Libmonster ID: UA-3083

Автор: МИЦИК Ю. А.

Кам'янець-Подiльський, 2005. - 463 с

Український народ належить до сiм'ї слов'янських народiв, i природно, що ця iстина вкорiнилася в його iсторичнiй свiдомостi. Здавна українцi глибоко цiкавилися минулим та культурними надбаннями своїх сусiдiв, прагнули їх пiзнати, розвивати взаємнi зв'язки. Вiдтак iснували й мiцнi слов'янознавчi традицiї у вiтчизнянiй iсторiографiї, починаючи ще вiд св. Нестора-лiтописця, якi в XIX - на початку XX ст. здобули свiтове визнання. Однак донедавна цей значний культурний пласт заносився переважно на рахунок росiйської iсторiографiї. Не було серйозних спроб комплексно проаналiзувати весь доробок українських iсторикiв-славiстiв, виявити характернi для них спiльнi риси й особливостi, оцiнки минулого пiвденних та захiдних слов'ян. Ясна рiч, що головною перешкодою для наукових розробок у цiй галузi був пiдколонiальний стан вiтчизняної iсторiографiї. Але пiсля вiдродження незалежної Української держави 1991 р. настали принциповi змiни, i одним iз свiдчень цього є поява даної монографiї.

У вступi до своєї працi С.А.Копилов звернув увагу на актуальнiсть обраної ним наукової проблематики, уважно простежив внесок попередникiв, якi зосереджували увагу переважно на персоналiях, на окремих проблемах слов'янської iсторiї, подав чiткi пояснення щодо вживаної термiнологiї, насамперед в окресленнi термiнiв "слов'янознавство" й "славiстика", охарактеризував коло використаних архiвних джерел. Ознайомлення з цiєю

стр. 217


частиною монографiї й навiть побiжний перегляд iмен та праць iсторикiв, доробок яких аналiзується дослiдником, показує, що ним опрацьовано без перебiльшення гiгантський матерiал, i вже це одне свiдчить про його книгу з дуже позитивного боку.

Перший роздiл монографiї ("Рецепцiя слов'янського свiту в iсторичнiй думцi останньої третини XVII -XVIII ст.") є багато в чому новаторським. Саме тут автор висвiтлив не тiльки значне зацiкавлення українських лiтописцiв iсторiєю слов'ян, а й потужний вплив на них творiв провiдних зарубiжних хронiстiв, у першу чергу польських (М.Бєльський, М.Кромер, М.Стрийковський, А.Ґваньїнi, С.Твардовський). Вiн пропонує слушну перiодизацiю даного вiдрiзку часу в розвитку iсторичної думки, визначає характернi особливостi кожного з його етапiв. С.А.Копилов зупинився на найпопулярнiших сюжетах, якi приваблювали в зарубiжних iсторичних творах вiтчизняних лiтописцiв, пояснив причини такого зацiкавлення. Це стосується насамперед розповiдей про походження слов'ян, виведення їхньої генеалогiї вiд бiблейських персонажiв, тлумачення термiнiв "Русь", "Україна", "козаки" й iн., пiдкреслення як спiльних моментiв у слов'янськiй iсторiї, так i виразне вiдмежування русинiв-українцiв вiд "ляхiв", з одного боку, та московитiв, - з iншого. Автор сприйняв важливе положення сучасної вiтчизняної iсторiографiї про Визвольну вiйну українського народу 1648-1658 pp. як каталiзатор нацiональної свiдомостi й розвинув його, указав на причини особливого зацiкавлення вiтчизняних iнтелектуалiв слов'янським свiтом у той перiод, проаналiзував особливостi висвiтлення iсторiї полякiв, чехiв, болгар тощо провiдними українськими дослiдниками (Ф.Софонович, П.Кохановський, Я.Бiнвiльський, анонiмний автор хронографа, козацькi лiтописцi, Ф.Прокопович), вiдзначив їхнi науковi заслуги. Так, зазначено, що Ф.Софонович уперше у вiтчизнянiй iсторiографiї подав цiлiсний виклад подiй iсторiї Польщi (вiд леґендарних часiв до 1670-х pp.). Дослiдник звернув увагу i на постатi, котрi досi були призабутими як славiсти (у першу чергу св. Димитрiй Ростовський (Туптало), київськi митрополити Варлаам Ясинський i Йосафат Кроковський). Коли ж автор переходить до вивчення спадщини козацьких лiтописцiв, то слушно вказує на їхнє прагнення до протидiї колонiальному наступу Росiї на Україну, що виявилося в пiдкресленнi особливого походження українцiв, наголошеннi на блискучих перемогах козакiв. Автор має рацiю, коли пiдкреслює видатну роль у розвитку iсторичної думки слов'янських народiв викладачiв Києво-Могилянської академiї. Варто було б поставити тут крапку над "i", вiдзначивши роль цього закладу як першого наукового центру дослiдження слов'янської iсторiї не тiльки в Українi, а й Росiї, Бiлорусi та Молдовi. Результати дослiдження С.А.Копилова переконливо свiдчать, що ще до останньої чвертi XVIII ст. в Українi й, у першу чергу, у стiнах академiї було створено мiцний ґрунт для розвитку вiтчизняної славiстики як науки, а першими українськими її представниками - вченими в сучасному розумiннi цього слова - були М.Бантиш-Каменський i Я.Маркович.

У другому роздiлi ("Формування основних напрямкiв дослiджень минулого слов'янських народiв в iсторiографiї епохи нацiонального вiдродження") iсторик велику увагу придiлив зародженню й розвитку центрiв вивчення славiстики в перших українських унiверситетах XIX ст., слушно пов'язав посилення iнтересу до неї iз зовнiшньополiтичними успiхами Росiйської iмперiї та посиленням безпосереднiх контактiв вiтчизняних учених iз провiдними європейськими, поїздками за кордон науковцiв з України. У полi зору С.А.Копилова знаходяться такi видатнi постатi, як Д.Бантиш-Каменський, Й.Бодянський, Д.Зубрицький, М.Костомаров, П.Кулiш, М.Максимович, якi слушно розглядаються в контекстi розвитку вiтчизняної iсторiографiї, а деякi заслужено поверненi в її лоно, як-от I.Срезневський або Ю.Венелiн (Гуца). Важливо, що автор не обмежився класичними унiверситетськими центрами. Особливу увагу вiн придiлив Київськiй духовнiй академiї (спадкоємицi "Могилянки"). У радянськiй iсторiографiї її потужну наукову роль зазвичай iґнорували, оскiльки це суперечило бiльшовицькiй тезi про монастирi як вогнища темноти й обскурантизму. С.А.Копилов уважно проаналiзував роль духовної академiї в XIX - на початку XX ст. й поставив її в один ряд iз провiдними унiверситетськими центрами вiтчизняної славiстики (Київський, Харкiвський, Новоросiйський, Львiвський унiверситети). У своїх висновках автор не є голослiвним. Вiн спирається на результати свого ґрунтовного дослiдження творчого доробку київських митрополитiв Самуїла (Миславського), Євгенiя (Болховiтiнова), св. Iннокентiя (Борисова), викладачiв i вихованцiв академiї, У тому числi й незаслужено забутих (П.Гулак-Артемовський, I.Боричевський, П.Задерацький, В.Певницький та iн.). Вiддає належне iсторик i розвитку славiстики в позаунiверситетських центрах (насамперед iдеться про "Руську трiйцю" та декабристiв).

стр. 218


Але дивно, що автор обмежився лише кiлькома згадками про Тараса Шевченка. Звичайно, про Великого Кобзаря багато вже написано, у тому числi й з погляду славiстики, однак у такому ґрунтовному дослiдженнi варто було хоча б послатися на працi попередникiв, якi вивчали цю проблему.

У даному роздiлi дослiдник слушно пiдкреслив роль прогресивної концепцiї нiмецького фiлософа Й.Г.Гердера, який наголошував на розмаїттi людських спiльнот i важливостi кожної мови та культури, указав на значну її популярнiсть в Українi. С.А.Копилов вiдзначив, що вже в першiй половинi XIX ст. було зроблено серйознi кроки на шляху розширення джерельної бази дослiджень у галузi славiстики, започатковано наукову розробку iсторiї взаємин українцiв iз iншими слов'янськими народами, зроблено важливi вiдкриття, як, наприклад, висунення Ю.Венелiним (Гуцою) науково обґрунтованого погляду на останнiх як на автохтонне населення Європи, а також його теорiя про походження болгарського етносу. До числа серйозних проблем, котрi в той час iнтенсивно розроблялися вiтчизняними славiстами, належать насамперед такi, як християнiзацiя слов'ян, роль церкви, особливо православної, у боротьбi за здобуття автокефалiї, церковна бiографiстика, роль унiй в iсторiї.

Автор проаналiзував доробок українських славiстiв першої половини XIX ст. й у дослiдженнi проблеми походження слов'янських народiв, вiдзначив зацiкавлення їх етнографiєю й фольклором, iсторiєю болгарських, сербських колонiй та поселень на територiї України. Велику увагу придiлено професоровi Київського унiверситету, полонiсту М.Iванишеву, а також А.Скальковському, що також є й болгаристом.

Найбiльш насиченi матерiалом третiй i четвертий роздiли монографiї: "Поява нових тенденцiй у дослiдженнi проблематики слов'янської iсторiї (60-90-тi pp. XIX ст.)" та "Надбання й проблеми розвитку iсторичної славiстики у першi десятирiччя XX ст.". У них дослiджується "золотий вiк" вiтчизняної славiстики, коли вона разом iз росiйською та польською вийшла на провiднi позицiї у свiтi в дiлянцi дослiдження iсторiї пiвденних i захiдних слов'ян. Вражає сам перелiк iмен учених, доробок яких вивчається С.А.Копиловим (серед них бачимо В.Антоновича, В.Бiльбасова, В.Бiднова, М.Владимирського-Буданова, О.Воронова, М.Дринова, А.Дудку-Степовича, О.Котляревського, О.Кочубинського, П.Кулiша, I.Лашнюкова, Ф.Леонтовича, I.Линниченка, I.Малишевського, М.Попруженка, К.Радченка, Ф.Успенського, Т.Флоринського, Ф.Фортинського, А.Ясинського). Звичайно, дослiднику довелося долати значнi труднощi, оскiльки кожна з цих постатей заслуговує як мiнiмум кандидатської дисертацiї. Однак вiн успiшно їх подолав, сконцентрувавши увагу на головних досягненнях згаданих учених i виявивши значення їхнього доробку щодо важливих iсторичних проблем, характернi особливостi в розвитку української славiстики (поява нових наукових центрiв, наприклад, у Нiжинi, шкiл i напрямкiв, розширення проблематики дослiджень, дискусiйнi питання тощо). Уже те, що згаданi постатi розглядаються в рiчищi славiстики, дало ключ для розумiння багатьох положень iсторичної концепцiї науковцiв. Осмислення досвiду вiтчизняної славiстики, яка на той час уже мала цiлi школи спецiалiстiв з iсторiї всiх слов'янських народiв i зробила важливий внесок у розв'язання багатьох проблем, має непересiчне значення для розумiння загальних тенденцiй розвитку української iсторiографiї й вiдродження її славних традицiй. С.А.Копилов слушно вказав також на формування вiтчизняної школи iсторико-юридичних славiстичних дослiджень, досягнення в дiлянцi слов'янської урбанiстики, культурної та церковної iсторiї. Важливим є спостереження автора щодо актуалiзацiї проблематики вiтчизняних славiстiв, якi переконливо спростували тези польських шовiнiстичних iсторикiв (А.Яблоновського, К.Шайнохи й iн.) про нiбито цивiлiзаторську роль Речi Посполитої в Українi.

Монографiя С.А.Копилова має й низку iнших позитивних рис, але й сказаного достатньо, щоби дати їй високу оцiнку. Додамо, що вона має також значну практичну користь як навчальний посiбник при вивченнi курсiв iсторiї пiвденних та захiдних слов'ян i вiдповiдної iсторiографiї.

Суттєвих вад у монографiї нами не виявлено. Можна вказати хiба що на деякi не зовсiм точно розставленi акценти, дрiбнi недогляди. Так, П.Симоновський i О.Рiгельман були сучасниками й мають приблизно однаковi заслуги в українськiй iсторiографiї. Розведення їх по рiзних перiодах та ще й певне перебiльшення заслуг останнього навряд чи є вiрним. Автору варто було б критичнiше поставитися до деяких тенденцiй у славiстичних дослiдженнях вiтчизняних учених кiнця XIX - початку XX ст., зокрема вiдзначити явний брак їхньої уваги до розробки хронологiчно близької їм проблематики (iсторiї слов'ян XVIII-XIX ст.), певну обмеженiсть тематики. Є й дрiбнi неточностi. Так, "Обширний синопсис руський" П.Кохановського, невiрно названий "Великим синопсисом руським" (с. 30),

стр. 219


прiзвище польсько-iталiйського хронiста А.Ґваньїнi подається в застарiлiй транскрипцiї (Гвагнiн) (с. 32, 38 та iн.) тощо. Але все це не впливає суттєво на загальну високу позитивну оцiнку монографiї С.А.Копилова, яка, на наш погляд, є помiтним явищем у розвитку сучасної української славiстики.

Мицик Ю.А. (Київ)


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Рецензiї-С-А-КОПИЛОВ-ПРОБЛЕМИ-IСТОРIЇ-СЛОВ-ЯНСЬКИХ-НАРОДIВ-В-IСТОРИЧНIЙ-ДУМЦI-УКРАЇНИ-остання-третина-XVII-початок-XX-ст

Similar publications: LUkraine LWorld Y G


Publisher:

Николай СидоренкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Sidorenko

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

Рецензiї. С. А. КОПИЛОВ. ПРОБЛЕМИ IСТОРIЇ СЛОВ'ЯНСЬКИХ НАРОДIВ В IСТОРИЧНIЙ ДУМЦI УКРАЇНИ (остання третина XVII - початок XX ст.) // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 27.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Рецензiї-С-А-КОПИЛОВ-ПРОБЛЕМИ-IСТОРIЇ-СЛОВ-ЯНСЬКИХ-НАРОДIВ-В-IСТОРИЧНIЙ-ДУМЦI-УКРАЇНИ-остання-третина-XVII-початок-XX-ст (date of access: 24.06.2024).

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Rating
0 votes
Related Articles
Розуміння Жертви Ісуса Христа Розуміння Воскресіння Ісуса Христа Основа Гносеології Основа Антропології Основа Онтології Це перша публікація цієї роботи - ексклюзив для www.elibrary.com.ua ! Контакт: maximshvets100@gmail.com
6 days ago · From Максим Швець
МЕЖДУНАРОДНАЯ ЛИКВИДНОСТЬ ИНДИИ: ПРИНЦИПИАЛЬНЫЙ СДВИГ
8 days ago · From Petro Semidolya
ЮГО-ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА В ПРЕДСТАВЛЕНИИ АРАБСКИХ ГЕОГРАФОВ IX В.
Catalog: География 
11 days ago · From Petro Semidolya
"ТУРЕЦКОЕ ОЗЕРО": ЧЕРНОЕ МОРЕ В XV-XVII ВВ.
Catalog: География 
11 days ago · From Petro Semidolya
АВСТРАЛИЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XX ВЕКА: В ПОИСКАХ НАЦИОНАЛЬНОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ
12 days ago · From Petro Semidolya
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ВІДНОСИН У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ XVI ст.
Catalog: Право 
14 days ago · From Україна Онлайн
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ҐРАНД-НАРАТИВ: ПІДХОДИ, КОНЦЕПЦІЇ, РЕАЛІЗАЦІЯ
14 days ago · From Україна Онлайн
The majority of theoretical misconceptions and the most significant misunderstandings in modern astronomy, cosmology and physics are caused by a purely mathematical approach and ignoring philosophical comprehension of physical reality and, as a result, by not deep enough understanding of the essence of certain physical phenomena and objects.
17 days ago · From Павло Даныльченко
The cardinal difference between relativistic gravithermodynamics (RGTD) and general relativity (GR) is that in RGTD the extranuclear thermodynamic characteristics of matter are used in the tensor of energy-momentum to describe only its quasi-equilibrium motion.
17 days ago · From Павло Даныльченко
Якщо за лексикою саме балтські мови є найбільш близькими до санскриту, то праслов'янська мова є найбільш близькою як до більш архаїчної сатемної ведичної стародавньоіндійської мови, так і до стародавньокитайської мови, що згідно з дослідженнями Цун-тунг Чанга була індоевропейською мовою.
19 days ago · From Павло Даныльченко

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.
Library Partners

Рецензiї. С. А. КОПИЛОВ. ПРОБЛЕМИ IСТОРIЇ СЛОВ'ЯНСЬКИХ НАРОДIВ В IСТОРИЧНIЙ ДУМЦI УКРАЇНИ (остання третина XVII - початок XX ст.)
 

Editorial Contacts
Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:

About · News · For Advertisers

Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of affiliates, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. Once you register, you have more than 100 tools at your disposal to build your own author collection. It's free: it was, it is, and it always will be.

Download app for Android