(ЛЬВІВ)

"Треба нам по-новому будувати своє життя. До цього завдання ми ідемо дорогою наших давніх діячів і героїв, що безуспішно боролися за волю України. Від Святослава і Володимира, Хмельницького і Мазепи, через Шевченка і Франка до Миколи Міхновського й Євгена Коновальця - всі вони жертвували свою силу для української справи. Ми йдемо їхніми слідами - добудемо нашій Україні волю, самостійність та соборність". Ці слова видатного історика України, чи не найкращого учня батька української історіографії М. Грушевського, академіка АН УРСР Івана Петровича Крип'якевича (1886 - 1967 pp.) актуальні й нині. Власне, про життєвий шлях, наукову і громадську діяльність одного з найвизначніших українських учених XX ст. на тлі реалій новітньої доби у вітчизняній історії йшлося 23 червня 2011 р. на ювілейному зібранні у Львові. Академію до 125-ліття від дня народження видатного українського історика І. Крип'якевича організували Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, Український католицький університет та Наукове товариство імені Шевченка.

У доповіді в.о. директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, д-ра іст. наук, професора М. Литвина було проаналізовано діяльність ученого на посаді керівника історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка (1924 - 1937 pp.), участь у роботі його комісій - етнографічної, археографічної, бібліографічної (з 1934 р. - біб л іо логічної), історії штуки, музейної, музикологічної, правничої, історично-джерелознавчої, старої й нової історії України. Чимало уваги було приділено також праці академіка І. Крип'якевича на посадах завідувача кафедри історії України Львівського університету (1939 - 1941, 1944 - 1946 pp.) та Львівського відділу Інституту історії АН УРСР (1940 - 1941, 1944 - 1946 pp.), директора Інституту суспільних наук АН УРСР (1953 - 1962 pp.). Канд. іст. наук О. Луцький проаналізував діяльність Інституту суспільних наук АН УРСР у 1951 - 1962 pp. - під час керівництва академіка. Д-р іст. наук І. Скочиляс охарактеризував церковно-релігійні студії вченого, його працю в 1930-х рр, у Богословській академії у Львові. Канд. іст. наук Н. Халак розповіла про листування І. Крип'якевича й С. Томашівського. Невістка вченого виступила із повідомленням "Чоловіки роду Крип'якевичів" і подарувала співорганізаторам академії його маловідомі портрети. Канд. іст. наук Ф. Стеблій поділився спогадами про свого Вчителя. Учасники

академії визнали необхідність упорядкування кількатомного видання праць ученого, випуску пам'ятного конверта й марки на його честь.

Того ж дня в будинку по вул. Винниченка, 24 було врочисто відкрито меморіальний кабінет академіка, а у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника - ювілейну виставку книг та рукописів ученого, котру представили член-кореспондент НАН України М. Романюк і канд. іст. наук Т. Литвин. Як відомо, кілька років тому великий архів академіка його родина передала до цієї книгозбірні.

Увечері на Личаківському історико-меморіальному цвинтарі було відправлено панахиду на могилі І. Крип'якевича. Учасники ювілейної академії поклали квіти й до сімейного гробівця, де поховано також батьків і дітей визначного українського вченого.

Publisher:

Permanent link for scientific papers (for citations):

Comments: