Автор: I. I. СКИБА, О. В. ФЕРКОВ

(Ужгород)

14-16 квiтня 2005 р. в Iнститутi iсторiї України НАНУ вiдбулася перша за роки незалежностi Української держави мiжнародна наукова конференцiя "Україна - Угорщина: спiльне минуле та сьогодення", iнiцiаторами якої були Iнститут iсторiї України НАНУ, Iнститут iсторiї Угорської академiї наук, Демократична спiлка угорцiв України, Посольство Угорської Республiки в Українi, Державний комiтет України в справах нацiональностей та мiграцiї.

У конференцiї взяли участь понад 50 науковцiв та полiтикiв з обох країн. Вiдкриваючи захiд, директор Iнституту iсторiї України НАНУ академiк Валерiй Смо-

стр. 233

лiй вiдзначив важливiсть та актуальнiсть нового погляду на тисячолiтню iсторiю українсько-угорських взаємин i побажав форуму плiдної роботи. Учасникiв конференцiї привiтали державний секретар уряду Угорської Республiки Вiльмош Сабо, Надзвичайний i Повноважний Посол Угорської Республiки в Українi Янош Тот, заступник директора Iнституту iсторiї Угорської академiї наук Аттила Пок, заступник голови Державного комiтету в справах нацiональностей та мiграцiї Рауль Чилачава, голова Демократичної спiлки угорцiв України, народний депутат України Iштван Гайдош, Посол з особливих доручень Мiнiстерства закордонних справ України Дмитро Ткач, який, зокрема, подiлився спогадами про становлення добросусiдських вiдносин мiж незалежною Україною та Угорщиною в 1990-1992 pp., оскiльки був першим Надзвичайним i Повноважним Послом України в Угорщинi.

Угорська сторона була приємно вражена повiдомленням проректора з мiжнародних зв'язкiв Ужгородського нацiонального унiверситету (УжНУ) Миколи Палiнчака про вiдкриття в навчальному закладi з 1 травня 2005 р. кафедри iсторiї Угорщини та європейської iнтеґрацiї.

У перший день конференцiї з основними етапами та проблемами iсторiї українсько-угорських взаємин учасникiв форуму ознайомив д-р iст. наук, професор, завiдувач вiддiлу всесвiтньої iсторiї й мiжнародних вiдносин Iнституту iсторiї України НАНУ Степан Вiдиянський. Свою доповiдь вiн розпочав iз характеристики iсторичного минулого двостороннiх вiдносин, початок яким поклало переселення мадярських кочових племен iз Пiвденного Приуралля на Тисо-Дунайську низовину в добу раннього середньовiччя. Активнi, дружнi, чи менш активнi, а iнодi й ворожi, але цi зв'язки не переривалися нiколи. Учений видiлив п'ять основних етапiв у розвитку українсько-угорських взаємин i наголосив на проблемах, що потребують подальшого вивчення: слов'янська спадщина в угорськiй iсторiї та автохтоннiсть населення Карпат, характер його державностi до XII ст.; угро-руськi вiдносини напередоднi й пiд час ординської навали та культурно-духовнi рецепцiї двох сусiднiх народiв; спiльна боротьба проти турецьких загарбникiв та австро-габсбурзького гнiту в XV-XVIII ст.; взаємна пiдтримка українського й угорського нацiонально-визвольних рухiв у XIX - на початку XX ст.; непростi взаємини пiд час свiтових воєн; характер та досвiд українсько-угорських вiдносин у повоєнний перiод. На якiсно новий рiвень українсько-угорське спiвробiтництво вийшло пiсля постсоцiалiстичної трансформацiї в Угорщинi та проголошення Україною державної незалежностi (1990-1991 pp.).

Українсько-угорськi стосунки в добу раннього середньовiччя предметно проаналiзували й узагальнили вiдомi вченi - член-кореспондент НАН України Микола Котляр та професор Печського унiверситету Марта Фонт, якi тривалий час плiдно дослiджують цю проблематику. Активним було обговорення пiсля основних доповiдей, участь в якому взяли директор Iнституту української мови НАНУ, член-кореспондент НАН України Василь Нiмчук, директор Будапештського iсторичного музею, професор Iштван Фодор, заступник директора Iнституту археологiї НАНУ, д-р iст. наук Глiб Iвакiн, викладач Прикарпатського нацiонального унiверситету Мирослав Волощук. Жваву дискусiю серед дослiдникiв викликало питання про державну належнiсть Закарпаття в IХ-ХI ст. М.Фонт переконливо доводила, що з огляду на географiчне розташування краю, вiн не мiг безпосередньо належати до Київської Русi - можна говорити лише про сферу впливу Давньоруської держави на цей реґiон, так само, як i Угорщини.

14 квiтня в примiщеннi Посольства Угорської Республiки в Українi за участю учасникiв мiжнародної наукової конференцiї вiдбулася презентацiя видання "Київський щоденник. 3.XII. 1941 - 19.1.1942" Нандора Феттiха. Про унiкальне джерело з iсторiї Києва часiв окупацiї розповiв головний редактор книги, д-р мистецтвознавства, професор Олександр Федорук, а з науковими коментарями та

стр. 234

враженнями про роботу над виданням виступили укладачi Д.Малаков, Г.Полюшко та С.Мадяр. Учасники зустрiчi дiзналися про передiсторiю щоденника, адже вiн вийшов друком вiдповiдно до рiшень українсько-угорської комiсiї в справi повернення культурних цiнностей, що пiд час Другої свiтової вiйни потрапили на територiю iншої країни. Угорська сторона виявила люб'язнiсть, передавши рукопис iз правом публiкацiї українськiй сторонi.

Не менш насиченим i дискусiйним був другий день конференцiї. Тематика доповiдей охопила перiод пiзнього середньовiччя, нового й новiтнього часу. Виступили вченi як iз України, так i з Угорщини - професор Iван Мандрик та канд. iст. наук Оксана Ферков (Ужгород), кияни Вiктор Горобець, Тарас Чухлiб, Андрiй Гурбик та Микола Несук, професор Еґерського унiверситету Шандор Ґебеї та дослiдники вiйськової iсторiї Ференц Полман i Андор Вiро (Будапешт). Зокрема, О.Ферков представила доповiдь про стан розробки проблеми українсько-угорських зв'язкiв перiоду середньовiччя в угорськiй iсторiографiї другої половини XIX - початку XX ст. Було вiдзначено, що попри наявнiсть багатьох дискусiйних питань, дана тематика не була розкрита в повнiй мiрi, проте в другiй половинi XIX - на початку XX ст. в угорськiй науцi було закладено пiдвалини вивчення угорсько-українських взаємин, адже стрiмко розвивалася славiстика, що вплинуло на постановку питання зв'язкiв угорцiв iз схiдними слов'янами. Окремi твердження дослiдницi викликали дискусiю серед науковцiв. Зокрема М.Фонт зауважила, що потрiбно обережнiше пiдходити до питання визначення меж пiзнього середньовiччя, а М.Котляр у тлумаченнi iсторичних подiй закликав спиратися на першоджерела, а не на їх iнтерпретацiї в пiзнiшi часи.

Центральне мiсце при аналiзi українсько-угорських зв'язкiв нового часу було вiдведено подiям середини XVII ст., а саме українсько-трансiльванським взаєминам 1648-1657 pp. Професор Ш.Ґебеї на ориґiнальних джерелах висвiтлив дипломатичнi зв'язки Богдана Хмельницького з угорсько-трансiльванським князем Д'єрдєм Ракоцi, а д-р iст. наук В.Горобець порушив маловивчене в iсторичнiй науцi питання українсько-трансiльванської вiйськової спiвпрацi 1657 р. в контекстi формування протестантської лiґи. Зi змiстовними доповненнями до iсторiї українсько-угорських взаємин цього перiоду виступили науковi спiвробiтники Iнституту iсторiї України НАНУ Т.Чухлiб та А.Гурбик.

Iз проблемною доповiддю про нацiональну полiтику угорського уряду щодо закарпатських комiтатiв Австро-Угорщини в кiнцi XIX - на початку XX ст. виступив завiдувач кафедри нової й новiтньої iсторiї та iсторiографiї УжНУ професор I.Мандрик. Доповiдач вiдзначив, що твердження про насильницьку мадяризацiю на Закарпаттi в цей перiод є значним перебiльшенням i досить переконливо аргументував свiй висновок.

Пiд час роботи конференцiї (15 квiтня) вiдбулося пiдписання Договору про наукове спiвробiтництво мiж Iнститутом iсторiї України НАНУ та Iнститутом iсторiї Угорської академiї наук. Документ пiдписали академiк В.Смолiй та професор А.Пок. Крiм того, було створено Комiсiю iсторикiв України та Угорщини, до складу якої ввiйшло 14 науковцiв (по 7 вiд кожної сторони). Головою української частини комiсiї обрано професора С.Вiднянського, угорської - професора I.Фодора.

Окреме засiдання конференцiї присвячувалося розглядовi складних питань українсько-угорських вiдносин часiв Першої та Другої свiтових воєн. Новаторськими за постановкою проблем були доповiдi Ф.Полмана ("Вiйськовi цiлi Австро-Угорської монархiї в Першiй свiтовiй вiйнi та Україна"), М.Несука ("Взаємовiдносини УНР i Австро-Угорщини пiд час мирних переговорiв у Брестi") та А.Бiро ("Угорськi солдати й партизани в Українi в роки Другої свiтової вiйни"). Iз цiкавим повiдомленням про новi джерела з iсторiї українсько-угорських взаємин часiв Першої свiтової вiйни виступила директор Українського науково-дослiдного

стр. 235

iнституту архiвної справи та документалiстики д-р iст. наук Iрина Матяш. Жваву дискусiю викликала доповiдь голови Товариства угорської iнтелiгенцiї Закарпаття Дьордя Дупки щодо реабiлiтацiї закарпатських угорцiв, репресованих 1944-1945 pp. Зауважимо, що в пунктi 5 протоколу X засiдання українсько-угорської змiшаної комiсiї з питань забезпечення прав нацiональних меншин (3-4 квiтня 2001 р.) угорська сторона вимагала прийняття Україною закону про реабiлiтацiю осiб, репресованих через нацiональну належнiсть, чого поки що не зроблено - проект Закону України "Про реабiлiтацiю осiб, пiдданих репресiям за нацiональною ознакою" все ще перебуває на розглядi у Верховнiй Радi України. Тож на конференцiї за згодою обох сторiн було прийнято рiшення пiдготувати звернення до вищого законодавчого органу України щодо повторного розгляду даного питання й прийняття вiдповiдного закону.

Останнiй день конференцiї науковцi присвятили характеристицi сучасних двостороннiх вiдносин. Започаткував обговорення професор Дмитро Ткач ("Особливостi становлення українсько-угорських мiждержавних вiдносин"). Iз доповiдями "Закарпаття в системi мiждержавних вiдносин України й Угорської Республiки" та "Українсько-угорське транскордонне спiвробiтництво: можливостi й прiоритети" виступили Iванна Бабинець та Єва Кiш (Ужгород). Було вiдзначено, що українсько-угорське спiвробiтництво має сталу iсторичну традицiю, яка сягає часiв Київської Русi та Угорського королiвства, спiльну iсторiю, активнi людськi контакти, адже Закарпаття впродовж столiть входило до складу Угорської держави. Актуальнiсть українсько-угорського спiвробiтництва посилюється ще й тим, що Угорщина є членом ЄС. Таким чином, українсько-угорський державний кордон став "схiдними воротами" ЄС. Посилений iнтерес Угорщини до Закарпаття й угорської меншини краю, як вiдзначила I.Бабинець, пояснюється тим, що саме на територiї областi проживає 151,5 тис. угорцiв з-помiж 156,6 тис. у межах усiєї України. На сучасному етапi актуальним є вирiшення та розгляд таких питань, як перспективи розвитку транскордонного спiвробiтництва та суспiльно-полiтичний i духовно-культурний розвиток угорської меншини Закарпаття. У контекстi характеристики українсько-угорського транскордонного спiвробiтництва Є.Кiш вiдзначила, що Україна ще не готова вступити до ЄС.

Пiдсумовуючи роботу форуму А.Пок (заступник директора Iнституту iсторiї Угорської академiї наук) вiдзначив, що серед дискусiйних проблем, якi порушувалися на конференцiї, можна видiлити питання щодо нацiональних меншин, а саме угорської в Закарпатськiй областi, адже дане питання має як полiтичнi, так i iсторичнi особливостi. Спiльним завданням для угорської та української сторiн повинно стати належне забезпечення культурно-духовних потреб угорцiв, якi проживають в Українi. Угорський учений наголосив, що й українцi, i угорцi Закарпаття є громадянами України - будь-яке протиставлення може зашкодити дружнiм вiдносинам мiж нашими державами. На завершення А.Пок вiд iменi угорської делегацiї подякував за гостиннiсть, плiдну спiвпрацю, приємнi враження, отриманi в столицi України, i запевнив, що сподiвається на поглиблення спiвпрацi, а надто в рамках новоствореної Комiсiї iсторикiв України та Угорщини.

Вiд iменi iсторикiв УжНУ за можливiсть узяти участь у роботi конференцiї подякував професор I.Мандрик, а вiд Демократичної спiлки угорцiв України - заступник голови спiлки, заступник Генерального директора Нацiонального Києво-Печерського iсторико-культурного заповiдника Тiбор Вашш, який органiзував для учасникiв заходу екскурсiю в лавру.

Permanent link to this publication: