Libmonster ID: UA-2858

Share this article with friends

Автор: Р. КУШНЕЖ

У статтi йдеться про участь українцiв Польщi в допомогових та проте-стацiпних акцiях проти голодомору 1932-1933 pp. в Українi.

Унаслiдок суцiльної колективiзацiї, розкуркулення й горезвiсних хлiбозаготiвель, супроводжуваних репресiями, українське сiльське господарство було доведене до руїни, а селянство - до голодомору 1932-1933 pp., пiд час якого померло 3-3,5 млн. селян1 . Попри зусилля бiльшовицької пропаганди, яка не тiльки заперечувала факт голоду, а й наголошувала на "чудовому" життi колгоспникiв, вiстки про трагедiю проникали через завiсу мовчання до цивiлiзованого свiту - у тому числi й до Польщi. Носiями iнформацiї були бiженцi з "бiльшовицького раю", закордоннi робiтники та журналiсти, якi перебували в СРСР й на власнi очi побачили "соцiалiстичну реконструкцiю" сiльського господарства. Вiдомостi про голод мiстилися в листах голодуючих селян до родичiв за кордоном, якi потрапляли до редакцiй газет. Бiльшiсть українських газет у Польщi (крiм комунiстичних) - "Дiло", "Мета", "Нова зоря", "Наш час", "Наш клич", "Недiля", "Нове село", "Українська нива" - регулярно iнформували своїх читачiв про голод в УСРР.

Бiльшовицька полiтика щодо України викликала рiшучу реакцiю української громадськостi поза межами СРСР. Особливу роль у допомоговiй та протеста-цiйнiй акцiї проти голодомору вiдiграли українцi Польщi (в тогочаснiй Польщi проживала найчисельнiша (пiсля УСРР) українська громада, а український нацiональний рух пiд iнституцiональним оглядом був найкраще зорганiзованим).

При перших звiстках про голод українцi почали спонтанно органiзовувати продовольчу допомогу голодуючим. С.Процик, яка проживала в селi Нагiрянка на Тернопiльщинi, оповiдає: "Однiєї недiлi, весною 1933 p., священик у церквi на проповiдi розповiв про страшний голод у Схiднiй Українi та звернувся з проханням допомогти хто чим може нашим голодуючим братам i сестрам з-за Збруча перетривати лихолiття голоду (...)¦ Проповiдь сильно подiяла на людей. Цього ж таки тижня вiдбулися збори в читальнi "Просвiта", на яких вибрали комiтет i опрацювали план збору дарiв для голодуючих. Цiле лiто й осiнь селяни по черзi їздили своїми возами по селу та збирали дари. Люди давали що хто мiг: зерно, муку, картоплю, кукурудзу, сало, яйця, качки. Усе зiбране звозили до читальнi, а вiдтак вiдвозили до Пiдволочиська й здавали в прикордонний пункт для переправлення за Збруч голодуючим (...). Але наша помiч так i не дiйшла до них"2 .


Кушнеж Роберт - доктор iсторiї, Люблiнський унiверситет iм. Марiї Кюрi-Склодовської (Польща).

стр. 131


Незабаром свою позицiю оприлюднили полiтичнi партiї. 24 червня 1933 р. Українське народно-демократичне об'єднання (УНДО) та Українська соцiалiстично-радикальна партiя (УСРП) ухвалили спецiальнi резолюцiї, в яких засуджувалася полiтика бiльшовикiв щодо України. УНДО та УСРП закликали також українську громадськiсть до боротьби з радянофiльством у всiх його проявах. У документi (тут i далi всi цитати подано зi збереженням стилю оригiналу - Р.К.) зокрема йшлося: "Московська бiльшовицька влада в 1920 р. здолала збройно визвольнi змагання українського народу й прилучила силою великi українськi територiї по обох боках Днiпра до совiтської держави. Український народ не понехав боротьби за своє вiдрубне iснування, а веде її постiйно як у межах УСРР, так i поза ними, з московськими бiльшовиками за здiйснення найвищого права нацiї. Щоб зламати спротив українського народу, бiльшовицька влада вжила нелюдських заходiв. (...) Пiд полiтичним оглядом московськi комунiсти щораз завзятiше гнетуть український народ, а саме в'язнять, зсилають на примусовi роботи й винищують фiзично свiдомих та iдейних пiд нацiональним оглядом селян, робiтникiв та iнтелiґентiв.

Пiд господарським оглядом московськi комунiсти ведуть на Українi полiтику повного визиску. (...) У сiльськогосподарськiй дiлянцi довели колективiзацiєю до занархiзування хлiборобства та повели неперебiрливу в засобах i наскрiзь гра-бункову полiтику, яка спричинює в тiй найбагатпiiй i найплодовитшiй країнi Схiдної Європи постiйний голод i невидану у свiтi нужду в українському селi. Така господарська полiтика комунiстiв довела до того, що маси українського населення вимирають з голоду. Центральний комiтет Українського народно-демократичного об'єднання якнайгострiше осуджує цю грабiжницьку, обраховану на фiзичне й моральне винищування українського народу полiтику комунiстiв на Українi (...)"3 . Подiбну резолюцiю прийняла також УСРП4 .

Щоб зорганiзувати всенародну протестацiйну акцiю, президiя УНДО звернулася до соцiалiстичних партiй УСРП та УСДП (Українська соцiал-демократична партiя) iз пропозицiєю створити спiльний комiтет. Соцiалiсти вiдкинули цю пропозицiю й 13 липня 1933 р. УСРП та УСДП на спiльному засiданнi вирiшили створити власний комiтет i разом iз iншими соцiалiстичними партiями (у т. ч. з Українською соцiал-демократичною робiтничою партiєю в Подебрадах) висловити протест, котрий пiзнiше мав бути розiсланий усiм соцiалiстичним органiзацiям Європи5 .

Крiм спiльного комiтету УСРП i УСДП, Громадського комiтету рятунку України6 , окрему протестацiйну акцiю вели газети "Новий час", "Нове село" та ОУН (через газети "Наш клич" i "Наш фронт"). Преса ОУН гостро критикувала протестацiйну акцiю iнших українських органiзацiй, твердячи, що вона не може дати нiякого ефекту, а "тiльки чин може поправити долю голодуючих"7 . Такий "чин" вiдбувся 21 жовтня 1933 p., коли член ОУН М.Лемик на знак протесту проти "бiльшовицької голодової акцiї в Українi" застрелив секретаря радянського консульства у Львовi А.Майлова8 (об'єктом атентату мав бути сам консул).

Проти переслiдувань в Українi протестували також деякi українськi депутати польського сейму. 7 лютого 1931 p., наприклад, український депутат iз Безпартiйного блоку спiвпрацi з урядом (Bezpartyjny Blok Wspolpracy z Rzadem -BBWR*) зi словами: "Маєш за переслiдування українцiв пiд московсько-радянським пануванням. Маєш за катування наших братiв-українцiв!", ударив комунiстичного депутата9 .

З листопада 1933 p., пiд час засiдання сейму, питання голоду в Українi порушив голова УНДО Д.Левицький. У своїй промовi вiн сказав, що голод викликано аби "згнобити визвольний рух селян". Зазначив, що голод не є "наслiдком якоїсь небувалої стихiйної катастрофи, а свiдомої своєї мети бiльшовицької полiтики", а пiсля цього вiд iменi всього українського народу запротестував проти бiль-

стр. 132


шовицької полiтики в Українi: "У тiй хвилинi весь український народ стоїть сконсолiдований одним фронтом. Без огляду на класовi рiзницi й полiтичнi переконання, без огляду на мiсце побуту й державну належнiсть пiдносимо голосний протест перед цiлим свiтом проти цього фiзичного винищування мiльйонiв нашого народу й заявляємо, що будемо витривало мобiлiзувати психiчнi сили народу до боротьби з бiльшовизмом i до реваншу за тi нелюдськi кривди й терпiння, аж до повної перемоги".

Д.Левицький засудив пiдписаний у липнi 1932 р. Польщею та СРСР пакт дружби. "Ми переконанi, що той пакт на дальшу мету принесе тiльки шкоду польськiй державi, тому що кожний союз Польщi з Москвою кiнчався для Польщi завжди трагiчно. В iсторичнiй перспективi той пакт, ранiше чи пiзнiше, з волi або проти волi нинi подружених сторiн, стане згодом тiльки клаптиком паперу, бо вiн неприродний, не тiльки з огляду на рiзну соцiально-полiтичну структуру суспiльностi обох держав, але головно тому, що його заключили без третього господаря земель Схiдної Європи, без українцiв (...)".

Д.Левицький критикував позицiю польської влади, яка заборонила "висловлювати голосно свiй протест проти тих страшних фактiв, якi iснують нинi на радянськiй Українi". "Заборонили тут нам, українському населенню, святкувати прилюдно день всенацiональної жалоби дня 29 жовтня, до якого дав почин весь український єпископат, а пiдтриманий цiлим українським народом. Кожну згадку в нашiй пресi про теперiшнi вiдносини на радянськiй Українi конфiскує про-кураторська влада, а в цiлому краї йдуть масовi превенцiйнi арешти з остраху перед прорадянськими демонстрацiями. Навiть пiд час доразового суду над убивни-ком секретаря совiтського консуляту у Львовi Лемиком, дня 30.10, не дозволили оборонцям наводити фактiв про сучасний стан на радянськiй Українi (...)"10 .

Усенародна протестацiйна акцiя розпочалася пiсля оголошення 24 липня 1933 р. греко-католицьким єпископатом у Польщi вiдозви "Україна в передсмертних судорогах. Український греко-католицький єпископат галицької церковної провiнцiї в справi подiй на Великiй Українi до всiх людей доброї волi". У нiй iшлося: "Україна в передсмертних судорогах! Населення вимирає голодовою смертю. Побудована на несправедливостi, обманi, безбожностi, деправацiї людоїдна система (...) довела багатий край до голодової руїни (...). Нинi бачимо поступання бiльшовикiв: положення з кожним днем стає страшнiшим. На вид таких злочинiв нiмiє людська природа, кров стинається в жилах.

Безсильнi подати яку-небудь матерiальну допомогу конаючим братам, взиваємо всiх наших вiруючих, щоби молитвами, постами, усенародною жалобою, жертвами й усiма можливими добрими дiлами християнського життя випрошували з неба помочi, коли на землi нема нiякої надiї на людську помiч.

А перед цiлим свiтом знову протестуємо проти переслiдування малих, убогих, слабих i невинних, а гнобителiв обвинувачуємо перед судом Усевишнього (...).

Усiх християн цiлого свiту, усiх вiруючих у Бога, а особливо всiх робiтникiв i селян, передовсiм усiх наших землякiв, просимо прилучатися до цього голосу протесту та болю й розповсюдити його в якнайдальшi країни свiту.

Усi радiостанцiї просимо рознести наш голос цiлому свiтовi: може дiйде вiн i до убогих хатин конаючих iз голоду селян.

Нехай перед страшною смертю, серед лютих страждань голоду, буде для них хоч малою потiхою згадка, що їхнi брати знали про їхню страшну долю, над ними болiли, терпiли та за них молилися (...)". Вiдозву пiдписали митрополит А.Шептицький та єпископи Г.Хомишин, Й.Коциловський, Н.Будка, Г.Лакота, I.Бучко, I.Лятишевський11 .

Наступного пiсля оголошення вiдозви дня вiдбулося спiльне засiдання Української парламентської репрезентацiї (УПР) та 48 представникiв вiд 44 українських органiзацiй та установ (у тому числi емiграцiйних) Львова. На ньому бу-

стр. 133


ло утворено Громадський комiтет рятунку України (ГКРУ), головою обрано голову УНДО й УПР Д.Левицького, на чолi виконавчого комiтету стояли В.Мудрий та М.Рудницька12 .

Головною метою дiяльностi комiтету в Польщi було: зорганiзувати в порозумiннi з духiвництвом день жалоби й протесту; органiзувати повiтовi протестацiй-нi вiча; збирати пожертви для голодуючих.

Мета закордонної дiяльностi полягала в закликах до створення рятункових комiтетiв у країнах, де мешкали українцi; нав'язаннi вiдносин iз уже iснуючими комiтетами; спiвпрацi з Конгресом нацiональностей i комiтетом кардинала Т.Iннi-цера**; виданнi разом iз українськими депутатами з Чехословаччини, Румунiї та Канади вiдозви до цiлого свiту13 .

Ще 25 липня 1933 р. ГКРУ у вiдозвi закликав українцiв свiту приєднатися до спiльної акцiї допомоги й протесту "проти червоного терору" в Українi. Пiд цiєю вiдозвою вiд УПР пiдписалися Д.Левицький та Д.Великанович, а також представники 34 українських органiзацiй i iнституцiй. У документi йшлося: "Бийте у великий дзвiн на тривогу. Український народе! Велика Україна (...) корчиться нинi в голодових муках i болях, i терпить невиносимий нацiональний гнiт.

Росiйськi комунiсти-бiльшовики, що вогнем i мечем знищили Українську державу над Днiпром, що багнетами насадили свою диктатуру на нашiй землi, розпинають тепер український народ. Вони нищать найкращих його синiв розстрiлами, мучать тюрмами й засланнями й масово виголоджують усе населення в Українi.

Це не поголоски й не плiтки, це найчистiша правда! Про цю страшну правду говорить нинi голосно свiт, про цю болючу правду кажуть нашi тамошнi брати в численних листах до своякiв i знайомих, про цю жахливу правду оповiдають i численнi втiкачi з бiльшовицької неволi. Зате цю трагiчну правду закривають комунiсти. З усiх листiв наших нещасних братiв i з усiх оповiдань утiкачiв чуємо розпачливий крик: "Рятуйте, бо гинемо вiд насильництва й голоду!"

Український народе! Де б ти не жив поза межами Великої України, чи в Галичинi, чи на Волинi й Холмщинi, чи в далекiй Австралiї, чи на Буковинi й Бес-сарабiї, чи в Китаю, чи на Закарпаттi й на емiґрацiї в Європi, чи в гарячiй Африцi - нiде ти не можеш спокiйно приглядатися величезному горю та мукам твоїх поневолених i голодних братiв.

Ти мусиш сказати своє тверде слово гнобителям i цiлому свiтовi про їхню недолю. Ти мусиш зробити все, щоби рятувати загрожене iснування 35-ти мiльйонiв братiв - щоб рятувати тим самим себе, своє нацiональне життя перед загладою (...).

Український народе! Урвалася мiра твого терпiння. Мовчати далi не можна! Скрiзь, де б'ється українське серце, треба не тiльки протестувати проти всiх комунiстичних насильств, але й заворушити сумлiнням цiлого людства, поставити на ноги весь свiт, щоби вiн звернув увагу на твоє положення й прийшов тобi з допомогою"14 .

ГКРУ у Львовi закликав також створювати повiтовi рятунковi комiтети (по 7-9 осiб)15 . Незабаром такi комiтети дiяли в багатьох мiсцевостях Львiвського, Волинського, Станiславського та Тернопiльського воєводств, а саме: у Бучачi, Збаражi, Бережанах, Жовквi, Рiвному, Добромилi, Перемишлi, Луцьку, Бiбрцi, Воло-димирi-Волинському, Болеховi, Пiдгайцях, Снятинi, Стрию, Тернополi, Городен-цi, Самборi, Сокалi, Равi-Руськiй, Кутах, Коломиї, Косовi, Станiславi, Дрогобичi, Яворовi, Рогатинi, Турцi, Золочевi, Городку16 . Iз ГКРУ були пов'язанi деякi закордоннi рятунковi комiтети, зокрема Громадський комiтет рятунку України в Празi (а також його фiлiя в Братиславi) на чолi з професором О.Бочковським, Комiтет допомоги голодуючим України й Кубанi в Брюсселi (Comite de Secours aux Af-fames de l'Ukraine et du Kouban) на чолi з Ю.Яковлiвим, Громадський комiтет ря-

стр. 134


тунку України при українськiй громадi в Берлiнi на чолi зi священиком П.Вергуном, комiтети в Чернiвцях i Бухарестi.

Львiвський ГКРУ спiвпрацював також iз Українським бюро в Лондонi, Українським клубом у Женевi (за його посередництвом пiдтримував зв'язки з мiжнародними органiзацiями, що мали свої осередки в Женевi), Мiжконфесiйним i мiжнародним комiтетом вiденського архiєпископа кардинала Т.Iннiцера.

Пiсля оприлюднення вiдозви львiвського ГКРУ вiд 25 липня 1933 p., а також пiсля публiкацiї в газетi Української селянської партiї (УСП) "Нове село" (ЗО липня 1933 р.) вiдозви пiд назвою "До братiв-селян галицької, волинської, полiської й холмської землi. Український хлiб для українських голодних селян i робiтникiв"17 українцi Польщi почали масово органiзовувати вiча та протестацiйнi зiбрання проти бiльшовицьких насильств та "виголоджування" України18 . Проте-стацiйна акцiя охопила чотири воєводства: Львiвське, Тернопiльське, Станiслав-ське й Волинське. 1-20 серпня 1933 р. вiча та збори вiдбулися в 68 мiсцевостях (Львiвське воєводство - 31, Станiславське - 24, Тернопiльське - 8, Волинське - 5; найбiльше в повiтах: Коломийському, Стрийському, Львiвському й Дрогобицькому19 ). Багато вiч мало характер партiйних зборiв УНДО, УСРП чи УСП20 .

ГКРУ в комунiкатi вiд 12 жовтня 1933 р. пiдкреслив, що протест має бути всенацiональним i вiдбудеться 29 жовтня 1933 p., цей день мав стати також днем нацiональної жалоби21 . Мали вiдбутися панахиди, а пiсля них сходини й збори всiх українських громадських установ у мiстах i селах. У бiльших мiсцевостях, де ще не було протестацiйних зборiв, слiд було зорганiзувати вiча. Пiд час зборiв треба було виголосити реферати про ситуацiю в Українi й схвалити вiдповiднi резолюцiї проти "зневолення, грабунку й виголоджування України бiльшовиками"22 . Пiд час панахид по померлих треба було збирати грошовi пожертви для голодуючих.

У тих повiтах, де не було рятункових комiтетiв, президiя УНДО в порозумiннi з керiвництвом ГКРУ доручила проведення дня протесту своїм повiтовим органiзацiям та довiреним особам23 , а Українська парламентська репрезентацiя 11 жовтня 1933 р. одноголосно ухвалила, що 29 жовтня буде в розпорядженнi ГКРУ24 .

Однак українцям Польщi не вдалося зорганiзувати прилюдних сходин i манiфестацiй. Львiвський воєводський вiддiл безпеки 24 жовтня 1933 р. повiдомив ГКРУ, що польська влада не дає дозволу на їх органiзацiю через уже згаданий атентат проти радянського консульства у Львовi25 . Тож ГКРУ поiнформував, що замiсть прилюдних вiч 29 жовтня 1933 р. слiд "уладити довiрочнi наради" чи сходини в установах, але винятково для членiв даних установ (наголошувалося, щоби керманичi установ мали при собi списки членiв, аби в разi приходу представника влади не наразитися на заборону сходин чи навiть товариств). ГКРУ пiдкреслив, що збори повиннi займатися тiльки ситуацiєю "братiв у Надднiпрянськiй Українi". Комiтет закликав усiх українцiв до масової участi в урочистих богослужiннях i до загального посту в день нацiональної жалоби й протесту26 .

29 жовтня 1933 р. в багатьох мiсцевостях Львiвського, Тернопiльського, Станiславського й Волинського воєводств вiдбулися панахиди27 , наради й сходини українських органiзацiй. Пiд час зiбрань виголошувалися реферати про ситуацiю в Українi, приймалися резолюцiї iз засудженням бiльшовицької полiтики щодо України. Члени українських органiзацiй апелювали до "культурного свiту" з приводу ситуацiї в Українi. Пiд час панахид i зiбрань українська громадськiсть збирала грошовi пожертви для голодуючих, на деяких народних домах того дня були вивiшенi чорнi хоругви28 .

Протестацiйнi збори, зорганiзованi рiзними українськими партiями та органiзацiями, окрiм Польщi, вiдбулися також у країнах проживання українцiв: у Че-

стр. 135


хословаччинi, Болґарiї, Сполучених Штатах, Канадi, Нiмеччинi, Бельґiї, Швейцарiї, Юґославiї, Iталiї, Францiї, Люксембурґу, Румунiї, Маньджурiї та iн.

У Польщi, крiм ГКРУ з центром у Львовi, дiяли ще два рятунковi комiтети: у Варшавi й Луцьку. У Варшавi дiяв утворений 16 вересня 1933 р. з iнiцiативи Українського центрального комiтету Український емiграцiйний комiтет допомоги голодуючим в Українi (УЕКДГУ). Його головою був громадсько-полiтичний дiяч i науковець Л.Чикаленко, а секретарем - Г.Лазаревський. Пiд час своєї дiяльностi (до 1 грудня 1934 р.) УЕКДГУ зiбрав 2327 злотих для голодуючих у "бiльшовицькому раю" (iз цiєї суми 326,10 злотих призначалися на органiзацiйнi цiлi, 915,45 - на пропаганду, а 904 - на гуманiтарну допомогу). Комiтет видав польською мовою брошуру Г.Лазаревського про голод в Українi29 .

17 жовтня 1933 р. в Луцьку українськi полiтики, пов'язанi з Безпартiйним блоком спiвпрацi з урядом (BBWR), а також представники українських органiзацiй Волинi утворили Волинський громадський комiтет допомоги голодуючим в Українi (ВГКДГУ). На його чолi став сенатор М.Маслов, а секретарем був О.Кова-левський. 9 листопада 1933 р. ВГКДГУ через газету "Українська нива" звернувся до української громадськостi Волинi iз закликом приєднатися до допомогової акцiї. З iнiцiативи комiтету 22 листопада 1933 р. в мiському театрi в Луцьку було органiзовано виставу за п'єсою В.Винниченка "Грiх", прибуток вiд якої призначався голодуючим. ВГКДГУ мав 5 повiтових вiддiлень - у Луцьку, Сарнах, Ковелi, Любомлi та Володимирi-Волинському30 .

Попри намагання української громадськостi Польщi всiма можливими засобами допомогти своїм братам у Великiй Українi, рятунковi комiтети не могли виразно допомогти голодуючим31 . Причиною цього була позицiя радянського уряду, який не визнавав факту голоду в Українi й не хотiв чути про гуманiтарну допомогу країнi, в якiй "завдяки колективiзацiї врятовано вiд нужди багатомiльйоннi селянськi маси". З iншого боку, треба пам'ятати про те, що через "Торґсин" в УСРР надходили грошовi перекази32 , але тiльки незначна їх частина потрапляла до голодуючих селян, решта ставала власнiстю держави.

Окрiм органiзацiї допомогових та протестацiйних акцiй українська громадськiсть Польщi докладала чимало зусиль для iнформування мiжнародної спiльноти про реальну ситуацiю в УСРР. Першою нагодою для цього став IX Конгрес нацiональностей (16-19 вересня 1933 р.) у Бернi, в якому взяли участь представники 24 нацiональних меншин iз 10 європейських країн33 . Українську меншину Польщi представляли члени УНДО, депутати польського сейму й дiячi львiвського ГКРУ Мiлена Рудницька та Зенон Пеленський. Голод у СРСР обговорювався на початку засiдання конгресу. Дискусiю розпочав представник росiйської меншини в Естонiї доктор Курчинський, який констатував, що голодомор є фактом, а нацiональнi меншини, об'єднанi в Конгресi нацiональностей, повиннi зорганiзувати акцiю, метою якої мало бути збирання матерiалiв про розмiри катастрофи34 .

М.Рудницька гостро критикувала бiльшовицьку полiтику в УСРР, акцентуючи, що причиною голоду є "полiтика росiйського iмперiалiзму, який свiдомо й планово прямує до фiзичного винищення українського народу". Пiсля обговорення ситуацiї в радянськiй Українi М.Рудницька пiддала критицi французького полiтика Е.Еррiо, який у серпнi 1933 р. вiдвiдав Україну, а пiсля повернення iз СРСР прилюдно заперечував iснування голоду в "країнi робiтникiв i селян"35 . "Старий вiдомий демократ i пацифiст, - говорила М.Рудницька, - однiєї великої європейської культурної держави, яка гордиться тим, що на своїх прапорах виписала гасла свободи, братерства й рiвностi, приймає з рук тов. Ворошилова ранґу полковника Червоної армiї й на основi потьомкiнських сiл, якi йому там показали, заявляє, що на Українi все в порядку, що нема там нiякого голоду"36 . Наприкiнцi промови М.Рудницька вiд iменi українцiв Польщi та Румунiї зачитала де-кларацiю-протест проти переслiдування "червоною Москвою" українського наро-

стр. 136


ду в радянськiй Українi. Декларацiя мiстила також заклик до культурного свiту органiзувати мiжнародну допомогову акцiю37 .

Генеральний секретар Конгресу нацiональностей Евальд Амменде запропонував прийняти спецiальну резолюцiю, в якiй наголошувалося, що конгрес зробить усе можливе, щоби пiдтримати допомогову акцiю38 .

У Бернi М.Рудницька й З.Пеленський вiд iменi ГКРУ передали президентовi ради Лiги Нацiй Й.Мовiнклю меморiал про голод в Українi, прохаючи розглянути цю справу на засiданнi ради ЛН. У меморiалi висловлювалося сподiвання, що Лiга Нацiй вплине на радянський уряд, щоби той не чинив перешкод мiжнародним гуманiтарним органiзацiям у справi допомоги голодуючим39 . Й.Мовiнкль одержав подiбнi листи вiд Української парламентської репрезентацiї, Союзу українок, Союзу українських католикiв40 та звернувся до генсека Лiги Нацiй iз проханням "виявити належне розумiння" й термiново включити питання про голод у СРСР до порядку денного. У своїй вiдповiдi генеральний секретар висловив жаль iз приводу того, що "причини формального характеру не дають можливостi цього зробити" й порадив Й.Мовiнклю порушити це питання на приватному (неофiцiйному) засiданнi ради. Однак рада дiйшла висновку (29 вересня 1933 p.), що в цiй дiлянцi вона не може бути компетентною, й передала справу Мiжнародному Червоному Хресту41 , який мiг переказати допомогу голодуючим тiльки пiсля звернення з боку радянського Червоного Хреста. Проте той вiдповiдав, що не має жодної iнформацiї про голод у СРСР, а все це - антирадянська пропаганда42 . Тож МЧХ, не бажаючи наражатися на обвинувачення бiльшовикiв, що порушуючи питання допомоги голодуючим, пiдтримує цим самим антирадянську пропаганду - не зробив нiчого, щоби допомогти голодуючим. Українським органiзацiям, якi зверталися до МЧХ iз проханням органiзувати допомогову акцiю для УСРР, пропонувалося лише посередництво при переказуваннi iндивiдуальної допомоги43 .

У зв'язку з планованим визнанням СРСР Сполученими Штатами Америки деякi українськi органiзацiї в США (Об'єднання українських органiзацiй в Америцi (Нью-Йорк), Український народний союз (Джерсi-Сiтi), "Провидiння" (Фiладельфiя), Українська народна помiч (Пiтсбурґ), Комiтет рятунку України (Чи-каґо)) в жовтнi 1933 р. звернулися до американського президента Рузвельта, щоби перед визнанням СРСР вiн вислав до України комiсiю для "розслiдження тамошнiх умовин"44 . Цю iдею пiдтримали iншi українськi органiзацiї Європи, США й Канади. Зокрема в листопадi 1933 р. лист до президента США в цiй справi вислали українськi депутати й сенатори польського сейму та представники львiвського ГКРУ45 . Проте акцiя українцiв не вплинула на радянсько-американськi стосунки - у листопадi 1933 р. США визнали СРСР.

Напередоднi вступу СРСР до Лiги Нацiй українськi органiзацiї свiту (у тому числi в Польщi) розгорнули протестацiйну акцiю. 22 серпня 1934 р. ГКРУ у Львовi вислав до всiх рятункових комiтетiв листа, в якому у зв'язку з можливим прийняттям Радянського Союзу до Лiги Нацiй пропонував наново актуалiзувати перед свiтовою громадською думкою справу голоду в Українi, а також провести протестацiйну акцiю проти вступу СРСР до ЛН. Львiвський ГКРУ вважав, що в день вiдкриття засiдання ради Лiги Нацiй (10 вересня 1934 р.) всi рятунковi комiтети, а також iншi українськi свiтськi та релiгiйнi органiзацiї повиннi надiслати телеграми з протестом проти прийняття СРСР46 .

2 вересня 1933 р. львiвський ГКРУ вислав листа до Лiги Нацiй, в якому вiд iменi "невинних жертв" прохав поставити радянському уряду перед вступом СРСР до Лiги вимогу вiдкинути "голодову полiтику" та прийняти мiжнародну гуманiтарну допомогу47 .

5 вересня 1933 р. X Конгрес нацiональностей пiд впливом представникiв українцiв Польщi прийняв резолюцiю, в якiй наголошувалося, що у зв'язку зi вступом СРСР до Лiги Нацiй потрiбно домагатися вiд нього прийняття мiжнародної

стр. 137


допомоги48 . Вiд iменi української меншини виступила М.Рудницька, яка гостро протестувала проти вступу бiльшовицької держави до ЛН. "Сама iдея вступу Радянського Союзу до Лiґи Нацiй, - говорила М.Рудницька, - це компрометацiя самої Лiґи, як i її членiв. Держава, в якiй внутрiшнi вiдношення, зокрема нацiональна полiтика, представляють собою яскраве заперечення й порушення принципiв Лiґи Нацiй, не може вступити до Лiґи Нацiй (...). Це було б приниженням для захiдної культури, приниженням для людства - засiсти за одним столом iз убивцями. Це означало б, що захiднi держави акцептують усi злочини червоної Москви. Невже ж Лiґа Нацiй хоче взяти на себе спiввiдповiдальнiсть за те, що дiється в Радянському Союзi?"49 .

На жаль, протести українських органiзацiй Польщi пройшли майже непомiченими для не українцiв. Допомогова акцiя українцiв Польщi не знайшла розумiння в польському суспiльствi. До дiй українських органiзацiй польська громадська думка ставилася з недовiрою. Так, кракiвський "Iлюстрований щоденний кур'єр" ("Ilustrowany Kurier Codzienny") 23 жовтня 1933 p., коментуючи атентат на А.Майлова, писав, що "на цей теракт не могла не вплинути позицiя офiцiйної української преси та українських полiтикiв". "Пiд приводом, - писала газета, - ря-тунку братiв у радянськiй Українi українська преса розпочала антирадянську пропаганду (...). Треба зазначити, що українцi в Малопольщi (Захiдна Галичина -Р.К.) згадали про своїх терплячих братiв i голод в Українi саме тепер, коли польсько-радянськi стосунки ввiйшли в стадiю мирної консолiдацiї (...)". Ця сама газета 15 жовтня 1933 р. звинуватила членiв УНДО та ГКРУ М.Рудницьку та З.Пеленського в тому, що вони нiбито є нiмецькими агентами. З iншого боку, треба мати на увазi, що "Iлюстрований щоденний кур'єр"50 та iншi польськi газети ("Польсько-український бюлетень"51 , "Варшавський кур'єр"52 , "Познанський кур'єр"53 , "Люблiнський голос"54 ) опублiкували багато статей, в яких ретельно представлялася ситуацiя в "бiльшовицькому раю".

Слiд також пам'ятати, що Польща (яка в липнi 1932 р. пiдписала iз СРСР пакт дружби) та iншi європейськi країни й США намагалися мати iз СРСР якнайкращi економiчнi й полiтичнi стосунки, особливо пiсля проголошення Нiмеччиною планiв експансiї на схiд (манiфест А.Розенберґа). Це й було головною причиною того, що жоден уряд не спромiгся бодай на критику сталiнської полiтики в Українi.

Чiтко схарактеризував ставлення мiжнародних органiзацiй до голоду в СРСР голова Українського клубу в Женевi Євген Бачинський. 14 квiтня 1934 р. в листi до ГКРУ вiн писав: "У Женевi всюди помiчена скрайня байдужiсть до долi голодуючих українцiв, у це не вiрять i не хочуть втручатися. Миродайнi мiжнароднi чинники заклопотанi високою полiтикою, до котрої в першу чергу зараховують питання про конечне бажання вступу СРСР до ЛН. Вимирання мiльйонiв селян цих полiтикiв абсолютно не обходить (,..)"55 ...

-----

* Головна полiтична органiзацiя правлячого санацiйного угруповання в Польщi. Iснувала в 1928-1935 pp.

** Кардинал був однiєю з перших публiчних осiб у свiтi, хто прилюдно (серпень 1933 р.) засудив "голодову бiльшовицьку полiтику" й закликав зорганiзувати допомогу голодуючим у СРСР. Див. напр.: The New York Times. - 1933. - 20. VIII. У жовтнi 1933 p. за його iнiцiативою було зорганiзовано Мiжконфесiйний мiжнародний комiтет допомоги голодуючим регiонам СРСР.

1 Див., напр.: Кульчицъкий С. Трагiчна статистика голоду // Голод 1932-1933 рокiв очима iсторикiв, мовою документiв. - К., 1990. - С. 77, 78.

2 33-й: Голод. Народна книга-меморiал. - К., 1991. - С 153.

3 Положення на радянськiй Українi. Резолюцiя Центрального комiтету УНДО з 24 червня 1933 р. // Дiло (Львiв). - 1933. - 1 липня.

4 Див.: Ukrainska akcja antysowiecka// Sprawy Narodowosciowe (Warszawa). - 1933. - N 4. - S. 390.

стр. 138


5 Ibid. - S. 391; Дiло. - 1933. - 7 серпня. Протест цей був оголошений у серпнi 1933 р. (нiмецькою й українською мовами). У ньому українськi соцiалiсти звернулися до всiх соцiалiстичних органiзацiй свiту, щоби тi пiдтримали їхнiй протест. Див.: Наш час (Львiв). - 1933. - 8 вересня; Дiло. - 1933 .- 13 вересня; Мета (Львiв). - 1933 - 17 вересня.

6 Про це йтиметься далi.

7 Україна в передсмертних судорогах // Наш клич (Львiв). - 1933. - 3 вересня. Ця ж газета 17 вересня писала (стаття "День боротьби з бiльшовизмом"): "Москва є дiюча дiйсна сила, якої не можна усунути з України нiякими протестами, а тiльки дiйсною силою революцiї. При помочi ножа закрiплялась Москва на Українi й тiльки нiж революцiї покладе край її пануванню (...)".

8 Рiшення про замах на радянського консула у Львовi ОУН прийняла 3 червня 1933 р. на нарадi в Берлiнi. Про серйознiсть намiрiв свiдчить те, що безпосереднiми органiзаторами були С.Бандера та Р.Шухевич. Див.: Вронська Т., Осташко Т. Участь українських зарубiжних полiтичних та громадських органiзацiй в акцiях протесту 30-х pp. XX ст. проти голодомору в УСРР // Український iсторичний журнал. - 2003. - N 5. - С. 73.

9 Українська нива (Луцьк, Варшава). - 1933. - 13 лютого.

10 Дiло. - 1933. - 6 жовтня.

11 Цю вiдозву опублiкували бiльшiсть українських газет у Польщi. Див.: Дiло. - 1933. -27 липня; Новий час. - 1933. - 28 липня; Мета. - 1933. - 29 липня; Нова зоря (Львiв). - 1933. - 29 липня; Недiля (Львiв). - 1933. - 30 липня. До протесту греко-католицького єпископату Польщi приєдналися українськi греко-католицькi церкви в Канадi та США. 13 вересня 1933 р. єпископ українцiв-католикiв Канади В.Ладика звернувся до всiх вiруючих iз закликом, "щоби благаннями й жертвами випрошували в Бога браттям на Великiй Українi, погибаючим у бiльшовицькiм царствi сатани, скорий рятунок, полегшу та вiдвернення страшного горя". Єпископ доручив усiм священикам дiєцезiї ... уладити в намiрi терплячих братiв окремi богослужiння з вiдповiдними проповiдями й участю вiруючих. Апостольський екзарх для українцiв у СIЛА архiєпископ К.Богачевський наказав вiдправити 24 грудня 1933 р. у всiх американських греко-католицьких церквах богослужiння за голодуючих, а також провести допомоговi акцiї. Див.: Нова зоря. - 1933. - 30 листопада; Дiло. - 1933. - 18 грудня.

12 Ukrainska akcja antysowiecka - S. 392; Biblioteka Narodowa w Warszawie (далi - BN) - Mikrofilm 68694. - S. 355; Дiло. - 1933. - 28 липня.

13 BN. - Mf. 68694. - S. 57-59.

14 Вiдозву цю опублiкували кiлька українських газет. Див.: Дiло. - 1933. - 14 серпня; Недiля. - 1933. - 20 серпня; Мета. - 1933. - 20 серпня. ГКРУ у Львовi закликав "культурнi народи свiту" протестувати проти поневолення й фiзичного винищення українського народу бiльшовицькою Москвою. Див.: Дiло. - 1933. - 14 вересня; Мета. - 1933. - 24 вересня.

15 BN. - Mf. 68694. - S. 53.

16 Ibid. - Mf. 91854. - S. 163, 173, 175, 183, 191, 195, 616, 617.

17 У цiй вiдозвi УСП звернулася до всiх українських хлiборобiв у Польщi органiзувати по всiх селах вiча, пiд час яких протестувати проти "грабежу хлiба з України й винищування українського села голодом".

18 Одна з найбiльших українських газет у Польщi - "Новий час" - чотири рази (30, 31 липня та 3 й 4 серпня 1933 р.) на перших шпальтах великими лiтерами опублiкувала заклик до українського громадянства протестувати проти "планового виголоджування України червоною Москвою".

19 Sprawy Narodowosciowe. - 1933. - N 5. - S. 553.

20 Ibid. Див. також: Нове село. - 1933. - 27 серпня; 24 вересня; 8 жовтня.

21 День жалоби й нацiонального протесту. Комунiкат Українського громадського комiтету рятунку України // Мета. - 1933. - 22 жовтня. Акцiю ГКРУ пiдтримала УСП. її друкований орган -газета "Нове село" - 29 жовтня 1933 р. писала: "Хоч день жалоби влаштовує лише одна партiя, українськi селяни повиннi взяти в нiм масову участь, щоб день жалоби пройшов з якнайбiльшою повагою". Не пiдтримала акцiю ГКРУ УСРП, яка оголосила, що зорганiзує день нацiонального протесту проти бiльшовицького терору 5 листопада 1933 р. Див.: Sprawy Narodowosciowe. - 1933 -N 5. - S. 548. Цю акцiю скритикувала також ОУН. її погляди знайшли вiдображення в статтi "День боротьби з бiльшовизмом", опублiкованiй у газетi "Наш клич" 17 вересня 1933 р. "(...) Нема чого нам уряджувати якiсь днi жалоби (...). Ми встановлюємо день боротьби з Москвою i її агентами скрiзь там, де є нацiоналiсти й носiї бiльшовицької зарази. Нехай нiхто не думає, що наш. день боротьби буде тривати 24 години. Цей день триватиме, доки тут не зломиться голова останньому бiльшовиковi-радянофiловi, а там (на Схiднiй Українi - Р.К.) - доки не впадуть стiни тюрми народiв московської iмперiї".

22 ГКРУ рекомендував своїм повiтовим комiтетам використовувати книжку Василя Мудрого "Лихолiття голоду" (Львiв, 1933) як основу для виголошуваних 29 жовтня 1933 р. рефератiв. Див.: BN. - Mf. 68694. - S. 127. Свою брошуру про голод в Українi пiд назвою "Український хлiб для

стр. 139


голодуючих українських селян i робiтникiв" видала УСП. Ця брошура також була основою для рефератiв. Див.: Нове село. - 1933. - 30 липня.

23 BN. - Mf. 68694. - S. 99, 101. У комунiкатi ГКРУ було сказано, що в тих повiтах, де не було рятункових комiтетiв, проведення дня протесту доручається "iншим українським громадським органiзацiям". Див.: День жалоби й нацiонального протесту // Мета. - 1933. - 22 жовтня.

24 BN. - Mf. 68694. - S. 739. Напередоднi дня жалоби 17 українських депутатiв i сенаторiв сейму (депутати: Д.Левицький, В.Загайневич, О.Луцький, Д.Великанович, М.Рудницька, Г.Термаковець, С.Баран, Л.Макарушка, С.Кузик, Ю.Чукур, О.Яворський, З.Пеленський, С.Бiляк, С.Хруцький; сенатори А.Горбачевський, О.Кисилевська, Ю.Павликовський) переказали для голодуючих по 100 злотих. Див.: Дiло. - 1933. - 27 жовтня.

25 BN. - Mf. 68694. - S. 1698; Дiло. - 1933. - 26 жовтня; Недiля. - 1933. - 29 жовтня. Окрiм того, польська влада закрила редакцiї комунiстичних газет: "Боротьба", "Iлюстрована газета", "Гарт" та нацiоналiстичних: "Наш клич" i "Наш фронт", а редакторiв цих газет було заарештовано. Див.: Sprawy Narodowosciowe. - 1933. - N 3. - S. 545.

26 BN. - Mf. 68694. - S. 213; Дiло. - 1933. - 28 жовтня.

27 17 жовтня 1933 р. греко-католицький єпископат оголосив пастирський лист "У справi допомоги Великiй Українi", в якому закликав усiх вiрних до молитви, жалоби, покути, посту й сповiдi для випрошення з неба божого милосердя для "терплячих i конаючих iз голоду". Лист був опублiкований напередоднi дня нацiональної жалоби й протесту львiвськими газетами "Нова зоря" (26 жовтня), "Дiло" (28 жовтня), "Мета" (29 жовтня). До дня жалоби долучилася також Православна автокефальна церква в Польщi. 12 жовтня 1933 р. канцелярiя її синоду поiнформувала ГКРУ, що митрополит не бачить перешкод, аби в парафiях ПАЦ вiдбулися богослужiння за голодуючих. Див.: Нове село. - 1933. - 29 жовтня.

28 Докладнiше про перебiг дня нацiональної жалоби й протесту див.: BN. - Mf. 68694. - S. 363-1079.

29 Lazarewski G. Glod na Ukrainie i jego przyczyny. - Warszawa, 1934.

30 Українська нива. - 1933. - 22, 30 листопада.

31 Пiд час засiдання дiлового комiтету ГКРУ у Львовi 24 сiчня 1934 р. його голова поiнформував, що "до сих пiр" видано на особисту допомогу близько 600 злотих // BN. - Mf. 68694. - S. 441.

32 Див.: Марочко В. "Торгсин": золота цiна життя українських селян у роки голоду (1932-1933) // Український iсторичний журнал. - 2003. - N 3. - С. 94.

33 Paprocki S. IX Kongres Mniejszosci Narodowych// Sprawy Narodowosciowe. - 1933. - N 5. - S. 595.

34 Ibid. - S. 597.

35 Про це докладнiше див.: Kusnierz R. Propaganda radziecka w okresie Wielkiego Glodu na Ukrainie (1932-1933) // Dzieje Najnowsze. - 2004. - N 4.

30 Промова посланки М.Рудницької на Конґресi нацiональностей // Дiло. - 1933. - 22 вересня.

37 Там само.

38 Paprocki S. IX Kongres Mniejszosci Narodowych. - S. 597.

39 Sprawy Narodowosciowe. - 1933. - N 5. - S. 552, 553.

40 BN. - Mf. 68694. - S. 383.

41 Ibid.

42 Восени 1932 p. Союз українцiв-самостiйникiв у Канадi (СУС) виступив iз iнiцiативою провести серед українських фермерiв Канади збiр хлiба й вислати його в УСРР для голодуючих. Через канадський Червоний Хрест СУС звернувся до Мiжнародного Червоного Хреста в Женевi, а той - до радянського уряду. Уряд СРСР вiдкинув пропозицiю допомоги, заявивши, що допомога Українi непотрiбна, тому що там нiхто не голодує. Восени 1933 р. МЧХ уже з iнiцiативи львiвського ГКРУ звернувся з пропозицiєю про надання гуманiтарної допомоги УСРР, проте радянський ЧХ ще раз заявив, що йому нiчого не вiдомо про голод у СРСР. Див.: BN. - Mf. 68694. - S. 253, 1121, 1441; Mf. 91854. - S. 620.

43 Ibid. - Mf. 68694. - S. 1441, 1549.

44 Новий час. - 1933. - 13 грудня; Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1933. - N 29. - S. 11.

45 Investigation of the Ukrainian Famine 1932-1933. Report to Congress: Commission on the Ukrainian Famine. Adopted by the Commission, April 19, 1988. Submitted to Congress, April 22, 1988. - Washington, 1988. -P. 164, 165; BN. - Mf. 91854. - S. 624, 629, 630.

46 BN. - Mf. 68694. - S. 1407.

47 Sprawy Narodowosciowe. - 1934. - N 5-6. - S. 593, 594.

48 PaprockiS. X Kongres Mniejszosci Narodowych // Sprawy Narodowosciowe. - 1934. - N 5-6. - S. 697.

49 Ibid. - S. 696.

50 Dziesiec milionow ludzi zginejo z glodu w Rosji? // Ilustrowany Kurier Codzienny. - 1933. - 13. VII.; Rosja

стр. 140


sowiecka oglasza urzedowo bankructwo swojej gospodarki rolnej // Ibid. - 16. VII.; Prawda о glodzie w Rosji // Ibid. - 12. VIII.

51 Glod w Ukrainie // Biuletyn Polsko-Ukraiiiski. - 1932/1933. - N 2. - S. 54; Zycie w Ukrainie Sowieckiej // Ibid. - 1933. - N 15. - S. 9; Glos swiadka о sytuacji na Ukrainie // Ibid. - 1933. - N 16. - S. 7; Gtod w Ukrainie // Ibid. - 1933. - N 17. - S. 8; Klejska glodu w oczach swiadka // Ibid. - 1933. - N 18. - S. 9, 10; Szesnasta wiosna USSR// Ibid. - 1933. - N 19. - S. 3-5; Gtod w Ukrainie sowieckiej // Ibid. - 1934. - N 2. - S. 11, 12.

52 Про ситуацiю в СРСР, i, зокрема, в УСРР, iнформував московський кореспондент Е.Ерґо. Див.: Wiesci z Ukrainy // Kurier Warszawski. 1933. - 13. V. (Wydanie wieczorne); Wielkie zwyciejstwo GPU // Ibid. - 18. VII. (Wydanie wieczorne); Glod w ZSRR// Ibid. - 15. VIII.; W obliczu kli?ski gtodowej // Ibid. - 23. X. (Wydanie wieczorne); Biale i czarne karty // Ibid. - 26. XL; Sprawy ukrainskie // Ibid. - 2. XII. (Wydanie wieczorne).

53 Glod w Rosji // Kurier Poznanski. - 1933. - 2. IX.; Kle.ska glodowa na Ukrainie sowieckiej // Ibid. - 28. X.

54 Miliony ludzi ginie w Rosji w skutek glodowego odzywiania // Glos Lubelski. - 1933. - 27. VIII.

55 BN. - Mf. 68694. - S. 1441.

The article is about the participation of the Ukrainian community in Poland in humaitarian and protest actions against the famine in Ukraine.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/УЧАСТЬ-УКРАЇНСЬКОЇ-ГРОМАДСЬКОСТI-ПОЛЬЩI-В-ДОПОМОГОВИХ-ТА-ПРОТЕСТАЦIЙНИХ-АКЦIЯХ-ПРОТИ-ГОЛОДОМОРУ-В-УКРАЇНI

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Олександр ПанContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТI ПОЛЬЩI В ДОПОМОГОВИХ ТА ПРОТЕСТАЦIЙНИХ АКЦIЯХ ПРОТИ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНI // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 24.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/УЧАСТЬ-УКРАЇНСЬКОЇ-ГРОМАДСЬКОСТI-ПОЛЬЩI-В-ДОПОМОГОВИХ-ТА-ПРОТЕСТАЦIЙНИХ-АКЦIЯХ-ПРОТИ-ГОЛОДОМОРУ-В-УКРАЇНI (date of access: 28.07.2021).


Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Олександр Пан
Львiв, Ukraine
358 views rating
24.08.2014 (2530 days ago)
0 subscribers
Rating
0 votes
Related Articles
Превращаясь в пыль, литий неизбежно поднимается в воздух и отравляет все живое вокруг. Самое меньшее, чем грозит литиевая пыль – это слепота. Погибает рыба, питьевая вода становится непригодной для употребления. Кроме того вода является главным ресурсом для добычи лития. Ее катастрофические сокращение отмечают местные жители всех разрабатываемых месторождений.
Catalog: Экология 
21 hours ago · From Naina Kravetz
БОЛГАРСКИЕ СЛУШАТЕЛИ АРТИЛЛЕРИЙСКОГО ОФИЦЕРСКОГО КЛАССА (1901-1914 годы)
Catalog: История 
Yesterday · From Україна Онлайн
ДИНАСТИЧЕСКАЯ ДИПЛОМАТИЯ В РОССИЙСКО-ФРАНЦУЗСКИХ ОТНОШЕНИЯХ 1856-1870 годов
Catalog: Право 
Yesterday · From Україна Онлайн
ФРАНЦИЯ И РАСШИРЕНИЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА НА ВОСТОК
Yesterday · From Україна Онлайн
ЗАРУБЕЖНАЯ ИСТОРИОГРАФИЯ ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКИ ПРАВИТЕЛЬСТВ М. ТЭТЧЕР И ДЖ. МЭЙДЖОРА (1980 - 1990-Е ГОДЫ)
Catalog: История 
2 days ago · From Україна Онлайн
ЛОРД ПАЛЬМЕРСТОН В ЕВРОПЕЙСКОЙ ДИПЛОМАТИИ
Catalog: История 
2 days ago · From Україна Онлайн
ОБЩЕЕ СОБРАНИЕ ОТДЕЛЕНИЯ ИСТОРИКО-ФИЛОЛОГИЧЕСКИХ НАУК РАН
Catalog: История 
2 days ago · From Україна Онлайн
ВАЖНЫЕ АСПЕКТЫ ИЗУЧЕНИЯ ИСТОРИИ США XIX ВЕКА
Catalog: История 
2 days ago · From Україна Онлайн
ИМПЕРАТОР БОКАССА I И ВЛАСТЬ В ПОСТКОЛОНИАЛЬНОЙ АФРИКЕ
Catalog: История 
5 days ago · From Україна Онлайн
СРАЖЕНИЕ ЗА КРИТ В МАЕ 1941 ГОДА
Catalog: История 
5 days ago · From Україна Онлайн

Actual publications:

Latest ARTICLES:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТI ПОЛЬЩI В ДОПОМОГОВИХ ТА ПРОТЕСТАЦIЙНИХ АКЦIЯХ ПРОТИ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНI
 

Contacts
Watch out for new publications: News only: Chat for Authors:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2021, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones