Libmonster ID: UA-3380

Share this article with friends
Заглавие статьи З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.
Автор(ы) М. М. МОСКАЛЮК
Источник Український історичний журнал,  № 2, 2008, C. 75-85

У статті розглядається проблема становлення та розвитку цукрової промисловості в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. Проаналізовано еволюцію становлення даної галузі та її значення в економічному та історичному розвитку країни.

У початковий період свого існування мануфактурна цукрова промисловість у нашій країні за своїм характером мало чим відрізнялася, наприклад, від суконної або металургійної галузей. Вона являла собою ту оригінальну організацію промисловості, що грунтувалася на праці кріпосних селян. Проте конкретні обставини, за яких виникло і розвивалося цукрове виробництво в Росії, обумовили те, що формування великої машинної індустрії проходило тут тим оригінальним шляхом, який винятково рідко мав місце в інших галузях - шляхом прямого переростання кріпосної мануфактури (із переходом на вільнонайману працю) у капіталістичну фабрику. Щоправда, це переростання в цукровій промисловості виявилося доступним далеко не для всіх мануфактур, а діяло лише як панівна тенденція1.

Цукробурякова промисловість на континенті Європи виникла на початку XIX ст. До початку XIX ст. Європа споживала тростинний цукор, що ввозився з англійських колоній. Перший цукровий завод був збудований у Росії у 1800 р. в с. Алаб'єві Чернського повіту Тульської губернії. 1825 р. в Росії діяло лише два цукрові заводи. За іншими даними у 1825 р. в Росії було 7 цукрових заводів2. Розширення цукрової промисловості проходило швидкими темпами. У 1848 р. було 259 заводів із виробництвом сирцю у 962 тис. пудів; у 1861 р. кількість заводів збільшилася до 432 із виробництвом сирцю відповідно у 3996 тис. пудів цукру. Проте цей ріст гальмувався відміною кріпосного права, і в 1869 р. було всього 402 заводи з виробництвом майже наполовину меншим. Але з цього періоду розвиток цукрового виробництва проходив швидкими темпами, хоча кількість заводів порівняно з попереднім періодом зменшувалася (1893 р. - 224 заводи), виробництво цукру, у цілому, значно зросло3.

Для сприяння розвиткові цукрової промисловості встановлюється мито на девізний цукор. Починається посилене будівництво нових цукрових заводів: у 1832 р. в Росії їх було вже 20, а в 1839 р. - близько 100. Ці заводи були вогневі, надзвичайно примітивного характеру. Вироблялося цукру всього кілька десятків пудів на добу4.


Москалюк Микола Миколайович - канд. іст. наук, викладач кафедри філософи та економічної теорії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

стр. 75

Перші цукрові заводи в Україні виникли на початку 20-х років XIX ст. у Подільській, Чернігівській і Київській губерніях5. У 1827 р. був заснований іерший цукровий завод у Бершаді Подільської губернії графом Машковським, ший дуже ретельно вивчав дану галузь промисловості у Франції 1826 р.6 У 30-х юках в Україні було лише 6 цукрових заводів. Потім будівництво їх посилюється, і в 40-х роках тут уже налічується 2/3 усіх цукрових заводів Росії7.

Цукрові заводи в Україні були однією з перших, якщо не першою формою капіталістичного виробництва, яке виникло всередині кріпосного господарства8. Спочатку цукрове виробництво в Україні перебувало у руках поміщиків та іноземних комерсантів. Після реформи 1861 р. воно набирає капіталістичного характеру і концентрується в руках великих підприємців. Також цукрові заводе в цей період перебували і в руках євреїв9.

У перші роки після реформи 1861 р. виробництво у цукровій промисловості :меншилося10. Цукрова промисловість вступила у смугу кризи, особливо у перші два роки. У поміщиків-цукрозаводчиків гостро відчувалася нестача вільних капіталів. Не вистачало сировини (оскільки відразу ж після розкріпачення селяни майже не засівали буряків), робочих рук (селяни, які раніше відбували на заводах панщину, не хотіли йти на цукроварні). Тому кількість заводів почала швидко зменшуватися, а розмір річного виробництва цукру на початку 60-х років значно скоротився. Селянська реформа "порушила устрій поміщицького господарства, заснованого не стільки на капіталі, скільки на примусовій праці"11. Однак у цілому в Україні цукрова промисловість досить швидко стала на ноги. Передусім стрімко зростав ринок вільнонайманої робочої сили. Коли із селян почали збирати недоїмки, примушували сплачувати викупні платежі, то це понукало їх знову йти на цукроварні, щоб заробити гроші. Сезон цукроваріння розпочинався восени, після закінчення польових робіт, і це, зокрема, забезпечувало цукроварні робочою силою з місцевих селян, "особливо тих, які від остійних робіт на заводах набули певних навичок"12.

У 1860 - 1861 рр. в Україні діяло 229 цукрових заводів, або 59% загальної їх кількості в Росії. Вони виробили понад 3 млн. пудів цукру-піску, що становило 80% його загальноросійського виробництва. Крім того, в Україні був 21 (із 38 в Росії) рафінадний завод. У 1860 - 1861 рр. вони виробили 1,4 млн. пудів цукру (54%). У наступні роки число цукрових заводів зменшувалося, а виробництво цукру внаслідок концентрації виробництва зростало13. За даними К. Г. Воблого в 1861 - 1862 рр. в Україні було засновано 243 нові цукроварні і закрито 175 старих14.

У 1861 - 1863 рр. цукрове виробництво дещо занепало, що було викликано загальними економічними умовами, фінансовими труднощами, зменшенням виробництва сировини. У 1862 - 1863 рр. закрилося 13 цукрових заводів, внаслідок чого вироблено 1,6 млн. пуд. цукру, а загалом по країні - 1,9 млн. пуд. Зазнала краху, наприклад, фірма Яхненків, капітал якої становив майже 4 млн. руб. Проте з другої половини 60-х років у цукровій промисловості почалося піднесення. Нові підприємства створювалися переважно на пайових засадах15.

Уже в другій половині 60-х років випуск цукру перевищив дореформений рівень і почав зростати швидкими темпами.

Характерною рисою пореформеної цукрової промисловості був її крупно капіталістичний характер. У 1872 р. вартість окремої цукроварні в Україні була не нижче 100 тис. руб., у 1882 р. вартість акціонерного цукрового заводу становила від 250 тис. до 1 млн. руб. На 1 жовтня 1883 р. у Київському страховому товаристві було застраховано 90 цукрових заводів вартістю в 32,6 млн. руб.16

Якщо прослідкувати розвиток цукроваріння на Правобережній Україні, то слід сказати, що цукрове виробництво розвивалося в усіх трьох губерніях Правобережжя. Зокрема, у Волинській губернії у 1877 р. нараховувалося 650 фаб-

стр. 76

рик і заводів, серед яких домінуючу роль відігравали саме цукрові заводи17. Чотири цукрових заводи братів Терещенків (Андрушівський, Червонський, Коровинецький та Іванківський) у 1883 р. на Житомирщині виробили 560 тис. пудів цукру-піску18. У 1912 р. у губернії було 16 цукрових заводів, які переробили 2905865,2 берківців цукру19, а в 1914 р. - 15 заводів20.

Після реформи швидко розвивалася промисловість на Київщині, в основному по переробці продуктів сільського господарства. Особливо інтенсивно зростала цукрова промисловість. Уже 1865 р. тут було 72 цукрові заводи. Характерна риса промисловості того часу - висока концентрація виробництва21. У 1898 р. нараховувалося 63 цукрові заводи22, 1905 р. - 7523, 1907 р. - 7424 та у 1908 р. також 74 заводи25.

У 1878 р. переробка цукрових буряків сягнула тут 5800 тис. берківців, на Волині в 1875 р. 7 цукроварень переробили лише 243 тис. берківців. У 1880 р. загальна вартість виробленого на Київщині цукру коливалася від 6 до 8 млн. руб., а на Волині - 2,9 млн. Одним із найбільших цукрових господарств був Смілянський маєток графів Бобринських, який розташовувався в Черкаському й Чигиринському повітах на Київщині26. Найбільше цукрового буряку збирали у Канівському повіті. Майже весь буряк перероблявся на місцевих заводах, лише з декількох плантацій Бердичівського повіту він доставлявся на заводи сусідніх Подільської і Волинської губерній27.

Уже на середину 80-х років XIX ст. цукрові буряки сіяли в Канівському і Васильківському повітах в усіх маєтках, у Черкаському, Таращанському і Липовецькому - у 3/4 маєтку, у Звенигородському, Чигиринському, Бердичівському і Уманському повітах - майже у половині маєтків. Загалом у всіх цих повітах бурякові плантації займали 12,3% оброблюваних площ28.

У промисловому виробництві Подільської губернії найважливіше місце посідала харчова промисловість. На її частку припадало 85% всього промислового виробництва29. У Подільській губернії у 1862 р. працювало 39 цукрових заводи30, 1863 - 1864 рр. - 3231, 1886 - 1887 рр. - 4632, 1890 р. - 4333, 1891 р. - 4434, 1892 р. - 4435 1893 р. - 4336, 1895 р. - 4437, 1896 р. - 4638, 1897 р. - 4639, 1899 р. - 4740, 1901 р. - 5241, 1903 р. - 5242, з яких у Літинському повіті домінуючими були три заводи43, 1905 р. - 5344 та в 1909 р. - 5145. Із наведених даних можна судити і про нерівномірний випуск продукції заводами цукрової промисловості по губерніях Правобережжя, оскільки кількість заводів у різний період розвитку була неоднаковою.

У 1866 р. на Літинському цукровому заводі Подільської губернії було виготовлено 16605 берківців буряку, з яких 8960 пудів піску, у 1867 р. виготовлено 11906 пудів і в 1869 р. - 16000 пудів цукру-піску46.

Не витримавши конкуренції, у 1885 - 1886 рр. Загнітківський цукровий завод Подільської губернії зазнав збитків і збанкрутував, про що йдеться у звіті губернатора47.

Також слід відмітити, що в 1895 р. почав працювати Проскурівський цукровий завод Подільської губернії48, 1899 р. - Гайсинський49, 1900 р. - Барський Могилівського повіту50. У 1913 р. було засновано 6 цукрових заводів у Вінницькому повіті даної губернії51.

Наприкінці XIX ст. три губернії Правобережжя виробляли 69% цукру всієї імперії. Продукція перевищувала 100 тис. пудів на рік у кожному з повітів смуги, яка з півночі на південь тяглася через Житомир, Бердичів, Гайсин і Умань52.

Варто зауважити кількість берківців посадженого цукрового буряку і витрати на його виробництво у Подільській губернії. Зокрема, за період 1900 - 1901 рр. Вишневчиківським цукровим товариством було посаджено 5172 берківців буряку53, на Вищеольчедаївському заводі в даний період витрати на виробництво становили 1767 тис. руб.54, Щедриківському - 126 302 руб.

стр. 77

80 коп.55, Сатанівському - 195 937 руб. 25 коп.56, у 1901 - 1902 рр. Вишневчиківському - 5340 руб. 87 коп.57, Вищеольчедаївському - 7643 руб. 05 коп.58 і 1902 р. Щедриківському - 130 832 руб.59

Табл. 1. Розвиток цукрового виробництва на Поділлі у першій половині XIX - на початку XX ст. 60

Роки

Діючі цукроварні

Із них залишилося до 1913 р.

1841

14

5

1851 - 1852

29

5

1859 - 1860

31

6

1871 - 1872

32

9

1881 - 1882

50

18

1891 - 1892

44

7

1901 - 1902

51

1

1911 - 1912

52

1

Отже, Поділля своєю цукровою продукцією посідало друге місце (після Київщини) серед усіх європейських губерній колишньої Росії, виробляючи понад 20% всього російського цукру.

Колосальна переробка двох найбільших цукроварень (Тростянецької 68 тис. пуд. добової переробки та Гніванської - 64,5 тис. пуд.) ставила їх на 3 і 4 місця за розміром добової переробки серед цукроварень усієї Російської імперії після Теткінської (81 тис. пуд. добової переробки) на Курщині, Віринської (77 тис. пуд.) на Харківщині та Сабіно-Знаменської (70 тис. пуд.) на Херсонщині61.

Продукти цукрово-бурякового виробництва на Поділлі своєю вартістю становили 85% вартості виробництва сільськогосподарської індустрії, тоді як на інші галузі Подільської сільськогосподарської індустрії припадало всього 15% і ці відсотки майже на половину поділялися між вартістю млинарських виробів (7%) та горілчаних і броварних продуктів (8%). Такою великою питомою вагою в сільськогосподарській індустрії Поділля цукрове виробництво виглядатиме у разі, коли ми обмежимося відомостями цензових джерел, що далеко не відповідають дійсній вартості продуктів сільськогосподарської індустрії на Поділлі, особливо щодо млинарства Херсонщини62.

У другій половині XIX ст. на Поділлі засновуються товариства, які у своїй діяльності мали пряме відношення до розвитку цукрової промисловості цього регіону. Зокрема, у 1866 р. "Товариство Борівського цукрового заводу" у С. Борівці Ямпільського повіту із капіталом у 350 тис. руб.63, у 1868 р. "Товариство Соболівського цукрового, пісочного і рафінадного заводу" у м. Соболівці Гайсинського повіту з капіталом 800 тис. руб.64, у 1873 р. "Товариство Левашово-Войтовецького цукрового заводу" у с. Війтівці Літинського повіту з капіталом у 350 тис. руб.65, 1874 р. "Товариство на паях цукрового і рафінадного заводу Гнівань" Вінницького повіту з капіталом у 1 млн. 300 тис. руб. кожен66, у 1875 р. "Товариство Подільсько-Рахнянських заводів" у С. Лопатинцях Ямпільського повіту з капіталом у 250 тис. руб. кожен67, цього ж року також "Товариство Гонорівського цукрового і рафінадного заводів" у с. Тростянець Ямпільського повіту з капіталом у 300 тис. руб. кожен68, у 1880 р. "Товариство Вищеольчедаївського цукрового заводу" у с. Вищеольчедаївськ Могилівського повіту з капіталом у 400 тис. руб.69 та в 1886 р. "Товариство Вишневчиківського цукрового заводу" у с. Вишневчик Кам'янецького повіту з капіталом в 200 тис. руб.70

У різні періоди розвитку цукрової промисловості у Подільській губернії із цукрових заводів Казною збирався промисловий податок, зокрема, у

стр. 78

1867 - 1868 рр. із 13 заводів губернії71, у 1899 р. - із Товариства Буцнівського цукрового заводу72, та в 1900 р. із цього ж заводу73. У 1900 р. із Товариства Чорноминського заводу74, Корделівського75, Хреновецького і Вендичанського76, 1901 р. - із Вищеольчедаївського", 1903 р. - із Левашово-Войтовецького78, 1904 р. - із Левадівського, 1905 р. - з того ж Вендичанського і Хреновецького цукрових заводів Поділля79.

Південно-Західний край взагалі був головним цукровим районом імперії. Наскільки великим було зростання цукрової промисловості в цьому краї видно з таких даних: протягом 1865 - 1866 рр. тут було вироблено 1700000 пудів цукру-піску, у 1881 - 1882 рр. - 9803298 пудів, у 1889 - 1890 рр. - 13369895 пудів і в 1899 - 1900 рр. - 26821755 пудів80.

У 1880 - 1885 рр. у південно-західних губерніях було 130 пісочних і рафінадних заводів з 70 тис. десятин заводських посівів буряку і 98 тис. десятин селянських і плантаторських (дрібнопідприємницьких) посівів, із виробітком 12,5 млн. пудів цукру. У 1898 - 1899 рр. було 127 заводів із 61 тис. десятин заводських посівів і 173 тис. десятин селянських і плантаторських, із виробітком 23,9 млн. пудів цукру, і в 1910 р. в українських губерніях було 200 заводів з 152 тис. десятин заводських посівів і 27,3 тис. десятин селянських і плантаторських, з виробітком 78,2 млн. пудів цукру (із загального обсягу 300 заводів із загальними розмірами цукрових посівів 430,7 тис. десятин і виробітком 108,8 млн. пудів цукру). Іншими словами, Україна мала 60% загальноімперських цукрових заводів, до 98% посівів буряку і до 75% виробітку цукру81.

Після реформи 1861 р. на Кіровоградщині швидкими темпами розвивалися капіталістичні відносини. Значного розвитку набула промисловість, особливо цукрова. Цукрова промисловість була представлена Грушківським, Маловисківським, Староосотянським, Сальківським, Капітанівським, Могильняиським, Перегонівським, Олександрівським і Саблино-Знам'янським заводами. На початку XX ст. вони виробляли 1,5 млн. пудів цукру82.

Провідною галуззю промисловості Харківської губернії у 70-х роках також було цукроваріння. Із 1875 - 1895 рр. вартість продукції цукроварень зросла з З млн. 800 тис. до 34 млн. 400 тис. руб.83

На Черкащині розвивалися насамперед ті галузі промисловості, що обслуговували сільське господарство, з яких домінуюча роль відводилася цукроварінню. У перші пореформені роки на цукрове виробництво негативно вплинули такі фактори, як зниження сільськогосподарського виробництва й фінансова криза. Це призвело до закриття ряду цукрових заводів84.

У середині 90-х років XIX ст. на Сумщині налічувалося близько 1000 підприємств. Найбільше було цукрових заводів85.

На Лівобережжі друге місце за розмахом виробництва цукру посідав цукрорафінадний завод Харитоненка, заснований 1869 р. Його річне виробництво становило 4,5 млн. руб. Серед інших поміщицьких підприємств виділявся Михайлівський завод у Глухівському повіті, який належав товариству бурякоцукрових заводів Терещенків, заснований 1855 р. із обсягом виробництва в 3 млн. руб.; Кеніга у с. Тростянці Охтирського повіту, заснований 1847 р. із обсягом у 2,6 млн. руб.86

У 70 - 80-х рр. XIX ст. на зростанні цукрової промисловості позначилися нові фактори. Великий вплив на розміщення галузі мав розвиток сітки залізниць. Нові цукрові заводи зводилися вже здебільшого поблизу залізничних станцій. Так, із 97 цукрових заводів, побудованих в Україні у період з 1871 по 1913 рр., 35 підприємств були розташовані від залізничних станцій на відстані до 5 км, і лише 8 - на відстані більше 30 км. Заводи, які знаходилися в безпосередній близькості від залізниць, у першу чергу підлягали реконструкції, а ті, Що були розташовані далеко, припиняли існування. Проте поступово розвиток

стр. 79

залізничного транспорту, різка диференціація тарифів на користь більш далеких перевезень значно послабили вплив географії ринків збуту продукції на розміщення підприємств цукрової промисловості87.

У 60-х - початку 70-х рр. у цукровій промисловості наступила криза 1876 - 1878 рр. Деякі заводи закрилися зовсім. Скоротився обсяг продукції цукру. Загальмувався і процес росту акціонерних товариств88.

В Україні в кінці 80-х років було 148 цукрових заводів, які виробляли 17 млн. пудів цукру. У кінці 90-х рр. кількість цукрових заводів в Україні зросла до 159 із виробництвом цукру близько 29 млн. пудів89. У 1889 - 1890 рр. із 112 заводів Правобережної України 82 виробили більше як по 100 тис. пудів цукру90. У 1894 - 1895 рр. 185 заводів Росії виробили 27,3 млн. пудів цукру. Із цієї кількості на Україну припадало 153 заводи і 22,9 млн. пудів цукру (84% )91. Проте у 1900 р. цукрові заводи Росії давали 48 млн. пудів цукру, із них на Україну припадало 41 млн. пудів, або 85%. Тільки за останнє десятиліття XX ст. виробництво цукру в Україні зросло майже вдвічі92. Таким чином, в Україні, незважаючи на те, що кількість цукрових заводів зменшилася майже у півтора рази, виробництво цукру в 1894 - 1895 рр. зросло порівняно з 1860 - 1861 рр. у 5 разів.

Табл.2. Виробництво цукру в Російській імперії в 1900 - 1914 рр. (у пудах)93

Роки

Кількість заводів

Вироблено цукру

Усіма заводами

У середньому кожним заводом

Протягом року

Кожної доби

Протягом року

Кожної доби

Пудів

1900 - 1901

273

48 974 258

756 359

180 717

2770

1901 - 1902

277

58 803 145

773 699

212 285

2793

1902 - 1903

276

64 684 864

779 336

234 365

2824

1903 - 1904

273

63 514 951

888 321

232 655

3254

1904 - 1905

275

51 519 529

896 010

187 344

3258

1905 - 1906

275

53 201 143

768 247

193 459

2793

1906 - 1907

277

78 407 049

922 436

283 058

3330

1907 - 1908

274

76 197 093

1 036 695

278 092

3783

1908 - 1909

274

68 830 618

1 042 801

251 207

3806

1909 - 1910

275

62 311 267

1 112 701

226 586

4046

1910 - 1911

275

116 614 668

1 192 989

424 053

4338

1911 - 1912

279

113 059 794

1 202 764

405 232

4311

1912 - 1913

287

74 785 221

958 785

260 576

3440

1913 - 1914

281

90 868 788

1 167 979

323 376

4156

Також варто простежити і виробництво цукру та рафінаду на початку XX ст. у Російській імперії.

Табл. 3. Виробництво цукру і рафінаду в Російській імперії в 1901 - 1915 рр. (у млн. пуд.)94

 

1901/2 - 5/6

1906/7 - 10/11

1911/12 - 13/14

1914 - 1915

Вироблено цукру

52,8

80,6

93

107,9

Вироблено рафінаду

35,9

45,1

54,5

-

стр. 80

Із наведених даних ми бачимо швидкий ріст цукрового виробництва. Зокрема, виробництво цукру за вказаний період збільшилося майже у два рази.

Вузькість внутрішнього ринку в умовах великої конкуренції капіталу, яка продовжувала гостру конкурентну боротьбу, а отже, і "втрати" великої частини прибутку, змусила цукрозаводчиків звернутися до уряду з проханням допомогти їм у вивозі цукру за кордон. Допомога ця повинна була виявитися в тому, щоб цукор, який вивозився за кордон, звільнявся від акцизу. Крім того, у тому, щоб його експортери заохочувалися відповідною премією у зв'язку із тим, що за кордоном цукор був значно дешевший, ніж у Росії. Цукрозаводчики також просили уряд скоротити законодавчим порядком розміри цукрового виробництва. Звернення цукрозаводчиків викликало деяке хвилювання в громадських колах країни. Царський уряд не наважився піти на поступки цукрозаводчикам і відхилив їх клопотання про скорочення цукрового виробництва.

Не одержавши згоди на обмеження цукрового виробництва законодавчим шляхом, цукрозаводчики вирішили організувати синдикат. Такий синдикат був заснований 28 квітня 1887 р. на з'їзді цукрозаводчиків у Києві95. Майже 70% заводів було монополізовано, що давало можливість підприємцям утримувати високі ціни на цукор, контролюючи його ринки збуту96. Тепер споживач цукру в Росії віддавався на цілковиту сваволю об'єднаних цукрозаводчиків. У перший же рік свого існування синдикат встановив норму випуску цукру і тверді, завищені ціни на цукор по 171 заводу (із 219). У 1892 - 1893 рр. синдикат охопив уже 203 заводи, або 91% усіх заводів країни97. Синдикат мав забезпечити підприємцям високі прибутки шляхом нещадної експлуатації робітників. Згодом синдикат перетворився на державно-монополістичне об'єднання. Час від часу синдикат припиняв свою діяльність, а потім знову відновлював її98.

Створення цукрового синдикату одразу ж погіршило становище селян, які вирощували цукрові буряки. Тепер вони не могли маневрувати своєю продукцією і збувати її на той завод, який платив дорожче. Після заснування синдикату селяни, за вказівкою синдикату, могли збувати буряки тільки на певні заводи по заздалегідь встановленій, звичайно заниженій, ціні.

Урядові заходи і спекулятивна діяльність капіталістів прирікали працююче населення на недоспоживання цукру. Замість цукру населення Росії змушене було споживати всілякі сурогати. Цукрозаводчики боялися перенасичення внутрішнього ринку і вивозили цукор за бросовими цінами за кордон, а спритні німецькі капіталісти виробляли в себе різні сурогати і вивозили їх у Росію, наживаючись на російських народних злиднях".

Проте на початку XX ст. настає промислова депресія і криза у виробництві даної галузі. Щоб краще з'ясувати причини, які викликали депресію і кризу 1905 р., наведемо такий факт. 27 лютого 1906 р. у Києві зібралися надзвичайні загальні збори цукрозаводчиків-рафінерів під головуванням Л. І. Бродського. У вступному слові Бродський заявив про наявність на ринку лишків рафінаду в 2,5 млн. пудів і запропонував скоротити виробництво рафінаду на 5%. Тим заводам, які зі свого виробництва рафінаду повинні відрахувати 5% у запаси, рекомендувалося цих запасів "зовсім не виробляти". Доповідач, що виступав на зборах, заявив: "Починаючи з вересня місяця 1905 р., країна і промисловість пережили цілий ряд страйків робітників, що викликали припинення виробництва на заводах, поштово-телеграфний страйк, який так глибоко захитав весь промисловий устрій країни, загальний залізничний страйк, утруднення з відправками, як наслідок недостачі вагонів, так і внаслідок цілковитого припинення прийому вантажів у багато які місцевості і, нарешті, дуже великі утруднення із запасами цукру-піску і доставкою цукрових буряків... Сукупність усіх цих обставин створила цілковите безладдя у всій цукровій промисловості. З одного боку, заводи були переповнені запасами рафінаду, із другого боку, перехід його до

стр. 81

торговців був пов'язаний із такими утрудненнями, що багато пунктів зазнавали буквального цукрового голоду. Результатом такого явища було те, що перехід рафінаду від заводів до торговців у перші чотири місяці періоду 1905 - 1906 рр., порівняно із відповідними місяцями минулого періоду, зменшився... майже на З млн. пудів"100.

Слід відмітити, що пізніше, у роки промислового піднесення, було значним зростання виробництва цукру, хоч воно і проходило нерівномірно. Так, у 1909 р. по всій Росії було вироблено 68,9 млн. пудів цукру, у 1910 р. - 63 млн. і в 1911 р. - 114,9 млн. пудів101.

В Україні виробництво цукру-піску становило від 78 до 85,2% і рафінаду від 73 до 75,3% загального виробництва цукру в Росії (у межах 1924 р.)102. Кількість діючих в Україні цукрових заводів і число зайнятих на них робітників характеризувалося такими даними:

Табл. 4. Цукрові заводи в Україні на початку XX ст.

Роки

Кількість заводів

Кількість робітників

1900

197

116 732

1911

202

116 303

1912

206

117 898

1913

209

126 343

1914

210

129 256

У період промислового піднесення збільшилася цукрова промисловість Подільської губернії за добу 1900 - 1911 рр. на 70% (від 51 млн. 1900 р. до 85,9 млн. руб. 1911 р.). Проте, коли ми прослідкуємо кількість виробленої продукції у цей період, то побачимо, що Подільське цукроварство збільшило свою продукцію у 2,5 рази (від 9,9 млн. пудів піску 1899 - 1900 рр. до 25,4 млн. пудів піску у 1910 - 1911 рр. і 23,7 млн. пудів цукру у 1911 - 1912 рр.)104.

Збільшення продукції, зрозуміло, вимагало й збільшення споживання сировини, у даному разі - цукрових буряків: у той час, як 1899 - 1900 рр. перероблено 8,8 млн. 10 пудових берківців, 1911 - 1912 рр. перероблено 19,2 млн105. Кількість цукрових заводів в Україні по губерніях у 1913 р. наведена в таблиці.

Табл. 5. Кількість цукрових заводів по губерніях України в 1913 р.106

Губернії

Кількість заводів

Кількість робітників

Волинська

17

10377

Київська

78

50500

Подільська

52

25309

Полтавська

12

4919

Харківська

32

20133

Херсонська

4

4499

Чернігівська

14

10613

За останні двадцять років перед Першою світовою війною на Правобережжі України було побудовано 31 завод загальною продуктивністю в сезон 1913 - 1914 рр. 18 тис. т переробки буряків за добу, а на Лівобережжі - 22 заводи, загальною добовою продуктивністю 12 тис. т107.

Роки підвищеного виробітку цукру були роками врожаю на цукрові буряки. Отже, зростання продуктивності праці визначалося не стільки механізацією праці і піднесенням культури обробітку цукрових буряків, скільки сприятливими метеорологічними умовами для його вирощування і жорстокою експлуатацією робітників. Вирощувався цукор у Росії в період монополістичної стадії

стр. 82

капіталізму, згідно з політикою синдикату й уряду, за принципом: краще менте, та дорожче. Цей принцип сприяв збагаченню купки капіталістів і погіршував становище робітників.

Кріпосницькі пережитки, що збереглися в Росії, гальмували розвиток виробництва цукру. В Україні, крім того, розвиткові цукрової промисловості перешкоджали дії цукрового синдикату, який гальмував механізацію праці по вирощуванню буряків і виробництву цукру. Внаслідок цього продуктивність праці у цукровій промисловості зростала повільно і нерівномірно, перебуваючи в цілковитій залежності від врожайності і якості буряків.

-----

1 Історія народного господарства Української РСР: У 3 т. , 4 кн. - К., 1983. - Т. 1. - С. 320.

2Нестеренко О. О. Розвиток капіталістичної промисловості і формування пролетаріату в Україні в кінці XIX і на початку XX ст. - К., 1952. - С. 38 - 39.

3 Промышленность и техника. Сельское хозяйство и обработка важнейших его продуктов. - Санкт-Петербург, 1904. - Т. 4. - С. 509.

4Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 39.

5 Там само. - С. 39.

6Гавронский Ф. А. Руководство к разведению сахарной свеклы. - Санкт-Петербург, 1883. - С. 5.

7Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 39.

8Лященко П. И. История народного хозяйства СССР: В 2-х томах. - Москва, 1956. - Т. 2. - С. 480.

9 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАК). - Ф. 442. - О. 57. - Спр. 183. - Арк. 4.

10Струмилин С. Г. Очерки экономической истории России и СССР. - Москва, 1966. -С. 434.

11Мельник Л. Г. Технічний переворот на Україні у XIX ст. - К., 1972. - С. 66.

12 Там само. - С. 38.

13Гуржій І. О. Україна в системі всеросійського ринку 60 - 90-х років XIX ст. - К., 1968. - С. 36.

14Воблий К. Г. Нариси з історії російсько-української цукрової промисловості: В 2-х томах. - К., 1930. - Т. 2. - С. 191.

15 Історія народного господарства Української РСР... - С. 338.

16Мельник Л. Г. Назв, праця. - С. 73 - 74.

17 ЦДІАК. - Ф. 442. - 0.57. - Спр. 183. - Арк. 15.

18 Історія міст і сіл Української РСР: Житомирська обл. - К., 1973. - С. 29.

19 Обзор Волынской губернии за 1912 год. - С. 104.

20 Обзор Волынской губернии за 1914 год. - С. 34 - 35.

21 Історія міст і сіл Української РСР: Київська обл. - К., 1971. - С. 27.

22 Обзор Киевской губернии за 1898 год. - С. 42.

23 Обзор Киевской губернии за 1905 год. - С. 53 - 54.

24 Обзор Киевской губернии за 1907 год. - С. 67.

25 Обзор Киевской губернии за 1908 год. - С. 44.

26Темірова Н. Р. Поміщики України в 1861 - 1917 рр.: Соціально-економічна еволюція. - Донецьк, 2003. - С. 208.

27 Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и администрации. Адрес-календарь Российской империи. - Т. 2. - 1897. - С. 723.

28Мельник Л. Г. Про розвиток капіталізму у великих поміщицьких господарствах Правобережної України (60 - 90-ті роки XIX ст. ) // Український історичний журнал. -1974. - N 10. - С. 76.

29 Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька обл. - К., 1972. - С. 31.

30Демьяненко А. Статистические сведения о Подольской губернии за 1862, 1863, 1864 гг. - Каменец-Подольский, 1865. - С. 34.

31 Там же. - С. 35.

32Гульдман В. К. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания. - Каменец-Подольский, 1889. - С. 164.

стр. 83

33 Обзор Подольской губернии за 1890 год. - С. 43.

34 Обзор Подольской губернии за 1891 год. - С. 25.

35 Обзор Подольской губернии за 1892 год. - С. 28.

36 Обзор Подольской губернии за 1893 год. - С. 26.

37 Обзор Подольской губернии за 1895 год. - С. 32.

38 Обзор Подольской губернии за 1896 год. - С. 41.

39 Обзор Подольской губернии за 1897 год. - С. 28.

40 Обзор Подольской губернии за 1899 год. - С. 65.

41 Обзор Подольской губернии за 1901 год. - С. 52.

42 Обзор Подольской губернии за 1903 год. - С. 46.

43Гульдман В. К. Поместное землевладение в Подольской губернии. Настольно-справочная книжка для землевладельцев и орендаторов. - Каменец-Подольский, 1903. -С. 15.

44 Обзор Подольской губернии за 1905 год. - С. 36.

45Филимонов В. В. Памятная книжка Подольской губернии на 1911 год. - Каменец-Подольский, 1911. - С. ЗЗ.

46 Кам'янець-Подільський міський державний архів (далі - К-ПМДА). - Ф. 228. -Оп.1. - Спр. 9100. - Арк. 22 - 23 зв.

47 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 8564. - Арк. 1.

48 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2282. - Арк. 25.

49Толпыгин М. О. Ежегодник по сахарной промышленности Российской империи за 1906 - 1907 гг. - К., 1908. - Вып.1. - С. 14.

50 Там же. - С. 5.

51 К-ПМДА. - Ф. 228. - Оп.1. - Спр. 8278. - Арк. 37.

52Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863 - 1914. Поляки в соціоетнічних конфліктах. - К., 1998. - С. 250.

53 Отчет правления товарищества Вишневчиковского свекло-сахарного завода за 1900 - 1901 год. - Проскуров, 1902. - С. 13.

54 Отчет правлення товарищества Вышеольчедаевского сахарного завода за 1900 - 1901 год. - Могилев-Подольский, 1902. - С. 12.

55 Отчет и баланс наличностей товарищества Щедровского свекло-сахарного завода на 1-е апреля 1901 года. - Летичев, 1901. - С. 2.

56 Баланс и отчет Сатановского свеклосахарного и рафинадного завода за 1900 - 1901 г. - Проскуров, 1901. - С. 8.

57 Отчет правления товарищества Вишневчиковского свекло-сахарного завода за 1901 - 1902 год. - Проскуров, 1903. - С. 13.

58 Отчет и баланс товарищества Вышеольчедаевского сахарного завода за 1901 - 1902 гг. - Могилев-Подольский, 1903. - С. 14.

59 Отчет и баланс товарищества Щедровского свекло-сахарного завода за 1902 год. -Летичев, 1902. - С. 2.

60Городецький С. Сільське господарство Поділля перед світовою війною. - Вінниця, 1929. - С. 47.

61 Там само. - С. 48.

62 Там само.

63 Устав товарищества Боровского свеклосахарного завода. - Санкт-Петербург, 1889. - С. З.

64 Устав товарищества Соболевского свеклосахарного, песочного и рафинадного завода. - Санкт-Петербург, 1910. - С. 3 - 4.

65 Устав товарищества Левашово-Войтовецкого сахарного завода. - К., 1892. - С. 5.

66 Устав товарищества на паях свеклосахарного и рафинадного завода "Гнивань". -Санкт-Петербург, 1874. - С. З.

67 Устав товарищества Подольско-Рахнянских заводов. - Санкт-Петербург, 1875. - С. З.

68 Устав товарищества Гоноровского свеклосахарного и рафинадного завода. - Санкт-Петербург, 1875. - С. З.

69 Устав товарищества Вышеольчедаевского свеклосахарного завода. - Санкт-Петербург, 1880. - С. 4.

70 Устав товарищества Вишневчиковского свеклосахарного завода. - К., 1886. - С. 4.

71 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.80. - Спр. 278. - Арк. 62 - 83.

72 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2215. - Арк. 18.

стр. 84

73 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2228. - Арк. 107.

74 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2274. - Арк. 16.

75 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2229. - Арк. 89.

76 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2230. - Арк. 73.

77 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2300. - Арк. 49.

78 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2329. - Арк. 107.

79 К-ПМДА. - Ф. 226. - Оп.79. - Спр. 2316. - Арк. 25.

80Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 41.

81Лященко П. И. Назв, праця. - С. 479 - 480.

82 Історія міст і сіл Української РСР: Кіровоградська обл. - К., 1972. - С. 27.

83 Історія міст і сіл Української РСР: Харківська обл. - К., 1967. - С. 16 - 17.

84 Історія міст і сіл Української РСР: Черкаська обл. - К., 1972. - С. 36.

85 Історія міст і сіл Української РСР: Сумська обл. - К., 1973. - С. 24.

86Темірова Н. Р. Назв, праця. - С. 208.

87Борщевський П. П., Булда М. В. З історії розвитку і розміщення цукрової промисловості в Росії у дореволюційний період (1802 - 1914 рр.) // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР. - 1983. - Вип. 17. - С. 61 - 62.

88Голобуцький В. О. Економічна історія Української РСР. Дожовтневий період. - К., 1970. - С. 248.

89Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 40.

90Гуржій І. О. Назв, праця. - С. 35.

91 Там само. - С. 36.

92 Нариси історії України. - К., 1944. - С. 121.

93Толпигин М. О. Назв, праця. - С. 276.

94Ден В. Э. Положение России в мировом хозяйстве. Анализ русского экспорта до войны. Статистический очерк. - Петроград, 1922. - Вьш.1. - С. 20.

95Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 44 - 45.

96Павлюк В. В. Магнатерія Волині в умовах розвитку ринкових відносин у другій половині XIX ст. // Український історичний журнал. - 2000. - N 1. - С. 104.

97Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 44 - 45.

98Гуржій І. О. Назв, праця. - С. 35.

99Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 50.

100 Там само. - С. 81 - 82.

101 Там само. - С. 106.

102 Там само.

103 Там само.

104Городецький С. Назв, праця. - С. 48.

105 Там само.

106Нестеренко О. О. Назв, праця. - С. 107.

107Борщевський П. П., Булда М. В. Назв, праця. - С. 62.

This article shows the problem of creation and development of sugar industry in Ukraine in the end of XIX - in the beginning of XX century. The evolution of creating this industry is analysed. The article also shows the importance of this industry in the economical and historical development of the country.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/З-ІСТОРІЇ-РОЗВИТКУ-ЦУКРОВОЇ-ПРОМИСЛОВОСТІ-В-УКРАЇНІ-У-ДРУГІЙ-ПОЛОВИНІ-XIX-НА-ПОЧАТКУ-XX-ст

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Николай СидоренкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Sidorenko

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст. // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 27.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/З-ІСТОРІЇ-РОЗВИТКУ-ЦУКРОВОЇ-ПРОМИСЛОВОСТІ-В-УКРАЇНІ-У-ДРУГІЙ-ПОЛОВИНІ-XIX-НА-ПОЧАТКУ-XX-ст (date of access: 02.08.2021).


Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Rating
0 votes
Related Articles
«Мы могли бы ШАНТАЖИРОВАТЬ весь мир – и нам бы давали деньги на обслуживание». Тишина!! Занавес!! Украинская дипломатия испустила последний вздох. Думаете все? Ведь уже сказанного с лихвой хватит чтобы поставить под сомнение авторитет США, как мирового лидера. Итак, нардеп выразил уверенность, что встреча Байдена с Зеленским пройдет «на повышенных тонах», дескать Украина имеет на это право по итогам соглашения между США и Германией по СП-2.
Catalog: Разное 
3 days ago · From Naina Kravetz
Как нам без всякой мистики побеседовать с человеческой душой и узнать у нее тайны Мира.
Catalog: Философия 
4 days ago · From Олег Ермаков
ОПЫТ ВЕНГЕРСКИХ РЕФОРМ. К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ЯНОША КАДАРА
Catalog: История 
4 days ago · From Україна Онлайн
ЗАРУБЕЖНАЯ ИСТОРИОГРАФИЯ ГАБСБУРГСКОЙ МОНАРХИИ. XX - начало XXI века
Catalog: История 
4 days ago · From Україна Онлайн
СОВРЕМЕННЫЙ ЭКОНОМИЧЕСКИЙ КРИЗИС В ГРЕЦИИ И ГРЕКО-ГЕРМАНСКИЕ ОТНОШЕНИЯ
Catalog: История 
4 days ago · From Україна Онлайн
ИСТОРИЯ СОВЕТСКО-ВЕНГЕРСКИХ ОТНОШЕНИЙ В 1945-1989 годах
Catalog: История 
4 days ago · From Україна Онлайн
Х. Духхардт. МИР В ЕВРОПЕ РАННЕГО НОВОГО ВРЕМЕНИ. ИЗБРАННЫЕ ТРУДЫ 1979-2011
Catalog: История 
5 days ago · From Україна Онлайн
Превращаясь в пыль, литий неизбежно поднимается в воздух и отравляет все живое вокруг. Самое меньшее, чем грозит литиевая пыль – это слепота. Погибает рыба, питьевая вода становится непригодной для употребления. Кроме того вода является главным ресурсом для добычи лития. Ее катастрофические сокращение отмечают местные жители всех разрабатываемых месторождений.
Catalog: Экология 
6 days ago · From Naina Kravetz
БОЛГАРСКИЕ СЛУШАТЕЛИ АРТИЛЛЕРИЙСКОГО ОФИЦЕРСКОГО КЛАССА (1901-1914 годы)
Catalog: История 
6 days ago · From Україна Онлайн
ДИНАСТИЧЕСКАЯ ДИПЛОМАТИЯ В РОССИЙСКО-ФРАНЦУЗСКИХ ОТНОШЕНИЯХ 1856-1870 годов
Catalog: Право 
6 days ago · From Україна Онлайн

Actual publications:

Latest ARTICLES:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.
 

Contacts
Watch out for new publications: News only: Chat for Authors:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2021, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones