Автор: Ю. А. МИЦИК

(Київ)

Києво-Могилянська академiя (КМА) є найславетнiшим в Українi унiверситетом, який ще на зорi свого iснування здобув широке визнання в Схiднiй та Пiвденно-Схiднiй Європi. Досить сказати, що тут протягом XVII-XIX ст. навчалась елiта української нацiї (гетьмани, полковники, генеральна старшина), а серед спудеїв та викладачiв бачимо цiлу плеяду церковних та культурних дiячiв, насамперед близько ЗО святих православної церкви (П. Могила, Д. Ростовський, П. Величковський та iн.), богослови (I. Гiзель, Й. Галятовський, Т. Прокопович, С. Яворський), лiтописцi (Ф. Софонович, I. Гiзель), поети й письменники (Л. Баранович), фiлософи (Г. Сковорода), науковцi (природознавець М. Ломоно-

стр. 236

сов, засновник сучасного бджiльництва П. Прокопович, видатний медик Н. Амбодик-Максимович). Досить сказати, що всi духовнi семiнарiї в Росiї XVII-XVIII ст. заснували вихованцi "Могилянки", Києво-Могилянська академiя була могутнiм духовним центром українського нацiонального життя й саме з цiєї причини була лiквiдована росiйським урядом 1817 р. Але навiть в урiзаному виглядi (уже як Київська духовна академiя) вона значною мiрою зберегла цю функцiю й те, що в її стiнах навчалися класик української лiтератури I. Нечуй-Левицький, видатний композитор i хормейстер О. Кошиць, митрополит УАПЦ В. Липкiвський, є красномовним тому свiдченням.

На жаль, у радянськi часи "Могилянка" була закрита, а її iсторiю та спадщину "не рекомендувалось" вивчати. Виняток становить хiба що монографiя З. Хижняк, видана на хвилi хрущовської "вiдлиги". Тiльки в незалежнiй Українi стало можливим вiдродження цього славного закладу (Нацiональний унiверситет "Києво-Могилянська академiя") у 1992 р., а також повноцiнне дослiдження її минулого. Наслiдком цiєї роботи було видання унiкальної енциклопедiї "Києво-Могилянська академiя в iменах. Енциклопедичне видання" (К., 2001. - 734 с), збiрника документiв iз її iсторiї.

Вiдтак розпочався новий етап у дослiдженнi "Могилянки", для якого характерно, наприклад, широке залучення сил не тiльки працiвникiв НаУКМА, але й науковцiв усiєї України та з-за кордону. В iншому форматi, уже мiжнародної конференцiї (за участю науковцiв України, Бiлорусi, Iталiї, Канади, Росiї, Польщi), вiдбувся й форум науковцiв, присвячений 390-рiччю НаУКМА. Ця подiя вiдбулася 12 - 14 жовтня 2005 р.

На пленарному засiданнi 12 жовтня, яке вiдбулося в Староакадемiчному корпусi "Могилянки", заснованому ще її вихованцем гетьманом I.Мазепою, iз привiтанням до учасникiв конференцiї виступив президент НаУКМА проф. В. Брюховецький. Пленарне засiдання було вiддане фiлософам, iз доповiдями виступили професори В. Горський ("Iдея унiверситету в Києво-Могилянськiй редакцiї"), М. Попович ("Роль Києво-Могилянської академiї в iсторiї української культури"), С. Кримський ("Києво-Могилянська академiя - фортеця української духовностi"). Подальшi засiдання проходили на 8 панелях (1. Академiчнi "ворота вченостi": органiзацiйнi засади навчання; пiдручники та спрямування студiй iз фiлософiї й богослов'я; 2. Граматика, поетика й риторика в системi могилянської освiти; 3. Академiчна фiлософська та богословська спадщина; 4. Могилянське проповiдництво; 5. Києво-Могилянська академiя: переломовi та маловiдомi сторiнки iсторiї; 6. Iнтелектуальнi середовища вихованцiв Київської академiї в Українi; 7. Могилянськi вихованцi в культурi, освiтi та церковному життi сусiднiх народiв; 8. Щоденне життя студентiв та професорiв Київської академiї), а завершив конференцiю круглий стiл "Проблеми вивчення Києво-Могилянської й Київської духовної академiй та їхньої спадщини".

На 1 панелi вагоме слово сказали фiлософи М. Кашуба ("Етика як академiчна дисциплiна в Києво-Могилянськiй академiї") та С. Головащенко ("Книжнi традицiї для вивчення Святого Письма в Київськiй академiї кiнця XVIII - початку XIX ст.: спроба концептуальної реконструкцiї"), М. Симчич ("Особливостi вивчення фiлософiї в Києво-Могилянськiй академiї"). Пiсля доповiдей тут, як i на iнших панелях, вiдбулося обговорення та дискусiї. На спорiдненiй 3-й панелi було пiдкреслено високий рiвень фiлософiї в КМА, її мiцний зв'язок як iз схiдною, так i з захiдною богословською традицiями. Це виразно пролунало в доповiдях насамперед I. Захари ("Захiдноєвропейська богословська фiлософiя XVII ст. та Києво-Могилянська академiя"), Я. Стратiй ("Значення recto ratio в правових теорiях професорiв Києво-Могилянської академiї"), М. Ткачук ("Духовно-академiчна фiлософiя як феномен"). Були також наведенi новi факти про вагомий внесок НаУКМА в розвитку теологiї та фiлософiї в Росiї (К. Суторiус). Загалом цiй проблемi було присвячено ще 5 доповiдей 7-ї панелi, у т.ч. росiйських науковцiв М. Дмитрiєва та Т. Яковлевої. Були розглянутi знаковi постатi, якщо йдеться про вплив вихованцiв НаУКМА на культуру, освiту й церковне життя сусiднiх народiв - Симеон Полоцький та Теофан Прокопович. В. Литвинов торкнувся дискусiйного питання ("Чи був Прокопович раннiм просвiтником?") i дав ствердну вiдповiдь на нього.

Дуже актуальними були, особливо у свiтлi запровадження в сучасну середню школу України предмету "християнська етика", доповiдi В. Котусенка ( Етичнi проблеми у фiлософських курсах Києво-Могилянської академiї"), В. Нападистої ("З iсторiї викладання морального богослов'я в Київськiй духовнiй академiї"). На панелях 2 i 4 в центрi уваги були проблеми проповiдництва в НаУКМА, важливi доповiдi були тут представленi iталiйськими науковцями проф. Джованною Броджi-Беркофф ("Риторика, мова та iндивiдуальнiсть в українських проповiдях у XVII ст.") та доц. Джованною С'єдiною ("Рецепцiя Горацiя в київських поетиках XVII - першої половини XVIII ст. у зв'язку з мовно-дидактичними та етичними настановами в Києво-Могилянськiй академiї"). Проф. Альбертського унiверситету (Едмонтон, Канада) Н. Пилипюк i доц. НаУКМА Ю. Сватко дослiдили важливi аспекти риторики Теофана Прокоповича.

На спорiднених панелях 6 i 8 доповiдачами було встановлено важливi iнтелектуальнi центри дiяльностi "могилянцiв", у першу чергу в Києво-Печерськiй лаврi (доповiдь С. Кагамлик), канцелярiї Київської духовної консисторiї (доповiдь О. Прокогiюк). Iнтелектуальний рiвень вихованцiв НаУКМА (М. Яременко), матерiальнi умови їхнього життя (О. Сокирко, О. Задорожня), iснуючi в них поняття честi (О. Дзюба) були розглянутi в доповiдях згаданих науковцiв. Значна увага була придiлена iсторичному минулому "Могилянки". Були данi спроби перiодизацiї її iсторiї (Я. Iсаєвич), простежено, як неоднозначно сприймався св. П. Могила в росiйськiй книжностi XVII ст. (Т. Опарiна, Москва). Важливо, що вперше за довгi роки нарештi було звернено увагу на iсторiю Київської духовної

стр. 237

академiї. К. Сiгов висвiтлив iсторiю паломницької подорожi студентiв КДА до Єрусалиму. Ю. Мицик на пiдставi матерiалiв iз канадських архiвiв висвiтлив бiографiю одного з останнiх випускникiв КДА - священика й патрiота України Филимона Кульчинського, який у довоєнний перiод викладав у Крем'янецькiй духовнiй семiнарiї, а в повоєнний перiод служив у православних храмах Канади, Бразилiї та США. А. Стародуб зупинився на становищi професорської корпорацiї КДА в останнiй перiод її iснування (1919 - 1923 рр.). Цiкавими були коментарi проф. Н. Яковенко та доц. М. Яременка. Значну дискусiю викликала доповiдь Т. Лютої ("Анатомiя мiфу академiї"), у котрiй порушувалося питання, чи справдi КМА була унiверситетом у тому розумiннi, яке вкладалося в нього в Захiднiй Європi. Тут думки дискутантiв розiйшлися. На круглому столi ця дискусiя була продовжена, але до спiльного знаменника дiйти не вдалося.

Усi учасники одностайно вiдзначили необхiднiсть подальшого фронтального вивчення iсторiї КМА й КДА та їх спадщини, важливiсть розширення джерельної бази дослiджень за рахунок матерiалiв архiвосховищ (досить сказати, що iз сотнi збережених в архiвах фiлософських курсiв, якi читались у XVII-XVIII ст., перекладено з латини й видано лише декiлька). Порушувались питання залучення молодi до вiдповiдних наукових дослiджень, вiдродження традицiй знання грецької та латинської мов, координацiї наукових дослiджень, видання другого тому енциклопедiї "Могилянки", присвяченого вже iсторiї КДА тощо.

У стислому справозданнi важко висвiтлити всi важливi проблеми, порушенi на цiй конференцiї, яка, до речi, була прекрасно органiзована. Виголошенi доповiдi мають бути виданi окремим томом i тодi кожен зацiкавлений читач зможе з ними ознайомитися. На черзi ще ряд конференцiй, уже до 400-лiття Києво-Могилянської академiї в 2015 р.

Permanent link to this publication: