Libmonster ID: UA-2947

Увазi читачiв пропонується 71 лист Д.Яворницького до 18 адресатiв, серед яких iсторики, етнографи, лiтературознавцi, письменники, поети, актори, педагоги, видавцi й громадськi дiячi. Хронологiчний дiапазон листiв (1883-1939 pp.) охоплює всi перiоди творчого життя вченого. Листи публiкуються вперше й висвiтлюють основнi напрями дiяльностi Д.Яворницького та головнi подiї в його бiографи, роздуми вченого й оцiнку власної творчостi, а також його залучення в наукове й громадське життя країни.

Видатний iсторик запорiзького козацтва, енциклопедист козаччини, академiк Дмитро Iванович Яворницький (Еварницький, 1855-1940 pp.) вiдзначався широтою наукових зацiкавлень¹ . Творчий доробок ученого складається не лише з iсторичних² , але й археологiчних, фольклористичних, етнографiчних, лексикографiчних праць, а також робiт зi спецiальних iсторичних дисциплiн, археографiї, музейної справи, художнiх творiв³ .

Широчiнь наукових iнтересiв, життєвi обставини (численнi переїзди, подорожування), активна лекцiйна й громадська дiяльнiсть Д.Яворницького, комунiкабельнiсть його натури сприяли встановленню творчих i дружнiх стосункiв iз багатьма представниками вiтчизняної та зарубiжної науки й культури, Здатнiсть iдентифiкувати себе з народом, хист уважного та вдячного слухача й неперевершеного оповiдача-iмпровiзатора сприяли органiчному входженню Д.Яворницького до того чи iншого кола людей, що репрезентували рiзнi соцiальнi верстви суспiльства. Усе це знайшло яскраве вiдображення в епiстолярiї Д.Яворницького.

Саме в приватному листуваннi найбiльш повно й усебiчно виявляється людина, розкривається її внутрiшнiй свiт. Невипадково О.Кониський називав листи "автобiографiєю душi"⁴ , а А.Кримський уважав їх "сповiддю душi"⁵ . Листування дає можливiсть простежити еволюцiю поглядiв людини, її реакцiю на рiзнi подiї. У листуваннi вiддзеркалюється епоха, доленоснi подiї й щоденне життя, думки та почуття людини. Листи - це реальнi вiдбитки часу, якi "озвучують" iсторiю неповторними людськими голосами, а листування є найбiльш живим джерелом вивчення життя й творчостi особистостi.

Епiстолярiй Д.Яворницького - це комплекс листiв службового, наукового, публiцистичного, приятельського та особистого характеру. Вiн вiдзначається значним обсягом (на сьогоднi виявлено 6574 листи), широким географiчним, хронологiчним i тематичним дiапазонами. По смертi вченого (5 серпня 1940 р.) в його архiвi в Днiпропетровську залишилося 8000 листiв рiзних кореспондентiв. Беручи до уваги високу епiстолярну культуру вченого, його акуратнiсть i обов'язковiсть у листуваннi, можемо припустити, що самим Д.Яворницьким було вiдправлено майже стiльки ж листiв. Тож цiлiсний комплекс листування академiка мiстив близько 16000 листiв. Комплекс, що зберiгався в архiвi вченого в Днiпропетровську (8000 листiв), мала впорядкувати (за договором iз Академiєю наук) удова академiка Серафима Дмитрiвна Яворницька (1879-1943 pp.). На жаль, її хвороба й передчасна смерть не дали змоги здiйснити цей задум. За окупацiї Днiпропетровська (1941-1943 pp.) й у повоєннi роки комплекс зазнав значних втрат. На сьогоднi у фондi Д.Яворницького в Днiпропетровському iсторичному музеї зберiгається 6059 листiв. Частина їх опинилася в iнших архiвних зiбраннях (листи

* Вступну статтю й документи до друку пiдготували: канд. iст. наук, провiд, наук, спiвроб. Днiпропетровського iсторичного музею iм. Д.I.Яворницького Абросимова Свiтлана Вiкторiвна; ст. наук, спiвроб. вiддiлу "Лiтературне Приднiпров'я" Днiпропетровського iсторичного музею iм. Д.I.Яворницького Василенко Наталiя Євгенiвна; зав. меморiальним будинком-музеєм Д.I.Яворницького (Днiпропетровськ) Перкова Ангелiна Iванiвна.

стр. 114

Д.Яворницького до I.Рєпiна були переданi в меморiальний музей останнього). Листи самого вченого розпорошенi по фондах його адресатiв, їх виявлення потребує копiткої евристичної роботи. Вiрогiдно, що листи Д.Яворницького до пересiчних людей (службовцi, учителi, лiкарi, священики, селяни тощо), чиї архiви не збереглися, втраченi назавжди. На сьогоднi виявлено близько 500 листiв самого Д.Яворницького, що зберiгаються в рiзних архiвах, бiблiотеках, музеях та приватних колекцiях України й Росiї.

Уведення до наукового обiгу епiстолярної спадщини Д.Яворницького розпочалося в 1960-х pp. Прiоритет належить М.М.Олiйник-Шубравськiй - авторцi численних статей i ґрунтовної монографiї про життя й дiяльнiсть Д.Яворницького⁶ . Дослiдниця опублiкувала його листи до М.Коцюбинського, Я.Новицького, I.Рєпiна та iн.⁷ Якiсно новий етап у дослiдженнi епiстолярної спадщини Д.Яворницького розпочався наприкiнцi 1980-х pp., коли вона стала об'єктом джерелознавчого та археографiчного вивчення⁸ . Цьому сприяла розробка Днiпропетровським iсторичним музеєм перспективної комплексної програми видання епiстолярної спадщини вченого, переважна бiльшiсть якої (передусiм листи до нього) зберiгається саме в цьому закладi, фундатором якого був Д.Яворницький i який вiн очолював понад 30 рокiв (1902-1933 pp.)⁹ - 1992 p. побачив свiт каталог музейної колекцiї "Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького", що є своєрiдним ключем до всього комплексу. Невдовзi з'явилися друком два перших випуски, що мiстять 1278 листiв дiячiв науки та культури до Д.Яворницького¹⁰ . Проте комплексне серiйне видання епiстолярiю вченого не виключає вибiркової публiкацiї листiв за персональним принципом¹¹ .

Епiстолярiй Д.Яворницького як самостiйна система цiлком може бути об'єктом дослiдження соцiальної природи приватного листування останньої чвертi XIX ст. - 30-х pp. XX ст., оскiльки становить iсторично сформований цiлiсний комплекс листiв, що належать вiдомому вченому, культурному й громадському дiячевi, репрезентантовi того соцiального середовища, для якого обмiн листами був звичним i традицiйним.

Для України XIX - початку XX ст. приватне листування мало особливе значення у зв'язку з нацiональним пригнобленням, забороною (до 1905 р.) видання книжок та перiодики рiдною мовою (за Валуєвським циркуляром 1863 р. та Емським указом 1876 p.), неможливiстю вiдверто висловлювати особистi думки. Передусiм це стосувалося Надднiпрянської України, де, за визначенням Д.I.Дорошенка, "полiтичне життя перебувало в тяжких умовах пiдпiльного iснування", i де "часом дуже важнi факти й подiї суспiльного значення були звiснi лише обмеженому колу людей, а для нового поколiння залишались зовсiм невiдомими..."¹² . У такiй ситуацiї приватне листування слугувало своєрiдною формою суспiльних бесiд, обговорення проблем українського нацiонально руху.

Листи Д.Яворницького вiдзначаються багатою епiстолярною культурою й яскравiстю особистостей кореспондентiв, серед яких були видатнi дiячi науки, культури, громадського руху України та Росiї. Серед дописувачiв Д.Яворницького - вченi Чехiї (Л.Нiдерле), Польщi (Ф.Поспiшил), Нiмеччини (Д.Ґетце), Англiї (Е.Мiнс, Е.Дiллен), Францiї (П.Шрлiнґ). На сьогоднi виявлено 1545 персональних i 172 колективних кореспондентiв Д.Яворницького. Досить широким є їх соцiально-професiйний статус - репрезентують усi верстви українського суспiльства, вiд соцiальної та iнтелектуальної елiти до простих селян. Серед дописувачiв ученого - iсторики (Д.Багалiй, В.Бiднов, М.Довнар-Запольський, Д.Дорошенко, М.Грушевський, В.Ключевський, I.Линниченко, М.Любавський, Ф.Мiщенко, Н.Полонська-Василенко, М.Слабченко), етнографи й фольклористи (Ф.Вовк, Ф.Корш, Я.Новицький, М.Сумцов), мовознавцi й лiтературознавцi (М.Комаров, О.Кониський, А.Кримський, О.Новицький, О.Потебня, М.Халанський), археологи (О.Бобринський,

стр. 115

В.Гошкевич, В.Грiнченко, А.Добровольський, П.Козар, П.Курiнний, М.Мiллер, Т.Пасек), мистецтвознавцi (I.Грабар, Н.Кондаков, Д.Ревуцький, В.Стасов, С.Таранушенко, Ф.Шмiт, В.Щербакiвський) композитор М.Лисенко, музейнi дiячi (М.Бiляшiвський, П.Потоцький, Ю.Сiцiнський), колекцiонери (Г.Алексеев, О.Поль, К.Скаржинська, В.Тарновський), письменники й поети (I.Белоусов, К.Бiлиловський, М.Вороний, В.Гiляровський, Олена Пчiлка, М.Коцюбинський, Панас Мирний, В.Самiйленко, М.Старицький, Л.Старицька-Черняхiвська, Г.Хоткевич, А.Чайковський), актори (Н.Дорошенко, М.Кропивницький, П.Саксаганський), живописцi (С.Василькiвський, Ф.Красицький, I.Рєпiн, М.Самокиш, О.Сластьон), видавцi й редактори часописiв (Є.Вировий, О.Гатцук, Ф.Лебединцев, В.Левицький, В.Науменко, Л.Пантелеев, С.Шубинський), громадськi дiячi (О.Бородай, М.Дмитрiєв, М.Мiхновський, П.Саладилов, П.Стебницький, I.Труба, Є.Чикаленко, I.Шраг).

Хронологiчний дiапазон охоплює перiод iз 1878 р. по 1940 р. Особливо активним листування було у 1890-х-1910-х pp. За iнтенсивнiстю листи можна подiлити на разовi та реґулярнi (листи разових кореспондентiв i листи постiйних кореспондентiв). Протягом багатьох рокiв Д.Яворницький листувався з письменниками та поетами I.Бєлоусовим, К.Бiлиловським, В.Гiляровським, М.Лободовським, Д.Мордовцевим (Мордовцем), викладачем Г.Маркевичем, колекцiонером К.Дзяковичем, вiйськовим М.Комстадiусом, iсториком i фольклористом Я.Новицьким, педагогом i громадським дiячем А.Синявським, живописцем О.Сластьоном, академiком М.Сумцовим, iз харкiвським професором-фiлологом М.Халансь-ким, представниками дворянської елiти Г.Алексєєвим, А.Миклашевським, О.Синельниковим, А.Струковим, М.Родзянком, князем М.Урусовим. Iнтенсивним, але нетривалим, було листування Д.Яворницького з видавцем П.Бабкiним, громадським i державним дiячем Я.Гололобовим, письменником Б.Грiнченком, катеринославським поетом Т.Романченком, живописцем i громадським дiячем В.Строменком, головою Московського археологiчного товариства графинею П.Уваровою.

На особливу увагу заслуговують листи обох кореспондентiв (пряма й зворотна кореспонденцiя). Це - листування Д.Яворницького з К.Бiлиловським, О.Бобринським, Б.Грiнченком, В.Даниловим, Т.Коломiєць, М.Комаровим, М.Коцюбинським, В.Кравченком, Ф.Лебединцевим, В.Науменком, Я.Новицьким, Т.Романченком, М.Сергiєвим, М.Старицьким, Є.Чикаленком, С.Шубинським.

Цiннiсть становлять епiстолярнi марґiналiї, зробленi Д.Яворницьким на листах та конвертах його кореспондентiв. Вони мають переважно характер коментарiв, що уточнюють соцiальний i професiйний статус кореспондентiв, розшифровують iмена, указують на подiї, пов'язанi з автором листа.

Комплекс листування є неоцiненним джерелом iз iсторiї життя та дiяльностi Д.Яворницького, висвiтлення його дружнiх i творчих контактiв, визначення ролi, що її вiдiгравав учений у розвитку вiтчизняної науки й культури. Окрiм того, епiстолярiй академiка мiстить рiзноманiтну iнформацiю щодо його кореспондентiв - видатних i маловiдомих дiячiв, а також данi з iсторiї науки, культури, громадського життя України 1880-х-1930-х pp., просвiтянського й громадiвського руху, розвитку меценатства, колекцiонерства, краєзнавства, музейної, архiвної та видавничої справи, боротьби з цензурою за вiльне українське слово, дiяльностi українських громад Петербурґа, Москви, Кубанi, Сибiру, української емiграцiї в Свропi 1920-х-1930-х pp.

В епiстолярiї Д.Яворницького знайшли вiсвiтлення рiзнi аспекти його бiографiї: навчання в Харкiвському унiверситетi (1878-1881 pp.)" вплив на молодого дослiдника його вчителiв О.О.Потебнi та М.Ф.Сумцова, настанови М.I.Костомарова, дослiдження iсторiї запорiзького козацтва, наполеглива праця в архiвах, археологiчне й топографiчне вивчення Запорiжжя, читання публiчних лекцiй, викладацька дiяльнiсть у Харковi, Петербурзi, Москвi, Катеринославi (Днiпропетровську),

стр. 116

перебування в Середнiй Азiї, захист магiстерської дисертацiї, створення Днiпропетровського iсторичного музею й багаторiчне керiвництво ним, дiяльнiсть у "Просвiтi", творча спiвпраця в багатьох наукових i громадських товариствах, перiодичних виданнях, керiвництво ґубернським архiвом, Катеринославським науковим товариством, науково-дослiдною кафедрою українознавства й Днiпробудiвською науковою експедицiєю (1927-1932 pp.)- Листування Д.Яворницького вiддзеркалює також утиски й переслiдування, що їх зазнав учений за часiв царату й у радянський перiод. За "пристрасть до iсторiї Малоросiї" його позбавили стипендiї й права викладати в навчальних закладах, а як "буржуазний нацiоналiст i натхненник контрреволюцiї" 1933 р. вiн був вигнаний зi свого дiтища - музею.

Iз листiв дiзнаємося про творчу лабораторiю вченого, процес виявлення й опрацювання ним джерел, працю над монографiями й статтями, iсторiю видання творiв i їх цензурної заборони. Особливо цiнним є самооцiнка Д.Яворницьким власних здiбностей, творчого потенцiалу, свого мiсця в iсторiографiчному процесi.

В епiстолярiї вченого мiститься багато листiв-подяк за моральну пiдтримку та матерiальну допомогу, науковi консультацiї, надiслання книжок, сприяння у влаштуваннi на службу та навчання. Цi листи яскраво свiдчать про щедрiсть та людянiсть ученого. Особливу увагу привертають листи-бесiди, листи-дискусiї, в яких обговорюються науковi твори та статтi, актуальнi питання культурно-громадського та наукового життя (листування Д.Яворницького з К.Бiлиловським, Б.Грiнченком, О.Бородаєм, М.Дмитрiєвим, В.Леонтовичем, М.Лободовським, М.Комаровим, Оленою Пчiлкою, М.Сумцовим, Д.Мордовцем, Є.Чикаленком). У листах самого вченого й багатьох його кореспондентiв - уболiвання за долю українського народу, його культуру, мову.

Комплекс листiв колективних кореспондентiв репрезентований листами вiд державних, громадських, наукових та культурних установ (Варшавський, Катеринославський, Петербурзький унiверситети, АН УРСР, Всеукраїнський археологiчний комiтет при ВУАН, Кабiнет антропологiї та етнографiї при ВУАН, Український науковий iнститут книгознавства, Науково-дослiдний iнститут iм. Т.Г.Шевченка, Український вiльний унiверситет у Празi, Наукове товариство iменi Шевченка, Український академiчний комiтет у Празi, Катеринославське наукове товариство, Росiйське вiйськово-iсторичне товариство, Росiйське географiчне товариство, Ростовське товариство iсторiї, старожитностей та природи, Товариство аматорiв вивчення Кубанської областi, Харкiвське iсторико-фiлологiчне товариство, Петербурзький гурток українознавства, Росiйське та Московське археологiчнi товариства, Вiтебська, Владимирська, Катеринославська, Полтавська, Рязанська, Таврiйська, Тульська вченi архiвнi комiсiї, Катеринославське товариство "Сiч", Катеринославська "Просвiта", Волинська та Кубанська "Просвiти", Львiвське товариство "Сокiл-батько", Кримсько-кавказький гiрничий клуб, Полтавське товариство "Боян", Петербурзьке українське науково-просвiтнє товариство, Московське товариство iм. Т.Шевченка, Український гурток при Київськiй духовнiй семiнарiї, Катеринославське благодiйне товариство, Катеринославське товариство пiклування про дiтей, Українська народна бiблiотека при АН УРСР, музеї Катеринодара, Києва, Москви, Ленiнґрада, Чернiгова, Кам'янця-Подiльського, Полтави, Чернiгова, видавництва "Денница", "Час", "Новое время", редакцiї часописiв "Архiв радянської України", "Бiблiологiчнi вiстi", "Детское чтение", "Iлюстрована Україна", "Исторический вестник", "Киевская старина", "Лiтературно-науковий вiсник", "Образотворче мистецтво", "Сяйво", "Червоний шлях", "Вестник юга", "Одесский листок", "Приднепровский край", "Рада").

У цих листах зосереджена iнформацiя з iсторiї розвитку вiтчизняної iсторичної науки, етнографiї, фольклористики, археологiї, мовознавства, лiтературознавства та мистецтвознавства; висвiтлюється академiчне життя в Українi, Польщi, Ро-

стр. 117

сiї. У листах знайшли вiдображення органiзацiя й проведення рiзних наукових, громадських i культурних заходiв (з'їздiв, зборiв, виставок, концертiв, вечорiв), зокрема святкування ювiлеїв Т.Шевченка, М.Лисенка, М.Кропивницького, М.Заньковецької, вiдкриття 1903 р. пам'ятника I.Котляревському в Полтавi. Листування Д.Яворницького є цiнним джерелом для вивчення проблеми охорони пам'яток, дiяльностi бiблiотек i книгарень. У даному комплексi здобули висвiтлення епохальнi подiї внутрiшнього життя країни й свiтової iсторiї (вiйни, революцiї).

Репрезентативним є листування Д.Яворницького з родичами (батьками, племiнниками, дружиною, свояками) та близькими друзями (К.Бiлиловським, Г.Маркевичем, М.Комстадiусом, П.Саладиловим). У цих листах iз найбiльшою повнотою висвiтлюється характер ученого, його приватне життя, побут, уподобання.

Д.I.Яворницький постає щирим патрiотом рiдної країни, подвижником i невтомним трудiвником на нивi дослiдження вiтчизняної iсторiї, неперевершеним збирачем i зберiгачем пам'яток культури, популяризатором iсторичних знань. Спостереження творчих i дружнiх стосункiв Д.Яворницького дає пiдстави вважати його своєрiдною "сполучною ланкою" в контактах мiж українськими колонiями, розпорошеними по рiзних мiстах Росiйської iмперiї. Про активну роль ученого в культурно-громадському русi України кiнця XIX - початку XX ст. яскраво свiдчило вiдзначення 30-рiччя його науково-лiтературної дiяльностi (1913 p.), коли громадськiсть висловила вченому-подвижниковi "щиру дяку за корисну працю на користь України"¹³ . Сучасники вважали Д.Яворницького "вартовим" вiтчизняної науки, твори якого мали велику користь для суспiльного розвитку, пробуджували iсторичну пам'ять українцiв, сприяли розвитковi нацiональної самосвiдомостi.

У данiй публiкацiї увазi читачiв пропонується епiстолярна вибiрка, що мiстить 71 лист Д.Яворницького до 18 адресатiв, серед яких iсторики, етнографи, лiтературознавцi, письменники, поети, актори, педагоги, видавцi й громадськi дiячi. Хронологiчний дiапазон листiв (1883-1939 pp.) охоплює всi перiоди творчого життя вченого. Листи, що публiкуються, висвiтлюють основнi напрями дiяльностi Д.Яворницького й головнi подiї в його бiографiї, роздуми вченого й оцiнку власної творчостi, а також його включення в наукове й культурно-громадське життя країни.

Листи друкуються за оригiналами, що зберiгаються в архiвах, бiблiотеках i музеях України та Росiї, а саме в Iнститутi рукопису Нацiональної бiблiотеки України iм. В.Вернадського (IP НБУВ), Iнститутi лiтератури Нацiональної академiї наук України (IЛ НАНУ), Центральному державному iсторичному архiвi України (ЦДIА України), Росiйськiй державнiй бiблiотецi (РДБ), Днiпропетровському iсторичному музеї (ДIМ), Чернiгiвському iсторичному музеї (ЧIМ), Чернiгiвському лiтературно-меморiальному музеї М.Коцюбинського (ЧЛММК). При публiкацiї повнiстю зберiгаються морфологiчнi та стилiстичнi особливостi. Ушкодження тексту й непрочитанi слова вiдзначаються три-крапкою у квадратних дужках. У коментарях дається пояснення згадуваних у листах персоналiй, творiв, перiодичних видань, подiй. Листи розташованi за адресатами, а листи до кожного адресата друкуються за хронологiєю. Усi листи публiкуються вперше.

-----

¹ Про життя та творчiсть Д.Яворницького див.: Шаповал I.М. В пошуках скарбiв. -К., 1963; Дмитро Iванович Яворницький: Бiобiблiографiчний покажчик / Вступна стаття i бiблiографiя I.М.Гапусенка. - К., 1969; Шубравська М.М. Д.I.Яворницький: Життя, фольклористично-етнографiчна дiяльнiсть. - К., 1972; Чабан М. Сучасники про Д.I.Яворницького. - Днiпропетровськ, 1995; Абросимова С. Б. Дмитро Яворницький. - Запорiжжя, 1997.

² Найбiльш вiдомою працею Д.Яворницького є фундаментальна тритомна "Iсторiя запорiзьких козакiв". Див.: Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПб., 1892. - Т. 1 (2-е вид.: М., 1900); 1895. - Т. 2; 1897. - Т. 3. Перевидання: Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв: У 3 т. - К., 1990. - Т. 1, 2; 1991. - Т. 3; Яворницький Д.1-Iсторiя запорiзьких козакiв / Пер. з рос. I.I.Сварника. - Л., 1990. - Т. 1-3.

³ Див.: Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. - СПб., 1888. - Ч. 1-2; Сборник материалов для истории запорожских Козаков. - СПб., 1888; Очерки

стр. 118

по истории запорожских Козаков и Новороссийского края. - СПб, 1889; Публичные лекции по археологии России. - СПб., 1890; Вольности запорожских Козаков. - СПб., 1890 (2-е вид.: 1898); Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях. - Ташкент, 1893; Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман войска запорожских низовых Козаков. - СПб., 1894; По следам запорожцев. - СПб., 1898; Источники для истории запорожских Козаков. - Владимир, 1903. - Т. 1-2; Малороссийские народные песни, собранные в 1878-1905 гг. - Екатеринослав, 1906; Матерiали до бiографiї Т.Г.Шевченка. - Екатеринослав, 1909; Словник української мови. -Т. 1. - Катеринослав, 1920; Днiпровi пороги. - Харкiв, 1928; До iсторiї Степової України. -Днiпропетровське, 1929; Наша доля - Божа воля (повiсть) // Киевская старина. - 1901. - N 1-4; 2-е вид.: Катеринослав, 1905; За чужий грiх (повiсть). - Катеринослав, 1907; Вечiрнi зорi (вiршi). - Катеринослав, 1910; Помiж панами. Малюнки з життя. - Катеринослав, 1911.

⁴ Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького. - Вип. 1: Листи вчених до Д.I.Яворницького. - Днiпропетровськ, 1997. - С 273.

⁵ Смiлянська I. З епiстолярної спадщини академiка А.Ю.Кримського (листування з академiком Г.Ю.Крачковським) // Схiдний свiт. - 1993. - N 1. - С. 37.

⁶ Шубравська M. M. Д.I.Яворницький: життя, фольклористично-етнографiчна дiяльнiсть. - К., 1972.

⁷ Див.: Олiйник М. М. Лисенко i Яворницький // Зоря. - 1962. - 31 жовтня; Вона ж. Листування Коцюбинського з Яворницьким // Там само. - 1963. - 26 квiтня; Вона ж. Листи [Коцюбинського] до Д.I.Яворницького // Радянське лiтературознавство. - 1964. -N 4. - С. 106, 107; Неопубликованные письма Д.И.Яворницкого к И.Е.Репину / Подготовка к печати и комментарии Марии Шубравской // Радуга. - 1967. - N 10; 50 листiв Д.I.Яворницького до Я.П.Новицького / Публiкацiя, вступна стаття i коментар М.Олiйник-Шубравської // Наука i суспiльство. - 1988. - N 6-9, 11.

⁸ Абросимова С. В., Журба О.И. Эпистолярное наследие академика Д.И.Яворницкого как объект археографического исследования // Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории XVI-XX вв. - Днепропетровск, 1990. -С. 129-135.

⁹ Матвiєвський П. 25-рiччя Днiпропетровського краевого iсторично-археологiчного музею // Збiрник Днiпропетровського краевого iсторично-археологiчного музею. -Днiпропетровське, 1929. - С. 5-43; Кондратьева I. Ю. Д.I.Яворницький як фундатор Катеринославського iсторичного музею // Днiпропетровський iсторико-археографiчний збiрник. - Днiпропетровськ, 1997. - Вип. 1. - С. 511-516.

¹⁰ Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького. - Днiпропетровськ, 1997. -Вип. 1: Листи вчених до Д.I.Яворницького; 1999. - Вип. 2: Листи дiячiв культури до Д.I.Яворницького. Уже пiдготовлено до друку 3-й випуск i готується 4-й, що мiстить безпосередньо листи самого Д. Яворницького.

¹¹ Див.: Огризкiна О. М. Листи до Д.I.Яворницького // Наш край: Збiрник праць з археологiї, iсторiї та музеєзнавства. - Днiпропетровськ, 1971. - С. 79-86; Абросимова С, Мицик Ю. Невiдомi листи М.Л.Кропивницького та Н.В.Кропивницької [до Д.I.Яворницького] // Радянське лiтературознавство. - 1988. - N 7. - С. 64-66; Вони ж. Листи Олени Пчiлки до Д.I.Яворницького // Там само. - 1989. - N 7. - С. 37-44; Бекетова В.М. Переписка Д.И.Яворницкого с С.Н.Шубинским // Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории XVI-XX вв.: Межвузовский сборник научных трудов. - Днепропетровск, 1990. - С. 135-147; Заруба В.М. Листи Дмитра Дорошенка до Дмитра Яворницького // Архiви України. - 1991. - N 4. ~ С. 48-50; Вiн же. "Адреса моя: Холодна гора, БУПР..." // Наука i суспiльство. - 1991. - N 11. -С. 58, 59; Вiн же. Листи Л.М.Старицької-Черняхiвської до Д.I.Яворницького // Слово i час. - 1991. - N 7. - С 30-34; Вiн же. З вiрою в українську справу: Антiн Степанович Синявський. - К., 1993. - С. 115-129; Боряк О.О., Мажара Л.В. Листування Дмитра Яворницького та Василя Кравченка (1913-1935) // Народна творчiсть та етнографiя. - 1991.- N 3. - С 68-75; Ульяновський В.I., Абросимова С. В. Листи Я.П.Новицького до Д.I.Яворницького // Український археографiчний щорiчник. - 1991. - Вип. 1. - С. 358-382; Абросимова С. Яворницький та його доба в листах сучасникiв // Хронiка-2000. - К., 1992. -N 3-4 (5-6). - С 128-157; Перкова А., Абросимова С "Кинь лихом об землю, козаче, не журись" [Листи В.М.Леонтовича до Д.I.Яворницького] // Книжник. - 1992. - N 4. - С. 17, 18; Чабан М. Листи Михайла Пронченка до Дмитра Яворницького // Вiльна думка. - 1992.- N 10 (11). - С. 8; "Найдорожче для мене зосталося там, коло Вас..." (Листи Василя Бiднова

стр. 119

до Дмитра Яворницького) / Передмова, публ. та комент. Ю.Мицика, С.Абросимової // Київська старовина. - 1993. - N 2. - С 10-21; Вони ж. "Вiн бiльше працював, нiж жив" (листи Б.Д.Грiнченка до Д.I.Яворницького) // Слово i час. - 1993. - N 12. - С. 9-15; Вони ж. Листи "дядька Гiляя" // Кур'єр Кривбасу. - 1995. - N ЗО. - С. 4-10; Вони ж. Спiльна праця на загальну користь України (листування Є.Чикаленка i Д.Яворницького) // Київська старовина. - 1996. - N 1. - С. 30-39; Вони ж. З листiв українських письменникiв i вчених до Яворницького // Кур'єр Кривбасу. - 1997. - N 69-70. - С 87-98; Микола Вороний: "Самим пiднестись в небо / Вступна стаття та пiдгот. публ. листiв С.В.Абросимової та Н.Є.Василенко // Борисфен. - 1993. - N 12 (ЗО). - С 19, 20; Мицик Ю. "Щиро прихильний..." З листiв корифея українського театру [П.К.Саксаганського] // Кур'єр Кривбасу. - 1995. - N 37-38. - С. 14-18; Тарасенко I. Товариш козацького батька [листи О.Сластьона до Д.Яворницького] // Київська старовина. - 1996. - N 1. - С. 10-18; Перкова А.I. їх об'єднали талан душi, снага та сила духу [листи К.О.Бiлиловського до Д.I.Яворницького] // Кримська свiтлиця (Сiмферополь). - 1998. - 13 березня.

¹² Дорошенко Д. В справi видання мемуарiв та листування (кiлька уваг та дезiдератiв) // Стара Україна: Часопис iсторiї та культури. - Л., 1924. - N IХ-Х. - С. 139.

¹³ Щира дяка за корисну працю: Вiтальнi телеграми Д.Яворницькому з нагоди його лiтературно-наукової дiяльностi (1913 p.). - Днiпропетровськ, 1998.

ЛИСТИ Д.I.ЯВОРНИЦЬКОГО

1. Лист до М.I.Костомарова¹

24.01.1885. Москва - Санкт-Петербурґ

Многоуважаемый, сердечный и незабвенный Николай Иванович!

Не могу воздержаться, чтобы не выразить Вам моей глубокой признательности за ласковый прием, оказанный Вами. Пусть подкрепит Бог Ваши силы и вашу энергию, так необходимые для нас, только что начинающих многотрудный подвиг русских ученых. Живое слово человека, уже много потрудившегося для отечественной науки, уже хорошо изведавшего, что такое лишение, нужда и всякого рода бедствия, теплое слово такого человека и может осветить наш путь и может подкрепить наши, хотя и молодые, но еще не определившиеся в известном смысле силы. Будем следовать живому примеру!

Истинно преданный Вам Д.Эварницкий.

В Москве, в Архиве иностранных дел, я нашел много интересных для моего Запорожья дел. Занимаюсь, от Архива иностранных дел перейду в Архив министерства юстиции.

Д.Яворницкий.

Вашим членам семьи мой усерднейший поклон, как и Даниилу Лукичу Мордовцеву² .

Тверская, NN "Англия", 17, возле Английского клуба.

IP НБУВ. - Ф.22. - Од. зб. 316.

2. Лист до В.Б.Антоновича¹

23.09.1884. Харкiв - Київ

Незабвенный и безценнейший Владимир Бонифатьевич!

Первое мое к Вам письмо состоит из просьб. Вот оне: вышлите, пожалуйста, ту программу [по] Русской истории, по которой держал магистерский экзамен Д.И.Багалей² . Это - первое. Затем, вышлите, если это возможно будет для Вас, лекции по Русской истории Иконникова³ и по средней Лучицкого⁴ . Очень желательно познакомиться с ними. Это -второе. Далее, не забудьте о Вашем обещании выслать трехверстную карту Днепра в пределах Екатеринославской и Херсонской губерний.

Если интересуетесь знать, как далеко проник я в Крым⁵ , после того как расстался с Вами, то скажу, что, кроме Ялты и ее окрестностей, я побывал еще в Керчи, где видел Ми-тридатову гору, древнегреческую церковь, Царский и Мелек-Чесменский курганы, музей археологических вещей, из Керчи проехал в Феодосию, где видел развалившиеся стены генуэзских крепостей (если только это генуэзские), церковь св. Илии, остатки древнегреческих фонтанов, небольшой музей и выставку картин художника Айвазовского⁶ ; из Керчи я пробрался через Керченский пролив на Таманский полуостров к Черноморцам. Здесь, кроме местечка Тамани, казацкой станицы Давыдовки, я видел еще место бывшей греч[еской] колонии Фанагории. Фанагория находится прямо на восток от м. Тамани, на расстоянии 22 верст, по почтовому тракту, в имении помещиков Шапарева и Семенюка,

стр. 120

расположена у залива Керченского пролива, на протяжении 2 верст. Здесь, как и в Керчи, ведутся раскопки директором Керченского археологического] музея Фед. Ив. Гроссом, бывшим учителем рисования. Гросс - человек больной и, кажется, мало радеющий о раскопках. По крайней мере, об этом свидетельствует то запущение, в котором находится музей Фанагории. Сторож хотя и есть, но его или никогда не сыщешь или не доберешься, так как эту роль взял на себя помещик Семенюк.

Уже с внешней стороны музей этот не представляет ничего привлекательного: чтобы пробраться в него, мне нужно было сперва взять метлу, отчистить птичий помет и тогда уже иметь возможность отпереть дверь. Но и в самом здании не меньший беспорядок: в комнате, где поставлены находки, валяются матрасы, подушки, сапоги и проч.

Фанагория была последним пунктом моего путешествия по Тамани; обратно я проехал на Керчь, Карасубазар и Симферополь на почтовых по той дороге, где некогда проезжала царица Екатерина⁷ . Места унылые и далеко непривлекательные... По приезде в Харьков я вторично сломал себе левую руку, уже на лестнице собственной] квартиры.

Весь Ваш и навсегда Д.Эварницкий.

Немецкая у., дом N6, квар. N2.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 66912.

3. Лист до В.О.Ключевського¹

30.11.1888. Санкт-Петербурґ - Москва

Глубокоуважаемый Василий Осипович!

Около недели тому назад послал я Вам две книги собственного изделия "Запорожье"² и "Сборник"³ . Примите их от меня, как слабое выражение того глубокого уважения, которое я всегда питал и не перестаю питать к Вам. "Долг платежом красен". При свидании моем с Вами, Вы лично предложили мне Вашу "Боярскую думу"⁴ . Я два года был в долгу у Вас и только теперь оказался в состоянии отплатить Вам тем, чем могу. После беглого просмотра Вы увидите, что обе книги написаны не с "ученою" целью; первая из них представляет скорее дневник поездки любителя запорожского края, вторая - в собственном смысле сборник материалов для этого края. Быть может, с течением времени я смогу сделать что-нибудь и более существенное для науки, чем сделал до сих пор; но то вопрос времени, а пока не откажитесь принять и настоящий слабый труд истинно уважающего Вас Д.Эварницкого.

P.S. Если найдете возможным сообщить адрес Вашей квартиры, то я бы почел долгом побывать у Вас проездом около 15 декабря через Москву.

Сергиевская ул., д. N46, кв. N25.

РДБ. - ВР. Клч. - 34-72.

4. Лист до Ф.Г.Лебединцева¹

[не пiзнiше 10 серпня 1883 р.]. Харкiв - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Шлю Вам обещанную брошюру "Йз поездки по запорожским пепелищам"² ; таких брошюр будет пять или шесть, приблизительно, всей поездки. Повторения, хотя и будут, но выбрасывать их едва ли возможно, - сами увидите. Гонорара я не требую, я прошу только сделать тысячу оттисков, причем 400 получу, как плату, за остальные сам заплачу. Согласны ли Вы? Что касается времени, располагайте им, как Вам угодно.

Касательно поправок "Топографического очерка"³ скажу, что это я могу сделать только к десятому августа. И это вот почему. Мне хотелось внести более подробный перечень Днепровских забор и особенно островов, - это самая темная штука в топографии Днепра, как теперь я узнал. Между тем мне не хотелось делать новых ошибок, а для этого нужно выждать время, когда я оправлюсь от своего поражения и промчусь по некоторым местам Днепра вновь. Правда, Днепр, в пределах бывшего Запорожья, от границы Екатеринославской [губернии] с Полтавскою и до Одессы, я проезжал раз пять, но всегда в весеннее время, когда многие из островов покрыты водой, а от забор и признаков нет.

Таковые мои соображения. Впрочем, если нужно поспешить, то я поспешу, исправив только самое необходимое; перечень же островов и забор можно напечатать отдельной статьей. Как Вы найдете?

До зареза нужна "Киевская старина"⁴ за первый год издания. Сколько стоит? Можно ли мне получить ее на имя Михеева⁵ ?

стр. 121

Весь Ваш и навсегда Д.Эварницкий.

Не найдете ли Вы возможным некоторое число из оттисков, хотя 100, оставить в Киеве для продажи. Если Вам неудобно возиться, то можно передать их моему родственнику, учителю первой киевской гимназии Н.М.Терновскому⁶ , если он существует.

Д.Эвар(ницкий).

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6929.

5. Лист до Ф.Г.Лебединцева 16.01.1884. Харкiв - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Я очень благодарен Вам за то, что Вы избавляете меня от контрибуции за Ваш журнал на этот год; по совести и откровенно скажу Вам, это для меня значительное одолжение. Но при этом, откровенно же скажу, что я нахожусь в некотором недоумении по поводу наших условий. Вы мне присылаете "Старину" бесплатно, тогда, конечно, и я должен это же сделать, но ведь я просил Вас о четырехстах оттисках моей статьи, платы мне не нужно -от этого меня, Боже, избавь! Я хочу лиш: того, чтобы внесть и свою лепту в такой прекрасный и во всех отношениях полезнейший журнал, как Ваша "Старина", - и мне остается лишь желать от Вас оттисков, о которых я и теперь бы попросил Вас, но при условии возможности; в противном же случае я готов буду даже заплатить Вам за них, что нужно.

Вот мое слово о прошедшем. К настоящему же скажу следующее: есть у меня статья такого свойства: "Число и порядок Запорожских Сечей"¹ . Статья небольшая, всего лишь на десять больших почтовой бумаги листов, но составленная на основании сведений, добытых мной во время поездки по запорожским пепелищам и на основании архивного материала, добытого мной при разборке архива черниговской коллегии при Харьковском университете. Теперь я и спрашиваю Вас: нужна ли она Вам? Если нужна, вышлю; но опять с условием оттисков и в таком же количестве. Далее, есть у меня еще нечто в этом же роде: "Записки патера Комулео² о посольстве его римским папою к запорожским козакам". Дело было в 1592 году; записки напечатаны на итальянском языке, мне сделали перевод этих записок³ ... Нужны ли оне Вам? - Эти без оттисков.

С полным уважением пребываю к Вам

Д. Эварницкий.

Адрес: Немецкая ул., дом N 6, кварт. N 7, Д.И.Эварницкий.

В Новом году желаю Вам полнейшего успеха во всех Ваших начинаниях.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6931.

6. Лист до Ф.Г.Лебединцева

18.04.1884. Харкiв - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Прошу извинения за то, что так долго не отвечал на Ваши два письма. Это произошло оттого, что на святочное время я убегал на Днепровские пороги; проплыл все их, от первого до последнего, в лодке, причем едва не поплатился и жизнью. Но ничего, теперь снова козакую.

Спасибо за присланные рисунки. Но я должен Вам сказать, что я не только все нашел еще и теперь, что выдал г. Лазаревский¹ - тридцать лет тому назад, но и то, чего ему совсем не удалось выдать. Все это я подготовляю для Вашего журнала, и вот для ознакомления пришлю Вам одну главу из своей "Поездки на запорожские пепелища". Не забудьте, что я лажу в Запорожьи уже три года подряд, что я производил там раскопки, вскрыв 24 могилы, нашел в них много разных вещей; с вещей поделал фотографические снимки, видел много (по монастырям и церквям) разных запорожских портретов, выкопал запорожца с усами, с чубом, с поясом, шапкой, графином с водкой, трубкой и пр. Со всего этого у меня есть фотографические снимки и все это - только не сразу - я имею прислать Вам. Многое из того, что я видел, неизвестно даже самому г. Скальковскому² . У меня есть планы всех запорож[ских] Сечей, снимки со всех дне-пров[ских] порогов; я исходил пешком весь "Низ" и вдоль, и поперек, измерил, и все это, повторяю, я передам Вам.

На съезд³ едут А.И.Кирпичников⁴ , Д.И.Багалий⁵ , Н.Ф.Сумцов⁶ и аз, раб Ваш.

Мой реферат будет: "Археологические и историко-топограф[ические] данные о Запорожье, добытые во время поездки 1882. 83 и 84 гг."

Относительно записок Комулео⁷ скажу вот что: перевод сделан; но в нем оказалось так мало интересного для характеристики быта зап[орожских] Козаков, как равно

стр. 122

и для внешней истории, что я, право, и не знаю, отправлять ли Вам. Как Вы скажите, впрочем, так и сделаю.

С искренн[ей] преданностью остаюсь Ваш Д.Эварницкий.

Заметки г. Лазаревского⁸ позвольте мне на время.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6934.

7. Лист до Ф.Г.Лебединцева

03.11.1884. Харкiв - Київ

Щiрий батьку!

Едва-едва поднялся с постели, чтобы нацарапать Вам это письмо. Болезни, лютые болезни обрушились на мою голову: лихорадка, жаба, рожа, ушная, зубная, нервная - все вместе сочеталось против меня, как орда ляхов або татар против одного запорожца-сиромы. Четвертый день лежу уже в постели, никуда не выхожу, никого не вижу, не принимаю пищи. Скоро ли оставит меня вся эта мерзость, не знаю. Во всяком случае, с сегодняшнего дня я иду, кажется, к выздоровлению.

Уже давно и рукопись готова, и снимки. Уже давно я хотел отослать Вам все это, но скаженная болезнь задержала ход дела. Теперь пришлю Вам в четверг, осьмого ноября, не позже. При этом попрошу Вас о следующем: сохраните, ради Христа, все те снимки, которые я вышлю Вам, так как многие из них принадлежат не мне, и я должен буду, по миновании в них надобности, возвратить их по принадлежности. Рукопись дайте на просмотр В[ладимиру] Бониф[атьевичу]¹ . Пусть отеческою рукою исправит погрешности. Кстати, он обещал мне. Я пришлю Вам пока первую часть; вторая будет готова через месяц. И та, и другая может печататься отдельно. Во вторую войдут и заметки Лазаревского² .

Подписчиков буду ловить, насколько сил и уменья хватит; а ловить есть кого: знакомство у меня, по правде сказать, обширное.

Весь Bаш и навсегда Д.Эварницкий.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6937.

8. Лист до Ф.Г.Лебединцева

02.[03].1885. Харкiв - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Выше головы, говорит пословица, не прыгнешь. Это совершенно верно; можно добавить лишь, что если не прыгнешь, так и нечего прыгать. Так вообще, так и в частности. Мы с Вами задумали широкое дело, но оказалось, что оно далеко не по силам нашим. Ну что же? Откажемся; по крайней мере, будет вовремя. Вы потрудитесь выслать мою рукопись и снимки, я сделаю дополнения (это будет теперь очень кстати), и я постараюсь, если только это удастся, прилепиться в другом каком-либо журнале¹ . Вот и все; тем дело мы и покончим.

Вы извините меня за то, что я так долго не писал Вам. Была причина тому: с 22 декабря и по 22 февраля я был в Петербурге и Москве, занимался там в архивах, да, кстати, в третий раз сломал злосчастную руку. Костомаров² кланяется Киеву; он очень хил; правой рукой уже не владеет. Жаль, очень жаль! Был у Забелина³ , Иловайского⁴ , Ключевского⁵ , был у Калачова⁶ , - все учился истории; из Москвы вывез много. До пятисот нашел запорожских дел. Важная штука; теперь только работать, да вот Бог здоровья не дает. Чувствую себя очень плохо; а тут еще магистерский экзамен на носу⁷ ; а тут стипендия кончается. Хоть волком вой. Такие-то дела.

Но уж быть по сему! Шо буде, бачили, а шо є, побачим. На сем прощайте!

Весь Ваш Д.Эварницкий.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6940.

9. Лист до Ф.Г.Лебединцева

24.05.1885. Харкiв - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Отправляю Вам свою статью "Архивные материалы для истории Запорожья"¹ с приложениями. Хотелось бы, чтобы Вы напечатали все, но если нельзя всего, то приложения вышлите обратно, обиды не предъявлю никакой. Только ради всего святого, вышлите приложения, потому что они для меня стоят больших денег и на будущее время послужат большим указателем при моих работах. Книги высылайте на имя Фед. Ив. Михеева² , в г. Александровск, в с. Покровское, в д. Богодар.

стр. 123

Летом отправляюсь на раскопки в Павлоградский уезд Екатеринослав[ской] губернии; получил субсидию от Московского археологического общества, членом которого я ныне состою³ . С половины августа переселяюсь на жительство в Москву⁴ : так сладко, извольте видеть, живется мне в Харькове! Стипендии магистерской лишили да еще и ревизию состряпали надо мной: бачiте, есть у меня какое-то фильство, о присутствии которого во мне я до сих пор и не подозревал...⁵ Бьют - бежи, дают - бери...

Весь Baш Д.Эварницкий.

Сделайте 500 оттисков.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6942.

10. Лист до Ф.Г.Лебединцева

27.08.1885. Санкт-Петербурґ - Київ

Сообщаю Вам, многоуважаемый Феофан Гаврилович, адрес моей квартиры: Сергиевская ул., д. N56, кв. N45.

Порадуйтесь вместе со мной: я получил место преподавателя в Николаевском институте благородных] девиц, выдержавши конкурс один против осьми, в присутствии министра просвещения Делянова¹ . Я сказал две лекции, от которых Делянов пришел в неописуемый восторг. Я обворожил этого дурака так, что он прочит меня даже в унив[ерситет]. Почему-то он останавливался все на том, что я малоросс. "Так Вы малоросс?" - "Малоросс, ваше высокопр[евосходительств]о!" - "Где же Ваша родина?" - "Харьковская губерн., Змиевский у., хутор Яворницкий. Дед мой был дворянин, а отец перешел в сословие духовных". "А у кого Вы остановились в П[етербур]ге? А есть ли у Вас деньги? А как велика Ваша библиотека?"...

Что сей сон значит, не знаю. "Вы будете у нас в большом ходу". Так заключил свои расспросы министр.

Теперь прошу Вас покорнейше сообщить мне, сыскали ли Вы злополучный лист моей статьи?

Весь Ваш и навсегда Д.Эварницкий.

IP НБУВ. - Ф. 3. - Од. зб. 6944.

11. Лист до Ф.Г.Лебединцева

8.01.1886. Санкт-Петербурґ - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Вижу, обе мои статьи сильно пострадали. Но что же будешь делать, коли у Вас норов такой? Жалко больше всего мне то, что Вы повыпускали многие места из "Хортицы"¹ и не напечатали плана. Теперь у меня уже и руки опустились. Я решил было в своем уме прислать Вам для каждой книжки "Старины" по статье из "Поездки", а теперь, по совести сказать, боюсь это делать. Вы не обижайтесь за мой откровенный шаг: каждому своего жаль. С другой стороны, мне удалось отыскать в частном книгохранилище некоего бывшего петербургского аристократа П.Я.[Дашкова] редкие вещи по части Запорожья, например, снимки с Чортомлыцкой Сечи (где представлен, вопреки мнению Кулиша² и в защиту слов Н.И.Костомарова, и вид церкви Сечевой), затем несколько, совершенно неизвестных сочинений о запорожских козаках на немецком, французском и английском языках. Из них немецкое я уже перевел. Это небольшая книжечка, при которой приложен портрет запорожского атамана, в полном вооружении и платье. Книжка не более одного печатного листа. Сочинение носит название такое: "Подробное и правдивое описание запор[ожских] Козаков Фендрина фон-Гендловина, который долгое время прожил в стране, где обитает этот народ".

Теперь спрашивается, как мне поступить с этим? Вы, конечно, и тут будете накладывать Вашу руку, а портрета и не захотите печатать? Сообщите мне об этом Ваше откровенное мнение.

Д.Эварницкий.

План Хортицы, будьте добры, вышлите по получении этого же моего письма; он у меня unicum и боюсь, чтобы не пропал.

IP НБУВ. - Ф.З. - Од. зб. 6947.

12. Лист до Ф.Г.Лебединцева

06.05.1886. Санкт-Петербурґ - Київ

Многоуважаемый Феофан Гаврилович!

Шлю Вам новую статью. Если найдете удобным, будьте добры, немедленно же вышлите мне по адресу в г. Алексан[дровск] Екатер[инославской] губ. Якову Павловичу Но-

стр. 124

вицкому¹ для Д.И.Эвар[ницкого]. Как позволило время, так и составил. Если Вы согласитесь на напечатание, тогда продолжение составлю согласно Вашему указанию. Во всяком случае и это имеет лучшую обработку, нежели подобного же рода статьи Скальковского² , которого Вы, видимо, очень любите. Под статьями подписывайте так: Д.И.Эварницкий (Д.И.Яворницкий). Я хочу сказать этим, что я не лях, а украинец. Есть у меня большая статья (26 писанных листов) "Переправа через днепровские пороги", в которую я половину своей души вложил. Если Вы согласитесь напечатать ее а августовской книжке и без Ваших изменений, пришлю из г. Александровска, а нет - отдам другим³ . Впрочем, буду ждать Вашего ответа: так уж кохаю я Вас, хочь и лаюсь. Относительно оттисков буду стоять только за "Переправу", а за эти две дайте хоть и по полтораста.

За сим прощайте! Дай, Боже, менi ще побачiтьця з Вами на цiм свiтi. Истинно уважающий Вас Д.Эварницкий.

IP НБУВ. - Ф.З. - Од. зб. 6949.

13 . Лист до Г.I.Маркевича¹

22.09.1884. Харкiв - Катеринослав

Харьков, 22.1Х.1884.

Незабвеннейший Григорий Ипатьевич!

Только что возвратился в Харьков и пишу Вам. Но с чего же начать мне повесть мою? Скажу прежде всего о том, что в настояще время я болен: вторично сломал себе левую руку и сломал уже не на Днепровском пороге, как то было в первый раз, а на лестнице собственной квартиры. Скверно. Но что же делать? Терпи, козаче!

Затем перехожу к вопросу о публичных лекциях. Григорий Ипатьевич! Что если бы можно было воротить назад свое обещание читать мои лекции в Екатеринославе? Это было бы хорошо. И вот по какой причине. Во-первых, я болен и сижу почти безвыходно в своей квартире; во-вторых, я усиленно готовлюсь к магистерскому экзамену; а, в-третьих... Знаете какая штука? Меня считают ярым украиндфилом и даже сепаратистом, изыскивающим все средства к тому, чтобы внедрять свои тенденции в юные сердца молодежи. Как Вам покажется, удобно ли при моем положении выступать вторично с публичными лекциями? Скажите Baшe слово об этом.

Далее, интересно было узнать от Вас названия Днепровских островов против самого Екатеринослава и, если возможно, против его предместий сверху и снизу. Об этом я писал Залюбовскому² , но не получил ответа.

Быть может, найдется в Екатеринославе старый Атлас Днепра, то вышлите его мне на короткое время. С тем вместе вышлите и снимки Днепров[ых] порогов вот того фотографа, который приезжал в Екатеринослав из Петербурга, как об том Вы писали мне.

Наконец, позвольте Вас потревожить еще по следующему делу. Одному из моих свойственников, молодому человеку Борткевичу, требуется выдержать экзамен для получения аттестата зрелости. Возможно ли это сделать без особой боязни в Екатеринославе? Узнайте, пожалуйста, об этом у кого-нибудь из гг. преподавателей гимназии, положим у Донцова или даже у самой Зозули³ .

Пока все. Жду скорого ответа. Барыне шлю нижайший поклон. Весь Ваш и навсегда, горячо любящий Вас Д. Эварницкий.

Квартира та же: Немецкая ул., дом N6, квар. N2.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 21.

14. Лист до Г.I.Маркевича

04.10.1884. Харкiв - Катеринослав

Харьков, 4.Х.1884 г.

Незабвеннейший, желанный и бесценнейший Григорий Ипатьевич!

Тысячу благодарностей за Ваше, исполненное теплоты и сердечности, письмо! Вижу, Добрая, щирая у Вас душа, козаче сердце... Глубоко, бескорыстно люблю Вас... С каким бы Удовольствием заключил я Вас в свои объятия! С каким жаром братски поцеловал бы Вас!... Но постойте: не сегодня, так завтра я все же предстану пред Ваши светлые добрые очи. Быть Может, не осенью, так зимой, ни зимой, так весною, я буду у Вас. То составляет мое заветное желание. На сей же раз будем осторожны. Одно скажу: "тяжко - важко мiнi в свiтi жити, а все ж таки не хочетця рученьки зложити". Щiра душа! Если бы Вы знали, как я люблю свое Запорожье и его сердечных сиромах?! Все готов оставить, со всем готов расстать-

стр. 125

ся, лишь бы только одна моя нога могла стоять на священной для меня земле! Да, это так. Но что же из этого? Неужели я сепаратист? И не думал и не думаю быть сепаратистом. Люблю клочок земли! Люблю потому, что не нахожу нигде другого утешения, люблю потому, что там есть широкий простор для моей раздольной натуры, люблю потому, что в чистых речных водах своей Украины вижу печальный образ своей особы. Эх, знали бы люди, как тяжело мне жить на свете! Одно утешение - броситься в степь, углубиться в дни давно прошедшего времени... Так разве это сепаратизм? Простим их: "Не видят бо, что творят".

Козаче!

Относительно фотографий Иванова¹ скажу, что мне желательно было бы сперва видеть их, а потом уже сказать свое да или нет. Миткина² же снимки я имею все. Впрочем, как те, так и другие мне не особенно желательны, так как следующим летом вместе со мной будет на порогах и харьковский фотограф [Гленшцровер]; он и снимет их, а снимает превосходно. О Монастыреве скажу, что то человек, насколько я его знаю, во всех отношениях прекрасный.

Всею душою преданный Вам Д. Эварницкий.

Вышла в свет книжка моего изделия: "Число и порядок Запорож[ских] Сечей с топографическим] очерком Запорожья"³ . Цена 60, с пересылкою - 70. Желающие получить, пусть адресуют на мое имя в Харьков. Вам пришлю особо. Можно адресовать в Харьков и на имя книгопродавца И.И.Куколевского (Младшего). Сообщите об этом и "Днепру"⁴ .

Вашей барыньке - моя большая лапа.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 22.

15. Лист до ГЛ.Маркевича

28.08.1885. Санкт-Петербурґ - Катеринослав

С.Петербург, 28.VIII.1885 г.

Незабвеннейший Григорий Ипатьевич!

Грешен пред Вами, много грешен и достоин великого наказания. И в самом деле, сколько раз я обещал Вам приехать к Вам и все не исполнял своего обещания?! Но, знаете ли, сердце, сколько я вынес за все это время горя? Во-первых, я похоронил своего отца¹ во-вторых, я разошелся с своей женой² (и не по моей вине... Да храните мою тайну...); в-третьих, я лишился своего положения в Харьковском университете³ ; в-четвертых, сильно пострадал во время одной из своих раскопок настоящего лета, едва не был завален обрушившейся землей... Много нужно было иметь в себе нравственной силы, чтобы все это выдержать...Признаюсь, я был близок и очень близок к сумасшествию, но отделался, по крайней мере, преждевременной сединой: в 28 лет я уже почти весь сед. Кроме того, несчастия много повлияли как на мой характер, так и не менее того на мою предприимчивость... Теперь я переселился в Петербург и состою преподавателем истории в Николаевском институте благородных девиц. Место пришлось завоевать с бою: один против осьми. В присутствии министра просвещения Ив[ана] Дав[ыдовича] Делянова⁴ я должен был говорить две пробных лекции. Конкурс объявлен был еще с мая месяца, и по этому вызову явилось восемь самых известных петербургских педагогов. Я был встречен с недоверием и недоброжелательством. Кроме моего ученого имени, известного министру, за меня не было ничего... Но после двух лекций обо мне заговорили чуть ли не во всем педагогическом мире [Петербур]га. Лекциями я точно, скажу не хвастаясь и нисколько не преувеличивая, произвел громадный фурор, обворожив и самого министра, и директрису, и двух придворных дам, бывших в то время, и инспектора института, и даже всех девиц. Кто слушал меня в Одессе или в Харькове, тому это легко поверить... Но опять-таки я говорю это не потому, чтобы выставиться пред кем-либо, и в особенности пред Вами, нет, мой любый Гр[игорий] Ип[атьевич], я хочу только передать Вам мою радость. Быть может, Господь пошлет мне после всех моих несчастий успокоение. Неужели же я не узнаю никогда, что такое счастье на земле? Или мне суждено жить так, как жил достопамятный Григ[орий] Саввич Сковорода⁵ ?... Но судьбы наши в руце Божией...

Пишите, сердце, как подвизался у Вас Марко Лукич Кропивницкий⁶ ; что нового у Вас, нет ли чего хорошего по части запорожских древностей?

Вашей барыне мой глубокий привет.

Сергиевская ул., д. N56, кв. N45.

Весь Ваш Д.Эварницкий.

Сообщите мой адрес А.Н.Полю.

Из Харьков[ского] университета], кроме меня, бежало еще четыре: Лашкевич (доктор), Якобий⁷ , Сумцов⁸ и Деларю.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 27.

стр. 126

16. Лист до Г.I.Маркевича

18.10.1889. Санкт-Петербурґ - Полтава

Братику риднесенькiй, скажите, что мне казать, что мне делать с собой: кругом беда меня преследует. Петербург решительно не по мне: по приезде с юга я вновь заболел и положительно думаю оставить столицу, но куда мне полеться, и сам не придумаю. Не ехать же мне, в самом деле, хотя бы к Г.П.Алексееву¹ ? Ведь даже для того, чтобы жить в Котовке² , требуются кое-какие средства, а чтобы иметь средства, нужно работать, а для того, чтобы работать, необходимо быть в городе; но где и в каком? Будь в Петербурге климат иной, тогда другое дело. Вот одна моя беда! Другая - в моих учено-литературных неудачах: земляки положительно ругают меня, даже такой человек, как Я.П.Новицкий³ . Должно быть, я действительно не гожусь быть ни в звании ученых, ни в звании литераторов. Скажу больше: я вполне убедился, что взялся не за свое дело; надо бросить и забыть все прежнее; надо бежать, бежать без оглядки и бежать подальше: от родины, от друзей-предателей. Думаю направиться прямо в Сибирь! Что Вы скажете на это? Я верил и верю благородству Вашей души, я верил и верю высоким чувствам Вашего сердца и прошу Вас дать мне добрый и искренний совет, что мне делать и куда направиться. Говорите правду и одну только правду, шел ли я до сих пор по истинному или по ложному пути. Теперь я подвожу итог всем своим работам: издаю то, что было пока заготовлено мной для полной истории запорожских Козаков, без внутреннего порядка, без общей системы, под названием "Очерков по истории запорожских Козаков" и тем думаю совсем рассчитаться со своими старыми грехами. Даже нахожу, что и последнее мое дело излишне; тем более, что я взялся за него, не имея за душой полушки, взялся на свой риск печатать книгу и вот чрез недели две-три должен буду уплатить 400 рублей, которых у меня и в помине нет. Как быть? Объявить подписку не желаю, чтобы не быть предметом злобных насмешек от своих недругов; распродать не умею, сдать на комиссию не могу, как собственность пока мне не принадлежащую; обратиться к южным книгопродавцам, никого не знаю, кроме Егорова⁴ , от которого, однако, открещиваюсь широким крестом. Как быть, решительно не знаю. Скажите, к кому мне обратиться из полтавских книгопродавцев. Книга выйдет в начале ноября⁵ , по номинальной цене 1 р. 50 к., будет заключать в себе 15 очерков по истории запорожских Козаков и Новороссийского края, каковы: "Выбор войсковой старшины у запорожских Козаков"; "Суды, казни и наказания у запорожских Козаков"; "Одежда и вооружение запорожских Козаков"; "Замечательная страница из истории запорожских Козаков"; "О лесах в пределах запорожских вольностей" и т.п.

Я нуждаюсь в добром и искреннем совете Вашем, за который не забуду Вас до конца своих дней. Д. Эварницкий.

Петербург, Сергиевская ул., д. 31, кв. 18.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 29.

17. Лист до Г.I.Маркевича

22.11.1889. Санкт-Петербурґ - Полтава

Спасибо Вам, голубе сивенькiй, за Ваше теплое и дружеское письмо! Дай, Господь Бог, Вам того, что составляет предмет Ваших постоянных дум. Думать мне о какой бы то ни было ученой карьере нет никакой возможности при настоящем положении моего здоровья: я настолько расстроен, что не в состоянии прочитать одного корректурного листа собственной книги. Вследствие же этого я предполагаю числа 15 декабря уехать из Петербурга в Гродненскую губернию к одному из своих добрых знакомых¹ и пробыть там до 1 февраля. Поехал бы и в Малороссию, так путь слишком продолжителен. Полагаю, что в Петербурге я останусь только до весны. Дальнейшую жизнь свою хочу устроить так: выехать к кому-нибудь в хутор, дать окрепнуть своему организму, потом привести в порядок первый том "Истории запорожских козаков"² , приехать в Петербург, в течение месяца напечатать работу и уехать. Далее написать второй том³ и также сделать, потом третий⁴ и на том закончить свое ученое поприще. Вот где витают мои мысли. До Сибири я не доеду, к профессорской деятельности чувствую себя неспособным и физически, и умственно. Теперь у меня есть оконченный труд "Запорожские вольности в историческом и топографическом очерках"⁵ , но я не могу приступить к печатанию потому, что для этого нужно 400 рублей свободных денег, и я принужден отложить печатание этого труда в долгий ящик, а между тем этому труду я придаю большое значение. Жалею, что Вы не пожелали видеть другого моего труда, только что напечатанного - "Публичные лекции по археологии России"⁶ . Здесь Вы нашли кое-что полезное и для

стр. 127

себя, и для Ваших учениц. В "Очерках" Вы можете смело рекомендовать II-ю, III-ю и IV-ю статьи Вашему преподавателю истории для прочтения их в классе.

Г.П.Алексеев приедет в Петербург только в начале декабря. Он писал мне два раза из Парижа; все они здоровы, только Ольга Георгиевна⁷ немного приболела ("простой озноб") еще в Котовке, после моего отъезда.

Еще раз спасибо Вам за Ваше братское и дружеское письмо!

Книги стоят 3 р. 50 к. с перес(ылкой); я положил лист со счетом в ту книгу, которая предназначена для [...].

Прощайте! Барыне усердно кланяюсь. Д.Эварницкий.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 30.

18. Лист до Г.I.Маркевича

14.11.1890. Санкт-Петербурґ - Полтава

Дорогой и незабвеннейший друже, Григорий Ипатьевич!

Письмо Ваше получил и сто крат благодарю Вас за Ваше бескорыстнейшее и благородное участие в моем положении. Глубоко сожалею, почему я не написал Вам из Котовки о моем желании служить вместе с Вами на одном и том же поприще. Правда, я лично поджидал Вас в Котовку и лично хотел переговорить о том с Вами. Но если тогда это не удалось, то я теперь снова заявляю Вам, что за Вами я пойду на край света и если Вы устроите мое положение при себе, я буду Вам верным и неизменным другом, как и теперь, до последних дней моей жизни. По своему положению, как оставленный некогда для университетской кафедры, я мог бы претендовать на большее, чем звание преподавателя в институте; но скажу Вам на это, во-первых, то, что в университет меня не пускают и не пустят, при существующих в нем порядках; а во-вторых, скажу Вам по истинной совести, что я не считаю себя достаточно образованным и достаточно способным для занятия профессорской кафедры. Роковая ошибка всей моей до сих пор прожитой по окончанию курса университета жизни состояла в том, что я пошел не по той дороге, по которой я должен был идти, сообразно моим способностям, хорошего лектора и рассказчика, не обладающего, однако, ни сильным критическим умом, ни широкими обобщающими выводами, существенно необходимыми для ученого профессора. Вот моя Вам исповедь! На том я стою и на том вновь усердно прошу принять меня в Ваш сонм, где буду действительно полезным и даже, пожалуй, в своем роде редким явлением. Что до моего редакторства¹ , то на это скажу Вам, голубчику мiй сивый, вот что: во-первых, мое назначение редактором зависит от того, пожелает ли оставить это место прежний редактор, Вольнер, или не пожелает, но он и до сих пор не желает; во-вторых, новый екатер[инославский] губернатор пришелся мне не по душе, и потому я бы с ним не желал иметь дела никакого; в-третьих, город Екатеринослав мне нуден до тошноты, тогда как Полтава, в особенности же Керчь, эта страна русских классических древностей, всегда нравилась и никогда не перестанет нравиться мне. Впрочем, если бы Вы переехали в Сибирь, на [...], в Олонец, то я всегда и во всякое время последую за Вами... Теперь пока я переживаю невероятно тяжелое время: существую лишь тем, что продаю свои не только лишние, а даже необходимые вещи. В П[етербур]ге же держусь лишь потому, что работаю над полной историей запорожских Козаков; через неделю-две окончу 1-й том и около 15 декабря навсегда покину П[етербур]г; если придется когда-либо оканчивать II том, то для этого есть Москва.

И так, голубчик, я весь Ваш и навсегда!

Вашей жене кланяюсь. Д.Эварницкий.

Г[еоргия] П[етровича]² еще нет, и когда будет, в тот же день напишу Вам. Письма Ваши к нему не пропадут. Сообщите непременно, когда получите мою книгу "Вольности", п[очему] мои посылки пропадают.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 33.

19. Лист до ГЛ.Маркевича

15.04.1895. Варшава - Полтава

Варшава, Иерусалимская аллея, д. 43, кв. 10.

Дорогой Григорий Ипатьевич!

Вместо Запорожья я очутился в столице ляхов, Варшаве. В Варшаву я приехал ни больше, ни меньше, как с целью держать магистерский экзамен и защищать диссертацию на звание магистра русской истории. К экзамену меня уже допустили, диссертацию мою (второй том "Истории запорожских Козаков") приняли, и потому я располагаюсь в Вар-

стр. 128

шаве до тех пор, пока не приведу к концу всех своих дел¹ . Не скажу, однако, чтобы мне сладко жилось в Варшаве: прежде всего болею здесь от перемены пищи и обстановки, а затем терплю некоторый недостаток в деньгах. Дело в том, что в январе месяце я внес 1500 рублей за напечатание второго тома "Истории" и потому значительно оскудел деньгами. Теперь для меня поддержкой могут быть сами же книги: если они будут идти в публику, то и мое состояние пойдет в гору; если нет, то и мне плохо. Я к Вам, дорогой Григорий Ипатьевич, обращаюсь с усерднейшей просьбой такого содержания: не найдете ли Вы возможности распространить экземпляров пять или экземпляров десять моего второго тома "Истории"? Говорю Вам по чистой совести, это было бы для меня большой поддержкой. Если найдутся охотники до приобретения нескольких экземпляров "Истории", то Вы потрудитесь сообщить мне письмом, и я вышлю Вам соответствующее число книг. Цена второму тому 4 р. 30 к. Беда моя, видите ли, еще в том, что я продолжаю писать третий том "Истории" по архивным материалам, находящимся в Москве. Но как в Москве сам теперь не могу работать, то я приспособил там одного чиновника, который переписывает для меня архивные акты, но не менее, как по рублю за лист. Вот это-то последнее обстоятельство всего больше и обезденеживает Вашего покорного слугу Дмитра Эварницкого.

Низенько кланяюсь Вашей панночци, а Вам пожимаю козацьку лапу.

IЛ НАНУ. - Ф. 25. - Од. зб. 36.

20. Лист до Д.Л.Мордовця¹

22.04.1888. Санкт-Петербурґ - Санкт-Петербурґ

Оттаке робитця на свiтi, мiй коханий дiдусь! Позавчора наложили арест на мою книгу , учора я метнувсь куди треба, до високих панiв, сегодня получаю звiстку, що моя книга пропущена. Оце ж не сегодня, так завтра принесу до Вас, щоб написали дещо в "Новости" нашого єрусалiмського маркiза. Якби Ви знали, як мiнi весело на душi...

Цiлую Вас у бородочку...

Кошовий Держи хвiст-пiстолем.

ЧЛММК. - А-4931.

21. Лист до Д.Л.Мордовця

23.12.1891. Царське Село - Санкт-Петербурґ

Жалкую, дуже жалкую, що мiй любий та щирий дiдусь так крiпко захворiв, що вже й до клiники узнав стежку. Геть же усякi хворостi та лiки в нашого дiда! Живiть, дiду, сто год та працюйте задля нашої тихої та далекої України, як би не вузька та скорбна була наша нива. I де ж нам такого пастиря узяти, як оце Ви? Без Вас розбредимось, як тi вiвцi, без пастуха. То все-ж таки пiдеш до "старого", дещо взнаєш про землякiв, про те, як хто обертаєтця, хто що працює, почуєш добре слово, добрий совiт, добрi мислi, та й вийдеш вiд нього, наче б то побалакав з тобою i Тарас Шевченко¹ i Микол ай Iванович Костомаров² , i Йосип Бодянський³ , i Марко Вовчок⁴ i другi прочi. Так отак-то, дiду: покиньте свою хворобу та впьять за дiло! А я, бачите, сидю у Царському та розбираю архиву пана Комстадiуса⁵ , по женському колiну родича з запорожцями, та тут-же i корректирую перший том "Исторiи запорожских Козаков"⁶ .

Крiпко цiлую Вас, Дмитро Яворницькiй.

А чи не знаєте чого про [Гордика]⁷ .

ЧЛММК. - А-4935.

22. Лист до Д.Л.Мордовця

08.01.1895. Санкт-Петербурґ - Санкт-Петербурґ

Любий мiй дiдусь!

Двiчi до Вас заходив, та даремно. Теперь вже, мабуть, i не прийдетця дотягти до Вас, бо числа 10-11 я виїздю геть iз Петроболоцька в Москву, себто писати третього тома такi ж "Исторiи козакiв". У Москвi я, бачте, знайшов в архiвах штук сiмсот запорожських дiл, так оце їду списувати їх. Там у мене уже пишуть два ярижники, та оце я сам третiй поїду. Проїздом iз Ташкента в Москву я був в Єкатеринославi i там знайшов одну щиру поклонницю Вашого писательського таланта, Юлiю Осипiвну Нестелей (правильнiйш Нестулiй). Вона дуже прохала мене, щоб доскочить Вашу парсуну с пiдписом для неї. Так оце, якщо Ваша ласка, пошлiть їй парсунку (Екатеринослав, Дворянская ул., собственный дом), за щo вона Вас на вiкi пам'ятатиме.

стр. 129

Цiлую Вас у дiдiвськi кiхтики. Ваш паскудний онук Дмитро Яворницький. Спочат-ка "Еварницький".

Невскiй, д. 51, NN Зарембо, во дворе, 3-й этаж, комн.

81. ЧЛММК. - А-4939.

23. Лист до Д.Л.Мордовця

04.02.1895. Владимир - Санкт-Петербурґ

Любий дiдусь!

Не можу не розсказати Вам того, що зробилось зо мною за першi днi цього мiсяця. Сперш усього я получив лист от проф. Мищенка¹ iз Казанi, де вiн подає мiнi звiстку, шо вторий том моєї "Исторiи" "вполне может быть принят за магистерскую диссертацiю"² , але тiлько просе почекати, поки приїде iз Петенбурга в Казань профес. Корсаков³ . Тодi я можу получити оффiцiяльний "респонс" (запорожське слово) i їхати в Казань.

Друге скажу Вам от що. Получив я теж лист, iз Варшави, от їв.Як.Рудченка⁴ , що заправля Казенною палатою, там же ж такi, у ляцськiй Варшавi. Вiн хоче взяти мене за чиновника особих порученiй при палатi i при архiвних документах XVII вiку, якi знаходяться у тiй палатi i [торкаються] до Волино-Подолiи того ж такi вiку. Думав я, думав i рiшив зробить так: на спит Рудченка подать такий "респонс", що я зогласен на его рiч⁵ . Так i послав. Зробив же я це не з тим, щоб зовсiм не їхати в Казань, а з тим, щоб, заручившись листом, все-ж таки їхать, держать эксамент i магiстраватись на професора⁶ . Положим я получу i магiстра, i доктора, а чи дадуть же мiнi кафедру, - це ще хто його зна. А тут як не дадуть, то у мене i без того служба є. Як не дадуть мiнi кафедру, то я тодi подякую пана Рудченка i поїду собi туди, де мiнi Бог город укаже. Тiлько поки мiнiстерством просвiщення управля Делянов⁷ , здаєтьця мiнi, я нiчого доброго не побачу на цiй працi. Чи так, чи нi я зробив, Ви мiнi, любий дiдусь, напишiть наставленiе, i я дуже подякую Вас за те. Но, це ще не все. Получивши письмо Мiщенка, а потiм Рудченка, я получив оффiцiяльну бамагу от туркестанського генерал-губернатора. В послiднiй бумазi мiнi пишуть, щоб я "немедленно вернулся в Ташкент, где на меня будет возложено особое порученiе". Цього вже я нiяк не ждав i теперь не придумаю, за що мiнi взятись. Дiло, бачте, в том, що срок трьохрiчної моєї служби в Туркестанi скiнчитця тiлько 5 квiтня (по московському апреля), i я не можу не повиноватись воєнному генерал-губернатору, бо це воєнна, а не гражданська служба. Що мiнi на це зробить. Чи не запомiг мiнi в цьому дiлi пан Пелеха⁸ . [...] я вже послав телеграмм у Ташкент до моего приятеля тамошнього, придсiдателя суда Сукачова⁹ , щоб вiн ублагав Вревського¹⁰ не чипать мене до кiнця срока, але ж одвiту на той телеграмм мiнi нема. Пошлiть цей лист до Пелехi та попрохайте, щоб вiн мiнi подав телеграмм, до кого мiнi, на случай бiди, обернутись. Моя адреса: Владимiр - губернський, квартира вице-губернат[ора] Н.П. кн[язя] Урусова¹¹ . Дмитру Яворницькому.

ЧЛММК. - А-4937.

24. Лист до Д.Л.Мордовця

17.02.1895. Владимир - Санкт-Петербурґ

Сперш усього скажу Вам, любий мiй дiдусь, от що. Я получив звiстку iз Ташкента об том, що "командировка" моя вiдсрочена аж до пьятого квiтня. За времья до пьятого квiтня я, мабуть, успiю перевестись iз Ташкенту в Варшаву, i тодi мiнi нестрашне буде туркестанське начальство. Я вже тодi пiд "казирек" не держатиму, а буду вiльним козаком. До Панька Рудого¹ за його лайку на запорожцiв² я давно уже добираюсь, та тiльки, [i iй] Богу, так мiнi нiколи, так нiколи, що он як! I тепер мене оцi [акта] прямо таки поїдом їдять. Уже у мене їх єсть бiльш, чим сто два, i вiд них же у мене очi зробились такi червонi, як у кроля. Є у мене де сказать i Скальковському³ , та все ж таки не собирусь нiяк. Оце думка як скiнчаю третього тома⁴ , та тодi вже озьмусь i за Рудого Панька, i за Скаль-ковського-ляха, та, мабуть, таки удеру "статью" "Запорожцi в поезiї Шевченка"⁵ . ПослiД-ня праця давно уже у мене на умi, та нiяк на бумагу я її не заведу.

Так от-так-то. мiй коханий дiдусь. А тепер я маю от що до Вас: як будете правити службу по Тарасовi⁶ , то поставте маненьку свiчечку i вiд мене за його щиру та високу душу; i якщо почитаєте в "Новостях" мою замiточку "К вопросу об учрежденiи на развалинах Древняго Мерва музея", то або черкнiть мiнi об тiм, або пришлiть нумерок, за що Вас дуже подякую. Та треба б мiнi бачить i те, що воно буде надруковано в тих-же такИ "Новостях" за мiй вторий том "Исторiи". Я, бачте, "Новостей" не получаю, а вiд того i мало чого знаю, де хто з нашої громади одзиваєтця на яку працю.

стр. 130

Цiлую Вас у сиву борiдку, а "знатному козаковi" Пелесi⁷ (так звався Грицько Пелех у кошового Сiрка⁸ ) низенько уклоняюсь. Теж кланяюсь i лейстровому козаку⁹ Бiлику¹⁰ . Д.Яворницький.

ЧЛММК. - А-4938.

25. Лист до Д.Л.Мордовця

08.12.1895. Варшава - Санкт-Петербурґ

8.ХII.1895

Варшава

Иерусалимская аллея, д. 43, кв. 15.

Любий та щiрий мiй дiдусь!

Дорогого и незабвенного дидуся поздравляю со днем ангела и желаю ему от чистого сердца много и премного лет жить на свете и не переставать работать на родной ниве и для родного народа. Укрепи, Боже, силы моего любого дидуся, щоб вiн нам ще ушкварив або Сiрка¹ , або Iвана Гусака² , або Петра Калниша³ , як ушкварив уже "Сагайдачного"⁴ ... Что касается "внука", то он, не взирая ни на какие критики и антикритики⁵ , продолжает по прежнему писать своих запорожцев и уже окончил третий том "Истории" до 1735 года. Вместе с этим с 23 сентября "внук" приступил к магистерскому экзамену и уже успел выдержать испытание у профессоров Цветаева⁶ , Любовича⁷ , Павинского⁸ и Филевича⁹ . Все профессора, кроме Филевича, отнеслись ко мне вполне человечно и с большим уважением. Филевич же, личность паскудная и на диво бездарная, два раза устраивал мне пакости, но в конце концов сам был посрамлен и "со стыдом отыде". В первый раз в самый день экзамена (23 сент.), за два часа времени, он ни с того ни с сего потребовал от меня подробной программы (краткая ему была дана) предложенных мне вопросов для экзамена, и когда я заявил, что такой программы, по уставу, не требуется, то Филевич настоял, чтобы я отменил мой экзамен до следующего заседания, т.е. на п;елый месяц времени. Напрасно я ему делал представление о том, почему он не объявил еще раньше своего требования, когда я являлся к нему за неделю раньше до экзамена с краткою программой. На это он с грубостью отвечал, что он не обязан ходить ко мне по квартирам, так как время для него слишком дорого. И так я должен был волей-неволей уступить, но в то же заседание (23 сент.) экзаменовался, без великой программы у пр. Цветаева и выдержал экзамен "весьма удовлетворительно". Правда, Филевич и сюда совал свой нос, но отзыв его о моем ответе (он настаивал на отзыве "удовлетворительно") был игнорирован. После этого прошел целый месяц попусту, и за это время я представил подробную программу Филевичу на предложенные мне вопросы: "Мнения и школы о происхождении Руси" и "Источники для истории Юго-Западной России". Накануне самого экзамена я отправился к Филевичу и представил ему подробную программу моих вопросов. Филевич вполне согласился с ней, и я ушел от него совершенно успокоенным. Явившись на следующий день (14 окт.) в заседание факультета, я объявил о моем желании подвергнуться экзамену у пр. Филевича и получил на то от Филевича бумажку с написанными на ней для меня вопросами. Но каково же было мое удивление, когда вместо вопроса "Об источниках Юго-3ап[адной] России" я нашел там совершенно новый вопрос?! Видали ли такого подлеца? Я, по крайней мере, в среде профессоров в жизни моей ничего подобного не видал... Но, несмотря на такие пакости, я мужественно сразился с моим открытым врагом и, "Божиею помощью, [...] царского пресветлого величества", одолел его и получил отзыв, по определению всего факультета, "весьма удовлетворительный". Теперь мне осталось одолеть один-единственный экзамен из политической] экономии, в конце января м[еся]ца.

А пока что, крепко целую моего дидуся. Д.Эварницкий (читай Яворницкий).

ЧЛММК. - А-4940.

26. Лист до Д.Л.Мордовця

16.12.1895. Варшава - Санкт-Петербурґ

16 ХII/1895

Варшава

Иерусалимская ал., д. 43, кв. 15.

Любий та щирий мiй дiдусь!

Получив Ваш лист и дуже дякую за нього. На те, щоб писати мiнi бамагу до Манасеїна¹ скажу Вам от що: ще першого числа цього ж таки мiсяця я написав листа до проф.

стр. 131

Кареєва² , также ж з прозьбою о "безсрочной ссуде" и "со списком" своїх творiв i прохав в тiй бамазi вислать мiнi карбованьцiв з двiстi грошей³ , але ж i по сю годину не маю нiякої звiстки од Кареєва. Чи мiнi теперь ждати, чи мiнi тепер самому Манасеїну писати -я добре не знаю, а грошей треба б було, та ще й як треба!... Хоч би статью яку-небудь надряпати в "Новости", так нiколи ж. Оце я ходив до проф. Симоненка⁴ и взяв у нього тему для послiднього моего екзамену. Тема добра, и спасибi тому гарному Симоненку за неї. Вiн мiнi дав: "Крестьянские реформы в Познани, Галиции и Царстве Польском". Сказав и всю литературу цього вопроса. Так що тепер сиди собi, козаче, и [пiдурочуй] "реформы", поки не скажеш: "гоц"! А там уже вуса закрути та в Київ до Антоновича⁵ "защищать диссертацию": "Вольности запорожских Козаков". Бачьте, думаю защищатись у Антоновича⁶ , а читать лекцiї, поки що, в Москвi. Не знаю, що Ви на це мiнi скажете, а сам я мiркую, що видумав добре.

Пишiть, голубе мiй, хутенько до мене та черкнiть, де живе Юр. Юр. Цветковськiй⁷ .

Пелеху⁸ дуже дякую за висилку книжок и за лист.

Ваш внук Дмитро Яворницкiй.

Пишiть мiнi "ти", а я ж Вам "Ви", - так треба по Вашiй заслузi.

ЧЛММК. - А-4991.

27. Лист до Д.Л.Мордовця

10.07.1896. Єсентуки - Кисловодськ

Возлюбленний мiй дiдусь!

А я оце все думаю над тим, що Ви менi прочитали iз Вашiй повiсти "Двi долi". Мiнi здаєтця, дiдусь, що краще було б, якби Ви трохи перемiнiли ту главу, де козак Гречин з'єднався з татарочкою. У Вас якось виходе, наче б тут грає роль якась-то сводня. Чи не краще було б, як би Ви передали це дiло так: привели запорожцi полон и посадили його на полонний двiр; из того полонного двору одна татарочка, прочувши, що її зададуть геть в неволю аж до Москви, утекла нiчью до Чортомлика и кинулась в рiчку. Пiднялась по всiй Сiчi тревога; козаки побiгли, хто з хвинарем, хто з крючком, хто з веревкою, до Чортомлика... Побiг и Гречин... Гречин и витяг iї iз води. Як витяг вiн її їз води, як став [одхажувать], то тут вiн убачив перед собою необикновенну красавицу и закохавсь в [ню]... Очнувшись и побачивши перед собою чарiвного козака, татарочка теж закохалась у нього... К тому ж вона стала дивитись на нього, як на свого спасителя од смертi. Я знаю натурально одного панича, котрий витяг дiвчину iз води i привiв її к жизнi, а пiсля того вона сама прийшла до нього та й каже: "Ви мене витягли iз води, ви й користуйтесь мною"... Дiвчина совершенно чиста, iз хорошої семьї, на все село сама краща... Можна прибавить i те, що Гречин подав надiю татарочцi дати средство утекти iз Сiчi в Крим. Тiлько цю всю сцену треба поставить гораздо раньше прибитiя в Сiчь Тегiя, а вже як прибуде той Тегiй до Сiчи, то тут пiсля ради, як ото Ви розсказали об ней, треба б там же таки ударити в бубни, чи котли, и объявити об нечестивому дiлi Гречина и присудити його до стовпа...

Так, голубе мiй! Ви вибачайте за те, що я мiшаюсь не в своє дiло, але ж я це кажу не потому, що считаю себе якою-небудь цяцею, - нi, я ничтожный из ничтожных людей, а потому, що на Вашi твори я дивлюсь, як на подарунок нашiй бiднiй українськiй лiтературi. Хочетця, бачьте, щоб воно було як лучше i як краще.

За сiм цiлую Вас, а Вашому братику з дружиною низенько уклоняюсь.

Дмитро Яворницкiй.

P.S. Послiдня глава iз повiстi прямо таки стоїть у мене в головi. Чарiвна глава!

ЧЛММК. - А-4944.

28. Лист до Д.Л. Мордовця

25.10.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

Москва, Поварская, д. Нефедьевой.

Щиро укоханий мiй дiдусь!

Чи не знаєте Ви, де це у Бога дiвся той Бiлило Кесарь¹ ? Чи вiн живый, чи вiн здоровий, чи вiн на волi, чи вiн у московськiй неволi, "чей у неволi, у ярмi, пiд московський караулом, у тюрьмi"? А я хоть i в Москвi, та на волi i вже одну "пробну" лекцiю² оддубасив про запорожцiв (студенти аж на три лади хлопали), а теперь треба дубасити ще й дру-

стр. 132

гу про династичну унiю Литви та Польщi³ , i тодi вже край вольному "испытанно". Ну, й надоїло ж, як червива собака! Що ж Ви, коханий мiй дiдусь, поробляєте i де у Бога Вашi мислiньки лiтають? Чи, може, теперь, у суботу святого Дмитра, поминаєте родичiв та "прiсних"? Якщо так, то спомя-нiть i Дмитра Байду та тiлько не за упокой, а доброю чаркою горiлки, такою, що й Сiрко (собака) не перескоче. На дiряву голову Дмитра Байди, щоб йому був лебединий вiк i журавлиний крик! А тепер цiлую Вас у кихоть, а Вашим внукам низенько уклоняюсь.Дмитро Байда Яворницький. ЧЛММК. - А-4945.

29. Лист до Д.Л.Мордовця

26.03.1899. Москва - Санкт-Петербурґ

Дiдусь!

Якщо знайдетця у Вас один примiрник тiєї програми друкованої, по якої Ви у мiстi з добродiєм Лесевичем¹ справляли вечерок мення Т.Г.Шевченка на збiговищi "офицеров армiй и флота", то зашлiть менi його, будь ласка, по моїй адресi, i я Вас дуже подякую за те. У Вас та друкована програма повинна бути.

Ваш онук Д.Байда.

Зарядье, Кривой пер., д. Бахрушина, кв. 22. Д.Ив.Эв(арницком)у.

26.III.1899.

Адреса: "В С.Петербург. Его превосходительству Данiилу Лукичу Мордовцеву. Столярный пер., д. 6".

ЧЛММК. - А-4948.

30. Лист до Д.Л.Мордовця

05.02.1900. Москва - Санкт-Петербурґ

1900, 5 февраля

Зарядье, Кривой пер., д. Бахрушина.

Дiдусь!

Чутка єсть у Москвi, що буцим-то хтось подав до "Главного управления по делам печати" проект нових законiв до лiтератури. Пiд такий шелест треба б i нам, українцям, нагадати про закони до нашої української лiтератури. Я хоч зараз рад виступити за це дiло, але тiльки скажiть менi, будь ласка, як це пробити i до кого обернутьця. Може треба буде обернутись ще до кого iз московських українцiв та написати колективно до того "главного управления". Не спитавши про це у Вас, я особно не хочу виступати, щоб часом не зробити якої помилки супроти усiєї громади.

Так от так, любий дiдусь! Черкнiть менi цидулку та скажiть, що i як, i тодi я теж гукну, якщо буде треба, до Главного Управления.

А поки що цiлую Вас у шовкову бородку i зостаюсь Ваш онук Дмитро Яворницький (Эварницкш).

ЧЛММК. - А-4949.

31. Лист до К.О.Бiлиловського¹

03.07.1896. Єсентуки - Санкт-Петербурґ

Кой-якi додатки про Сiрка² ти найдеш, голубе мiй, в третьому томi "Истории"³ , окрiм того я ничого не можу сказати тобi про цього славетного кошового. Здаєтця мiнi, що вiн пiшов у Сiч за тим, що тодi не можно було вiд татар жити на Вкраїнi i що татари захопили його "кревних" (як вiн сам писав царю) до Крима в полон. Я кажу "здаєтця", бо прямих на те показанiй в актах я не найшов. Знайшов тiлько в варшавськiм архiвi коро-левського скарбу о прибуттi до Варшави "mlodego Sierka" з свитою в 80 чоловiк, i те дiло буде приложено до третього тому. Скажу тобi ще от що: як скiньчу я курсу своего лiченiя, то вдарюсь на Чортомлицьку Сiчу i там проживу аж цiлу недiлю з тiм, щоб виудити у дiдiв усе те, що вони чули i балакають про грiзного Сiрка. I що мiнi трапитця, я все тобi або лично розскажу (маю бути в Петербурзi в августi), або у листу iзложу. Мiнi здаєтця, що дiд Мордовець⁴ добре поняв Сiрка, - таки ж по моїм працям. Вiн написав по-українськi велику повiсть (листiв на 30 друкованих) "Двi долi" (доля Сiрка i доля Юрка Хмельниченка) i там мiж другими вивiв козакiв Юхима Яворницького, Павла Пелеху i других, а все проiзвєдєнiє посвятив мiнi, своєму, як вiн пiдписав, мiхоношi, що водив його по скелям, по балкам та вибалкам, по Сiчам, та озерам, по шляхам та по бескеддям. Водив, звiсне, не начально, а по книжкам тiки. Язик у дiда розкiшний, єсть i картини чудовi, а тiки якось виходе не зовсiм живо. I не сказати: я прослухав тiлько вiсiм глав, а їх, мабуть, всiх двад-

стр. 133

цять вiсiм. Мiнi шкода, що я через лiкарiв та не можу надовго вiдлучатьця iз Єсентукiв у Кисловодськ, а то б я бiльше сказав тобi про ту повiсть дiда.

Про твою "Складку" скажу, що вона вийшла слабенька⁵ . Iз всiх творiв я вище всього ставлю "Келех" дiда та два твоїх вiршi про батиря та про того бiдолаху, шо од бiдних бiдний вiн родився... Жалко, що ти, любий мiй козаченьку, не показав нi мiнi, нi дiдовi свою "Складку" перед тим, як друкувати її. Я сам не поет, але ж маю поетичне чуття i можу одлiчить без помилки смiття от жемчугу. Про Щоголева" тобi скажу, шо Господь дав йому великий поетичний талан, та тiльки Якiв Iванович пролежав його на боку. Якби вiн "родився од бiдного бiдний", о, тодi б його струни золотої бандури голоснiйш заграли, нiж тепер вони грають!.. Вiн нiколи не вiрив людському горю i нiколи нi єдиним шелягом не вiдкликнувся на помiч ближньому.

Щиро люблящiй тебе Дмитро Байда.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 141.

32. Лист до К.О.Бiлиловського

19.09.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

19.09.1896.

Москва, угол Поварской и Скатертного,

д. Нефедьевой.

Люблю тебе, мiй голубе, усiєю душею i всiм моїм серцем, бо чую, що твоє серце i твоя душа чистi як кришталь, чую, що в тебе душа поета, душа праведника. Це скiлько я не читаю твойого стиха, - бачу, що в тебе єсть iскорки поезiї, i їх треба роздути до пламенi. Що Щоголевi¹ ? Щоголев - великий талан, а тiлько у нього душа темна, серце лячне, а тiло запливло жиром. Вiд того i не миритця моя душа з ним; напротив того, до тебе вся моя душа розкрита. Я оце тiлько що з Чортомлицької Сiчi, i дуже жалкую, що тебе зо мною там не було. Якби ти бачив, з якою радiстю мене встрiли дiди та дядьки, якби ти бачив, якi пом'янки я устроїв на могилi славетного Сiрка² , якби ти почув, як менi виспiвали там пiснi старозавiтнi, якби ти знав, якi я про того Сiрка записав предания! Ex, якби ти був тодi зо мною, i як би твiй дух пiднявсь на висоту, як би ти ожививсь, як би окриливсь мислями! Ну, та дарма: може я тобi оце все випишу задля твоєї "Складки"³ , якщо вискоче свободне время, бо тепер якраз оце треба i пробнi лекцiї писати, i курс готовити, i на уроки бiгати, i корректуру держати третього тому "Истории"⁴ . Як скiнчу я третiй том, то думаю пробiгти i в Петроболотськ, щоб здати його Суворiну⁵ . От тодi ми i знiмимось умiстi - ти, Данило Дiд⁶ , Солодило⁷ . Це тобi добрая мисль прийшла, - дуже добрая! Обiйди ти всiх моїх приятелiв - дiдуся Мордовця, Петруся Солодила, Василя Алексiєва⁸ - i поклонись їм усiм од мене, - скажи їм, що я тiлько що повернувсь од Чортомлицької Сiчi i шлю всiм поклона вiд славного кошового Сiрка, що лежить у садочку баби Зиновiї Iвановни Нелiпи. Хто хоче, щоб частина душi того Сiрка прибувала з ним на вiку, для того я привезу гiрсточку землi iз його могили, бо сам набрав тiєї святої землицi з-пiд самого пам'ятника Сiрка i держу тепер у себе як саму найдорогшу для мене святиню. Маю я ще тепер собi настоящого запорожського каламаря, з якого, може, який-небудь генеральний вiйськовий писарь писав до царiв та королiв, i я пишу до мойого щирого та вiрного друга Кесаря, якого крiпко цiлую, а його дружинi низенько уклоняюсь.

Дмитро Байда-Яворницький⁹ .

P.S. Засипано пiском iз Чортомлицької Сiчi.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 144.

33. Лист до К.О.Бiлиловського

23.09.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

Слухай, голубе мiй Кесарю: задля твоєї "Складки" я вже приготовив тобi опис "Поездки на пепелище Чортомлицкой [Сичи]"¹ на пiвтора друкованих листи. Так як половина її написана по-українськи, од слова до слова iз слiв дiдiв, то тобi прийдетця перевести на український тiлько тi мiста, де я од себе говорю. Тiлько тут уже не прийдетця обозначати, що це твiй перевод, бо тодi подума хто, що твої розговори з дiдами видуманi тобою з голови. По-моєму, або надрукувать так, як у мене всi слова написанi, або перевести на український мiсто московської речi, та тiлько не казать, що воно переведено тобою. Днiв через три ти получиш рукопис, i тодi, як прочитаєш, то сам поймеш, що тобi з нею робить.

Що до документа на счьот курiнного отамана, то я посилаю у цiм листi лист iз мойогд третього тома "Истории"² , i там дiд побаче те, що йому треба. Бiльш того, що в моїй книзi нема i не буде: архiвний документ списан дословно, i якби в ньому бiльше хоч на одно слово

стр. 134

було против того, що я сказав, то я б уже i сам спокою собi не мав. Але ж, як дiд³ захоче мати у себе документа, то я пошлю йому i документ. Менi дуже отрадно те, що ти притягуєш задля "Складки" таких мiцних та талановитих людей, як дiд Мордовець⁴ . Вiзьми що-небудь i у Щоголева⁵ : у нього дуже голосна i душевна лiра, хоть сам вiн звiряка в чоловiчому тiлi.

Вiд нинi менi тепер занiколилось, а то б я хотiв прочитать всю твою "Складку", щоб ти по своїй добротi душевнiй та не набрав якого-небудь хламу, як ото вiршi Чайченка⁶ , що їми скорiйш верх у трубi затикать, а не в народ пускать: i нi iскри, нi поезiї, i нi слова, а нi мислi!.. Як я вчитавсь в ту "Складку", що ти менi прислав, так iй же Богу, краще твоїх творiв нема. Ота пiсня киргиза про батиря - трошки смахує на "Слово о полку Игореве" i прямо пiд нiма дух вгору.

Кстатi сказати, я ту твою "Складку" зоставив на Чортомлицькiй Сiчi дiдам для нау-чення. Не знаю, чи ти ходив до Софьи Никол. Таль⁷ (Сергиевская ул., д. 23, вона там i живе). Вона дуже прохала, щоб ти занiс їй (1/2 12 ч.) два екземпляри "Складки". Якщо не занiс, то занеси. То хоч i високого колiна панi, але ж розумна i щира людина. Та ще от що: чи не збiгав би ти до Вас. Григ. Котельникова⁸ - вiн тепер в селi - та чи не попрохав би його од мене за Павла Каетановича Дзяковича⁹ (живе в Мелiтополi, Таврич. губ., бiля городської управи), щоб дать йому мiсто младшого помощника надзирателя. Похлопочи, голубе мiй, - Дзякович чудесна i чесна людина.

Твiй Дмитро Яворницький.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 145.

34. Лист до К.О.Бiлиловського

01.10.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

Я дуже рад, що тобi, голубе мiй, прийшлась до смаку моя беседа з "великолепнымы" дiдами. Якщо хочеш, то я тобi пришлю i малюнок (фотографiю), де мене знято коло пам'ятника славетного Сiрка¹ . Воно б скрасило твою "Складку"² , якби тiлько найшлись лишнi карбованцi, щоб до дiла зробить ту фотографiю. Скрасило б не тим, що там знята моя особа, - я себе нiде не люблю виставлять, а тим, що то ж таки до Сiрка касаєтця. Як же що Рєпiн³ дасть свiй малюнок, то, може, фотографiя i лишня буде. Малюнок Рєпiна придасть твоїй "Складцi" велику силу, - i ти не одходь од Iльї Юхимовича, аж поки не получиш малюночка у свою правицю. Скрасе твою "Складку" i Щоголев⁴ . Я б тiлько хотiв, щоб ти у Щоголева випрохав того стиха, де вiн каже:

"Сонце озеру смiєтця,
Коло рибки рибка в'єтця,
Птах, що крихту серця має,
Милу пiснею вiтає..."

Напиши йому i випрохай у нього цього стиха. Я б дуже рад був, якби вiн менi увесь пiймавсь у руки, - зараз би i вивчив, як вивчив твою пiсню до поета. Що до Афанасiя Георгiєвича Сластьона⁵ , то тобi далеко не треба ходить з ним, а пiди ти на Васильєвськiй остров, в 9 лiнiю, дом N 70, кв. 24. Там вiн i єсть. Вiн на тебе нiколи не розсердитця, та й за що? Це чоловiк, якого я всiєю душею i всiм серцем люблю i поважаю. Вiн має високу душу i гаряче серце, що щиро i беззавiтно любе свою Україну, любе все своє прошле i кохаєтця в ньому, як молодий парубок у своїй красуш-дiвчиш. Як добре спiзнаєш його, то й ти його полюбиш всiм твоїм гарячим серцем. Об ньому можно те сказать, що сказано в Євангелiї о Нафанаiлi: "Се Израиль, в нем же лукавства нисть". Оце тобi все, що тобi треба задля "Складки".

Тепер от об чом тебе попрохаю: найди ти менi, сдєлай Божу милость, первий N "Живой старины", 1896 г., де єсть статья якогось Смирнова про запорожцiв в Анатолiї, куди менi той N i пришли по моїй адресi. Або скажи, тобi вислали наложенним платежом. Пелеха⁶ якось ще улiтку прислав менi листа з показанiєм статьї Смирнова в тiй "Живой старине". Оце i все! 5-го числа я читаю "вступительную лекцию" в унiверситетi на тему "Главнейшие моменты из истории запорожских Козаков". Якби ти спитав у Пипiна⁷ , чи не можно б було її надрукувати в "Вест[нике] Евр[опы]" (на 1 печат. лист), звiсно на условiях редакцiї⁸ . Тут би дiд Морд[овець], [...].

Твiй Д.Яворницкiй.

IЛ НАНУ. - Ф. - 72. - Од. зб. 146.

35. Лист до К.О.Бiлиловського

07.10.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

Оце ж, голубе мiй, посилаю тобi двi фотографiї з пам'ятника Сiрка. На однiй фотографiї i аз єсть, та тiлько так, наче б я надiв на себе храк. Паскудно виходе, - найпога-

стр. 135

нiйш отой хвiст, що одстав од мойого сюртука i стирчить наче у куцого. Теж погана хви-гура i Гонтаревського¹ , що стоїть у пам'ятника на другiй фотографiї: вiн взяв в руку сигару i через те усе дiло спортив. Ти, як що хочеш надрукувати фотографiю, зостав один тiлько пейзаж без хвигур, i воно вийде бравiйш, чим з такими особами, як ото я, або Гонтаревський. А проте, як хочеш, так i роби, тiлько фотографiю сохрани.

Щодо твойого ворога, Григорова, то я ту гадюку давно знаю i давно вже хтiв тебе застерегти од нього, та нiяк не випадало дiло. Цей Григоров зробив менi якось, як ще жив в Петербурзi, у Василя Александровича Єнохiна, на Виборгськiй сторонi, зробив менi, кажу, таку пакость, що у мене полiцiя перерила усi мої книжки - ти, Боже, бачиш, за що, - якi зложенi були в подпiлi, пiд квартирою Єнохiна. З тих пiр я спiзнав, що той Григоров великий негодяй i сукин син, якого треба берегтись, як огня. Одначе, як хочеш ти потягатись з ним, то бери собi Солодила² , бо я до ноября мiсяця нiяк не можу виїхати iз Москви до Петербурга. Оце тiлько я сказав одну пробну лекцiю про запорожцiв, як треба говорить (по уставу так!) i другу. Перша пройшла, як каже Фед. Євг. Корш³ , добре; а як пройде друга (вона ж i послiдня) - не знаю; а бiльш, мабуть, так вийде, що нi те, нi се. Факультет, бач, дав менi тему не зовсiмто по моїм зубам: "Влияние династической польско-литовской унии на политический строй западно-русских земель, входящих в состав Великого княжества Литовского". Бiда та, що я нiколи не штудiрував Литви i нi до кого менi тут обернутись. Хоч би ти як-небудь зайшов до Юрiя Юр. Цвiтковського⁴ , або до Вiл. Людв. Беренштама⁵ та поспитав у них про цю тему що-небудь. Може, вони, як старi преподавателi, бiльш нiж я, знають про це дiло! Я вже багато дечого перечитав на цю тему, та тiлько не знайду нiяк прямого одвiту, яке там у гаспiда було те влiянiє.

Щодо "охочекомонних козакiв", то тепер писать менi об їх - єй Богу ж! нiколи. Хай той генерал⁶ почекає до ноября, то, може, я й скажу йому що-небудь, а тепер одна Литва менi на умi та й годi!

Твiй Дмитро Байда.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 147.

36. Лист до К.О.Бiлиловського

06.11.1896. Москва - Санкт-Петербурґ

I так, голубчику мiй, послiдня моя лекцiя пройшла благополушно, i я тепер принят в число ученої собратiї Московського унiверситету. Оце на днях збираюсь у Петроград, а поки що уклоняюсь низенько чесной громадi, що прислала менi телеграму i дуже дякую всiм за пам'ять, що згадали бiдолаху Байду¹ в московському ярмi.

Твiй Д. Байда.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 149.

37. Лист до К.О.Бiлиловського

08.05.1897. Москва - Санкт-Петербурґ

Оце, голубчику мiй, числа 12, або 14 я виїзжаю iз Москви сперше в Харькiв, iз Харькова заїду днiв на три до своєї слiпої матерi, i звiдтiля прямо на Запорожiє до слiпого кобзаря, Фоми Провори¹ , у Богодар, на Ганчул. Iз Богодара поїду на Кавказ, в Єсентуки, а iз Єсентукiв - в Херсонський уїзд копати кургани до генерала Синельнiкова² . Як розкопаю кургана у Синельникова, в Апостоловом, то заїду на Чортомлицьку Сiч, до Сiрка; а од Сiрка черкану у Полтавщину до Стеблин-Каменського³ , у Передерiєвку, де также розкопаю кургана, i пiсля того уже у мене думки розкорячутця, [куди] менi їхати. Тепер я все дальше бiльше узнаю, що взявсь не за своє дiло, се б то бути професором унiверситета, i всi мої думки на Українi: де б його i як би його остатись на Українi, чи в Полтавi, чи в Чернiговi, чи в Житомирi, чи в Кишиньовi, чи в Каменському-Подольському. Найбiльш менi подобаєтця Полтава, i тiлько там я буду на виду у всiх i нi од кого не сховаюсь, менi ж хотiлось би, щоб мене всi забули, i щоб я сидiв би сам собi у куточку тихесенько i працював поетичнi твори про запорожцiв, знаючи тiлько одного простого чоловiка i жив би тiлько з однiєю природою. Я тепер усе лаштуюсь з паном Тихомировим⁴ , щоб продати йому всю мою книжку "По следам запорожцев"⁵ за 1500 карбованьцiв i на них купить собi хатку на Українi. Тихомиров давав менi 800, а тепер дає 1000, та тiлько дуже тяжке условiя ставе, через те я з ним i не зладнаюсь нiяк. Що ти менi скажеш на мої думки? Напиши менi листа, та швиденько; напиши теж, як твоє дiло з Рагозiним. Я був би рад, наче за себе, як би ти чи так, чи он як устроївсь на службi. Напиши, спасибi тобi, твiй погляд на мiй "очерк", надрукований в журналi "Детское чтение" (май, цього ж таки року) "Три неожи-

стр. 136

данные встречи"⁶ . Може що недобре - скажи, i я перероблю, як буду лагодить усю книжку. Тепер я оце вже все виудив iз московських архiвiв, що тiлько належало до запорожцiв. Шкода тiльки те, що я крiпко простудивсь в архiвi штаба (Лефортов дворець), бо там страшенна сирость, i я оце скiлько день так мучусь вiд лихорадки. Поки доберусь ло того ар-хiва, то зроблюсь увесь мокрий, а там засяду - вiд сиростi дрожу.

Д.Зварницкiй.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 153.

38. Лист до К.О.Бiлиловського

24.02.1898. Москва - Санкт-Петербурґ

Любий мiй Кесарю!

Був оце я на днях у Фед. Євг. Корша¹ i прочитав йому по чорновим аркушам "Максима Вiтряка"² . Корш прямо таки занiмiв од мого "Вiтряка" i сказав менi таке, що будь-то вiн баче нову зорю в українськiй лiтературi...

Я знаю, що старий Корш i дуже люб'язний, i дуже палкий чоловiк, а все ж таки, слухаючи його, я хотiв би довести до кiнця "Вiтряка" i уже цiлком надрукувать його. Для того, може б, ти менi, якщо твоя ласка, прислав назад рукопис, i я б де виправив, а де б прибавив, i тим би уже i вислав тобi її. Що ти на це скажеш? Тепер я хоч все ж таки i хвораю, а потроху уже дешо шкрябаю. Тiльки, голубе мiй, писати рецензiю на "Богд. Хмельницького" Старицького³ - нiкогда менi. Праця Старицького гарна, [так...] гарна, а тiльки який з мене критик? Я, братику, i свого не вiдбороню вiд лихих ворогiв, а то ще б чуже боронить? Краще я вже потихеньку та потихеньку буду кiнчать свого "Вiтряка".

Той же Корш дуже приняв до серця моє горе через те, що мою дисертацiю не приняли в Казанi. Вiн менi виявив усi iнтриги, якi велись супроти мене i назвав менi усiх моїх ворогiв. Тепер вiн от що каже: їде вiн до Петербурга за присiдателя в екзаменац. комiсiю i з тим, що хоче мене провести у Петербурзькому унiверситетi. Тiльки це "саме найсе-кретне incognito". Вiн у мене на це спитав дозволечня, i я здався на його розум. Хай що хоче, те й робе, а менi, iстинну правду тобi сказать, тепер аж байдужесенько, чи менi дадуть магiстра, чи не дадуть. Байдуже менi й те, що мене тепер мої студенти кожний раз провожають iз аудиторiї з палкими аплодисментами. Колись це менi за радощi було, а тепер... бай-ду-же-сенько.

Слухай сюди, друже мiй єдиний: якщо тобi доведетця друкувать мого "Вiтряка", то я тебе прошу не перемiняй моє правописанiє i друкувать так, як я пишу, а не так, як пишеш ти; ти пишеш: "воно дiєтся", я пишу "воно дiєтця": ти пишеш: "треба довiдаться", я пишу: "треба довiдатьця". Так, як я пишу, писав Квiтка⁴ , писав i Шевченко⁵ , пише i Щоголев⁶ , так на що ж його вигадувать новину? Я тебе прошу не перемiнять мене у цiм, або ти мене так уразиш, що менi гидка i праця моя стане. Така у мене уже натура.

Твiй Д.Яворницький.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од.зб. 164.

39. Лист до К.О.Бiлиловського

22.02.1906. Санкт-Петербурґ - Катеринослав

Друже мiй єдиний Кесарю!

Ти, певно, уже одiбрав рукопис моєї повiстi "За чужий грiх" i устрахнувсь, убачив-Ши перед собою величезну книгу. Не лякайсь, голубе мiй, а вiзьми в руки, сядь та й прочитай з початку i до кiнця, а тодi швиденько й напиши менi, чи путящий оце у мене твiр, чи непутящий i чи слiд його друкувати, чи зовсiм не слiд. А проте, як би воно там не було, а знай, що у мене дублiката нема, i коли згубитьця у тебе рукопис, то ото йому i кiнець. Знов написати я не здолаю, бо почуваю себе дуже хворим, i якби ти мене убачив оце зараз, то вбачив би тiльки мою тiнь, а не живу людину. Через те я тебе i прошу - сядь та вичитай за п'ять, за шiсть день, а тодi й надiшли назад, з твоїм правдивим i щирим словом.

Ти сам здорово знаєш, що я тобi вiрю, як боговi, бо тобi дано i талант критика, i талант поета, i талант фiлософа, i талант ученого чоловiка. I те ти знаєш, що я через тебе ж таки в останнi роки почав писати повiстi, залишивши iсторичнi працi. Я вiрю, що у тебе i справдi нема вiльного часу. Але коли ж у тебе була вiльна година? Краще було б, як би я сам тобi вичитав, так як же його це зробить, коли тепер приїхати менi сто верстов та й то тяжко. Слабий я, братику, дуже слабий став. Руки, ноги, голова, живiт - усе не хоче менi служити i все так i тягне мене до лiжка, до канапи, до подушки. Часто так тяжко, що

стр. 137

взяв би згорнув руки та й усе... Ось i тепер вожу пером по листку, а голова сама вiд себе так i хилитця до столу. Лихо моє ще i в тому, що нема тутечки жодної людини, щоб прийшла та розважила мою тугу та розвiяла мої тяжкi думи.

Не судилось менi бачити тебе в Катеринославi, а це було б велике i певне благо задля мене. Зосталось тiльки удовольнятись твоїми листами, яких я жду, як манни з неба.

Твiй i душею, i серцем Д. Зварницкiй.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 174.

40. Лист до К.О.Бiлиловського

19.03.1906. Катеринослав - Санкт-Петербурґ

Ото ж менi, голубчику мiй рiдний, i хотiлось, щоб ти вичитав мiй твiр i сказав менi правду, щиру правду, що з мого твору вийшло. Але як почув я, що тобi треба їхати аж до Петрозаводська та ще як вичитав я власними очима твоего листа, де ти пишеш, що тобi дуже нiколи i що ти стомлений до кiньця своєю персональною працею, то це i примусило мене швидко написати тобi, щоб передав ти мойого рукописа куму Петровi¹ та добродiю Стебницькому² . Менi велика шкода, що тобi нiяк не можна вичитати моєї повiстi до кiнця.

Що усiх українських критикiв я лiчно, окрiм тебе, не знаю нiкого, хто б найкраще видiв усi мої нестатки i сказав, чи варт, чи не варт менi друкувати мою повiсть такечки, як вона у мене написана. Тепер що ж виходе? Тобi ж як не можна її вичитати, менi ж не можна її засилати до Петрозаводська. Нехай вичита її Петро Януаро-вич Стебницький i напише менi зразу пiсля Великодня, 10 числа квiтня. Як же що i йому нема часу читати чужу нiсенiтницю, то скажи йому, будь ласка, хай i не турбу-єтця починати, а зразу висилає менi до Катеринославу. Одiбравши рукопис, я уже бiльше нiкому його не пошлю, а положу в шухляду та й нехай вiн лежить в нiй до счасливого часу, коли я або видам його в свiт, або ж спалю в грубi. Почав був я ще одну повiсть "Помiж панами"³ , де хотiв вивести усiх українських панiв, яких я знаю особисто, та впевнившись, що у мене i тутечки нема талану анi крапельки, покинув писати i вже пiвроку не торкаюсь i руками до паперу. Нiщо мене не веселить i нiщо не тягне до працi. Я хожу як неживий, i зовсiм ховаюсь од людей. Якби були грошi, ударився б в далеку мандрiвку, то може б розважив свою тугу. Та шкода грошей у мене, окрiм довгу банкового, нiчого нема, i я навiть не можу виїхати далi гряниць своєї губернiї на земських дарових конях.

От так, друже мiй. Гiрко тобi, не солодко й менi. У тебе є хоч вiра в себе, охота рр працi; у мене нема нiчого того.

Твiй Д.Зварницкiй.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 175.

41. Лист до К.О.Бiлиловського

06.08.1918. Катеринослав - Феодосiя

Любий i дорогий друже!

Як ти там у Бога проживаєш в своїй Феодосiї? Що поробляєш¹ i як себе почуваєш? Чим можеш похвалитись i чим поскаржитись? Хотiв би тебе побачити i поговорити по щиростi, одвести свою душу, так де ж тебе узяти i як тебе побачити? Нi часу, нi способу вибратись з дому. Оце усе читав лекцiї по-українськи аж чотирьом курсам, а швидко розпочну читати в мiсцевому унiверситетi, куди мене вибрали професором по катедрi iсторiї мiсцевого краю i Запорожжя.

Трохи запiзно вибрали, та уже нiчого робити, треба читати, бо люду ученого на нашiй Українi дуже мало, та й тi, якi єсть, бiльш лаютця та гризутця, а не читають лекцiї. Читав би я залюбки навiть на два фронти, в Катеринославi i в Полтавi, куди мене теж тягнуть, та ото горе моє, що я бачу тiльки одним оком, [...] у мене дуже уклякає. Приходитця бiльш брати не очима, а памят'ю. Думаю, що якби ти показавсь чи в Катеринославi, чи в Полтавi, то i тобi б дарували право професора i дали б яку-небудь кате-дру по медицiнськiй [...]. Так ти ж засiв в агарянськiй землi, як на горi, i нiде не являєш своїх очей на Вкраїнi.

Од щирого серця вiтаю тебе i всю твою сем'ю.

Душею i серцем твiй Д.Яворницький.

IЛ НАНУ. - Ф. 72. - Од. зб. 176.

стр. 138

42. Лист до Д.I.Багалiя¹

01.09.1888. Санкт-Петербурґ - Харкiв

Только теперь я, многоуважаемый Дмитрий Иванович, убедился в полной моей неспособности к науке! В самом деле, работал почти восемь лет над своим "Запорожьем"² и теперь за это самое "Запорожье" Антонович³ меня бранит, Лазаревский⁴ костит, а Вы ругаетесь. Принимаю это не только без всякого озлобления с моей стороны, но даже с полным уважением ко всем моим критикам.

Да, прочитав все свои работы, я убедился, что едва ли я могу принести какую-либо пользу своему краю на поприще науки. Думаю, что теперь еще вовремя остановиться и сложить с себя звание "ученый". Пусть занимаются наукой люди способные к ней, а не профаны, подобные мне. Каюсь, что я не пришел к такому сознанию раньше немногими годами. Потрачено много времени, сил и средств, а к чему? К тому, чтобы после всего этого сказать самому себе: "Нет, друг, это совсем не твое дело!!!" И так, Дмитрий Иванович, благодарю Вас за Bani чистосердечный отзыв о всех моих работах; Вы справедливо осудили их, сделав для меня ясным то, что у меня только неясно, хотя и давно, бредило в голове.

С полным почтением пребываю к Вам, Д.Эварницкий.

IP НБУВ. - Ф. 1. - Од. зб. 46389.

43. Лист до Д.I.Багалiя

Санкт-Петербурґ - Харкiв

Многоуважаемый Дмитрий Иванович!

Вам, конечно, известно имя педагога и директора частной гимназии, Як. Гр. Гуревича¹ небезызвестно, без сомнения, и то, что г. Гуревич предпринял издание нового журнала "Русская школа". Вот этот самый г. Гуревич обращается к Вам через мое посредство с предложением такого сорта: не возьмете ли Вы на себя труд написать разбор и с научной точки зрения оценить все ходячие учебники по русской истории, каковы - учебники Иловайского² , Соловьева³ , Рождественского⁴ , [...] и некоторые другие, для напечатания в журнале "Русской школы". Гонорар за печатный лист - 50 рублей; деньги могут быть высланы даже теперь.

Вместе с этим, тот же Я.Г.Гуревич просил Вас узнать, к кому можно обратиться за разрешением напечатать разбор учебников по всеобщей истории профессора М.Н.Петрова, приложенный в одном из его курсов древней истории, читанной студентам Харьковского университета.

Ответом поспешите, непременно до 15 числа настоящего месяца.

Адрес: СПб., Сергиевская ул., д. 31, кв. 18. Дм. Ив. Эварницкому.

IЛ НАНУ. - Ф. 37. - Од. зб. 262.

44. Лист до Д.I.Багалiя

27.01.1892. Харкiв - Харкiв

Достойноуважаемый Дмитрий Иванович!

Не могу не высказать Вам того, что лежит у меня на душе. Я пришел к Вам, как к человеку, которого я привык всегда считать, безусловно, честным и несомненно талантливым; не думал я искать у Вас диплома на звание ученого или неученого человека, -мне этого и не надо. Между тем Вы тот же час предъявили Ваши строгие требования к моему труду¹ , еще и не видевшему света, и уже заранее объявили его ниже научной Ценности. Скажите, к чему мне Ваши наставления? Я пишу так, как умею и как могу; свою несостоятельность как ученого давно знаю, в особенности же убедился в том за последние два года. Теперь, если я и выпускаю первый том "Истории", то это дань прошлому, будущее же от меня не увидит ни одной строчки, так как за первым томом я ставлю точку с серьезнейшим намерением никогда не возвращаться к моим некогда любимейшим, но теперь опротивевшим занятиям. По всему этому всякие наставления меня только раздражают и вызывают на резкость, какую я позволил себе, против всякого с моей стороны желания, и в отношении Вас, в чем искренне и чистосердечно приношу Вам мое извинение.

Примите уверение в полном уважении к Вам Вашего усердного почитателя Д.Эварницкого.

Рождественская ул., д. N10, квар. проф. Попова.

27.1.1892.

IЛ НАНУ. - Ф. 37. - Од. зб. 263.

стр. 139

45. Лист до Д.I.Багалiя

14.05.1923. Катеринослав - Харкiв

Високоповажний i дорогий Дмитро Iвановичу!

Гаряче прошу Вас прийняти пiд Ваше могутнє крило подавця цього листа, секретаря Катеринославського губернського архiвного правлiння, Iвана Глiбовича Чернявського. Це людина розумна, працьовита i в нашiй архiвнiй справi незамiнна. Вiн працює не то що за двох, а прямо таки за десятеро чоловiк. Додайте йому духу, розкрийте перед ним широкi шляхи, по яких нам треба йти далi в нашiй тяжкiй працi, напутiть нас, як нам вийти iз важкого становища в грошовiй справi. У Вас багато знання, у Вас багато енергiї, коло Вас сильнi люде, то ми i звертаємось до Вас з проханням пiдтримати нас в скрутну для нас i лиху годину. Якi ж нашi нужди, якi вагання i якi хотiння, про все те Вам докладно доведе Iван Глiбович Чернявський.

Дуже хотiлось би знати, як Ваше здоровля, що Ви тепер друкуєте i де в Бога вiтають Вашi мислоньки.

Всiєю душею Ваш Д. Яворницький.

14.V.1923.

IP НБУВ. - Ф. 1. - Од. зб. 46390.

46. Лист до Д.I.Багалiя

22.06.1924. Катеринослав - Харкiв

Не думайте, високоповажний i дорогий Дмитро Iвановичу, що ми, не подаючи Вам так довго про себе нiякої звiстки, нiчого тут не робимо. Навпаки того: ми остiльки натягали до себе архiвного матерiялу, що через нього i пролiзти в помешкання ледве-ледве можна. Працюють у мене добре Василь Олексiйович Грекiв¹ , Хведiр Григорович Глазунов , обидва з вищою освiтою; єсть ще i третiй працьовник, Трохим Миколаєвич Романченко² , гарний, дуже гарний працьовник, та на жаль великий, хворий на сухотку. На цих трьох я не можу жалiтись Вам. Заношу скаргу тiльки на секретаря нашого Iвана Глiбовича Чор-нявського: ми всi щоразу нагадуємо про вiдчит до центру: "Та ось я зберу увесь матерiял, ось я..." Так збирався вiн, усе збиравсь, аж поки Ви не надiслали нам Вашої ноти. В канцелярських справах Чорнявський дуже млява людина: тутечки з ним одна морока та й годi. Я дуже б хотiв, що б iз Главарху написано було до нашого губарху - усунути од секретарства Iвана Чорнявського, а замiсть нього виставити другого чоловiка. Тодi б Ви усiм нам розв'язали руки i бiльше б нiколи не нагадували про вiдчити до Главарху. Тим бiльш, що у Вас якраз єсть тепер i певна рацiя.

Опрiч того, що тут нам завдає добродiй Чорнявський, ми страждаємо дуже ще i од безгрiшша та байдужiсти мiсцевого начальства до нашої архiвної справи. Два нашi помешкання стоять без вiкон, канцелярiя без того, чим пишуть, нi печей, нi меблiв - нiчого такого ми не бачемо. За все пiврiчча теперiшнього року ми виканючили для перевозки матерiялу усього навсього 35 карбованцiв, i якби я не витягав для того iз власної кишенi грошей, то в наших архiвних помешканнях вiльно лiтали б горобцi та вiльно б мостили на пустих полках свої гнiзда. Крiзь щiлини дроту, яким я [...] за свiй кошт, заплутав вiкна в архiвних будинках, приютськi дiти тягають довгими залiзними крючками архiвнi "дiла" i збувають їх на базарi. Ми просимо, молимо наше начальство захистити нас в наших бiдах, та даремнi усi нашi благання...

Бiльш за всiх страждаю я, бачучи як гине уся наша архiвна справа. Я гаряче подякував би Вам, дорогий Дмитро Iвановичу, коли б Ви, замiсць мене, призначили головою нашого губарху Вас. Олекс. Грекова, а мене зовсiм би усунули згiдно моєму проханню.

Я хотiв би з Вами дрiбно поговорити про все, що у мене накипiло в моїй хворiй душi, та для того треба б було менi приїхати персонально до Харкова, а втим я не знаю, чи знайду я Вас зараз у мiстi, чи нi. Я мiг би, з Вашого благословення, i лекцiю вичитати в Харковi "По руїнах Запорiжжа" з тiневими картинами, та не знаю, чи буде тая моя лекцiя у моду в нашi теперешнi часи...

Було б ще краще, як би Ви й сами приїхали до нас та подивились на нашу справу. Ви знаєте, де я живу, i я б дуже був радий обняти Вас в мойому будинковi i помiстити Вас в баштi, звiдкiль i Днiпро, i степ, i Самара рiчка - усi перед Вами на долонi будуть.

На цьому словi бувайте ж, дорогий Дмитро Iвановичу, здоровi та веселi, живiть довго i щасливо на велику користь нашої рiдної неньки України.

З щирою i правдивою до Вас повагою Д.Яворницький.

22.VI.1924.

IЛ НАНУ. - Ф. 37. - Од. зб. 264.

стр. 140

47. Лист до Д.I.Багалiя

26.04.1926. Катеринослав - Харкiв

Од щирого серця дякую Вам, високошановний i дорогий Дмитро Iвановичу, за Вашi книжки, якi надiслали менi персонально i до книгозбiрнi краевого музею в Катеринославi. Багато Ви зробили для Харкiвщни i взагалi для всiєї України, i iмня Ваше буде жити во вiки i вiки. Працюйте й надалi, i все те буде на велику користь нашої дорогої i рiдної України. Працюйте, поки володаєте рукою, поки в Вас жива душа i б'ється щире українське серце!

Знаю, що задумали видавати журнал архiвної справи¹ . Знаю, що до Вашого журналу надiслав свою статтю наш В.О.Грекiв² , яку вiн склав на основi нового архiвного матерiялу, який вiн буцим-то одкопав недавнечко в наших архiвах про бунт в Запорожськiй Сiчi 1768 року^З . На це я Вам скажу лише одно: той матерiял, з яким носився i зараз носитця В.О.Грекiв, увесь цiлком надрукований в роботi мого брата у других (двоюрiдного брата), студента Київського ун-ту Н.Н.Терновського⁴ пiд назвою "К истории Запорожского края", Екатеринослав, 1904. Виходе так, що Грекiв "одкрив" те, що давно вже "одкрито" Терновським.

Коли хочете познайомитися з тiєю роботою, то я на деякий час можу вислати названу роботу Терновського, i самi побачите, чого коштує стаття В.О.Грекова. Я пишу Вам про це для того, щоб Ви не печатали того, що вже давно напечатано.

З правдивою i щирою [до] Вас повагою Д.Яворницький.

26.IV.1926.

За Вашi книжки ще раз Вам дякую.

IЛ НАНУ. - Ф. 37. - Од. зб. 265.

48. Лист до Д.I.Багалiя

06.07.1929. Днiпропетровськ - Харкiв

Од щирого серця дякую Вам, дорогий i високошановний Дмитро Iвановичу, за Вашу ласку та прихильнiсть до мене! Поки мого вiку не забуду того, що Ви зробили для мене¹ . Всiєю душею Ваш Д.Яворницький.

6.VII.1929.

IЛ НАНУ. - Ф. 37. - Од. зб. 266.

49.Лист до М.Ф.Сумцова¹

28.09.1907. Катеринослав - Харкiв

Екатеринослав,

1907, IX, 28,

Дворцовая пл., д.6.

С удовольствием посылаю Вам, дорогой Николай Федорович, мою монографию о кошевом атамане Иване Дмитриевиче Сирке² , уроженце с. Мерефы Харьковской губернии³ . В замен этого усерднейше прошу Вас написать две-три строчки о новом моем творе "За чужий грiх"⁴ в харьковской газете и в нашу екатеринославскую "Русскую правду"⁵ , редактируемую Иван[ом] Васильевичем] Тищенком. Я хлопочу единственно о ходе книги. Напечатание ее стоит мне 1008 рублей, а ход на подобные книги без политической тенденции последнего пошиба слишком слаб. С моей стороны выступать с таким твором - мужество.

Всей душой Ваш Д.Эварницкий.

ЦДIА України. - Ф. 2052. - Оп. 1. - Од.зб. 1296.

50. Лист до М.Ф.Сумцова

05.10.1911. Катеринослав - Харкiв

Низенько уклоняюсь вельмишановному i навiки незабутньому Миколi Хведоровичу i доручаю йому мойго кобзаря-вихованця Грицька Кожушка¹ . Дуже прошу вислухати його i одкрити йому шлях у рiдному Харковi.

Усiєю душею i серцем Д.Яворницький.

ЦДIА України. - Ф. 2052. - Оп.1. - Од.зб. 1297.

51. Лист до М.Ф.Сумцова

25.11.1913. Катеринослав - Харкiв

Дорогий i любий мiй Миколо Федоровичу!

От щирого серця дякую Вам за Ваше привiтання в день мойого ювiлею¹ , а також i за Вашу статтю про мене в газетi "Южный край"² . Промова дойшла "До мойого серця i зогрiла його". Дуже хотiлось би мiнi обняти Вас у той день, коли вiтали мене мої катеринославськi дру-

стр. 141

зi, але я мусив удовольнятись Вашим щирим словом до мене. Якщо Ви друкуватимете про мене статтю в Вашому "Вiстнику", то зробiть у нiй маленьку поправку - дiд i прадiд мої були дворяне i писали себе "Яворницькими", - ото ж i хутiр менi достався в Змiївському повiтi коло Гомольти "Яворницький", а батько мiй був дiаконом у селi Сонцiвцi, Харкiвського повiту.

Ще раз од усього серця дякую Вам за Ваше гаряче до мене слово i бажаю усього найкращого, чого i самi собi бажаєте. Не пишу Вам дуже багато, бо бачу пiсля операцiї так погано³ , що ледве соваю перо по цьому паперу. Усiм серцем Ваш Д.Эварницький.

Я б дуже хотiв мати в музеї Поля Ваш журнал "Вiстник iсторико-фiлологiчний", з 1909 gratis, якщо можна; а якщо не можна gratis, то за грошi.

ЦДIА України. - Ф. 2052. - Оп. 1. - Од. зб. - 98.

52. Лист до М.Ф.Сумцова

03.02.1914. Харкiв - Катеринослав

Вiтаючи Вас од щирого серця, доручаю Вам, вельмишановний Миколо Федоровичу, оцього кобзаря Степана Пасюгу (Пасюга)¹ .

З щирою i правдивою до Вас повагою Д.Яворницький.

ЦДIА України. - Ф. 2052. - Оп. 1. - Од.зб. - 99.

53. Лист до М.Ф.Сумцова

05.12.1914. Харкiв - Катеринослав

Вельмишановний i дорогий Миколо Федоровичу!

Будь ласка, напишiть менi, скiльки вийшло усiх томiв "Харкiвського сборника" (Литературно-научное приложение к Харьковскому календарю). У мене єсть тiльки десять випускiв, а хотiлось би мати усi, скiльки їх надруковано. В тих "Сборниках" дуже багато цiкавого етнографiчного матерiалу, iз якого я вибираю окремi слова для українського словника. Поки що у мене зiбрано iз живих уст i рiжних книжок 6700 слiв, таких, яких немає в "Українському словнику" Грiнченка¹ . Передивляючи джерела, якими користувався добродiй Грiнченко для "Словника" я убачив, що вiн зовсiм обминув деякi видання, показанi в Вашiй книзi "Малюнки з життя українського народнього слова" (1910 p.).

Дуже трудно добути увесь той матерiал, який показали Ви у Вашiй книзi, а проте усе ж хотiлось би його чи так, чи iнак, передивитись. Чи не стали б Ви, спасибi Вам, як-небудь менi на допомозi? Деякi з книжок я мiг би купити, а деякi переглядiти i назад повернути.

До речi, сказати, в Вашiй книзi нiде не згадано про дванадцять книжок чорноморських пiсень з нотами добродiя Бiгдая² , якi вiн видав про кош Чорноморського вiйська. Треба було б Вам теж згадати мiж iнчими працями i про мої "Запорожье"³ та "По следам запорожцев"⁴ , де маютця народнi перекази про чортiв, а у Вас же є окремий видiл в книжцi: "Чорти, вiдьми i тощо".

З щирою i правдивою до Вас повагою Д.Яворницький.

ЦДIА України. - Ф. 2052. - Оп. 1. - Од.зб. 1400.

54. Лист до Б.Д.Грiнченка¹

14.09.1900. Москва - Чернiгiв

Зарядье, Кривой пер., д. Бахрушина² .

Вельми поважний Борис Дмитрович!

Вичитав я Ваш збiрник "Хвиля за хвилею"³ i по щирiй правдi Вам скажу, що це дуже доладна штука. Iз Ваших творiв менi найбiльше прийшлась до душi "Смерть отаманова"⁴ . Це високо поетичний вiрш, i я його вивчу на пам'ять, як виучую я Шевченка, Що-голева i других наших талановитих поетiв. Якщо Ви будете лаштувати новий який збiрник, то я радий буду i вiд себе дещо укинути туди, або з прози, або з поезiї.

А тепереньки низенько Вам уклоняюсь i вiтаю Вас найщирим вiтанням.

Д.Зварницкiй (Д.Яворницький).

IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40206.

55. Лист до Б.Д.Грiнченка

19.01.1901. Москва ~ Чернiгiв

Зарядье, Кривой пер., д. Бахрушина.

Вельми поважний Борис Дмитрович!

15-го числа цього мiсяця я звернувсь з Кубанi в Москву, а 16-го написав в Варшаву до генерала А.Я.Таля¹ , просячи милостi у нього перед гаспидом Андрiєвським² за Вас i за Вашу дружину. Але генерал Таль i на сей день не подає од себе нiякої звiстки; то може

стр. 142

так, що й овсi не подасть, якщо дiзна, яку колотнечу пiдняла проти Андрiєвського, товариша Таля, наша граф[иня] Уварова³ через заборону Андрiєвським моєї лекцiї в Чернiговi. Як тiльки я з'явивсь до Москви i прийшов у Археологiчне засiдання, так тутечки графиня зразу до мене з питанням, як, що i за вiщо? Я все розказав, як було, i графиня звелiла те все записати у протокол i прохати у Андрiєвського "офiцiального разъяснешя", яку вiн власть мав забороняти читать те, що дозволили аж два мiнiстри. Так ось бачите, тепер не до того, щоб писати Талю i через Таля прохати Андрiєвського дати Вам посаду в музеї Тарновського⁴ . Краще буде, як Ви сами усе докладно напишите графинi Прасковiї Сергiєвнi Уваровiй (Москва, Леонтьевскiй пер., собств. дом) про те, якi капостi робе в Чернiговi Андрiєвський усiм нашим бiдолашним землякам i як вiн лютує над Вами i не дає Вам дихати. Я оце [...] розкажу Уваровiй про Вашу безщасну справу в Чернiговi i, може, з цього скорiше користь задля Вас буде, нiж з того, як знов писати Талю.

А проте, якщо хочете, то я знов напишу йому, пам'ятаючи слово Боже, що хто стука, тому вiдчиняють, i хто просе, тому дають. Завтра, 20-го числа, у недiлю, пiду я до гр. Уваровiй, i що вона менi скаже, про те напишу Вам.

Щиро прихильний до Вас i Вашої дружини Д.Эварницький.

IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40204.

56. Лист до Б.Д.Грiнченка

23.10.1901. Москва - Київ

Книжки Вашi i листа, шановний Борисе Дмитровичу, я одiбрав i дуже дякую Вам за них. Вiдбиткiв "Русская мысль"¹ не дає, через що вислати Вам мою Гайдамаччину я не можу² .

Вiдбитки "Долi"³ маю i не загаюсь Вам надiслати. Про Ваше оповiданнє "Письмо" побалакаю з Вуколом Михайловичем Лавровим⁴ i з Вiктором Олександровичем Гольцевим⁵ . До сього часу вони слухались мене, i я раз-по-раз прохав їх за Кониського⁶ i його працi, якi вони i друкували в "Русской мысли".

Сам я тепер потроху та помаленьку шкрябаю оповiдання "За чужий грiх"⁷ , те, що почав писати ще торiк. Улiтку я зовсiм нiчого не гiисав, бо почував себе не зовсiм добре. А щоб часу не гаяти, я узявсь одному пану⁸ копати могили задля його колекцiї древностей, i вiн менi заплатив 300 карбованцiв. Тi 300 карбованцiв я зразу вислав у город Владимир-на-Клязь-мi, де, як Ви знаєте, друкую "Источники для истории запорож[ских] козаков"⁹ . Надрукував уже 95 аркушiв та ще, мабуть, буде близько 45 аркушiв. Он куди грошикiв дай та подай!

У цей рiк Москва менi страшенно нудна стала, i якби мене гаспид винiс з неї куди-небудь у Запорожжє, у хуторець, коло днiпрових порогiв, то я був би найщасливим у свiтi чоловiком. Там би я робив те, що хочетця робити, а не те, що треба "офицiально". Iнодi, чуєте, i рота не хочетця розкривати, а тутечки iди та читай лекцiю... Ненавижу я це дiло, так хто його зна й як! Так нiкуди ж податись, нiчим же у свiтi i жити. Якби за нашу українську працю так хоч би мало платили, то хоч на хлiб заробити, сидячи десь на хуторi, так коли ж у нас скрiзь однi злиднi. Ото ж i виходе: сиди в Москвi та вчи на свою голову кацапську молодяж. От так, голубе, i Вам погано тай менi не солодко.

Ходiть же здоровi!

Душею Ваш Д.Яворницький.

IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40201.

57. Лист до Б.Д.Грiнченка

24.08.1902. с Веселе Олександрiвського пов. Катеринославської ґуб. - Київ

Вельми поважний Борисе Дмитровичу!

Оце тiльки сьогоднi я одiбрав от пана Малинки¹ мої лексичнi матерiали та тепер i не знаю, як менi бути з Вами. Ви писали менi, щоб я, якомога, швидко вислав Вам їх; а як тепер пройшло пiсля того уже бiльш мiсяця, то, мабуть, тепер уже пiзно буде. Як же що не пiзно, то черкнiть менi зараз же, i я поспiпiусь Вам вислати їх, але з такою установою: кожне слово, яке Ви вiзьмете iз мойого словника, Ви помiтите: "Из словаря Д.Э." Далi, зараз же, як тiльки Ви вiзьмете усi слова, яких у Вас не буде, Ви вернете увесь мiй словничок, цiлком, себто 1500 слiв. Я боюсь, як би вiн не згаснув як-небудь, а це буде задля мене велика утрата, бо дуплiката словнику у мене нема.

Оце Вам i вся установа. Щодо мого оповiдання "За чужий грiх"² , то я його останнi часи зовсiм покинув: нiяк воно менi не подобаєтця. Дедалi - я все бiльше i бiльше бачу, Що у мене анi на що немає хисту, i хисту i кебети. А ще пiсля того, як я вичитав рецен-

стр. 143

зiю на мiй твiр СР. в "Русских ведомостях", я зовсiм упевнивсь, що у мене анi крихти немає талану лiтерата. Через те i не має охоти братись за оповiдання та кiнчати його.

Оце Вам i все.

Ходiть здоровi та счасливi. Д.Эварницький.

До п'ятого вересня адреса:

г. Александровск, Екатеринослав. губ., контора графа Канкрина³ , менi. Пiсля 5-го вересня: ст. Камишно, Полтавск. губ., Миргородск. уезда, менi. IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40200.

58. Лист до Б.Д.Грiнченка

03.09.1902. Веселе Таврiйської ґуб. - Київ

1902, IX, З,

с. Веселое Таврич. губ.

Вельмиповажний Борисе Дмитровичу!

Оце ж Вам посилаю 1515 слiв українських i щиро прошу Вас зараз же, не [...], i вернути їх менi назад, як тiльки Ви ними скористуєтесь. А як будете брати яке слово, то пишiть ще i цiлу фразу, яка звичайно написана у мене нижче кожного слова.

Я буду з великою жагою ждати, поки вийде Ваш словник¹ . Я знаю, що Ви добрий працьовник i дiло зробите, а це мене i веселить. Як би так нам сотворити такого українського словника, як ото сотворив Даль² росiйського. Був колись-то в Екатеринославщинi добрий дiяч по цьому, Григор[iй] Антон[ович] Залюбовський³ . Вiн виїздив, як слiдчий, усю губернiю i скрiзь, де йому траплялось, записував українськi слова. Нарештi, вiн зробивсь членом суда в Екатеринославi i тамечки умер. Свiй лексiчний матерiал вiн для чогось-то доручив слiдчому Майдачевському, що живе в "Александровске". I тепер цей, анахтемський Майдачевський, уже кiлька рокiв, i сам не друкує i другим не дає друкувати того коштовного матерiалу"⁴ . Кiлька разiв обищав менi дати, та так i не дав, проклятий чоловiк. Напишiть Ви йому, може, таки хоч Ви видряпаєте. Така уредна подлюка! Вiн був колись-то мировим у "Новомосковске", а тепер живе в "Александровске". То Ви напишiть Якову Павловичу Новицькому⁵ (власний дом), нехай вiн, од Вас, пiде до того гаспiда та усовiстить його. А Ви скажiть, що на Новицького "взiрає" увесь Київ.

З усiєю душею Ваш Д.Эварницкий.

Пишiть: Камишно, Миргородск. у. Петру Алексеев. Малинке для передачи Д.И.Э.

IP НБУВ. - Ф.III. - Од. зб. 40199.

59. Лист до Б.Д.Грiнченка

27.04.1903. Катеринослав - Київ

Екатеринослав Новодворянская ул,

д. Вильчура, квар. Синявского

1903, IV, 27.

Вельми поважний Борисе Дмитровичу!

Ви, певне, знаєте, що в 1905 роцi буде з'їзд археологiчний в Екатеринославi¹ , в самому серцi Запорожжа. Знаєте, певне, i те, що Екатеринослав у цiм дiлi не може обiйтись без мене, а я не можу обiйтись без допомоги од землякiв. За цiєю допомогою я звертаюсь i до Вас. Я от екатеринославського земства прошу Вас щиро i гаряче узяти на себе зорганiзувати етнографiчний видiл, для чого Вам треба приїхати на чотири мiсяцi в Екатеринослав i взяти за це 75, або ж i всi 100 карбованцiв та мiсяць плати, та й не на одно, а аж на три лiта. Якщо Ви згоджуєтесь на це² , то зараз же стукнiть менi телеграму по тiй адресi, що у мене написана, та й зараз же, якщо можна, приїздiть до мене в Екатеринослав, прямо в дом Вiльчура, квартира директора Коммерческого училища Синявського³ .

Якби Ви тiльки приїхали, то ми б тутечки добре б дiло зробили та й дещо поговорили б про iнчi справи - i лексичнi i лiтературнi. Я оце скiнчив уже свою повiсть "За чужий грiх", але нiяк не наважусь оддавати її до друку.

Усiєю душею Ваш Д.Зварницкiй.

Вашiй панi⁴ низенько уклоняюсь.

IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40196.

стр. 144

60. Лист до Б.Д.Грiнченка

10.11.1903. хут. Будакiвка - Київ

Вельмиповажний добродiю Борисе Дмитровичу!

Я думаю, що Ви уже скористувались моїм лексичним матерiалом, який я Вам послав бiльш року тому назад, i тепер вернете його менi назад. Будь ласка, надiшлiть його по адресу: "Камышно, Полтавской губ[ернии], Миргор[одского] у[езда], Петру Алексеевичу Малинко для передачи Д.И.Э[варницком]у".

Вiн менi потрiбний i для того, щоб частiш у нього заглядати, i для того, щоб до нього новi слова прикладати, яких у мене уже чимало зiбралось. Та, може, бiля того матерiалу, який тепер Ви постягали до себе, мiй уже i нiщо є. А особливо, як ото той матерiал, що його зiбрав небiжчик Григорiй Антонович Залюбовський¹ .

Чи так, чи iнак, а я дуже подякую Вам, коли вишлете усi мої листочки та ще до того i напишете, як посовуєтця Ваша праця коло українського словника. Хотiв би я також знати i те, де у Бога Вашi мисленьки лiтають i чи не пишете Ви чого новенького пiсля останнього оповiдання, яке друкували у "Кiев[ськiй] старинi"² .

Я оце зовсiм скiнчив оповiдання "За чужий грiх" i тепер доручив переписати його тутеньки одному хлопцевi. Тiльки хлопець цей пише нешвидко i має скiнчити його геть в кiньцi груденя мiсяця. Воно, бачте, налихо менi, вийшло дуже велике: аж 855 сторiн[ок]. Написав я ще й друге, маленьке, оповiдання "Христос в серцi чоловiка"³ . I це вже зовсiм готове, тiльки треба теж переписати. А оце, - звичайно Ви уже знаєте, - я надрукував два томи "Источники для истории зап[орожских] козаков"⁴ , якi менi коштують не менше, як 31/2 тисячi карбованцiв, окрiм очей, поясницi та безсонних ночей. А тепер уже не знаю, за що i братись: "ум розкарячивсь". Думка є, щоб написати оповiдання про наше українське панство⁵ ; думка, щоб i скiнчити "Iсторiю запорозьких козакiв" (4-й том)⁶ . Та ще ж думка, щоб i накопатись досить могил у перейдуче лiто задля того українського збiговища (я кажу, українського, а не археологiчного), яке буде в 1905 роцi в Екатеринославi.

Може, добрi люди порадять менi, за що краще менi узятись; а поки що, щиро вiтаю Вас i низенько уклоняюсь Вашiй панi i Вашiй донi.

Усiєю душею Ваш Д.Яворницькiй.

IP НБУВ. - Ф. III. - Од. зб. 40193.

61. Лист до В.Л.Левицького¹

01.06.1892. Ташкент - Станiславiв

Шановний добродiю!

Вибачайте, що так довго не посилав Вам моєї "Исторiи запорожских козаков"² . Шкода, бачте, та, що мене заслали аж у Туркестан (Середню Азiю) задля археологiчних розкопок³ . Тепер я у Ташкентi, де получив i Ваш лист до мене, од 16 мая. Ви питаєте мене, чи єсть ще яка робота по iсторiї Запорожья, окрiм моєї. На це скажу Вам, що така робота є i зветця вона "Исторiя Новой Сечи" Скальковського⁴ . Але ж вона мiнi дуже не нра-витця, бо автор її не любив запорожцiв⁵ i пiдроблявсь пiд офiцiозний тон московський, будучи сам ляхом по батьковi. Окрiм того вiн узяв тiльки Нову Сiчу, т. є. момент iсторiї козакiв з 1734 по 1775 год, а весь XVI i XVII вiк зовсiм не чипав.

Потiм Ви питаєте мене за мою бiографiю. Бiографiя у мене не пишна. Дiд i батько мiй писались Яворницькiй, а мiнi у школi якiйсь дурiнь причiпив букву "Э" i вийшов я Зварницькiй, а воно на дiлi "Явор", дерево таке, що здаєтця на клена, тiлько листи зеле-нiйш, з зубцями на кiнцях, i бiльше вiд листа клена. Родивсь я в Харьковской губернiй, Харьковского повету, в селi Солнцевки, в 1855 году, 26 октября, учивсь сперпiе дома, а потiм в Харьковi; в 1877 году поступив в Харьковскiй унiв., скiнчив курс iсторико-фiлологом i був оставлен по кафедрi русской исторiи, але ж найшлись такi людцi, що заставили мене iскати щастя в других унiверситетах. Так я переїхав в Петербурх, там жив сперпiе Уроками, а потiм лiтературою; тепер же очутивсь у Туркестанi, де колись був i Александр Македонський⁶ , i цариця Семiрамiда⁷ , i Кiр цар перськiй⁸ . Тут, мабуть, i зостряну, бо край дуже добрий i дуже багатий в археологiчному отношенiи.

Адрес мiй такiй: Ташкент, Наманганскiй проспект, д. Меллера, его превосходительству председателю суда, Семену Васильевичу Сукачеву для передачи Дмитрiю Ивановичу Эварницкому.

З тим бувайте здоровi!

Дмитро Яворницький.

На арк. 1 - штамп: "Бiблiотека Наук[ового] тов[ариства] iм. Шевченка у Львовi".

IЛ НАНУ. - Ф. 61. - Од. зб. 880.

стр. 145

62. Лист до К.Панькiвського¹

26.02.1894. Самарканд - Львiв

26/II 1894.

Самарканд,

Чилекская ул.,

д. Кулик.

Поважний добродiю!

Номер Вашої "Зорi"² я получив не в Ташкентi, а в Самаркандi, куди я переїхав ще з торiшнього року, в травенi, i думаю прожить, доки вертатись мiнi в Петроград³ . За газету дуже дякую i в замiн того обiщаю Вам сотрудничать в "Зорi". На перший раз можу Вам послати замiтку "Де шукать Жовтi-Води" (мiсто битви гетьмана Богдана Хмельницького з ляхами в 1848 роцi). Вопрос о мiстi Жовтих-Вод уже пiднiмавсь у нас, але ж одвiту на нього статечного досi не дано; маю матерiал, що точно показує, де тi Жовтi-Води находятця, i на тому матерьялi думаю написати замiтку задля Вашої "Зорi"⁴ . Тiлько вибачайте, поважний добродiю, якщо я трошки заборюсь з своєю замiткою, бо теперечки я працюю (i уже кiнчаю) над вторим томом "Исторiї запорожських козакiв"⁵ , а якщо його закiнчаю, може мiсяцiв через два, i здам у друкарню, то тодi напишу i Вам дещо. За вторим томом у мене буде друкуватись третiй, зовсiм уже готовий". Тодi вже мiнi буде слобiднiйш, i я Вам можу послати кой-що iз етнографiчних записiв, якi робив, як їздив по Запорожжi в послiднiх роках.

I так, дякую Вам за Вашу "Зорю" i прошу щитать мене в числi Ваших робiтникiв пера i слова.

Дуже прихильний до Вас Дм. їв. Зварницкiй (читай Яворницкiй).

IЛ НАНУ. - Ф. 81. - Од. зб. 427.

63. Лист до В.Л.Левицького

15.07.1895. Варшава - Станiславiв

Високоповажний добродiю!

Одiбравши Ваш лист, я зараз же написав до книгарнi Суворiна в Петроград i велiв вислати Вам, по адресi в город Станиславов, на пана Володiмера Левицького, Галичина, Лiлова, 78, новий екземпляр моєї "Исторiи запорожских козаков"¹ . Як получитпя той том у Вас, то дайте, спасибi Вам. звiстку мiнi до Варшави ж такi, а потiм того зробiть розбор моєї працi в Вашiм поважнiм журналi "Зорi"² . Не буду таїтись вiд Вас, що цю мою працю в Петроградi встрiли (не всi, звичайно кажучи) дуже неприязно³ , а чого воно так вийшло, я порядком i сам не розберу: може вiд моєї спiшностi, а може i вiд того, що у нас люблять такi над чоловiком познущатись. Скажу Вам i те, що тепер уже я не зовсiм то тороплюсь за третiм томом "Ис-торiи⁴ , а попишу-попишу - покину надовго та знов писати. Думка така, бачте, що я дуже спiшу зо всiма моїми працями. Читайте i сами побачите, як треба поступати з ними, чи судити, чи осуждати.

Щодо пана Рудченка, то на Ваш спит скажу, що варшавськiй Рудченко⁵ - рiдний брат Панаса Мирного⁶ , того, що служе в Полтавi, в казенной палатi. З варшавським Рудченком я добре знайом, а полтавського зовсiм не знаю. Варшавський Иван Яковлевич Рудченко - издатель "Чумацких песен", автор разных праць по промышленности и налогам, управляющiй казенною палатою, генерал по чину, людина чесна i розумна, але ж задля українського дiла непотрiбна. Вiн має собi i сина⁷ , студента Московського унiверситета, - людина теж добра i щира, але по українськi писати не вмiє...

Iз цього всього i виходе, що нi у полтавського, нi у варшавського Рудченка я не можу нiчого доскочити задля Вашої "Зорi" i прошу Вас не виноватить мене за те: рад би я з щирою душею Вам запомогти, але ж то не в моїй силi.

Зо всiм тим щиро прихильний до Вас Дм.Эварницкш (читай Яворницкiй).

IЛ НАНУ. - Ф. 61. - Од. зб. 881.

64. Лист до О.Я.Кониського¹

09.12.1898. Москва - Київ

9.XII.1898,

Москва,

Зарядье, Кривой пер.,

д. Бахрушина.

Оце тiльки шо звернувсь я iз Петрограда до Москви i тутечки знайшов у себе, на столi, багато листiв, а мiж ними i Ваш лист, високошановний Олександер Яковлевич. Зараз же, одiбравши Вашу рецензiю на IV т. "Кобзаря", я побiг до В.А.Гольцева² i упрохав його надрукувати її в "Русской мысли"³ в сiчнi мiсяцi, 1899 року.

стр. 146

I так, заспокойтесь, любий Олександер Яковлевич. Я зробив усе, про шо Ви мене прохали.

Тепереньки i я обертаюсь до Вас з проханням: вольнiть мою волю - надiшлiть менi Вашу парсуну. За це я дуже буду дякувати Вам, як дякую за книгу про Т.Г.Шевченка, шо надiслали менi. Я давно такої працi не читав, як от Ваша праця. Написана вона розумно, чесно, щиро i гаряче, i я, читаючи Вашу книгу, кiлька разiв плакав невпинними слiзьми, жалiючи i бiдолашного поета i безталанну Україну, шо втратила такого великого чоловiка. Цiєю працею Ви збудували монумент не тiльки Тарасовi, але й собi, i Ваше мення нiколи - нiколи не забудетця.

Ще раз дякую Вас за цю книгу i мiцно стискую Вам Вашу добру руку.

Серцем i душею Ваш Д.Зварницькiй (читай Яворницький).

IЛ НАНУ. - Ф.77. - Од. зб. 128.

65. Лист до В.П.Науменка¹

16.10.1904. Катеринослав - Київ

Екатеринослав,

1904, X, 16,

областной музей.

Вельмишановний Володимире Павловичу!

Оце ж я знову передивився усього мойого рукописа "За чужий грiх" i знову виправив його, де треба. Ви вбачите самi, шо я чимало таки викинув iз того, що менi добродiй Єв[ген] Харл[ампiйович] Чикаленко² пiдкреслив. Але всього я викинути нiяк не згожуюсь, наприклад, описанiя природи я нi за що не викину, i Ви тутечки даремне менi нагадуєте про Чехова³ та про Горького"⁴ . Нехай собi Чехов буде Чеховим, Горький Горьким, а я буду самим собою. Неможна ж i менi, через того Чехова та Горького, губити свiй вид.

Так оце, коли хочете, друкуйте, а не хочете, вернiть, спасибi Вам, назад мiй твiр, то нехай вiн у мене ще полеже до счасливого часу. Коли Ви згодитесь друкувати, то я хотiв би, щоб Ви поклали менi звичайну плату, яка у Вас платиться сотрудникам журнала. А як у Вас це не поводиться, то шоб вiдбиткiв дали скiЛька Вам можна.

Оце i все, що мав Вам сказати взагалi. Я мав би сказати Вам багато чого дрiбницi з приводу того, що написано на рукопису добродiєм Чикаленком, та за-для того треба дуже багато й часу, а у мене його зовсiм немає, бо, як самi здорово знаєте, я ось тутечки, в Єка-теринославi, жду археологiчного з'їзду⁵ , i менi дiла через те вище голови.

Щиро i гаряче дякую Вам i добродiю Чикаленку за працю Вашу.

Усiєю душею Ваш Д.Еварницький.

ДIМ. - Арх-52 - 0.

66. Лист до O.K.Коваленка¹

08.08.1907. Сакi, Таврiйської ґуб. - Київ

Високоповажний Добродiю!

Я тiльки що надрукував новий твiр "За чужий грiх"² i одiслав його до "Кiевской старины". Пошлiть кого-небудь до книгарнi "Кiевской старины"³ i скажiть, щоб Вам дали один примiрник повiстi. Iз тiєї повiстi Ви виберiть собi те, що Вам подобаєтця i передрукуйте для "Розваги"⁴ . Там же єсть i моя парсуна, зроблена найкращим в Росiї гравером В.В.Мате⁵ . Що до мойого життєписа, то скажу Вам, що з дiда i прадiда я панського колiна, i мiй дiд володiв невеличким хутором на р. Доньцi, Харкiвської губернiї, Змiєвського повiта, Яворницьким. Теж i фамiлiя наша була Яворницький, а не Эварницький, як менi її перевернули в школi - спершу Єварницкiй, а потiм Зварницькiй. Батько мiй⁶ не вчивсь нi в якiй школi, сам iз себе вивчивсь писати i читати; жив вiн i вмер в с. Солнцевцi, Харкiвського повiта, де убачив свiт уперше i я, в 1855 роцi, 26 октября. В 1867 роцi мене отдано до повiтової школи, в 1877 роцi я уступив в Харкiвськiй унiверситет, де добув курсу iсториком в 1881 роцi i тодi ж мене зоставлено при унiверситетi по кафедрi руської iсторiї. Пiсля того швидко я подавсь мандрувати по мiсцях славного Запорожжа i надрукував бiльш 30 праць по iсторiї низового козацтва. В останнi роки читав курс "Малорусского козачества" при Московському унiверситетi, а зараз я директором Єкатеринославського музея iменi А.Н.Поля.

ЧIМ. - Ал-52-329/1/539.

стр. 147

67. Лист до Олени Пчiлки¹

01.01.1913. Катеринослав - Київ

Дуже дякую Вам, високоповажна i ясна панi Ольго Петровна, за Вашого щирого i прихильного до мене листа. Я радiю Вашими радощами i маю надiю, що Ви i в Новому роцi так само будете працювати в Вашому чесному i одважному дiлi, як Ви працювали ранiш того² . Дай Боже Вам тiльки здоров'я, а духу у Вас досить. Духу i у мене чимало, та ось же у мене лихо: це я ще через п'яте-на-десяте пишу, а мiсяця через три зовсiм ослiпну. Зiбрав я бiльш 20000 українських народних слiв, таких, що немає їх в Словнику Грiнченка³ , i думав був надрукувати i я, та бач: через хворобу очей облишив. Погано менi так, що й сказати Вам не можу.

Працюйте, радiйте i не покидайте дiло, яке Ви уже за мене, а од мене тепер, поки що, не ждiть нiякої працi.

Душею i всiма думками Ваш Д.Эварницкiй.

IЛ НАНУ. - Ф. 28. - Од. зб. 722.

68. Лист до Н.М.Дорошенко¹

30.01.1914. Катеринослав - Київ

Дуже дякую Вам, дорога i незабутня Наталiя Михайловна, за Вашого щирого i прехорошого листа i бажаю Вам усього найкращого, чого Ви самi у Бога просите. Ви питаєте мене про моє здоров'я. Скажу Вам от що: з 30-го минулого мiсяця i по 30 мiсяця сiчня я пролежав у лiжку i нiкуди не виходив з дому через те, що звихнув собi праву ногу з тяжкими "последствиями". Нi ходити, нi читати, нi писати не можна менi було, через що я страждав невиразно. Теперечки хоча й з палицею, але усе ж таки соваюсь по кiмнатi власного будинка. Якщо видужаю зовсiм од хвороби, думаю поїхати до Харкова показати свої очi проф. Гиршману² . Одним оком я трошки бачу; бачу остiльки, що можу i писати, а читати нiяк. Погана моя власна справа, погана i наша загальна. Пiсля од'їзду Дмитра Iвановича³ до Києва припинилась газета "Днiпровi хвилi"⁴ . Скiльки я не пильнував, щоб знов її пустити, виходе, що нема такої людини, яка б правила за справжнього редактора. Сам я, як знаєте, "слабий, болiю, гетьманувати не зволiю", а другого Дмитра Iвановича Ви за-тягли до Києва. У мене думка була перетягти Дмитра Iвановича знову до себе, щоб вiн керував за хранителя музея з платою 1500 карб, на рiк, але ж це [не] вийде через те, що у нас посада при музеї не казенна, а приватна, i одночасно з нею другої, казенної, посади мати не можна, бо треба цiлий рiк бiгати скрiзь, по запорозськiй країнi, щоб здобути то одно, то друге. Грошi на видання газети я мiг би здобути, та ото ж, чуєте, бракує нам редактора. У мене думка була перемiнити название газети iз "Днiпрових хвiль" на "Запорожсь-кий край". Подумали ми, погадали з братiєю - Павловським⁵ , Вировим , Рудичевим⁶ - та так i захрясли на однiй тiльки балачцi.

Оце з такими думками я i зостаюсь дома. Якщо Ви приїдете до Катеринославу та ще спинитесь у мене, то може у мене трошки розправляться зморшки на мойому чолi. Цiлую Вас i Дмитра Iвановича.

Д.Я.

IP НБУВ. - Ф. 107. - Од. зб. 178.

69. Лист до Н.М.Дорошенко

27.03.1914. Катеринослав - Київ

Вельмишановна i дорога Наталiя Михайлiвно!

Я тiльки що повернувся iз Харкова до Катеринославу¹ i тутечки найшов у себе декiлька листiв од рiжних знайомих i незнайомих i мiж ними i лист од Вас. Жалкую, що i на цей раз менi не довелось бачити i вiтати Вас у себе. Я не знаю, чи Ви були 25 числа у Катеринославi, чи нi. Мiй Романченко² казав менi, що зовсiм i вечiрки просвiтянської пан губернатор не дозволив³ , то може Ви i зовсiм не приїздили в Катеринослав. Шкода i в тому, що я Вас не бачив, i в тому, що просвiтяне не удостоїлись послухати Вас. Але я маю надiю, що чи так, чи iнак, а знов завiтаєте до нас, i якщо завiтаєте, небезпременно спинитесь у мене. А тепер, поки що низенько уклоняюсь Вам i од щирого серця бажаю усього найкращого, а головнiше здоров'ячка i веселих та щасливих думок.

Цiлую Вас i дорогого Дмитра Iвановича позаочно i вiтаю заранi з великим святом, Великоднем.

Серцем i душею Ваш Д.Яворницький.

IP НБУВ. - Ф. 318. - Од. зб. 507.

стр. 148

70. Лист до В.В.Данилова¹

05.06.1930. Днiпропетровськ-Ленiнґрад

Вельмишановний i дорогий Володимире Валерiановичу!

Окремої книжки про Днiпропетровський краєвий музей у мене нема. Є "Збiрник розкопiв"² , який я Вам i висилаю. Опрiч того є в мене лише один примiрник мого твору "Днiпровi пороги". Це прехороший альбом, який видала Держвидава i навiть висилали його за кордон на виставу. За рукопис менi заплачено 2500 кар., а продається 6 кар. 50 к. за книгу.

Оце тiльки що я надрукував на свої власнi грошi чималий том "До iсторiї Степової України"³ . В цей книзi самi архiвнi матерiали кiнця XVIII сторiччя i початок XIX. Як що Вам цiкаво, то я можу вислати Вам i цю книгу.

Iз моїх окремих статей - стаття "Моя перша зустрiч з Л.Толстим", журнал "Життя й революцiя", жовтень, 1918 року.

В 1919 роцi я надрукував 1 том "Словника української мови"⁴ , до букви Л., та й припинив через брак паперу. До цього часу у мене зiбрався величезний лексичний матерiал, який я хочу надрукувати повнiстю. Держвидава давно вже купила його за 5000 карбованцiв, дала менi вперед 2500 карбованцiв, але й досi не приступає до друку. Я пiдожду ще трохи, а тодi, якщо не так, то буду друкувати сам.

Дома Кирпи я не знав i не знаю, де вiн є. Самого Кирпи вже на свiтi нема. Про нього менi хтось казав, що вiн уже "простер нозi на батькiвському ложi".

Оце Вам i все. Крiпко Вас цiлую. Ваш Д.Яворницький.

5.VI.1930.

IЛ НАНУ. - Ф. 74. - Од. зб. 250.

71. Лист до В.В.Данилова

21.04.1939. Днiпропетровськ - Ленiнґрад

Дорогой и незабвенный Владимир Валерьянович!

Ваше сердечное и искреннее письмо тронуло меня до глубины души. Оно напомнило мне то счастливое и радостное время, когда я, при содействии молодых сотрудников, в числе которых были и Вы, работал над созданием музея им. А.Н.Поля¹ , ставшего впоследствии культурным очагом нашего края. Напомнило то, когда я носился, точно на крыльях, по городам и весям, добывая, разными способами, все, что было где-либо ценное для науки и искусства и заполняя тем музей им. А.Н.Поля. А теперь что? Я уже шесть лет, как отстранен от музея² . Я гордился тем, что оставлю после себя большие сокровища будущему поколению и за свою гордость был жестоко наказан. Был момент, когда я едва не нашел себе утешения в глубинах днепровых порогов, но меня удержали от такого безумия.

Теперь я сижу дома и привожу в порядок собранные мною этнографические и лексические материалы, собранные в разное время и в разных местах. У меня оказалось более 2000 народных украинских песен с мотивами, которые уже печатает Академия наук. Академия же забрала у меня огромный фольклорный материал, размером на сто печатных листов. Теперь осталось у меня на руках 50000 украинских народных слов - целые пуды научного материала, но увижу ли я его в печати, аллах ведает: ведь мне 83-й год.

Но довольно о себе. Из присланного Вами списка Ваших трудов вижу, что и Вы не сидели в столице даром. Я искренне радуюсь тому и горячо приветствую Вас. Мое искреннее и горячее желание - не выпускайте из рук пера до последних дней Вашей жизни.

Всей душой и сердцем Ваш Д.Яворницкий.

21.IV.1939.

Майдан Шевченка, д. 5, против парка им. Т.Шевченка и бывшего Потемкина дворца³ .

Адреса: "Ленинград 110, Геслеровский пер., д. 27/14, кв. 43-а. Профессору Владимиру Валерьяновичу Данилову".

IЛ НАНУ. - Ф. 74. - Од. зб. 254.

КОМЕНТАРI

N1.

¹ Костомаров Микола Iванович (псевд. i крипт. Iєремiя Галка, Иван Богучаров, Н.К. та iн.; 1817-1885) - укр. i рос. iсторик, етнограф, письм., видавець, публiцист, гром, дiяч, один iз засновникiв та iдеолог Кирило-Мефодiївського товариства (1845-1847). Про нього Див.: Пiнчук Ю. Л. Микола Iванович Костомаров. - К., 1992; Його ж. Микола Костомаров

стр. 149

// Iсторiографiчнi дослiдження в Українi. - Вип. 12: Визначнi постатi української iсторiографiї ХIХ-ХХ ст. - К., 2003. - С. 74-112; Энциклопедия жизни и творчества Н.И.Костомарова (1817-1885). - К.; Донецк, 2001.

² Мордовцев (Мордовець) Данило Лукич (1830-1905) - укр. письм., iсторик i гром, дiяч, акт. член петербурзької укр. громади, один iз засновникiв Т-ва iм. Т.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Пiвд. Росiї, що вчаться у вищих навч. закладах Петербурга та Добродiйного т-ва для видання загальнокорисних i дешевих книг (1898-1917), перший голова цього т-ва; органiзатор i учасник багатьох заходiв, спрямованих на пiдтримку укр. мови, видавничої справи, боротьби з цензурою.

N2.

¹ Антонович Володимир Бонiфатiйович (1834-1908) - укр. iсторик, джерелознавець, археограф, археолог, етнограф, засл. проф. Київського ун-ту, у 1880-1890 pp. - декан iст.-фiлолог. фак-ту цього ун-ту; засновник київської документальної школи; гол. редактор (з 1863 р.) Тимч. комiсiї для розгляду давнiх актiв; безпосередньо пiдготував до видання 9 iз 35 томiв "Архива Юго-Западной России" та багато iн. джерел; один iз засновникiв i голова (з 1896 р.) Iст. т-ва Нестора-лiтописця, Пiвд.-Зах. вiддiлення Рос. географ, т-ва, iнiцiатор створення Укр. наук, т-ва в Києвi, один iз органiзаторiв i керiвникiв Київської громади. Див.: Син України Володимир Антонович. - К., 1997. - Т.1-2; Бутич I. Антонович Володимир Бонiфатiйович // Українськi архiвiсти: Бiобiблiографiчний довiдник. - Вип. 1 (XIX ст. - 1930-тi pp.). - К., 1999. - С. 12-18; Ковальський М. Лекцiйний унiверситетський курс (1879-1881 pp.) "Источники для истории Юго-Западной России" в контекстi археографiчних i джерелознавчих студiй та дидактичної дiяльностi професора В.Б.Антоновича // Антонович В.Б. Лекцiї з джерелознавства. - Острог; Нью-Йорк, 2003. - С 8-41. Цей лист написаний Д.Яворницьким пiсля повернення з VI археолог, з'їзду, що вiдбувся в серпнi 1884 р. в Одесi й на якому вiн спiлкувався з В.Антоновичем.

² Багалiй Дмитро Iванович (1857-1932) - укр. iсторик, гром, дiяч, академiк, проф. (з 1889 р.) i ректор (1906-1911) Харкiвського ун-ту, Харкiвського IНО (до 1927 p.), керiвник науково-дослiдної кафедри iсторiї України (з 1921 p.), яка 1930 р. була реорганiзована в Науково-дослiдний iн-т iм. Д.I.Багалiя; 1923-1924 pp. - керiвник Укрцентрархiву; дослiдник iсторiї Слобожанщини, Харкiвського ун-ту та укр. культури. Див.: Кравченко В.В. Д.И.Багалей: научная и общественно-политическая деятельность. - Харьков, 1990; Богдашина О.М. Дiяльнiсть Харкiвської науково-дослiдної кафедри iсторiї української культури iм. академiка Д.I.Багалiя. - Харкiв, 1994.

³ Iконников Володимир Степанович (1841-1923) - iсторик, джерелознавець, археограф, з 1870 р. - проф. Київського ун-ту; член Рос. АН; з 1920 р. - дiйсний член ВУАН i голова її Археографiчної комiсiї; засновник i перший голова Iст. т-ва Нестора-лiтописця. Працi: "Опыт русской историографии" (2 т. - К., 1891), "Скептическая школа в русской историографии и ее противники" (К., 1871), "Киев и университет св. Владимира при императоре Николае I (1825-1855)" (К., 1896), "Максим Грек и его время. Историческое исследование" (К., 1915) та iн. Див.: Войцехiвська I. Академiк Володимир Iконников: Життєпис та бiблiографiя. - К., 1998; Тi ж. Володимир Iконников: Джерелознавчi студiї. - К., 1999.

⁴ Лучицький Iван Васильович (1845-1918) - iсторик; з 1877 р. - проф. ун-ту св. Володимира в Києвi; автор праць з аграрної iсторiї Францiї кiнця XVIII ст.; див.: Крестьянское землевладение во Франции накануне революции (преимущественно в Лимузине). - К., 1900; Вопрос о крестьянской поземельной собственности во Франции до революции и продаже национальных имуществ. - К., 1894; Состояние земледельческих классов во Франции накануне революции и аграрная реформа 1789-1793 гг. - К., 1912.

⁵ Мається на увазi екскурсiя по Криму, що була влаштована для делеґатiв VI археолог, з'їзду (вiдбувся в серпнi 1884 р. в Одесi).

⁶ Айвазовський Iван Костянтинович (1817-1900) - живописець-маринiст.

⁷ Мається на увазi подорож iмператрицi Катерини II 1787 р. Про це див.: Брикнер А. История Екатерины Второй. - СПб., 1885. - С. 406-418 (репринт: М., 1991).

N3.

¹ Ключевський Василь Йосипович (1841-1911) - рос. iсторик, джерелознавець, проф. Московського ун-ту (з 1882 р.), академiк (з 1900 р.), почес. академiк (з 1908 p.). Див.: В.О.Ключевский. Характеристики и воспоминания. - М., 1912; Нечкина М.В. Василий Осипович Ключевский. История жизни и творчества. - М., 1974.

² Эварницкий Д. М. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. - СПб., 1888. - Ч. 1-2.

³ Эварницкий Д.И. Сборник материалов для истории запорожских Козаков. - СПб., 1888.

стр. 150

⁴ Ключевский В.О. Боярская дума Древней Руси. - М., 1882. Це була докторська дисертацiя, яку В.Ключевський захистив 1882 р.

N4.

¹ Лебединцев Феофан Гаврилович (1828-1888) - укр. iсторик церкви, видавець, гром, дiяч, проф. Київської дух. академiї, засн. i ред. журналу "Руководство для сельских пастырей" (1860-1863); 1882-1887 pp. редагував i видавав перший укр. iст. журнал "Киевская старина"; автор книг: "Архимадрит Мельхиседек Значко-Яворский", "Братства, их прошлая и нынешняя судьба и знчение". Див.: Матях В.М. Бiля витокiв "Киевской старины" (До 110-рiччя виходу першого номера журналу) // Укр. iст. журн. - 1992. - N1. - С. 142-150; Шурляков С. Перший редактор "Киевской старины" // Київська старовина. - 1992. - N5. - С. 109-114; Киян О. З iсторiї видання "Киевской старины" // Там само. - 1996. - N4-5. - С. 4-10; Палiєнко М. Лебединцев Феофан Гаврилович // Українськi архiвiсти: Бiобiблiографiч-ний довiдник. - Вип, 1 (XIX ст. - 1930-тi pp.). - К., 1999. - С. 188, 189.

² Перша назва майбутньої монографiї Д.Яворницького "Запорожье в остатках старины и преданиях народа" (СПб., 1888).

³ Стаття пiд такою назвою була надрукована 1883 р. в "Харьковских губернских ведомостях" (та окремою вiдбиткою). У доповненому виглядi опубл.: Эварницкий Д.И. Топографический очерк Запорожья // Киевская старина. - 1884. - N5. - С. 33-54; N6. - С. 177-200; N7. - С. 392-422.

⁴ "Киевская старина" - перший укр. iст. журнал, виходив у Києвi 1882-1906 pp. рос. мовою, 1907 р. пiд назвою "Україна" - укр. мовою.

⁵ Михеєв Федiр Iванович - колезький асесор, власник маєтку в с. Богодар Олексан-дрiвського пов. Катериносл. ґуб., далекий родич Д.Яворницького. У маєтку Ф.Михеєва вчений провадив археолог, дослiдження.

⁶ Терновський Микола Матвiйович - дядько Д.Яворницького, рiдний брат його матерi Ганни Матвiївни (уродж. Терновської).

N5.

¹ Див.: Эварницкий Д.И. Число и порядок запорожских сечей // Киевская старина. - 1884. - Т. VIII. - N4. - С. 589-608.

² Комулович (Комулео; A.Comuleus) Александр - хорватський священик, ватикансь-кий дипломат кiн. XVI ст.; за дорученням папи Климентiя XIII їздив до Литви, Московiї, Молдавiї й укр. козакiв iз метою органiзацiї антитурецької лiґи.

³ Про наявнiсть у Д.Яворницького "Записок" Комулео було вiдомо в наукових колах, про що свiдчить лист до нього французького iсторика П.Шрлiнґа (1840-1922), який опублiкував листи Комулео з Угорщини, Молдавiї. П.Пiрлiнґ вельми зацiкавився "Записками"; див.: Епiстолярна спадщина академiка Д.I.Яворницького (далi - ЕСЯ). - Днiпропетровськ, 1997. - Вип. 1. - С. 428.

N6.

¹ Лазаревський Олександр Матвiйович (1834-1902) - укр. iсторик, архiвiст, археограф, знавець iсторiї та архiвiв України доби Гетьманщини; автор численних праць i док. публiкацiй, у т. ч. "Описания старой Малороссии". Про нього див.: Швидько Г.К. О.М.Лазаревський (До 150-рiччя з дня народження) // Укр. iст. журн. - 1984. - N6.- С.130-132; Воронов B.I. Науковий доробок О.М.Лазаревського в галузi археографiї, джерелознавства та iсторiографiї: Автореф. дис. ... канд. iст. наук. - Днiпропетровськ, 1996; Його ж. Мiсце О.М.Лазаревського в українському iсторiографiчному процесi // Осягнення iсторiї: 36. праць на пошану проф. М.П.Ковальського. - Острог; Нью-Йорк, 1999. - С. 211-228; Павловська Н., Шандра В. Лазаревський Олександр Матвiйович // Українськi архiвiсти: Бiобiблiогафiчний довiдник. - Вип. 1 (XIX ст. - 1930-тi pp.). -К., 1999. - С. 183-186; Герасименко Н.О. Подвижник iсторичної науки О.М.Лазаревський // Укр. iст. журн. - 2004. - N4. - С. 90-102. О.Лазаревський був одним iз головних критикiв праць Д.Яворницького з iсторiї козацтва. Про це див.: Ченцова Н.В. Д.I.Яворницький як iсторик Нової Сiчi // Проблеми iсторiографiї та джерелознавства iсторiї України: Мiжвузiвський збiрник наукових праць. - Днiпропетровськ, 1991. -С. 33-45; Воронов В.I. Оцiнка О.М.Лазаревським наукових праць Д.I.Яворницького // Регiональне i загальне в iсторiї: Тези мiжнар. наук, конференцiї, присвяченої 140-рiч-чю вiд дня народження Д.I.Яворницького та 90-лiттю XIII археологiчного з'їзду (листопад 1995 p.). - Днiпропетровськ, 1995. - С 36-38.

² Скальковський Аполлон Олександрович (1808-1899) - iсторик, статистик, еконо-

стр. 151

мiст, письм. i публiцист, член-кор. Рос. АН (з 1856 р.); один iз засновникiв Одеського т-ва iсторiї й старожитностей; автор праць iз iсторiї козацтва та статистики Пiвденної України, передусiм "Истории Новой Сечи или последнего коша Запорожского" (Одеса, 1840; 2-е вид. 1846; 3-є вид. 1885-1886; 4-е (укр. мовою) Днiпропетровськ, 1994). Про А.О.Скальковського див.: Швидько Г.К. А.О.Скальковський та його "Iсторiя Нової Сiчi" // Скальковський А.О. Iсторiя Нової Сiчi, або останнього Коша Запорозького. - Днiпропетровськ, 1994. - С. 3-16; Хмарський В.М. З iсторiї розвитку археографiї на Пiвднi України: Апполон Скальковський. - Одеса, 1998; Новiкова Л., Хмарський В. Аполлон Скальковський // Iсторiографiчнi дослiдження в Українi. - К., 2003. - Вип. 12: Визначнi постатi української археографiї ХIХ-ХХ ст. - С. 52-74.

³ Мається на увазi VI археолог, з'їзд (серпень 1884 p., Одеса).

⁴ Кiрпiчников Олександр Iванович (1845-1903) - рос. iсторик лiтератури, проф. Московського ун-ту, голова Археограф, комiсiї, член-кор. Рос. АН (з 1894).

⁵ Див. прим. N2 до листа N2.

⁶ Сумцов Микола Федорович (1854-1922) - укр. етнограф, iсторик, педагог, гром, дiяч, проф. Харкiвського ун-ту (з 1888), секретар (з 1880) i голова (з 1897) Харкiвського iст.-фiлолог, т-ва, з 1919 р. академiк ВУАН. Про нього див.: Савченко Г.О. Життя, дiяльнiсть i науково-iсторична спадщина академiка М.Ф.Сумцова (1854-1922): Автореф. дис. ... канд. iст. наук. - Днiпропетровськ, 1993; Вирський Д. Микола Сумцов // Iсторiографiчнi дослiдження в Українi. - Вип. 12. Визначнi постатi української iсторiографiї ХIХ-ХХ ст. - К., 2003. - С. 181-201.

⁷ Див. прим. N2 до листа N5. Ця стаття не друкувалася в "КС". Iдеться про "Донесения патера дона Комулео, благочинного св. Иеронима римского о турецких делах", що його презентував Д.Яворницькому проф. Харкiвського ун-ту М.С.Дрiнов.

⁸ Лазаревський Матвiй (1778-1857) - походив iз козацького роду на Чернiгiвщинi, дiстав дворянство, титулярний радник, засiдатель у Конотопському повiтовому судi; батько iсторика О.М.Лазаревського (1834-1902); залишив цiкавi спогади про Чернiгiвщину "Памяти мои".

N7.

¹ Див. прим. N1 до листа N2.

² Див. прим. N8 до листа N6.

N8.

¹ Ця стаття була опублiкована в iншому виданнi; див.: Эварницкий Д.И. Переправа через днепровские пороги (Из "Поездки по запорожским урочищам"). - Одесса, 1885. - 18 с; Эварницкий Д.И. Переправа через днепровские пороги: Описание пути по Днепру от Ека-теринослава до Александровска // Исторический вестник. - 1888. - N1. - С. 187-200.

² Див. прим. N1 до листа N1.

³ Забєлiн Iван Єгорович (1820-1908) - рос. iсторик, археолог, музейний дiяч, почесний член Рос. АН (1907); 1859-1876 pp. - спiвробiтник Археолог, комiсiї в Петербурзi; 1879-1888 pp. - голова Т-ва iсторiї та старожитностей рос. при Московському ун-тi; один iз засновникiв i факт, керiвник Iст. музею в Москвi; автор праць iз iсторiї побуту рос. народу XVI-XVIII ст., iсторiї Москви. Про нього див.: Арциховский А.В. Забелин - археолог // Историко-археологический сборник. - М., 1948. - С. 5-11; Формозов А. Л. Историк Москвы И.Е.Забелин. - М., 1984; Литовченко Л. А. Исследование проблем истории России IX-XVIH веков в трудах И.Е.Забелина: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. - Днепропетровск, 1988; Ковальова I.Ф., Литовченко Л. Л. I.Є.Забєлiн - дослiдник скiфських царських курганiв пiвдня Катеринославщини // Iсторiя i культура Приднiпров'я. Невiдомi та маловiдомi iсторики: Наук. зб. - Днiпропетровськ, 2004. -Вип. 1. - С. 29-43.

⁴ Iловайський Дмитро Iванович (1832-1920) - рос. iсторик, публiцист, проф. Московського ун-ту.

⁵ Див. прим. N1 до листа N3.

⁶ Калачов Микола Васильович (1819-1885) - рос. iсторик, юрист, сенатор, засновник Археолог, iн-ту в Петербурзi, академiк (з 1883 p.).

⁷ Однак тодi Д.Яворницький не склав маґiстерських iспитiв; звинувачений в "українофiльствi" й "сепаратизмi", вiн змушений був покинути Україну й переїхати до Петербурга. Маґiстерськi iспити вчений склав лише наприкiнцi 1885 - на початку 1886 pp. У Варшавському ун-тi.

стр. 152

N9.

¹ Эварницкий Д.И. Архивные материалы для истории Запорожья // КС. - 1886. - Т. XV. - N7. - С. 520-536; та окремо: К., 1886.

² Див. прим. N5 до листа N4.

³ Тодi Д.Яворницький був членом-кор. Моск. археолог, т-ва (обраний 1885 р.); дiйсним членом став 1906 р.

⁴ Однак плани змiнилися i Д.Яворницький опинився в Петербурзi.

⁵ Активне дослiдження й популяризацiя "крамольної" iсторiї запорiзьких козакiв, а також гром, дiяльнiсть Д.Яворницького в часи посилення реакцiї у вищих навч. закладах Рос. iмперiї викликали пiдозру - Д.Яворницький був звинувачений в "українофiльствi", "сепаратизмi" й позбавлений стипендiї.

N10.

¹ Делянов Iван Давидович (1818-1897) - граф, мiнiстр нар. освiти (1882-1897).

N11.

¹ Див.: Эварницкий Д.И. Остров Хортица на реке Днепре (Из поездки по запорожским урочищам) // Киевская старина. - 1886. ~ Т. XIV. - Кн. 1. - С. 41-90; та окрема вiдбитка.

² Кулiш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) - укр. письм., iсторик, етнограф, критик, перекладач, публiцист, гром. дiяч.

N12.

¹ Новицький Якiв Павлович (1847-1925) - укр. етнограф, iсторик, археолог, архiвiст, археограф, педагог, колекцiонер, музейний дiяч; член-кор. ВУАН (1924); походив iз роду полковника Iлька Новицького; почес. член Катериносл. вченої архiвної комiсiї, фундатор Запорiзького мiського архiву та iст. музею; автор бл. 40 наук, праць i значної рукописної спадщини, в якiй переважають дослiдження з iсторiї та фольклору козацтва й iсторiї М.Запорiжжя. Про нього див.: Iваннiкова Л. Фольклористична дiяльнiсть Я.П.Новицького: Автореф. дис. ... канд. фiлол. наук. - К., 1996; Бровко Б. Л. Якiв Новицький - людина та науковий дiяч // Пiвденна Україна. - Запорiжжя, 1996. - Вип. 2. - С. 156-160; Бровко А.С., Бровко Б. Л. Якiв Новицький та його iменитi предки. - Запорiжжя, 1997; Матерiали I Новицьких читань. 24 жовтня 2002 р. - Запорiжжя, 2002. Про стосунки Д.Яворницького з Я.Новицьким див.: Олiйник-Шубравська М.М. Рання наукова дiяльнiсть Д.I.Яворницького та його перша iсторико-народознавча монографiя про Запорожжя // Яворницький Д.I. Запорожжя в залишках старовини i переказах народу. - К., 1995. - С. 8-20; Iваннiкова Л.В. Д.I.Яворницький та Я.П.Новицький: до проблеми взаємин // Регiональне та загальне в iсторiї. - Днiпропетровськ, 1995. - С. 14-16.

² Див. прим. N2 до листа N6.

³ Ця стаття була надрукована в iншому виданнi; див. прим. N1 до листа N8.

N 13.

¹ Маркевич Григорiй Iпатiйович (1847-1923) - гром, дiяч, видавець, близький приятель Д.Яворницького, викладач Катериносл. дух. семiнарiї, згодом переїхав до Полтави, де також працював викладачем. Саме в Г.Маркевича придбав Д.Яворницький ґрунт у Катеринославi, на якому збудував власний будинок (нинi меморiальний будинок-музей Д.Яворницького).

² Залюбовський Григорiй Антонович (1836-1898) - укр. етнограф, етнолiнґвiст, письменник, гром, дiяч; родом iз Катеринославщини; навчався в Харкiвському ун-тi; за фахом юрист; з 1867 р. судовий слiдчий у Катеринославi та Ростовi; 1882-1896 pp. член Катериносл. окруж. суду; член Швд.-Зах. вiддiлення Рос. географ, т-ва.

³ Директор катериносл. класичної гiмназiї.

N14.

¹ Iванов Н.Ф. - катериносл. фотограф, майстер фоторепортажiв та портретної фотографiї, учасник фотовиставок.

² Мiткiн Василь Леонтiйович - перший катериносл. фотограф; 1860 р. вiдкрив у Катеринославi фотомайстерню.

³ Эварницкий Д.И. Число и порядок запорожских сечей с топографическим очерком Запорожья. - К., 1884.

⁴ "Днепр" - полiт, й лiт. газета; виходила в Катеринославi тричi на тиждень у

стр. 153

1884-1885 pp. (N1-N382); редактор-видавець А.К.Беляев. Тут iдеться про опублiкованi в "Днепре" лекцiї Д.Яворницького; див.: О запорожских козаках. 1-я публичная лекция Д.И.Эварницкого // Днепр. - 1884. - 27 апр. - N47; 2-я публичная лекция Д.И.Эварницкого // Там же. - 29 апр. - N48.

N15.

¹ Яворницький Iван Якимович (1827-1885) - батько Д.Яворницького; походив iз збiднiлого дворянського роду; 1872-1883 pp. псаломник. 1884-1885 pp. дяк у с. Сонцiвцi на Харкiвщинi.

² Кокiна Варвара Петрiвна - перша дружина Д.Яворницького; учителька музики.

³ Д.Яворницький був звинувачений в "українофiльствi" та "сепаратизмi" й звiльнений iз Харкiвського ун-ту.

⁴ Див. прим. N1 до листа N10.

⁵ Сковорода Григорiй Савич (1722-1794) - укр. фiлософ.

⁶ Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) - укр. драматург, актор, режисер, композитор. Див. його листи до Д.Яворницького: ЕСЯ. - Вип. 2. - С. 182-185, а також: Радянське лiтературознавство. - 1988. - N.4 - С. 64-66.

⁷ Якобiй Аркадiй (1827-1907) - гiгiєнiст, проф. Казанського (1872-1885) i Харкiвського ун-тiв, засновник першої кафедри гiгiєни, автор "Курса общественной гигиены" (Харьков, 1885).

⁸ Див. прим. N6 до листа N6.

N16.

¹ Алексеев Георгiй Петрович (1834-1914) - таємний радник, меценат, колекцiонер, катериносл. ґуб. предводитель дворянства, далекий родич гетьмана Д.Апостола; приятель Д.Яворницького.

² Котовка - родовий маєток дворян Алексєєвих у Новомосковському пов. (нинi - с. Котовка Магдалинiвського р-ну Днiпропет. обл.). Котовка здобула свою назву вiд iменi козака з Полтавщини Семена Кота, в якого Л.С.Алексеев 1775 p. придбав цю землю. Правнук останнього - Г.П.Алексеев, який одержав у спадщину маєток Котовку, був приятелем Д.Яворницького. Див.: Абросимова С. В. Катеринославськi дворяни Алексєєви (за документами родинного архiву) // Пiвденна Україна XVIII-XIX столiття. - Запорiжжя, 2003. -Вип. 7. - С. 126-131.

³ Див. прим. N1 до листа N12.

⁴ Єгоров Олександр Iванович (1850-1903) - юрист, ст. нотарiус, катериносл. гром, дiяч, видавець тижневика "Степь" (1885-1886).

⁵ Iдеться про книгу: Эварницкий Д.И. Очерки истории запорожских Козаков и Новороссийского края. - СПб., 1889.

N17.

¹ Мається на увазi Павло Кузьмович Бабошин - надвiрний радник, власник маєтку Павловичi Ґродненської ґуб.

² 1-й том "Iсторiї запорозьких козакiв" Д.Яворницького побачив свiт у Петербурзi 1892 р.

³ 2-й том вийшов у Петербурзi 1895 р.

⁴ 3-й том був надрукований у Петербурзi 1897 р.

⁵ Мається на увазi книга: Эварницкий - Яворницкий Д.И. Вольности запорожских Козаков: Историко-топографический очерк. - СПб., 1890. - 384 с.

⁶ Эварницкий Д.И. Публичные лекции по археологии России. - СПб., 1890. - 74 с.

⁷ Алексеева Ольга Георгiївна (? - 1899) - донька Г.П.Алексеева.

N18.

¹ Iдеться про посаду редактора газети "Екатеринославские губернские ведомости".

² Див. прим. N1 до листа N16.

N19.

¹ Проте у Варшавi Д.Яворницький лише склав магiстерськi iспити, а дисертацiю захистив 1901 р.в Казанському ун-тi.

N20.

¹ Див. прим. N2 до листа N1.

² Мається на увазi книга Д.Яворницького "Запорожье в остатках старины и преданиях народа" (СПб., 1888). Цензурну iсторiю цього видання див.: Шубравська М.М. Д.I.Яворниць-

стр. 154

кий: Життя, фольклористично-етнографiчна дiяльнiсть. - К., 1972. - С. 157-161. Завдяки клопотанню впливових знайомих ця книга Д.Яворницького вийшла без купюр.

N21.

¹ Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) - укр. поет, письм., художник, мислитель, гром. дiяч.

² Див. прим. N1 до листа N1.

³ Бодянський Йосип Максимович (1808-1877/1879) - славiст, iсторик, археограф, видавець лiт. та iст. пам'яток, проф. Московського ун-ту, член-кор. Рос. АН (1854); ред. "Чтений в Обществе истории и древностей российских", де вмiщено багато цiнних джерел iз iсторiї України.

⁴ Марко Вовчок (псевдонiм; справжнє iм'я - Марiя Олександрiвна Вiлiнська; 1833-1907) - укр. й рос. письменниця.

⁵ Комстадiус Микола Миколайович (1864-1917) - юрист, ґен.-майор; нащадок гетьмана Д.Апостола й правителя Катериносл. намiсництва I.Синельникова; iсторик-аматор, колекцiонер, член Катериносл. вченої архiвної комiсiї; приятель Д.Яворницького. Про нього див.: Письма потомков Ивана Максимовича Синельникова - первого губернатора Екатеринослава. - Вып. 3: Письма Н.Н.Комстадиуса к Д.И.Яворницкому. - Одесса, 2002.

⁶ Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПб., 1892. - Т. 1. - 522 с.

⁷ Можливо Гордик Iван Калiстратович - учитель хут. Дубового Олександрiвського пов. Катериносл. ґуб., письменник, поет, автор поеми "Семен Гаркуша".

N23.

¹ Мiщенко Федiр Герасимович (1848-1906) - фiлолог i iсторик, проф. Київського (1872-1884) та Казанського (з 1889) ун-тiв; член-кор. Рос. АН (з 1895).

² Маґiстерську дисертацiю Д.Яворницький захистив 29 квiтня 1901 р. в Казанському ун-тi. На захист вiн презентував 1-й том "Истории запорожских Козаков" (2-е вид. М., 1900).

³ Корсаков Дмитро Олександрович (1843-1920) - рос. iсторик, проф. Казанського унту (з 1881).

⁴ Рудченко Iван Якович (псевдонiм Iван Кивайголова, Iван Руїна, I.Яковенко, I.Бi-лик; 1845-1905) - фольклорист, письм., критик, {^дний брат Панаса Мирного; очолював Варшавську казенну палату.

⁵ Д.Яворницький працював чиновником iз особливих доручень у Варшавськiй казеннiй палатi (1895-1896).

⁶ У Варшавському ун-тi Д.Яворницький склав маґiстерськi iспити (кiн. 1895 - поч. 1896).

⁷ Делянов Iван Давидович (1818-1897) - мiнiстр нар. освiти (1882-1897); видав унi-версит. статут (1884), який скасував обмежену автономiю, що її мали ун-ти в Росiї за статутом 1863 р.

⁸ Пелеха (Пелехiн) Павло (1842-1917) - хiрург, iз 1868 р. викладач Вiйськово-медичної академiї в Петербурзi (1877-1889 pp. - проф.); пiонер застосування антисептики в Росiї; гром, i культ, дiяч, вiце-голова "Благодiйного т-ва для видання корисних i дешевих книжок", один iз засновникiв Т-ва iм. Т.Шевченка (СПб.); матерiально пiдтримував дiяльнiсть НТШ (Львiв); 1898 р. зробив внесок у фонд будiвництва медичного ф-ту Українського ун-ту. Про вiдзначення 40-рiччя лiкарської та педагогiчної дiяльностi Пелехiна див.: КС. - 1903. - N4. - Отд. 2. - С. 41.

⁹ Сукачов Семен Васильович - гол. обласного суду в Ташкентi; знайомий Д.Яворницького.

¹⁰ Вревський Олександр Борисович - барон, генерал-губернатор Туркестанського краю.

¹¹ Урусов Микола Петрович (1863-1918) - князь, вел. землевласник, предводитель дворянства Катериносл. ґуб. (1908-1917); зять катериносл. мецената й колекцiонера Г.П.Алексеева. Див.: Чабан М.П. Дiячi сiчеславської "Просвiти" (1905-1921): Бiобiблiографiчний словник. - Днiпропетровськ, 2002. - С. 460, 461.

N24.

¹ Панько Рудий - Кулiш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) - укр. письм., iсторик, етнограф, критик, перекладач, публiцист i гром, дiяч, один iз промоторiв Кирило-Мефодiївського товариства.

² П.Кулiш iдеалiзував гетьманiв i козацьку старшину, а козацьку голоту (сiрому) засуджував за участь у повстаннях.

³ Див. прим. N2 до листа N6.

⁴ Мається на увазi 3-й том "Истории запорожских Козаков" (СПб., 1897).

⁵ Див.: Эварницкий Д.И. Запорожцы в поэзии Т.Г.Шевченка // Летопись Екатерино-славской ученой архивной комиссии. - Екатеринослав, 1912. - Вып. 8. - С. 102-159; та окреме вид.: Катеринослав, 1912. - 58 с.

стр. 155

⁶ Мається на увазi панахида в день смертi Т.Г.Шевченка.

⁷ Див. прим. N8 до листа N23.

⁸ Сiрко Iван Дмитрович (р. н. невiдомий - 1680) - кошовий отаман, учасник Визв. вiйни укр. народу сер. XVII ст.; вiнницький полк. (1658-1660); з 1663 р. - на Сiчi, де протягом 15 рокiв обирався кошовим отаманом. Похований у с. Капулiвка (тепер Нiкопольського р-ну Днiпропетр. обл.). Про нього див.: Яворницький Д.I. Iван Дмитрович Сiрко, славний кошовий отаман вiйська запорозьких низових козакiв. - Днiпропетровськ, 1990; Мицик Ю. Отаман Iван Сiрко. - Запорiжжя, 2000.

⁹ Реєстровий - козак, що був занесений у список (реєстр) i в 2-й пол. XVI - 1-й пол. XVII ст. перебував на урядовiй службi.

¹⁰ Бiлило - Бiлиловський Кесар Олексадрович (лiт. псевдонiми: Цезарко, Ольгин, Цезар Бiлило; 1859-1934) - укр. поет, видавець, гром, дiяч, лiкар за фахом; зiбрав, упорядкував i видав 2 книги альманаха "Складка" (1896-1897).

N25.

¹ Див. прим. N8 до листа N24.

² Гусак Iван - кошовий отаман (1728) в Олешкiвськiй Сiчi; повiв козакiв на мiсце колишньої Чортомлицької Сiчi. Див.: Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв. - К., 1990. - Т. 1. - С 113.

³ Калнишевський Петро Iванович (Калниш; бл. 1690-1803) - кошовий отаман останньої, Нової, Сiчi (1762, 1765-1775), пiсля зруйнування якої Калнишевського було заслано на Соловецькi острови, де у в'язницi вiн провiв 26 рокiв (1776-1801) i там помер (1803). Див.: Эварницкий Д.И. Последний кошевой атаман Петр Иванович Калнышевский. - Новочеркасск, 1887; Грибовський В.В. Кошовий отаман Петро Калнишевський. - Днiпропетровськ, 2004.

⁴ Конашевич - Сагайдачний Петро Iванович (7-1622) - гетьман реєстр, козакiв, полководець i дипломат.

⁵ Мається на увазi критика 2-х перших томiв "Истории запорожских Козаков". Про це див.: Шубравська М.М. Д.I.Яворницький: Життя, фольклористично-етнографiчна дiяльнiсть. - С. 63-69.

⁶ Цветаев Дмитро Володимирович - проф. Варшавського ун-ту.

⁷ Любович Микола Миколайович (1855-1935) - iсторик, проф. Варшавського ун-ту (з 1883), член-кор. АН СРСР (з 1924).

⁸ Павинський Станiслав-Адольф Iванович (1840-1896/1897) - польський iсторик, археограф, колекцiонер, проф. Головної школи й проф. заг. iсторiї Варшавського ун-ту.

⁹ Фiлевич Iван Порфирович - проф. iсторично-фiлологiчного ф-ту Варшавського унту; згодом учений секретар наукової ради ф-ту.

N26.

¹ Манасеїн В'ячеслав Авксентiйович (1841-1901) - рос. терапевт i публiцист; 1877-1891 pp. завiдував кафедрою патологiї й терапiї Вiйськово-медичної академiї; редагував журнал "Врач"; неодноразово обирався головою Лiтературного фонду. Див.: Кареев Н.И. Традиции Литературного фонда и В.А.Манасеин как выразитель их. 1853-1909. - СПб., 1910. - С. 265-269.

² Карєєв Микола Iванович (1850-1931) - рос. iсторик, фiлософ, соцiолог, гром, дiяч; проф. Варшавського та Петербурзького ун-тiв; почес. член АН СРСР. Див.: Кареев Н.И. Прожитое и пережитое. - Лен., 1990.

³ Iдеться про Лiтературний фонд, до якого Д.Яворницький мав намiр звернутись по допомогу. Лiтературний фонд - лiтературно-побутова органiзацiя, що була заснована в Петербурзi 1859 р. Головним джерелом надходжень були благодiйнi вечори й вистави.

⁴ Симоненко Григорiй Федорович - економiст, статистик, проф. Варшавського ун-ту; автор працi "Сравнительная статистика Царства Польского".

⁵ Див. прим. N1 до листа N2.

⁶ Захищав дисертацiю Д.Яворницький у Казанському ун-тi 1901 р.

⁷ Цвiтковський Юрiй Юрiйович (1843-19 - ) - укр. гром, дiяч, педагог, член Київської громади, активний дiяч укр. громади в Петербурзi.

⁸ Див. прим. N8 до листа N23.

N28.

¹ Див. прим. N" 10 до листа N24.

² Iдеться про пробну лекцiю Д.Яюрницького в Московському ун-тi на iсторично-фiлологiчному ф-тi.

стр. 156

³ 14.08. 1385 р. в Кревi (зараз Ґродненська обл., Бiлорусь) Польща й Литва пiдписали угоду про об'єднання - Кревську унiю. 15.02. 1386 р. вел. князь литов. Яґайло пiд iменем Владислава обвiнчався з польською королевою Ядвiґою.

N29.

¹ Лесевич Володимир Вiкторович (1837-1905) - фiлософ-позитивiст; перебував на засланнi в Сибiру; член комiтету Лiтературного фонду.

N31.

¹ Див. прим. N10 до листа N24.

² Див. прим. N8 до листа N24.

³ Див.: Предания о кошевом атамане Иване Сирке, записанные в поездке по Запорожью летом 1896 года // Яворницький Д.I. Iсторiя запорозьких козакiв. - К., 1991. -Т. 3. - С. 484-487.

⁴ Див. прим. N2 до листа N1.

⁵ Мається на увазi вид.: Складка. - Харкiв, 1896. "Складка" - лiт. альманах; вийшло 4 книги (1887, 1893, 1896 - у Харковi; 1897 - у Петербурзi); видавець i редактор двох перших - В.Александров, наступних - К.Бiлиловський. Тут iдеться про "Складку" 1896 р. вид.

⁶ Щоголiв Якiв Iванович (1824-1898) - укр. поет, приятель Д.Яворницького, автор збiрок поезiй "Ворскло", "Слобожанщина"; присвятив Д.Яворницькому вiрш "В степу" (Харьковские губернские ведомости. - 1884. - N113).

N32.

¹ Див. прим. N6 до листа N31.

² Див. прим. N8 до листа N24.

³ Див. прим. N5 до листа N31.

⁴ Див.: Эварницкий Д. И. История запорожских Козаков (1686-1734). - СПб., 1897. - Т.З.

⁵ Суворiн Олексiй Сергiйович (1834-1912) - рос. видавець, журналiст; 1878 p. вiдкрив у Петербурзi книгарню, згодом друкарню; 1911 р. органiзував акцiонерне видавниче т-во "Новое время".

⁶ Див. прим. N2 до листа N1. *

⁷ Саладилов (Солодило) Петро Матвiйович (р. н. невiд. - помер не ранiше 16.02.1908 р.) - полк, ґенерального штабу; служив управителем вiддiлу страхування мiн-ва внутр. справ; акт. дiяч петербурзької укр. громади, один iз засновникiв Т-ва iм. Т.Шевченка.

⁸ Алексеев Василь Андрiйович (псевдонiми: Брут, Херсонец; 1858-1917(7)) - вiйськ, iнженер, ґен., служив у рос. флотi (автор книжки "Подводный флот и его значение для России"); акт. дiяч петербурзької укр. громади (1890-х - 1910-х pp.), один iз засновникiв Т-ва iм. Т.Шевченка, член Т-ва допомоги студентам-українцям у Петербурзi; у службових справах був звинувачений у хабарництвi й засуджений на заслання.

⁹ Дмитро Байда - тут псевдонiм Д.Яворницького, яким вiн пiдписував листи до друзiв.

N33.

¹ Матерiал за такою темою Д.Яворницький подав до наступного видання альманаха "Складка"; див.: Эварницкий Д. Поездка на пепелище Чертомлыцкой Сичи // Складка. - СПб., 1897. - С. 158-184.

² Див.: Эварницкий Д. И. История запорожских Козаков (1686-1734). - СПб., 1897. - Т. 3.

³ Дiд - так називали Д.Мордовця.

⁴ Див. прим. N2 до листа N1.

⁵ Див. прим. N6 до листа N31.

⁶ Чайченко Василь - псевдонiм Грiнченка Бориса Дмитровича (iншi псевдонiми - Вартовий, Б.Вiльхiвський, Л.Яворенко; 1863-1910) - укр. письм., публiцист, фольклорист, мовознавець, видавець, гром, i педаг. дiяч, один iз засновникiв "Братства тарасiвцiв", органiзатор видання книжок для народу ("читанок") "Рiдне слово", "Українська граматика"; автор худ. творiв, перекладiв, етнограф, збiрок. Науковим подвигом Грiнченка є упорядкування 4-томного "Словаря української мови". Про нього див.: Погрiбний А.Г. Борис Грiнченко: Нарис життя i творчостi. - К., 1988.

⁷ Таль Софiя Миколаївна (уроджена Синельникова; 1842-?) - представниця катери-носл. двор, елiти, меценатка, колекцiонерка, добра знайома Д.Яворницького; допомагала йому в органiзацiї археолог, дослiджень, пiдтримувала матерiально. Див.: Письма С.Н.Таль // Письма потомков Ивана Максимовича Синельникова - первого губернатора Екатеринослава. - Одесса, 2001. - Вып.2. - С. 6-47.

стр. 157

⁸ Котельников Василь Григорович - спiвроб. мiн-ва фiнансiв, гром, дiяч, чоловiк пасербицi МЛ.Костомарова; близько стояв до укр. громади в Петербурзi.

⁹ Дзякович Павло Каетанович - земський дiяч, колекцiонер; про нього див.: Эварницкий Д.И. По следам запорожцев. - СПб., 1898. - С. 255.

N34.

¹ Див. прим. N8 до листа N24.

² Див. прим. N5 до листа N31.

³ Рєпiн Iлля Юхимович (1844-1930) - рос. живописець (родом з України), дiйсний член Рос. АН (з 1893), член т-ва передвижникiв (з 1878); автор картини "Запорожцi пишуть листа турецькому султану", у створеннi якої художнику консультацiями допомагав Д.Яворницький. Окрiм того, Дмитро Iванович позував I.Рєпiну на образ писаря. Див.: Яворницкий Д.И. Как создавалась картина "Запорожцы" // Художественное наследство. И.Е.Репин. - Т. 2. - Москва; Лен., 1949. - С. 57-106. В укр. перекладi уривки в кн.: Братерство культур: 36. матерiалiв з iсторiї росiйсько-українського культурного єднання. - К., 1954. - С 430-442.

⁴ Див. прим. N6 до листа N31.

⁵ Сластьон (Сластiон) Опанас Георгiйович (1855-1933) - укр. живописець, графiк, архiтектор, мистецтвознавець, етнограф, органiзатор Миргородського краєзнавчого музею.

⁶ Див. прим. N8 до листа N23.

⁷ Пипiн Олександр Миколайович (1833-1904) - рос. фольклорист, лiтературознавець.

⁸ Ця стаття опублiк. у вид.: Эварницкий Д.И. Главнейшие моменты из истории запорожского козачества. (Пробная лекция, читанная в Императорском Московском университете 5 октября 1896 года) // Русская мысль. - 1897. - Кн. 1. - С. 99-115. N35.

¹ Гонтаревський Якiв Григорович - шанувальник iсторiї козацтва з Нiкопольщини.

² Див. прим. N7 до листа N32.

³ Корш Федiр Євгенович (1843-1915) - фiлолог, академiк Рос. АН (з 1900), проф. Моск. (1877-1900), Новорос. (1890-1892) ун-тiв та Лазаревського iн-ту схiдних мов (1892-1915).

⁴ Цвiтковський Юрiй Юрiйович (1843-1913) - укр. гром, дiяч, педагог; за участь у Київськiй громадi був висланий 1880 р. з Києва; працював у Петербурзi та Москвi, де брав активну участь у життi укр. громад.

⁵ Беренштам Вiльям Людвiгович (1839-1904) - лiкар, педагог i укр. гром, дiяч; акт. учасник петербурзької укр. громади.

⁶ Iдеться про ґенерала Каменського, який дослiджував вiйськову iсторiю; див. лист К.Бiлиловського до Д.Яворницького: ЕСЯ. - Вип. 2. - С. 58.

N36.

¹ Байда - один iз псевдонiмiв Д.Яворницького, яким вiн пiдписував листи до друзiв.

N37.

¹ Провора Хома - народний оповiдач iз с. Богодар Олександрiвського пов. Катериносл. ґуб. Див.: Эварницкий Д.И. Слепой баян Фома Провора // Екатеринославские губернские ведомости. - 1897. - N93.

² Синельников Олексiй Миколайович (1850-1917) - ґен.-лейт., катериносл. та херсон. землевласник, колекцiонер, меценат; в його маєтку Михайлове-Апостолове (Херсонська ґуб.) 1897 р. Д.Яворницький зробив цiннi знахiдки. Див.: Эварницкий Д.И. Раскопки курганов в Херсонской губ., Херсонского и Александровского уезда (в имении А.Н.Синельникова, Михайлове-Апостолове и хуторе О.В.Волковой) // Труды XI археологического съезда в Киеве. - Т. 1. - М., 1901. - С. 718-735.

³ Стеблiн-Камiнський М. - колекцiонер iз Миргородщини; подарував Д.Яворницькому запорiзькi старожитностi.

⁴ Тихомиров Дмитро Iванович (1844-1915) - рос. педагог i гром, дiяч, ред. журналу "Детское чтение" (1894-1915), в якому спiвпрацював Д.Яворницький.

⁵ Мається на увазi праця Д.Яворницького "По следам запорожцев" (СПб., 1898).

⁶ Эварницкий Д.И. Три неожиданные встречи. - М., 1903.

N38.

¹ Див. прим. N3 до листа N35.

стр. 158

² "Максим Вiтряк" - перша назва лiт. твору Д.Яворницького "Наша доля - Божа воля"; перше видання в журналi "Киевская старина" (1901. - N1-4); друге видання: Катеринослав, 1905.

³ Трилогiя М.Старицького "Богдан Хмельницький", "Буря", "У пристанi" друкувалася 1895-1897 pp. "Богдан Хмельницький" пiд назвою "Перед бурей" у дещо змiненому виглядi був опублiкований у "Киевской старине" та 1899 p. окремим вид.

⁴ Квiтка-Основ'яненко Григорiй Федорович (1778-1834) - укр. письменник.

⁵ Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) - укр. поет, художник, мислитель, гром. дiяч.

⁶ Див. прим. N6 до листа N31.

N40.

¹ Див. прим. N7 до листа N32.

² Стебницький Петро Януарович (псевд. та крипт.: П.Смуток, А.Iрпенський, Малороссиянин, Малорос, П.Хмара, П.С.-Т., С-ий; 1862-1923) - укр. гром, i полiт, дiяч, письм., публiцист; один iз керiвних дiячiв укр. громади в Петербурзi, один iз засновникiв Т-ва укр. поступовцiв (ТУП), секретар i голова Благодiйного т-ва видання загальнокорисних i дешевих книг; 1917 р. - голова Укр. нац. ради в Петербурзi, комiсар у справах України при Тимч. урядi, мiнiстр освiти в кабiнетi Ф.Лизогуба; з 1919 р. - керiвник Комiсiї бiографiчного словника при ВУАН.

³ Яворницький Д.I. Помiж панами: Малюнки з життя. - Катеринослав, 1911.

N41.

¹ К.Бiлиловський працював гол. лiкарем Феодосiйської морської лiкарської станцiї.

N42.

¹ Див. прим. N2 до листа N2.

² Мається на увазi книга: Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. - СПб., 1888. - Ч. 1-2.

³ Див. прим. N1 до листа N2.

⁴ Див. прим. N1 до листа N6. к

N43.

¹ Гуревич Якiв Григорович (1843-1906) - рос. педагог i гром, дiяч, директор приватної гiмназiї й ред. журналу "Русская школа". Протягом багатьох рокiв був скарбником Лiтературного фонду.

² Див. прим. N24 до листа N28.

³ Соловйов Сергiй Михайлович (1820-1879) - рос. iсторик, проф. Про нього див.: Иллерицкий В.Е. Сергей Михайлович Соловьев. - М., 1980.

⁴ Рождественський С.В. (1868-1934) - рос. iсторик, проф. Петербурзького ун-ту, член-кор. Рос. АН (1920); 1930 p. репресований; автор праць iз iсторiї Росiї XIV-XVII ст., iсторiї народної освiти XVIII-XIX ст.

N44.

¹ Мається на увазi 1-й том монографiї Д.Яворницького "История запорожских коза-ков" (надрук. 1892 p.).

N46.

¹ Грекiв (Греков) Василь Олексiйович (1884-1934) - iсторик, архiвiст, педагог, дослiдник iсторiї козацтва; викладач катериносл. дух. семiнарiї, гiмназiї, трудових шкiл Катеринослава; у травнi 1923 р. обiйняв посаду архiварiуса-дослiдника Катеринославського губарху, пiзнiше - помiчника зав. губархом (з 1925 р. - окрархом) i голови експертної комiсiї; спiвпрацював з iст.-фiлолог, вiддiлом ВУАН; член Катериносл. наук. т-ва. 1934 р. заарештований i розстрiляний. Про нього див.: Енциклопедiя українознавства. - Т. 2. - С 431; Українськi архiвiсти: Бiобiблiографiчний довiдник. - К., 1999. - Вип. 1. - С. 103.

² Глазунов Федiр Григорович - випускник Катериносл. дух. семiнарiї та Київської дух. академiї, викладач Катериносл. жiн. єпархiального уч-ща.

³ Романченко Трохим Миколайович (1880-1930) - укр. поет, письм., публiцист; у 1910-х pp. працював зберiгачем Катериносл. музею iм. О.Поля, завiдував укр. книгарнею. Твори: Поезiї. - Катеринослав, 1916; Антологiя української поезiї. - К., 1957. - Т. 2; Народнi пiснi в записах Трохима Романченка. - К., 1980. Його листи до Д.Яворницького див.: ЕСЯ. - Вип. 2. - Днiпропетровськ, 1999: - С 247-268.

стр. 159

N47.

¹ Д.I.Багалiй був iнiцiатором видання журналу "Червоний архiв".

² Див. прим. N1 до листа N46.

³ Див.: Грекiв В.О. Бунт сiроми на Запорiжжi в 1768 р. // Записки Iсторично-фiло-логiчного вiддiлу ВУАН. - К., 1926. - Кн. IX.

⁴ Терновський Микола Миколайович - iсторик, архiвiст, археограф; навчався в ун-тi св. Володимира в Києвi; член Катеринославської ученої архiвної комiсiї; двоюрiдний брат Д.Яворницького по материн, лiнiї (син Миколи Матвiйовича Терновського).

N48.

¹ Мається на увазi пiдтримка Д.I.Багалiєм кандидатури Д.Яворнцького на обрання його дiйсним членом ВУАН.

N49.

¹ Див. прим. N6 до листа N6.

² Див.: Эварницкий Д.И. Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман войска запорожских низовых Козаков. - СПб., 1894. - 163 с.

³ Сучаснi дослiдники вважають, що I.Сiрко народився в сотенному мiстi Брацлав-ського полку Мурафi, за кiлька кiлометрiв вiд Кальника (тепер с. Жданов Вiнницької обл.) Див.: Борисенко В. Де народився Iван Сiрко? // Наука i суспiльство. - 1989. - N11. -С 74; Мицик Ю. Отаман Iван Сiрко. - Запорiжжя, 2000. - С. 5.

⁴ Див.: Яворницкий Д.И. - Эварницкий Д.И. За чужий грiх (повiсть). - Катеринослав, 1907. - 461 с. Рецензiю М.Ф.Сумцова на цей твiр див.: Сумцов М. До iсторiї наукового впливу О.Потебнi // Науковий збiрник Харкiвської науково-дослiдної катедри iсторiї української культури, присвячений пам'ятi О.Потебнi. - Ч. 2-3. Роздiл "О.О.Потебня в освiтленнi Д.I.Еварницького". - С. 6-9.

⁵ "Русская правда" - чорносотенна газета, виходила в Катеринославi 1906-1915 pp.; з огляду на популярнiсть Д.Яворницького видавцi запросили його на редакторство; проте вчений швидко розгадав напрям газети й вiдмовився вiд пропозицiї; його фiктивне редакторство значиться тiльки на семи числах видання (з 15 по 23 листопада 1906 р.) // Т.Т.Тубравська М.М. Д.I.Яворницький... - С 97.

N50.

¹ Кожушко Григорiй Степанович (1880-1928) - укр. кобзар, брав участь у лекцiях Д.Яворницького про кобзарiв, бандуристiв та лiрникiв // Лавров Ф.Г. Кобзарi. - К., 1980.

N51.

¹ 24.11.1913 р. в Катеринославi врочисто вiдзначалося 30-рiччя лiт.-наук, дiяльностi Д.Яворницького. Про це див.: Авчинников А.Г. Профессор Дмитрий Иванович Эварницкий (к 30-летию литературно-ученой деятельности). - Екатерино-слав, 1914; Щира дяка за корисну працю: Вiтальнi телеграми Д.Яворницькому з нагоди 30-лiття його лiтературно-наукової дiяльностi (1913): 3 музейної колекцiї. - Днiпропетровськ, 1998.

² Див.: Сумцов Н.Ф. Д.И.Эварницкий // Южный край. - 1913. - 24 нояб.

³ Д.Яворницькому зробили операцiю на оцi з приводу катаракти.

N52.

¹ Пасюга Степан Артемович (1862-1933) - укр. кобзар, представник Харкiв, кобзарської школи; брав участь у лекцiях Д.Яворницького про кобзарiв, бандуристiв та лiрникiв.

N53.

¹ Словар української мови. - К., 1902-1909. - Т. 1-4.

² Бiгдай (Бєгдаєв) Яким Дмитрович (1855-1909) - укр. кубанський фольклорист i гром, дiяч; зiбрав близько 1500 пiсень, видав 566 пiсень у збiрнику "Песни кубанских казаков" (Москва, 1896-1898. - Вып. 1-14); автор опери за поемою Т.Шевченка "Гайдамаки", музики до п'єси Я.Кухаренка "Чорноморський побит", а також вокального циклу "Листи з Кубанi" на вiршi укр. та рос. поетiв (iнформацiю подав Краснодарський дослiдник В.Чумаченко).

³ Мається на увазi вид.: Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. - СПб., 1888. - Ч. 1-2.

⁴ Див.: Эварницкий Д.И. По следам запорожцев. - СПб., 1898.

стр. 160

N54.

¹ Див. прим. N6 до листа N33.

² Бахрушин Олексiй Петрович (1853-1904) - бiблiофiл, колекцiонер, домовласник; в його будинку в Москвi мешкав Д.Яворницький.

³ "Хвиля за хвилею" - лiт. альманах, виданий 1900 р. за редакцiєю Б.Грiнченка в Чернiговi; мiстив твори Б.Грiнченка, I.Франка, М.Коцюбинського, О.Маковея, Днiпрової Чайки, А.Кримського, В.Самiйленка.

⁴ Уперше (пiд заголовком "Смерть отамана") надруковано в: Правда. - 1889. - Т. IV. - С. 218, 219 (пiдпис - В.Чайченко). 1891 р. твiр був передрукований у журн. "Дзвiнок", а також окремою книжечкою (Львiв, 1891); умiщений у збiрцi "Пiд хмарним небом" (1893). Неодноразово передруковувався пiзнiше; див.: Грiнченко Б. Твори. - К., 1963. - Т. 1. - С. 159, 162; К., 1990. - Т. 1. - С 93-95.

N55.

¹ Таль Олександр Якович (1840-1911) - ґен.-лейт., 2-й чоловiк С.М.Таль (уродж. Си-нельникової; у першому шлюбi Комстадiус); див. прим. N7 до листа N33.

² Андрiєвський Є.К. - Чернiгiв. Губернатор.

³ Уварова Прасковiя Сергiївна (1840-1924) - графиня, археолог, голова Московського археолог, т-ва.

⁴ Тарновський Василь Васильович (1837-1899) - укр. меценат, колекцiоннер; iз родини Тарновських; у 1869-1872 pp. - борзнянський повiтовий маршал. З 1875 р. п'ять разiв поспiль обирався предводителем дворянства Нiжинського повiту, статський радник (1887); його збiрка укр. старожитностей стала основою Чернiгiвського iст. музею; власник маєтку в Качанiвцi, де гостювали видатнi вченi й митцi; див.: Яворницький Д. В.В.Тарновський // Хронiка-2000. - К., 1996. - Вип. 16. - С. 139-172; Папета С Доля Качанiвського Едему // Там само. - С.131-132.

N 56.

¹ "Русская мысль" - наук., лiт. i полiт, журнал; видавався щомiсяця в Москвi в 1880-1918 pp., видавець В.Лавров, редактори (з 188,5 р.) В.Гольцев та М.Ремезов; пiсля революцiї 1905-1907 pp. став органом кадетської партЙ (редактори - П.Струве, О.Кiзеветтер).

² Iдеться про публiкацiю: Эварницкий Д. Л. Гайдамацкое движение и уманская резня 1768 г. (публичная лекция, читанная в Петербурге) // Русская мысль. - 1901. - N2. - С. 44-71.

³ Мається на увазi худ. твiр ученого "Наша доля - Божа воля".

⁴ Лавров Вукол Михайлович (1852-1912) - журналiст, перекладач, редактор-видав-ець журналу "Русская мысль" (1885-1905).

⁵ Гольцев Вiктор Олександрович (1850-1906) - рос. публiцист, журналiст, лiт. критик, фактичний редактор "Русской мысли"; про нього див.: Памяти В.А.Гольцева: Сборник статей, воспоминаний и писем. - Москва, 1910.

⁶ Кониський Олександр Якович (псевдонiми: Вернивода О., Горовенко Ф., Буркун В., Перебендя, Хуторний; 1836-1900) - укр. поет, письм., шевченкознавець, один iз засновникiв НТШ, дiяч Київської громади.

⁷ Див.: Эварницкий Д.И. За чужий грiх. - Катеринослав, 1907.

⁸ Улiтку 1901 р. Д.Яворницький провадив археол. дослiдження в маєтку графа I.В.Кан-крiна, предводителя дворянства Олександрiвського пов. Катериносл. губ. (1886-1905).

⁹ Двотомний збiрник документiв Д.Яворницького "Источники для истории запорожских Козаков" був надрукований 1903 р. у Владимирi-на-Клязьмi, де вiце-ґубернатором був його приятель князь М.Урусов.

N57.

¹ Малинка Петро Олексiйович (1869-пiсля 1917) - миргородський предводитель дворянства, земський гласний Миргородського повiту (1898, 1907-1910), мировий суддя (1905-1907, 1911-1913); власник маєтку у Будакiвцi (Бодакiвцi). Див.: Розсоха Л. Миргородська старовина. - Полтава, 2002. - С 318-325.

² Цей твiр побачив свiт пiзнiше; див. прим. N4 до листа N49.

³ Канкрiн Iван Вiкторович - граф, дiйсн. стат. радник, шталмейстер двору, предводитель дворянства Олександрiвського пов. Катериносл. ґуб. (1886-1905).

N58.

¹ Словар української мови. - К., 1902-1909. - Т. 1-4.

² Даль Володимир Iванович (1801-1872) - рос. письм., етнограф i лексикограф, автор "Толкового словаря живого великорусского языка"; родом з Катеринославщини.

стр. 161

³ Залюбовський Григорiй Антонович (1836-1898) - укр. етнограф, член Пiвд.-Зах. вiддiлення Рос. географ, т-ва, збирач етнограф, мат-лу.

⁴ 1900 р. в катериносл. газетi "Днепровская молва" А.Майдачевський виступив iз статтею про цi матерiали; див.: A. M[айдачевский]. Страничка из жизни Гр.Ан.Залюбовско-го // Днепровская молва. - 1900. - N47.

⁵ Див. прим. N1 до листа N12.

N59.

¹ У серпнi 1905 р. в Катеринославi вiдбувся XIII археолог, з'їзд.

² Б.Грiнченко не змiг узяти участi у дослiднiй програмi до XIII археолог, з'їзду, бо саме цього часу працював над упорядкуванням словника укр. мови. 1906 р. "Словар укр. мови" був вiдзначений 2-ю премiєю iм. М.Костомарова Рос. iмп. академiї наук.

³ Синявський Антiн Степанович (1866-1951) - укр. геограаз, економiст, iсторик, архiвiст, археограф, гром, дiяч; дир. Катериносл. комерцiйного училища, заст. голови Катериносл. ґуберн. вченої архiвної комiсiї, редактор її органу ("Лэтописи"). Його твори див.: Синявський А. Вибранi працi. - К., 1993; про нього див.: Заруба В. Антiн Синявський: Життя, наукова та громадська дiяльнiсть (1866-1951). - Днiпропетровськ, 2003.

⁴ Грiнченко М.М. (псевдонiм М.Загiрня; 1863-1928) - дружина Б.Грiнченка, укр. письменниця, перекладачка, гром, дiячка.

N60.

¹ Див. прим. N3 до листа N58.

² Мається на увазi повiсть Б.Грiнченка "Пiд тихими вербами" (надрук. в: Киевская старина. - 1902. - N2. - С.228-297; N3. - С.417-493; N4. - С.25-109).

³ Цей твiр був поданий Д.Яворницьким пiзнiше до "Ювiлейного збiрника на пошану академiка Дмитра Iвановича Багалiя" (К., 1927).

⁴ Див.: Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских Козаков. - Владимир, 1903. - Т. 1-2.

⁵ Цей задум реалiзувався в книзi: Яворницький Д.I. Помiж панами: Малюнки з життя. - Катеринослав, 1911.

⁶ 4-й том Д.Яворницький не написав.

N61.

¹ Левицький Володимир Лукич (псевдонiм Василь Лукич; 1856-1938) - укр. письм., видавець, гром, дiяч; редактор журналу "Зоря" (1891-1897), календаря т-ва "Просвiта"; дiйсний член НТШ.

² Iдеться про вид.: Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПб., 1892. -Т. 1. - 542 с.

³ Звинувачений у "тенденцiйному проявi в лекцiях антипатiї до московської iсторiї та уряду й пристрастi до iсторiї Малоросiї", Д.Яворницький був звiльнений; йому було заборонено викладати в навч. закладах. За допомогою впливових знайомих, iсториковi вдалося дiстати посаду чиновника з особливих доручень при туркестанському ґенерал-ґубернаторi. Вiдрядження в Середню Азiю тривало три роки (5.04.1892-5.04.1895); про це див.: Перкова А.I., Абросимова С. В. Д.I.Яворницький у Середнiй Азiї // Борисфен. - 1991. - N5. - С.З.

⁴ Див. прим. N2 до листа N6.

⁵ До цього твердження Д.I.Яворницького треба ставитися критично; див.: Швидько Г.К. А.О.Скальковський та його "Iсторiя Нової Сiчi" // Скальковський А.О. Iсторiя Нової Сiчi, або останнього Коша Запорозького. - Днiпропетровськ, 1994. - С.4.

⁶ Александр Македонський (356-323 pp. до н.е.) - цар Македонiї (з 336 p.), полководець; виховувався фiлософом Арiстотелем.

⁷ Семiрамiда - цариця Ассирiї; по смертi чоловiка - царя Нiна - стала правителькою країни; убита сином. їй приписують спорудження "висячих садiв" у Вавилонi ("сади Семi-рамiди"). У лiтературi її образ пов'язується з багатою, владною, але порочною жiнкою.

⁸ Кiр II Великий (? - 530 р. до н.е.) - цар (з 558 р. до н.е.) Перської держави Ахеме-нiдiв; пiдкорив Мiдiю, Лiдiю, грецькi мiста Малої Азiї, частину Середньої Азiї; 539 р. до н.е. пiдкорив Вавилон i Месопотамiю; загинув пiд час походу в Середню Азiю.

N62.

¹ Панькiвський Кость Федорович (1855-1915) - галицький гром, дiяч, економiст, видавець, керiвник виховних, освiтнiх i економiчних установ у Львовi.

² "Зоря" - львiвський лiт.-наук. журнал, що виходив 1880-1897 pp.

стр. 162

³ Д.Яворницький перебував у трирiчному вiдрядженнi в Середнiй Азiї. Вiн мав повернутися у квiтнi 1895 p., але повернувся у квiтнi 1894 р.

⁴ В опублiкованих бiблiографiях Д.Яворницького не зафiксовано такої статтi в "Зорi".

⁵ Див.: Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПб., 1895. - Т. 2. - 624 с.

⁶ Див.: Эварницкий Д.И. История запорожских Козаков. - СПб., 1897. - Т. 3. - 646 с.

N63.

¹ Мається на увазi 2-й том: Эварницкий Д. И. История запорожских Козаков. - СПб., 1895.

² "Зоря" - лiт.-наук. часопис (Львiв), що видавався 1880-1897 pp. В.Л.Левицький редагував "Зорю" 1890-1897 pp. Його рецензiю на 2-й том "Истории ..." Д.Яворницького див.: Зоря. - 1896. - Ч. 4.

³ Д.Яворницький мав на увазi неґативну рецензiю О.М.Лазаревського; див.: Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. - К., 1896. - Кн. 10. На думку О.М.Лазаревського, Д.Яворницький вiдiрвав iсторiю Запорiжжя вiд iсторiї України. Про це див.: Шубравська M.M. Д.I.Яворницький. - К., 1972. - С. 64-67; Ченцова Н.В. Д.I.Яворницький як iсторик Нової Сiчi // Проблеми iсторiографiї та джерелознавства iсторiї України. - Днiпропетровськ, 1991. - С. 33-45; Воронов B.I. Оцiнка О.М.Лазаревським наукових праць Д.I.Яворницького // Регiональне i загальне в iсторiї. - Днiпропетровськ, 1995. - С. 36-38.

⁴ 3-й том "Истории запорожских Козаков" Д.Яворницького побачив свiт 1897 р. в Санкт-Петербурзi.

⁵ Рудченко Iван Якович (псевдонiм Iван Кивайголова, Iван Руїна, I.Яковенко, I.Бiлик; 1845-1905) - фольклорист, письм., критик, рiдний брат Панаса Мирного; очолював Варшавську казенну палату.

⁶ Панас Мирний (справжнє iм'я Рудченко Панас Якович; 1849-1920) - укр. письм. i гром. дiяч.

⁷ Рудченко П.I. - син Iвана Яковича Рудченка; iсторик.

N64.

¹ Див. прим. N6 до листа N56.

² Гольцев Вiктор Олександрович (1850-1906) Дрос. публiцист, журналiст, лiт. критик; про нього див.: Памяти В.А.Гольцева: Сб. статей, воспоминаний и писем. - Москва, 1910.

³ "Русская мысль" - наук., лiт. i полiт, журнал; видавався щомiсяця в Москвi 1880-1918 pp.; видавець (1885-1905 pp.) В.Лавров, редактори В.Гольцев та М.Ремезов (з 1885 p.); пiсля революцiї 1905-1907 pp. журнал став органом кадетської партiї (редактори - П.Струве, О.Кiзеветтер).

N65.

¹ Науменко Володимир Павлович (1852-1919) - укр. гром., полiт, i освiт, дiяч, педагог, видавець, член київської Старої Громади та "Просвiти", редактор "Киевской старины" (1893-1906, iз 1907 - "Україна"), заст. голови Укр. наук, т-ва; за Центральної Ради був обраний заступником її голови М.Грушевського; восени 1918 р. став мiнiстром освiти в урядi гетьмана П.Скоропадського. Див.: Джеджула Ю., Пайкова Єв. Жодної вiльної хвилини... (Портрет Володимира Науменка) // Київська старовина. - 1994. - N1. - С. 60-69.

² Чикаленко Євген Харлампiйович (1861-1929) - укр. гром, дiяч, публiцист, меценат, видавець, агроном i землевласник; автор практичних порад iз сiльського господарства ("Розмови про сiльське хозяйство"); член Старої Громади, Загальної безпартiйної демократичної органiзацiї, Укр. демократичної партiї, Т-ва укр. поступовцiв, фундатор i видавець Щоденних часописiв "Громадська думка" (1905-1906) i "Рада" (1906-1914). З 1920 р. в емiграцiї; з 1925 р. - голова Термiнологiчної комiсiї при Укр. господарчiй академiї в По-Дебрадах; автор "Спогадiв" (Львiв, 1925-1926) та "Щоденника" (Львiв, 1931).

³ Чехов Антон Павлович (1860-1904) - рос. прозаїк, драматург; за фахом лiкар.

⁴ Максим Ґорький (Пешков Олексiй Максимович; 1868-1936) - рос. рад. письм. i гром, дiяч, лiт. критик i публiцист, перший голова правлiння Спiлки письменникiв СРСР (1934), член ЦВК СРСР (1929).

⁵ Iдеться про XIII археолог, з'їзд, що вiдбувся 1905 р. в Катеринославi.

N66.

¹ Коваленко Олекса Кузьмович (1880-1927) - укр. письм. i видавець, засн. вид-ва "Ранок" (1911), упорядник i видавець декламатора "Розвага" (1905, 1906), альманаха "Терновий вiнок" (1908), поет, антологiї "Укр. муза" (1908), автор поет, збiрок та перекладiв.

² Див.: Эварницкий Д.И. За чужий грiх (повiсть). - Катеринослав, 1907. - 461 с (з Портретом Д.Яворницького (офорт В.В.Мате)).

стр. 163

³ "Киевская старина" - перший укр. iст. журнал, видавався в Києвi 1882-1906 pp.; у 1907 р. виходив пiд назвою "Україна".

⁴ "Розвага" - декламатор, що його упорядкував i видав 1905-1906 pp. О.К.Коваленко.

⁵ Мате Василь Васильович (1856-1917) - рос. ґравер, педагог; див.: Федорова В.И. Офорты В.В.Матэ // Труды Государственного Эрмитажа. - XVI. - Лен., 1975. - Вып. 1. - С. 129-160.

⁶ Яворницький Iван Якимович (1827-1885) - батько Д.Яворницького; походив iз збiднiлого двор, роду; був псаломником, дяком у с. Сонцiвка на Харкiвщинi.

N67.

¹ Олена Пчiлка (справжнє iм'я Косач Ольга Петрiвна; 1849-1930) - укр. письменниця, фольклористка, видавець, гром, дiячка; член-кор. АН УРСР (1927); мати Лесi Українки й сестра М.П.Драгоманова; 1908-1914 pp. - редактор-видавець журналу "Рiдний край" та додатку до нього "Молода Україна".

² Мається на увазi часопис "Рiдний край", редактором-видавцем якого в 1908-1914 pp. була Олена Пчiлка.

³ Словарь української мови. - К., 1902-1909. - Т. 1-4.

N68.

¹ Дорошенко Наталiя Михайлiвна (1888-1980) - укр. драм, артистка й гром, дiячка, акт. член катериносл. "Просвiти", дружина iсторика Д.I.Дорошенка.

² Гiршман Леонард Леопольдович (1839-1921) - Харкiв, окулiст i гром, дiяч; з 1870 р. - доцент, з 1875 р. - проф. Харкiв, ун-ту, де заснував першу кафедру очних недуг; у 1871 р. вiдкрив у Харковi очну клiнiку й на власнi та зiбранi кошти збудував двi очнi лiкарнi та амбулаторiю; 1905 р. на знак протесту проти репресiй, застосованих рос. урядом щодо студентiв, покинув кафедру в ун-тi; автор праць з офтальмологiї.

³ Дорошенко Дмитро Iванович (1882-1951) - укр. iсторик, iсторiограф, публiцист, гром.-полiт, дiяч; у 1909-1913 pp. мешкав у Катеринославi, де викладав iсторiю в комерцiйному училищi, брав активну участь у дiяльностi катериносл. "Просвiти", фактично редагував її орган - часопис "Днiпровi хвилi", спiвпрацював у Катериносл. ученiй архiвнiй комiсiї.

⁴ "Днiпровi хвилi" - укр. часопис, що його видавала катериносл. "Просвiта" за ред. К.Є.Котова, Є.Павловської, виходив у Катеринославi 1910-1913 pp. двiчi на мiсяць; факт, редактором був Д.Дорошенко; у ньому спiвпрацювали Д.Дорошенко, Д.Яворницький, В.Бiднов, Л.Бiднова, Є.Вировий, Я.Новицький. Див.: Лазебник B.I Кузьма Котов i його "Днiпровi хвилi" // Скарбниця рiднокраю. - Днiпропетровськ, 1993. - С. 29-33; Абросимова С., Ковальська Т. Катеринославський часопис "Днiпровi хвилi" // Борисфен. - 1994. - N1. - С 10, 11.

⁵ Павловський Юхим Арсентiйович (1872-1956) - лiкар, один iз визначних катериносл. просвiтян; закiнчив Томський ун-т, працював лiкарем у с. Михайло-Лукашеве Олександрiвського пов. (1903-1911) та в м. Катеринославi (1911-1918); 1929 р. заарешт. за звинуваченням в антирад. дiяльностi; 1930-1933 pp. перебував на засланнi в Пiвнiчнокавказькому краї; 1933-1938 pp. мешкав у Запорiжжi; 1938 р. заарешт. удруге й засуджений на 6 рокiв, якi вiдбував у таборi в Казахстанi, де працював лiкарем до 1947 p.; 1947-1952 pp. працював в с Великiй Бiлозерцi, потiм у с. Бiленьке Запорiзької обл.; 1952 p. переїхав до родини в Запорiжжя. Реабiлiтований 23.02.1996 р. Про нього див.: Чабан М. Дiячi сiчеславської "Просвiти" (1905-1921): Бiобiблiографiчний покажчик. -Днiпропетровськ, 2002. - С 345-352.

⁶ Вировий Євген Семенович (Євген Малий; 1889-1945) - укр. педагог, видавець, популяризатор творчостi Т.Г.Шевченка, видавець його творiв, член "Просвiти"; з 1919 р. на емiграцiї в Празi.

⁷ Рудичiв (Рудичев) Iван Опанасович (псевдонiм IвеР; 1881-1958) - укр. гром, дiяч, юрист, видавець, член катериносл. "Просвiти"; з 1918 р. жив за кордоном (у Варшавi, Берлiнi, Празi, Парижi); 1926 р. заснував у Парижi Укр. бiблiотеку iм. С.Петлюри, де працював до кiнця життя. Див.: Пустовiт Т., Наконечна Л. Iван Рудичiв - перший директор бiблiотеки iм. С.Петлюри в Парижi // Українське слово. - 1996. - 7 лист. - С. 12,13; 14 лист. - С. 12; Абросимова С. Листи I.Рудичева // Полтавська петлюрiана. - Полтава, 1999. - Вип. 3. - С. 140-146; Чабан М. Дiячi сiчеславської "Просвiти" (1905-1921). - Днiпропетровськ, 2002. - С 386-390.

N69.

¹ Iдеться про консультацiю професора Л.Гiршмана, офтальмолога, до якого Д.Яворницький звертався з приводу хвороби очей.

² Див. прим. N3 до листа N46.

стр. 164

³ Iдеться про шевченкiвський вечiр, що його влаштувала катериносл. "Просвiта". Про роль Д.Яворницького в дiяльностi цього т-ва див.: Журба О.I. Сторiнками катеринославської "Просвiти" // Надднiпрянська Україна: iсторичнi процеси, подiї, постатi. - Днiпропетровськ, 2001. - Вип. 1. - С. 133-153.

N70.

¹ Данилов Володимир Валерьянович (1881-1970) - укр. i рос. фольклорист i лiтературознавець; 1905-1907 pp. викладав у Катериносл. класич. гiмназiї й спiвпрацював у мiсцевiй ученiй архiвнiй комiсiї. Про нього див.: Абросимова С.В. Катеринославський дослiдник В.В.Данилов i його внесок у вивчення мiсцевої iсторiї та культури // Надднiпрянська Україна: iсторичнi процеси, подiї, постатi. - Днiпропетровськ, 2001. - Вип. 1. -С. 153-160; Скиба I. А. В.В.Данилов - дослiдник культури Катеринослава // Гранi. - 2002. - N2. - С. 46-49.

² Iдеться про вид.: Збiрник [Днiпропетр. крайового iст.-археолог, музею]. - Днiпропетровське, 1929. - Т. 1.

³ Див.: Яворницький Д.I. До iсторiї Степової України. - Днiпропетровське, 1929.

⁴ Див.: Яворницький Д.I. Словник української мови. - Катеринослав, 1920. - Т. 1. (А-К). Iншi два томи цього словника не були надрукованi. Рукопис "Словника" за розпорядженням Президiї АН УРСР потрапив до Iн-ту мовознавства АН УРСР (14.02.1941 p.). Пiд час II свiт, вiйни архiвнi матерiали АН були евакуйованi; слiдiв словника Д.Яворницького не виявлено.

N71.

¹ Iдеться про органiзацiю Катериносл. обл. музею iм. О.Поля, що був вiдкритий 1902 р. i директором якого було обрано приват-доцента Моск. ун-ту, дослiдника iсторiї козацтва, археолога й фольклориста Д.Яворницького. Музей був названий iм'ям гром, дiяча, мецената, колекцiонера, краєзнавця, iнiцiатора розробки Криворiзького рудного басейну Олександра Миколайовича Поля (1832-1890). 1905-1907 pp. В.Данилов мешкав у Катеринославi, де викладав у класич. гiмназiї.

² На поч. серпня 1933 р. Д.Яворницького було звинувачено в "буржуазному нацiоналiзмi", пiдримцi членiв "Спiлки визволення ^країни", у наданнi можливостi працювати в музеї "петлюрiвцям". За наказом наркома освiти УСРР В.Затонського (1888-1937 pp.) вiд 31.08.1933 р. вченого було звiльнено з посади директора Днiпропетр. iст. музею. Протягом чотирьох мiсяцiв йому не виплачували академiчної пенсiї. Тi часи були дуже скрутними для вченого i його родини; див.: Мицик Ю. А., Черненко А.М. Несправедливiсть // Зоря (Днiпропетровськ). - 1988. - ЗО грудня; Ченцов В. "Натхненник української нацiоналiстичної контрреволюцiї..." (Невiдомi факти про останнi роки життя академiка Д.I.Яворницького) // Хронiка-2000. - К., 1996. - Вип. 16. - С 191-207.

³ "Потьомкiнський палац" - нинi Палац студентiв у парку iм. Т.Шевченка в Днiпропетровську. Наприк. XVIII ст. планувався як резиденцiя князя Г.Потьомкiна (катериносл. намiсника); згодом тут розташовувалися дворянськi збори.

In given publication attention of the readers is called to the 71^st letter of D.Javornyts'kyi to 18 addressees, amongst who are historians, ethnographers, literary critics, writers, poets, actors, teachers, publishers and public figures. The chronological range of letters (1883-1939) includes all periods of scientist's creative life. The letters are published for the first time and throw light upon main orientations of D.Javornyts'kyi activity and most important events in his biography, thoughts of the scientist and own scientific work estimation, as well as his attraction to country's scientific and social life.

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/З-ЕПIСТОЛЯРНОЇ-СПАДЩИНИ-АКАДЕМIКА-Д-I-ЯВОРНИЦЬКОГО

Similar publications: L^Ukraine L^World Y G

Publisher:

Олександр Пан → Contacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Find other author's materials at: Libmonster (all the World) • Google • Yandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

З ЕПIСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ АКАДЕМIКА Д. I. ЯВОРНИЦЬКОГО // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 25.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/З-ЕПIСТОЛЯРНОЇ-СПАДЩИНИ-АКАДЕМIКА-Д-I-ЯВОРНИЦЬКОГО (date of access: 15.09.2024).

Comments:

Reviews of professional authors

Order by: expand all

Per page:

There are no comments yet

New publications:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.

Library Partners

	Editorial Contacts Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:
	About · News · For Advertisers

Permanent link to this publication:

Publisher:

Permanent link for scientific papers (for citations):

Comments:

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine