Автор: М. I. МУШИНКА

(Пряшiв, Словаччина)

13-15 червня 2005 р. в Конґресовому центрi "Академiя" в Старiй Леснiй у Високих Татрах вiдбулася наукова конференцiя на тему "Нацiональна полiтика Словацької республiки пiсля 1989 року", яку органiзував Iнститут суспiльних наук Словацької академiї наук (Кошице). На конференцiї, в якiй брали участь науковцi з рiзних словацьких та закордонних установ, було виголошено 25 доповiдей. Головну ("Iсторичний та соцiально-психологiчний контекст полiтики Словацької республiки по вiдношенню до етнiчних менших") зачитала Вiра Бачова (Кошице). Ладислав Орос (Кошице) говорив про права нацiональних меншин у

стр. 232

мiжнародних договорах i їх застосування в Словаччинi, а Моймир Бенджа (Братислава) - про нацiональну полiтику в Європейському Союзi. Марцела Ґбурова та Мартин Пекар (Пряшiв) доповiдали про змiну нацiональної полiтики Словаччини пiсля розпаду Чехословаччини 1992 р. i її перспективи.

Пiсля одинадцятьох вступних (загалом теоретичних) виступiв, надiйшла черга доповiдей про конкретне застосування нацiональної полiтики уряду Словаччини до окремих етнiчних меншин: нiмцiв (Соня Ґабздилова та Мiлан Олейник), євреїв (Петер Салнер, Катерина Градська та Едвард Нижнянський), ромiв (Анна Юрова, Олександр Мушинка), угорцiв (Ласло Сарка, Иозеф Кiш та Штефан Шутаїї) i русинiв-українцiв.

Русинам-українцям на цiй престижнiй конференцiї було присвячено чотири доповiдi. Директор Iнституту суспiльних наук Марiан Ґапдош та науковий спiвробiтник цього iнституту Станiслав Конечний розглянули ставлення окремих урядiв Словацької республiки (Моравки, Мечiара й Дзуринди) до русинiв-українцiв. Уже перший уряд Словаччини роздiлив цю нацiональнiсть на двi - русинiв i українцiв, i кожну з них фiнансував окремо. Наступнi уряди на пiдставi демографiчної статистики систематично скорочували фонди на розвиток культури даної нацiональностi, довiвши їх до мiнiмуму. Анна Плiшкова у своїй доповiдi наголосила, що навiть цi мiнiмальнi фонди, призначенi на пiдтримку культури нацiональних меншин, часто-густо використовуються не за призначенням. Петро Шолтес накреслив перспективи дальшого розвитку української нацiональностi в умовах Європейського Союзу. На його думку, асимiляцiя русинiв-українцiв iз майоритним словацьким населенням триватиме. У майбутньому можна очiкувати припливу в Словаччину українцiв iз України, якi на ринку працi заповнюватимуть мiсця словакiв, що вирушають за кращим заробiтком до iнших країн ЄС. Тема доповiдi Миколи Мушинки була присвячена дослiдженню народної культури русинiв-українцiв Словаччини пiсля 1989 р.

Майже пiсля кожного блоку доповiдей вiдбувалася жвава дискусiя. Особливо бурхливою вона була пiсля доповiдi Олександра Мушинки, який на конкретних прикладах довiв, що вся пiдтримка уряду Словаччини, надавана ромам, спрямована не на їхню iнтеґрацiю, а на сеґреґацiю, тобто iзоляцiю вiд майоритного суспiльства.

Наукова конференцiя була складовою святкування 30-лiття вiд часу заснування Iнституту суспiльних наук САН (Кошице), першим директором якого був українець Юрiй Бришкар, уродженець села Ряшiв Бардiївського округу. У святкуваннi брали участь представники рiзних державних та наукових установ Словаччини й закордоння. Професор Степан Вiднянський (Київ), вiтаючи iнститут вiд iменi Iнституту iсторiї України Нацiональної академiї наук України, передав його дирекцiї щойно виданi першi два томи шеститомної "Енциклопедiї iсторiї України", висловивши сподiвання, що в майбутньому науковi стосунки мiж Iнститутом суспiльних наук САН та Iнститутом iсторiї України НАНУ поглиблюватимуться.

Permanent link to this publication: