Libmonster ID: UA-2830

Автор: М. Г. ПАЛIЄНКО

Нью-Йорк; Київ: Видавництво iменi Олени Телiги, 2003.- 328 с; iл. (Iсторiографiчнi студiї. - Ч. 1)

Помiтною подiєю українського наукового та культурного життя стало вiдзначення у 2003 р. 40-лiтнього ювiлею журналу "Український iсторик" - авторитетного органу українознавства, представника незалежної української думки у свiтi. Цей журнал вписав яскраву сторiнку в розвиток iсторичної науки XX ст., посiвши одне з чiльних мiсць серед перiодичних видань Європи та Америки. Його науковi публiкацiї, продовжуючи кращi традицiї нацiональної iсторiографiї й водночас синтезуючи свiтовий iсторiософський контекст, сприяли осмисленню багатьох важливих проблем української iсторiї. Крiм того, сам факт довголiтнього iснування журналу та плiдної дiяльностi його редакцiї наочно засвiдчив високий науковий потенцiал учених української дiаспори.

"Український iсторик" - це своєрiдне, по-своєму унiкальне явище української iсторiографiї, i водночас - живий, творчий органiзм, здатний до постiйного поступу та вдосконалення. Вiн не тiльки вiдбиває на своїх сторiнках розвиток української iсторiї як науки, але й сам виступає активним учасником цього процесу, впливаючи на формування свiтогляду своїх читачiв, iнтегруючи традицiї української й свiтової iсторiографiї та виробляючи на їх засадах концептуальнi пiдходи до вивчення iсторичних проблем на сучасному етапi.

40 рокiв - це поважний ювiлей для перiодичного органу, своєрiдний момент iстини, час для аналiзу та переосмислення мiсця в iсторiографiчному процесi. У цьому контекстi дуже вчасним i доречним є вихiд у свiт монографiчного дослiдження Людмили Сакади "Український iсторик": Генеза, тематика, постатi" (Нью-Йорк, Київ, 2003). Ця книга вiдкриває нову серiю видань Українського iсторичного товариства - "Iсторiографiчнi студiї", в якiй друкуватимуться монографiчнi працi, присвяченi рiзним аспектам розвитку української iсторiографiї.

Видання вiдкривається вступною статтею редактора-засновника журналу професора Любомира Винара "Iсторiографiчнi студiї: нова серiя видань

стр. 141


Українського iсторичного товариства", в якiй вiн коротко зупиняється на мiсцi "Українського iсторика" в iсторiографiчному процесi, характеризує перший випуск нового серiйного видання Українського iсторичного товариства та висловлює сподiвання на те, що "монографiя Людмили Сакади заповнить важливу прогалину в iсторичнiй лiтературi й дозволить дослiдникам в Українi докладнiше ознайомитися з рiзними аспектами розвитку "Українського iсторика" (с.8).

Iгор Гирич, наголошуючи на тяглостi iсторичних традицiй, розглядає феномен "Українського iсторика" в порiвняннi з такими вiдомими в iсторiї української культури перiодичними виданнями, як "Киевская старина", "Записки Наукового товариства iменi Шевченка" та "Україна" (с.9-10). У цьому контекстi цiкаво згадати епiзод понад десятилiтньої давностi, який вiдбувся пiд час роботи конференцiї "Українознавство в розбудовi держави" (Київ, 1993). Автор цiєї рецензiї брала участь у засiданнi секцiї "Український iсторик" i проблеми будiвництва української держави" з повiдомленням "Витоки української iсторичної перiодики", в якому обстоювала думку про тяглiсть традицiй видання нацiональних iсторичних журналiв, започаткованих в останнiй чвертi XIX ст. "Киевской стариной". Слiд вiдзначити, що тодi ця теза викликала заперечення з боку головного редактора "Українського iсторика" проф. Л.Винара, який наполягав на "малоросiйськостi", ба навiть "неукраїнськостi" "Киевской старины", яка видавалась росiйською мовою. Водночас проф. Л.Винар наголосив на тому, що у своєму журналi вiн продовжує традицiї виключно iсторичної школи М.Грушевського, а вiдтак - редагованих визначним українським iсториком наукових видань ("Записок Наукового товариства Шевченка", "Лiтературно-наукового вiсника", "України" тощо). Звертаючись знов до питання про тяглiсть традицiй, уважаємо за доцiльне навести рядки зi "Споминiв" М.Грушевського, в яких учений наголошував на тому великому враженнi, яке справило на нього в юнацькi роки знайомство з першими томами "Киевской старины": "Крiм того, що сi книжки поглибили мої симпатiї й iнтереси до української старовини, вони вперше дали менi хоч в деякiй мiрi поняття про сучасний стан українського життя, українського руху", "1883 рiк, власне, i пiшов у мене на таку громадську й нацiонально-полiтичну самоосвiту, самовиховання, на матерiалi й за вказiвками "Киев[ской] старины". Роздумуючи над тим, як багато я завдячив її першим двом рiчникам, я скрiпляюся у вдячностi й признанню громадським заслугам її фундаторiв i керiвникiв. Скiльком поколiнням українського громадянства протягом її перших двох десятилiть iснування служила вона такою школою?!" . Водночас М. Гру шевський гостро критикував редакцiю журналу за його аполiтичнiсть, за непiдтримку "українства як полiтичної програми" та iн. Проте, на нашу думку, не можна оминати того факту, що як позитивнi, так i негативнi тенденцiї в дiяльностi перших українських наукових журналiв значною мiрою вплинули на подальшу еволюцiю української перiодики й заклали надiйний фундамент її сучасного розвитку.

Яскравим пiдтвердженням цього є iсторiя заснування та видання журналу "Український iсторик", який не тiльки творчо iнтерпретував та розвинув кращi здобутки української наукової перiодики, але й здiйснив вагомий внесок у справу вiдстоювання нацiональної iсторiографiчної схеми, започаткованої М.Грушевським. I в цьому, безперечно, найбiльша заслуга належала його головному редакторовi Л.Винаровi (тут ми повнiстю погоджуємося з оцiнками його дiяльностi, висловленими автором монографiї Л.Сакадою та науковим редактором видання I.Гиричем).

Приступаючи до аналiзу рецензованої працi, в першу чергу вважаємо за необхiдне вiдзначити її новизну, ґрунтовнiсть, чiтку структурованiсть, насиченiсть фактичним та аналiтичним матерiалом, мовну виразнiсть та iлюстративну насиченiсть. Саме цi риси привертають увагу як професiйних науковцiв, так i широкої читацької аудиторiї. Викладений матерiал має зацiка-

стр. 142


вити не тiльки iсторикiв, а й спецiалiстiв iнших наукових та суспiльних галузей, зокрема журналiстiв, етнологiв, соцiологiв, культурологiв.

До позитивних ознак монографiї Л.Сакади слiд вiднести її чiтку архiтектонiку, розмiщення матерiалу за проблемно-хронологiчним принципом у вiдповiдностi до запропонованої перiодизацiї iсторiї журналу. Автор видiляє три перiоди у виданнi "Українського iсторика", беручи за основу перiодизацiї головнi етапи органiзацiйно-видавничої iсторiї журналу, еволюцiю його структури та змiсту, авторського та редакцiйного складу: перший перiод: "Український iсторик" - бюлетень Iсторичної комiсiї "Зарево" (1963-1964 pp.); другий: "Український iсторик" - орган Українського iсторичного товариства, журнал iсторiї та українознавства на Заходi (1965-80-тi pp.); третiй: перiод новiтньої iсторiї журналу, коли "Український iсторик" трансформується в загальноукраїнське фахове перiодичне видання нацiональної iсторiографiї (вiд 1990 p.).

Джерельною основою дослiдження виступили в першу чергу публiкацiї "Українського iсторика", а також рiзноманiтнi за змiстом та характером документи з архiву Українського iсторичного товариства (м. Кент, США), поточного архiву при Київському осередку УIТ iм. М.С.Грушевського, Центрального державного iсторичного архiву України у м. Києвi, Iнституту рукопису Нацiональної бiблiотеки України iм. В.I.Вернадського та iн. Характерною особливiстю даної монографiї є те, що автором при її пiдготовцi широко використано методику персонального опитування спiвробiтникiв журналу шляхом безпосереднього iнтерв'ювання або листування. В основу монографiї покладено матерiали кандидатської дисертацiї, захищеної автором у 2000 р. на вченiй радi Iнституту української археографiї та джерелознавства iм. М.С.Грушевського НАН України.

Перевагою даної роботи слiд визнати запроваджений автором комплексний пiдхiд до аналiзу журналу, з одного боку, як органу нацiональної iсторичної перiодики, а з iншого - як явища української iсторiографiї. У зв'язку з цим вiдзначимо, що оригiнальнiстю вирiзняється авторське бачення головних функцiй iсторичної перiодики в науцi й суспiльствi. Л.Сакада видiляє п'ять головних функцiй: 1) науково-iнформацiйиу, 2) апробацiйну, 3) наукової критики (дискусiйну), 4) джерельно-лiтописну та 5) суспiльно-iдеологiчну, i у вiдповiдностi до цiєї схеми аналiзує редакцiйну дiяльнiсть "Українського iсторика", проблематику та тематику опублiкованих на його сторiнках дослiджень, спрямованiсть дискусiй та iн.

Перший роздiл монографiї - "Поява українського iсторiографiчного часопису в дiаспорi" - присвячено iсторiї заснування та видання журналу; в ньому охарактеризовано стан української iсторичної перiодики на середину XX ст., висвiтлено процес заснування журналу "Український iсторик", дiяльнiсть учених української дiаспори з органiзацiї Українського iсторичного товариства.

Як вiдзначає Л.Сакада, перший склад редакцiйної колегiї "Українського iсторика", що включав вiдомих українських учених з рiзних країн Європи й Америки, на довгi роки залишався її основним кiстяком. До нього ввiйшли: Любомир Винар (головний редактор), Марко Антонович, Василь Дубровський, Богдан Винар, Михайло Ждан, Iгор Каменецький, Роман Климкевич, Олександр Оглоблин, Наталiя Полонська-Василенко, трохи згодом до нього приєдналися Олександр Домбровський, Ярослав Пастернак i Теодор Мацькiв (с.47). За висловом Л.Винара, це був "гурт одержимих духом iдеалiстiв", якi, незважаючи на труднощi фiнансового характеру, спромоглися належним чином органiзувати видання наукового iсторичного журналу на зарубiжжi. На думку дослiдницi, Л.Винар в органiзацiйний перiод посiв дуже важливу позицiю щодо створення саме наукового, незалежного вiд будь-якого партiйного чи громадського осередку органу, спроможного з позицiй наукової критики пiдiйти до висвiтлення та аналiзу рiзноманiтних аспектiв iсторичного минулого українського народу.

стр. 143


Автор звертає увагу читачiв на особливостi органiзацiйного процесу в iсторiї журналу, якi вирiзняють його з низки iнших перiодичних видань. По-перше, це стосується недотримання традицiйної схеми: органiзацiя товариства, осередку - заснування перiодичного органу. У випадку з "Українським iсториком" було навпаки - перше число журналу побачило свiт наприкiнцi 1963 p., i тiльки згодом навколо нього вiдбулося об'єднання вчених, що в 1965 р. заснували Українське iсторичне товариство. По-друге, своєрiдною рисою "Українського iсторика", яку видiляє автор, є те, що вiд часу заснування та впродовж наступного сорокалiття його редактором залишається одна людина -Любомир Винар. Третя ж особливiсть полягає в органiзацiї редакцiйної роботи, яка вiдбувається переважно "кореспонденцiйним шляхом", оскiльки переважна бiльшiсть членiв редколегiї та авторiв мешкають не тiльки в рiзних країнах, але й на рiзних континентах.

На позитивну оцiнку в даному роздiлi заслуговує те, що автор розглядає подiї, пов'язанi з органiзацiєю У IT та виданням "Українського iсторика", крiзь призму загальної ситуацiї, що мала мiсце в громадсько-полiтичному та науковому життi як у радянськiй Українi, так i в українському зарубiжжi. У цьому сенсi важливим, на нашу думку, є: по-перше, звернення до характеристики стосункiв, що склалися мiж УВАН, НТШ та УIТ на Заходi, а по-друге, аналiз iдеологiчного протистояння мiж "Українським iсториком" та "Українським iсторичним журналом" тоталiтарного перiоду.

Завершує перший роздiл висвiтлення третього перiоду розвитку "Українського iсторика", який розпочався на зламi 1980-х-1990-х pp. i триває й донинi. Автор вiдображує процес перетворення журналу на загальнонацiональний орган iсторiї та українознавства, вiдкритий для творчої спiвпрацi вчених материкової України та дiаспори. Тут автор подає багато фактичного матерiалу щодо встановлення контактiв редакцiї з науковими центрами в Українi - Iнститутом української археографiї та джерелознавства їм. М.С.Грушевського НАН України, Київським нацiональним унiверситетом iм. Тараса Шевченка, Товариством охорони пам'яток iсторiї й культури, коротко зупиняється на процесi заснування осередкiв УIТ в Українi (Львiв, Київ, Днiпропетровськ, Острог, Ужгород, Дрогобич, Черкаси), створеннi офiцiйного представництва журналу в Українi на чолi з Iгорем Гиричем. У цей перiод було започатковано також новий етап взаємовiдносин мiж "Українським iсториком" та "Українським iсторичним журналом" - етап конструктивної спiвпрацi для поступу української нацiональної iсторiографiї3 .

Концептуальний характер має другий роздiл монографiї - "Теоретичнi аспекти української iсторiографiї в обговореннi журналу УIТ". Здiйснений аналiз трактування поняття "українська iсторiографiя" на сторiнках "Українського iсторика" дав авторцi пiдстави стверджувати, що вченими УIТ були апробованi й творчо розвиненi пiдходи до тлумачення даного поняття, запропонованi в працях Д.Багалiя, Д.Дорошенка, М.Грушевського, а згодом О.Оглоблина. На шпальтах "Українського iсторика" Л.Винар проводив думку, що українська нацiональна iсторiографiя є явищем свiтового iсторiографiчного процесу й "включає науковi працi українських iсторикiв або iсторикiв українського походження, присвяченi iсторiї України, без огляду на мiсце їхнього перебування й мову, якою вони друкують свої працi" (с.93-94).

Важливе мiсце в цьому роздiлi посiдає також вiдображення ще одного аспекту наукових публiкацiй "Українського iсторика" - теоретичного обґрунтування завдань емiграцiйної iсторичної науки (до 1990-х pp.). He випадково перше число журналу мiстило програмну статтю О.Оглоблина "Завдання української iсторiографiї на емiграцiї". Крiм того, у 1978 р. редакцiєю було здiйснено передрук даної статтi з новими коментарями О.Оглоблина пiд назвою "З перспективи 15 рокiв". У зв'язку з цим уважаємо за доцiльне зупинитися на двох основних моментах, окреслених О.Оглоблиним, якi залишаються надзвичайно актуальними й сьогоднi, причому не тiльки для вчених ук-

стр. 144


раїнської дiаспори, але й для всiх представникiв української iсторичної науки. По-перше, це ретельне дослiдження та використання iсториками комплексу джерел зарубiжної архiвної українiки; по-друге, необхiднiсть опанування й застосування нових методологiчних пiдходiв свiтової науки4 .

Особливий же наголос у цьому роздiлi зроблено на методологiї дослiдження та проблемi iсторичної схеми України у висвiтленнi "Українського iсторика" (с.99-112). Така увага до даної проблеми з боку авторки монографiї є цiлком умотивованою, оскiльки саме на сторiнках "Українського iсторика" Л.Винаром було запроваджено як один iз принципових критерiїв вiдбору матерiалiв для публiкацiї дотримання авторами методологiчних засад, що базуються на визнаннi iсторичної схеми М.С.Грушевського. Л.Сакада докладно зупиняється на аналiзi праць Л.Винара й iнших авторiв "Українського iсторика", в яких порушувалися питання про конкретний змiст i значення iсторiографiчних концепцiй М. Грушевського, покладених в основу його iсторичної схеми й перiодизацiї минулого України. Особливо в монографiї пiдкреслюється той факт, що редакцiя журналу серед основних завдань сучасного етапу дiяльностi українських iсторикiв видiляє "необхiднiсть упровадження не лише в українську, але й у свiтову iсторiографiю схему iсторiї України, базовану на осучасненiй i доповненiй схемi Михайла Гру-шевського - з вiдповiдною перiодизацiєю й термiнологiєю" (с.107).

Проблемам спецiальних iсторичних дисциплiн у висвiтленнi журналу присвячено третiй роздiл монографiї. У ньому знайшли вiдображення актуальнi аспекти дослiдження iсторичної картографiї (зокрема, вихiд у 1981 р. в США пiд егiдою УIТ "Атласу iсторiї України"), iконографiї (розглянуто iконографiчнi публiкацiї журналу), генеалогiї, геральдики, сфрагiстики (працi Р.Климкевича, О.Оглоблина, Л.Винара, В.Омельченка, В.Сергiйчука та iн.), iсторичної бiблiографiї.

Четвертий роздiл - "Питання iсторичного джерелознавства та археографiчна практика в "Українському iсторику" - характеризує пошуково-евристичну, критико-аналiтичну та едицiйну роботу вчених УIТ. Важливiсть даного аспекту дiяльностi УIТ була проголошена вiдразу ж по заснуваннi товариства. У 5-му параграфi комунiкату УIТ iшлося про те, що особливу увагу необхiдно придiлити "виявленню, реєструванню й вивченню джерельних матерiалiв до iсторiї України в закордонних архiвах i бiблiотеках". Л.Сакада чiтко окреслює коло авторiв, якi в рiзнi перiоди розробляли джерелознавчi проблеми на сторiнках журналу (спочатку - О.Оглоблин, Н.Полонська-Василенко, I.Каменецький, М.Антонович, О.Домбровський, Л.Винар, згодом до них долучились Ю.Шаповал, В.Сергiйчук, Ю.Мицик, М.Ковальський, I.Гирич, Г.Сварник, Г.Бурлака та iн.). У роздiлi аналiзуються джерелознавчi та археографiчнi публiкацiї Т.Мацькiва, О.Барана, о. Iринея Назарка, О.Субтельного, I.Верби та iн. В окремий параграф винесено розгляд археографiчних публiкацiй епiстолярної спадщини українських дiячiв ХIХ-ХХ ст.

Особливий iнтерес з боку архiвiстiв та археографiв має викликати параграф, присвячений характеристицi джерел до iсторiї УIТ, що зберiгаються в архiвi УIТ у США (м. Кент, засновник-розпорядник Л.Винар) та в архiвi управи УIТ у Нью-Йорку (завiдувач О.Домбровський), i якi лише частково побачили свiт на сторiнках "Українського iсторика".

Л.Сакада подає чiтку, логiчну класифiкацiю джерел з iсторiї УIТ, опублiкованих в "Українському iсторику", подiляючи їх на три окремi групи. До першої з них авторка вiдносить публiкацiї текстiв iнституцiйних документiв, програмнi статтi засновникiв УIТ та матерiали наукової хронiки, якi публiкувалися вiдразу ж пiсля їх створення (т.зв. "оперативна документацiя"). Другу групу складають спецiально пiдiбранi документальнi матерiали з нагоди ювiлейних дат УIТ, "УI" (тут ми повнiстю погоджуємося з автором щодо суб'єктивностi вiдбору даних документiв для друку, що не-

стр. 145


обхiдно враховувати дослiдникам при їх використаннi). Третю групу дослiдниця називає джерелами наративного типу, вiдносячи до неї публiкацiї епiстолярiй та матерiалiв мемуарного характеру засновникiв журналу й членiв товариства, в яких проливається свiтло на iсторiю дiяльностi УIТ вiд часу його заснування до сьогодення. Уважаємо, що бiльш доречним було б визначити цю групу як "джерела особового походження", оскiльки саме цей термiн побутує в iсторичному джерелознавствi щодо узагальнюючої характеристики епiстолярних та мемуарних джерел. Водночас пiдкреслимо, що саме така структурованiсть пiдходу до розгляду джерел з iсторiї УIТ дала авторцi можливiсть уникнути описовостi при їхньому розглядi й вдало поєднати викладення фактичного матерiалу з його аналiзом i синтезом.

Вiддаючи данину загальнiй тенденцiї до персонiфiкацiї iсторiографiчних дослiджень, Л.Сакада останнiй - п'ятий - роздiл монографiї ("Матерiали до бiоiсторiографiчних дослiджень iсторикiв України") присвятила аналiзу публiкацiй журналу бiографiчного характеру. Цей роздiл цiлком закономiрно вiдкриває параграф "Михайло Грушевський - провiдна тема журналу" (с. 226-234), оскiльки саме "Український iсторик" зробив вагомий внесок у вивчення життєвого та творчого шляху видатного вченого й громадсько-полiтичного дiяча, спричинившись до появи цiлого ряду ґрунтовних дослiджень наукової спадщини М. Грушевського. Автор вiдзначає, що в 1972 р. на сторiнках журналу з'явилась постiйна рубрика "Грушевськiана", а згодом найбiльш цiннi з її матерiалiв видавались окремими книжками. Аналiз внеску журналу в розробку даної тематики дав Л.Сакадi можливiсть зробити правомiрний висновок про те, що "активною позицiєю у вiдстоюваннi чесного iменi Михайла Грушевського саме в той час, коли воно з полiтичних причин замовчувалося в Українi, багатосторонньою розробкою цiєї теми силами багатьох дослiдникiв з дiаспори й України, журнал "Український iсторик" небезпiдставно здобув собi серед науковцiв заслужену славу "журналу грушевськознавства", закрiпив за собою науковий прiоритет у цьому напрямку дослiджень" (с.234).

Окремi параграфи даного роздiлу присвячено Володимировi Антоновичу (с.234-242), Iвановi Крип'якевичу (с.242-246), Олександровi Оглоблину (с.246-254), Наталiї Полонськiй-Василенко (с.254-257), Михайловi Брайчевському (с.257-261), Любомировi Винару (с.261-268). Дещо описовий характер має останнiй параграф роздiлу "Про iнших дослiдникiв минулого України", в якому дуже стисло окреслено публiкацiї "Українського iсторика" бiографiчного, iсторiографiчного, джерелознавчого та рецензiйного характеру про Д.Багалiя, IО.Бачинського, М.Василенка, I.Витановича, Д.Дорошенка, А.Жуковського, О.Кандибу (Ольжича), М.Ковальського, Б.Крупницького, В.Кубiйовича, В.Липинського, В.Мiяковського, Є.Онацького, М.Чубатого, Д.Щербакiвського та iн. Оскiльки викладений у параграфi матерiал має бiльше науково-довiдковий, анiж критико-аналiтичний характер, можливо його краще було б представити у формi зведеної таблицi просопографiчних публiкацiй "Українського iсторика", або ж провести їх контент-аналiз i в узагальнюючий формi подати кiлькiснi та якiснi характеристики цих матерiалiв.

Узагалi слiд вiдзначити, що, на нашу думку, дослiдження мало б бiльш узагальнюючий i водночас прикладний характер, якби мiстило науково-довiдковий та документальний матерiал у формi додаткiв. Зокрема, у додатках варто було б навести основну бiблiографiю праць про журнал та його головного редактора, повний перелiк його авторiв та спiвробiтникiв з розкриттям їхнiх псевдонiмiв та криптонiмiв, умiстити окремi оригiнальнi документи з архiву "Українського iсторика" та Українського iсторичного товариства. Тим бiльше, що численнi попереднi публiкацiї авторки свiдчать про те, що нею опрацьовано значний iсторiографiчний та джерельний матерiал, а також укладено ґрунтовний сучасний покажчик змiсту "Українського iсторика" .

стр. 146


Однак, бiльшою мiрою всi цi побажання стосуються не лише працi Л.Сакади, але адресованi всiм науковцям, якi працюють над дослiдженням iсторичної перiодики та її окремих органiв.

Рецензована праця, на нашу думку, є важливим кроком на шляху до вивчення органiзацiї наукової та видавничої працi української емiграцiї в другiй половинi XX ст. Вона посяде помiтне мiсце не тiльки серед iсторiографiчних дослiджень української iсторичної перiодики, але й у загальнiй палiтрi iсторiографiчних дослiджень, пов'язаних iз вивченням наукового доробку вчених української дiаспори.

Сподiваємось, що книга Л.Сакади буде представлена не тiльки на полицях наукових бiблiотек України та зарубiжжя, але й на робочих столах iсторикiв, журналiстiв, культурологiв та спонукатиме їх до бiльш широкого вивчення та використання матерiалiв журналу "Український iсторик".


1 Грушевський М.С. Спомини // Київ. - 1988. - N 12. - С.120-121.

2 Для бiльш глибокого розумiння процесiв, що вiдбувалися в науковому життi української дiаспори в повоєнний перiод, пропонуємо читачевi звернутися до публiкацiї О.Яся "Українська зарубiжна iсторiографiя 1945-1991 pp.: проблема поколiнь та органiзацiя дослiдницької працi" (Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики [Число 5] / Iсторiографiчнi дослiдження в Українi [Число 10]: Збiрка наукових праць на пошану академiка НАН України В.А.Смолiя. - К., 2002. - 4.2. - С.352-391).

3 Про спiвпрацю "Українського iсторика" та "Українського iсторичного журналу" див.: Михайлик В. Р. "Український iсторичний журнал" та "Український iсторик": обрiї спiвробiтництва // Український iсторичний журнал. - 1994. - N 1. - С154; Ричка В. М. "Український iсторичний журнал" та "Український iсторик": питання спiвпрацi // Український iсторик. - 1994. - 4.1-4. -С.355-356; Сакада Л. Д. Два журнали українських iсторикiв: "Український iсторичний журнал" та "Український iсторик" // Український iсторичний журнал. - 1997. - N 4. - С.58-68.

4 Останнiм часом українськi вченi все бiльше уваги придiляють iнтеграцiйним процесам у контекстi iсторiософського переосмислення нацiональних iсторiографiчних концепцiй i схем. Комплексному осмисленню проблеми iнтеграцiї української нацiональної iсторiї у свiтову присвячено фундаментальну монографiю Володимира Потульницького "Україна i всесвiтня iсторiя: Iсторiософiя свiтової та української iсторiї XVII - XX ст." (К., 2002).

5 Див.: Хронологiчний покажчик томiв за роки 1963-1997//Покажчик змiсту ["Українського iсторика"] за роки 1963-1997 (ч.1-135) / Упор. Л.Сакада // Український iсторик. - 1999. - 4.1.

М.Г.ПАЛIЄНКО (Київ)


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Критика-та-бiблiографiя-ЛЮДМИЛА-САКАДА-УКРАЇНСЬКИЙ-IСТОРИК-ГЕНЕЗА-ТЕМАТИКА-ПОСТАТI

Similar publications: LUkraine LWorld Y G


Publisher:

Олександр ПанContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

Критика та бiблiографiя. ЛЮДМИЛА САКАДА. "УКРАЇНСЬКИЙ IСТОРИК": ГЕНЕЗА, ТЕМАТИКА, ПОСТАТI // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 24.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Критика-та-бiблiографiя-ЛЮДМИЛА-САКАДА-УКРАЇНСЬКИЙ-IСТОРИК-ГЕНЕЗА-ТЕМАТИКА-ПОСТАТI (date of access: 22.07.2024).

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Олександр Пан
Львiв, Ukraine
707 views rating
24.08.2014 (3620 days ago)
0 subscribers
Rating
0 votes
Related Articles
ЛЕКСИКА КАЗАЧЬЕЙ СЛУЖБЫ В "ТИХОМ ДОНЕ"
6 days ago · From Petro Semidolya
Бездепозитные бонусы: как онлайн казино привлекает игроков?
Catalog: Разное 
20 days ago · From Україна Онлайн
Розуміння Жертви Ісуса Христа Розуміння Воскресіння Ісуса Христа Основа Гносеології Основа Антропології Основа Онтології Це перша публікація цієї роботи - ексклюзив для www.elibrary.com.ua ! Контакт: maximshvets100@gmail.com
34 days ago · From Максим Швець
МЕЖДУНАРОДНАЯ ЛИКВИДНОСТЬ ИНДИИ: ПРИНЦИПИАЛЬНЫЙ СДВИГ
36 days ago · From Petro Semidolya
ЮГО-ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА В ПРЕДСТАВЛЕНИИ АРАБСКИХ ГЕОГРАФОВ IX В.
Catalog: География 
39 days ago · From Petro Semidolya
"ТУРЕЦКОЕ ОЗЕРО": ЧЕРНОЕ МОРЕ В XV-XVII ВВ.
Catalog: География 
39 days ago · From Petro Semidolya
АВСТРАЛИЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XX ВЕКА: В ПОИСКАХ НАЦИОНАЛЬНОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ
40 days ago · From Petro Semidolya
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ВІДНОСИН У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ XVI ст.
Catalog: Право 
42 days ago · From Україна Онлайн
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ҐРАНД-НАРАТИВ: ПІДХОДИ, КОНЦЕПЦІЇ, РЕАЛІЗАЦІЯ
42 days ago · From Україна Онлайн
The majority of theoretical misconceptions and the most significant misunderstandings in modern astronomy, cosmology and physics are caused by a purely mathematical approach and ignoring philosophical comprehension of physical reality and, as a result, by not deep enough understanding of the essence of certain physical phenomena and objects.
45 days ago · From Павло Даныльченко

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.
Library Partners

Критика та бiблiографiя. ЛЮДМИЛА САКАДА. "УКРАЇНСЬКИЙ IСТОРИК": ГЕНЕЗА, ТЕМАТИКА, ПОСТАТI
 

Editorial Contacts
Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:

About · News · For Advertisers

Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of affiliates, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. Once you register, you have more than 100 tools at your disposal to build your own author collection. It's free: it was, it is, and it always will be.

Download app for Android