ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
Attached Files
253 days ago
ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ



Permanent address of the file on Libmonster server:

Permanent document address (direct link to the file):

https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11248/3485

Upload date:

04.04.2019

Back link to this page for scientific work (for citations):

ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 04.04.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11248/3485 (date of access: 13.12.2019 )

No viruses! Tested by Libmonster.
© http://elibrary.com.ua
253 days ago
ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ



Permanent address of the file on Libmonster server:

Permanent document address (direct link to the file):

https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11248/3486

Upload date:

04.04.2019

Back link to this page for scientific work (for citations):

ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 04.04.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11248/3486 (date of access: 13.12.2019 )

No viruses! Tested by Libmonster.
© http://elibrary.com.ua

Share with friends in SM

ABOUT POSSIBILITY OF UNREALIZABILITY OF COSMOLOGICAL SINGULARITY IN GENERAL RELATIVITY

Abstract

The possibility to avoid physical realizability of cosmological singularity (singularity of Big Bang of the Universe) directly in the orthodoxal general theory of relativity in case of counting of cosmological time in frame of reference of coordinates and time not co-moving with matter, in which by the Weyl hypothesis galaxies of the expanding Universe are quasi-motionless, is substantiated.

Summary

Avoidance of physical realizability of cosmological singularity in GR is possible, if we postulate counting of cosmological time in Weyl FR and if in gravitational field equations cosmological constant λ is nonzero (and thus, if we admit physical reality of infinitely long gauge process of matter self-contraction in absolute space of Weyl FR).

Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії. Тому, відстані між квазінерухомими в системі відліку координат та часу (СВ) Вейля галактиками (згідно з гіпотезою Вейля [1,2], в ній вони здійснюють лише малі пекулярні рухи) подовжуються у власній СВ речовини не через розширювання космічного простору в „нікуди”, а через монотонне скорочення еталона довжини в СВ Вейля. Останнє викликане калібрувальною (принципово неспостережливою в СВ речовини) мінливістю абсолютних значень просторових параметрів елементарних частинок речовини, що еволюційно самостискається в абсолютному просторі Ньютона – Вейля. Це і є причиною безперервного зменшення всіх об’єктів Всесвіту в СВ Вейля. Обумовлювання процесу, що має міс-це в мегасвіті, процесами, які відбуваються в мікросвіті, узгоджується з існуванням багатьох відповідностей у співвідношеннях між атомними, гравітаційними та космологічними характеристиками – „великими числами” Еддінгтона – Дірака [3,4] і не суперечить сучасним фізичним уявленням. Тому, розширювання Всесвіту, подібно руху Сонця по небозводу, можна розглядати як явище, що є спостережуваним лише у певній вибраній СВ. Ще давні греки – Аристарх із Самосу (бл. 310 – бл. 230 до н. е.) та Селевк із Селевкії (бл. 190 – невід. до н. е.) вважали, що насправді Земля обертається навколо власної вісі та навколо Сонця. Однак, виявилось потрібним близько двох тисяч років, щоб це стало очевидною для всіх істиною. Ми можемо лише сподіватись, що явище розширювання Всесвіту не спіткає така ж доля.

Унаслідок відносності руху, на перший погляд, не видно ніякої різниці між розширюванням простору відносно речовини та самостисканням речовини у просторі. Насправді ж, така різниця не тільки існує, але й є дуже суттєвою. Світові точки, в яких точки порожнього власного простору тіла, що самостискається, рухаються в абсолютному просторі Ньютона – Вейля з надсвітловою швидкістю, знаходяться за межами просторово-часового континуума (ПЧК) цього тіла. При цьому порожній власний простір самообмежується горизонтом видимості. І більш того, неоднако-вість релятивістських скорочень розмірів та релятивістських сповільнень часу в різних точках власного простору, що обумовлена нерівністю швидкостей цих точок, призводить до виникнення додаткових відповідно кривини та фізичної неоднорідності власного простору тіла, що самостискається.

Простори, в яких же відбувається самостискання речовини або розширювання космічного простору, не мають всього цього і, навпаки, можуть бути безмежними та нескінченно великими. Тому, при розширюванні космічного простору відносно ре-човини горизонтом видимості буде обмежений простір СВ Вейля. При самостисканні ж речовини в космічному просторі (як тут припускається), навпаки, горизонтом видимості буде обмежений простір супутньої цій речовині СВ. При цьому в умовно порожньому просторі тіла, що самостискається, а саме, в його дальніх зонах, точки яких рухаються в СВ Вейля з надсвітловими швидкостями, немає фізичних тіл, які б могли захоплюватися цим простором. Навпаки, всі астрономічні об’єкти, що умовно нерухомі в СВ Вейля, захоплюються космічним простором, який розширюється. І на як завгодно великих відстанях від спостерігача вони можуть рухатись, згідно з зале-жністю Хаббла, з як завгодно великими швидкостями. Однак, швидкість фізичного об’єкта не може перевищувати швидкість світла в точці, де він знаходиться. Тому, на як завгодно великих відстанях від спостерігача невласні значення швидкості світла також мають бути як завгодно великими. Це, однак, не випливає з рівнянь гравітаці-йного поля загальної теорії відносності (ЗТВ). У іншому ж випадку має бути скінченним власний простір спостерігача. А це є можливим як у випадку Фрідманової сингулярної моделі, в якій розширювання Всесвіту має скінченне минуле, так і у випадку наявності горизонту видимості у власному просторі речовини. При без початковому існуванню Всесвіту (що не допускає наявності космологічної сингулярності) немає інших відомих фізичних механізмів, які б формували горизонт видимості власного простору будь-якого астрономічного тіла, крім релятивістського скорочення розмірів та релятивістського сповільнення часу. Тому, явище розширювання вічного Всесвіту може бути обумовлено лише калібрувальним процесом еволюційного самостискання речовини в абсолютному просторі.

Таке калібрувальне (для власного спостерігача) самостискання речовини, яке проявляється у релятивістському скороченні розмірів тіла, що рухається, було вперше визнане фізично реальним у спеціальній теорії відносності. У ЗТВ воно спричинене впливом гравітаційного поля на речовину й може бути доволі значним при релятивістському гравітаційному колапсі зірки. Але, якщо при переміщенні  речовини вздовж ліній напруженості гравітаційного поля відбувається калібрувальне само-деформування її в абсолютному просторі, то тоді чому воно не може бути можливим і при „переміщанні” тіла лише у часі? Адже, завдяки об’єднанню простору і часу в єдиний ПЧК (чотиривимірний простір-час Мінковського) координатний час у ЗТВ є рівноцінним просторовим координатам. Тому, гравітаційне поле може розглядатися і як прояви запізнювання у часі процесу калібрувального самостискання речовини в точках більш віддалених від центра астрономічного тіла та впливу речовини на властивості фізичного вакууму через негативний зворотній зв’язок. Цей зв’язок здійснюється шляхом змін власних значень як об’ємів молекул, так і густин енергії та ентальпії речовини. На ранніх стадіях еволюції Всесвіту, коли весь його простір був заповненим речовиною, власні значення об’ємів молекул поступово збільшувались, а власні значення густин енергії та ентальпії речовини постійно зменшувались. Те ж саме має місце і у випадку просування від центру астрономічного тіла до його зовнішньої поверхні, тобто у випадку просування у просторі, а не в часі.

Леметром [5] і, незалежно, Робертсоном [6] було знайдено спеціальне перетворення координат. За допомогою цього перетворення можна перейти від супутньої речовині жорсткої СВ до несупутньої СВ, в якій розміри як макро- так і мікрооб’єктів речовини тіла взаємно пропорційно змінюються у часі.  Час  відлічується в СВ Вейля за метрично однорідною шкалою, за якою швидкість квазірівноважних фізичних процесів в речовині не змінюється, невважаючи на поступове зменшення відстані взаємодії між її елементарними частинками. Тому то він і розглядається нами надалі як космологічний час. Час   відлічується в СВ Вейля за фізично однорідною шкалою [8,9], яка не є метрично відкаліброваною, але гарантує сталість швидкості світла  і енергії фотонів у проце-сі розповсюдження світла. Тому, ця шкала (як і шкала довжини в СВ Вейля) потре-бує безперервного перенормування. Завдяки такому перенормуванню цієї шкали часу момент уявної сингулярності (момент самостискання речовини до нульових розмірів) „очікується” за нею завжди через один і той самий скінчений проміжок часу, незалежно від тривалості часу, що пройшов. Тому, насправді, цей мо-мент часу завжди є недосяжним. А це і означає нездійсненність такої сингулярності.

У відповідності до цього швидкості радіального руху не тільки макрочастинок речовини, а і всіх точок умовно порожнього власного простору тіла, що калібрувально самостискається, в СВ Вейля визначаються за метрично однорідною шкалою часу залежністю Хаббла (3).

і, отже, не залежать від параметрів рівнянь гравітаційного поля [9]. Ураховуючи релятивістське сповільнення часу, невласні значення швидкості світла в СВ тіла, що еволюційно самостискається, і в СВ Вейля  будуть пов’язані між собою залежністю (4).                                  

Фронт власного часу  фізичного тіла відповідає одночасним (коли власний час неоднорідний – співпадаючим [8,10]) подіям і розповсюджується у власній СВ тіла принципово миттєво . В СВ Вейля цей фронт буде розповсюджуватись, як випливає з перетворень Лоренца для швидкостей, зі скінченною швидкістю.

Ця швидкість не перевищує швидкості світла  у кожній точці власного простору тіла, на якому розміщується спостерігач, і на нерухомому горизонті видимості  умовно порожнього простору так само, як і швидкість світла, дорівнює нулю.

Після інтегрування (11) ми отримаємо формулу для різниці між космологічними віками подій, які одночасні в СВ тіла, що еволюційно самостискається, в довільних точках та умовно порожнього власного простору цього тіла.

Згідно з (12), за будь-яких значень маси тіла, події в точках горизонту видимості власного простору цього тіла мали місце в космологічному часі в нескінченно далекому минулому. І отже, горизонт видимості будь-якого тіла, що еволюційно самостискається, як і було показано в [8,9], охоплює весь нескінченний абсолютний простір. Більше велика концентрація астрономічних об’єктів біля горизонту видимості, що обумовлена цим, і скінченність власного простору фізичного тіла, однак, не виявляються в процесі астрономічних спостережень. Це пов’язано з визначенням відстаней до далеких зірок за їх світністю, виходячи з припущення про ізотропність їх яскравості (що справедливо, звичайно, для евклідова абсолютного простору, а не для власного простору речовини, яке має кривину), і безпосередньо за їх концентрацією в певному тілесному куті. І отже, фактично визначаються не метричні радіальні відстані  до далеких об’єктів у скінченному неевклідовому метричному власному просторі тіла, з поверхні якого ведеться спостереження, а радіальні відстані (які безперервно перенормовуються)  до цих об’єктів у нескінченному евклідовому абсолютному просторі.

Одночасність у СВ речовини нескінченно далекого минулого на горизонті видимості (коли відстані між взаємодіючими елементарними частинками проторечо-вини в абсолютному просторі були як завгодно великими) з кожною конкретною подією в будь-якій точці власного простору речовини спричинює скінченність метричної відстані у власному просторі до його горизонту видимості. Охоплення ж горизонтом видимості всього нескінченного абсолютного простору як раз і пояснює неможливість досягнення випромінюванням цього горизонту або приходу випромінювання від горизонту до спостерігача за як завгодно великий, але скінченний, інтервал часу.

Якщо горизонт видимості власного простору речовини фактично є псевдогори-зонтом минулого, то сфера Шварцшильда, згідно з (12) і (13), є псевдогоризонтом майбутнього речовини. Події, які відбуваються на цій сфері, є одночасними в СВ фізичного тіла з кожною подією на поверхні і в будь-яких інших точках цього тіла. Тому, вони можуть мати місце в космологічному часі лише в нескінченно далекому майбутньому. Всередині „фіктивної” сфери Шварцшильда немає нічого на той „момент” космологічного часу, а отже, і в будь-який момент власного часу фізичного тіла. Це обумовлено принциповим збереженням скінченних власних значень розмірів речовини, коли її розміри є як завгодно великими або як завгодно малими (гіпотетично умовно „нульовими” в нескінченно далекому майбутньому) в абсолютному просторі. Тут прослідкується наявність негативного зворотного зв’язку між власним значенням розміру (вихідний параметр, що стабілізується) і одиницею довжини, яка визначається в абсолютному просторі за матеріальним еталоном довжини. Цей зворотній зв’язок перешкоджає катастрофічному зменшенню не тільки власних розмірів астрономічних тіл, що остигають, але й швидкостей фізичних процесів в їх речовині (що можливо через зменшення абсолютного значення швидкості світла) і, тим самим, гарантує стійке існування речовини. До того ж він є відповідальним за самоутворення та стійке існування і спіральнохвильових структурних елементів (елементарних частинок речовини) в фізичному вакуумі, що калібрувально еволюціонує (старіє) і в СВ Вейля є дисипативним середовищем. Аналогічні явища мають місце в термодинаміці (принцип Ле Шательє – Брауна), в електромагнітних явищах (правило Ленца) і в процесі руху (релятивістське скорочення довжини [10,11]). Характер будь-якого фізичного закону або явища визначається наявністю явних та неявних (принципово схованих від спостерігання) негативних зворотних зв’язків, що утворилися між параметрами і характеристиками речовини в процесі її самоорганізування і направлені на підтримку стійкості фазового стану речовини, який встановився. Виявлення глобальної топології прямих і зворотних зв’язків між параметрами та характеристиками речовини і є першорядною задачею фізики.

Усі аргументи, що наведені тут, підтверджують принципову неможливість скінченності космологічного віку Всесвіту як в минулому, так і в майбутньому. А отже, вони вказують і на неможливість як зародження „з нічого” так і розширювання „у нікуди” Всесвіту. Концепція Великого Вибуху Всесвіту базується на використанні у космології замість метрично однорідної шкали експоненційної шкали космологічного часу, яка потребує безперервного пропорційного перенормування всіх проміжків часу і є інверсною фізично однорідній шкалі часу в СВ Вейля. Якщо за останньою в будь-який момент часу  сингулярність буде “здійснена” в майбутньому через один і той самий інтервал часу, то за нею в будь-який момент часу  сингулярність віддалена від теперішнього в минуле на такий же інтервал часу, інваріантний тільки завдяки його безперервному перенормуванню. Внаслідок цього, така концепція підмінює нескінченно довгий еволюційний розвиток Всесвіту революційною подією, яка мала місце „невідомо де і в чому”. Відмова від неї, однак, не заперечує можливості гарячого стану речовини Всесвіту в минулому та інших результатів у дослідженні цієї еволюції, що отримані космологією. Вона потребує лише деякого переосмислення цих результатів. До того ж, ця відмова приводить лише до метричних трансформацій ПЧК, які не впливають на послідовність причин і наслідків в протіканні еволюційних процесів.

Згідно з фізичними уявленнями, що наведені тут, експоненційне сповільнення всіх фізичних процесів передбачається за шкалою часу, яка використовується зараз у космології. Тим самим, також передбачається експоненційне сповільнення самостискання речовини в абсолютному просторі Ньютона – Вейля. А це рівнозначно експо-ненційно швидкому розширюванню Всесвіту в супутній речовині СВ. Тому, ці фізичні уявлення добре узгоджуються з інфляційною космологією [12], що ґрунтується на сценарії роздування Всесвіту. Невважаючи на це, використання метрично неодно-рідної експоненційної шкали часу в космології в більшості випадків може бути доцільним. Це аналогічно до доцільності використання іноді в фізиці теж метрично неоднорідної логарифмічної шкали часу. При цьому, однак, необхідно пам’ятати про фіктивність космологічної сингулярності, що породжується в даному випадку.

 

Orphus

© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ПРО-МОЖЛИВІСТЬ-НЕЗДІЙСНЕННОСТІ-КОСМОЛОГІЧНОЇ-СИНГУЛЯРНОСТІ-В-ЗАГАЛЬНІЙ-ТЕОРІЇ-ВІДНОСНОСТІ

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Павло ДаныльченкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/pavlovin

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

П.І. ДАНИЛЬЧЕНКО, ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 04.04.2019. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ПРО-МОЖЛИВІСТЬ-НЕЗДІЙСНЕННОСТІ-КОСМОЛОГІЧНОЇ-СИНГУЛЯРНОСТІ-В-ЗАГАЛЬНІЙ-ТЕОРІЇ-ВІДНОСНОСТІ (date of access: 13.12.2019).

Found source (search robot):


Publication author(s) - П.І. ДАНИЛЬЧЕНКО:

П.І. ДАНИЛЬЧЕНКО → other publications, search: Libmonster UkraineLibmonster WorldGoogleYandex

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Rating
0 votes

Related Articles
Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.
252 days ago · From Павло Даныльченко

Libmonster, International Network:

Actual publications:

LATEST FILES FRESH UPLOADS!
 

Actual publications:

Latest ARTICLES:

Latest BOOKS:

Actual publications:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
ПРО МОЖЛИВІСТЬ НЕЗДІЙСНЕННОСТІ КОСМОЛОГІЧНОЇ СИНГУЛЯРНОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ
 

Contacts
Watch out for new publications:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2019, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Portugal Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones