Автор: Л. П. МАРКIТАН

(Київ)

У статтi на основi фотокiнодокументiв вiдображено подiї Схiдної (Кримської) вiйни 1853-1856pp. та заходи по увiчненню пам'ятi її героїв.

22 липня 2003 р. Президент України Л.Д.Кучма видав указ про вiдзначення 150-рiччя Схiдної (Кримської) вiйни 1853-1856 pp.¹ Саме Кримський пiвострiв - окраїна тодiшньої Росiї, а зараз територiя України, став театром кровопролитного протистояння мiж вiйськами Англiї, Францiї, Туреччини, а пiзнiше й Сардинського королiвства, з одного боку, i Росiї, з iншого. Вiдомо, що весь тягар бойових дiй прийняв на себе Севастополь. 349-денна оборона

стр. 121

мiста протягом 1854-1855 pp. - найважливiший i найдраматичнiший сюжет вiйни.

Подiї Кримської вiйни та увiчнення пам'ятi її героїв широко вiдображено в рiзних видах iсторичних джерел, у т. ч. зображальних, до яких належать i фотокiнодокументи.

Джерельною базою статтi є матерiали Центрального державного кiнофотофоноархiву України iм. Г.С.Пшєничного (ЦДКФФА України їм. Г.С.Пше-ничного) та фотоiлюстрацiї, умiщенi в друкованих виданнях. Зрозумiло, що це, в основному, фоторепродукцiї з художнiх творiв, але, знятi на плiвку, вони набувають статусу iсторичного джерела. Пiзнiше, десь наприкiнцi XIX ст., з'являються документальнi фотографiї, а згодом i кiнокадри, що зафiксували моменти вiдкриття пам'ятникiв героям Схiдної вiйни, зустрiчi ветеранiв та окремi їх портрети.

На фотознiмках, присвячених Синопському бою 18 листопада 1853 р., в якому росiйський флот пiд командуванням адмiрала П.С.Нахимова розгромив турецьку ескадру - апофеоз цього бойовища. Бачимо вiтрильники, притиснутi один до одного, частина з них палає, деякi зануренi у воду. Праворуч, на високому березi бухти - берегова батарея туркiв iз трьома кам'яними баштами² . У рапортi начальниковi штабу Чорноморського флоту генерал-ад'ютанту В.О.Корнилову П.С.Нахимов зазначав: "...Ворог у цьому бою втратив усi кораблi; тi з них, якi не були знищенi нашими бомбами або спаленi самими турками, згодом знищили нашi фрегати й пароплави. Усi укрiплення знесено до грунту".

Мiць росiйського флоту визнавав i супротивник. Так, одна з тогочасних англiйських газет писала: "Як би не подавали справу публiцисти, ми, моряки, не можемо не поважати невiдомий флот, який протягом мiсяця бореться з бурями, одразу ж по цьому дає бiй, знищує ворога й, попри ушкодження, повертається в порт"⁴ .

Перемога в Синопськiй битвi стала формальним приводом для введення наприкiнцi грудня 1853 р. англiйцями та французами свого флоту в Чорне море. Навеснi Росiї було оголошено вiйну, а 10 квiтня ескадри союзникiв пiддали бомбардуванню Одесу з метою висадки десанту. I хоча сили сторiн були нерiвнi, захисники мiста вiдбили напад коалiцiйних сил. На фотографiях бачимо ворожi кораблi, що ведуть бiй в Одеському порту та маємо портрет молодого артилерiйського прапорщика О.П.Щоголева, чия батарея протягом шести годин до останнього снаряда вела бiй iз ворогом⁵ . За проявлений героїзм вiн був нагороджений орденом Св. Георгiя 4-го ступеня, а батарея стала носити його прiзвище.

У вереснi 1854 р. англо-французький флот у складi вiсiмдесяти дев'яти вiйськових парових кораблiв i трьохсот транспортiв протягом 6 днiв висадив пiвденнiше Євпаторiї 62-тисячну армiю, що мала на озброєннi 134 польовi й 114 облогових гармат⁶ . На фото: досить широка смуга низинного узбережжя з озером, яке вiддiляється вiд моря вузькою смугою берега, схожою на довгу греблю. На березi розташовано велику кiлькiсть наметiв, багато вiйськових, в окремих мiсцях палає багаття⁷ .

У фотоматерiалах зафiксовано ще один iз епiзодiв Схiдної вiйни - битву на р. Алма, де росiйськi вiйська пiд орудою головнокомандуючого Кримською армiєю генерал-ад'ютанта О.С.Меншикова 8 вересня 1854 р. зробили невдалу спробу зупинити вiйська союзникiв, котрi рухалися в напрямку Севастополя. Це - загальний вигляд бою, атака воякiв Володимирського полку, урятування командиром Мiнського полку Раковичем прапора, оточення росiян дивiзiєю французького генерала Боске⁸ .1 останнє фото з цiєї серiї - вiдступ росiйської армiї пiсля битви⁹ . Укладач збiрки рукописiв з iсторiї оборони Се-

стр. 122

вастополя полковник М.Ф.Дубровiн вiдзначав: "Поле битви було вкрито пораненими й помираючими... Повсюди уламки зброї, частини тiл, купки людей i коней у кровi"¹⁰ . У цiй битвi з росiйського боку загинуло 4 генерали, 193 офiцера та 5500 солдатiв¹¹ .

У документальному кiнофiльмi виробництва Української студiї хронiкально-документальних фiльмiв "Укркiнохронiка" "Мiсто безсмертної слави"¹² вiдзнято обелiск з iнкерманського каменю, установлений на високому березi рiчки Алма, На монументi напис, зроблений слов'янською в'яззю: "Пам'ятi воїнiв, полеглих в Алмiнськiй битвi". Автор пам'ятника - скульптор Годебський.

Ще одна спроба зупинити ворога вiдбулася 13 жовтня 1854 р. в долинi мiж Севастополем та Балаклавою. Тут росiйськi вiйська, очолюванi генерал-лейтенантом П.П.Лiпрандi, здобули перемогу над англiйцями й турками, але не змогли скористатися з неї. Один iз моментiв цього бою зображено на знiмку, зберiгся й фотопортрет генерала¹⁴ .

Важливою вiхою в Кримськiй вiйнi була Iнкерманська битва, якiй присвячено чотири фоторепродукцiї¹⁵ . Ось як писав про неї французький письменник i iсторик Базанкур: "Це штурм, жахливий, безупинний, подiбний хвилям припливу... Простiр, на якому точиться бiй, нерiвний, мiсцевiсть хвиляста: через це то там, то тут з'являються новi колони супротивника. Ця метушня, що тривала понад сiм годин, не пiддається жодному описовi: приклади геройства, жахлива боротьба, мужнiсть, вiдчайдушнi атаки - ось Iикерман!"¹⁶ .

Битва продемонструвала стiйкiсть росiйських солдатiв, а також те, шо при вмiлому керiвництвi можна було досягти результатiв у бою, але, як вiдзначав вiдомий росiйський учений Є.В.Тарле,"... зняти облоiу, шо могло б статися у випадку перемоги пiд Iнкерманом, не вдалося"¹⁷ .

Шлях на Севастополь було вiдкрито. Розпочалася 349-денна оборона мiста. Тепер основнi сили коалiцiйних вiйськ були спрямованi на захоплення Севастополя - головної бази Чорноморського флоту. Недарма англiйська газета "Times" у жовтнi 1854 р. писала, що "головної мети нашої полiтики й вiйни не може бути досягнуто, допоки стоятиме Севастополь i iснуватиме росiйський флот"¹⁸ .

Iз боку моря мiсто захищав Чорноморський флот. Аби не допустити прориву в порт кораблiв супротивника 9 вересня 1854 р. начальник штабу флоту вiце-адмiрал В.О.Корнилов видав наказ про затоплення кораблiв: "Я, з дозволу його свiтлостi (О.С.Меншикова - Л. М.) оголошую розпорядження, яке прошу виконати: кораблi розташувати за визначеною в планi диспозицiєю й iз них старi кораблi "Три святителя", "Уриїл", "Селафаїл", "Варна", "Сiлiстрiя", фрегати "Флора" й "Сизополь" затопити у фарватерi"¹⁹ .

11 вересня п'ять лiнiйних кораблiв i два фрегати були затопленi при входi на рейд мiж Костянтинiвською й Олександрiвською батареями. "Бiльшiсть матросiв i багато хто з офiцерiв були сумнi через те, що кораблi, на яких вони служили й з якими порiднилися, мають загинути, не помiрявшись iз ворогом силами у вiдкритому бою... Опiвночi 11 вересня глухий трiск i плюскiт води сповiстили про затоплення. Лише корабель "Три святителя" довго опирався, залишаючись на поверхнi й не бажаючи розлучатися з життям"²⁰ .

Ми не випадково навели рядки з книжки М.Ф.Дубровiна, бо цей момент в iсторiї оборони Севастополя вiдображено на фотовiдбитку - на тлi уламкiв гордо стоїть красень-корабель, якого спiткала доля його бойових побратимiв²¹ .

Пiзнiше, у лютому 1855 p., мiж Михайлiвською та Миколаївською батареями було затоплено ще 6 лiнiйних кораблiв²² , а пiсля припинення боїв на Малаховому курганi, коли захисники Севастополя вiдступили на Пiвнiчну сторону, були затопленi й решта кораблiв²³ .

стр. 123

Ушановуючи учасникiв оборони Севастополя й, перш за все, морякiв, якi поповнили лави захисникiв сухопутних укрiплень, у 1904 р. до 50-рiччя оборони мiста вiдкрито пам'ятник затопленим кораблям, автором якого був естонський скульптор, академiк Амандус Адамсон²⁴ . Пам'ятник, заввишки 16,6 м, установлено в бухтi на 3-метровiй штучнiй гранiтнiй скелi в 10 м вiд берега. Вiн нагадує коринфську колону з дiориту, на верхiвцi якої бронзовий орел пiдняв вiнок на честь кораблiв, затоплених у бухтi. На гранiтнiй плитi напис: "У пам'ять кораблiв, затоплених 1854-1855 pp. для загородження входу на рейд". Навпроти колони - на пiдпiрнiй стiнцi - два якорi, знятi з кораблiв перед затопленням. Маємо низку кiнокадрiв та фотодокументiв iз зображенням цiєї споруди²⁵ .

Акцiя iз затопленням кораблiв захистила Севастополь iз моря, але з сушi вiн не був пiдготовлений до оборони. Розташоване по обидва береги 7-кiло-метрової бухти мiсто подiлялося на Пiвнiчну та Пiвденну сторони. Вiйська коалiцiї, наблизившись 13 вересня до Севастополя, зосередили головнi сили на пiдступах до Пiвденної сторони.

Натхненником i органiзатором оборони мiста став начальник штабу Чорноморського флоту вiце-адмiрал В.О.Корнилов²⁶ . Ось як характеризували його сучасники: "Це був один iз небагатьох, хто не втратив голову в настiльки складних обставинах; це була людина, яка очолила оборону не за старшинством, а за здiбностями й енергiєю. Холоднокровний у найскладнiших обставинах, Корнилов дивився на справу прямими очима, не захоплюючись, але й не впадаючи у вiдчай"²⁷ . Л.М.Толстой, зокрема, вiдзначав: "Можна, не боючися звинувачень в упередженнi, сказати, що всю безприкладну оборону Севастополя створив Корнилов"²⁸ .

5 жовтня 1854 р. на батареї Станiславського (Малахiв курган) В.О.Корнилов був смертельно поранений. А через рiк на мiсцi його загибелi було споруджено пам'ятник. На постаментi знаходилася бронзова фiгура вiце-адмiрала, ураженого гарматною кулею. Трохи пiдвiвшись, вiн правицею вказує на мiсто: "Вiдстоюйте Севастополь! Не вiддавайте його!" (це дiйсно, як свiдчать захисники мiста, були його останнi слова). Нижче, бiля цоколя, бронзова фiгура легендарного матроса Петра Кiшки (П.В.Марковича) з бомбою в руках. Пiд час II свiтової вiйни гiтлерiвцi демонтували бронзовi фiгури й вiдвезли їх на переплавку, залишивши тiльки постамент. Але пам'ятник живе у фотознiмку ²⁹ . Маємо й фотопортрет В.О.Корнилова та загальний вигляд батареї, де вiн загинув³⁰ .

Пiсля загибелi вiце-адмiрала оборону Севастополя очолив адмiрал, командир Севастопольського порту та вiйськовий губернатор мiста П.С.Нахимов. Сучасники називали його "душею оборони". Дослiдник Кримської вiйни майор А.Н.Лаговський зазначав:"... чудовий бойовий командир, пiд орудою якого Чорноморський флот здобував неодноразовi перемоги... Цiлоденно вiн був на укрiпленнях оборонної лiнiї, вникаючи в усi деталi й дрiбницi оборони, придiляючи увагу її матерiальному забезпеченню... Нахимов дбав про заходи щодо зменшення великих щоденних втрат серед захисникiв Севастополя"³¹ .

2 березня 1855 p., майже вiдразу пiсля того, як вiн очолив оборону мiста, Нахимов видав наказ: "Подбати, щоби при вiдкриттi вогню не було жодної зайвої людини не лише на вiдкритих мiсцях i не при справах, але щоб гарматна обслуга й число людей для необхiдних пiд час бою робiт були обмеженi до краю; дбайливий офiцер, використовуючи обставини, завжди вiднайде спосiб зробити економiю в людях i таким чином зменшити небезпеку для iнших" ³² . Сам П.С.Нахимов по декiлька разiв на день бував на передових позицiях, вiдчайдушною смiливiстю привчаючи матросiв до життя на сухопутних позицiях. Навiть будучи адмiралом, залишався чуйною, доступною людиною.

стр. 124

Сам вiн iз гордiстю говорив: "Матроси люблять i розумiють мене; це для мене важливiше, нiж вiдгуки пихатих дворянчикiв. У багатьох командирiв негаразд зi службою на суднах через те, що вони неправильно розумiють значення дворянина й зневажають матросiв, забуваючи, що мужик також має розум, душу й серце, як i будь-хто"³³ .

28 червня 1855 р. адмiрал зазнав смертельного поранення на Малаховому курганi. Тут, на курганi, до 45-ї рiчницi Синопського бою 18 листопада 1898 р. було вiдкрито монумент П.С.Нахимову. Пам'ятник створено за проектом кавалерiйського генерала, художника О.О.Бiльдерлiнґа. Виконав його I.М.Шредер . Складною була доля цього пам'ятника. У 20-х pp. XX ст. герой Синопа й оборони Севастополя повинен був поступитися мiсцем вождю свiтового пролетарiату. Пiд час закладання пам'ятника В.I.Ленiну 7 листопада 1928 р.³⁵ у поле зору кiнооб'єктива потрапив i пам'ятник П.С.Нахимову ³⁶ .

Новий пам'ятник флотоводцю роботи народного художника СРСР, академiка М.В.Томського й архiтектора О.В.Ареф'єва було вiдкрито 5 листопада 1959 р. Бронзова шестиметрова скульптура П.С.Нахимова в адмiральському однострої встановлена на гранiтному постаментi висотою 7,5 м. У пiднiжжя напис: "Адмiралу Павлу Степановичу Нахимову". На постаментi з полiрованого гранiту - горельєфи, що вiдображають епiзоди з його бойового життя. На тильному боцi, повернутому до Графської пристанi, на тлi зброї й бойових прапорiв, бронзова меморiальна дошка з написом: "Слава росiйському флоту". Над нею в бронзовому лавровому вiнку позначено дати поранення й смертi Нахимова. На всiх кутах постаменту - чавуннi якорi³⁷ . Цей монумент вiдображено в кiнофотодокументах . Зберiгся й фотопортрет П.С.Нахимова та епiзоди його перебування 17 жовтня на 4-му бастiонi³⁹ .

Фотодокументи розповiдають i про перший обстрiл мiста 5 жовтня 1854 р. Укладач збiрника iсторичних нарисiв "Оборона Севастополя" (СПб., 1904. -С. 31-32) полковник А.П.Заiнчковський зазначав:"... цього дня зранку всi ворожi батареї загуркотiли вогнем. Над мiстом у прямому сенсi стояло пекло; щохвилини на нашi укрiплення падали ворожi снаряди. Опiвднi з моря пiдiйшов ворожий флот i почав громити береговi севастопольськi батареї. Повсюди витала смерть... Через густий пороховий дим не було видно сонця. Аби уявити силу цього бомбардування, згадаємо, що з нашого боку вело вогонь усього 276, а з ворожих батарей i флоту - 1396 гармат, i це цiлий день".

Коалiцiйним силам не вдалося швидко оволодiти Севастополем. Недарма командувач 1-ї пiхотної дивiзiї французький генерал Канробер доповiдав своєму вiйськовому мiнiстровi: "Вогонь росiйських батарей усупереч очiкуванням був доволi дiєвим; фортечний мур на всьому протязi озброєно морською артилерiєю величезного калiбру; ця обставина може вповiльнити облогу"⁴⁰ .

Удень та вночi, пiд постiйним вогнем, севастопольцi змiцнювали фортецю. Створювалась ешелонована система укрiплень: батареї, бастiони, редути, люнети, блiндажi, ложементи, зводилися обороннi мури, копалися траншеї, насипи, ходи сполучення, мiннi шахти, ґалереї тощо, а головне - новi артилерiйськi позицiї, куди перевозилися гармати з кораблiв Чорноморського флоту.

Зведення укрiплень було важкою працею. Вояки, матроси, жiнки та навiть дiти тягали землю й камiння, колоди й дошки, на руках перетягували величезнi гармати вiд пристанi на батареї та бастiони. Маємо двi фоторепродукцiї. На однiй iз них велика група людей тягне в гору, на бойову позицiю, гармату ⁴¹ . На iншiй - спорудження батареї на Дiвочiй горi, у тилу 4-го бастiону, головними будiвельниками якої були жiнки⁴² . У кiнофiльмi "Легендарний Севастополь" виробництва "Укркiнохронiки"⁴³ знаходимо кадри, якi зафiксували обелiск жiнкам-трудiвницям.

стр. 125

Уся лiнiя укрiплень складалася з чотирьох дистанцiй, згодом дiлянок, оборону яких очолювали ґенерал-майор Асланович, адмiрали М.Ф.Новосильський, О.Г.Панфiлов i В.I.Iстомiн. Керiвництво оборонними роботами здiйснював iнженер-фортифiкатор, ґенерал-майор Е.I.Тотлебен⁴⁴ . Захисники мiста не обмежувалися першою лiнiєю укрiплень - пiд час облоги Е.I.Тотлебен спорудив перед Малаховим курганом укрiплення - Зелений курган, який англiйцi називали "Matelon vert"⁴⁵ .

У серпнi 1909 р. на мiсцi 4-го бастiону видатному фортифiкаторовi було встановлено монумент висотою 13,75 м за проектом художника О.О.Бiльдерлiнґа й скульптора I.М.Шредера⁴⁶ . П'єдестал з дiориту iмiтує бастiон i пiдземну ґалерею. На п'єдесталi - фiгура Е.I.Тотлебена. Тильний бiк пам'ятника мiстить текст наказу про нагородження генерала орденом Св. Георгiя III ступеня й мапу оборонних споруд Севастополя. На постаментi вiдтворено фiгуРУ солдата-мiнера, що риє пiдкоп, i ще п'ять фiгур воякiв рiзних родiв вiйськ, якi зводять обороннi споруди⁴⁷ . Пам'ятник постраждав пiд час II свiтової вiйни, але фотознiмок 1934 р. зберiг для нас первiсний вигляд монумента⁴⁸ .

На низцi фотознiмкiв зафiксовано обороннi споруди, зведенi в 3-тижне-вий термiн. Тут окремi батареї⁴⁹ , пiдземнi мiннi шахти й галереї⁵⁰ , блiндаж начальника 3-ї дiлянки оборонних споруд, якою керував контр-адмiрал О.Г.Панфiлов⁵¹ , бастiони⁵² , тогочасна зброя⁵³ тощо. На однiй iз фотографiй зображено французькi батареї та траншеї перед Малаховим курганом⁵⁴ .

Ключовою позицiєю оборони Севастополя був Малахiв курган. Вiн являв собою замкнуте укрiплення яйцеподiбної форми, подiлене на декiлька майданчикiв траверсами, блiндажами й пороховими погребами⁵⁵ . Тут розташовувався Корниловський бастiон, який отримав цю назву пiсля загибелi вiце-адмiрала, та 7-а батарея. На фото - двоярусна кам'яна башта з амбразурами та п'яти-гарматною батареєю на верхньому майданчику, збудована влiтку 1854 р. за проектом iнженера Ф.А.Старченка на грошi, зiбранi севастопольцями ⁵⁶ . У нiй мiстилися командний пункт, канцелярiя, пороховий погрiб, перев'язочна, бастiонна церква. Зберiгся й внутрiшнiй вигляд батареї⁵⁷ .

Пiвроку оборону Малахова кургану, незважаючи на поранення й контузiю, очолював контр-адмiрал, учасник Синопського бою, В.I.Iстомiн⁵⁸ . Про його участь в оборонi один iз її учасникiв писав так: "Постiйна надзвичайна дiяльнiсть Iстомiна гiдна подиву навiть iз боку ворога. День i нiч вiн працює, день i нiч вiн готовий до смертi. В який вiдмiнний стан привiв Iстомiн Малахiв курган! Якi здiйснено роботи, якi траверси нагромаджено! Чистота, лад, обережнiсть, дисциплiна панують на курганi, i повсюди видно готовнiсть до боротьби й смертi"⁵⁹ .

7 березня 1855 р. контр-адмiрал загинув. П.С.Нахимов вiдзначав: "Оборона Севастополя втратила в його особi одного зi своїх головних дiячiв"⁶⁰ . Мiж Малаховим курганом i Камчатським люнетом, на мiсцi загибелi В.I.Iстомiна, стоїть пiвтораметровий монумент iз мармурового вапняку у виглядi чотиригранної ступiнчастої пiрамiди з георгiївським хрестом на лицьовiй частинi. Його вiдкрито 1905 р. На пам'ятнику напис: "Тут 7 березня 1855 року убито ядром у голову контр-адмiрала В.I.Iстомiна"⁶¹ . Первiсний вигляд монумента також знаходимо в кiнодокументах⁶² .

Оборона Севастополя мала активний характер, який особливо виявлявся у вилазках її учасникiв на позицiї ворога. "Вилазок було багато. Не стiльки кровопролитних, скiльки жорстоких" - вiдзначав Л.М.Толстой⁶³ . Маємо три фоторепродукцiї, що зафiксували цi епiзоди⁶⁴ .

Героєм оборони став крiпак iз с Ометинцi Гайсинського повiту Подiльської губернiї (зараз Вiнниччина) П.В.Маркович (Кiшка). Вiдданий

стр. 126

помiщиком у рекрути, матрос 1-ї статтi 30-го флотського екiпажу, iз сiчня 1855 р. "произведенный за отличие" у квартирмейстери, П.Кiшка вiсiмнадцять разiв здiйснив вилазки у тил ворога. Пiд час однiєї з них, 17 сiчня 1855 p., вiн зазнав багнетного поранення в живiт. Ось що писав академiк М.I.Пирогов у листi до своєї дружини: "Зараз у шпиталi на перев'язочному пунктi лежить матрос на прiзвисько Кiшка; вiн став знаменитим; його вiдвiдували великi князi (сини царя Миколи I - Микола та Михайло - Л.М.). Цей Кiшка брав участь у всiх вилазках, та й не тiльки вночi, але й удень творив дива пiд пострiлами... Зараз лежить у шпиталi; бо пiд час вилазки вiн одержав багнетом у черево. Уже одужав, прогулюється, покурює папiроску й нещодавно злупив з попа й з Ко-лашникова по двогривеному на горiлку. Подейкують, iз великими князями сюди приїхав Тiмм (Тiмм В.Ф. - видавець "Художественного листка", художник-баталiст - Л.М.) i портрет Кiшки буде надруковано"⁶⁵ .

За свої подвиги П.Кiшка був нагороджений трьома георгiївськими хрестами та чотирма медалями⁶⁶ . Пам'ятник йому вiдкрито 26 травня 1956 р. Автори - скульптори, брати Василь та Осип Кейдуки⁶⁷ . На гранiтному чотиригранному постаментi червоного кольору встановлено бронзовий бюст матроса. Постамент оздоблено барельєфами на теми оборони, гарматними кулями та якорями. Такий самий монумент 14 серпня 1955 р. споруджено в рiдному селi П. Кiшки Ометинцях, де вiн похований⁶⁸ . Рiзнi плани пам'ятника зафiксовано в кiнодокументах⁶⁹ .

В "Iсторiї Української РСР" (К., 1978. - Т.З. - С. 147) як iлюстрацiю вмiщено фотокопiю з малюнка В.Ф.Тiмма пiд назвою "Солдати - захисники Севастополя". На жаль, прiзвища там вiдсутнi. Нам удалося розшифрувати це фото (злiва направо): Опанас Алексеев - офiцер резервного батальйону Волинського пiхотного полку, Авксентiй Рибаков - боцман 30-го флотського екiпажу, Петро Кiшка, Iван Димченко - матроси й Федiр Заїка - квартирмейстер екiпажу.

На останнiх iз фотоматерiалiв, присвячених оборонi мiста, - сутички з ворогом на 1-му й 2-му бастiонах 6 червня 1855 р.⁷⁰ , на батареї, якою командував лейтенант П.Л.Жерве⁷¹ , та штурм Малахова кургану 27 серпня 1855 р.⁷² .

Пiсля одинадцятимiсячної облоги й кровопролитних боїв головний бастiон оборони - Малахiв курган - пав. Зруйнувавши захиснi споруди, гарнiзон залишив Пiвденну сторону й перебазувався на Пiвнiчну. Ще 74 днi тривала вiйна, але бойовi дiї вже не мали великого масштабу.

Ось як оцiнював оборону Севастополя головнокомандувач французької армiї маршал Жан-Жак Пелiсьє. Ще 22 липня 1855 р. вiн писав iмператору Наполеону НI: "Що таке облога Севастополя? Це безупинна боротьба двох армiй, якi рухаються одна супроти iншої, створюючи окопи, батареї й змагаючись за володiння полем битви... Це бiй, що триває протягом ось уже восьми мiсяцiв" ⁷³ .

"Це не такого роду вiйна, - вiдзначав журнал "Современник" - де битва змiнюється битвою... Тут потрiбна витривала, залiзна мужнiсть, яка без надiй, без сподiвань, щохвилини бачить смерть, просто в очах, день за днем, мiсяць за мiсяцем, у постiйних трудах i нестатках. Тут потрiбне не те запальне геройство, якого заледве вистачає на двогодинну битву у вiдкритому полi, а загартоване, постiйне геройство, що не знає анi вiдпочинку, анi втоми"⁷⁴ .

I дiйсно, воювали всi - вiйськовi, мешканцi мiста, навiть представники духiвництва. Так, у книжцi "Оборона Севастополя", що вийшла друком у Санкт-Петербурзi 1904 p. (C. 57) вмiщено iлюстрацiю: монах Iоаникiй Савинов у сутичцi з ворогом у нiч на 11 березня. Тримаючи в правицi хрест, вiн закликає воїнiв до бою.

Воювали й дiти. Так, на двох фотодокументах зображено юних захис-

стр. 127

никiв Севастополя. На одному - дванадцятирiчний Максим Рибальченко ⁷⁵ , син матроса з Камчатського люнета, який пiд вогнем збирав ворожi гарматнi кулi, що їх постiйно бракувало, i приносив артилеристам. Зарахований до особового складу батареї, вiн боронив рiдний Севастополь. За мужнiсть та вiдвагу, за поданням П.С.Нахимова, юний захисник мiста був нагороджений бойовою медаллю⁷⁶ .

Iнший хлопчик - десятирiчний Микола Пищенко⁷⁷ . Вiн разом iз батьком - командиром 4-го бастiону, як матрос 37-го екiпажу, воював на редутi Шварца. Пiд час другого бомбардування мiста 8 квiтня 1855 р. батько загинув, але хлопець залишився на посту. Худенький, у коротких штанцях, у батькiвськiй куртцi, що доходила до колiн, босий, вiн стрiляв iз маленької мортирки ⁷⁸ . Був нагороджений спочатку медаллю "За хоробрiсть", а потiм георгiївським хрестом.

Маємо ще один знiмок - юнґи Iван Рипицин i Бобер та 38-го флотського екiпажу Дмитро Фарасюк i Олексiй Новиков⁷⁹ .

Аналiзуючи фотознiмки, зупинiмося на участi жiнок у цiй вiйнi, i, передусiм, сестер-жалiбниць, що працювали пiд керiвництвом професора госпiтальної хiрургiчної клiнiки, патологiчної та хiрургiчної анатомiї Петербурзької медико-хiрургiчної академiї, а згодом академiка М.I.Пирогова⁸⁰ .

Прибувши до Севастополя 12 листопада 1854 p., вiн писав у своїх "Севастопольських листах та спогадах" (СПб., 1899. - С. 26.): "На лiжках лежать смердючi пораненi, але бiльшiсть на нарах. Через нестачу бiлизни й соломи просякнутi гноєм i кров'ю матраци залишаються пiд хворими по 4 - 5 днiв i бiльше". Хiрург почав навчати медичних працiвникiв нових методiв лiкування - застосуванню хлороформу, накладанню гiпсових пов'язок тощо.

У росiйськiй армiї вперше з'явилися сестри-жалiбницi, а першою сестрою-жалiбницею, що допомагала пораненим безпосередньо на полi бою, була знаменита Даша (Дарина Лаврентiївна Михайлова), названа Севастопольською⁸¹ (фото 1901 p.). Донька матроса, що залишилася сиротою в 15 рокiв, довiдавшись про Алмiнську битву, спродала все своє майно й, купивши коня та бричку, вирушила в Севастополь. Багато захисникiв мiста зобов'язанi їй своїм життям. За героїчнi дiї Дашу було нагороджено медаллю "Золотий хрест" iз написом "Севастополь"⁸² . Збереглося також групове фото сестер Хрестовоздвиженського товариства пiклувальниць поранених ⁸³ та чотири знiмки сестер-жалiбниць, нагороджених медалями. Це - старша медична сестра, небога полководця М. Л.Кутузова Катерина Михайлiвна Бакунiна⁸⁴ , Нiна Вiкентiївна Грабаричi⁸⁵ , Марiя Григорiвна Петренкова⁸⁶ й Олександра Сергiївна Тулузакова⁸⁷ .

Обсяг статтi дозволяє лише побiжно зупинитися на особах, чиї портрети зберiгаються в ЦДКФФА України або вмiщенi як iлюстрацiї в книжкових виданнях. Це, перш за все, вище вiйськове керiвництво та активнi захисники Севастополя, якi зробили свiй внесок у боротьбу з iноземними вiйськами пiд час Схiдної (Кримської) вiйни та оборони мiста:

М.Ф.Новосильський⁸⁸ - контр-адмiрал, командувач другої дистанцiї оборони, командир Севастопольського порту.

О.I.Панфiлов⁸⁹ - контр-адмiрал, командуючий третьою дистанцiєю оборони, помiчник начальника гарнiзону, вiйськовий губернатор.

О.В.Мельников⁹⁰ - штабс-капiтан, талановитий iнженер, який керував мiнними роботами. Мистецтво його саперiв та робочих команд зводило нанiвець намагання союзникiв зруйнувати оборонну систему Севастополя. Недарма вiн здобув прiзвисько "обер-крот". Згодом, вивчаючи iсторiю пiдземної вiйни перiоду Кримської епопеї, "iноземнi автори дивувалися росiйським мiнним роботам. Ставлячи їх вище за французькi, вони зазнача-

стр. 128

ли, що велися цi роботи з неухильною силою волi й з невтомним працелюбством, поєднаним iз знанням справи. Особливiсть росiйських мiнних робiт полягала в їхнiй наступальнiй тактицi: контрмiни не лише затримували хiд пiдземних робiт атакуючого, але вiдсували їх назад, тож цi контрмiни можна було вважати радше за наступальнi мiни атаки, нiж за обороннi - це безпрецедентний випадок в iсторiї пiдземної вiйни".

В.П.Ползiков⁹² - полковник, командир 6-го саперного батальйону, керуючий оборонними роботами на Малаховому курганi, а саме на 1-му бастiонi, що знаходився на височинi мiж Ушаковою балкою й Кiлен-бухтою та 2-м (Корниловським) бастiоном.

А.П.Хрущов⁹³ - генерал-майор, командир першої бригади 16-ї дивiзiї, помiчник командуючого вiйськами Мiської сторони.

Д.Є.Остен-Сакен⁹⁴ - ґенерал-ад'ютант, начальник Севастопольського гарнiзону, нагороджений п'ятьма орденами та дев'ятьма медалями, дарма що на бастiонi, за словами академiка Є.В.Тарле, "показувався не бiльше чотирьох разiв за весь час, та й то в найменш небезпечних мiсцях, а внутрiшнє його життя полягало в читаннi акафiстiв, слуханнi обiднi й у розмовах iз попами"⁹⁵ .

Г.I.Бутаков⁹⁶ - капiтан-лейтенант, командир фреґата "Володимир", що разом iз iншими кораблями пiдтримував севастопольцiв вогнем гармат, пiдвозив боєприпаси, продовольство й поповнення, а з мiста евакуйовував поранених та хворих. Згодом Г.I.Бутаков став адмiралом⁹⁷ .

В.I.Васильчиков⁹⁸ - флiґель-ад'ютант, ґенерал-майор, начальник штабу Севастопольського гарнiзону. У своєму листi до О.С.Меншикова (вiд 20 вересня 1854 р.) М.Д. Ґорчаков характеризував генерала як хоробру й шляхетну людину ⁹⁹ .

П.Л.Жерве¹⁰⁰ - лейтенант, командир батареї мiж Малаховим курганом i Доковою балкою, якiй було присвоєно його iм'я.

Н.А.Бирильов¹⁰¹ - флiґель-ад'ютант, начальник аванпостiв 3-го бастiону, що знаходився мiж Доковою й Лабораторною балками.

М.Ф.Бєлкiн¹⁰² - лейтенант, командир люнета N7 на правому фланзi 5-го бастiону, що носив його iм'я.

В.О.Де-Жерве¹⁰³ - полковник, командир Житомирського єгерського полку, який брав участь в оборонi Севастополя разом iз Одеським, Полтавським, Кременчуцьким, Подiльським i Волинським полками.

В.К. Ґеннерiх¹⁰⁴ - полковник, iнженер. Очолював обороннi роботи на Корабельнiй сторонi мiста. Батарея, що була збудована позаду 2-го бастiону, названа його iм'ям.

Н.I.Костомаров¹⁰⁵ - лейтенант, командир батареї, що носила його iм'я. Вона захищала 4-й бастiон, де воював молодий поручик-артилерист Л.М.Тол стой¹⁰⁶ .

Розглядаючи портрети органiзаторiв оборони Севастополя не можна не зупинитися на постатi головнокомандувача росiйської армiї в Криму, ґене-рал-ад'ютанта О.С.Меншикова¹⁰⁷ . Як воєначальника його характеризує вислiв одного з учасникiв вiйни: "Князь нiчого не зробив для оборони Криму й Севастополя. Тонкий царедворець i дипломат, вiн завжди був кепським адмiралом у морi й ще гiршим полководцем у полi"¹⁰⁸ . А пiсля поразки пiд Алмою В.О.Корнилов писав у своєму щоденнику 14 вересня 1854 p.: "Вирiшили стояти. Слава Богу, якщо встоїмо, якщо ж нi, то князя Меншико-ва можна назвати зрадником"¹⁰⁹ . Це думки вiйськових, а ось погляд цивiльної людини. Пiсля зустрiчi з Меншиковим МЛ.Пирогов записав у "Журналi моєї енциклопедiї": "Сухий саркастик, затятий егоїст. I це полководець? А як вiн запустив усю адмiнiстрацiю, усю медичну справу! Це жах!"¹¹⁰ .

Пiд тиском громадської думки цар Микола I замiсть Меншикова призна-

стр. 129

чив генерал-ад'ютанта М.Д. Горчакова¹¹¹ , проте це не зарадило справi - Росiя програла вiйну.

Найвизначнiший iз мистецьких творiв, присвячених вiйнi - це панорама "Оборона Севастополя", рiшення про створення якої було прийнято Комiтетом по увiчненню iсторичних подiй, органiзованим наприкiнцi 1899 р. пiд орудою великого князя Олександра Михайловича¹¹² . Створена професором Петербурзької академiї мистецтв Ф.О.Рубо¹¹³ , панорама є унiкальною пам'яткою, вершиною його творчостi (за словами академiка П.П.Соколова-Скалi, який вiдтворював її в 50-тi pp. XX ст., це "шедевр панорамного живопису"¹¹⁴ ).

Митець вiдтворив подiї 6 червня 1855 р. - вiдбиття штурму Малахова кургану та укрiплень Корабельної сторони. Картина завдовжки по колу 115 м i заввишки 14 м та площею 1610 м² вражала своєю монументальнiстю¹¹⁵ .

Вiд моменту вiдкриття панорами 14 травня 1905 р.¹¹⁶ вона набула значення видатної пам'ятки. Недарма французький письменник Анрi Барбюс у книзi вiдгукiв залишив такий запис: "Я мав можливiсть бачити картину, яка не має собi рiвних!"¹¹⁷ .

Унiкальною спорудою була й будiвля панорами, збудована за проектом iнженера-пiдполковника В.А.Фельдмана. На її зведення комiтет iз будiвництва пам'яток видiлив 70 тис. рублiв. Роботи розпочалися 27 жовтня 1902 р. i за два роки будинок, баню якого прикрасила вишукана ротонда, був зведений. Над класичним двоколонним порталом входу встановлено георгiївський хрест, повитий стрiчкою, а також число "349" - кiлькiсть днiв оборони Севастополя ¹¹⁸ . Пiд час II свiтової вiйни споруду було зруйновано. У фондах Центрального державного кiнофотофоноархiву України iм. Г.С.Пшеничного зберiгаються три фотодокументи та окремi плани з документальних фiльмiв, де зафiксовано зруйнований будинок та його вiдбудову¹¹⁹ .

Серед цих джерел слiд окремо зупинитися на кiносюжетi виробництва Центральної студiї документальних фiльмiв (Москва) за травень 1944 p.: бої за визволення Севастополя, горять портовi споруди, радянський солдат установлює червоний прапор на будинку зруйнованої панорами¹²⁰ .

До сторiччя оборони Севастополя в Кримськiй вiйнi, а саме 16 жовтня 1954 p., вiдновлену панораму "Оборона Севастополя" було врочисто вiдкрито. Маємо фотодокументи, де першi вiдвiдувачi входять до будинку музею¹²¹ , та окремi його види в пiслявоєннi роки¹²² .

Iншою пам'яткою, присвяченою Кримськiй вiйнi, є пантеон росiйських адмiралiв - Володимирський собор, закладений улiтку 1854 р. на мiсцi поховання 1851 р. командувача Чорноморським флотом адмiрала М.П.Лазарева. Тут похованi М.П.Лазарев, В.О.Корнилов, П.С.Нахимов, В.I.Iстомiн та iншi флотоводцi - усього 11 поховань. Усерединi храму на мармурових дошках свинцевими лiтерами викладено iмена 33 видатних захисникiв Севастополя, нагороджених орденом Св. Георгiя. Храм споруджено у вiзантiйському стилi за проектом професора архiтектури К.А.Тона. Доопрацював проект академiк архiтектури О.О.Авдєєв. Висота храму з хрестом становить 32,55 м¹²³ .

Автор книжки-путiвника "Севастополь" З.Чебанюк пише, що пiд час окупацiї мiста 1855-1856 pp. було вчинено наругу над прахом чотирьох адмiралiв. Як засвiдчив акт спецiальної комiсiї вiд 11 квiтня 1881 p., пiд час перекладання останкiв флотоводцiв iз дерев'яних трун у новi, свинцевi, було виявлено, що покришки з усiх трун вирванi й розбитi, iз мундирiв зiрвано еполети, а останки П.С.Нахимова засипано землею¹²⁴ . Пiд час II свiтової вiйни Володимирський собор було зруйновано, але у фотодокументах зберiгся його первiсний вигляд¹²⁵ .

Комплексним меморiальним пам'ятником є Братське (Петропавлiвське)

стр. 130

кладовище, що знаходиться на Пiвнiчнiй сторонi мiста - високому правому березi Севастопольської бухти. Закладене воно було за спецiальним наказом В.О.Корнилова 21 вересня 1854 р.¹²⁶ 17 грудня 1856 р. Морське мiнiстерство звернулося з проханням розпочати збiр коштiв для його органiзацiї. Через рiк, 5 вересня 1857 p., вiдбулась урочиста церемонiя закладання загального пам'ятника полеглим - каплицi Святого Миколая (або Миколая Морського) за проектом архiтектора О.О.Авдєєва¹²⁷ , який за цю споруду отримав звання академiка. Будiвництво тривало до 1870 р. Церква, побудована з бiлого iнкер-манського каменю, має форму пiрамiди, куди вписано однобанний храм у вiзантiйському стилi. На внутрiшнiх стiнах викарбовано прiзвища 943 загиблих генералiв, адмiралiв i офiцерiв. На бокових виступах церкви-пам'ятника вибито назви частин, що вiдстоювали мiсто. Стiни та стелю розписали фресками художники: академiки А.Е.Корнєєв, О.Д.Литовченко й професор М.М.Васильєв. А коли фрески стали вiдволожуватися, їх замiнили смальтовою мозаїкою. Реставрацiйнi роботи проходили в майстернi венецiанського митця Сальвiатi за ескiзами художника М.Н.Протопопова¹²⁸ . Увiнчував храм двометровий хрест, що мав вагу 16 тонн. Маємо фото, на якому зображено верхню частину каплицi¹²⁹ .

На Братському кладовищi 472 братськi могили, 120 мармурових, гранiтних та кам'яних пам'ятникiв i надгробкiв, могили адмiралiв, генералiв i офiцерiв, котрi померли вже пiсля закiнчення вiйни й заповiли поховати себе в Севастополi. Свiй останнiй притулок тут знайшов i головнокомандувач Кримської армiї в завершальний перiод вiйни ґенерал-ад'ютант М.Д. Горчаков (1793-1861). На його могилi встановлено монумент у виглядi каплицi з шатровим дахом, усерединi склепiння розписано фресками. Цiкава й епiтафiя: "Тiло покiйного за його бажанням поховано серед воїнiв, якi не допустили ворога вiтчизни перейти за межу того мiсця, де знаходяться їхнi могили"¹³⁰ .

У ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного зберiгається єдиний фотознiмок кладовища (фото 1905 р.)¹³¹ , вiрнiше, вхiд до нього: бiлокам'яна огорожа оточує цвинтар, обабiч вiд входу - двi невеличкi споруди з хрестами, що нагадують каплички, за огорожею - великi дерева, якi були привезенi з Нiкiтського ботанiчного саду й Одеського розсадника.

До комплексних пам'яток належить i легендарна висота - Малахiв курган, де маємо двадцять пам'ятникiв i пам'ятних споруд, установлених на честь оборони Севастополя у 1854-1855 pp. та 1941-1942 pp.

У кiнофiльмi "Легендарний Севастополь" та в окремих сюжетах кiножурналiв маємо iншу пам'ятку, також вiдкриту до ювiлею оборони - монумент воїнам 4-го бастiону, споруджений неподалiк вiд панорами "Оборона Севастополя" ¹³² . Цей бастiон знаходився на пiдступах до центральної частини мiста - за добу на його захисникiв падало до трьох тисяч снарядiв. До нашого часу зберiгся первiсний вигляд п'ятиметрового обелiска з сiрого гранiту у формi чотиригранної пiрамiди, увiнчаного давньоруським шоломом зi спущеним забралом. На лицьовiй сторонi монумента викарбовано хрест у лавровому вiнку й напис "4 бастiон". На тильнiй сторонi зверху напис: 1854-1855, нижче перелiчено назви частин, що обороняли бастiон.

У фотодокументi, умiщеному в путiвнику "Севастополь", зафiксовано й пам'ятник воїнам 5-го бастiону, установлений до 50-рiчного ювiлею оборони: п'ятиметровий обелiск iз сiрого гранiту, увiнчаний гранiтним шоломом. На меморiальних дошках викарбовано назви вiйськових частин¹³³ .

Внутрiшнiм опорним пунктом 4-го бастiону слугував Язонiвський редут. У листопадi - груднi 1854 р. екiпаж бриґа "Язон" побудував земляне укрiплення з валом i ровом, аби змiцнити оборону бастiону. Майже п'ятиме-

стр. 131

тровий пам ятник iз полiрованого гранiту, виконаний у виглядi усiченої пiрамiди, увiнчано хрестом. Назви вiйськових частин викарбовано на тильному боцi обелiска.

На Братському кладовищi поховано генерал-лейтенанта, органiзатора численних вилазок у тил ворога, командуючого вiйськами Корабельної сторони С.О.Хрульова, який помер вiд ран у Петербурзi 1870 p., але заповiв поховати себе поруч iз бойовими побратимами (генерал неодноразово водив солдатiв в атаки, називаючи їх словом "благодетели", а себе - "старателем").

На фото бачимо: на канелюрованiй колонi, оздобленiй орлом, бюст С.О.Хрульова (автор Годебський). На лицьовому боцi надгробка напис: "Хрульову - Росiя", що має конкретний змiст, бо побудовано пам'ятник на кошти, зiбранi по всiй iмперiї. На бокових дошках викарбовано епiтафiю: "К бессмертной славе за собой / Он благодетелей водил / И громкой славой боевой / Средь благодетелей почил"¹³⁵ .

Схiдна (Кримська) вiйна 1853-1856 pp. назавжди ввiйшла в iсторiю. "Оборона Севастополя, - писав Л.М.Толстой, - залишиться блискучим подвигом не тiльки росiйської, а й усесвiтньої iсторiї" . Вiдчути дух того часу, побачити вiйну такою, якою вона була насправдi, нам допоможуть фотокiно-документи.

-----

¹ Урядовий кур'єр. - 2003. - 6 серп. - N144. - С 12.

² Оборона Севастополя: Подвиги защитников. Краткий исторический очерк с иллюстрациями / Сост. А.Заинчковский. - Изд. 2-е. - СПб., 1904. - С. 14.

³ Севастополю 200 лет. 1783-1983: Сб. док. и мат-лов. - К., 1983. - С. 42-43.

⁴ Цит. за: Дубровин Н.Ф. История Крымской войны и оборона Севастополя. - СПб., 1900. -Т.1. - С.18.

⁵ Оборона Севастополя... - С.2, 3.

⁶ Iсторiя Української РСР: У 8 т., 10 кн. - К., 1978. - Т.З. - С.143.

⁷ Оборона Севастополя... - С.21.

⁸ Там же - С.23-25.

⁹ Там же. - С.26.

¹⁰ Дубровин Н.Ф. Указ. соч. - С.259-260.

¹¹ Лаговский А.Н. Оборона Севастополя и Крымская война 1854-1855 гг. - М., 1939. - С.38.

¹² Центральний державний кiнофотофоноархiв України iм. Г.С.Пшеничного (ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного) - Одиниця зберiгання (далi - Од. зб.) 1085.

¹³ Оборона Севастополя... - С.39.

¹⁴ ЦДКФФА України iм. Г.С. Пшеничного. - Од. зб. 0-81633.

¹⁵ Оборона Севастополя... - С 40-42.

¹⁶ Цит. за: Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 80.

¹⁷ Тарле Е.В. Крымская война. - М., 1943. - Т. 2. - С. 100.

¹⁸ Цит. за: Крым. Прошлое и настоящее. - М., 1988. - С. 40.

¹⁹ Нахимов П.С. Документы и материалы. - М., 1954. - С. 414.

²⁰ Дубровин Н.Ф. Указ. соч. - С. 315-316.

²¹ Оборона Севастополя... - С. 30.

²² История городов и сел Украинской ССР: Крымская область. - К., 1974. - С. 117.

²³ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Путеводитель. - Симферополь, 1981. - С. 14.

²⁴ Там же. - С. 29-30.

²⁵ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 1085, 1053-11, 1113, 1205, 0-82166, 0-67888, 0-82463, 2-61518, 2-72944.

²⁶ Там само. - Од. зб. 0-74608.

²⁷ Дубровин Н.Ф. Указ. соч. - С. 386.

²⁸ Цит. за: Горев Л. Война 1853-1856 гг. и оборона Севастополя. - М., 1955. - С. 399.

²⁹ Оборона Севастополя... - С. 7.

³⁰ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного.- Од. зб.0-74608;Оборона Севастополя... - С. 36.

³¹ Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 158-159.

³² Адмирал Нахимов: Сб. док. - М.; Л., 1945.- Док. N109.

³³ Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 160.

³⁴ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Справочник. - Симферополь, 1977. - С. 14.

³⁵ Маркiтан Л.П. Монумент над морем// Україна. - 1987. - N38. - С.8.

³⁶ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 1401-VII.

³⁷ Ольшевский В. Ф. Севастополь: Путеводитель... - С. 28; Чебанюк 3. Севастополь. -Симферополь, 1966. - С. 56-58.

стр. 132

³⁸ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 2779, 1053-11, 1205; Севастополю 200 лет... - С 85.

³⁹ цдкфФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-74610, 0-81622; Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 57.

⁴⁰ Цит. за: Горев Л. Указ. соч. - С. 328.

⁴¹ Оборона Севастополя... - С. 28.

⁴² Там же.

⁴³ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 27-79.

⁴⁴ Там само. - Од. зб. 0-81623; Оборона Севастополя... - С. 29.

⁴⁵ История XIX века / Под ред. проф. Лависса и Рамбо. - М., 1938. - Т. 5. - С. 217.

⁴⁶ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Путеводитель... - С. 38; Чебанюк 3. Указ. соч. - С. 62-63.

⁴⁷ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 2279, 1113, 1205, 1053-И.

⁴⁸ Там само. - Од. зб. 4-2400.

⁴⁹ Горев Л. Указ. соч. - С. 413-457; Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 43.

⁵⁰ Горев Л. Указ. соч. - С. 353; Оборона Севастополя... - С. 50.

⁵¹ Оборона Севастополя... - С. 463.

⁵² Лаговский А. Н. Указ. соч. - С. 117.

⁵³ Горев Л. Указ. соч. - С. 379.

⁵⁴ Там же. - С. 445.

⁵⁵ Лаговский А.Н. Указ. соч. - С. 203; Горев Л. Указ. соч. - С. 379.

⁵⁶ Горев А. Указ. соч. - С. 399; ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-191192.

⁵⁷ Всемирная история: В 13 тт. - М., 1959. - Т. VI. - С. 482; Оборона Севастополя... -С. 36; ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 1085, 1053.

⁵⁸ УРЕ - к., 1979. - Т.IV. - С. 454 (фото); Зверев Б.И. Страницы военно-морской истории. - С. 182.

⁵⁹ Цит. за: Нахимов П.С. Документы и материалы. - М., 1954. - С. 687.

⁶⁰ Там же. - С. 478.

⁶¹ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Путеводитель... - С. 50.

⁶² Там же; ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 2279, 1113, 1205, 1053-11.

⁶³ Цит. за: Шохор-Троцкий К.С. Лев Николаевич Толстой в Крыму // Крым. - 1928. -N 2(7). - С. 87-88.

⁶⁴ Оборона Севастополя... - С. 47, 56, 57.

⁶⁵ Пирогов Н.И. Севастопольские письма и воспоминания. - М., 1950. - С. 39.

⁶⁶ Россейкин Б.М. Панорама "Оборона Севастополя": Краткий путеводитель. - Симферополь, 1957. - С. 60-61.

⁶⁷ Там же.

⁶⁸ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Справочник. - С. 20-21.

⁶⁹ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 1053-2, 2779, 1205.

⁷⁰ Зверев Б.И. Указ. соч. - С. 19.

⁷¹ Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 69.

⁷² Оборона Севастополя... - С. 68.

⁷³ Цит. за: История XIX века. - С. 217-218.

⁷⁴ Современник. - 1856. - Т.2. - С. 152-153.

⁷⁵ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81650.

⁷⁶ Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 74.

⁷⁷ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81652.

⁷⁸ Гармаш С. Севастополь: очерк-путеводитель. - Симферополь, 1968. - С. 29-30.

⁷⁹ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81651.

⁸⁰ Там само. - Од. зб. 0-81647.

⁸¹ Там само. - Од. зб. 0-74622.

⁸² Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 58-59.

⁸³ Оборона Севастополя... - С. 65.

⁸⁴ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81649.

⁸⁵ Там само. - Од. зб. 0-81648.

⁸⁶ Там само. - Од. зб. 0-81658.

⁸⁷ Там само. - Од. зб. 0-81659.

⁸⁸ Там само. - Од. зб. 0-81626.

⁸⁹ Там само. - Од. зб. 0-81628.

⁹⁰ Там само. - Од. зб. 0-81653.

⁹¹ Яковлев В.В. Краткий очерк истории подземной войны. - М., 1938. - С. 59.

⁹² ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81637.

⁹³ Там само. - Од. зб. 0-81629.

⁹⁴ Там само. - Од. зб. 0-81631.

⁹⁵ Тарле Е. В. Крымская война. - М., 1950. - Т. 2. - С. 267.

⁹⁶ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81635.

⁹⁷ Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 54.

⁹⁸ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81632.

стр. 133

⁹⁹ Дубровiн Н.Ф. Указ. соч. - С. 428.

¹⁰⁰ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81642.

¹⁰¹ Там само. - Од. зб. 0-81639.

¹⁰² Там само. - Од. зб. 0-81640.

¹⁰³ Там само. - Од. зб. 0-81636.

¹⁰⁴ Там само. - Од. зб. 0-81644.

¹⁰⁵ Там само. - Од. зб. 0-81641.

¹⁰⁶ Шохор-Троцкий К.С. Указ. соч. - С. 85 (фото 1856 p.).

¹⁰⁷ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81625.

¹⁰⁸ Цит. за: Нахимов П.С. Документы и материалы. - С. 685.

¹⁰⁹ Цит. за: Зверев Б.И. Указ. соч. - С. 178.

¹¹⁰ Цит. за: Довженко В., Довженко А Этот доктор все может // Крымские каникулы. -Симферополь, 1986. - С. 235.

¹¹¹ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-81624; Оборона Севастополя... -С. 54.

¹¹² Терновский Г. Памятник народного подвига. Панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 гг." - Симферополь 1956. - С. 67-68.

¹¹³ Чебанюк 3. Указ. соч. - С. 65; Терновский Г. Указ. соч. - С. 70.

¹¹⁴ Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 26.

¹¹⁵ Чебанюк 3. Указ. соч. - С. 65.

¹¹⁶ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Путеводитель... - С. 39.

¹¹⁷ Россейкин Б.М. Указ. соч. - С. 28-29.

¹¹⁸ Там же. -С. 30-31.

¹¹⁹ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб.0-27979, 0-74265, 0-74340,1085, 1113.

¹²⁰ Там само. - Од. зб. 2208.

¹²¹ Там само. - Од. зб. 0-73862.

¹²² Там само. - Од. зб. 0-56064, 0-74254, 2-61519, 2-61533, 2-88386, 2-111899.

¹²³ Там само. - Од. зб. 0-74822, 2-60365.

¹²⁴ Чебанюк 3. Указ. соч. - С. 52.

¹²⁵ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-74822, 2-63365.

¹²⁶ Веникеев Е. Родина сыновьям // Крымские каникулы. - Симферополь, 1986. - С. 108.

¹²⁷ Там же.

¹²⁸ Ольшевский В.Ф. Севастополь: Путеводитель... - С. 62-63.

¹²⁹ Там же. - Уклейка мiж С. 32-33.

¹³⁰ Веникеев Е. Указ. соч. - С. 113.

¹³¹ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 0-74860.

¹³² Там само. - Од. зб. 1053, 2779.

¹³³ Чебанюк 3. Указ. соч. - С. 61.

¹³⁴ ЦДКФФА України iм. Г.С.Пшеничного. - Од. зб. 2779.

¹³⁵ Веникеев Е. Указ. соч. - С. 111-112.

¹³⁶ Толстой Л.Н. Собр. соч. - М., 1951. - Т. 2. - С. 123-124.

This article is dedicated to perpetuation of the memory of the Eastern (Crimean) War heroes. It also shows the celebration of 100-year anniversary by means of the cine-and photo documents

Permanent link to this publication: