Автор: В. Є. ЗАДОРОЖНИЙ

К.: Iнститут iсторiї України НАН України; Ужгород: Гражда, 2005. - 468 с.

Рецензована монографiя доцента кафедри iсторiї України Ужгородського нацiонального унiверситету Романа Офiцинського є однiєю з успiшних спроб скрупульозного дослiдження iсторичного процесу в нашiй незалежнiй державi. Вона пiдсумовує iнтенсивну кiлькарiчну розробку вченим цiєї проблематики, що засвiдчують також його численнi публiкацiї в науковiй перiодицi.

Структура книги обумовлена авторським розумiнням предмету дослiдження й складається зi вступу, семи роздiлiв, подiлених на пiдроздiли та параграфи, висновкiв, списку джерел i додаткiв. У монографiї зроблено аналiз базових складникiв європейської парадигми полiтичної iсторiї незалежної України. Автор доводить, що полiтичнi змiни 1991 - 2004 рр. не лише детермiнованi внутрiшнiми потребами постсоцiалiстичної модернiзацiї суспiльства, а й корегуються через iнформацiйно-аналiтичнi, дипломатичнi та зовнiшньоекономiчнi iнструменти розвинутих країн.

Дослiдник намагався зiбрати воєдино низку взаємопов'язаних аспектiв. З одного боку, iдеться про "вестернiзацiйний стандарт", глибоко закорiнений у масовiй свiдомостi певного цивiлiзацiйного поля. А, з iншого, україноцентрична iсторiя незалежної України, написана Р. Офiцинським на захiдних джерелах, руйнує схоластичнi схеми й нав'язанi iнтерпретацiї. Примiром, автором визначено основнi дискусiйнi проблеми української iсторичної спадщини. Вiдповiдно в 1991 - 2004 рр. на Заходi помiтна еволюцiя в напрямку вiдмови вiд колишнiх довготривалих iдейних упереджень та стереотипiв (геноцид, колаборацiонiзм).

Розглянувши iсторико-теоретичнi узагальнення й увiвши в науковий обiг корпус нових iсторичних джерел (ресурси Iнтернету), Р. Офiцинський цiлком доречно звернув детальну увагу на важливi аспекти українського державотворення в 1990-х та на початку 2000-х рр. Ним уведено до наукового обiгу значний комплекс грунтовних публiкацiй перiодичних видань Захiдної Європи й Пiвнiчної Америки, що регулярно висвiтлюють рiзнi аспекти полiтичного розвитку незалежної України.

В iнтерпретацiях автора домiнують iсторичнi коментарi, виконанi на мiждисциплiнарному рiвнi та у взаємозв'язку з економiчними, соцiальними й культурними тенденцiями. Тому адекватнiсть застосованих назв i термiнiв на стику дисциплiн гуманiтарного циклу (iсторiя, полiтологiя, економiка, право, фiлософiя) становить iнтерес. Зокрема дано оригiнальну трактовку спiввiдношення ключових понять "постсоцiалiстична", "пострадянська" та "посткомунiстична" фази розвитку, "європейська парадигма" й iн.

Дослiдник розширив i суттєво доповнив науково встановлену систему соцiальних фактiв про хiд полiтичних змiн в Українi вiд дипломатичного визнання (грудень 1991 р.) до помаранчевої революцiї (листопад-грудень 2004 р.). Вiн заповнив фактологiчнi прогалини в iсторичному контекстi ("мовна вiйна" 2000 р., закриття ЧАЕС, касетний скандал, вiзит Папи Римського 2001 р., розстановка сил та динамiка полiтичної боротьби 2003 - 2004 рр.).

Власне кажучи, це перше в iсторичнiй науцi комплексне дослiдження незалежної України через призму її вiдповiдностi закономiрностям розвитку захiдної цивiлiзацiї. При цьому виявлено кореляцiйну специфiку мiж свiтовими процесами глобалiзацiї й пошуками сучасними українцями нових форм iдентичностi (нацiональної, мовної, регiональної,

стр. 230

конфесiйної). Також проаналiзовано динамiку й вектори суспiльної думки Заходу на рiзних етапах розвитку незалежної України (роззброєння, олiгархiзацiя, вибори).

Монографiя гармонiйно вписується в державнi науковi та навчальнi програми, що дiють у вiтчизнянiй системi вищої освiти й науково-дослiдних установ. Маючи за плечима певний педагогiчний досвiд, автор iз повним правом висловив доволi слушну пропозицiю. Iдеться про те, щоб на iсторичних факультетах вищих навчальних закладiв III-IV рiвнiв акредитацiї запровадити окремий нормативний курс "Iсторiя незалежної України" (3-й курс денного й 4-й курс заочного вiддiлень). Штучнiсть поєднання двох перiодiв (радянського й незалежного) нинi є очевидною.

У сформульованiй Р. Офiцинським проблемi поле iсторичних дослiджень ще нагадує цiлину. Примiром, провiднi зарубiжнi щоденнi газети "The Financial Times", "Neue Zurcher Zeitung", "Frankfurter Allgemeine Zeitung", "Le Monde", "The New York Times", "The Washington Post", "The Globe and Mail" тощо зачекалися на спецiальнi українознавчi студiї. Поряд iз тим вiдзначимо декiлька побажань, якi б стали авторовi в пригодi.

На нашу думку, варто було б зайняти чiтку наступальну позицiю при висвiтленнi iсторiографiчного аспекту, тобто дати справдi критичний зрiз наявної наукової лiтератури. Бачимо там чимало випадкових публiкацiй, щедро профiнансованих державою як "соцiально значущi". Рецензована книга значно виграла б, якщо б дослiдник показав причинно-наслiдковi зв'язки перiоду, що дослiджується, з попереднiм. Iдеться про з'ясування результатiв та наслiдкiв української мирної революцiї 1989 - 1991 рр., що вiдлунюють i досi. Цьому можна було присвятити пiдроздiл чи параграф.

Загалом же рецензована праця доц. Р. Офiцинського заслуговує на увагу читацької аудиторiї, оскiльки виконана на належному квалiфiкацiйному рiвнi i є гiдною вiдповiддю на пiдвищений суспiльний iнтерес до сучасної iсторiї.

В. Є. Задорожний (Ужгород)

Permanent link to this publication: