Із докладною передмовою і коментарями публікуються листи відомого вченого Д. І. Багалія до видатної постаті української історіографії О. М. Лазаревського. У листуванні йдеться про роботу над підготовкою наукових праць, пошуки першоджерел, стан архівної й музейної справ у місті Харкові, учений ділиться своїми творчими планами.

Вагоме місце в українській історіографії другої половини XIX - початку XX ст. належить відомим ученим Олександру Матвійовичу Лазаревському та Дмитру Івановичу Багалію. Життєпису, науковій і громадській діяльності істориків дослідники приділили значну увагу¹.

Порівняно менше досліджувалася їх епістолярна спадщина. Вперше листи відомих істориків О. М. Бодянського і М.І.Костомарова до О. М. Лазаревського опублікував сам Олександр Матвійович, який приділяв значну увагу публікації епістолярних джерел².

Велика кількість епістолярних джерел О. М. Лазаревського побачила світ у 20-х рр. XX ст. під час підготовки і відзначення 25-ої річниці смерті вченого. Це, зокрема, листування Олександра Матвійовича з рідними і близькими, відомими вченими та громадськими діячами: О. І. Ханенком, О. М. Бодянським, П. Г. Житецьким, М. П. Василенком, М. І. Костомаровим, М. І. Петровим, О. І. Левицьким³.

У наступні роки епістолярна спадщина вченого не привертала уваги дослідників. Лише у 2001 р. були опубліковані листи історика В. О. Мякотіна до О. М. Лазаревського з авторською передмовою та коментарями В. І. Воронова. У 2004 р. у м. Краснодарі Російської Федерації були опубліковані листи кубанського фольклориста А. Д. Бигдая, серед яких його лист до О. М. Лазаревського⁴.

Незважаючи на низку публікацій епістолярних джерел О. М. Лазаревського, значна їх кількість залишається неопублікованою. Серед них листи Д. І. Багалія, епістолярна спадщина якого досліджувалася і публікувалася недостатньо⁵.

Публікація листів Дмитра Івановича до Олександра Матвійовича сприятиме встановленню невідомих подій і фактів у науковій творчості та життєпису вчених, які за своїм соціальним походженням належали до різних станів тогочасного суспільства Російської імперії.

О. М. Лазаревський народився 8 червня (за ст. ст.) 1834 р. у с. Гирявці Чернігівської губернії у небагатій дворянській родині, предки яких були козаками. Нині це село перейменовано у Шевченкове, і розміщується воно у Конотопському районі Сумської області. У ньому Олександр Матвійович і провів свої дитячі роки⁶.

Родина Лазаревських зберігала українські традиції і культуру. Батьки, брати Олександра Матвійовича і він сам підтримували тісні зв'язки з відомими діячами української культури і насамперед із Т. Г. Шевченком⁷.

Освіту О. М. Лазаревський здобув у Конотопському повітовому училищі (1844 - 1846 рр.), 2-й Петербурзькій гімназії (1850 - 1854 рр.) та на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1854 - 1858 рр.), який він закінчив зі ступенем кандидата⁸.

Герасименко Неля Олексіївна - канд. іст. наук, ст. наук, співроб. відділу української історіографи та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАНУ.

Попрацювавши рік на канцелярських засадах по Петербурзі, Олександр Матвійович у 1861 р., із початком у Російській імперії селянської реформи, повернувся в Україну і на посаді "члена від уряду" взяв участь у втіленні у життя "Положення" та маніфесту про скасування кріпацтва⁹. Одночасно він поринув у наукову роботу, яку поєднував у подальші роки з різними службовими посадами, з 1869 р. переважно у судових органах, заробляючи таким чином собі і сім'ї на прожиття.

Завдяки наполегливій, невтомній праці, чесності та непідкупності Олександр Матвійович досяг успіхів на службі у судових органах і завершив свою службову діяльність на посаді товариша голови Київського окружного суду та члена Київської судової палати у чині статського радника. За відмінну службу у судових органах його було нагороджено трьома царськими орденами¹⁰.

Вагомі досягнення О. М. Лазаревського у науковій діяльності, опублікована наукова спадщина якого налічує понад 400 праць. Він зробив значний внесок у розвиток української історичної науки, започаткувавши дослідження в Україні таких спеціальних історичних дисциплін, як бібліографія, історіографія, дипломатика та сфрагістика, продовжив вивчення проблем генеалогії, розробивши критичний підхід до оцінки родовідних легенд. Олександр Матвійович розробив основи практичного джерелознавства та археографії, започаткував дослідження соціально-економічної історії Лівобережної України другої половини XVTI-XVIII ст., на території якої існувала у той час Українська козацька держава.

Своїми працями, в основі яких була грунтовна джерельна база, документи якої, як правило, вперше вводилися вченим у науковий обіг, О. Лазаревський відійшов від романтичного козакофільства і почав вивчати різні стани тогочасного українського суспільства. У цьому він мав цілий ряд послідовників, до яких належав і автор листів Дмитро Іванович Багалій.

Народився Д. І. Багалій 26 жовтня (за ст.ст.) 1857 р. у міщанській родині, яка займалася дрібним ремеслом. Його діди і прадіди були ремісниками м. Києва, які ще у 1766 р. увійшли до київського рибальського цеху. Дмитро Іванович рано втратив батьків і виховувався у тітки, у сім'ї якої дотримувалися українських звичаїв. А знайомство з бурсаками, які знімали у неї кімнату, привернуло його увагу до українського побуту, культури і мови, хоча у Києві, де він жив, панувала переважно російська мова. Це переросло в захоплення українською піснею, етнографією і фольклором¹¹.

У 1865 р. Д. І. Багалій вступив до Київського приходського училища, потім продовжив навчання у 4-класній гімназії, яку він закінчив у 1876 р. із золотою медаллю¹².

Того ж року Дмитро Іванович вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який на той час був одним із найбільших наукових центрів в Україні. У 1876 р. за участь у студентському виступі проти викладача латинської мови його було виключено з університету, але із правом поновлення. Другий семестр Д. І. Багалій закінчував у Харківському університеті¹³.

Повернувшись у 1877 р. до Київського університету, Дмитро Іванович поринув у наукову роботу. Під впливом викладачів цієї установи В. С. Іконникова та В. Б. Антоновича він обрав своєю спеціальністю історію українського народу. Тоді ж побачили світ його перші студентські роботи. Одночасно він продовжував займатися громадською діяльністю. Незважаючи на наступ реакції на українську науку і культуру, що проявилася, насамперед, у виданні у 1876 р. Емського указу, він вступив у напівлегальну молодіжну організацію "Кіш", яка об'єднувала студентську молодь і перебувала під ідейним впливом Київської громади.

Після закінчення у 1880 р. університету молодого вченого як стипендіата залишили в університеті для підготовки до професорського звання. Того ж ро-

ку він став членом Київської громади, в той час поміркованої і лояльної до царського уряду організації, яку очолював В. Б. Антонович¹⁴.

На початку 80-х рр. XIX ст. Д. І. Багалій познайомився з О. М. Лазаревським. Він неодноразово бував у нього вдома, спостерігаючи немовби ілюстровану історію Гетьманщини на стінах його кабінету. Світогляд вченого та його праці справили значний вплив на вибір Дмитром Івановичем теми дослідження, якою стала спочатку історія Лівобережної, а згодом, з переїздом до Харкова, Слобідської України¹⁵.

З Олександром Матвійовичем Дмитра Івановича пов'язувала також співпраця у журналі "Киевская старина", в якому О. М. Лазаревський був одним із засновників, членом редколегії і редактором (1890 - 1891 рр.). На сторінках журналу Д. І. Багалій опублікував деякі свої праці¹⁶.

Отже, вчених, різних за походженням, соціальним станом і віком (Д. І. Багалій був молодшим за О. М. Лазаревського на 23 роки) поєднувала любов до України, її історії та культури, для дослідження якої вони віддавали свої сили і знання. Про це йшлося у листах молодого вченого до свого старшого колеги й однодумця, які написані у той період його життя, коли Дмитро Іванович викладав у Харківському університеті, поєднуючи викладання з науковою і громадською діяльністю.

Збірка складається із п'яти листів, два з яких недатовані. В одному з недатованих листів Д. І. Багалій розповідає О. М. Лазаревському про стан архівних документів, які зберігалися "въ тюках на хорахъ" та у коридорах Харківського університету, і роботу по їх упорядкуванню. У листі йшлося про те, що кошти на цю роботу виділив відомий цукрозаводчик Харитоненко, а її виконавцем був слухач Археологічного інституту Рогозін, який, проте, за два місяці роботи архів не упорядкував. Тоді за цю справу взялися Д. І. Багалій і П. С. Єфименко - відомий історик та етнограф. Вони залучили до упорядкування архівних документів молодих викладачів університету та стипендіатів, які готувалися до професорського звання. Вони і привели архів у належний стан. У листі Дмитро Іванович навів також відомості про структуру архіву, хронологічні межі та зміст окремих документів¹⁷.

Про роботу над упорядкуванням архіву Малоросійської колегії, перевезеного з Чернігова до Харкова, йдеться й у листах російського історика, археографа, організатора Петербурзького археологічного інституту М. В. Калачова до О. О. Потебні, який у той час очолював Харківське історико-філологічне товариство. Відомості, наведені в них, уточнюють і доповнюють дані, зазначені у листі Д. І. Багалія.

Так, у листі від 8 жовтня 1880 р. М. В. Калачов дякував О. О. Потебні за інформацію про перевезення архіву Малоросійської колегії до Харкова і вважав, що в університеті знайдуться сили для опису та дослідження його матеріалів. Він дякував також за надіслану статтю П. Єфименко про документи архіву, опубліковану в "Харьковских губернских ведомостях", і висловлював жаль, що Єфименко, як і більшість учених, "по недостаточности средств" не може присвятити себе винятково науці, якій би приніс велику користь¹⁸.

У листі від 30 жовтня 1881 р. він повідомляв О. О. Потебні, що завдяки його "содйствію" слухач Археологічного інституту Н. П. Рогозін, відряджений влітку 1881 р. до Харкова, ознайомився з документами архіву і підготував опис документів. М. В. Калачов хотів надрукувати опис і декілька екземплярів відправити до Харкова. Водночас на прохання Рогозіна, він рекомендував харківським ученим не розпаковувати тюки з документами до того часу, поки їх можна буде розмістити на полицях або шафах, що підтверджує дані, наведені в листі Д. І. Багалія, що Рогозін дійсно документи архіву не впорядкував. У листі М. В. Калачова йшлося також про необхідність придбати для архіву шафи, кра-

ще дубові. Він запитував про необхідну для цього суму грошей, які він мав виплатити із суми "пожертвованной г. Харитоненко для приведенія в порядок Ва-піего архива"¹⁹.

У листах М. В. Калачова до О. О. Потебні від 16 травня і 1 серпня 1883 р. він радіє з того, що для архіву виділено приміщення, що Єфименко і Багалій приступили до опису архіву Малоросійської колегії, повідомляє, що пересилає "сто сорокъ рублей" у правління імператорського Харківського університету для облаштування в архіві полиць або шаф²⁰.

Отже, у листах М. В. Калачова зазначено, що П. С. Єфименко і Д. І. Багалій приступили до опису архіву у 1883 р. У листах ішлося також про надання того ж року архіву відповідного приміщення і про призначення Д. І. Багалія охоронцем архіву. Відомо, що на цю посаду Дмитра Івановича було обрано у 1883 р.²¹

Крім того, в автобіографії Д. І. Багалія зазначено, що архів пролежав "на хорах актової зали до 1883 року", до переїзду вченого у Харків. А це сталося якраз у 1883 р., оскільки лише 11 березня цього ж року його було затверджено на посаді доцента російської історії Харківського університету²².

Отже, наведені дані свідчать про те, що лист Д. І. Багалія до О. М. Лазаревського може бути датовано 1883 р.

У іншому недатованому листі Дмитра Івановича йдеться про його роботу над книгою "Магдебургское право в городах Левобережной Малороссии". Він просить Олександра Матвійовича надіслати йому літературу, якої йому не вистачало для її підготовки. У листі він зазначив свою адресу у м. Харкові: "Двичья улица, дом Потебни, З". У автобіографії Дмитра Івановича зазначено, що на цій вулиці він оселився у 1890 р.²³

Автор листа повідомляє О. М. Лазаревському про підготовлену ним рецензію за дорученням Російської академії наук на "Описание Старой Малороссии. Полк Стародубский"²⁴. У листі Дмитро Іванович зазначає також, що він у своїй рецензії полемізує з критичними зауваженнями, які висловив І. В. Лучицький на цю ж працю. Відомо, що рецензія І. В. Лучицького на працю О. М. Лазаревського була опублікована у 12 номері "Университетских известий" за 1889 р.²⁵ Отже, лист Д. І. Багалія може бути датований не раніше 1890 р.

Тоді хронологічний порядок представлених листів такий: N 1 - [1883 р.] [м. Харків]; N 2 - [1890] с. Кочеток Харківської губернії; N 3 -9 жовтня 1890 р. [м. Харків]; N 4 - 19 жовтня 1895 р. м. Харків; N 5 - 6 листопада 1895 р. м. Харків.

В інших листах Дмитра Івановича йдеться про роботу над підготовкою наукових праць, пошуки першоджерел. Автор листів ділиться з Олександром Матвійовичем творчими планами, розповідає про стан музейної справи у м. Харкові. У листах від 19 жовтня і 6 листопада 1895 р. він пропонує О. М. Лазаревському співпрацю з видання документів до ювілею графа П. О. Рум'янцева, що, очевидно, Олександра Матвійовича не зацікавило. Відомо, що О. М. Лазаревський опублікував у 1896 р. у журналі "Киевская старина" низку персональних статей із цієї проблеми²⁶.

Листи Д. І. Багалія до О. М. Лазаревського написані у шанобливому, але одночасно і діловому стилі²⁷, що обумовлено особливостями відносин між автором і кореспондентом, які були колегами-істориками, творчими особистостями і досліджували спільні наукові проблеми.

Оригінали листів Д. І. Багалія зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Листи написані достатньо розбірливим почерком і добре збереглися. Вони публікуються за хронологічним принципом відповідно до часу їх написання. Авторські дати зазначені за місцем їх у автографі. У недатованих листах дата подається у квадратних дужках перед текстом листів.

Непрочитані у листах слова відмічаються трикрапкою у квадратних дужках. Текстові скорочення, за винятком повторень, розкриті у квадратних дужках зі зніманням крапки. Примітки і коментарі подані після публікації тексту листів.

При публікації листів Д. І. Багалія повністю збережено мову, морфологічні та стилістичні особливості оригіналу тексту.

-----

¹ Олександр Матвійович Лазаревський. 1834 - 1902. Матеріали до біобібліографії. - К., 1994. - С. 23 - 26, 55 - 78; Воронов В. І. Місце О. М. Лазаревського в українському історіографічному процесі // Осягнення історії. 36. праць на пошану проф. М. П. Ковальського. - Острог; Нью-Йорк, 1999. - С. 211 - 228; Герасименко Н. О. Подвижник історичної науки О. М. Лазаревський // Укр. іст. журн. - 2004. - N 4. - С. 90 - 102; N 5. - С.16 - 35; Кравченко В. В. Д. И. Багалей: научная и общественно-политическая деятельность. - Харьков, 1990. - 175 с. та ін.

²Л. А. Четыре письма О. М. Бодянского. 1855 - 58 // Киевская старина. - 1859. - N 11. -С. 447 - 450; Лазаревский А. Письмо Н. Костомарова // Там же. - 1891. - N 9. - С. 478 - 479.

³Лазаревська К. Листи Осипа Бодянського до Олександра Лазаревського (1854 - 1855) // Україна. - 1926. - Кн. 1. - С. 66 - 70; Митецький І. Листування О. М. Лазаревського і М. І. Костомарова // Україна. - 1927. - N 4. - С. 88 - 105; Листування родини Лазаревських та деякі родинні документи // Український археографічний збірник. - К., 1927. -Т.2. - С. 74 - 235; Листи Олександра Лазаревського // Там само. - С. 264 - 270; Шевелів Б. Листи О. М. Лазаревського до О. І. Ханенка // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського. - К., 1928. - С. 969 - 981.

⁴Воронов В. І. Листи російського історика В. О. Мякотіна до О. М. Лазаревського // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. - Дніпропетровськ, 2002. -Вип.2. - С. 630 - 641; Семенцов М. В. Из эпистолярного наследия кубанского фольклориста А. Д. Бигдая (письма В. С. Гнилосырову, М. Ф. Комарову, А. М. Лазаревскому) // Книжное наследие на Северном Кавказе: История и современность. - Сб. ст. - Краснодар, 2004. -Вып. 2. - С. 387 - 395.

⁵ Серед опублікованої епістолярної спадщини Д. І. Багалія листи М. І. Костомарова, І. Є. Репіна, Ю. Й. Січинського, М. О. Макаренка, листування вченого з В. Б. Антоновичем і М. С. Грушевським, а також дослідження Гончаровою І. Є. епістолярію вченого як джерела до історії Харківського університету. - Див.: Багалій Д. І. Вибрані праці. ~ Харків, 1999. - Т. 1. - С. 528 - 536.

⁶ Отрывки из автобиографии Александра Матвеевича Лазаревского // Киевская старина. - 1902. - N 6. - С. 471; Герасименко Н. О. До історії дворянства роду Лазаревських // Укр. іст. журн. - 2006. - N 5. - С. 199 - 206.

⁷Сарбей ВТ. Т. Г. Шевченко і О. М. Лазаревський // Укр. іст. журн. - 1989. - N 3. - С. 28, 34.

⁸ Отрывки из автобиографии Александра Матвеевича Лазаревского. - С. 473, 478 - 480; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - Ф. 1. - Спр.68438. - Арк.1; Спр.68440. - Арк.1 (далі - ІР НБУВ).

⁹Василенко Н. П. Первые шаги по введению положений 19 февраля 1861 года в Черниговской губернии. - К., 1901. - С. 6; Сарбей В. Г. Історичні погляди О. М. Лазаревського. - К., 1961. - С. 34.

¹⁰ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр.68443. - Арк. 1; Спр.68453. - Арк. 1, 1 зв.; Спр. 68454. - Арк. 1, Ізв.; Листи Олександра Лазаревського. - С. 283, 285, 286, 319.

¹¹ Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія. З нагоди 70-річчя життя та 50-х роковин наукової діяльності. - К., 1927. - С. 6, 9 - 14, 78.

¹²Кравченко В. В. Указ. соч. - С. 13 - 14; Центральний державний історичний архів України в м. Києві. - Ф. 707. - Оп. 42. - Спр. 119. - Арк. 503 - 504 (далі - ЦДІАУК).

¹³Кравченко В. В. Указ. соч. - С. 14 - 15.

¹⁴ Там же. - С. 16 - 17.

¹⁵ Там же. - С. 48.

¹⁶ Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія. - С. 81.

¹⁷ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр.67865 - 67869. - Арк. 5.

¹⁸ ЦДІАУК. - Ф. 2045. - Оп. 1. - Спр.82. - Арк. 1, 2.

¹⁹ Там само. - Арк. 3 - 4.

²⁰ Там само. - Арк. 5, 5зв., 7, 7зв.

²¹ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 6, бзв.; Иванов ЕМ. Д. И. Багалей и Харьковский исторический архив // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - Харьков, 1911. - Т.20. - C.LVII.

²² Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія. - С. 82.

²³ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 8 зв.; Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія. - С. 80.

²¹ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 8, 8 зв.

²⁵ Там само. - Арк. 8 зв.; Лучицкий И. В. [Рец.] на кн.: Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. - Т. 1. - Полк Стародубский // Университетские известия. - 1889. - N 12. - С. 283 - 297.

²⁶Лазаревский А. По поводу ста лет от смерти графа П. А. Румянцева // Киевская старина. - 1896. - N 12. - С. 374 - 394; Его же. Черты характера гр. П. А. Румянцева // Там же. -1896. - N 12. - С. 80 - 81; Его же. Хозяйство гр. П. А. Румянцева // Там же. - С. 81 - 85.

²⁷ Щодо класифікації епістолярних джерел за стилем. - Див.: Колесник И. И. Принципы классификации и анализа эпистолярных источников (по материалам переписки С. М. Соловьева) // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. - Днепропетровск, 1985. - С. 81 - 82.

* * *

N 1

[1883, Харьков]

Милостивый государь Александръ Матвевичъ!

Посылаю Вамъ остальныя дв статейки изъ Зап[исок] Чер[ниговского] Статистического] Ком[итета]. Очень сожалю, что разорвалъ книги, а не прислалъ ихъ цликомъ. Мн эти статейки вовсе не нужны, но меня ввело въ заблужденіе то обстоятельство, что въ Вашемъ экземпляр, какъ мне казалось, помещены были исключительно Ваши работы.

Во исполненіе своего общанія сообщу Вамъ пока нсколько общихъ свдній о ныншней судьб архива.

Два года тому назадъ былъ присланъ г. Калачовымъ¹ слушатель его института Рагозинъ² для разборки этого архива; деньги для этого были пожертвованы местнымъ сахарозаводчикомъ - Харитоненко³; поработалъ онъ два мсяца и, конечно, почти ничего не сдлалъ; архивъ по прежнему хранился въ тюкахъ на хорахъ и въ университетскомъ корридор. Въ начал ныншняго года мы съ Петром Савичем Еф[именко]⁴ ршили приступить къ разборк его. Приглашено было нсколько лицъ изъ молодых преподователей университета и стипендіатов для приготовленія къ профессорскому званію. Нкоторое время толковали надъ планомъ работъ; Петръ Савичъ стоялъ за то, чтобы дла сразу группировать въ рубрики по их содержанію и не вносить ни въ какія записи (дла о козачеств, о бгств крестьянъ и т[ак] д[алее]. Взяло верхъ другое мніє - вносить в каталогъ краткое содержаніе дла (частью по надписи на дл, частью пробегая его с-держаніе), годъ и номеръ его на дл выставлять. Номеръ уставлять по порядку номеров на полк. Всхъ тюков было 84; въ каждомъ отъ 8 - 12 пуд. Теперь уже разобрано около 80 тюковъ; остается отъ них нсколько мелких длъ и 4 вовсе не разобранные тюка. Номеровъ записано 3800, причемъ подъ однимъ номеромъ иногда находится нсколько десятковъ совершенно аналогическихъ длъ. Дла относятся почти исключительно къ XVIII в.; къ XVII в. очень мало - 3 книги стар[одубского] магистрата (изъ коихъ дв были напечатаны въ Черн[иговских] Губ[ернских] Вд[омостях] и нсколько документовъ въ боле позднихъ длахъ. 1. жалованныхъ грамотъ малороссшскимъ городамъ. Почти вс документы касаются внутренней исторіи Лвоб[ережной] Укр[аины] XVIII в. - характеристики разныхъ сословій - старшины, козачества, городскаго сословія, посполитыхъ. (Р.S. Не мало удивляюсь тому обстоятельству, что пока не нашелъ я техъ "поточныхъ длъ объ исшедшихъ отъ владльцевъ людяхъ", на которыя ссылаетесь Вы въ "Мал[ороссийских] Посп[олитых] крестьянах]")⁵. Землевладнія (масса тяжебныхъ длъ; отсюда выдляются въ очень большомъ количеств фамильныя дла, начиная съ первыхъ годовъ XVIII ст. во всехъ полкахъ, а особенно Стародубовском), промышленности и торговли, внутренняго управленія и т[ак] д[алее] и т[ак] д[алее].

Как бы то ни было архивъ теперь иметъ опредленное помщєніє (небольшое, но сухое и отапливаемое), свого хранителя (выбрало Ист[орико] Фил[ологическое] Общ[ество] меня)⁶.

Желательно впрочемъ, чтобы это был фундамент для будущаго; желательно, что бы при Архив Мал[ороссийской] Кол[легии] въ Харьков сосредоточилось все то, что относится къ Лвобережной и Слободской Украин; Харьковъ для этого несравннно боле удобный пунктъ, чмъ, напримръ Кіевъ. Скоро къ нашему архиву будет присоединен архивъ Харьк[овского] Губ[ернского] правл[ения], содержащій документы б[ывшей] Слободской Украины; нкоторыя частныя лица отдаютъ намъ свои документы (Петр Савич пожертвовалъ свои дла о Запорожьи).

Во всякомъ случа сохраненіе жертвуемыхъ документовъ гарантировано на вчныя времена, ибо архивъ является университетскою собственностью.

Я лично теперь собираю матеріалы по исторіи городовъ въ Левобережной Украйни съ пол[овины] XVII по пол[овину] XVIII в. Въ нашем архив нашлись копій всхъ жалованных грамот Чернигову, Нжину, Стародубу, Погару, Почепу и частью Полтавы, а также много отдльных длъ, относящихся къ городскому самоуправленію, занятіямъ жителямъ и ихъ быту. Румянцев[ская] опись⁷ мн доставляет данныя объ экономическомъ быт. У Васъ я находилъ ссылку на принадлежащее Вамъ собрате рукописей подъ заглав1емъ "Матеріалы для исторіи городскаго быта в Малороссии]". Для дальнйшаго собиранія матаріаловъ я побываю и въ Кієв, и въ Чернигов, а можетъ быть, и в Москв, и мн было бы крайне интересно теперь въ общих чертах познакомиться съ характером Вашего собранія; посему беру на себя смелость попросить Васъ написать мн объ этомъ. Нужно замтить, что самые документы я думаю издать при посредств Кіев[ской] Врем[енной] Ком[иссии]⁸въ вид тома "Архива Юг[о]-Зап[адной] Руси" ⁹. Если же Вамъ потребуются какія нибудь справки изъ нашего архива, то располагать мною.

Примите увер[енія] въ уваженій

Вашъ пок[орный] слуга.

Багалей

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 5 - 6 зв. Автограф.

N 2

[1890, С. Кочеток, Харьковской губ.]

Многоуважаемый Александръ Матвевичъ!

Обращаюсь къ Вамъ съ покорнйшей просьбой, исполнеюемъ которой Вы меня премного обяжете.

Въ настоящее время я пишу работу подъ заглавіемъ "Магдебургское право въ горо-дахъ Левобережной Малороссіи"¹⁰, которая представляет отрывокъ изъ будущего изслдованія "О городах Лвобережной Малороссіи". Работа эта приходит уже къ концу, но для нея мн необходимы Ваши два изданія, которыхъ нигде въ Харькове нельзя достать, а именно - Протокулъ Стародубовскаго магистрата 1683 и 1690 гг.¹¹ У Васъ наверное есть или оттиски, или самые номера Черн[иговских] Губ[ернских] Вд[омостей] (1857 г. N 21 - 34 и 1852 г. 36 - 44). Назначьте срокъ (скажемъ двухънедльный) для пользованія ими и пришлите мн.

Работа моя основана почти исключительно на документахъ архива Малороссійской Коллегіи (и, конечно, на всхъ печатныхъ данныхъ). Къ сожалнію, у меня нетъ еще и одного пособія, посвященнаго спеціально одному изъ городовъ, пользовавшихся магдебурскимъ правомъ (Г. Погаръ-Ханенка)¹². У Васъ оно опять таки имєтся - и Вы мн окажете настоящее благодяніе, если пришлете и его вмст съ "протоколами". Не знаю также, могу ли найти для себя что либо полезное въ "Историческомъ описаній нкоторыхъ местностей Черн[иговской] губ[ернии]" Ханенка (Черн[иговский] кал[ендарь] на 1888-й годъ)¹³. Но и этимъ не исчерпываются мои просьбы къ Вамъ, многоуважаемый Александръ Матвевичъ! Покончивши съ вопросомъ о магдебурскомъ прав, я примусь за обработку другихъ сторонъ своего вопроса и за тмъ соединю все это въ отдельное изслЄдованіе о городах Лвоб[ережной] Малороссии] (какъ единицахъ юридическихъ, какъ центрахъ военныхъ, и какъ промышленно-торговых центрахъ). У насъ въ архив много матеріаловь по этому вопросу; но я хотлъ бы воспользоваться и тмъ, что есть у Васъ; а у Васъ есть, на сколько мн извстно, цлое собраніе "Матеріаловь для исторіи городскихъ поселеній в Малороссіи". Вы, конечно, можете опасаться, чтобы оно какъ ни будь не пропало у частнаго лица (Т. е. у меня) и потому я предлагаю слдующую комби-

націю: къ Вамъ обратиться съ просьбою о высылк ихъ Харьковскій университет (ректоръ); онъ приметъ на себя полную отвтственность о сохранности ихъ и они будутъ храниться въ университетской библіотек, где я ими и буду пользоваться. Вы же съ своей стороны можете назначить опять таки извстный срокъ. Такъ мы поступали, пользуясь рукописями Императ[орской] Публ[ичной] Библіотеки и Московскихъ архивовъ.

До 20-го августа я пробуду еще на дач (а может быть и немного позже, напр[имер] до 25), куда писать по слдующему адресу: въ г.Чугуевъ (Харьк[овской] губ[ернии]), а оттуда въ С. Кочетокъ, Дм[итрию] Иван[овичу] Баг[алею], в городе адрес слдуюіцій - Харьковъ, Двичья улица, домъ Потебни, N 3. Вамъ, вроятно, известно, что я, по порученію Академій, составилъ разборъ Вашей книги¹⁴; недавно Л. Н. Майковъ¹⁵ меня извстилъ, что моя рецензія была принята оч[ень] сочувственно и Вамъ присудили малую Ув[аровскую] премію. Рецензія моя очень обширная, займетъ листов 7 печатных. В ней я касаюсь и замтки И. В. Лучицкаго, полемизирую съ нимъ за Васъ¹⁶.

Остаюсь с полным уваженіем Д. Багалй.

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 7 - 8 зв. Автограф.

N 3

Многоуважаемый Александръ Матввичъ!

Спасибо Вамъ за присылку 2-х книгъ "Черн[иговских] Вд[омостей], он мн очень пригодились. Теперь высылаю их Вам обратно; спасибо и за интересный документъ, и за списки Черн[иговских] дворянъ¹⁷. Просилъ я у Васъ еще старой книжечки Есимонтовска-го "Описаніе Суражскаго уда"¹⁸и Ханенка "Г. Погаръ"¹⁹. У насъ их достать нельзя. За общаніе прислать въ свое время Матеріалы (рук.) для исторіи городов Лвоб[ережной] Мал[ороссии] также благодарю и буду ждать съ нетерпшемъ. Пока же буду разрабатывать свои источники. Кстати мы получили 21000 длъ из Архива Полт[авского] Губернского] правленія, которые составляютъ несомннно органическую часть Архива Малороссийской] Коллегіи и относятся къ территоріи нын[ешней] Полтавщины²⁰. О содержаніи ихъ Вы составите себ нкоторое понятіе изъ моей брошюры, которую при семъ прилагаю²¹. Тут я нашелъ уже "дло о Полтавскомъ магистрат", которымъ, конечно, и воспользуюсь. Не знаю, дошелъ ли до Васъ 2-й томъ моихъ "Матеріал²², который я от-правилъ въ Кіевъ черезъ одного нашего кандидата-историка. Во всяком случае Вы его получите скоро, если не получили до сихъ поръ.

Если Вы пожертвуете портрет [...] Севицкаго въ Харьковъ, то сдлаете очень доброе дло. Музеевъ у насъ даже два - один университетскій съ хорошей коллекціей картинъ и рдчайшим по богатству собраніем гравюръ, другой - городской, вновь заводимый; лучше было бы въ Университетскій; завдуегь музеемъ университетский] профессор] Георгій Федоровичъ Шульцъ (Классикъ)²³. Музей въ хорошемъ порядк и доступенъ для публики.

Искренно уважающій Дм. Багалй.

9 октября 1890 г.

ІР НБУВ. - Ф. 1. Спр. 64765 - 67869. - Арк. 1 - 2. - Автограф.

N 4 Многоуважаемый Александръ Матвевичъ!

Приношу Вамъ искреннюю благодарность за присылку новых Ваших работъ и поздравленіе съ полученіем Уваровской премій. Вместе съ тм обращаюсь къ Вам съ предложеніем следующего содержанія.

Я прочиталъ, что Вы хотите издать къ приближающемуся юбилею гр. П. А. Румянцева-Задунайскаго "Матеріалы по управленій) имъ Малороссіей". Не знаю, какъ и гд Вы ихъ хотите напечатать. Но, м[ожет] б[ыть] Вы захотите сдлать вмст со мной предложеніе Императорскому] Рус[скому] Истор[ическому] Обществу в Петербурге напечатать тамъ ими [...] документовъ въ изданіях общества; матеріалы же мы предложимъ им сообща - Вы свои, а я то, что хранится въ Харьковскомъ историческомъ архив. Вероятно, наше предложеніе будетъ принято - и мы получим возможность издать много и хорошо, получив, даже за это гонораръ (чего обыкновенно не случается)

Жду отвЄта.

Преданный Вамъ

Дм. Багалй

Адресъ: Харьковъ, Подгорная ул., д. N 4, профессор] Дм. Ив. Б[агалей]

19 октября 1895 г.

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. З, 3 зв. - Автограф.

N 5 Харьковъ, 6 ноября 1895 г.

Многоуважаемый Александръ Матвевичъ!

А я все таки къ Вамъ обращаюсь со своимъ предложешемъ о совместномъ изданіи "Румянцевских предложеній". Вы ихъ найдете въ библіотек Кіевской Временной Комиссіи; Тамъ хранятся 4 книги слдующего содержанія:

1) Предложенія Румянцева въ Малор[оссийскую] Кол[легию] 1764 - 65 (N 414), 2) Предл[ожения] Рум[янцева] Малорос[сийским] городамъ о предоставленіи ими Выс[очайших] грамотъ и объ обмн дворовъ 1783 г (N 440); 3) Предложение] Рум[ян-цева] о планированіи Кіева, Чернигова и Новгородъ ОЬв[ерского] в 1787 г. (N 441); 4) Распоряжение] Рум[янцева] о пор[ядках] церк[овных] 1783 (N 442), Другія книги его предложеній хранятся у насъ въ архив. Вотъ мы ихъ и "возсоединимъ". Хорошо? Напишите! Жду отвта.

Съ глубоким уваженіем

Дм. Багалй

Свою рецензію на "Опис[аніе] Ст[арой] Малор[оссіи]" постараюсь выслать в скорйшем времени (у меня дома уже нт экземпляра)²⁴.

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 67865 - 67869. - Арк. 4, 4 зв. - Автограф.

¹ Калачов Микола Васильович (1819 - 1885) - російський історик, юрист, археограф, архівіст, академік Петербурзької академії наук (1883). Працював у Петербурзькій археографічній комісії. Професор кафедри історії російського законодавства при Московському університеті (1848 - 1852). Брав участь у підготовці реформи 19 лютого 1861 р. та судової реформи 1864 р. Засновник і редактор журналу "Юридический вестник" (1860 - 1864, 1867 - 1870). Редактор і укладач публікацій документів, автор ряду праць із теорії і практики архівної справи. Організатор Петербурзького археологічного інституту (1877). Прагнув до створення мережі центральних і місцевих архівів, піклувався про збереження документів і намагався зробити їх надбанням широкого кола дослідників. - Див.: Маяковский И. Л. Н. В. Калачов как историк-архивист // Труды Московского государственного историко-архивного института. - Москва, 1948. - Т. 4; Иванов Е. М. Д. И. Багалей и Харьковский исторический архив // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - Х., 1911. - Т. 20. - С. LVII.

²Рагозин Н. П. - слухач Петербурзького археологічного інституту. - Див.: Иванов Е. М. Указ. соч. - С. LVII; ЦДІАУК. - Ф. 2045. - Оп. 1. - Спр. 82. - Арк. 3 - 4.

³ Харитоненко [Іван Герасимович] (1822 - 1891) - засновник роду українських підприємців і землевласників. Походив із селян-чумаків Сумського повіту Харківської губернії. Закінчив приходську школу. Початковий капітал нажив на торгівлі, оренді землі та промислах. У 1861 р,, після скасування кріпацтва, почав скуповувати поміщицькі землі та будувати цукрові заводи. Із 1890 р. - член синдикату цукрозаводчиків. Йому належало шість цукрових і один рафінадний заводи. Займався благодійною діяльністю. Значні кошти виділяв для підтримки освіти, в тому числі Харківському університетові. У 1879 р. надав сто тисяч рублів для облаштування у цьому університеті гуртожитку для бідних студентів, а у 80-х рр. XIX ст. - для упорядкування архіву, який зберігався у Харківському університеті. За неодноразові пожертви на олтар освіти його було нагороджено орденами св. Анни III ступеня (1871 р.), св. Володимира III ступеня (1880 р.) і висловлена особиста подяка від імператора. - Див.: Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики XIX ст. ). - К., 1991. - С. 223 - 227; ЦДІАУК. - Ф. 1191. - Оп. 1. - Спр. 90. -Арк. 1 - 3, 27, 27 зв.; Ф. 2045. - Оп. 1. - Спр. 82. - Арк. 3 - 4.

⁴ Єфименко Петро Савич (1835 - 1908) - український етнограф та історик. Народився у м. Великий Токмак. Навчався у Харківському (1855 - 1858) та Московському (1858 - 1859) університетах. У 1860 р. звинувачений в "українському сепаратизмі" і засланий до Пермської, а потім до Архангельської губернії. Після заслання служив у містах Воронежі, Самарі (1870 - 1877) та Чернігові (1877 - 1879). У 1879 р. переїхав до м. Харкова, де працював у Харківському відділенні Дворянського банку. Дійсний член Харківського історико-філологічного товариства. У 1879 р. запропонував порушити клопотання про передачу архіву Малоросійської колегії, який зберігався у Чернігівському губернському правлінні, до Харківського університету. Частину архіву, вагою близько 500 пудів (пуд - міра ваги, яка дорівнювала у XIX ст. в Російській імперії 16,38 кг. Диз.: Шостьин. Н. А. Очерки истории русской метрологии. - Москва, 1975. - С. 258) він сам перевіз до Харкова волами, Див.: Иванов Е. М. Указ. соч. - C.LVII; Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія //Ювілейний

збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. - К., 1927. - С. 81 - 82.

⁵ Ідеться про працю О. М. Лазаревського "Малороссийские посполитые крестьяне (1648 - 1783). Историко-юридический очерк по архивным источникам", яка вперше була видана у Чернігові у 1866 р.

⁶ Охоронцем архіву Д. І. Багалія було обрано у 1883 р. - Див.: Иванов Е. М. Указ. соч. - C.LVII.

⁷ Генеральний опис Лівобережної України, проведений у 1765 - 1769 рр. генерал-губернатором Малоросії і президентом Малоросійської колегії П. О. Рум'янцевим, часто називають рум'янцевським.

⁸ Тимчасова комісія для розгляду давніх актів заснована при київському, подільському і волинському генерал-губернаторі у 1843 р. - Див.: Журба О. І. Київська археографічна комісія. 1843 - 1921. Нарис історії і діяльності. - К., 1993. - С. 37 - 38.

⁹ Архив Юго-Западной России - зібрання історичних документів і літературних пам'яток України XIV-XIX ст. , яке видавала Тимчасова комісія для розгляду давніх актів у 1859 - 1914 рр. -Див.: Журба О. І. Назв, праця. - С. 80 - 103.

¹⁰ Праця Д. І. Багалія "Магдебургское право в городах Левобережной Малороссии" була вперше опублікована у 1892 р. у "Журнале Министерства народного просвещения" (N 3. - С. 1 - 55).

¹¹ Тут і далі підкреслено Д. І. Багалієм.

¹² Йдеться про працю О. І. Ханенка "Город Погар", опубліковану у 1871 р. у "Черниговских губернских ведомостях" (N 9 - 17) та окремою відбиткою.

¹³ Праця О. І. Ханенка "Историческое описание некоторых местностей Черниговской губернии" побачила світ у 1887 р. у м. Чернігові. У листі Д. І. Багалія зазначено, що вона була опублікована у 1888 р. у "Черниговском календаре", проте підтвердити або заперечити ці відомості не вдалося.

¹⁴ Д. І. Багалій пише у листі до О. М. Лазаревського про рецензію, підготовлену ним за дорученням Петербурзької академії наук на перший том праці Олександра Матвійовича "Описание Старой Малороссии. Полк Стародубский", за яку вчений був удостоєний академією наук малої Уваровської премії у розмірі 500 руб. - Див.: ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68457. - Арк. 1.

¹⁵ Майков Леонід Миколайович (1839 - 1900) - російський літературознавець та етнограФ. Академік (1891) і віце-президент (1893) Петербурзької академії наук.

¹⁶ Рецензія І. В. Лучицького на перший том "Описання Старой Малороссии. Полк Стародубский" О. М. Лазаревського була опублікована у 1889 р. у журналі "Университетские известия" (N 12. - С. 283 - 297).

¹⁷ Ідеться про працю О. М. Лазаревського "Списки Черниговских дворян 1783 г. Материал для истории местного дворянства по официальным данным" (Чернигов, 1890. - 186 с).

¹⁸ "Описание Суражского уезда" Г. Н. Єсимонтовського (ч. І) побачила світ у Петербурзі у 1846 р., а ч. II - "Сельское хозяйство Суражского уезда Черниговской губернии" - в "Земском сборнике Черниговской губернии" (1882. - N 2. - С. 99 - 206).

¹⁹ Див. посилання N 11.

²⁰ У 1886 р. Д. І. Багалій відкрив у архіві Полтавського губернського правління другу частину архіву Малоросійської колегії і частину Генерального опису Малоросії. У 1888 р. він виступив із доповіддю про структуру і зміст нововідкритих документів на VI Археологічному з'їзді у м. Одесі. Як видно з листа Дмитра Івановича до Олександра Матвійовича, йому вдалося перевезти документи, віднайдені у м. Полтаві, до м.Харкова. - Див.: Иванов Е. М. Указ. соч. - C. LVIII.

²¹ Ідеться, ймовірно, про публікацію у 1889 р. доповіді Д. І. Багалія на VI Одеському Археологічному з'їзді під назвою "О вновь открытых материалах для истории Левобережной Украины (Архив Полтавского губернского правления) у "Трудах VI Археологического сьезда в Одессе" (1884. -Т. 4. - С. 79 - 82) і, як видно з листа Дмитра Івановича до Олександра Матвійовича, вона вийшла й окремою відбиткою.

²² Праця Д. І. Багалія під назвою "Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губернии в XVI-XVIII ст. :" [Т. 2] була опублікована в "Сборнике Харьковского историко-филологического общества" (1890. - Т. 2. - Вып. 1. - С. 1 - 438).

²³Шульц Г. Ф. - професор Харківського університету. Викладав на кафедрі класичної філології. - Див.: Автобіографія акад. Дмитра Івановича Багалія. - С. 49.

²⁴ Рецензія Д. І. Багалія на працю О. М. Лазаревського "Описание Старой Малороссии. Т. 1. Полк Стародубский" була опублікована у 1891 р. під назвою "Новый историк Малороссии (рецензия на книгу А. М. Лазаревского "Описание Старой Малороссии". - Санкт-Петербург, 1891. - 148 с; из отчета Императорской академии наук о 32-м присуждении наград графа Уварова)".

The letters of a famous scientist D. I. Bahalii to an outstanding figure of Ukrainian historiography O. M. Lazarevs'kyi are published with detailed preface and commentaries. The correspondence is about preparation of scientific works, search of primary sources, and state of archival and museum affairs in Kharkiv, the scientist shares his creative plans.

Publisher:

Permanent link for scientific papers (for citations):

Comments: