариства пiд назвою "етерiя". Вони поєднували переважно представникiв середнiх верств населення, були органiзованi як у Грецiї, так i в тих європейських країнах, де iснувала вiдповiдна численна дiаспора та соцiально-полiтичнi умови для їх дiяльностi були сприятливими.

Важливим кроком для розширення грецького нацiонально-просвiтницького руху стало заснування у Пiвнiчнiй Iталiї товариства "Етерiя" (1806 p.), Парижi - органiзацiї "Готель грецької мови" (1809 p.), Бухарестi - "Лiтературного товариства" (1810 p.), Афiнах - "Товариства прихильникiв муз" (1813 p.). Дiяльнiсть цих органiзацiй офiцiйно обмежувалася просвiтницькою програмою вивчення давньогрецької культури i наданням фiнансової допомоги студентам, якi були греками за походженням. Крiм цих легально проголошених, товариства мали й таємнi завдання. Члени органiзацiй проводили збiр коштiв та зброї для майбутнього виступу.

Необхiдно пiдкреслити, що в першi десятилiття пiсля визволення Грецiї довкола ролi тих чи iнших особистостей "Фiлiкi етерiї" на сторiнках преси точилася гостра дискусiя. Деякi iсторики й учасники подiй вважали, що революцiї

стр. 168

пiдготувало це таємне грецьке товариство, але вони не знали iмен його засновникiв i характеру дiяльностi останнього. Дехто з дослiдникiв помилково ототожнював "Фiлiкi етерiю" з iншими органiзацiями - "Товариством прихильникiв муз", створеним в Афiнах³⁵ , та органiзацiєю пiд тiєю ж назвою, заснованою у Вiднi (1817 р.)³⁶ .

Грецький iсторик I. Фiлiмонос у працi "Iсторичнi документи про "Фiлiкi етерiю"³⁷ використав як джерело спогади П.Анагностопулоса, котрий спробував пiддати сумнiву факт перебування Е. Ксантоса в Одесi 1814 р. i його участь у створеннi таємного товариства. Дослiдник зауважив, що засновниками його були П.Анагностопулос, Н.Скуфас й А.Цакалов. Крiм того, вiн назвав лише кiлька iмен етеристiв та деякi аспекти дiяльностi органiзацiї. Це було зрозумiло, оскiльки в рiк виходу у свiт книги I.Фiлiмоноса вiдбувся процес над героєм вiйни за незалежнiсть Грецiї, генералом Т.Колокотронiсом, який, за безпiдставним обвинуваченням, був засуджений до страти. В атмосферi пiдозр iсторик боявся пiддати репресiям учасникiв етеристського руху i замовчував iмена його учасникiв, дотримувався обережностi при висвiтленнi дiяльностi товариства "Фiлiкi етерiя". Таку точку зору подiляв також росiйський iсторик Г.Л.Арш.³⁸ У своїй наступнiй працi "Нарис про грецьку революцiю" I.Фiлiмонос³⁹ виправив помилки, яких припустився при викладi подiй, пов'язаних iз створенням таємної патрiотичної органiзацiї. Зокрема вiн назвав Е.Ксантоса серед трьох перших керiвникiв "Фiлiкi етерiї", вiдводячи П. Анагностопулосу другорядне значення. Факт перебування Е. Ксантоса в Одесi 1814 р. пiдтверджує також незалежне джерело - справа з Державного архiву Одеської областi про зарахування його б (18) листопада 1814 р. до купецтва 3-ї гiльдiї⁴⁰ .

Серед грекiв не було єдностi у поглядах на спосiб досягнення iсторичної мети - визволення вiд турецького панування. В нацiонально-визвольному русi рiзко позначилися помiркований (просвiтницький) та радикальний напрямки.

Прихильники першого з них на шляху досягнення незалежностi вважали, що для утворення сильної держави з єдиною православною вiрою було необхiдне "полiпшення i поширення освiти шляхом вiдкриття шкiл на Сходi, де жили греки й християни." Вони пiдкреслювали, "що можна досягти незалежностi та правильно розпорядитися завойованою волею лише за умови виходу нацiї зi стану дикостi, в яку грекiв занурило османське ярмо"⁴¹ .

Представники помiркованого напряму також вважали, що формуванню нацiональної самосвiдомостi буде сприяти не тiльки вiдкриття шкiл, а й видання книг грецькою мовою, навчання молодi у кращих європейських унiверситетах. Доля багатьох дiячiв новогрецького просвiтництва була пов'язана з Україною. Частиною нацiонального просвiтительського руху стала дiяльнiсть Грецького комерцiйного училища, вiдкритого в Одесi у 1817 р. О.I. Сенькiвський вiдзначав, Що "Одеса стала важливим центром у вивченнi наук грецьких"⁴² . Серед викладачiв цього навчального закладу були вiдомi педагоги i вченi: Костянтин Вардалахос, Георгiй Геннадiос, Iван Маркiс, Iван Стамелопулос, Михайло Казотiс, Георгiй Аргiлопулос, Костянтин Андреадiс, Георгiй Iслiнiатiс, Георгiй Лассанiс, Сiнодiс Пападiмiтрiу, Сергiй Мiстакiс, Георгiй Клевоулос та iн.⁴³

Одним iз видатних лiдерiв помiркованого напряму був просвiтитель Адаманте Кораїс (1748-1783 р.). Проф. М. Дмитрiєвський писав, що вiн, "перебуваючи за межами своєї батькiвщини, подiбно доброчинному свiтилу, яке далеко простирає променi свої, свiтло навчання свого розливає на всю Грецiю"⁴⁴ . Грецький iсторик Д. Цаконас так охарактеризував А.Кораїса: "Це був iдеальний тип освiченого грека перед революцiєю 1821 року: розумний, освiчений, досвiдчений"⁴⁵ . Просвiтник вiдкидав шлях збройної боротьби, яку вважав насильницькою, називав справедливою й безрозсудною. Полiтичнi погляди А.Кораїса були спiвзвучнi оглядам тiєї частини буржуазiї, яка бажала визволення Грецiї, однак боялася Революцiйних дiй народу. Французький дипломат Ф.Пуркуавiль, який перебував

стр. 169

на початку XIX ст. у країнi, свiдчив про те, що "заможнi грецькi купцi Леванта та судновласники о.Iдра закликали народ до спокою i терпiння, стверджуючи, що туркiв потрiбно перемогти не зброєю, а перевагою в багатствах та знаннях. Однак народ, задавлений великими податками, залишався глухим до цих закликiв"⁴⁶ .

Один iз засновникiв таємної органiзацiї "Фiлiкi етерiя" Е. Ксантос писав у своїх спогадах: "Багато моїх спiввiтчизникiв й iноземцiв дотримувались i дотримуються хибної думки, що грецька нацiя не була достатньо освiченою для того, щоб отримати незалежнiсть. Вони вважали, що грекам слiд було спочатку стати освiченими та зачекати бiльш сприятливого випадку. Але хiба нацiя могла бути освiченою, коли вона перебувала пiд нелюдською тиранiєю й варварським ярмом?". Е.Ксантос пiдкреслював закономiрнiсть нацiонально-визвольного повстання. Вiн писав, що "iспанцi, швейцарцi, голландцi та iншi народи, якi звiльнилися ранiше вiд iноземного панування, були не бiльше освiченими, нiж греки першої половини дев'ятнадцятого столiття"⁴⁷ .

Радикали, яскравим представником яких був Рiгас Велестiнлiс⁴⁸ , вважали, що визволення Грецiї можна домогтися тiльки шляхом збройного повстання. У 1796-1797 pp. вiн заснував у Вiднi таємне товариство "Етерiя", метою якого було звiльнення останньої й iнших балканських країн вiд османського ярма. Заклики Французької Республiки до боротьби з тиранiєю знаходили гарячий вiдгук у серцях грекiв. "Краще одна година вiльного життя, нiж сорок рокiв в'язницi та рабства" - цi рядки "Воєнного гiмну" Рiгаса Велестiнлiса характеризували вiльнолюбний дух народу, його ненависть до гноблення i деспотизму.

Практична програма визволення Грецiї самим її народом вимагала чiткої органiзацiї, дисциплiни, мужностi й революцiйної смiливостi. 1814 р. в Одесi, наслiдуючи радикальнi iдеї Рiгаса Велестiнлiса, три грецьких патрiоти Нiколаос Скуфас, Еммануїл Ксантос та Афанасiос Цакалов заснували таємну революцiйну органiзацiю загальнонацiонального масштабу, яка стала iдеологiчним й органiзацiйним центром пiдготовки повстання проти османського панування.

Українське мiсто Одеса ввiйшло в iсторiю нацiонально-визвольної боротьби грецького народу як центр, де виникла його патрiотична органiзацiя, котра почала пiдготовку повстання. Невипадково щодо Одеси складалася думка як про "грецьке мiсто", де вже у 1807 р. було 12 грецьких купцiв першої гiльдiї (серед них - Г.Теохарiдiс, М.А.Капарiс, Ф.Кусiс, I.А.Маргулiс, Маврос та Ко, С. Л.Балтарiс, М.Н.Маврокордатос, I.Т.Фiлiппiдiс)⁴⁹ . 1808 р. населення мiста становило 12,6 тис. осiб⁵⁰ . Мешканцi Одеси були в основному вихiдцями з країн Захiдної Європи й Азiї⁵¹ . Iноземнi купцi - представники рiзних народiв - були добре знайомi iз середземноморською торгiвлею. Значну групу їх становили греки. Як зазначала росiйський iсторик О.Дружинiна, "роль грецьких купцiв у чорноморськiй торгiвлi була винятково великою"⁵² . Судновласники пiдтримували тiснi зв'язки зi своєю батькiвщиною, частина товарiв вивозилася на судах, що їм належали. Одеськi купцi-греки встановили торговельнi вiдносини iз своїми спiввiтчизниками, якi мешкали у рiзних районах Османської iмперiї. В 1814 р. населення Одеси становило вже 25 тис. осiб. У мiстi були побудованi та почали функцiонувати порт" карантин, таможня, банк, комерцiйний суд, бiржа, театр, шпиталь, храми, виховнi й освiтнi заклади, 2 тис. житлових будинкiв⁵³ .

Вигiдне географiчне положення на чорноморському узбережжi сприяв перетворенню Одеси на центр торговельних контактiв Росiйської iмперiї iз зовнiшнiм свiтом. Порт поступово ставав головним пунктом ввозу i вивозу промислових товарiв та сiльськогосподарської продукцiї. Воєннi дiї на заходi обмежували можливостi для вкладання капiталiв, тому європейськi купцi спрямували свiй iнтерес на схiд, до чорноморських регiонiв⁵⁴ . Греки активно виступали в ролi посередникiв мiж Росiєю i Захiдною Європою, а також деякими районами Азiї та

стр. 170

Африки. У 1808-1809 pp. Нiмеччина та Iталiя, не маючи можливостi торгувати з Константинополем морем, вiдправляли значну частину товарiв через Одесу. В 1813 р. оборот мiської торгiвлi досяг 25 млн крб.⁵⁵ Вартiсть експорту з Одеського порту зросла у перiод з 1804 по 1813 pp. майже в чотири рази⁵⁶ .

Палка любов до пригноблюваного й страждаючого на своїй батькiвщинi народу, готовнiсть вiддати всi свої сили заради його визволення, ненависть до турецької тиранiї та прагнення до свободи об'єднувало засновникiв таємної органiзацiї Нiколаоса Скуфаса, Еммануїла Ксантоса й Афанасiоса Цакалова i стало основою їх переконань. Ще не знайденi документи, якi свiдчать про те, кому першому належала iдея створення товариства "Фiлiкi етерiя". В своїх мемуарах Е.Ксантос писав, що вiн запропонував заснувати останнє, але ж уточнив, що саме Н.Скуфас був першим, хто письмово презентував структуру цiєї органiзацiї⁵⁷ . На думку багатьох iсторикiв, заснування цього таємного товариства вiдбулося внаслiдок колективних зусиль. Не пiдлягає сумнiву те, що кожен iз засновникiв внiс посильний внесок у його структуру: А.Цакалов - досвiд дiяльностi паризького "Готелю грецької мови", Е.Ксантос - вiдомостi про символiку та ритуали масонських лож, Н. Скуфас - хист талановитого й мудрого органiзатора⁵⁸ .

Вiдомо, що, починаючи з травня 1814 p., Е.Ксантос, Н.Скуфас i А.Цакалов часто зустрiчалися, обговорюючи тогочасний стан Грецiї й страждання її народу вiд турецької тиранiї. Пiд час цих зустрiчей, як згадував пiзнiше Е. Ксантос, вони вирiшили об'єднати в таємнiй органiзацiї "всiх впливових та вiдважних спiввiтчизникiв, щоб зробити те, чого вони так довго чекали вiд милосердя християнських государiв"⁵⁹ . Розробка органiзацiйної структури товариства тривала бiльше чотирьох мiсяцiв i завершилась у вереснi 1814 р. Пiсля цього Н. Скуфас та А. Цакалов виїхали до Москви, де перебували впродовж мiсяця й продовжували обговорення i внесення змiн до структури останнього. Там же вони вирiшили дати назву органiзацiї - "Фiлiкi етерiя".

Структура її будувалася на досвiдi таємних захiдноєвропейських товариств. У нiй простежувався значний вплив органiзацiйних принципiв, якi використовувалися карбонарiями та масонами. Вiдповiдно до рiвня освiти й особистого внеску у дiяльнiсть "Фiлiкi етерiї" всi члени товариства розподiлялися на ступенi, якi мали умовнi назви. Це були "побратими", "рекомендованi", "iєреї" та "пастирi". 1818 р. додатково введено до структури органiзацiї три нових ступенi: "архiпастирi", "посвяченi" й "начальники посвячених".

Вербування до "Фiлiкi етерiї" здiйснювалося в iндивiдуальному порядку. Початковим етапом для всiх членiв товариства були двi найнижчi ступенi. Неписьменнi патрiоти вступали до органiзацiї, одержуючи ступiнь "побратима". Той, хто вступив до неї, для здiйснення обряду посвячення зобов'язувався дотримуватися конспiрацiї та мусив дати так звану "малу клятву": "Заприсягаюся в iм'я правди i справедливостi перед найвищим створiнням, що, жертвуючи самим своїм життям та терплячи найжорстокiшi тортури, буду тримати в секретi у найширшому значеннi цього слова таємницю, в яку я буду посвячений. Зобов'язуюся давати правдиву вiдповiдь на все, про що мене можуть запитати"⁶⁰ . Письменнi особи з народу приймалися до товариства, отримуючи ступiнь "рекомендованого". Основу органiзацiї становила середня ланка - "iєреї". Ця назва надавалася освiченим людям й особам з визначеним суспiльним статусом. Вони мали право залучати до органiзацiї спiввiтчизникiв i давати їм ступiнь "iєрей", "побратим" або "рекомендований". Запровадженi пiсля 1818 р. ступенi "архiпастирi", "посвяченi" та "начальники Посвячених" надавалися тiльки керiвним органом товариства - "Вищою владою", яка спочатку складалася з трьох, а потiм - з 10 членiв. Ступенi "посвяченi" й Начальники посвячених" надавалися виключно вiйськовим.

Нижчi ступенi - "побратими" i "рекомендованi" - були iнформованi не в Явному обсязi про структуру органiзацiї. їм була вiдома назва товариства, до

стр. 171

якого вони входили, й те, що органiзацiя, членами котрої стали, пiклується про благо нацiї. Останнi були впевненi, що до складу цього товариства входять заможнi та впливовi люди. Такi вiдомостi навмисно розповсюджувалися керiвництвом "Фiлiкi етерiї", що полегшувало вербування нових членiв. "Побратими" i "рекомендованi" могли знати тiльки етеристiв, якi належали до того ж ступеня, що й вони самi, а також тiльки того "iєрея", котрий прийняв їх у члени "Фiлiкi етерiї" .

"Iєреї" були краще поiнформованi про її цiлi. Вони знали, що ця таємна революцiйна органiзацiя була створена з метою визволення Грецiї вiд iноземного рабства, але погано уявляли її реальнi сили i можливостi. "Iєрей" не мав права вступати в прямий контакт iз членами "Вищої влади". Вiн мiг здiйснювати останнiй з ними тiльки через особу, що прийняла його до товариства ⁶¹ .

Конспiрацiя пронизувала "Фiлiкi етерiю" знизу догори. Засновники органiзацiї оточили "Вищу владу" такою таємнiстю, що можна було припустити, що до її складу входили найбiльш впливовi й вiдомi люди того часу. Нiхто не мав права розпитувати про тих, якi належали до цього органу, не знав керiвникiв "Фiлiкi етерiї" та мiсце перебування останнiх. Iнструкцiї, що надходили вiд них, не мали пiдписiв, мiсця вiдправлення. На них ставився тiльки умовний iнiцiал того "iєрея" чи "пастиря", на кого вони були розрахованi. Всi члени товариства зобов'язувалися беззаперечно виконувати накази "Вищої влади"⁶² .

Складалося враження, що той, хто хотiв дiзнатися про таємницю керiвництва органiзацiї, ризикував життям. Поширювалися чутки про можливу участь росiйського царя в керiвництвi товариством. Завдяки таємницi, яка добре зберiгалася й охоронялася, а також створеному навколо "Вищої влади" ореолу могутностi "Фiлiкi етерiя" стала досить впливовою вже з перших мiсяцiв свого iснування. Дiяльнiсть товариства можна умовно подiлити на три етапи. Обставини створення "Фiлiкi етерiї" у 1814 р. та першi два роки її дiяльностi становлять одне з малодослiджених мiсць в iсторiї цiєї революцiйної органiзацiї.

Перший етап її дiяльностi почався восени 1814 p., коли було засноване таємне товариство у м. Одесi, й закiнчився в липнi 1818 p., коли керiвництво "Фiлiкi етерiї" перенесло свiй штаб до Константинополя. Протягом цього перiоду основнi напрями дiяльностi органiзацiї спрямовувалися, головним чином, на вербування нових членiв i навчання їх пiдпiльнiй роботi для боротьби проти османського панування.

Одним iз завдань таємного товариства було залучення до патрiотичної дiяльностi грекiв, що мешкали за кордоном. Заможнi греки - члени "Фiлiкi етерiї" - могли б надати фiнансову допомогу органiзацiї. Тому її керiвництво звернулося до грецьких купцiв, якi жили у Москвi, з проханням стати членами товариства. Етеристи сподiвалися, що приклад московських купцiв, якi вступили б до нього, наслiдують одеськi греки та капiтани грецьких торгових суден. Враховуючи величезний вплив церкви на грецьке суспiльство, органiзатори намагалися залучити до участi в органiзацiї також духовенство. Однак багато з його представникiв сприйняли пропозицiї етеристiв iз недовiрою⁶³ . Купцi теж були обережними й не висловлювали бажання стати членами товариства.

Засновники "Фiлiкi етерiї" проаналiзували ситуацiю та дiйшли висновку, що необхiдно залучати до членства в органiзацiю прикажчикiв i дрiбних торговцiв, якi мешкали за кордоном та були зацiкавленi у поширеннi своєї торгiвлi на Балканах, де розгорталася боротьба за створення незалежних держав i проявлялася тенденцiя до появи нацiональних ринкiв⁶⁴ . Упродовж 1814-1816 pp. керiвництво товариства визначило регiони, де його представники активно почали вести роботу по залученню нових членiв та збору коштiв iз метою пiдготовки збройного повстання в Грецiї. Зростання кiлькостi членiв "Фiлiкi етерiї" вiдбувалося за рахунок вступу до неї середнього купецтва, дрiбних торговцiв, що мешкали У закордонних грецьких колонiях.

стр. 172

На початку 1817 р., коли балканськi народи Османської iмперiї почали пiднiматися на боротьбу проти турецького панування, етеристи встановили контакти з керiвником визвольного руху Болгарiї Хаджiмiхалiсом, вождем сербiв Кара-Георгiєм, румунським нацiональним героєм Тудором Владимиреску, деякими албанськими воєначальниками, якi служили в охоронi князiв Валахiї й Молдови. Наприкiнцi 1817 р. Н.Скуфас i П.Анагностопулос завербували до органiзацiї багатьох грецьких капiтанiв, якi прибули до Росiї⁶⁵ .

Другий етап розвитку дiяльностi "Фiлiкi етерiї" охопив перiод iз липня 1818 р. по квiтень 1820 p., коли штаб її дiяв у Константинополi*. В той перiод значно збiльшилася загальна кiлькiсть членiв товариства, вдосконалювалася його структура, поширилися зони дiї ефорiй (вiддiлень) "Фiлiкi етерiї" в Росiї, Османськiй iмперiї й на Балканах, було створено новi групи патрiотiв у рiзних мiстах Європи, в Єгиптi та iнших країнах, де мешкали греки.

Необхiдно зазначити, що багато офiцерiв грецького походження служили у росiйськiй армiї й отримали генеральськi чини (О.Iпсiлантi, Е.Пападопуло, I.Горголi). Етеристи намагалися використовувати патрiотизм грекiв, якi працювали в росiйському державному апаратi. Серед них I.Каподiстрiя, К.Родофiнiкi, А.Псаро, Г.Моценiго та iншi обiймали важливi державнi посади в дипломатичних представництвах Росiї. Пiсля 1774 р. багато консульських посад у країнах Леванту займали греки за походженням⁶⁶ . Етеристи працювали також на посадах секретарiв i перекладачiв росiйських дипломатичних мiсiй в Османськiй iмперiї⁶⁷ . Один з учасникiв боротьби за визволення згадував, що величезним благом, яке Росiя подарувала Грецiї, було те, що, починаючи з 1818 p., посаду її консула у Туреччинi займали греки - члени "Фiлiкi етерiї".

В окремих випадках службовцi росiйських консульств (греки за походженням) надавали допомогу етеристам. Вони робили все можливе, щоб залучити до членiв таємної органiзацiї своїх спiввiтчизникiв, оскiльки вiрили, що Росiя допомагає визвольнiй боротьбi їх народу"⁶⁸ . Наприклад, за офiцiйною вказiвкою росiйської влади, Г. Левендiс врятував таємне листування "Фiлiкi етерiї", загублене з необережностi одним з її керiвникiв. 1816 р. начальник петербурзької полiцiї генерал I. Горголi припинив справу проти етериста Х.Перревоса, який брав активну участь у дiяльностi "Фiлiкi етерiї"⁶⁹ .

В перiод 1817-1818 pp. Н.Скуфас, А.Цакалов, Анагностарос, П.Анагностопулос, А.Комiксапулос та Г.Дiкаїс завербували до товариства близько 300 осiб. Серед них були переважно купцi, вчителi, священнослужителi й вiйськовi. Бiльша частина з них була представлена вихiдцями з Епiру i Пелопоннесу.

Серед загальної кiлькостi членiв органiзацiї 21 етерист завербував 409 осiб - за професiєю торговцiв, вiйськових, лiкарiв, вчителiв та духовних осiб⁷⁰ . У квiтнi 1818 р. з Одеси керiвництво товариства переїхало до Константинополя. Вербування до "Фiлiкi етерiї" продовжувалося в Петербурзi, Києвi, Нiжинi, Миколаєвi, Кишиневi, Iзмаїлi, Херсонi, Севастополi, Таганрозi й iнших мiстах Росiйської iмперiї. У той перiод бiльшу частину нових етеристiв становили купцi. До органiзацiї був прийнятий зокрема купець iз центрального Пелопоннесу Панайотiс Секерiс, який мав торговi пiдприємства в Константинополi, Москвi та iнших мiстах Росiї. Пiсля вступу до товариства вiн одразу ж перерахував 10 тис. крб на потреби "Фiлiкi етерiї"⁷¹ .

В листi вiд 20 квiтня 1818 p., вiдправленому Е.Ксантосу до Константинополя⁷² , А.Цакалов писав про зустрiч з А.Газiсом i митрополитом Унгровлахiї Iгнатiєм. У ньому йшлося про надання фiнансової допомоги для дiяльностi "Фiлiкi етерiї". Н.Скуфас, Е.Ксантос та П.Секерiс постiйно вели листування з приводу стану .справ у товариствi. Наприклад, у листi вiд 22 вересня 1818 p., адресованому Пан-

* Пiсля завоювання мiста турками у 1453 р. вiн був перейменований та отримав назву "Стамбул".

стр. 173

айотiсу Секерiсу й Панайотiсу Анагностопулосу, А.Цакалов запропонував введення нових правил взаємовiдносин мiж членами "Фiлiкi етерiї". Пiсля перенесення центру органiзацiї до Константинополя, за новими правилами, поведiнку етеристiв було регламентовано: всi члени товариства мали дiяти на свiй розсуд заради загального результату, але їх дiї повиннi бути спрямованi на благо "Фiлiкi етерiї". В цьому листi зазначалося, що члени органiзацiї зобов'язуються при використаннi коштiв товариства iнформувати про свої дiї, що нiхто не мав права тримати грошi в себе i витрачати їх на свiй розсуд. У документi пiдкреслювалося, що тiльки Е.Ксантос мав право пiд час зустрiчi з I. Каподiстрiєю проiнформувати його про склад керiвництва органiзацiї та кiлькiсть її членiв⁷³ .

На фонi полiтичного й культурного розвитку на Балканах вiдбулися змiни у внутрiшньому життi Константинопольського патрiаршества i православної церкви. З поширенням iдей новогрецького Просвiтництва представники духовенства почали активнiше брати участь у полiтичнiй та культурнiй дiяльностi. Багато з них були провiдниками нацiонально-визвольних iдей, молилися в церквах Богу, щоб вiн допомiг укрiпити вiру грекiв у перемогу їх боротьби проти османського панування. Нерiдко пiд час проповiдi замiсть того, щоб закликати до покори iснуючiй владi, духiвники спонукали прихожан до протидiї останнiй. Деякi священики стали членами органiзацiї "Фiлiкi етерiя". Так, у 1819 р. в товариство вступили: Хрiсанф Монемвасiйський, Прокопiй Керницький, Герман Христианопольський, Феодор Вресфенський, Григорiй Мефонський, Данило Трипiльський⁷⁴ .

У рiзних мiстах Росiї були заснованi благодiйнi фонди для пiдтримки боротьби грекiв. Так, у Москвi створено "Грецьку торгову фiрму друзiв музики", в Одесi - "Грецьку благодiйну фiрму". З початком революцiї всi цi фонди об'єдналися в єдину нацiональну касу, яка видiляла кошти для збройного повстання за незалежнiсть. Секретар Константинопольської патрiархiї Г.Автонiдiс i упорядник видання словника грецької мови Н. Логадiс активно працювали над збором грошей. Турки не здогадувалися про справжню цiль збору коштiв - на допомогу нацiонально-визвольнiй боротьбi грекiв.

Восени 1819 р. серед впливових осiб, посвячених у члени "Фiлiкi етерiї", були: Асiмакiс Фотiлас, Г.Сiсiнiс, Пан. Зарiфопулос, Iоаннiс та Хар. Перукаси, А.Нотарос, Д. i Пан. Заїмiси, Аф. Канокарiс, Пан. Креватас, Карнелос Делiянiс, Емануїл Папас, М. та Пан. Ботасiси й Хаджанiколаос, Ап. Апостолу, Г.Спандалiс, Неоф. Дукас та iн.⁷⁵ У списку етеристiв iмена заможних грецьких купцiв, братiв Зосимiв вiдсутнi, хоча грецький iсторик I. Фiлiмонос згадує, що один iз них - Зоїс - був членом таємної органiзацiї "Фiлiкi етерiї". Називають його i деякi iншi джерела⁷⁶ . Iсторик К.Вакалопулос опублiкував список епiрського вiддiлення цього товариства, котре налiчувало 94 члени, серед яких за номером 32 є прiзвище одного iз Зосимiв. Тут згадується Зоїс - вихiдець з Яннiни (с. Граммено). Цей список не значиться в офiцiйних документах, але вiн є в опублiкованих матерiалах органiзацiї⁷⁷ .

Пiдтвердженням того, що брати не були членами "Фiлiкi етерiї", свiдчать два неопублiкованих листи митрополита Угровлахiї Iгнатiоса⁷⁸ . Вони датованi 10 (22) липня 1821 р. й вiдправленi через Зосимiв греками, якi мешкали у Росiї. В цих листах митрополит офiцiйно заявив, що не належить до "Фiлiкi етерiї" та не схвалює дiяльностi органiзацiї, що була спрямована на пiдготовку збройного повстання. Вiдкритi листи подiбного змiсту не могли бути вiдправленi росiйським грекам через братiв, якби останнi були етеристами. Однак з їх змiсту можна зробити висновок, що Зосими перераховували значнi кошти на пiдтримку повстанського руху у дунайських князiвствах. Це означає, що хоча вони i не були офiцiйно членами "Фiлiкi етерiї", але, як грецькi патрiоти, допомагали цьому товариству матерiально⁷⁹ . Вiдомi листи, де митрополит Iгнатiос просив братiв i мiсцевих купцiв про фiнансову допомогу для поширення революцiйної дiяльностi на епiрських

стр. 174

землях⁸⁰ . Так, в одному з них православний iєрарх висловив подяку Зосимам за матерiальну пiдтримку й просив надiслати повстанцям для боротьби проти туркiв зброю: рушницi, гармати, порох та кулi⁸¹ .

Третiй етап розвитку таємної органiзацiї охоплює перiод iз квiтня 1820 р. до березня 1821 p., коли "Фiлiкi етерiя" безпосередньо проводила пiдготовку до початку збройного повстання. Товариство об'єднало у своїх рядах широкi верстви грецького населення i стало могутньою органiзацiєю, здатною почати останнє, яке й очолив Олександр Iпсiлантi. В 1820 р. серед членiв товариства "Фiлiкi етерiї" були клефти* та арма-толи**, дворяни⁸² , моряки, учителi, лiкарi, студенти, священики⁸³ та iншi особи.

Греки, якi вступали до лав таємної органiзацiї, хотiли знати, хто входить до членiв товариства. Пiсля смертi Н.Скуфаса дуже гостро постало питання про голову керiвництва "Фiлiкi етерiї". Нiколаос Iпсiлантi стверджував, що ґрунтовно обговорювалися пропозицiї щодо двох кандидатур: Олександра Iпсiлантi й Iоаннiса Каподiстрiї⁸⁴ . Однак I.Фiлiмонос ставить це твердження пiд сумнiв⁸⁵ . Керiвництво вiддало перевагу особистостi I.Каподiстрiї. Факти свiдчать про те, що якщо члени керiвного комiтету таємного товариства знали про бажання О.Iпсiлантi допомогти нацiонально-визвольнiй боротьбi своєю особистою участю, то вони, безсумнiвно, доручили б Е.Ксантосу прийняти таку впливову та поважну особу до складу "Вищої влади". Однак останнiй не мав такого доручення. Пiд час перебування в Бессарабiї вiн, iмовiрно, отримав якiсь повiдомлення про готовнiсть О .Iпсiлантi активно взяти участь у боротьбi за визволення Грецiї⁸⁶ . За свiдченнями Нiколаоса Iпсiлантi, Е.Ксантос, перебуваючи в Києвi проїздом до Петербурга, намагався зустрiтися з ним, однак зустрiч не вiдбулася через його хворобу. На початку сiчня 1820 р. вiн виїхав до Петербурга для переговорiв з I.Каподiстрiєю. У своїх спогадах Е.Ксантос стверджував, що вiдкрив останньому всю систему "Фiлiкi етерiї", назвав iмена iї керiвникiв i т.д. Однак такi твердження викликають сумнiви. Пiсля того як вiн не тiльки вiдмовився ввiйти до складу таємного товариства, а й проявив негативне ставлення до його дiяльностi, Е.Ксантос навряд чи мiг довiрити йому важливi таємницi "Фiлiкi етерiї".

I.Каподiстрiя дав негативну вiдповiдь на запитання Е.Ксантоса про те, чи зможуть греки розраховувати на допомогу з боку царя в тому разi, якщо вони здiйснять спробу збройним шляхом досягти визволення своєї країни. За словами I.Каподiстрiї, "нiколи подiбний захiд не отримав би згоди з боку iмператорського двору та що у будь-якому разi вiн був би розцiнений як безрозсудливий". Цi дуже важливi слова про позицiю росiйського царя Олександра I в разi початку збройного повстання у Грецiї вiдсутнi в спогадах Е.Ксантоса. їх наводить у своїй неопублiкованiй записцi про "Фiлiкi етерiю" князь Ханджерi, посилаючись при цьому на самого Е. Ксантоса, з яким вiн зустрiчався у квiтнi 1821 р. в Одесi⁸⁷ . Отже, його мiсiя залучити до керiвництва товариством I.Каподiстрiю виявилася безрезультатною. У Петербурзi вiн переконався в небажаннi останнього брати участь у дiяльностi органiзацiї. Тому Е.Ксантос запропонував "Вищiй владi" кандидатуру О.Iпсiлантi.

Пiсля вiдмови I.Каподiстрiї очолити "Фiлiкi етерiю" члени товариства вирiшили залучити Олександра до керiвництва органiзацiєю. В квiтнi 1820 р. Е.Ксантос мав зустрiч iз ним у Петербурзi. О.Iпсiлантi знав про таємну органiзацiю грекiв, оскiльки його брати були членами "Фiлiкi етерiї". Нiколаос вступив до органiзацiї 1818 р. в Кишиневi. Посвятителем став родич цiєї родини, чиновник

* Клефт - з грецької мови "крадiй". Однак це слово використовувалося в значеннi бунтiвника, повстанця. Для грецького селянина клефт був захисником проти насильства пашi, бея й кодзабаса. Клефтами були тi, хто вiльне життя й навiть смерть вважали за краще, нiж рабство. Вони органiзовували партизанськi загони, якi боролися проти турецького ярма.

** Арматол - з iталiйської мови "озброєний" - мав назву клефт, який служив в османському вiйську, виконував функцiї внутрiшньої охорони держави. Iнодi турки використовували арматолiв у боротьбi з клефтами, однак це було небезпечно. Коли арматоли не знаходили порозумiння з османською владою, то вони переходили на бiк клефтiв.

стр. 175

росiйського посольства в Константинополi Г.Катаказi, якiй був етеристським "апостолом" у Росiї. 1819 р. Нiколаос посвятив у члени товариства свого брата Георгiоса, а той на початку 1820 р. - Дiмiтрiоса Iпсiлантi⁸⁸ .

Е.Ксантос вважав за необхiдне порадитися з впливовими етеристами I. Маносом i П. Iпiтiсом, якi перебували в той час у Петербурзi, стосовно особистостi О.Iпсiлантi як керiвника товариства. Вiн знав, що заради свободи грецького народу Олександр був готовий звiльнитися з росiйської вiйськової служби i навiть пожертвувати життям. Е.Ксантос обговорив з етеристами бажання О.Iпсiлантi допомогти дiяльностi "Фiлiкi етерiї" та його попередню згоду очолити таємну грецьку органiзацiю. На зустрiчi наступного дня Е.Ксантос запропонував О.Iпсiлантi стати керiвником товариства. Через день вiдбулася ще одна зустрiч двох патрiотiв, на якiй Олександр дав свою згоду вступити до лав "Фiлiкi етерiї"⁸⁹ .

Для того щоб очолити органiзацiю, О. Iпсiлантi необхiдно було стати членом "Фiлiкi етерiї". Вiн дав письмове зобов'язання про своє бажання слугувати справi визволення Грецiї вiд османського панування. У Петербурзi 12 (24) квiтня 1820 р. був складений спецiальний акт про прийняття останнiм верховного керiвництва "Фiлiкi етерiєю", в якому зазначалося, що вiдповiдно до ранiше прийнятого рiшення члени товариства детально розглянули питання про вибiр його керiвника та визнали "генеральним iнспектором грецької органiзацiї" князя Олександра Iпсiлантi. Очоливши "Фiлiкi етерiю", вiн вибрав псевдонiм "Добрий", а для листування використовував лiтери "А.Р"⁹⁰ . До його повноважень входив контроль i прийняття рiшень з усiх питань, якi вiн вважав важливими, корисними й необхiдними для товариства. Гарантiєю та забезпеченням прийнятих рiшень слугували пiдписи Олександра Iпсiлантi, Iоаннiса Маноса, Еммануїла Ксантоса⁹¹ .

Пiсля пiдписання акта останнiй, в якого знаходилися список членiв органiзацiї з їхнiми умовними пiдписами i печатка "Вищої влади", направив шифрованi листи впливовим етеристам, якi проживали у Константинополi, континентальнiй Грецiї, на Iонiчних островах, Архiпелазi й Пелопоннесi. В листах повiдомлялося, що "Вища влада" призначила Олександра Iпсiлантi генеральним iнспектором "Фiлiкi етерiї", до якого слiд звертатися з усiх питань дiяльностi товариства i виконувати всi його накази⁹² .

У листах, з якими етеристи вiдправилися до рiзних мiст Османської iмперiї, Росiї та грецьких закордонних колонiй, мiстилися не тiльки iнструкцiї з пiдготовки повстання, а й принциповi полiтичнi рекомендацiї керiвництва "Фiлiкi етерiї". В цих документах голова товариства О.Iпсiлантi пiдкреслював, що "Грецiя може i повинна звiльнитися вiд османського панування власними силами, без iноземного втручання"⁹³ . Його переконання засновувалися не тiльки на вiрi у безмежнi можливостi грецького народу, а й на об'єктивному аналiзi полiтичного та економiчного стану його земель. Вiн бачив, що за останнi десятирiччя в грекiв з'явилися новi матерiальнi й духовнi сили внаслiдок економiчного розвитку країни та особливо розквiту судноплавства. О.Iпсiлантi розумiв значення цiєї важливої галузi тодiшньої економiки країни, а у моряках вбачав надiю нацiї⁹⁴ . В спецiальному зверненнi до "Вiдважних морякiв Грецiї" вiн закликав їх спорядити якнайшвидше свої кораблi зброєю i боєприпасами. А.Газiсу⁹⁵ , який на той час перебував у Грецiї, було доручено об'їхати острови й приморськi райони країни, закликаючи мешканцiв прискорити пiдготовку флоту.

На початок повстання 1821 р. серед загальної кiлькостi членiв "Фiлiкi етерiї" уродженцi Пелопоннесу становили - 37,2 %, Егейських островiв - 14,6 %, Iонiчних островiв - 12,3 %, Епiру - 10,5 %, Фессалiї - 6,2 %, Константинополя - 5,4 %, континентальної Грецiї - 3,9 %, Малої Азiї - 2,9 %, Македонiї - 2,3 %⁹⁶ . До складу цiєї органiзацiї входили представники всiх верств грецького суспiльства.

В додатку до першого тому працi "Нарис грецької революцiї"⁹⁷ I.Фiлiмонос опублiкував список етеристiв, що включає 692 прiзвища. Бiльш точний список

стр. 176

членiв "Фiлiкi етерiї" був опублiкований В.Мексiсом у 1837 р.⁹⁸ Матерiал для складання нового списку грецький iсторик знайшов у неопублiкованому особистому архiвi вiдомого етериста П.Секерiса. Через 20 рокiв пiсля того документи з цього архiву були опублiкованi I.Мелетопулу⁹⁹ . Згiдно iз загальним списком, який склав Джордж Франгос на пiдставi вiдомих опублiкованих архiвних джерел та власних дослiджень, членами органiзацiї були 1093 особи. Майже половину з них (479 особи, або 44%) становили комерсанти. Серед них були купцi, комерцiйнi службовцi, капiтани й судновласники¹⁰⁰ . Багато заможних грецьких купцiв, як члени цiєї органiзацiї, сприяли створенню матерiальної бази для пiдготовки повстання. Маючи в своєму розпорядженнi значний капiтал, вони надавали фiнансову допомогу освiтянським i культурно-просвiтницьким закладам¹⁰¹ , допомагали отримати освiту молодi й тим самим наближували iнтелектуальне вiдродження грекiв як одного з головних факторiв розвитку нацiональної самосвiдомостi.

Повстання етеристiв пiд керiвництвом О.Iпсiлантi запалило iскру революцiї. Як тiльки звiстка про першi успiхи останньої дiйшла до грецьких земель, нiяка сила нездатна була стримати народ вiд загальнонацiонального повстання, яке переросло у нацiонально-визвольну революцiю. На чолi повсталих грекiв, як правило, стояли етеристи. Кодзабаси* та заможнi судновласники з грецьких островiв зрозумiли, що утримати народ вiд повстання не вдалося. Вони вирiшили також взяти участь у ньому. Деякою мiрою турецька влада змусила їх зробити такий крок. У квiтнi 1821 р. по всiй Османськiй iмперiї прокотилася хвиля погромiв i вбивств грецького населення. Були страченi деякi впливовi фанарiоти**. В Стамбулi на воротах свого палацу був повiшений 84-лiтнiй константинопольський патрiарх Григорiй V, незважаючи на те, що вiн, за наказом султана, пiддав анафемi Олександра Iпсiлантi. Верхи грецького суспiльства, примкнувши до збройної боротьби проти османського панування, зумiли вiдтiснити етеристiв вiд керiвництва повстанням. Етеристськi лiдери , якi вийшли, головним чином, iз середовища грекiв , що проживали за кордоном, не змогли протистояти впливовим та заможним кодзабасам i судновласникам, у руках яких знаходилися ключовi позицiї полiтичного й економiчного життя Грецiї.

"Фiлiкi етерiя" як загальнонацiональна органiзацiя фактично припинила своє iснування навеснi 1821 р. З моменту початку повстання в дунайських князiвствах етеристський рух втратив єдиний центр i розколовся на окремi осередки, якi продовжували дiяти протягом усього року.

Етеристи намагалися активiзувати роботу у самiй Грецiї. 20 червня 1821 р. в порт острова Iдра прибув корабель, на борту якого знаходився Дiмiтрiос Iпсiлантi - представник генерального iнспектора "Вищої влади" й головнокомандуючого грецькими силами у дунайських князiвствах О.Iпсiлантi. Брат керiвника "Фiлiкi етерiї" здiйснив важкий та небезпечний шлях. Вiн проїхав через австрiйську територiю пiд вигаданим iм'ям А.Стостопопулоса - "слуги" грецького купця-етериста П.Анагностопулоса. Його прибуття до Грецiї було радiсно зустрiнуте народом i значно змiцнило позицiї етеристiв. Дiмiтрiос Iпсiлантi пiдписував усi документи як представник генерального iнспектора "Вищої влади". Вiн був призначений головнокомандувачем вiйськ Захiдної Грецiї. Виникли умови, коли вiйськове та полiтичне керiвництво повстанням знову могло б перейти до етеристiв. Такий розвиток подiй стурбував кодзабасiв, пiд загрозою виявилися їхнi привiлеї й впливи. Земельнi магнати Пелопоннесу поспiшили укласти союз iз заможними судновласниками Егейських островiв. Це об'єднання було спрямоване на зменшення

* Кодзабаси - грецькi землевласники, якi в перiод турецького панування були чиновниками мiсцевого самоврядування.

** Фанарiоти завдячують своєю назвою мiсцевостi Фанар (район маяка в М.Константинополь). Саме там проживала бiльшiсть християнського населення османської столицi й знаходилася резиденцiя православного патрiарха. Серед фанарiотiв, головним чином, були етнiчнi греки. Проте серед них iнодi траплялися нащадки елiнiзованих iталiйських, румунських та албанських родин.

стр. 177

впливу етеристiв. Iз метою боротьби проти Дiмiтрiоса Iпсiлантi та його однодумцiв кодзабаси i судновласники використовували у своїх iнтересах впливового полiтика-фанарiота Олександра Маврокордато, якiй прибув до Грецiї. В ходi боротьби за полiтичне керiвництво грецькою революцiєю етеристи були змушенi вiдiйти вiд нього.

Значний вклад у пiдготовку нацiонально-визвольної боротьби свого народу проти османського ярма внесли греки Одеси. 72 грецьких купцi мiста перерахували на дiяльнiсть "Фiлiкi етерiї" 18750 руб, 170 грошей* та 25 форинтiв. Серед них Феодорос Родоканакiс, якiй пожертвував "Фiлiкi етерiї" 800 руб.; Матвiй Маврокордатос - 600 руб.; М.Петрококкiнос, Антонiос Янопулос, Хрiстофорос Дiпортiс - по 350 руб. кожен; Ф.Анiан - 600 руб.¹⁰² О. Iпсiлантi в своєму листi вiд 18 березня 1821 р. висловив подяку грецьким купцям за фiнансову допомогу, видiливши серед них Д.Iнглезi, який пожертвував найбiльшу суму коштiв.

У другому десятирiччi XIX ст. одеська грецька громада посiла перше мiсце серед iнших не тiльки за своєю чисельнiстю (1,5 тис. осiб.), а й нацiонально-патрiотичною активнiстю. Торговi рейси, постiйнi вiзити друзiв i родичiв давали мiсцевим грекам можливiсть бути iнформованими про подiї, що вiдбувалися на їхнiй батькiвщинi. Заможнi грецькi переселенцi жертвували нажитi капiтали на створення шкiл та лiкарень, друкування книг рiдною мовою й iншi патрiотичнi цiлi. Вони гаряче спiвчували стражданням своїх братiв i сестер, що залишалися пiд владою османiв.

Протягом 1821 р. центр етеристського руху продовжував дiяти в Одесi -там, де вiн був створений. Його правонаступником стала Одеська ефорiя (вiддiлення) "Фiлiкi етерiї". її заснування стало одним iз заходiв, що проводилися з метою вдосконалення структури таємного товариства. Ефорiя мала свої осередки в iнших мiстах Росiї та керувала їх дiяльнiстю. Основною метою останньої була органiзацiя вiдправки вiйськового спорядження й iнших видiв допомоги для армiї О.Iпсiлантi та повсталих на грецьких землях, якi на той час входили до складу Османської iмперiї. Одеською ефорiєю керували чотири грецькi купцi: Iоанн Амвросiу, Iлля Манесi, Олександр Кумбарi й Олександр Мавро.

Ця органiзацiя "мала такi великi витрати, що їх може витримати тiльки державна казна"¹⁰³ . Документи свiдчать, що вона керувала дiяльнiстю iнших ефо-рiй в Росiї**, органiзовувала вiдправку пiдкрiплення для армiї безпосередньо в Грецiї. Активно дiяла також Московська ефорiя. До неї входили два члени керiвного органу "Фiлiкi етерiї" ("Вищої влади"): Андонiс Комiзопуло i Микола Падзi-матiс. Ефорiї, створенi в закордонних грецьких громадах, визнали Одеську своїм головним органом.

У жовтнi 1821 р. керiвництво Одеської ефорiї вирiшило вiдправити в європейськi столицi делегацiю, до складу якої входили впливовi греки, якi мешкали за кордоном. Основна мета цiєї поїздки полягала в тому, щоб привернути увагу європейської спiльноти до тяжкого становища грекiв й об'єднати зусилля закордонних спiввiтчизникiв та фiлеллiнiв*** у боротьбi за визволення Грецiї вiд османського панування¹⁰⁴ .

Протягом усiєї кампанiї в Молдовi й Валахiї росiйськi етеристи пiдтримували зв'язки з повстанцями, нелегально вiдправляли їм значнi суми коштiв, озброєння, нових волонтерiв. Ця багатобiчна допомога була важливим джерелом поповнення людських i матерiальних ресурсiв повстанської армiї. Без такої допомоги грецькi повстанцi не змогли б чотири мiсяцi вести вiйськовi операцiї в обох князiвствах.

Пiсля поразки повстання бiльше нiж 3 тис. колишнiх солдатiв армiї О. Iпсiлантi розсiялися по Пiвденнiй Росiї, жили у нуждi й бiдували. Серед них було

* 1 тис. руб. = 5 тис. грошей.

** Пiсля початку повстання ефорiї фактично перетворилися з таємних товариств в органи самоврядування грецьких громад Росiї.

*** Фiлеллiни - прихильники грекiв, якi своєю особистою участю допомагали їм пiд час повстання.

стр. 178

багато хворих i поранених. Каси пiвденноросiйських ефорiй "Фiлiкi етерiї" були порожнiми, оскiльки протягом чотирьох мiсяцiв вони фiнансували повстання в Молдовi та Валахiї. Необхiдною була нова мобiлiзацiя грошових ресурсiв грецьких громад Росiї.

Умови в останнiй були сприятливими для пожвавлення дiяльностi етеристських ефорiй. Патрiотичнi почуття грекiв посилювало особисте спiлкування iз спiввiтчизниками - учасниками боротьби у дунайських князiвствах i бiженцями з Османської iмперiї. Особливо це вiдчувалося в Одесi, куди прибула їх основна маса, зокрема учасники повстання О.Iпсiлантi - етеристи Г.Мано та Н.Скуфас, члени стамбульської ефорiї С.Маврос, К.Кумбарiс, I.Барбiс та П.Секерiс. їх приїзд надихнув багатьох одеських етеристiв. Сподiвання представникiв мiсцевої влади на те, що поразка О.Iпсiлантi призупинить дiяльнiсть їх у Росiї, не виправдалися.

Через мiсяць пiсля неї у Молдовi й Валахiї вони зробили важливий крок, якiй вiдкрив останнiй етап в iсторiї етеристського руху у Росiї¹⁰⁵ . Одеська ефорiя "Фiлiкi етерiї" була перейменована. На загальних зборах мiсцевих грекiв, що вiдбулися восени 1821 p., вона отримала назву "Одеське грецьке фiлантропiчне товариство". У зборах взяли участь 76 представникiв одеських грекiв i бiженцiв з Османської iмперiї. Основною дiяльнiстю цiєї органiзацiї було надання матерiальної допомоги бiженцям з iмперiї. Незважаючи на свою фiлантропiчну вивiску, це товариство було полiтичною органiзацiєю, яка продовжувала патрiотичну дiяльнiсть "Фiлiкi етерiї". В статутi товариства вказувалося: "У цей критичний момент для нацiї ми, греки, жителi Одеси, якi не брали безпосередньої участi в збройнiй боротьбi за свободу, вважаємо себе учасниками цiєї боротьби"¹⁰⁶ . Незабаром було прийняте рiшення про перетворення "Одеського грецького фiлантропiчного товариства" на "Грецьке фiлантропiчне товариство".

Останнє проводило активну роботу, спрямовану на допомогу своїм спiввiтчизникам та розвиток нацiональної освiти. З перших днiв свого iснування товариство звернулося до грецьких общин Iзмаїла, Євпаторiї, Севастополя, Балаклави, Дубоссар, Москви, Петербурга, Варшави, Пiзи, Лiворно, Трiєста, Амстердама iз закликом зiбрати грошi для грецьких бiженцiв з Османської iмперiї та для повстанцiв, якi служили в армiї О.Iпсiлантi, врятувалися пiсля поразки i пiсля цього проживали в Одесi й Кишиневi. Частину зiбраних коштiв товариство планувало використати для закупiвлi вiйськового спорядження¹⁰⁷ .

Найбiльший вiдгук створення "Грецького фiлантропiчного товариства" знайшло у вiдповiдних громадах Бессарабiї. 29 серпня (10 вересня) 1821 р. iзмаїльськi греки та фiллеллiни зiбралися в будинку Iоаннiса Георгандопулоса. Вони заслухали лист одеських ефорiв про створення цiєї органiзацiї та ухвалили: 1) створити в Iзмаїлi нову ефорiю у складi Нiколаоса Харiтоса, Iоаннiса Георгандопулоса, Георгiоса Пападопулоса й Аоранасiоса Папаятолулоса; 2) затвердити, що ефорiя повинна дiяти за прикладом i зразком одеської ефорiї, пiдпорядкуватися їй i виконувати її вказiвки"¹⁰⁸ . В Iзмаїлi був проведений збiр грошових пожертв. Iз зiбраних коштiв було видано по 15 курушiв* кожному колишньому солдату армiї О.Iпсiлантi, як перебував у мiстi. Керiвну роль одеської ефорiї визнали також ефорiї Ренi й Кишинева. Ця органiзацiя дiяла короткий термiн, але домоглася значних успiхiв в об'єднаннi ефорiй "Фiлiкi етерiї" й координацiї їх патрiотичної дiяльностi.

26 грудня 1821 р. (7 сiчня 1822 р.) "Грецьке фiлантропiчне товариство" було розпущено одеськими властями. Його керiвникам запропоновано оголосити бiженцям iз Молдови та Валахiї, якi знаходилися в Одесi, що вiдтепер вони повиннi звертатися по допомогу в росiйську урядову комiсiю з розподiлу пожертв. Одеськi ефори пiдкорилися цьому розпорядженню. Вони негайно вiдправили циркулярний лист ефорiям Таганрога, Москви, Кишинева, Ренi, Iзмаїла, Феодосiї, в якому повiдомили про лiквiдацiю "Грецького фiлантропiчного товариства" i припинення

* 1 руб- асигнацiями = 14 курушiв.

стр. 179

листування з ним¹⁰⁹ . Необхiдно зазначити, що й пiсля цього грецькi патрiоти продовжували допомагати визвольнiй боротьбi свого народу.

Щоденна небезпечна та важка праця етеристiв пiдготувала грецьку нацiонально-визвольну революцiю 1821-1829 pp. "Фiлiкi етерiя" була центром пiдготовки останньої, яка звiльнила Грецiю вiд ланцюгiв майже чотиривiкового iноземного рабства. Таємна патрiотична органiзацiя виникла у народному середовищi й стала символом волелюбного духу i демократичних традицiй грецького народу. Емблемою "Фiлiкi етерiї", накресленою на її прапорi, був Фенiкс. Подiбно до цього легендарного птаха, що воскресав у вогнi, Еллада вiдродилася з попелу та руїн.

Боротьба грецького народу проти османського панування стала предметом пильної уваги й захоплення всiх передових людей того часу. Вiн порвав ланцюги важкого рабства та завоював незалежнiсть. За умовами Адрiанопольського мирного договору, пiдписаного Росiєю i Туреччиною 14 вересня 1829 p., було визнано автономiю Грецiї, а 24 квiтня 1830 р. - її незалежнiсть.

Грецька нацiонально-визвольна революцiя 1821-1829 pp. була однiєю iз значущих подiй iсторiї XIX ст. Успiшне завершення боротьби народу Грецiї за незалежнiсть ослабило реакцiйнi сили Європи та посилило прагнення поневолених народiв до визволення. Багато етеристiв героїчно загинули на полi бою, не доживши до того часу, коли їх батькiвщина стала незалежною, але їх патрiотичний подвиг i революцiйна мужнiсть назавжди залишилися в пам'ятi народу.

-----

¹⁰ Шпаро О.В. Освобождение Греции и Россия. - М., 1965.

¹¹ Иова И.Ф. Южные декабристы и греческое национально-освободительное движение. - Кишинев, 1963.

¹² Фадеев А.В. Россия и восточный кризис 20-х годов XIX в. - М., 1958.

¹³ Достян И.С. Россия и балканский вопрос. - М., 1972.

¹⁴ Мисюревич. Восстань, о Греция, восстань! - Симферополь, 2000.

¹⁵ Camarino N. Despre organizarea si activitatea Eteriei in Rusia inainte de rascoala din 1821 // Studii si materiale de istorie moderna. - 1960. - Vol. II. - P. 73-104.

¹⁶ Арiй Г.Л. Этеристское движение в России: Освободительная борьба греческого народа в начале XIX в. и русско-греческие связи. - М., 1970; Его же. Историография "Филики этерии"// Новая И новейшая история. - 1964. - N 3; Его же. Деятельность "Филики этерии" в России в период восстания Ипсиланти //Новая и новейшая история. - 1969. - N 2; Его же. Русское правительство и "Филики этерия" в 1820-1821 гг.// Etudes balkan. - 1969. - N 1; Его же. Из ранней истории греческого общества "Филики этерии"// Балканский исторический сборник. - Кишинев, 1970. - Вып.2; Его же. "Дело Галатиса": Неопубликованные документы к истории "Филики этерии" // Балканские исследования. - Международные отношения на Балканах. - Вып.1; Его же. Тайное общество "Филики этерия". - М., 1958; Арш Г.Л., Пятигорский Г.М. Некоторые вопросы истории "Филики этерии" в свете новых данных советских архивов // Балканские исследования. - Вып. 11. - Политические, общественные и культурные связи народов СССР и Греции (XIX-XX вв.). - М., 1989. - С. 24-42.

¹⁷ Арш Г.Л. Иоанн Каподистрия в России // Вопросы истории. - 1976. - N 5. - С. 49-65; И.Каподистрия и греческое национально-освободительное движение. - М., 1976.

1974; Записка графа Иоанна Каподистрии о его служебной деятельности // Сборник Русского исторического общества. - СПб., 1865. - Т. 3. - С.241-242.

стр. 180

²⁷ Терентьева Н. А. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII-XX вв.). - К., 1999. - С. 244-261.

²⁸ Геде А.В. Деятельность И.Каподистрии в свете внешней политики Российской империи первой четверти XIX в.// Новый Часовой. - Санкт-Петербург, 2004. - N15-16. - С.291-299; Гедьо А. Iоанн Каподiстрiя // Подвижники i меценати: грецькi пiдприємцi та громадськi дiячi в Українi XVII-XIX ст. - К., 2001. - С. 238-250.

³¹ Внешняя политика России XIX-начала XX века: документы российского министерства иностранных дел. - М., 1985. - Серия вторая 1815-1830 гг. - Том шестой (четырнадцатый) - Январь 1825 г. - Декабрь 1826 г.

³⁴ Музей "Фiлiкi етерiя". - Одеса, 1994.

³⁵ Pouqueville F. Histoire de ngimration de la Grtce. - T. 1. - Bruxelles, 1825.

³⁸ Арш Г.Л. Историография "Филики этерии". - С. 53-54.

⁴⁰ Державний архiв Одеської областi. - Ф.4. - Оп.1. - Спр.346. - Арк.18.

⁴² Арш Г.Л. Греческое коммерческое училище Одессы в 1817-1830 гг. // Балканские исследования. - Вып.10. - М., 1987. - СЮ.

⁴³ Терентъева Н. Греки в Украине: прошлое и настоящее. - К., 1999. - С.220.

⁴⁴ Дмитриевский М. Взор на нынешнее состояние Греции. - М., 1806. - С.47-48.

⁴⁸ Рiгас Велестiнлiс (бл. 1757-1798) народився у Фессалiї, в невеликому мiстi Велестiнон, звiдки i виникло його прiзвище. У стародавнi часи недалеко вiд цього мiстечка знаходилося мiсто Фери. Тому прихильники античної традицiї називають його Фереосом. Вiн себе називав Рiгас Велестiнлiс Фессалос, був автором полiтичної та iдеологiчної програм нацiонально-визвольного руху, розвивав iдею рiвностi й братерства всiх балканських народiв, створення на Балканському пiвостровi та в Малiй Азiї унiтарної демократичної держави (Грецька Республiка). У 1797 р. був заарештований австрiйською полiцiєю, виданий турецькiй владi й страчений.

⁵⁰ Арш Г.Л. Греческая эмиграция в Россию в конце XVIII - начале XIX в. // Советская этнография. - 1969. - N 3. - С. 85-89.

⁵¹ Герлiгi П. Одеса. Iсторiя мiста 1794-1914. - К., 1999. - С. 9.

⁵² Дружинина Е. Южная Украина 1800-1825гг. - М., 1970. - С.257.

⁵³ Одесса. Исторический и торгово-экономический очерк Одессы в связи с Новороссийским краем. - Одесса, 1881. - С. 32.

⁵⁴ Hagemeister J. Report on the Commerce of the Porte of New Russia, Moldavia and Wallachia Made to the Russian Government in 1835. - London, 1846. - P.5.

⁵⁵ Одесса 1794-1894. - Одесса, 1895. - С. 179.

⁵⁶ Morton E. Travels in Russia and a Residence at St.Petersburg and Odessa in the Years 1827-1829. - London, 1830. - P.257.

⁵⁷ The movement for Greek Independence 1770-1821. A collection of documents. - London, 1972. ~ P.184.

⁵⁸ Мазаракiс-Енiан I. К. "Фiлiкi етерiя" // Музей "Фiлiкi етерiя". - Одеса, 1994. - С. 72.

⁶¹ Арш Г. Л. Тайное общество "Филики этерия". - М., 1965. - С. 59.

⁶² Там же. - С. 36.

⁶³ Арш Г. Л. Этеристское движение в России... - С. 73.

1981; Frangos G. The Philiki Etairia: a Premature National Goal i ti on//The struggle for Greek Independence Essays to mark the 150th anniversiry of the Greek War of Independence (Editor R.Clogg). -London, 1973.

⁶⁵ Арш Г. Л. Указ. соч. - С. 202.

⁶⁶ Batalden S. Eugenios Voulgaris in Russia. 1771 - 1806. - New York, 1982. - P. 95.

стр. 181

⁶⁹ Терентъева Н. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII - XX вв.). - С. 253.

⁷¹ Мазаракiс-Енiан I. К. "Фiлiкi Етерiя" // Музей "Фiлiкi етерiя". - С. 79 - 80.

⁷⁴ Згинник Е. Роль православной церкви в национально-освободительном движении греческого народа против османского владычества // Роль науки, релiгiї та суспiльства у формуваннi моральної особистостi. - Донецьк, 2003. - С. 106.

⁷⁵ Мазаракiс-Енiан I. К. Вказ. праця. - С. 84-85.

⁷⁸ Iгнатiос - iєрарх з о. Лесбоса, митрополит Унгровлахiї (1810-1812). Восени 1815 р. через полiтичну обстановку, яка склалася внаслiдок дiяльностi австрiйської полiцiї, переїхав до iталiйського мiста Пiза. Був посвячений у члени "Фiлiкi етерiї". Пiсля приїзду А. Цакалова до Пiзи у вереснi 1819 р. став членом "Незримої влади". Пiсля закiнчення росiйсько-турецької вiйни (1806-1812) був змушений залишити дунайськi князiвства та виїхати до Вiдня, де продовжив свою духовну дiяльнiсть.

⁷⁹ Терентъева Олена. Грецькi купцi Зосими: просвiтницька та благодiйна дiяльнiсть. - К., 2003. - С 130.

⁸⁰ Элефтерия Николаиду. Эпирские эмигранты в России в XIX в. и их вклад в развитие Эпира // Балканские исследования. - Вып. 11. - Политические, общественные и культурные связи народов СССР и Греции (XIX - XX вв.). - М., 1989. - С. 125.

⁸¹ Морозов О. Брати Зосими // Греки в Нiжинi. - Нiжин, 2000. - С. 26.

⁸⁴ Memoires du prince Nicolas Ipsilanti. Athens (s. a.) - P. 42-43.

⁸⁵ Там само. - P. 65-66.

⁸⁶ Там само. - P. 70.

⁸⁷ Арш Г.Л. Указ. соч. - С. 235-236.

⁸⁸ Арш Г.Л. Тайное общество "Филики этерия", 1965. - С.78-79.

⁸⁹ Там же. - 1965. - С. 80.

⁹⁰ Пятигорский Г. М. Одесская эфория "Филики Этерия" // Сб. Историческое краеведение Одес-щины. - Вып. 3. - Одесса, 1992. - С. 41 - 44.

⁹² Арш Г.Л. Там же. - 1965. - С. 80-81.

⁹⁵ Анфiмiс Газiс - видатний грецький учений i просвiтитель. Був близько знайомий з I.Каподiстрiєю. їх знайомство почалося в 1811 p., коли I.Каподiстрiя працював у росiйському посольствi у Вiднi, а А.Газiс був священиком мiсцевої грецької церкви.

¹⁰⁰ Frangos G. The Philiki Etairia: a Premature National Goalition // The struggle for Greek Independence Essays to mark the 150th anniversary of the Greek War of Independence (Editor R. Clogg). - London, 1973. - П.87-88.

¹⁰³ Арш Г.Л. Историография "Филики этерия". - С.63.

¹⁰⁴ William St. Clair. That Creece Might Still be Free. - London, 1972. - P. 356-357.

¹⁰⁵ Арш Г. Л. Этеристское движение в России. - С. 332-333.

¹⁰⁶ Авгитидис К. Г. Прогрессивная греческая эмиграция (первая треть XIX в.). - К., 1987. - С. 28.

¹⁰⁷ Терентъева Н. Грецьке таємне товариство "Фiлiкi етерiя" - К., 2004. - С.256.

The article analizes the conditions of foundation of Greek secret patriotic organization Filiki Etheria, its aims, the stages of its activities and describes the role of this organization for the national liberation movement against Osman yoke.

Permanent link to this publication: