ВІД АВТОРА
Останнім часом з'явилося безліч робіт, що ставлять під сумнів вірність основних положень СТВ і ЗТВ та вказують на наявність у них різних протиріч. Ці протиріччя, як і сама критика теорії відносності, зумовлені, як правило, недостатньо глибоким розумінням фізичної сутності та нерозрізненням різних форм та уявлень таких основних фізичних понять, як простір та час. Вони викликані також незнанням еволюційних фізичних процесів, прихованих за математичною моделлю просторово-часового континууму (ПЧК).
Пропонована автором калібрувально-еволюційна теорія, що є розвитком і новою інтерпретацією основних ідей та положень теорії відносності, вносить необхідну ясність з цих питань і дозволяє уникнути побудови на основі останньої абсурдних космологічних теорій.
На відміну від спроб побудови альтернативних теорії відносності калібрувальних теорій простору, часу і тяжіння (запропонованих багатьма авторами), автору даної роботи вдалося знайти калібрувальні обґрунтування безпосередньо ортодоксальних СТВ і ЗТВ. Ці обґрунтування базуються на калібрувальності (принциповій неспостережності у власній СВ речовини) безпосереднього впливу руху та гравітації на метричні та фізичні властивості мікро- та макрооб'єктів речовини, а також на калібрувальність для світу людей еволюції мікросвіту. При цьому жорстка СВ Шварцшильда, як і всі інші СВ, отримана автором не в результаті розв'язання будь-яких тензорних рівнянь гравітаційного поля, а лише з припущення про можливість ізохоричного рівноважного процесу калібрувального еволюційного самостискання речовини (на рівні елементарних «частинок») в абсолютному просторі. І це є ще одним вагомим доказом вірності основних положень теорії відносності.
Незважаючи на кардинальну зміну космологічних уявлень, пропонована теорія перебуває у злагоді не лише з класичною та релятивістською фізикою, а й з астрофізикою і вимагає в основному лише нової інтерпретації досягнутих космологією результатів у вивченні еволюції Всесвіту. Однак і її, як і теорію відносності, не можна розглядати як щось остаточно усталене, що не вимагає подальшого розвитку. Це лише ще один обережний крок на шляху до осягнення таємниці Світобудови.
Деякі положення та наслідки запропонованої теорії, а також висунуті на основі них гіпотези (особливо ті, що стосуються фізики мікросвіту та космології) розглянуті автором лише на філософському та феноменологічному рівнях. Тому вони вимагають подальшого більш детального їх опрацювання, і в першу чергу, з метою усунення можливих взаємних протиріч.
Щоб уникнути нав'язування собі загальноприйнятих поглядів на досліджувану проблему, автор спочатку користувався запасом знань з теорії відносності, почерпнутим лише з науково-популярної літератури, і тому в процесі досліджень змушений був вводити власну термінологію, яка потім була відкоригована по К. Мьоллеру. Автор вибачається за невідповідності деяких термінів і умовних позначень загальноприйнятим, що залишилися в даній роботі.
СПИСОК АБРЕВІАТУРНИХ СКОРОЧЕНЬ
СТВ |
- спеціальна теорія відносності |
ЗТВ |
- загальна теорія відносності |
КЕТС |
- калібрувально-еволюційна теорія Світобудови (простору, часу, тяжіння та розширювання Всесвіту) |
ФВ |
- фізичний вакуум, що покоїться в абсолютному просторі |
НПНФВ |
- наведення просторової неоднорідності властивостей фізичного вакууму |
ФНАП |
- фізично неоднорідний абсолютний (фундаментальний) простір |
ФОШАЧ |
- фізично однорідна шкала абсолютного (космологічного) часу |
МОШАЧ |
- метрично однорідна шкала абсолютного (координатного) часу |
ШКЧВ |
- шкала космологічного (координатного абсолютного) часу Всесвіту |
ПЧК |
- просторово-часовий континуум |
БПЧК |
- базовий ПЧК |
КБПЧК |
- космічний БПЧК |
СВ |
- система відліку просторових координат та часу |
СВФВ |
- СВ фізичного вакууму[1] (фундаментальна СВ, в якій покоїться ФВ) |
СВЕ |
- евклідова СВ |
СВК |
- космологічна СВ |
СВШ |
- СВ Шварцшильда |
СВАК |
- СВК, що адаптується в ФНАП |
СОАШ |
- СВШ, що адаптується в ФНАП |
КСВ |
- калібрувально самодеформована СВ чи СВ, що калібрувально самодеформується[2] в СВФВ |
ОКСВ |
- просторово однорідно калібрувально самодеформована СВ чи СВ, що просторово однорідно калібрувально самодеформується в СВФВ |
НКСВ |
- просторово неоднорідно калібрувально (напівкалібрувально [1]) самодеформована СВ чи СВ, що просторово неоднорідно калібрувально самодеформується в СВФВ |
НПКСВ |
- СВ, що просторово неоднорідно псевдокалібрувально самодеформується в СВФВ |
ККСВ |
- СВ, що квазікалібрувально самодеформується в СВФВ |
ЧКСВ |
- СВ, що частково калібрувально самодеформується в СВФВ (ОЧКСВ, НЧКСВ, НПКСВ) |
ІСВ |
- інерціальна СВ (ІСВ, ІСВК, ІСВАК, ІСВШ, ІСВАШ) |
ППСВ |
- СВ, що прискорено переміщується |
ППСВМ |
- СВ, Мьоллера що псевдорівноприскорено переміщується |
РМССВ |
- СВ, що рівномірно самостискається в СВФВ |
РВССВ |
- СВ, що рівноважно (псевдоінерціально [2]) самостискається в СВФВ |
СССВ |
- СВ, що сповільнено самостискається (ССКСВ, ССНКСВ, ССККСВ, ССЧКСВ, ССНЧКСВ, ССНПКСВ) |
ПРПНКСВЕ |
- оболонкоподібна НКСВЕ порожнистого тіла, що прискорено саморозтягується |
КАЛІБРУВАЛЬНО-ЕВОЛЮЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЙ ВІДНОСНОСТІ
У даній роботі викладаються основи калібрувально-еволюційної теорії простору, часу, тяжіння та розширення Всесвіту. Ця теорія є подальшим розвитком основних ідей СТВ та ЗТВ і дозволяє по-новому осмислити та фізично витлумачити (інтерпретувати) їхні деякі положення та наслідки.
1. Першоосновою всього сущого є абсолютно жорсткий і безструктурний фізичний вакуум (ефір класичної фізики), що не захоплюється рухомими тілами. Фізичний вакуум (ФВ) має певні фізичні властивості, завдяки яким і забезпечується поширення з кінцевою швидкістю квазічастинок у заповненому ним недеформованому тривимірному евклідовому абсолютному просторі Ньютона. Цей абсолютний простір є супутнім речовині світовим простором, в якому мають місце ізотропність частоти реліктового випромінювання та збереження напрямку осі обертання гіроскопа, однак, відсутнє явище розширення Всесвіту. Він розглядається і тут лише як вмістилище всіх можливих форм матерії, яке не може ні викривлятися, ні розширюватися. Ґрунтуючись на абсолютній нерухомості ФВ в абсолютному просторі, у ширшому сенсі під терміном ФВ тут розумітимемо суцільне середовище, що не захоплюється рухомими тілами, в сукупності з атрибутами Ньютонової механіки – абсолютним простором і абсолютним часом. Абсолютний простір і метрично однорідний абсолютний (космологічний) час утворюють фундаментальний просторово-часовий континуум (ПЧК) ФВ, а отже, і систему відліку просторових координат і часу (СВ) ФВ.
2. Час – поняття, засноване на наявності у всіх періодичних і квазіперіодичних фізичних процесів постійної взаємної пропорційності кількості їхніх елементарних актів, що здійснюються між будь-якими двома подіями в ланцюзі причинно-наслідкових відносин. Дана пропорційність може виявлятися як строго точно, наприклад, у когерентних процесах або будь-яких інших колективних взаємодіях, так і середньостатистично. Неперервна в межах всього простору багаторазова повторюваність аналогічних елементарних актів цих процесів зумовлює безперервність і рахунковість (метрологічність) часу, причинно-наслідкові відносини – його односпрямованість, а зазначена взаємна пропорційність кількості елементарних актів у всіх фізичних процесів – універсальність часу та, тим самим і розглядання його як фізичної категорії та форми існування матерії. На відміну від простору (що є, разом із субстанцією, що його заповнює – фізичним вакуумом, середовищем для самоорганізації структурних елементів матерії), час є лише засобом для впорядкування подій та для порівняння швидкостей протікання будь-яких фізичних процесів. За одиницю відліку часу може бути взятий період будь-якого стабільного періодичного процесу і, зокрема, період хвилі стандартної електромагнітної взаємодії (тривалість одного акту безперервної взаємодії будь-яких елементарних частинок, що перебувають у взаємозалежному стані) або період хвилі стандартного випромінювання.
3. Процеси поступального переміщення, обертання та розширення-стиснення фізичних тіл можуть супроводжуватися деформацією в СВФВ як макрооб'єктів (кристалічних ґраток, доменів, молекул і атомів), так і мікрооб'єктів (ядер атомів, елементарних частинок і субелементарних частинок – кварків) речовини. При цьому деформація мікрооб'єктів відбувається так, що забезпечується ізотропність частоти, а отже, і тривалості взаємодії елементарних частинок, що перебувають у взаємопов'язаному стані всередині атомів. У разі непружної деформації, що супроводжується однаковою зміною розмірів макро- і мікрооб'єктів речовини, це проявляється у вигляді певного розподілу в абсолютному просторі значення релятивістського (лоренцева) скорочення поздовжніх розмірів локальних ділянок тіла, що рухається. Цей розподіл відповідає розподілу уздовж тіла, що переміщається значень абсолютної швидкості руху (щодо ФВ) цих його локальних ділянок. У разі розширення або стиснення тіла релятивістському скороченню розмірів тіла, що переміщається, еквівалентне релятивістське співвідношення неоднаково змінних розмірів локальних ділянок тіла, що розширюється або стискається, вздовж і поперек напряму їх переміщення. При взаємно непропорційній зміні розмірів макро- і мікрооб'єктів речовини, що має місце у разі пружної деформації тіла, що рухається, чисто релятивістським буде скорочення поздовжніх розмірів тільки у мікрооб'єктів.
Наслідком і підтвердженням наявності релятивістського скорочення поздовжніх розмірів мікрооб'єктів є ізотропність частоти випромінювання у власному просторі джерела випромінювання, що рухається. Ця ізотропність має місце в супутній джерелу випромінювання СВ за будь-яких можливих видів руху його в СВФВ. На неминучість релятивістського скорочення розмірів вказує також і неможливість стиснення або розширення фізичних тіл у просторі, що має постійність у часі швидкості світла, без зміни фазового стану або енергії їхньої речовини [2]. Тому, незалежно від виду руху тіла (і незважаючи на можливу фізичну неоднорідність його власного простору, що виявляється в неоднаковій швидкості перебігу ідентичних фізичних процесів у різних його точках), локально ізотропним є і час, що відраховується у власних СВ точок тіла, що рухається реальними не абсолютно точковими квантовими годинниками. У цьому проявляється квантовий (дискретний) характер неоднорідного у просторі релятивістського скорочення розмірів. До того ж це скорочення розмірів визначається індивідуальним рухом не тільки макро-, а й мікрооб'єктів тіла. Зазначена деформація мікро- і макрооб'єктів, а отже, і всього тіла в цілому є наслідком електромагнітних взаємодій між елементарними частинками речовини і відбувається вона в процесі адаптації цих частинок до умов їх взаємодії, що безперервно оновлюються [3].
Зміни просторово-часового стану елементарних частинок, тобто їхні пульсації (розширення-стиснення) та додаткові обертально-коливальні рухи (якщо ці терміни взагалі тут доречні), відбуваються у їхньому взаємопов'язаному стані всередині атомів таким чином, що не виникає у СВ рухомого тіла анізотропія допплерівського розширення спектральних ліній їхнього випромінювання. Випадкові відхилення індивідуальних релятивістських скорочень елементарних частинок, атомів і молекул від середньостатистичного макроскопічного скорочення поздовжніх розмірів макрооб'єктів тіла, що не пружно релятивістські деформується, взаємно врівноважуються і, тому, не порушують релятивістську закономірність цього макроскопічного скорочення.
4. Речовина фізичних тіл через негативний зворотний зв'язок наводить просторову неоднорідність властивостей ФВ а, тим самим, – і фізичну неоднорідність навколишнього абсолютного простору, що проявляється у вигляді гравітаційного поля. Ця неоднорідність ФВ полягає у неоднаковості у різних точках простору невласних[3] (координатних) значень швидкості світла (Vc≠const(R)), а отже, і швидкості поширення віртуальних квазічастинок (фотонів), якими взаємодіють елементарні частинки. Це пов'язано з залежністю інтенсивності наведення просторової неоднорідності (НПН) властивостей ФВ від радіальної відстані R між центром тяжкості тіла і точкою поширення електромагнітного випромінювання (світла).
Адаптація елементарних і субелементарних частинок до викликаних НПНФВ умов їхньої взаємодії призводить до взаємної нерівності відстаней взаємодії в різних точках тіла (що частково компенсує вплив на частоти взаємодій взаємної нерівності в них невласних значень швидкості поширення взаємодії). І разом з цим вона також призводить і до неоднаковості в СВФВ, як просторових параметрів мікрооб'єктів, що топологічно не розрізнюються та перебувають в однакових квантових станах, так і розмірів ідентичних макрооб'єктів, що ними утворюються. Все це, зрештою, призводить до неоднаковості частот взаємодій, а отже, і до неоднаковості у різних точках фізично неоднорідного абсолютного простору (ФНАП) як темпів ідентичних фізичних процесів, так і визначених ними темпів течії власного часу речовини. Наслідком цього є неоднаковість у різних точках ФНАП також інертної маси, енергії спокою та інших фізичних характеристик ідентичних мікро- та макрооб'єктів.
5. Релятивістське скорочення розмірів та НПНФВ однаково впливають, як на об'єкти, що вимірюються, так і на еталони довжини і вимірювальні інструменти. Тому у власному фізичному просторі тіла, що як рухається, так і володіє гравітаційним полем, ні релятивістське скорочення розмірів нерухомих у ньому об'єктів, ні метрична (масштабна) неоднорідність речовини тіла і об'єктів, що рухаються в його гравітаційному полі, не будуть спостерігатися. Замість просторово неоднорідного релятивістського скорочення розмірів спостерігатиметься фізична неоднорідність власного фізичного простору тіла (що має місце і при гіпотетичній відсутності гравітаційного поля, а отже, і при гіпотетичній фізичній однорідності абсолютного простору у тіл, які прискорено переміщуються [4]), а при розширенні чи стисканні тіла – також і релятивістська кривина його власного простору [2]. Замість викликаної НПНФВ (гравітаційним полем) масштабної неоднорідності речовини, нерівномірно самодеформованої в СВФВ, в СВ тіла, що має гравітаційне поле, буде спостерігатися кривина його власного фізично неоднорідного простору [2]. На можливість інтерпретації кривини власного простору речовини як наслідку неоднорідної деформації цієї речовини в евклідовому просторі під впливом фізичних полів Пуанкаре вказав задовго до створення ЗТВ [5-7].
6. Зважаючи на еволюційну зміну фізичних властивостей ФВ і речовини, що знаходиться в ньому, має місце взаємно пропорційне еволюційне зменшення розмірів в абсолютному просторі всіх мікро- і макрооб'єктів речовини. Це зменшення розмірів принципово не спостерігається в СВ тіла, що еволюційно самостискається, внаслідок наявності зазначеної взаємної пропорційності.
Тому, поряд із викликаною НПНФВ неоднаковістю невласного (абсолютного координатного) значення швидкості світла у різних точках ФНАП, має місце й еволюційне зменшення цього значення швидкості світла у СВФВ. Це зменшення абсолютної швидкості світла визначається за пропорційно синхронізованим з нерухомим відносно тіла, що еволюційно стискається, годинником, а отже, і за метрично однорідною шкалою абсолютного часу T (МОШАЧ). І воно є принципово неспостережливим в СВ тіл, що еволюційно самостискаються, внаслідок пропорційності темпу перебігу їхнього власного часу частоті взаємодій елементарних частинок, а також – неспостережливості у їхньому власному просторі змін в абсолютному просторі просторових параметрів цих частинок. За відсутності радіаційних втрат і припливу енергії ззовні абсолютні значення індивідуальної енергії фізичного тіла, що еволюційно самостискається, і нерухомих щодо нього об'єктів не будуть змінюватися за МОШАЧ, а інертності їхніх мас будуть поступово збільшуватися [2]. Енергія ж квазічастинок в онтогенезі (тобто в процесі поширення в просторі випромінювання, що переноситься ними) буде поступово зменшуватися, незважаючи на збереження в абсолютному просторі довжини хвилі цього випромінювання. Еволюційне зменшення індивідуальної енергії, що принципово не спостерігається в СВФВ, однак, в СВ тіл, що еволюційно самостискаються, воно буде мати місце також і в об'єктів, що інерційно рухаються [2]. Це і дозволяє розглядати ФВ як еволюціонуюче («старіючу») псевдодисипативне середовище.
При відповідному нелінійному перетворенні шкали абсолютного часу, калібрувальному для СВ тіла, що еволюційно самостискається, можна перейти до фізично однорідної шкали абсолютного часу (ФОШАЧ), за якою еволюційні зміни невласного значення швидкості світла, а також частоти та енергії квазічастинок в онтогенезі будуть відсутні. Однак по ФОШАЧ буде мати місце еволюційне збільшення частоти та енергії квазічастинок у філогенезі, тобто в процесі їхнього випромінювання. Це збільшення є пропорційним змінам абсолютних значень індивідуальних енергій мікрооб'єктів та ентальпії речовини тіла, що самостискається, і є обумовленим еволюційною зміною інертності їхньої маси [2].
7. За МОШАЧ має місце збереження балансу абсолютних значень індивідуальної енергії та енергії, що втрачається еволюційно або втрачається чи придбавається об'єктом у процесі взаємодії його з іншими об'єктами (і, в тому числі, внаслідок фізичної неоднорідності абсолютного простору). За ФОШАЧ же має місце збереження балансу лише ефективних значень [2] цих енергій об'єкта, що володіє масою, і збереження абсолютного значення енергії квазічастинок в онтогенезі.
У власних СВ тіл, що поступово переміщуються, обертаються або тільки еволюційно самостискаються і, крім того, є нерівномірно деформованими в абсолютному просторі через НПНФВ, принципово не спостерігаються як просторова неоднорідність, так і еволюційна зміна просторових параметрів мікрооб'єктів речовини. Тому метрично однорідний (за наявності пропорційної синхронізації всіх годинників) їхній власний час завжди буде й фізично однорідним. Зважаючи на це при розгляді власних СВ фізичних тіл вживатимемо надалі лише термін однорідність часу, не конкретизуючи його як у СВФВ.
8. Зміна енергії квазічастинок в онтогенезі, що спостерігається за МОШАЧ, або ж у філогенезі, що спостерігається за ФОШАЧ, а також і вплив на неї в СВ тіла, що еволюційно самостискається, гравітаційного поля будуть розглядатися як наслідки двох наступних факторів – наявності глобальної та локальних фізичних неоднорідностей його власного фізичного простору (пов'язаних, як з явищем тяжіння відповідно у самого тіла та у випромінюючих квазічастинки астрономічних об'єктів, так і з явищем розширювання Всесвіту) і доплерівського зміщення частоти випромінювання астрономічних об'єктів, що віддаляються від тіла у його власному просторі і при цьому є квазінерухомими в абсолютному (фундаментальному) просторі.
При цьому доплерівське зміщення частоти буде переважно позначатися на зміні енергії квазічастинок лише при не дуже малих і не дуже великих відстанях до джерел випромінювання. За таких відстаней будуть слабкими, як локальна фізична неоднорідність власного простору тіла (що пов'язана з наявністю в нього гравітації), і глобальна фізична неоднорідність цього простору, викликана еволюційним самостисканням речовини тіла в СВФВ.
9. При будь-якому виді руху тіла, а також і при нерівномірній його деформації в СВФВ (обумовленій фізичною неоднорідністю абсолютного простору) зберігається локальна взаємна пропорційність періодів всіх періодичних фізичних процесів, що спільно та одночасно протікають на ньому, тобто локальна універсальність часу. Це спостерігається з кожної довільної СВ і, в тому числі, з СВ будь-якої точки цього тіла.
10. Тривалість часу взаємодії (що визначається в СВФВ) між взаємопов'язаними елементарними частинками речовини тіла залежить не тільки від швидкості поширення взаємодії, а й від швидкості руху і ступеня «самодеформації» цих частинок. Тому від даних факторів залежатиме і темп перебігу часу, що відраховується в СВ точок тіла. При цьому зміна темпу перебігу власного квантового часу в СВ кожної з точок тіла не буде спостерігатися. При неоднорідності власного часу в СВ тіла зміна темпів фізичних процесів, а отже, і зміна темпів перебігу часу спостерігатиметься лише у віддалених від спостерігача точках цього тіла.
11. Збереження в процесі будь-якого руху тіла, а також і наявність у гравітаційному полі тіла не тільки локальної ізотропності, а й локальної універсальності часу гарантує і локальну калібрувальність квантового часу – неспостережливість зміни темпу перебігу його за власним годинником. При ізохорному (в СВ речовини) процесі еволюційного самостиснення годинника в абсолютному просторі ця локальна калібрувальність має місце також і за МОШАЧ, пропорційно синхронізованій з цим годинником. Тому-то МОШАЧ і може бути ототожнена зі шкалою космологічного часу Всесвіту (ШКЧВ).
12. Неспостережливими будуть у власній СВ будь-якої точки тіла і зміни (що відбуваються в цій точці в СВФВ) абсолютної швидкості світла, а також інертності маси, енергії спокою та інших фізичних характеристик мікро- та макрооб'єктів, що перебувають в ній. Калібрувальна інваріантність власного значення швидкості світла (що однозначно визначається за власним квантовим годинником речовини) викликана взаємозалежністю та взаємною обумовленістю швидкості поширення взаємодії (рівної швидкості світла) та темпу плину часу. Темп же плину власного часу речовини в своєю чергою залежить від швидкості поширення у ньому взаємодії. Адже швидкість перебігу будь-яких фізичних процесів, що використовуються для вимірювання часу, пропорційна швидкості поширення взаємодії. Тому тут неможливо визначити який із цих двох фізичних параметрів (час або швидкість поширення взаємодії) первинний, а який вторинний [8].
13. Існує клас особливих ідеальних типів руху та відповідних їм СВ рухомих тіл таких, що зміни в СВФВ, що відбуваються в процесі руху, як розмірів їхніх об'єктів, так і темпів плину часу в точках цих тіл є глобально калібрувальними, тобто неспостережливими в СВ тіла, що рухається чи деформується, не локально, а у всьому власному просторі цього тіла, що є нескінченним або ж обмеженим обрієм видимості (псевдообрієм минулого чи майбутнього) [1,2,4,9]. Перетворення координат і часу, що відповідають однотипним калібрувальним деформаціям ПЧК тіл, утворюють групи калібрувально самодеформованих СВ (КСВ) або СВ, що калібрувально самодеформуються. Неспостережливість калібрувальних змін не дозволяє у власній СВ будь-якого з цих тіл прямими методами визначити, чи воно відносно ФВ перебуває у стані спокою чи руху. А зумовлена цим неспостережливість абсолютного руху спільно з неспостережливістю змін усіх фізичних характеристик речовини тіла та змін у перебігу будь-яких фізичних процесів у його власному просторі, у свою чергу, робить всі СВ цієї групи рівноправними з СВФВ, однак і не заперечує існування як СВФВ,так і самого ФВ (не захоплюваного рухом речовини етеру класичної фізики).
Тіла з КСВ, що не обертаються (за винятком тіл, що прямолінійно рівномірно переміщуються в гіпотетично фізично однорідних абсолютних просторі та часу, а отже, і володіють гіпотетичними інерціальними СВ (ІСВ)) спрямовано або радіально нерівномірно деформовані в абсолютному просторі. У процесі свого руху або протягом часу ці тіла зазнають змін в абсолютному просторі невласних значень відповідно до довжини вздовж напрямку руху або об'єму своїх мікро- і макрооб'єктів.
Тіла з КСВ, що обертаються, крім того можуть мати викривлення в абсолютному просторі своїх радіальних напрямів і в процесі руху скручуватися на невеликий кут без порушення своєї цілісності та своєї просторової структури, а отже, і зі збереженням евклідовості чи вихідної кривини власного простору. Зважаючи на калібрувальність змін, що відбуваються з цими тілами, їхні власні фізичні простори спостерігаються незмінними в часі. Вони мають стабільні кутові та лінійні як метричні, так і фотометричні розміри нерухомих об'єктів своїх тіл (причому такі ж за величиною, якими вони були б і в стані спокою цих тіл відносно ФВ), а отже, і зі стабільною кривиною свого власного простору.
Відповідно до цього КСВ є жорсткими СВ і відповідають лише тілам, що псевдорівноприскорено переміщуються (гіперболічно -– в гіпотетично фізично однорідному абсолютному просторі і квазігіперболічно – у ФНАП), а також тілам, що інерційно обертаються чи переміщуються. Крім того, вони також відповідають і тілам, що ізохорно рівноважно еволюційно самостискаються, тобто тілам, мікро- та макрооб'єкти яких в процесі самостиснення взаємодіють тільки шляхом обміну однаковими квантами енергії, що призводить до зміни в СВФВ лише імпульсів цих макрооб'єктів.
Через схильність до еволюційного самостискання всіх, без винятку, фізичних тіл, інерційний рух центру мас будь-якого тіла супроводжується в СВФВ додатковими квазірівноважними радіальними рухами всіх його об'єктів. Однак ці радіальні рухи є неспостережливими ні у власній СВ цього тіла, ні в СВ будь-якого іншого фізичного тіла. Фізичні тіла, що інерційно переміщуються так у ФНАП і адаптуються до змінної вздовж траєкторії руху напруженості гравітаційного поля, мають адаптивну ІСВ Шварцшильда (ІСВАШ), яка при зневажливо слабкому власному гравітаційному полі вироджується в космологічну ІСВ (ІСВАК), що адаптується. Вдалині від інших джерел гравітації (тобто за зневажливо слабкої фізичної неоднорідності абсолютного простору) ІСВАК, своєю чергою, вироджується в космологічну ІСВ (ІСВК). Рухи точок ІСОК є в СВФВ за ФОШАЧ квазігіперболічними і (на відміну від прямолінійних гіперболічних рухів точок тіл, які неоднорідно калібрувально самодеформуються та володіють СВ Мьоллера (ППСВМ), що псевдорівноприскорено переміщуються [2, 4, 10]) є непаралельними один до одного. Це пов'язано з еволюційним зменшенням у абсолютному просторі як поздовжніх, так і поперечних напрямку руху розмірів тіла. Крім того, незважаючи на гіперболічність руху центру мас ІСВК, в ній, на відміну від ППСВМ, є відсутнім поле поздовжніх напрямку руху тіла потенційних сил інерції та присутнє лише центрально-симетричне потенційне поле сил інерції, пов'язане з наявністю явища розширення Всесвіту. У разі гіпотетичної відсутності еволюційного самостиснення мікрооб'єктів речовини, а отже, і відсутності явища розширення Всесвіту, жорсткі ІСВК вироджуються в класичні ІСВ СТВ. Точки ІСВ рухаються в СВФВ (ПЧК якої в цьому випадку є простором Мінковського) і в будь-якій іншій ІСВ рівномірно та паралельно одна одній. Жорсткі ППСВМ, як і ІСВ, мають місце лише за гіпотетичної відсутності еволюційного самостискання речовини. Вони відповідають тілу, що гіперболічно рухається в просторі Мінковського, а також метричному простору і псевдовласному часу нежорсткої СВ, що неінерційно поступально переміщується і рух точок невідривного від самого тіла фізичного простору якої не є строго гіперболічним.
Фізичні тіла, що не переміщаються та не обертаються в абсолютному просторі і до того ж і не остигають а лише еволюційно самостискаються, володіють СВ Шварцшильда (РВССВШ), яка рівноважно самостискається в СВФВ. Точкові об'єкти цієї жорсткої СВ (умовно абсолютно нерухомі в ній) рухаються у ФНАП за ФОШАЧ рівномірно і прямолінійно, а за МОШАЧ – ізогамільтоніанно (тобто без зміни значення свого гамільтоніана) і при цьому, незалежно від вибору шкали абсолютного часу – адіабатно, ізохорно та рівноважно (тобто при повному взаємному врівноважуванні діючих на них у СВФВ сил і псевдосил, що не виконують роботу) [2]. При зневажливо слабкому власному гравітаційному полі тіла, що еволюційно самостискається, РВССВШ вироджуються в космологічну РВССВ (РВССВК) [2], що задається космологічним λ-членом [10] рівнянь гравітаційного поля ЗТВ і відповідає малій макрочастинці, яка еволюційно самостискується в практично порожньому навколишньому абсолютному просторі. На відміну від РВССВШ гравітаційне поле РВССВК пов'язане з наявністю в ній лише потенційних сил (точніше протисил, що принципово не виконують роботу) інерції, відповідальних за явище розширення Всесвіту. Під дією цих сил квазінерухомі в абсолютному просторі тіла вільно падають на обрій видимості РВССВК або РВССВШ, проте не можуть його ніколи досягти.
Всі інші РВССВ і, в тому числі, евклідова (РВССВЕ) [11], а також жорсткі просторово однорідні (ОКСВ) і неоднорідні СВ (НКСВ) [9,12], які непсевдорівноприскорено чи неінерційно переміщуються та рівноважно стискаються або розширюються, є лише гіпотетичними КСВ. Вони відповідають тілам, на мікрооб'єкти яких діють реально неіснуючі потенційні чи дисипативні сили, що забезпечують пропорційну зміну в СВФВ розмірів мікро- та макрооб'єктів їхньої речовини, або є лише виродженнями нежорстких СВ тіл з гіпотетичною абсолютною жорсткістю речовини у їхньому власному просторі.
14. Поряд з КСВ існують ЧКСВ, що частково калібрувально деформуються [1] і відповідають тілам, розміри мікро- та макрооб'єктів речовини яких змінюються в СВФВ взаємно непропорційно. З огляду на цю непропорційність зміна розмірів макрооб'єктів, а отже, і всього тіла в цілому спостерігається і в їхньому власному метричному просторі. Власний метричний простір тіла (на відміну від нерухомого щодо тіла і, отже, самостискаючогося разом з ним його власного фізичного простору) принципово є жорстким і, завдяки цьому, встановлює нестабільні в часі метричні та фотометричні координати і розміри як об'єктів самого тіла, так і будь-яких інших об'єктів, що рухаються відносно нього. Тілами з ЧКСО є тіла, що непсевдорівноприскорено чи неінерційно переміщуються або обертаються. Ними також є тіла, що нерівноважно і неізохорно самостискаються в СВФВ, тобто як тіла, що пружно самодеформуються в процесі свого руху, так і тіла, що радіаційно остигають або ж розігріваються за рахунок поглинання енергії ззовні або вивільнення її в процесі хімічних, ядерних і різних інших фізичних реакцій та перетворень.
Зважаючи на анізотропію швидкості світла в метричному просторі ЧКСО [1], енергія та імпульс мікро- і макрооб'єктів речовини як тіл, що спрямовано пружно самодеформуються, так і тіл, що ізотропно нерівноважно самостискаються, мають фізичний зміст і можуть бути тривіально визначені тільки в невідривному від тіла фізичному просторі ЧКСВ[4]. Адже лише в ньому, як і у фізичному просторі будь-якої іншої СВ, швидкість світла у вакуумі є ізотропною, а інтервал – інваріантним для перетворення координат.
Тому динаміка поступального переміщення тіла, що нерівноважно та непсевдорівноприскорено рухається, або розширення чи стиснення тіла, що нерівноважно самостискається в СВФВ, може аналізуватися, крім СВФВ, лише в СВ інших тіл, а також в псевдовласному космічному (космологічному [1]) просторі ЧКСВ, фотометричні координати якого співпадають з фотометричними координатами метричного власного простору ЧКСВ, та у псевдовласному (псевдокосмологічному [1] – за ізотропного самодеформування тіла) часу, що відраховується нерухомими у власному метричному, а не у власному фізичному просторі годинниками. Ці псевдовласні простір і час спільно утворюють ПЧК, ідентичний ПЧК відповідної жорсткої СВ (ППСВМ або РВССВ). У псевдовласному просторі ЧКСВ спостерігаються не тільки пружна або теплова деформації тіла. У ньому, на відміну від власного метричного простору, «спостерігаються» також і нестабільні релятивістські скорочення метричних розмірів об'єктів самого тіла, які не пов'язані з дією будь-яких сил і є лише кінематичним ефектом [3].
У тілах з ЧКСВ, як і в тілах, що володіють гравітаційним полем і рівноважно самостискаються, має місце пружна деформація їх макрооб'єктів. Проте, на відміну РВССВ, ступінь цієї деформації нестабільна у часі ЧКСВ, у результаті чого кривина власного метричного простору ЧКСВ може протягом часу змінюватися. Через нежорсткість ЧКСВ тіл, що сповільнено (прискорено) рухаються або самостискаються, в них замість потенційних сил інерції (або поряд з цими протисилами) присутні псевдодисипативні сили інерції чи псевдоасоціативні сили інерції, які відповідно зменшують енергію рухомих об'єктів чи «приєднують» її до них.
Реальним фізичним тілам (залежно від структури та фізичних властивостей їхньої речовини, а також і в залежності від фізичних процесів, що в них відбуваються) можуть відповідати різні типи ЧКСВ Шварцшильда (ССЧКСВШ), що сповільнено самостискаються. А саме, – СВ Шварцшильда, що однорідно калібрувально (ССОНКСВШ), неоднорідно калібрувально (ССНЧКСВШ) або неоднорідно псевдокалібровально (ССНПКСВШ) самодеформуються. Ці ССЧКСВШ при зневажливо слабкому гравітаційному полі їх тіл вироджуються в космологічні СВ тіл, що частково калібрувально сповільнено самостискаються – однорідно калібрувально (ССОЧКСВК), неоднорідно калібрувально (ССНЧКСВК) або неоднорідно псевдокалібрувально (ССНПКСВК) [1].
15. За відсутності порушення структури фізично однорідного тіла, а також при стабільних значеннях (або при гіпотетичній відсутності), як пружної його деформації, так і кривини його власного простору в КСВ даного рухомого (і при цьому нерівномірно деформованого в СВФВ) тіла не спостерігатиметься ніяких змін на тілі. Гіпотетичне ж тіло, що є умовно нерухомим і, отже, і не деформується в абсолютному просторі, як і тіла інших СВ цієї групи, буде в цій КСВ спостерігатися, навпаки, таким, що нерівномірно деформується. І, отже, нерухомий в абсолютному просторі ФВ у власних СВ тіл, що рухаються або еволюційно самостискаються в абсолютному просторі буде спостерігатися рухомим. До того ж, точки абсолютного простору, суміщені з відповідними точками тіла, що рухається в один і той же момент власного часу цих точок тіла, будуть поєднані з ними в СВФВ в різні моменти абсолютного (космологічного) часу. І тому, даний ефект слід розглядати не просто як деформацію абсолютного (фундаментального) простору ФВ, що спостерігається в КСВ, а як деформацію і викривлення ПЧК ФВ, які спостерігаються опосередковано через КСВ ПЧК тіла, що рухається.
Через недотримання одночасності в СВ спостерігача подій, які є одночасними в супутній рухомому тілу СВ, в кожній з двох ІСВ мають місце скорочення розмірів, що спостерігаються, і уповільнення перебігу часу на об'єктах, що нерухомі в протилежних ІСВ [8]. Особливо наочно це проявляється в евклідових НКСВ порожнистих (оболонкоподібних [9]) тіл прискорено саморозтягуються (ПРПНКСВЕ), обрій видимості яких відносно ФВ рухається зі швидкістю світла, а в самій СВ вироджений в нерухому центральну точку, так як належить ПЧК ПРПНКСВЕ тільки в момент абсолютного часу, що відповідає початку саморозтягування оболонкоподібного тіла. При цьому в ПРПНКСВЕ саме оболонкоподібне тіло, що саморозтягується в абсолютному просторі як мильна бульбашка, спостерігається не порожнистим, а кулястим.
Незважаючи на це з ФВ та з заповненим ним абсолютним простором насправді нічого не відбувається. Деформація і кривина його ПЧК є лише спостережуваними явищами і то не безпосередньо, а опосередковано через систему відліку координат і часу тіла, що переміщається чи еволюційно самостискається. Як показали Торелл [13] і Пенроуз [14], спотворення форми рухомих тіл, що безпосередньо спостерігаються, істотно відрізняються від спотворень, що спостерігаються опосередковано через систему координат ІСО. Це, звісно, справедливо і для всіх інших типів КСВ і ЧКСВ і, зокрема, – для умовних лише статично самодеформованих у абсолютному просторі СВ.
Все викладене тут, однак, не означає, що власні простори тіл, що спостерігаються в КСВ і ЧКСВ, є якимись ефемерними просторами. Як і абсолютний простір, це фізичні простори. Вони відповідають тілам, що рухаються або мають гравітаційне поле, відповідно до об'єктивних законів природи і не є плодом спотвореного сприйняття дійсності спостерігачем. А, отже, і «Ілюзія» обмеженості простору обрієм видимості, яка виникає в СВ речовини, що самостискається, є не суб'єктивним сприйняттям, а об'єктивним явищем. Оскільки ці простори містять одні й ті ж самі об'єкти Всесвіту, всі вони є не ізольованими, а взаємно накладеними просторами.
На відміну від абсолютного простору власний простір тіла, що рухається або володіє гравітаційним полем, разом з часом, що відраховується в СВ цього тіла, є основними формами існування матерії, яка рухається і має гравітацію, тобто конкретно – макро- та мікрооб'єктів речовини цього тіла. Множину ПЧК, що відповідають тілам з КСВ або з ЧКСВ, які рухаються та володіють гравітаційним полем, можна розглядати і як множину різних відображень простору та часу у вигляді СВ ортогональних просторових координат і часу, що взаємно лінійно не перетворюються.
16. Нерухомість годинника фактично ототожнюється в СТВ зі здійсненням подій в одній і тій же точці ІСВ. Однак годинник може бути нерухомим в ІСВ або в будь-якій іншій КСВ і незалежно від того чи відбуваються дві події, між якими фіксується цим годинником проміжок часу, в одній і тій же або в двох різних її точках. У СВ, що мають однорідність власного часу і фізичну однорідність власного простору, має місце абсолютна, а в СВ, що володіють лише однорідністю часу, пропорційна синхронізація нерухомих годинників [2, 3,9]. Тому від показань різних годинників у цих СВ завжди можна перейти до показань якогось одного їхнього годинника. При цьому в СВ з фізично неоднорідним власним простором важлива, саме, фіксація подій за одним і тим же нерухомим годинником, а не здійснення подій у точці, в якій цей годинник розташований.
З огляду на це слід розрізняти власний час точкового об'єкта та власний час СВ. Власним часом точкового об'єкта є шляху подібний стандартний час [10], який незалежно від закону руху об'єкта в абсолютному просторі не тільки фіксується, а й відраховується за годинником, що «нерухомо перебуває на ньому». Власним же часом СВ рухомого тіла є координатний (координаті подібний) час [10], який може фіксуватися будь-яким одним годинником СВ, однак, безпосередньо відраховуватися іншими абсолютно або лише пропорційно синхронізованими з ним годинниками, що нерухомо перебувають в точці здійснення події.
Очевидною всім істиною є неприпустимість ототожнення шляху, пройденого об'єктом між початковою і кінцевою його точками по кривій лінії, з координатною відстанню між цими точками по прямій лінії. Аналогічно, і шляху подібний стандартний час, що визначає «вік» точкового об'єкта [10], не може бути ототожненим з координатним часом, що дозволяє оцінювати в СВ кінематику та динаміку довільного руху об'єктів. Відповідно до цього при зміні закону руху тіла, а отже, і при викликаному нею переході тіла від вихідної до нової СВ необхідно проводити перерахунок як просторових координат, так і раніше зареєстрованих проміжків координатного часу. Ігнорування цього призводить до парадоксів, аналогічних парадоксу близнюків у СТВ [15].
17. У разі калібрувальних змін, що відбуваються під дією будь-якого поля сил або руху тіла відносно ФВ, однорідність власного часу, а також фізична однорідність власного простору (при гіпотетичній відсутності НПНФВ і при гіпотетичному стані спокою тіла відносно ФВ) повинні зберігатися. Відповідно до цього, строго калібрувально самодеформованими СВ або СВ, що самодеформуються, вважатимемо лише ОКСВ, в яких має місце як однорідність їхнього власного часу, так і рівномірність (масштабна однорідність або ізометричність) метричного та фізична однорідність фізичного їхніх власних просторів. Ці однорідності забезпечують у жорстких СВ збереження відповідно у часі значення енергії об'єкта, що рухається інерціально, і в просторі як напрямку руху, так і значення його імпульсу. Вони також забезпечують збереження ступеня інертності його маси як у часі, так і у просторі. Такими ОКСВ та ОЧКСВ є лише гіпотетичні відповідно жорсткі та нежорсткі СВ, що мають місце за умовної відсутності НПНФВ або за наявності додаткових гіпотетичних силових полів, що повністю компенсують потенційні поля, зумовлені фізичною неоднорідністю абсолютного простору, а також за умовної відсутності еволюційного самостискання мікрооб'єктів речовини або за умови повної компенсації обумовлених цим еволюційним процесом псевдодисипативних сил будь-якими іншими силами.
Це, наприклад, класичні ІСВ, що розглядаються в СТВ, і евклідові СВ, що просторово однорідно калібрувально сповільнено самостискаються (ССОКСВЕ) [9], в яких мають місце однаковий темп плину часу в усіх точках їхнього власного простору, відсутність будь-яких потенційних сил, що діють на нерухомі та рухомі об'єкти, і прямолінійне зі сталою швидкістю поширення випромінювання. Це також космологічні СВ, що частково калібрувально сповільнено самостискаються (ССЧКСВК) і, зокрема, евклідові (ССЧКСВЕ). У цих КСВ, на відміну від перших, має місце непрямолінійність поширення, а також несталість та анізотропія швидкості світла у власному метричному просторі за наявності сталості та ізотропності швидкості світла у власному фізичному просторі [1]. На відміну від ІСВ, в ССОКСВЕ, в ССЧКСВК і в ССЧКСВЕ має місце вплив на інерційно рухомі об'єкти псевдодисипативних чи псевдоасоціативних сил інерції, що відповідно гальмують чи прискорюють рух цих об'єктів у даних СВ.
У НКСВ при однорідності їхнього власного часу має місце фізична неоднорідність їхнього власного фізичного простору, що проявляється у вигляді гравітаційного калібруючого поля і полягає в неоднаковості темпів перебігу аналогічних фізичних процесів, а отже, і власного часу в різних точках цього простору. Їх мають просторово неоднорідно самодеформовані тіла та тіла, що просторово неоднорідно самодеформуються. Відповідно до цієї НКСВ, на відміну ОКСВ, мають місце не абсолютна, а лише пропорційна взаємна синхронізація всіх власних годинників, що розташовані у різних точках її простору. У жорстких НКСВ має місце збереження в явному вигляді тільки індивідуальної енергії (гамільтоніана) вільно падаючого (що рухається за інерцією) об'єкта, а в нежорстких НКСВ – тільки нормованого балансу його індивідуальної енергії та псевдорозсіюваної або псевдоприєднуваної (внаслідок непсевдорівноприскореності чи неінерціальності переміщення або ж неізохорності самостискання нежорсткої СВ) енергії, а також – збереження ступеня інертності маси, але лише у нерухомих об'єктів та об'єктів, що рухаються гравіеквіпотенційними (ізотемповими) поверхнями даних СВ. У НКСО також має місце збереження балансу імпульсів взаємодіючих макрооб'єктів, що зіштовхуються, проте лише в нескінченно малій околиці світової точки взаємодії. Це пов'язано з фізичною неоднорідністю власного простору НКСВ, що призводить до незбереження імпульсів віртуальних квазічастинок і частинок, що переносять взаємодію, а тому – і до зростання імпульсу вільно падаючого об'єкта. Еквівалентна контраваріантній інертній масі повна енергія вільно падаючого об'єкта (що включає і колективізовану його енергію, яка «міститься» в гравітаційному полі) у процесі вільного падіння не зберігається, а збільшується. Це пов'язано зі зростанням (разом зі зростанням інертності маси) частки, що припадає об'єкту, колективної енергії тіла, яке володіє гравітаційним полем, з наближенням цього об'єкта до центру мас речовини всіх об'єктів тіла.
Разом із власним квантовим часом НКСВ дозволяють ввести в них, як і в ОКСВ, також і незалежний від просторових координат час, який відраховується не за квантовим (атомним) годинником, що є власним годинником у кожній окремій точці простору НКСВ, а за астрономічним (загальносистемним) годинником. Показання астрономічного годинника можуть збігатися з показаннями деяких квантових годинників, що містяться в окремих точках простору НКСВ, або ж, взагалі, не збігатися з показаннями жодного квантового годинника, як це має місце, наприклад, у СВ Шварцшильда (СВШ), а бути лише пропорційними ім. Значення швидкості світла, яке визначається безпосередньо в точці j відліку часу за її власним квантовим годинником (власне значення швидкості світла), є однаковим у всіх точках простору НКСВ. І воно може бути прийнято при вимірі відстаней у світлових одиницях довжини рівним одиниці . А за годинником, що відраховує незалежний від координат астрономічний (загальносистемний) час СВ, значення швидкості світла (псевдовласне її значення) є неоднаковим в різних точках НКСВ. Проте швидкість руху об'єктів, значення їхніх інертної маси та енергії, а також і діючих на них сил, що визначаються за астрономічним годинником, як і темп плину астрономічного часу, не залежатимуть від точки спостереження в НКСВ. Квантовий годинник для відліку в НКСВ незалежного часу може бути використаний лише за умови змінного його калібрування, що залежить від розподілу невласного значення швидкості світла, встановленого калібрувальним гравітаційним полем у просторі НКСВ.
У загальному випадку власні метричні простори НКСВ тіл, що самостискаються чи саморозширюються, є неевклідовими і можуть бути евклідовими лише в гіпотетичних НКСВ, наприклад, таких як РВССВЕ [11] і ПРПНКСВЕ [9]. Відповідними ідеальним фізичним тілам НКСВ є ІСВАК, що вироджуються в ІСВК, і РВССВШ, що вироджуються в РВССВК, а також різні ППСВ, і в тому числі ППСВ, що вироджуються в ППСВМ, і різні ССНЧКСВШ, що вироджуються в ССНЧКСВК.
ЧКСО, що мають дуже слабку неоднорідність власного часу (яка практично не спостерігається на великих відстанях від центру мас тіла та при малих швидкостях руху його точок), називатимемо СВ, що квазікалібрувально самодеформуються (ККСВ). У цих СВ незначна неоднорідність власного часу завжди супроводжується і нестаціонарною фізичною неоднорідністю їхнього власного простору [1,12]. СВ реальних фізичних тіл, що слабо остигають або радіаційно нагріваються, як правило, і є ККСВ. Існуючі у цих СВ як неоднорідність власного часу, так і фізична неоднорідність власного простору зневажливо малі. Такими ККСВ є, наприклад, ССНПКСВШ, що відповідають природно холонучим у власній СВ тілам [1].
18. Зважаючи на неспостережливість у СВ точкового тіла, зміни темпу плину власного квантового (стандартного) часу після переміщення тіла у фізично неоднорідному просторі НКСВ, у СВ цього тіла спостерігатиметься зміна темпів плину часу та перебігу фізичних процесів в інших точках НКСВ. У зв'язку з цим буде потрібно робити перерахунок тривалості, як раніше прогнозованих проміжків часу до майбутніх подій, так і проміжків минулого часу з урахуванням нового взаємного калібрування темпів плину часу квантових годинників даного тіла та об'єктів, що містяться в інших точках НКСВ. Цього можна уникнути лише при використанні не квантового, а астрономічного годинника, що відраховує незалежний від просторових координат НКСВ загальносистемний час і фактично виконує функцію власного квантового годинника тіла, що автоматично перекалібрується з урахуванням фізичної неоднорідності простору і, тим самим, забезпечує позиційне перенормування в СВ (відповідно до позиційної зміни тривалості еталонного кванта власного часу) енергії та інших залежних від темпу плину часу фізичних параметрів і характеристик об'єктів. У разі неоднорідності власного часу, що має місце в ЧКСО, знадобиться також і безперервне подієве перенормування часу, а отже, і фізичних параметрів і характеристик об'єктів, що спостерігаються і, причому не тільки при переміщенні точкового тіла в просторі ЧКСВ, але і при його нерухомості в ній. Тим самим, в НЧКСВ через наявність фізичної неоднорідності як простору, так і часу потрібно безперервне позиційно-подійне перенормування фізичних параметрів і характеристик об'єктів, що спостерігаються. При переміщенні тіла в області простору ККСВ зі слабкою фізичною неоднорідністю його, а також і при слабкій неоднорідності власного часу ККСВ зміна темпу плину часу за квантовим годинником тіла в точках простору ККСВ буде практично неспостережливою. І отже, не буде потрібно проведення як перерахунку тривалості проміжків часу, так і перенормування значень фізичних параметрів і характеристик об'єктів, що спостерігаються.
19. ОКСВ та НКСВ мають такі загальні властивості та закономірності:
– миттєвість у СВ гіпотетичного абсолютно жорсткого тіла поширення напруженості силового поля у власному його просторі (фронт наведення або зняття напруженості силового поля в СВФВ збігається з фронтом власного часу СВ тіла), а отже, і перехід абсолютно жорсткого тіла від неінерційного або нерівноважного відповідно до інерційного або рівноважному руху без релаксації [3];
– відсутність, на відміну від ОЧКСВ і НЧКСВ, будь-яких спостережених змін у власному просторі, обумовлена рівномірністю і збереженням евклідовості або вихідної кривини цього простору (кутові та лінійні як метричні, так і фотометричні розміри об'єктів, що покояться в СВ, спостерігаються в ній незмінними і такими ж за величиною як і у стані спокою спостерігача та цих об'єктів відносно ФВ);
– обумовлена однорідністю власного часу СВ незалежність від початкового моменту часу протікання будь-яких закономірних фізичних процесів за одних і тих же початкових умов (у тому числі – траєкторії поширення світла між будь-якими точками СВ [4, 9, 11], тривалості проміжку часу, за який світло проходить по будь-якому замкнутому або розімкнутому шляху, і зсув спектру випромінювання від нерухомих в НКСВ джерел світла [2, 4, 11]);
– ізотропність частоти випромінювання нерухомих у СВ джерел;
– ізотропність швидкості світла у вакуумі (має місце у жорстко пов'язаному з тілом його фізичному просторі, незважаючи на НПНФВ);
– локальне значення швидкості світла у вакуумі (виміряне власним годинником, нерухомим у точці поширення світла в момент вимірювання) є однаковим у всіх точках власного простору СВ; при використанні в якості еталонів довжини та часу відповідно довжини хвилі та частоти світла воно є незмінним і в часі і, до того ж не тільки в ОКСВ та в НКСВ, а й у ОЧКСВ та в НЧКСВ; при цьому значення швидкості світла в інших точках НКСВ, що спостерігається з якоїсь її точки, відрізняються від значення швидкості світла в точці спостерігача, а співвідношення значень швидкостей світла, що спостерігаються, визначають пропорційність темпів плину часу в цих точках;
– однаковість законів природи в усіх СВ, що належать до однієї і тієї ж групи СВ, за винятком СВФВ, яка входить до груп усіх типів СВ і в якій кількісні зміни окремих фізичних явищ переходять у якісні зміни, що полягають у зникненні (виродженні) цих явищ;
– подібність законів природи у всіх реально існуючих СВ, за винятком законів, що відображають наявність особливих (специфічних) фізичних явищ, властивих тільки конкретним типам СВ і зумовлених наявністю в цих СВ відповідних просторових калібрувальних полів (в ЧКСВ – також наявністю часового калібрувального поля, що задає псевдодисипативні або псевдоасоціативні сили інерції).
[1] Це супутня розширному Всесвіту СВ, в якій галактики згідно Вейлю здійснюють лише пекулярні рухи.
[2] Це СВ тіла, що калібрувально самодеформується у СВФВ.
[3] Тобто значень швидкості світла, які визначаються за нерухомим годинником, що не перебуває в точці розповсюдження світла.
[4] В ЗТВ, завдяки використанню усередненого (в межах всього тілесного кута) значення швидкості світла с* [10], енергію та імпульс об'єкта визначають іноді не у фізичному, а в метричному просторі СВ (що помилково розглядається як тотожне фізичному). Це призводить як до суттєвого та невиправданого ускладнення математичного апарату ЗТВ, так і до дотримання законів збереження лише в нестандартній формі.
New publications: |
Popular with readers: |
News from other countries: |
Editorial Contacts | |
About · News · For Advertisers |
Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map) Keeping the heritage of Ukraine |