ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
Attached Files
21 days ago
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ



Permanent address of the file on Libmonster server:

Permanent document address (direct link to the file):

https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11250/3490

Upload date:

06.04.2019

Back link to this page for scientific work (for citations):

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 06.04.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11250/3490 (date of access: 26.04.2019 )

No viruses! Tested by Libmonster.
© http://elibrary.com.ua
21 days ago
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ



Permanent address of the file on Libmonster server:

Permanent document address (direct link to the file):

https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11250/3491

Upload date:

06.04.2019

Back link to this page for scientific work (for citations):

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 06.04.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11250/3491 (date of access: 26.04.2019 )

No viruses! Tested by Libmonster.
© http://elibrary.com.ua

share the publication with friends & colleagues

 FOUNDATIONS OF RELATIVISTIC GRAVITHERMODYNAMICS

Pavlo DANYLCHENKO

SPE “GeoSystem”,

Gravitational field is the field of spatial inhomogeneity of thermodynamic state of dense matter of compact astronomical objects, as well as of arbitrary rarefied gas-dust matter of space vacuum. Gravitational field is not an independent form of matter. Bodies free fall in gravitational field – is an original realization of tendency of the whole gravitationally bonded inhomogeneous matter to the minimums of the integral values of enthalpy and Gibbs energy. Bodies that fall independently accelerate in spatially inhomogeneous cosmosphere or atmosphere. Such bodies transform their continuously released intra-atomic energy into kinetic energy.

Keywords: thermodynamics, gravity, General Relativity, Special Relativity, vacuum, Gibbs energy, field.

1. ВСТУП

Термодинамічні стани речовини, що розглядаються у загальній теорії відносності (ЗТВ), є самонаведеними речовиною просторово неоднорідними її станами. Це пов’язується з наявністю у речовині гравітаційного поля, що відповідає за просторову неоднорідність темпів відбування внутріатомних фізичних процесів у ній а, отож, і наводить не тільки кривину, а і фізичну неоднорідність власного простору речовини [1; 2]. В жорстких системах відліку просторових координат та часу (СВ) ця фізична неоднорідність простору проявляється у вигляді неоднаковості в різних його точках координатної швидкості світла [3] в одній і тій же однорідній речовині. Збільшення координатної швидкості світла разом з віддалянням від компактної речовини астрономічного тіла може розглядатися як наслідок поступової зміни термодинамічних параметрів навколишньої атмосфери чи космосфери. Тоді просторові розподіли координатної швидкості світла, що задаються гравітаційним полем, строго будуть відповідати конкретним просторово неоднорідним термодинамічним станам речовини.

Доповнення в ЗТВ будь-яких двох взаємно незалежних термодинамічних параметрів третім незалежним параметром – координатною швидкістю світла забезпечує лише умовну несуперечність цієї теорії об’єктивній реальності. Бо ж розв’язки рівнянь гравітаційного поля для будь-яких скупчень гравітаційно зв’язаної речовини завжди розглядаються в умовно порожньому Всесвіті. Однак, насправді ж, Всесвіт не є порожнім. І, як показує спільний розв’язок рівнянь гравітаційного поля та рівнянь термодинаміки для ідеальної рідини [4], значення координатної швидкості світла насправді є не вакуумними, а гравібаричними значеннями. Вони визначаються значеннями термодинамічних параметрів ідеальної рідини з точністю до калібрувального коефіцієнта, лише який і може розглядатися як вакуумне значення координатної швидкості світла. При наявності, як механічної, так і теплової рівноваги у речовині це вакуумне значення координатної швидкості світла однакове в межах усієї однорідної речовини, що самоутворила свій просторово неоднорідний рівноважний стан та відповідне йому гравітаційне поле [4]. Це дозволяє розглядати його як калібрувальний параметр, принципово неспостережливий, як у квантових власних СВ речовини, так і у світі людей. Умовно порожній простір, що оточує таку компактну речовину насправді ж порожнім не є. Навіть самий високий космічний вакуум треба розглядати як надзвичайно сильно розріджену газо-пилову некогерентну речовину, що підкорюється законам термодинаміки аналогічно ідеальному газу невзаємодіючих молекул. Між самостисненою завдяки гравітації компактною речовиною та навколишньою як завгодно сильно розрідженою речовиною космосфери завжди самоутворюється термодинамічна квазірівновага. Тому вакуумне значення швидкості світла в цій розрідженій речовині не може відрізнятися від вакуумного значення швидкості світла в заповненому компактною речовиною просторі. І, отож, воно повинно бути однаковим і в усьому квазіоднорідному Всесвіті. Таким чином, вакуумне значення швидкості світла, що є калібрувальним параметром, необхідно прийняти строго рівним сталій швидкості світла с у всьому просторі, заповненому будь-якою речовиною, що перебуває у квазірівноважному стані. І тоді наявність у точках простору з різними значеннями гравітаційного потенціалу і різних темпів плину квантового часу буде викликана лише неоднаковістю в них термодинамічних параметрів речовини, що заповнює весь цей простір.

Відповідно до всього цього гравітаційне зміщення спектру емісійного випромінювання до червоної області довжин хвиль може бути лише у речовин, що мають нежорсткі власні СВ і, у тому числі, у речовин невільно падаючих тіл та у речовин, що перебувають у нерівноважних термодинамічних станах. І воно є наслідком просторової неоднорідності, як взаємно неурівноважених впливів на частоту емісійного випромінювання змін екстенсивних та інтенсивних термодинамічних параметрів цих випромінюючих речовин, так і швидкостей взаємного переміщування їх молекул. У рівноважних же термодинамічних станах речовини змінювання її термодинамічних параметрів призводять до змін лише частоти квантових взаємодій у її атомах і практично не впливають на значення частот емісійних випромінювань. Бо частоти емісійних випромінювань визначуються лише різницями енергетичних (квантових) рівнів, значення яких в атомах не змінюються у квазірівноважних термодинамічних процесах. Все це підтверджується відсутністю гравітаційного розмиття спектральних ліній у збуджених атомів холодного розрідженого галактичного середовища навіть при значеннях їх головних квантових чисел  ().

Аналіз розв’язків рівнянь гравітаційного поля ЗТВ [4; 5] указує на термодинамічну природу більшості гравітаційних ефектів. За виключенням кривини власного простору речовини всі інші гравітаційні явища, насправді, є строго термодинамічними. Наприклад, як потяг більш щільних тіл до центру тяжіння, так і потяг тіл, що менш щільні, ніж навколишнє середовище, навпаки, від центру тяжіння обумовлені потягом усієї системи (що складається з усіх тіл і навколишнього середовища) до стану з мінімумом сумарного значення їх ентальпії [4]. При наявності ж теплообміну до мінімуму прямує і сумарне значення енергії Гіббса, в той час як сумарне значення ентропії, навпаки, прямує до максимуму. З іншого ж боку наявність тиску у ідеальному газі та в будь-якій іншій некогерентній речовині не викликана міжмолекулярною електромагнітною взаємодією і, отож, сам цей тиск має лише гравітаційну природу. Таким чином, фізичні явища та властивості речовини, що розглядаються термодинамікою і теоріями тяжіння феноменологічно по-різному, ґрунтуються на єдиній фундаментальній природі елементарних частинок речовини [1; 6].

Якщо у класичній фізиці потенційна енергія гравітаційного поля є чимось зовнішнім для речовини, то в ЗТВ вона вже міститься у самій речовині. Бо ж вільне падіння тіла є рухом за інерцією. У кінетичну енергію його руху переходить вивільнена потенційна енергія внутріатомних зв’язків – енергія електрон-ядерної та внутріядерних взаємодій в атомах речовини падаючого тіла, а також енергії самих елементарних частинок, що утворюють ці атоми. Як випливає з сумісних розв’язків рівнянь гравітаційного поля та рівнянь термодинаміки [4; 6], усі показники, що визначують гравітаційні властивості речовини та явище розширювання Всесвіту, теж містяться у характеристиках речовини, а не є чимось побічним для неї.

 

2. ГРАВІТЕРМОДИНАМІЧНА СВ СВІТУ ЛЮДЕЙ

У класичній термодинаміці всі інтенсивні термодинамічні параметри речовини визначаються за допомогою вимірювання залежних від них екстенсивних параметрів самої цієї речовини або ж речовин вимірювальних приладів, що перебувають у механічній та тепловій рівновазі з нею. Так, наприклад, основним методом визначення температури речовини є вимірювання об’єму, який займає термометрична рідина. Тиск у речовині визначується за допомогою вимірювання викликаної ним пружної деформації певного елементу реєструвального приладу. Деформація ж, як і об’єм, є екстенсивним параметром. Це робить замкнену систему пар інтенсивних та екстенсивних термодинамічних параметрів, що доповнюють одне одного, самоузгодженою і забезпечує інваріантність інтенсивних термодинамічних параметрів речовини відносно перетворення часу. І, отож, інваріантні значення термодинамічних параметрів та характеристик нерухомої речовини, що використовуються у класичній термодинаміці, є самодостатніми і не потребують віднесення себе до будь-якої СВ. Їх можна віднести лише до певної системи врахування змін термодинамічних параметрів та характеристик речовини.

І, навпаки, саме на основі цієї системи врахування можливе формування глобальної СВ. Для того, щоб вона була не штучною, у природі повинні існувати явища, частота повторювання елементарних актів яких залежала б лише від абсолютної температури. Тоді відповідно до цієї частоти може бути лінійно відкалібрована шкала самої абсолютної температури. А на основі використання такого явища можливо буде реалізувати годинник, за допомогою якого можливими будуть порівняння темпів плину власного квантового часу різних речовин та аналіз їх залежностей від параметрів термодинамічних станів цих речовин.

І таке явище насправді існує. Це виявлені Віном залежність лише від абсолютної температури та пропорційність їй частоти електромагнітної хвилі, що відповідає максимуму спектральної густини рівноважного теплового випромінювання. Тому, насправді, у світі людей використовується єдиний термодинамічний, а не квантовий час, темп плину якого не є однаковим у різних речовин і залежить від їх термодинамічних станів. Квантові процеси в еталонних речовинах можливо лише задіяти для відліку цього часу завдяки стабільності їх темпів у ньому при незмінних значеннях температури T та тиску p. Або ж для цього можуть бути використані термодинамічно інваріантні квантові характеристики – різниці енергетичних рівнів  у атомах та відповідні їм частоти  емісійного випромінювання. Ці характеристики є незмінними у глобальній гравітермодинамічній СВ за умови збереження термодинамічної (механічної та теплової) рівноваги у випромінюючій речовині. У квантовій власній СВ випромінюючої речовини вони змінюються разом зі змінюванням її термодинамічних параметрів.

Таким чином, абсолютна температура є інтенсивним параметром, що характеризує рівень лише теплової внутрішньої енергії , до якої відноситься і потенційна енергія міжатомних та міжмолекулярних зв’язків у речовині. Інваріантність усіх термодинамічних параметрів та характеристик речовини відносно перетворення часу вказує на те, що всі вони повинні бути і релятивістські інваріантними. Тому температури фазових переходів повинні зоставатися внутрішніми властивостями і речовини, що рухається. А це означає, що зміна значень термодинамічних параметрів та характеристик речовини повинна не напряму, а лише посередньо відбиватися на зміні його інертної маси. І, отож, нехімічна внутрішня потенційна енергія міжатомних та міжмолекулярних зв’язків може переходити у кінетичну енергію лише хаотичного, а не спрямованого руху молекул речовини. Через це еквівалентною інертній масі m може бути не повна енергія  речовини, а лише інертна енергія , що дорівнює сумі внутрішніх енергій елементарних частинок та енергій  внутріатомних зв’язків та взаємодій. Внутрішня ж енергія U речовини аналогічно її кінетичній енергії та енергії електромагнітного випромінювання може розглядатися як уже вивільнена частина внутріатомної енергії.

У класичній термодинаміці вважається, що енергія елементарних частинок речовини та енергія їх внутріатомних зв’язків у термодинамічних процесах не змінюються. Насправді ж це не зовсім так. При адіабатному зростанні тиску у газі частина його потенційної внутріатомної енергії переходить у потенційну енергію напруженого стану речовини утримуючого його балону [5]. Таке ж вивільнення частини цієї нетеплової внутрішньої енергії, що перетворюється в кінетичну енергію спрямованого руху, відбувається і при вільному падінні речовини у гравітаційному полі. Тому еквівалентна масі внутріатомна енергія теж повинна враховуватися в узагальнених диференційних рівняннях термодинаміки за допомогою якогось іншого аналогічного температурі мультиплікативного параметра – показника інтенсивності відбування у речовині квантових процесів.

Темп будь-якого квантового процесу внутріатомної взаємодії елементарних частинок речовини у глобальній гравітермодинамічній СВ можливо характеризувати відносним середньостатистичним значенням частоти цієї взаємодії [1; 5] . Воно дорівнює відношенню маси одного моля речовини до її значення, яке відповідає критичному рівноважному значенню  енергії Гіббса  речовини, що перебуває у критичному рівноважному стані. Самочинна зміна гравітермодинамічного стану когерентної речовини а, отож, і вільне її падіння можливі. і це супроводжується безперервним зменшенням її інертної маси спокою. Зменшення енергії Гіббса може супроводжуватися і звеличенням інертної маси іонізованої та насиченої випромінюванням некогерентної речовини (), наприклад, у процесі радіаційного нагрівання її. Зменшення ж інертної маси некогерентної речовини у процесі остигання її буде супроводжуватися, звичайно, не звеличенням, а зменшенням її енергії Гіббса. Релятивістські значення повної енергії  і узагальненої енергії Гіббса  речовини, що рухається зі швидкістю v, залежать від релятивістського сповільнення  плину її власного часу.

Гравітаційний потенціал є логарифмом  і тому може калібрувально перетворюватися. Змінювання значення  може бути пов’язане, як зі змінюванням гравібаричної швидкості світла  у речовині (альтернативної координатній швидкості світла ЗТВ), так і зі змінюванням внутрішнього (часового) масштабного фактору  речовини [5]. На відміну від просторово неоднорідного зовнішнього (просторового) масштабного фактору, що використовується у космології і є відповідальним за кривину власного простору речовини, внутрішній масштабний фактор  залежить від термодинамічного стану речовини і приймає неоднакові значення у різних речовин. Він характеризує відмінність наявного середньостатистичного значення відстані взаємодії  в атомах конкретної речовини від значення цієї відстані, що відповідає максимально можливому рівноважному значенню енергії Гіббса. Внутрішній масштабний фактор масштабно перетворює часу подібний інтервал і цим забезпечує тотожність його власному квантовому часу речовини.

Для визначення гравітаційних псевдосил не важливо який внесок у гравітаційний потенціал окремо надають умовна гравібарична швидкість світла  і внутрішній масштабний фактор . Однак від цього залежить вигляд лінійного елементу просторово-часового континууму (ПЧК) речовини, перетворення якого при перерозподілі цих внесків не є калібрувальним. У ЗТВ наявність внутрішнього масштабного фактору взагалі ігнорується, бо у якості гравітаційного потенціалу використовується функція лише від координатної швидкості світла. У власних просторах, що притаманні речовинам, зміни відстаней взаємодії принципово не спостерігаються у ЗТВ. А присутня у фоновому евклідовому просторі просторова неоднорідність значень цієї відстані у однорідної речовини (а, отож, і значень її зовнішнього масштабного фактору) призводить до кривини власного простору речовини. На відміну від гравітаційних потенціалів та зовнішніх масштабних факторів ЗТВ, гравітермодинамічні значення гравітаційних потенціалів та внутрішніх масштабних факторів не дорівнюють одне одному у різних контактуючих речовин. У всіх речовин взаємно рівними в одній і тій же мировій точці є лише просторові градієнти, як логарифмів частоти  квантової взаємодії, що тотожні напруженості гравітаційного поля в цій точці, так і логарифмів внутрішнього масштабного фактору .

При адіабатному зростанні тиску у газі розмір його квантового еталону довжини зменшуватися у СВ світу людей. Через це та через притаманну ЗТВ принципову неспостережливість змінюваності відстаней взаємодії елементарних частинок речовини, що визначують у ЗТВ розмір її квантового еталону довжини, буде збільшуватися відповідне цьому газу квантове значення метричної ємності балону, який вміщує його. Таким чином, завдяки наявності від’ємного зворотного зв’язку [2; 5] квантове метричне значення молярного об’єму газу буде зменшуватися не так швидко, як термодинамічне метричне значення його молярного об’єму. Таке гравітаційне скорочення розміру квантового еталону довжини, що відбувається на рівні елементарних частинок речовини, є аналогічним релятивістському скороченню розміру квантового еталону довжини уздовж напрямку руху речовини. У світі людей, однак, використовується не квантове, а термодинамічне метричне значення молярного об’єму речовини. Аналогічно квантовим часам, квантові і, взагалі, будь-які речовинні еталони довжини можливо використовувати у гравітермодинамічній СВ світу людей лише завдяки стабільності їх довжини при незмінних значеннях температури та тиску.

Завдяки досягненню енергією Гіббса мінімуму у рівноважному стану речовини змінювання її термодинамічних параметрів дуже слабо впливають на частоту квантових взаємодій неподалік від критичної точки функції, яка відповідає значенню енергії Гіббса речовини, що перебуває у нерівноважному стані. Однак зменшення у СВ світу людей квантового еталону довжини газу, що стискається, все ж таки не компенсується повністю зменшенням гравібаричної швидкості світла. Зменшення ж довжини хвилі випромінювання у газі, що квазірівноважно стискається, повністю компенсується зменшенням швидкості розповсюдження випромінювання. Це проявляється у практичній незалежності від термодинамічних параметрів речовини частот емісійного випромінювання. У нерівноважному ж стані іонізованого газу квазарів, що перебуває у сильному електромагнітному полі (дуже насичений випромінюванням), така повна компенсація відсутня. Завдяки анігіляції речовини та антиречовини [1; 4]  квазари розігріваються, на відміну від зірок, що остигають, і, тому, не стискаються, а розширюються. При цьому замість недокомпенсації гравітаційного зміщення спектру випромінювання відбувається термодинамічна перекомпенсація його, і як результат цього виникає не червоне, а блакитне гравітермодинамічне зміщення спектру. Таким чином, зменшення квантового еталону довжини, не компенсоване повністю зменшенням швидкості розповсюдження взаємодії , призводить до зростання у квазарів не лише частоти квантових взаємодій , а і частот емісійного випромінювання. І тому, разом зі зростанням тиску у космосфері при заглибленні у космологічне минуле повинні зростати, як внутріатомна енергія іонізованого розрідженого газу квазарів (), так і не доплерівські значення частот спектру його емісійного випромінювання. Завдяки наявності такого від’ємного зворотного зв’язку фактичне значення червоного зміщення спектру випромінювання квазарів є суттєво меншим ніж його теоретичне значення, що випливає з залежності Хаббла. З врахуванням цього потреби наявності у Всесвіті темної енергії не повинно бути.

Вочевидь, у рівняннях гравітаційного поля ЗТВ використовується не термодинамічне, а квантове метричне значення молярного об’єму речовини. І тому для переходу від квантових власних СВ речовини, що використовуються у ЗТВ, до гравітермодинамічної СВ світу людей додатково потрібне відповідне перетворення координат. Тільки у цьому випадку кривина власних просторів речовин буде визначатися лише просторово неоднорідним релятивістським скороченням радіальних відрізків та радіальним запізненням калібрувального еволюційного самостискання речовини у супутній Всесвіту СВ (гравіеволюційним «деформуванням» його елементарних частинок).

 

3. ВНУТРІШНІ СУПЕРЕЧНОСТІ У ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ ТА ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ВІД НЕЇ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ

До внутрішніх суперечностей у СТВ та у ЗТВ можливо віднести такі:

1. У СТВ декларується необхідність використання замість класичного абсолютного часу власного часу рухомої речовини, темп плину якого визначується швидкостями відбування у речовині квантових процесів. Однак насправді ж, використовується не квантовий годинник цієї речовини, а стандартний вакуумний годинник, темп ходу якого, на відміну від темпу ходу її квантового годинника, не залежить від тиску в ній. Тим самим не враховується вплив тиску в речовині на релятивістське сповільнення плину її власного часу. Не враховується вплив тиску в речовині також і на релятивістське скорочення координатних проміжків між його макрооб’єктами. Це призводить не тільки до непридатності перетворень приростів координат та часу СТВ для переходу від власної СВ речовини, що обертається, до СВ спостерігача обертання (парадокс Еренфеста), а і до певних проблем у ЗТВ.

2. У ЗТВ декларується формування власного ПЧК речовини безпосередньо самою речовиною. Всупереч цьому, значення компонент метричного тензору ПЧК вважаються незалежними від будь-яких властивостей речовини, що розміщується у конкретній точці простору. Тим самим, метричний тензор у цій точці для всіх можливих термодинамічних станів речовини встановлює однакові, а не калібрувально взаємно перетворюванні (як цього слід було б очікувати) значення гравітаційних потенціалів. Тому координатна швидкість світла, що використовується у ЗТВ, фактично є характеристикою не речовини, а форми її існування – простору, і може набувати будь-яких значень, що не відповідають термодинамічним параметрам речовини.

3. Дія гравітації на речовину, як і дія нерівномірного руху на неї, призводить не тільки до просторової неоднорідності темпу плину власного часу речовини, а і до неоднорідної деформації мікрооб’єктів речовини у фоновому евклідовому просторі [7] супутньої розширному Всесвіту СВ. У ЗТВ фактично діє принцип неспостережливості такої деформації у всіх власних СВ речовини. Однак у ній допускається виключення для релятивістського скорочення довжини, що розглядається як спостережливе у всіх не супутніх речовині СВ. Це призводить до скінченності власного простору речовини у розв’язку Шварцшильда рівнянь гравітаційного поля при ненульовому значенні космологічної сталої, а також до утворення чотирьох-імпульсу не енергією, а ентальпією речовини і до інших недоліків релятивістського узагальнення термодинаміки з лоренц-неінваріантним об’ємом [8].

4. Через ігнорування у ЗТВ змінюваності у термодинамічних процесах відстаней взаємодії елементарних частинок речовини, що визначують разом зі швидкістю розповсюдження взаємодії частоту взаємодії, рівняння гравітаційного поля ЗТВ відповідають квантовим власним СВ речовин, а не гравітермодинамічній СВ усіх речовин, якій відповідають рівняння термодинаміки. Це робить рівняння ЗТВ придатними лише для однорідної речовини.

Пріоритетність, як у СТВ, так і у ЗТВ вакуумної (координатної псевдовакуумної) швидкості світла по відношенню до істинної швидкості світла у речовині робить ці теорії більш відповідними принципово нереальним – виродженим, ніж реальним станам речовини [4; 5]. Строга незалежність, як релятивістського сповільнення плину часу, так і гравітаційного потенціалу (і взагалі самих інтегральних рівнянь гравітаційного поля у речовині) від конкретних значень будь-яких показників цієї речовини вказує на надмірну спрощеність СТВ та ЗТВ, яка призводить до примітивності відображення ними об’єктивної реальності. Пов’язана ж з простотою цих теорій їх «краса», насправді, не відповідає не настільки «прекрасній», як бажалося б, об’єктивній реальності.

Незважаючи на це, більшість вихідних положень та принципів СТВ і ЗТВ у релятивістській гравітермодинаміці збережена. Основними ж відмітними ознаками релятивістської гравітермодинаміки є такі її вихідні положення та принципи:

1. Фізичний вакуум це – не захоплива рухом суцільна (безструктурна) субстанція, що покоїться у супутній Всесвіту СВ. Елементарні частинки та електромагнітні хвилі є лише не механічними збудженими станами її [1].

2. Гравітермодинамічний стан речовини, є просторово неоднорідним середньостатистичним макростаном її. Він визначується статистичним розподілом ймовірностей різних колективних просторово-часових мікростанів (мікроскопічних станів Гіббса) усіх гравітаційно зв’язаних речовин. Дискретні змінювання колективного просторово-часового мікростану речовин відбуваються з частотою де Бройля, що відповідає сукупності всіх їх супутніх об’єктів, та розповсюджуються у вигляді квантів дії з надсвітловою фазовою швидкістю. У супутній речовині СВ це відбувається миттєво, бо фронт кванту дії є тотожним фронту розповсюдження чергової миті власного часу рухливої речовини у СВ спостерігача її руху.

3. Перенесення з надсвітловою швидкістю фазових змін, як колективного просторово-часового мікростану речовини, так і напруженості гравіінерційного (усувного перетворенням координат гравітаційного) поля не супроводжується розповсюдженням змін електричної та магнітної напруженостей у ньому а, отож, і перенесенням енергії [9]. До наповнення речовини перенесеною зі звуковою швидкістю зовнішньою енергією у кінетичну енергію спрямованого руху перетворюється її вивільнена внутріатомна енергія. Тому, незважаючи на змінювання швидкості свого руху, речовина у цей проміжок часу рухається за інерцією. Фактично відбувається її вільне «падіння» у гравіінерційному полі.

4. Будь-яку як завгодно сильно розріджену речовину космічного вакууму треба розглядати як некогерентну матерію, що підлягає законам термодинаміки аналогічно ідеальному газу невзаємодіючих молекул [5]. З врахуванням цього, а також внаслідок принципової недосяжності у газо-пиловій речовині космосфери нульового значення тиску ігнорування поступового зменшення тиску у космічному вакуумі разом з віддалянням від компактної речовини принципово недопустимо. А, отож, вакуумні розв’язки рівнянь гравітаційного поля є безглуздими.

5. На відміну від швидкості розповсюдження електромагнітних хвиль у речовині умовна гравібарична швидкість світла, що є альтернативною координатній швидкості світла ЗТВ, не залежить від частоти цих хвиль. А її значення однакове у прямому та у зворотному напрямках при розповсюдженні випромінювання вздовж напрямку руху речовини. Це забезпечується наведенням рухом релятивістських змін показника заломлення рухомої речовини, що призводять до неоднаковості значень поздовжньої та поперечної гравібаричних складових його. Наявні значення поздовжньої та поперечної складових показника заломлення гарантують відповідність релятивістських значень поздовжньої та поперечної складових гравібаричної швидкості світла не вакуумним узагальненим релятивістським перетворенням просторових координат, часу та швидкостей [10].

6. Перетворення просторових координат і часу СТВ є вакуумним виродженням узагальнених релятивістських перетворень [10]. Релятивістське скорочення «координатних проміжків» залежить не лише від швидкості руху речовини, а і від тиску у ній. Через виникнення у речовині, що нерівномірно спрямовано рухається, або ж обертається, гравіінерційного поля принципово неспостережливе релятивістське деформування речовини насправді є гравітаційно-кінематичним. Гравітаційно-кінематичним є і релятивістське сповільнення плину часу у рухомій речовині. Гравіінерційне поле може лише умовно розглядатися як усувне. Бо ж при перетворенні координат відповідні йому просторові неоднорідності термодинамічного стану та спостережуваної (нерелятивістської) деформації рухомої речовини насправді не усуваються. Окреме ж врахування впливу на просторову неоднорідність термодинамічного стану речовини усувного і неусувного гравітаційних полів не можливе. Тому у загальному випадку і не можливо розкласти гравітаційно-релятивістське сповільнення відбування фізичних процесів у речовині на мультиплікативні складові, що відповідали б окремо неусувному (зовнішньому) і усувному гравітаційним полям а, отож, і сугубо кінематичному впливу.

7. Власні простори речовин принципово є метрично однорідними (ізометричними). У них не спостерігаються, як гравітаційні, так и релятивістські скорочення розмірів (еталонів довжини) та молярних об’ємів. Замість цих скорочень спостерігаються відповідно гравітаційна кривина та супутня рухомому об’єкту кінематична кривина власного простору спостерігача руху. Тому, релятивістські перетворення СТВ є перетвореннями приростів лише координат, а не метричних відрізків [8].

8. Коваріантність відносно перетворень координат рівнянь руху та стану речовини (і взагалі більшості законів природи) має місце лише для просторів гравітермодинамічних СВ речовин, тобто тільки для просторів, у яких не спостерігаються деформації речовин, що викликані лише релятивістськими та гравіеволюційними «деформаціями» їх елементарних частинок. У фоновому евклідовому просторі [7] супутньої Всесвіту СВ (лише в якому Всесвіт і може бути однорідним) такі деформації є спостережними. Для квантових власних СВ речовин, у яких принципово неспостережливими є не тільки еволюційні, а і гравітермодинамічні «деформації» його елементарних частинок (зміни відстаней їх взаємодії), потрібне інше формулювання більшості законів природи, а також відповідне йому перетворення, як інтенсивних, так і екстенсивних параметрів та характеристик речовини а, можливо, і інший вигляд рівнянь, що встановлюють взаємозв’язки поміж ними.

9. Усі термодинамічні параметри та характеристики речовини є принципово інваріантними відносно релятивістських перетворень координат. І, отож, температури фазових переходів є внутрішніми властивостями речовин не лише тіл, що перебувають у спокої, а і тіл, що рухаються.

10. За наявність тяжіння відповідальна просторова неоднорідність гравітермодинамічного стану всієї гравітаційно зв’язаної речовини (і у тому числі і як завгодно сильно розрідженої некогерентної речовини космосфери). В однорідній речовині вона проявляється у вигляді певного просторового розподілу енергії Гіббса речовини та відповідного цій енергії умовного інтенсивного параметра – відносного середньостатистичного значення частоти внутріатомних взаємодій. Тому гравітаційне поле фактично є полем просторової неоднорідності термодинамічного стану речовини і не може бути будь-якою самостійною формою матерії. Воно виникло завдяки самоутворенню всіма взаємно супутніми речовинами свого колективного макростану, що відповідає мінімуму сумарного значення їх енергії Гіббса.

11. Як і у класичній термодинаміці, у релятивістській гравітермодинаміці всі характеристичні функції (потенціали) речовини, що зазнає дії лише всебічного тиску та перебуває у стані, як механічної, так і теплової рівноваги, визначуються лише двома взаємно незалежними параметрами [5] (у ЗТВ ж їх три, бо припускається можливість відповідності однаковим термодинамічним станам визначеної речовини не строго конкретних, а різних значень координатної швидкості світла у астрономічних об’єктів з різною масою). Тому рівняння гравітаційного поля визначують для всіх речовин лише однакові градієнти логарифмів відносної частоти внутріатомних (квантових) взаємодій. Самі ж значення цієї частоти не однакові у різних речовин і однозначно визначуються значеннями енергії Гіббса та відповідними їй константами речовин.

12. Падіння тіл у гравітаційному полі це – своєрідна реалізація потягу всіх гравітаційно зв’язаних речовин до досягнення ними мінімуму інтегрального значення енергії Гіббса. Падаючі тіла самостійно розганяються у просторово неоднорідному середовищі, безперервно перетворюючи свою звільнену внутріатомну енергію у кінетичну.

13. При вільному падінні речовини наведене її квазігіперболічним рухом усувне гравітаційне (гравіінерційне) поле повністю компенсує зовнішнє гравітаційне поле. І, тому, більш густі частинки принципово не можуть обігнати менш густі частинки некогерентної речовини. Тиск же в ній, як і відносна частота внутріатомних взаємодій, є просторово однорідним, що і проявляється у вигляді стану невагомості. Вільне падіння може бути рухом речовини строго за інерцією лише у гіпотетичному абсолютному вакуумі. Тому падіння речовини, як у атмосфері, так і у космосфері є лише майже інерційним рухом.

14. Інертній масі еквівалентна не повна енергія речовини, а лише її інертна енергія, що дорівнює сумі енергій її елементарних частинок та енергій внутріатомних їх зв’язків і взаємодій. Тому не здійснююча роботу гравітаційна сила дорівнює добутку гамільтоніану лише інертної енергії речовини та градієнту логарифму відносної частоти внутріатомних взаємодій. Аналогічно, і даламберова сила інерції дорівнює добутку гамільтоніану інертної енергії речовини та похідної вздовж пройденого шляху від логарифму релятивістського сповільнення плину часу. А, отож, доказ взаємної рівності гравітаційної і інертної мас речовин не потрібен.

15. На відміну від декларованого ЗТВ гравітаційного зміщення спектру випромінювання, гравітермодинамічне зміщення спектру випромінювання виникає лише у речовин, що мають нежорсткі власні СВ, і, у тому числі, у речовин невільно падаючих тіл та у речовин, що перебувають у нерівноважних термодинамічних станах. І воно може бути не тільки червоним, а і блакитним. За умови ж рівноважних змінювань термодинамічних параметрів речовини відбувається лише перерозподіл внутріатомної енергії поміж стабільними енергетичними рівнями, що відповідають незмінному спектру емісійного випромінювання її атомів.

4. ВИСНОВКИ

Гравітаційне поле є полем просторової неоднорідності термодинамічного стану речовини і не є будь-якою самостійною формою матерії. Воно принципово не може існувати без речовини а, отож, і не може володіти власною енергією та власним імпульсом, які були б відмінними від енергії чи імпульсу речовини, що утворила це поле. Тому-то і не потрібне у ЗТВ збереження сум значень енергії-імпульсу та моменту кількості руху речовини і гравітаційного поля, разом узятих. Усі зв’язки та взаємодії між структурними елементами речовини, хоч істотно і відмінні один від одного, але все ж таки мають одну і ту ж електромагнітну природу [1; 6]. І, отож, гравітаційне поле за своїми властивостями і не може бути повністю подібним до електромагнітного поля. Природа не терпить одноманітності. На кожному новому ієрархічному рівні самоорганізації об’єктів речовини вона використовує нові форми зв’язків та взаємодій між їх структурними елементами. Хоч, звичайно ж, усі ці форми багато в чому подібні одна одній, бо грунтуються на одних і тих же законах та принципах доцільності. Основою гравітаційних, як і інших термодинамічних властивостей речовини, є статистичні закономірності, що забезпечують відповідність рівнянь гравітермодинамічного стану речовини варіаційним принципам а, отож, і принципу Ле Шательє-Брауна. Сили тяжіння за своєю сутністю є строго термодинамічними псевдосилами, що понукають усі об’єкти речовини прагнути досягання просторово неоднорідних колективних рівноважних станів з мінімумом сумарної енергії Гіббса всіх гравітаційно зв’язаних речовин. Тому рівняння гравітаційного поля ЗТВ фактично є релятивістськими рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини, що калібрувально еволюціонує (рівняннями гравітермодинаміки) [5]. И, отож, гравітація – це лише своєрідна проява електромагнітної природи речовини на відповідному їй ієрархічному рівні самоорганізації об’єктів речовини. І тому не може бути ніяких гравітонів та гравітаційних хвиль, що у просторі переносять енергію (якщо ж, звичайно, не розглядати саму речовину, що рухається, в якості цих хвиль).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Данильченко, П. у зб. Калибровочно-эволюционная интерпретация СТО и ОТО (КЭИТО), – Вінниця: О. Власюк, 2004, с. 35; – Вінниця: Нова книга, 2008, с. 45, E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Possibilities_Rus.html.
  2. Данильченко, П. Основы калибровочно-эволюционной теории Мироздания, – Вінниця, 1994, – К.: НіТ, 2005, E-print archives, http://n-t.org/tp/ns/ke.htm; – Вінниця, 2006, E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Osnovy_Rus.html.
  3. Мёллер, К. Теория относительности, – М.: Атомиздат, 1975.
  4. Данильченко, П. І. у зб. Тез. докл. XII-й Рос. гравит. конф., ред. Ю. Г. Игнатьев, РГО, – Казань, 2005, с. 39; у зб. Введение в релятивистскую гравитермодинамику (ВРГ), – Вінниця: Нова книга, 2008, с. 4; E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/UnitedSolution_Rus.html.
  5. Данильченко, П. у зб., ВРГ, – Вінниця: Нова книга, 2008, с. 19, E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/UnitedNature.html.
  6. Данильченко, П. І. у зб. Матеріали Міжнар. наук. конф. “Д. Д. Іваненко – видатний фізик-теоретик, педагог”, ред. А. П. Руденко, – Полтава: ПДПУ, 2004, с. 44, E-print: http://www.sciteclibrary.ru/rus/catalog/pages/8276.html.
  7. Зельдович, Я. Б., Грищук, Л. П. УФН 155, 517, 1988.
  8. Данильченко, П. у зб. ВРГ, – Вінниця: Нова книга, 2008, с. 60; E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/RelativisticGeneralization_Rus.html.
  9. Данильченко П. КЭИТО. Вінниця: О. Власюк, 2004, с. 3; – Вінниця: Нова книга, 2008, с. 3, E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Nature_Rus.html.
  10. Данильченко, П. І. у зб. Матеріали всеукр. семінару з теоретич. та математич. фізики до 80-річча проф. А. В. Свідзинського, ТМФ’2009, – Луцьк: Вид. Волин. унів. «Вежа», 2009, с. 79.

Orphus

© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ОСНОВИ-РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ-ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Павло ДаныльченкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/pavlovin

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

Павло Данильченко, ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 06.04.2019. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ОСНОВИ-РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ-ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (date of access: 26.04.2019).

Found source (search robot):


Publication author(s) - Павло Данильченко:

Павло Данильченко → other publications, search: Libmonster RussiaLibmonster WorldGoogleYandex

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Rating
0 votes

Related Articles
Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.
33 days ago · From Павло Даныльченко
Показано, что преобразования Лоренца соответствуют калибровочности (принципиальной ненаблюдаемости) воздействия на вещество его равномерного движения и, на самом деле, являются преобразованиями приращений лишь координат, а не метрических отрезков. Эта калибровочность воздействия движения обусловлена взаимозависимостью и взаимной определимостью скорости распространения взаимодействия между элементарными частицами вещества и темпом течения собственного времени вещества. Необходимость перехода от приращений координат к приращениям метрических отрезков обусловлена ковариантностью физических законов относительно преобразований координат и времени лишь в собственных пространствах, в которых принципиально не наблюдается, как гравитационная, так и релятивистская деформация вещества на уровне его элементарных частиц. Поэтому вместо релятивистского сокращения длины движущегося тела имеют место сопутствующие ему кинематическая кривизна а, следовательно, и анизотропия заполненного движущимся веществом участка собственного пространства наблюдателя этого движения.
60 days ago · From Павло Даныльченко
Показаны синхронность изменению скорости движения и непрерывное самоподдерживание без действия каких-либо сил релятивистского сокращения длины тела. Такое инерциальное изобарное самосжатие вещества сопровождается распространением изменений напряженностей поля сил инерции вместе с фронтом собственного времени тела. Рассмотрен механизм наполнения тела кинетической энергией. Обосновано распространение фазовых волн возмущения гравитационного поля со сверхсветовой скоростью.
62 days ago · From Павло Даныльченко
Излагается теория, развивающая основные идеи специальной (СТО) и общей (ОТО) теорий относительности и позволяющая по-новому осмыслить и физически истолковать некоторые их положения и следствия. Показано, что используемые в СТО и ОТО системы отсчета пространственных координат и времени (СО) являются СО калибровочно самодеформированных или самодеформирующихся тел. Это делает их равноправными с выделенной фундаментальной СО - СО недеформируемого и неувлекаемого физического вакуума (неувлекаемого движущимися телами эфира классической физики) а, следовательно, и не отрицает существования последнего. При этом явления тяготения и расширения Вселенной обусловлены наличием соответственно пространственной неоднородности и эволюционной изменчивости свойств физического вакуума (ФВ) а, следовательно, и физической неоднородностью соответственно пространства и космологического времени. Стремление вещества к минимуму энтальпии приводит ввиду этого, как к гравитационному, так и к эволюционному самосжатию микро- и макрообъектов вещества в абсолютном пространстве ФВ.
62 days ago · From Павло Даныльченко
Рассмотрено совместное решение уравнений ОТО и термодинамики для идеальной жидкости, обладающей топологией полого тела. Найдены пространственные распределения основных термодинамических и гравитермодинамических её параметров и характеристик. Показано принятие на сингулярной поверхности принципиально недостижимых ими значений, что подтверждает физическую нереализуемость гравитационной сингулярности. Определен фотометрический радиус срединной сингулярной поверхности, отделяющей антивещество от вещества.
63 days ago · From Павло Даныльченко
Гравитационное поле является полем пространственной неоднородности термодинамического состояния, как плотного вещества компактных астрономических объектов, так и сколь угодно сильно разреженного газопылевого вещества космического вакуума. Оно не является какой-либо самостоятельной формой материи. Падение тел в гравитационном поле это – своеобразная реализация стремления всего гравитационно-связанного неоднородного вещества к минимумам интегральных значений энтальпии и энергии Гиббса. Падающие тела самостоятельно разгоняются в пространственно неоднородной космосфере или же атмосфере, превращая свою непрерывно высвобождаемую внутриатомную энергию в кинетическую
69 days ago · From Павло Даныльченко
Показана единая электромагнитная природа всех фундаментальных взаимодействий и нефиктивных элементарных частиц вещества. Рассмотрена возможность установления взаимного соответствия между нефиктивными элементарными частицами вещества и спиральными автоволновыми самоподдерживающимися структурными элементами в физическом вакууме с учетом зеркальной симметрии собственных пространств некоторых элементарных частиц.
69 days ago · From Павло Даныльченко
Сакральный закон строг: вандалу святилище — гибель. Авария, постигшая «Аполлон-13» на пути к Луне — плод незнанья: Луна — врата в Вечность, Отчизну нас, бренных, и гибельны пробы ломиться в сей Храм.
Catalog: Философия 
273 days ago · From Олег Ермаков
Дерзкий ратник Вселенной Илон Маск стремит взор свой к Марсу и дальше. Но смысл его жизни — Луна, Мать живущих, на имени этом печать.
Catalog: Философия 
386 days ago · From Олег Ермаков
Отрицательный результат, т. е. несовпадение теоретических и экспериментальных данных возникло вследствие того, что распространение лучей исследовалось на основе классических законов движения материальных тел.
Catalog: Физика 
536 days ago · From джан солонар

Libmonster, International Network:

Actual publications:

LATEST FILES FRESH UPLOADS!
 

Latest BOOKS:

Actual publications:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ
 

Support Forum · Editor-in-chief
Watch out for new publications:

About · News · Contacts · For Advertisers · Donate to Libmonster($)

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2019, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Germany China India Sweden Portugal Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Uzbekistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones