Libmonster ID: UA-2973

Автор: А. В. БЛАНУЦА

Стаття присвячена розгляду одного з важливих аспектiв соцiально-економiчної iсторiї Волинi другої половини XVI cm. - обiговi земельних володiнь шляхти Луцького повiту пiсля судово-адмiнiстративних реформ 1564-1566 pp. у Великому князiвствi Литовському, якi створили новi правовi умови у сферi володiння та розпорядження земельною власнiстю шляхетського стану.

Питання дослiдження земельних контрактiв волинської шляхти в межах Луцького повiту як спецiальна тема, пов'язана з вивченням соцiально-економiчних процесiв на українських землях у складi Великого князiвства Литовського (далi - ВКЛ) i Речi Посполитої з другої половини 60-х pp. i до кiнця XVI ст., до-


Блануца Андрiй Васильович - канд. iст. наук, наук, спiвроб. вiддiлу iсторiї України середнiх вiкiв Iнституту iсторiї України НАНУ.

стр. 33


сi не порушувалося в iсторiографiї, залишаючись на периферiї дослiдницької уваги українських, польських та литовських iсторикiв. Проте, це не означає, що немає ґрунтовних праць, в яких розглядаються дотичнi до даної теми питання.

Окремi аспекти (нерiдко на рiвнi ескiзних згадок) шляхетського землеволодiння розглядалися в працях В.Пiчети, О.Барановича, I.Бойка, Д.Мишка, А.Гурбика. Працi цих авторiв стали в пригодi при з'ясуваннi соцiально-полiтичних та соцiально-економiчних процесiв в українських землях у XVI - першiй половиш XVII ст. Зокрема, В.Пiчета простежив вплив аграрної реформи на шляхетське землеволодiння. Згiдно з його висновками, аграрна реформа Сиґiзмунда-Авґуста не здобула пiдтримки литовсько-руської шляхти, оскiльки аграрнi перетворення зачiпали її матерiальнi iнтереси1 . А.Гурбик детально проаналiзував особливостi реформування аграрного сектору на українських землях в серединi XVI ст. Даючи оцiнку аграрнiй реформi, автор вiдзначив, що та частина малоземельних шляхтичiв, якi не спромоглися пiдтвердити своїх прав на землю та шляхетство, змушенi були долучатися до лав українського козацтва2 . В iншiй працi3 А.Гурбик дослiдив еволюцiю соцiально-територiальних спiльнот середньовiчної України XIV-XVI ст., розкривши особливостi формування селянських господарств, а також охарактеризувавши взаємини мiж шляхтичами та їхнiми пiдданими. Д.Мишко, О.Баранович та I.Бойко, попри iдеологiчнi рамки, за межi яких не мiг вийти радянський iсторик-медiєвiст, у своїх монографiях4 на основi великого фактичного матерiалу намагалися докладно висвiтлити розвиток сiльського господарства, ремесел, промислiв, торгiвлi, а також проаналiзувати поземельнi вiдносини рiзних груп населення. Бiльш пiзньому перiоду (XVIII ст.) присвячена монографiя О.Гуржiя5 , в якiй вельми цiнними є теоретико-методологiчнi напрацювання, що стосуються питань землеволодiння та землекористування.

В.Собчук значну увагу придiлив дослiдженню соцiально-економiчних та генеалогiчних сюжетiв шляхетського землеволодiння на територiї Кременецького повiту Волинського воєводства у XVI ст.6 Автор дiйшов висновку, що за розмiрами маєткiв структура приватного шляхетського землеволодiння регiону в цей перiод характеризувалася надзвичайно високим ступенем концентрацiї землi в руках окремих шляхетських родин: 8% осiб володiли 69,1% поселень повiту. Питання набуття та захисту земельної власностi шляхти на Правобережнiй Українi в XVI - першiй половинi XVII ст. частково висвiтлено у статтi С.Лiпiнiна7 , а проблеми, пов'язанi з правовим становищем жiнок-удiв на Волинi в кiнцi XVI ст., дослiдила Н.Старченко8 . Ця ж дослiдниця дає вiдповiдь на питання - хто скуповував землю на Волинi в кiнцi XVI ст. На прикладi обiгових земельних операцiй володимирської шляхти Н.Старченко дiйшла висновку, що найактивнiшими контрактантами Володимирського повiту були "урядники повiтових канцелярiй i наближена до них шляхта, що рекрутувалися переважно з числа клiєнтiв впливових князiвських родин i були своєрiдним другим ешелоном влади регiону"9 .

Кращим є стан вивчення шляхетського землеволодiння в польськiй iсторiографiї. Привертають увагу працi, в яких висвiтлюються проблеми реконструкцiї земельних володiнь рiзних груп населення. Л.Поляшевський зробив реконструкцiю шляхетського землеволодiння в межах Калiського воєводства в XVI ст.10 , а М.Бiскуп - Хелмiнського та Мальборського воєводств у другiй половинi XVI ст.11

Працi польських iсторикiв Г.Лашкевича та А.Пошпєха тематично близькi до нашого дослiдження й становлять неабиякий iнтерес як з огляду на можливiсть здiйснення на їх основi порiвняння моделей шляхетського землеволодiння в рiзних реґiонах Речi Посполитої, так i аналiзу застосованого iсториками дослiдницького iнструментарiю. Так, у монографiї Г.Лашкевича12 дослiджено торгiвельнi операцiї iз земельними володiннями хелмської шляхти в другiй половинi XVII ст. Проаналiзувавши трансакцiйнi операцiї в кiлькiсному, цiновому та антропологiчному вимiрах, автор дiйшов висновку, що земля ще не набула повною мiрою товарного статусу, а обiг маєтностей здебiльшого вiдбувався в середовищi родичiв. А.Пошпєх об'єктом своєї працi13 обрав обiг шляхетських земельних володiнь у Ка-

стр. 34


лiському повiтi кiнця XVI - середини XVII ст. Учений звернув увагу на виразний реґрес дрiбношляхетської власностi, поступове зростання значення власностi середньої шляхти та динамiчне змiцнення позицiй крупної шляхетської власностi. Подiбне дослiдження (з акцентом на генеалогiчному аспектi), присвячене перемишльськiй шляхтi XIV-XVI ст., зробив росiйський iсторик С.Пашин14 .

Н.Яковенко на основi широкого комплексу джерел предметно розкрила генезу тогочасної соцiальної елiти, що монопольно володiла полiтичними, майновими та особистими правами15 .

Стаття спирається на актовi книги Луцького земського та ґродського судiв iз фондiв ЦДIАУК16 .

Кiлькiсний склад та соцiальна ґрадацiя контрактантiв у межах шляхетського стану

У Луцькому повiтi протягом 1566-1599 pp. зафiксовано 868 шляхтичiв, якi брали безпосередню участь в укладеннi договорiв купiвлi-продажу, застави, дарування, оренди та обмiну. Зазначене число менше вiд загальної кiлькостi угод-трансакцiй (1091 договiр)17 . Це можна пояснити, по-перше, тим, що з договiрних сторiн контрактiв до уваги бралися лише основнi дiйовi особи (виключалися тi, хто супутно фiксувався в умовах договорiв, однак не брав реальної участi в поземельних операцiях, як-от дружина власника маєтностi, яка юридично не володiла об'єктом угоди). По-друге, здебiльшого шляхтичi неодноразово виступали суб'єктами угод. Наприклад, володимирський войський Василь Гулевич лише в договорах купiвлi-продажу фiксувався 18 разiв, а князь Юрiй Чорторийський брав участь у 43 заставних операцiях18 .

Iз загальної кiлькостi осiб, причетних до укладення договорiв купiвлi-продажу, близько 16% становили жiнки, якi виступали в угодах окремо або з опiкунами. Ураховуючи їх, у середньому на один контракт припадає близько 0,8 особи. Здебiльшого переважали контракти, в яких iз двох сторiн договору виступали по однiй особi або подружжю. Примiром, в орендному договорi вiд 15 серпня 1583 р. суб'єктом угоди з однiєї сторони виступав шляхтич Василь Лисичинський, а з iншої - Iван Чаплич-Шпановський19 . У контрактi обмiну вiд 15 жовтня 1590 р. як договiрнi сторони виступали брати князi Януш i Михайло Заславськi. Унаслiдок укладення даного контракту Я.Заславський обмiняв свiй маєток Перемовчi (Луцький повiт) на маєток Судилкiв (Кременецький повiт)20 , що належав М.Заславському.

За спостереженнями А.Пошпєха, учасники угод-трансакцiй дуже часто були пов'язанi мiж собою родинними зв'язками. Учений дiйшов висновку, що зазначенi в таких контрактах суми не вiдповiдали реальним ринковим цiнам21 . Як свiдчать джерела, суттєву частку угод-трансакцiй у Луцькому повiтi становили внутрiшньо-родиннi контракти. Якщо вилучити дарчi угоди, якi укладали переважно родичi, то вимальовується така картина: з 896 договорiв купiвлi-продажу, застави, оренди й обмiну 196 контрактiв (21,9%) було укладено в родинному колi (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Кiлькiсть угод, укладених мiж родичами в Луцькому повiтi (1566-1599 pp.)22

Тип угоди

Загальна кiлькiсть угод (%)

Родиннi угоди (%)

Решта угод (%)

Застави

475 (100)

114 (24)

361 (76)

Купiвля-продаж

379 (100)

70 (18,5)

370 (81,5)

Оренди

28 (100)

3 (10,7)

25 (89,3)

Обмiни

14 (100)

9 (64,3)

5 (35,8)

Усього

896 (100)

196 (21,9)

700 (78,1)

стр. 35


Упадає в очi, що переважна бiльшiсть контрактiв, якi укладалися мiж родичами, припала на угоди обмiну (64,3%), а понад п'ята частина - на застави (24%). Найбiльш консервативнi економiчнi вiдносини простежуються при орендi шляхетських маєтностей (контракти, здiйсненi в родинному колi, становили лише 10,7% вiд усiх оренд). Отже, статистика таких договорiв вказує на iстотну частку внутрiшньородинних трансакцiй, що їх здiйснювала шляхта повiту. Водночас не можна твердити, що зазначенi контракти були домiнуючими. Згiдно з дослiдженням А.Пошпєха, такi договори (залежно вiд шляхетської групи) становили вiд 30% до 50% вiд усiх контрактiв (у середньому - 39,8%23 ), а за Г.Лашкевичем, внутрiшньородиннi контракти в середньому сягали 17,1% вiд усiх договорiв24 . Порiвнюючи данi, якi маємо по Луцькому повiту, з вiдповiдними даними по Калiському та Хелмському повiтах, що їх зiбрали А.Пошпєх та Г.Лашкевич, можна дiйти висновку: у XVT-XVII ст. мiж зазначеними регiонами iснували виразнi вiдмiнностi щодо вiдсоткової частки родинних угод-трансакцiй. Показники укладання внутрiшньородинних контрактiв Луцького повiту є iстотно меншими порiвняно з показниками Калiського повiту. Водночас данi щодо Луцького й Хелмського повiтiв - сумiрнi.

Варто також проаналiзувати кiлькiснi показники дарчих угод за родинними й неродинними учасниками договiрних сторiн. За даними джерел, учасниками дарчих договорiв були 243 шляхтичi. Iз 197 контрактiв дарування 171 (86,8%) припадає на угоди, якi укладалися мiж родичами, в основному чоловiками i їхнiми дружинами. Наприклад, 1569 р. шляхтянка Ганна Калуська подарувала своєму чоловiковi Миколi Калуському маєток Лисень25 . Iз договору вiд 18 вересня 1592 р. також дiзнаємося, що шляхтич Олександр Семашко дарчим листом вiдписав своїй дружинi Варварi Семашкiвнi маєток Моквин та села Серхiв i Брухiв26 . Села й маєтки, а також їхнi частини, могли дарувати однi одним брати й сестри, або батьки - дiтям, тещi - зятям, дядьки - племiнникам тощо. Наприклад, луцький шляхтич Iван Чаплич-Шпановський вiддав у дар (1599 р.) своїй доньцi Федорi та зятевi Юрiєвi Кирдеям-Мильським двiр у Луцьку27 . Iнший шляхтич-повiтник Петро Загоровський подарував (1572 р.) своєму небожевi Iвановi Янчинському Кошелинський хутiр у селi Суск28 . У рештi 26 контрактах, що становили 13,2% вiд усiх дарчих договорiв, суб'єктами угод виступали клiєнти та їхнi слуги. Основний змiст цих угод зводився до того, що впливовi князi та шляхтичi зi значними матерiальними статками (патрони) дарували своїм слугам тi чи iншi володiння в нагороду за тривалу й вiрну службу. Отримувачами дару здебiльшого були безземельнi або малоземельнi шляхтичi. Наприклад, 1571 р. луцький земський суддя Гаврило Бокiй-Печихвостський подарував своєму слузi за "верную службу" три дворища в селi Бодачовi29 , а князь Роман Сангушко того ж року вiддав у дар своєму слузi Злобi Германовичу села Великi й Малi Бруховичi30 . Таким чином, обiг земельної власностi шляхти за дарчими договорами здiйснювався здебiльшого в колi близьких родичiв, а також усерединi клiєнтарно-патрональної корпорацiї повiтової шляхти.

Вiдзначимо, що шляхта на українських землях ВКЛ i Речi Посполитої становила єдиний стан лише де-юре - усерединi вiн був досить строкатим, що залежало вiд маєткового статусу, традицiї й престижу роду. У польськiй iсторiографiї найчастiше критерiєм подiлу шляхетського стану на групи та прошарки є кiлькiсть сiл або їх частини, якими володiли шляхтичi, а також уряди, якi тi посiдали на повiтовому чи воєводському рiвнях. Для визначення соцiальної ґрадацiї в межах шляхетського стану в данiй статтi прийнято класифiкацiю прошаркiв привiлейованого стану Волинi й Центральної України середини XV - першої половини XVII ст., розроблену Н.Яковенко. Вона включає в себе князiв, панiв, зем'ян-шляхту, шляхту-голоту й панцирних бояр31 . Важливим аспектом дослiдження є з'ясування обiгу й спiввiдношення князiвського й панського землеволодiння та iнших груп шляхти. Тому ми умовно об'єднали три шляхетськi прошарки (зем'ян-шляхту, шляхту-голоту, панцирних бояр) в один - шляхту-зем'ян.

Отже, мiж кiлькiстю учасникiв обiгу земельних володiнь у Луцькому повiтi iснувала така пропорцiя. Князiвська група становила 7,6% вiд усiх учасникiв обi-

стр. 36


гу маєтностей, панська - 15,2%, група шляхтичiв-зем'ян - 75,1%, iншi (учасники угод-трансакцiй нешляхетського походження - євреї, духовнi особи та мiщани) - 2,1%32 . В обiгу земельних володiнь зi значною перевагою вирiзняються шляхтичi-зем'яни. Iншi двi групи (князi й пани) становили меншiсть. Проте великий вiдсоток зем'янської верстви пояснюється економiчною неоднорiднiстю цiєї групи, серед якої були представники з великими статками, i, вiдповiдно, маєтковими позицiями, а також середнi й малоземельнi власники, що володiли 1-2 селами, або ж їх частинами. Важливо також простежити активнiсть цих трьох шляхетських прошаркiв у процесi укладання договорiв продажу, застави, оренди, а також угод обмiну. Дарчi контракти в даному випадку до уваги не бралися, оскiльки вони мали незначну ринкову вартiсть.

Таблиця 2. Участь шляхти в оформленнi контрактiв у Луцькому повiтi (1566-1599 pp.)33

Тип контракту

Князi

 

Пани

 

Шляхта-зем'яни

Кiлькiсть

%

Кiлькiсть

%

Кiлькiсть

%

Купiвля-продаж

62

9,3

198

29,7

406

61

Застава

152

16,6

325

35,5

439

47,9

Оренда

5

10,9

17

36,9

24

52,2

Обмiн

5

20,8

12

50

7

29,2

Усього

224

13,6

552

33,4

876

53

З умiщених у таблицi 2 даних випливає, що найактивнiшими учасниками укладення земельних контрактiв серед трьох категорiй панiвного стану були зем'яни. Сумарна частка їхнiх поземельних операцiй становить понад половину (53%) вiд усiх укладених контрактiв. У вiдсотковому спiввiдношеннi зем'яни найбiльше укладали договори купiвлi-продажу (61%), а найменше - брали участь в оформленнi контрактiв обмiну (29,2%). Друге мiсце, згiдно з показниками активностi, посiдали представники панського прошарку, за участю яких було укладено 552 контракти всiх чотирьох типiв, що становить понад 30% вiд загальної кiлькостi договорiв. Стабiльнi показники простежуються для дарчих, заставних i орендних угод (вiдповiдно 29,7%, 35,5% i 36,9% вiд загальної кiлькостi контрактiв). Iнша картина спостерiгається щодо договорiв обмiну, частка яких сягала 50% вiд загальної кiлькостi угод такого типу. Найменше трансакцiйних договорiв серед трьох верств панiвного стану укладали князi (13,6% вiд загальної кiлькостi учасникiв контрактiв).

Показовим є те, що представники князiвської верстви брали активнiшу участь в угодах обмiну (20,8%) та заставних контрактах (16,6%), унаслiдок укладання яких вiдбувалося неповне вiдчуження маєтностей або ж робилася замiна на iншi володiння. Таким чином, можна припустити, що представники князiвської верстви зазнали мiнiмальних втрат своїх земельних володiнь у процесi регiонального маєткового обiгу зазначеного перiоду. Натомiсть найнижчi показники характернi для купчих i орендних договорiв (вiдповiдно 9,3% i 10,9%). Низький рiвень обiгу земельної власностi на умовах повного вiдчуження князiвських володiнь пiдтверджується зазначеними показниками контрактiв купiвлi-продажу. На таких самих умовах вiдбувався обiг володiнь при оформленнi дарчих угод, активними учасниками яких також були князi. Однак, як зазначалося вище, такий обiг вiдбувався в основному в колi близьких родичiв, а князiвськi дарування своїм слугам-клiєнтам становили незначну частку вiд усiх дарчих контрактiв.

Певне коригування стосовно активностi укладення угод вносять показники середньої кiлькостi договорiв, що припадали на одного представника тiєї чи iншої шляхетської групи. Так, у середньому на одного представника князiвської верстви

стр. 37


припадало укладання 3,4 зазначених контрактiв (без дарувань), на панську групу - 4,2, а найменше - на прошарок шляхти-зем'ян, один представник якої оформляв не бiльше 1,3 договору. Таким чином, загальна активнiсть шляхти-зем'ян у сферi укладання угод-трансакцiй не пiдтверджується персональними результатами укладання договорiв окремими її представниками. Вiдносна ж пасивнiсть князiвської групи, навпаки, компенсується вагомими результатами укладання договорiв окремими її членами. На одну особу панського прошарку, як з'ясувалося, припадало найбiльше число вiдповiдних контрактiв - 4,2.

Отже, якщо брати до уваги те, скiльки контрактiв у середньому припадало на одного представника тiєї чи iншої шляхетської групи, то виявляється, що найактивнiшими учасниками обiгу земельних володiнь у межах Луцького повiту були пани й князi. Представники групи шляхти-зем'ян помiтно їм поступалися.

Справедливiсть цiєї тези можна перевiрити через пiдрахунок балансу набуття та втрати володiнь, а також величини обiгу, що здiйснювали окремо члени кожної iз зазначених вище верств шляхетського стану.

Щодо угод купiвлi-продажу, то набуття згiдно з ними земельних володiнь розумiється в тому сенсi, що купувалися маєтки, села або їхнi частини, а втрата - якщо вони збувалися, тобто продавалися. Набуття володiнь за договорами вiдбувалося в разi отримання заставного володiння, а втрата - якщо вiдповiдне володiння заставлялося. Випадки набуття й втрати володiнь за умовами орендних договорiв такi ж, якi визначено для заставних контрактiв.

Таблиця 3. Баланс набуття та втрат володiнь шляхти в Луцькому повiтi (1566-1599 pp.)34

Тип угоди

Групи шляхти

Набуття (к-ть угод)

Втрата (к-ть угод)

Рiзниця

Купiвля-продаж

Князi

27

30

-3

Пани

144

116

+28

Зем'яни

184

219

-35

Застава

Князi

32

128

-96

Пани

139

188

-49

Зем'яни

292

153

+139

Оренда

Князi

0

6

-6

Пани

10

9

+1

Зем'яни

11

14

-3

Данi таблицi 3 свiдчать, що в процесi укладання угод купiвлi-продажу найбiльшу активнiсть виявляли представники панського прошарку. Здебiльшого вони скуповували земельну власнiсть, анiж її продавали, через це й баланс набуття-втрати виявився з плюсовими показниками. Друге мiсце посiли учасники договорiв купiвлi-продажу, якi представляють князiвську верству - вони активно скуповували й продавали свої маєтностi, наслiдком чого стали мiнiмальнi втрати їхнiх володiнь (лише в 13 випадках бiльше продавали, анiж купували). Якщо пани й, певною мiрою, князi зумiли примножити та розширити свої володiння, то шляхтичi-зем'яни змушенi були бiльше продавати, анiж купувати, а тому й втрачали свої володiння.

Iнша ситуацiя простежується у випадку iз заставними контрактами. Тут повною мiрою проявили активнiсть представники групи шляхти-зем'ян. Вони майже вдвiчi бiльше отримували заставнi володiння, нiж вiддавали їх у заставу. Тобто представники цiєї шляхетської групи мали можливiсть надавати кредити й отримувати з цього певнi прибутки. Водночас такий висновок не варто поширювати на всiх шляхтичiв-зем'ян. Кредитнi операцiї могли здiйснювати лише представники вузького кола цiєї шляхетської групи, якi зумiли полiпшити свiй мате-

стр. 38


рiальний стан на хвилi реформацiйних перетворень 60-х pp. XVI ст. Значну активнiсть у процесi заставляння маєтностей (а, отже, втрати їх на певний термiн) проявили представники панської й, особливо, князiвської верств, якi втричi бiльше заставляли маєтностi, анiж брали в заставне володiння. Для панського прошарку така ситуацiя виявилася дещо кращою: пани 139 разiв отримували маєтностi в заставне володiння, а 188 - вiддавали. Очевидно, що представники цих шляхетських груп потребували готiвки, за яку, припускаємо, здiйснювали купчi операцiї.

У процесi укладання орендних договорiв на плаву змогли втриматися також представники панської групи. Лише тут простежується позитивний баланс набуття-втрати маєтностей на умовах орендного володiння. Шляхтичi-зем'яни здебiльшого вiддавали свої маєтностi в тимчасове володiння, а представники князiвської групи взагалi не користувалися орендними маєтностями - вони лише вiддавали їх в оренду iншим шляхтичам.

Розглядаючи оренднi контракти, потрiбно звернути увагу на те, що дуже часто однiєю зi сторiн договору були луцькi євреї. Вони укладали вiдповiднi угоди з представниками шляхетських груп i, що характерно, виступали винятково як орендарi й у жодному випадку не перезаставляли своїх орендних володiнь. Євреї брали в оренду лише тi об'єкти володiння, з яких можна було отримати зиск. Наприклад, згiдно з контрактом вiд 17 липня 1569 р. Зельман Шмойлович орендував на 3 роки в Михайла та його дружини Дометри Гарабурдiв лiси бiля сiл Тодоровичi й Тейки та використовував деревину для виробництва поташу35 . З угоди вiд 25 листопада 1588 р. дiзнаємося, що луцький єврей Караїм Мошка орендував на 1 рiк у шляхтича Марка Жоравницького вiтряк i корчму в селi Блудовi36 . Загалом понад третину орендних договорiв луцькi шляхтичi укладали з представниками єврейської громади. Щодо цього можна припустити, що луцька шляхта не вирiзнялася великою пiдприємливiстю у сферi орендування земель задля отримання прибуткiв, а, тим бiльше, - представники князiвської верстви, якi й без цього зосереджували у своїх руках левову частку всiх володiнь повiту. Натомiсть пани й шляхтичi-зем'яни не нехтували нагодою отримати в такий спосiб прибутки.

Таким чином, показники балансу набуття та втрати володiнь загалом пiдтверджують наш висновок про бiльшу активнiсть у сферi обiгу шляхетських земельних володiнь представникiв панської та князiвської груп, порiвняно зi шляхтою-зем'янами.

Важливо також з'ясувати, як представники тих чи iнших шляхетських груп накопичували готiвку, а також, чи могли вони надавати кредити та купувати маєтностi? Для цього потрiбно проаналiзувати договори, звернувши увагу на показники загальної величини сум, якi були задiянi кожною зi шляхетських груп в операцiях купiвлi-продажу, застави й оренди. У графi "Набуття" таблицi 4 показано суми, якi отримували шляхтичi внаслiдок здiйснення зазначених трансак-цiйних операцiй, у графi "Втрата" - пов'язанi iз заставами та орендами суми, якi йшли на придбання маєтностей та кредитування.

Таблиця 4. Баланс фiнансової активностi шляхетських груп за угодами-трансакцiями в Луцькому повiтi (1566-1599 pp.)37

Тип угоди

Групи шляхти

Набуття (копи грошiв)

Втрата (копи грошiв)

Рiзниця (копи грошiв)

Купiвля-продаж

Князi

69486

52522

+16964

Пани

113415

147589

-34174

Зем'яни

212492

182221

+30271

Застава

Князi

316126

201977

+114149

Пани

137985

140113

-2128

Зем'яни

118800

237392

-118592

Оренда

Князi

5025

0

+5025

Пани

3211

2521

+690

Зем'яни

3598

4612

-1014

стр. 39


Найбiльший прибуток вiд операцiй купiвлi-продажу отримували шляхтичi-зем'яни, баланс яких мав плюсовий показник i становив понад 30000 кiп грошiв (див. таблицю 4). Удвiчi меншi прибутки отримали репрезентанти князiвської групи. Представники ж панського прошарку зазнали втрат у сумi понад 34000 кiп грошiв. Така ситуацiя не випадкова, бо саме пани доклали найбiльших зусиль для скуповування земельної власностi, що було характерно й для князiв, якi у фiнансовому планi не набагато вiдстали вiд панiв. Шляхтичi-зем'яни, особливо малоземельнi та зi слабким господарським ресурсом, змушенi були вдаватися до продажу своїх володiнь. Частина з них зовсiм втратила власнiсть i перейшла на службу до князiв i панiв, а також бiльш впливових i заможних шляхтичiв. Деяким iз них вдавалося отримати за свою службу певну вислугу, iншi ж ставали служилими боярами, що володiли 1-2 дворами в маєтностях сюзерена й часто вели господарство самотужки, не маючи пiдданих.

Для представникiв групи шляхти-зем'ян характерним було й те, що вони стали найактивнiшими кредиторами. Постає питання, звiдки ж особи нижчої соцiальної шляхетської групи могли почерпнути досить значнi грошовi суми для подальшого надання в кредит? Судячи з усього, приблизно третину коштiв вони отримали вiд продажу своїх володiнь та нерухомостi, певну частину - вiд господарської дiяльностi, можливо, вони мали ще якiсь прибутки. Можна припустити, що значними фiнансовими ресурсами володiла тiльки певна група шляхтичiв-зем'ян. Решта ж були досить заможнi, однак не змогли отримати бiльш престижнi титули, оскiльки пiсля реформ 60-х pp. XVI ст. їх надання загальмувалося. Iз таблицi 4 видно, що активним кредитуванням займалися також i члени панської групи, про що свiдчить мiнусовий баланс сум заставних операцiй. Найбiльше ж отримували кредити представники князiвської верстви, дуже активно вiддаючи свої володiння в заставу (сума отриманих ними кредитiв сягнула понад 300000 кiп грошiв). Потрiбно також наголосити на значнiй кредиторськiй дiяльностi князiв - загалом вони надали кредитiв, сума яких виявилася не набагато меншою вiд суми кредитiв, наданих шляхтичами-зем'янами й становила понад 200000 кiп грошiв.

Подiбна ситуацiя щодо надання й отримання кредитiв простежується й з орендними договорами. Як i у випадку iз заставами, шляхтичi-зем'яни витрачали бiльшi суми на отримання орендних земельних володiнь, нiж надання їх в оренду. Грошовий баланс набуття-втрати земельних володiнь представникiв панської групи залишився майже однаковим. Натомiсть князi лише вiддавали свої землi в оренду iншим шляхтичам, унаслiдок чого отримали кредитiв на суму понад 5000 кiп грошiв.

Таким чином, найбiльшi прибутки (загальна сума понад 136000 кiп грошiв) вiд здiйснення трансакцiйних операцiй мали князi. Найбiльших втрат (майже 90000 кiп грошiв) зазнали представники групи шляхти-зем'ян. Натомiсть втрати панiв були мiнiмальними (близько 36000 кiп грошiв)38 .

Про фiнансову активнiсть представникiв кожної зi шляхетських груп свiдчить також середня величина грошових сум, що припадають на одного члена тiєї чи iншої групи. Отже, найбiльшi фiнансовi можливостi в укладеннi угод-трансакцiй (до уваги беруться суми, якi витрачалися на придбання маєтностей або отримання їх вiд заставних чи орендних володiнь) мали представники князiвської верстви (3856 кiп грошiв на одну особу). За ними йдуть пани (2198 кiп грошiв), а в шляхтичiв-зем'ян такi можливостi були зовсiм незначнi (650 кiп грошiв). Суттєва рiзниця мiж середньою величиною сум, що припадають на одного представника князiвської групи й шляхти-зем'ян, свiдчить про значне зосередження готiвки в руках осiб вищої шляхетської групи та вiдносно невеликi грошово-готiвковi ресурси членiв нижчої привiлейованої групи, якi змушенi були вдаватися до рiзних трансакцiйних операцiй iз метою уникнення фiнансового дефiциту.

стр. 40


Привертає увагу те, як вiдбувався обiг земельних володiнь мiж рiзними шляхетськими групами. Такий обiг, по сутi, не спостерiгався при укладаннi дарчих договорiв - вiдчуження земельних володiнь здiйснювалося всерединi родинного кола, власне, мiж представниками однiєї шляхетської групи (понад 80% усiх випадкiв). У рештi випадкiв перехiд земельної власностi вiдбувався за схемою: вiд князiв або панiв - до шляхти-зем'ян (близько 20% випадкiв).

Iнша ситуацiя склалася з угодами купiвлi-продажу, застави та оренди. Майже чверть таких договорiв укладали мiж собою шляхта-зем'яни, решту угод вони укладали з представниками iнших шляхетських прошаркiв. Зокрема, заставнi контракти найчастiше фiксувалися мiж шляхтичами-зем'янами й князями. Причому першi виступали кредиторами других. Близько 20% вiд кiлькостi зазначених договорiв укладалися мiж представниками панської групи, а решта - переважно зi шляхтичами-зем'янами, особливо це стосувалося угод купiвлi-продажу, в яких пани переважно фiґурували як покупцi земельної власностi. Незначний поземельний обiг здiйснювався всерединi князiвської групи. Контракти мiж членами цiєї групи становили лише 10% вiд загальної кiлькостi таких угод. У рештi випадкiв князi активно укладали договори з панами й шляхтичами-зем'янами.

Отже, обiг земельних володiнь у середовищi представникiв однiєї шляхетської групи загалом був несуттєвим, порiвняно iз земельним обiгом, що вiдбувався через оформлення дарчих контрактiв. Натомiсть такий обiг мав значне мiсце в клiєнтарно-патрональнiй корпорацiї шляхтичiв-землевласникiв, у структурi якої подiл на групи вiдiгравав важливу роль.

Пiдсумовуючи сказане, можна дiйти висновку, що безумовна перевага шляхтичiв-зем'ян у сферi, яка стосується вiдношенню загальної кiлькостi учасникiв угод-трансакцiй до кiлькостi укладених ними договорiв не пiдкрiплюється таким показником, як вiдношення кiлькостi угод, що припадають на одну особу, до вiдповiдної величини грошових витрат. Причому, тут простежується явна перевага князiв та панiв.

Аналiз обiгу земельних володiнь рiзних груп луцької шляхти дає пiдстави твердити про зосередження капiталу в руках князiв i панiв. Брак його в представникiв шляхти-зем'ян змушував їх активiзовувати дiяльнiсть у сферi укладання трансакцiйних угод, про що свiдчать вiдповiднi показники дiлової активностi.

Таким чином, висловленi в iсторiографiї твердження про економiчну мiць волинських князiвських родин та маґнатерiї пiдтверджуються конкретними даними реґiонального дослiдження поземельних операцiй шляхти в Луцькому повiтi в другiй половинi XVI ст. Характерно, що протягом перiоду, що дослiджується, простежується поступове змiцнення економiчних позицiй панського прошарку шляхетського стану. Очевидно, що волинськi пани зумiли вправно скористатися реформами 60-х pp. XVI ст., адже саме на Волинi концентрувалися земельнi володiння панiв. Таких мiцних маєткових позицiй не мали анi київськi, анi брацлавськi пани.

Найактивнiшi контрактанти та їхнi контракти

Аби простежити тенденцiї змiн у структурi земельної власностi луцької шляхти, слiд розглянути конкретнi випадки набуття та втрати, а також передачi власностi в заставу або оренду. При визначеннi найактивнiших контрактантiв до уваги бралися такi критерiї: 1) кiлькiснi показники здiйснюваних угод (у результатi вiдбувався перехiд земельних володiнь у повну та часткову, на певний термiн, власнiсть); 2) показники величини обiгу зазначених контрактiв. Основними джерелами при дослiдженнi є договори купiвлi-продажу, застави та, меншою мiрою, оренди.

Найактивнiшим учасником обiгу шляхетських земельних володiнь серед князiв був Юрiй Чорторийський, який протягом 1583-1599 pp. здiйснив 9 операцiй купiвлi-продажу та 43 заставнi угоди39 . Показово, що цей князь лише у двох

стр. 41


випадках надав кредитiв на загальну суму 1400 кiп грошiв, отримавши за це володiння в заставу. Натомiсть вiн мав значний зиск, вiддаючи в заставу свої маєтки й села, переважно на невеликий термiн (1-3 роки). У результатi князь мав прибуток вiд своїх застав у сумi 56227 кiп грошiв, що дало йому можливiсть придбати мiста Клевань i Бiлiв, село й монастир Пересопницю40 , двi садиби в Луцьку41 , а також села Грушвицю, Передiл, Янiв i Новосiлки42 . На цi придбання вiн витратив 17000 кiп грошiв. Здебiльшого (3 iз 6 випадкiв) Ю.Чорторийський здiйснював операцiї продажу, збiльшивши свою скарбницю на 5600 кiп грошiв. Так, у результатi 3 операцiй купiвлi-продажу вiн частинами спродав своє село Куколь шляхтичам Богдановi43 , Петровi44 та Iвановi45 Кукольським, отримавши з кожного по 1000 кiп грошiв. Прикметно, що князь почав продавати або купувати земельну власнiсть лише з 1596 р. - до того вiн активно заставляв свої володiння (перша його заставна угода зафiксована 1583 p.). Отримавши чималi прибутки вiд застав, вiн розширює свої володiння шляхом купiвель. Унаслiдок 17-рiчної дiяльностi на земельному ринку Ю.Чорторийський неабияк змiцнив своє маєткове становище та отримав великi прибутки - понад 44000 кiп грошiв.

Схожу економiчну дiяльнiсть провадив iще один представник князiвської верстви - Юхим Корецький. Щоправда, вiн дещо поступався розмахом економiчних операцiй Ю.Чорторийському. Ю.Корецький здiйснив 5 торгових операцiй зi своїми маєтностями (у 4 iз них - продавав, а в однiй - купував). Так, вiд продажу сiл Радомисль i Суха Воля46 , маєткiв Русивль i Капустин47 , Витковичi48 та Сосники49 , вiн отримав 3400 кiп грошiв. Судячи з того, що за придбанi 1597 р. села Же-лезницi та Сосники50 вiн заплатив 4000 кiп грошiв, князь нарощував свої володiння. Характерною особливiстю заставних операцiй Ю.Корецького було те, що вiн у жодному випадку не виступав як кредитор. Це означає, що князь не користувався заставними володiннями - вiн лише здавав свої маєтностi в заставу iншим шляхтичам. Красномовним пiдтвердженням цього є 24 заставнi угоди, якi дали досить значнi прибутки (близько 40000 кiп грошiв). Симптоматично, що четверту частину вiд зазначених прибуткiв Ю.Корецький отримав вiд заставної угоди, згiдно з якою вiддав у заставу 34 села Корецької волостi своїй дружинi, Ганнi Корецькiй (1583 p.), отримавши кредит у сумi 20000 золотих польських51 (= 10000 кiп грошiв). Отже, унаслiдок дiлової активностi Ю.Корецький розширив свої володiння. Отриманi ним прибутки також були досить значними - 39000 кiп грошiв.

I Ю.Чорторийський, i Ю.Корецький належали до "княжат головних", якi репрезентували найпотужнiших князiв усерединi князiвської верстви52 (решта - "князi-повiтники"). "Головнi княжата" вирiзнялися економiчною й майновою мiццю (у джерелах простежується стабiльнiсть їхнiх земельних володiнь iз кiнця XIV ст.53 ).

Вельми вражаючими показниками обiгу вiд заставних операцiй мiг похвалитися київський воєвода князь Костянтин Острозький. Здiйснюючи їх, у двох випадках вiн вiддавав свої володiння в заставу, а ще у двох - надавав кредити. Загалом, вiд заставних операцiй князь отримав 3650 кiп грошiв, натомiсть кредитувавши 161900 кiп грошiв (9500 кiп грошiв - Ю.Корецькому (1583 p.)54 , a 152400 кiп грошiв - своїй небозi княжнi Галжбетi Острозькiй, отримавши в заставне володiння всi її родовi маєтностi (1573 р.)55 )- Уже за наведеними даними К.Острозького можна вiднести до найбiльших iнвесторiв не лише Волинi, а й усiєї Речi Посполитої.

Шляхом купiвель i продаж формували свої володiння в Луцькому повiтi та на Волинi й новi ("пришлi") князi - Пронськi (емiґранти з Московiї) та Пузини, що прибули на Волинь зi Смоленщини в другiй половинi XVI ст. внаслiдок одруження (князь Юрiй Пузина взяв за дружину дочку володимирського войського Василя Гулевича - Ганну Гулевичiвну). Спочатку князь разом iз дружиною продав (1587 р.) шляхтянцi Марiї Чолганськiй маєтки Рiдку й Мiнцову Волi, отримавши прибуток 3200 кiп грошiв56 . 1590 р. вiн уже сам купив у свого тестя маєт-

стр. 42


ки Довге, Борисковичi й Цевiв за 750 кiп грошiв57 . Одну купiвлю здiйснив iнший представник родини Пузин - Григорiй, заплативши подружжю шляхтичiв Iвановi та Раїнi Батковським (1598 р.) 2500 кiп грошiв за частину села Борисовичi58 .

Зиск вiд укладання продажних договорiв мав i член князiвської родини Пронських Олександр. Для початку в 1584 i 1585 pp. вiн здiйснив 2 купiвлi, придбавши в луцького войського Iвана Чаплича-Шпановського село Радохiвку за 3000 кiп грошiв59 , а в шляхтича Михайла Боговитина-Козирадського купив маєтностi в Кременецькому повiтi за 6000 кiп грошiв: мiсто Шумськ i села Васькiвцi, Крогульцi, Литовищi, Теремнi, Токарi, Боложiвцi та Степанiвку60 . Князь отримав значний прибуток i вiд продажу своїх маєтностей - 1593 р. вiн продав шляхтичевi Дмитру Долматовичу-Iсайкiвському п'яту частину маєткiв Чекнi, Ворсавина, Яловичiв та Котелi за 1150 кiп грошiв61 , а 1595 р. - шляхтичевi Адаму Горайському мiсто Жукiв та села Новосiлки, Старий Жукiв, Новий Став i Сухiвцi за 50000 золотих польських62 (= 25000 кiп грошiв). За нашими пiдрахунками, його прибутки вiд продаж становили понад 26000 кiп грошiв.

Отже, обiговi операцiї iз земельними володiннями серед князiв найактивнiше здiйснювали "княжата головнi". Натомiсть представники групи "княжат-повiтникiв" не мали для цього фiнансових можливостей. Дехто з них, як князь Остафiй Сокольський63 , посiдали земськi уряди, на яких традицiйно робили кар'єру представники нижчих шляхетських прошаркiв. Така ситуацiя свiдчить про те, що князiвська гiднiсть не завжди забезпечувала носiя титулу великими статками.

Окрiм представникiв князiвської верстви, активно здiйснювали трансакцiй-нi операцiї й пани. Досить значнi економiчнi та маєтковi позицiї в повiтi посiдав Василь Гулевич (обiймав уряд володимирського войського).

Протягом перiоду, що розглядається, В.Гулевич здiйснив 18 торговельних операцiй - у 17 з них вiн виступав як покупець земельних помiсть, i лише в однiй - як продавець. Причому останнiй контракт вiн уклав зi своїм зятем, князем Ю.Пузиною. Згiдно iз цим контрактом, В.Гулевич у березнi 1590 р. продав Ю.Пузинi маєтки Довге, Борисковичi й Цевiв за 1500 золотих польських64 (750 кiп грошiв). На невелику суму даного контракту вказує таке порiвняння: у лютому та березнi 1587 р. володимирський войський купив четверту й другу частини маєтку Довгого за 500 i 4000 кiп грошiв вiдповiдно у свого брата Михайла Гулевича й племiнникiв Миколи та Михайла Гулевичiв-Долзьких65 . Очевидно, що цiни, указанi в умовах контрактiв, не завжди вiдповiдали реальнiй вартостi земельної власностi.

Об'єктом купiвель В.Гулевича здебiльшого були частини маєткiв або сiл, розташованих у Луцькому повiтi. Лише одна купча угода свiдчить про придбання володимирським войським маєтностi в сусiдньому Володимирському повiтi66 . Скуповуючи окремi частини володiнь у рiзних власникiв, вiн таким чином мiг придбати всю маєтнiсть або ж значну її частину.

Загалом В.Гулевич уклав контрактiв на суму понад 11000 кiп грошiв (причому цiну на одну з таких угод у документi не зазначено). Загальний баланс його торговельних операцiй становив мiнус 10590 кiп грошiв. Це означає, що володимирський войський витратив значну суму грошей на розширення своїх володiнь. Зазначена сума витрат свiдчить про високий майновий статус цього шляхтича та реальну можливiсть обiймати престижнi уряди.

Ще бiльшi статки мав луцький войський Iван Чаплич-Шпановський (iз 1589 до 1597 pp. був київським каштеляном67 ). У цьому можна переконатися з торговельних угод. Луцькi актовi книги мiстять iнформацiю про 51 угоду купiвлi-продажу земельної власностi, що їх здiйснив I.Чаплич-Шпановський. На вiдмiну вiд В.Гулевича, I.Чаплич-Шпановський активно як купував маєтки, так i продавав їх - це стало значною статтею його прибуткiв (понад 20000 кiп грошiв), хоча торговельний баланс також був вiд'ємним (22684 копи грошiв).

Об'єктом купiвель I.Чаплича-Шпановського зазвичай були частини маєткiв i сiл, а iнколи й цiлi володiння. Чималу власнiсть мав цей шляхтич у мiстi Тай-

стр. 43


кури, про що свiдчить серiя здiйснених ним купiвель окремих частин мiста, якими володiв шляхтич Iван Звiр, пiсля смертi якого вони були успадкованi його дружиною, братом i сестрою. Так сталося, що нащадки не змогли зберегти в цiлiсностi родових володiнь: разом iз частинами мiста вони продали й успадкованi частини села Посягви68 . Привертає увагу те, що луцький войський упродовж одного дня (7 березня 1578 р.) уклав 6 контрактiв купiвель iз нащадками I.Звiра на загальну суму 2520 кiп грошiв i, таким чином, укотре розширив свої володiння.

Потрiбно вiдзначити, що бiльшiсть контрактiв I.Чаплич-Шпановський уклав за 16 рокiв (з 1569 до 1586 pp.), i лише 3 угоди були укладенi в 1590 p., a по цьому - жодної. Можливо, що по 16 роках активної дiяльностi у сферi земельної торгiвлi луцький войський задовольнив свої маєтковi потреби й пiсля 1589 р. (початок його сенаторської кар'єри) зосередив увагу на полiтицi.

Варто також вiдзначити, що В.Гулевич та I.Чаплич-Шпановський досить активно укладали й заставнi угоди. Зокрема, володимирський войський у двох випадках надав кредитiв на загальну суму 244 копи грошiв, а у двох iнших - заставляв свої маєтностi, отримавши прибуток у сумi 490 кiп грошiв. Натомiсть його брат Григорiй Гулевич кiлька разiв лише вiддавав свої володiння в заставу, отримавши прибуток у сумi 2450 кiп грошiв.

Набагато бiльший грошовий обiг здiйснив I.Чаплич-Шпановський, оформивши 32 договори застави, унаслiдок чого отримав прибуток у сумi понад 21000 кiп грошiв. Його економiчнi позицiї, вочевидь, були сильнiшi, порiвняно з володимирським войським. Сума наданих ним кредитiв (8 операцiй) становила 5308 кiп грошiв. Заставнi контракти загалом дали йому прибуток у сумi понад 27000 кiп грошiв. Якщо зважити на те, що I.Чаплич-Шпановський у 5 орендних договорах iз 6 орендував земельнi володiння в iнших шляхтичiв, то до його прибуткiв потрiбно додати ще кiлька тисяч кiп грошiв.

Високий статус повiтового урядника Василя Гулевича вiдкривав дорогу до розширення маєтностей через їх придбання для iнших членiв родини Гулевичiв, серед яких дiловою активнiстю вирiзнявся Дем'ян Гулевич (здiйснив 5 торговельних операцiй, приєднавши до своїх володiнь кiлька сiл). Так, 30 червня 1580 р. вiн купив бiльшi частини сiл Грушовий й Озерян у батькiв своєї дружини Iвана й Пелагiї Патрикiїв-Курозвонських за 2000 кiп грошiв (це були представники групи шляхти-зем'ян; Iван Патрикiй-Курозвонський протягом 1567-1578 pp. обiймав уряд кременецького пiдкоморiя)69 . А вже 28 липня того ж року шляхтич докупив решту цих сiл у тещi Пелагiї за 200 кiп грошiв70 . 1593 р. Дем'ян Гулевич виступив у ролi покупця Дашкiвської частини села Гуляльникiв за 100 кiп грошiв, яку придбав у братiв Григорiя й Федора Гуляльницьких71 . За два роки (1595 р.) вiн купив село Бакiвцi в Iвана Гулевича за 3000 кiп грошiв72 , а наступного, 1596 p., - частину села Грушовий за 2000 кiп грошiв у князя Станiслава Воронецького73 . Ще перед початком своїх основних купiвель, вiн придбав третю частину садиби в Луцьку ще в одного з Гулевичiв - Михайла - за 14 кiп грошiв74 . Таким чином, на розширення своїх володiнь (здебiльшого за рахунок купiвель у родичiв) Д.Гулевич витратив доволi велику суму (7314 кiп грошiв).

Серед представникiв панської групи неабиякою активнiстю вiдзначалися шляхетськi родини Семашкiв та Хрiнницьких, окремi члени яких також посiдали престижнi уряди у Волинському воєводствi. Зокрема, з роду Семашкiв найбiльше трансакцiйних угод уклав Олександр Семашко, котрий у 1566-1581 pp. посiдав уряд володимирського пiдкоморiя, а в 1585-1587 pp. був брацлавським каштеляном. Iз 14 купчих угод, укладених усiма "членами родини Семашкiв, вiн здiйснив 1 продаж i 5 купiвель (на його участь припала майже половина торговельних операцiй iз земельною власнiстю Семашкiв). Iз 29 заставних угод Семашкiв - 18 були укладенi Олександром. Володимирський пiдкоморiй приєднав до своїх володiнь шляхом купiвлi село Липи, придбавши його за 4000 кiп грошiв у шляхтянки Ганни Згличинської75 , а також маєтки Рикань i Митищi, давши за них 4000

стр. 44


золотих польських76 . Окрiм того, вiн придбав маєтнiсть Лаврове, купивши її окремими частинами в братiв Iвана77 та Романа Козинських78 на загальну суму 1300 кiп грошiв. За досить велику суму (1000 кiп грошiв) О.Семашко продав свої маєтки Вишневе й Верпятин шляхтичевi Щасному Галезькому (1593 р.)79 . Для здiйснення таких купчих операцiй вiн скористався грошима iз заставних угод (16 контрактiв), за умовами яких отримував кредити пiд заставу своїх маєтностей.

Неабияк розширив свої володiння представник родини Хрiнницьких - Iван, який обiймав посаду луцького земського пiдсудка (1579-1602 pp.) та луцького земського суддi (1602-1624 pp.). Формувати свої маєтностi I.Хрiнницький розпочав вiдразу по обраннi його на земський уряд. За спостереженнями Н.Старченко, урядовцi Володимирського повiту використовували свою службу як iнструмент успiшної дiлової активностi. Дослiдниця вiдзначає, що "саме канцелярiя, зосереджуючи готiвку у своїх руках, перебуваючи в центрi публiчного життя реґiону (а отже, володiючи iнформацiєю), схоже виконувала функцiї банку"80 . Луцький пiдсудок, як свiдчать джерела, також вправно скористався своїм службовим становищем, здiйснивши 1 продаж i 11 купiвель, бiльшiсть з яких припадає на 1581-1584 pp., коли вiдбувалося стрiмке формування головних його володiнь. Так, 1581, 1583 i 1584 pp. I.Хрiнницький скупив батькiвськi маєтностi - частини сiл Хрiнники, Толпижин, Курозвони, Лопавшi, Вичулкове, Селище й Любин (фiксуються в поборовому реєстрi 1570 р. за Михайлом Хрiнницьким, окрiм Селища й Любина) в подружжя Матвiя й Ганни Рогозенських за 2000 кiп грошiв81 ; через два роки вiн також купив у них iншi частини цих володiнь за 1000 кiп грошiв82 . Решту частин сiл Хрiнники, Толпижин та Курозвони вiн купив у подружжя Кiндика й Пелагiї Хом'якiв-Смордовських за 1200 кiп грошiв83 . Пiсля повернення родових маєтностей, вiн розширив їх купiвлею села Смикова (також скуповував його частинами - 4-ма купчими операцiями в 3 власникiв: Уляни Гретчиної за 300 кiп грошiв84 , Пелагiї Ламан двiчi по 400 кiп грошiв85 та Уляни Смиковської за 300 кiп грошiв86 ) та частини села Берестечка, придбаних у шляхтянок Раїни Русин-Берестецької за 200 кiп грошiв87 i Настасiї Сокiл за 800 золотих польських88 . До цього слiд додати купiвлю села Свищова, набутого в результатi оформлення угоди купiвлi-продажу зi шляхтичами Федором i Андрiєм Загоровськими (1000 кiп грошiв)89 .

Луцький пiдсудок проявив себе також як активний кредитор - iз 10 заставних договорiв вiн 8 разiв надавав кредити, а двiчi - вiддавав свої маєтки в заставу. Наприклад, 1583 р. Iван Хрiнницький вiддав у заставу село Курозвони своєму братовi Прокопу Хрiнницькому за 500 кiп грошiв90 (термiн у договорi не вказано). Маєток Берестечко заставив згаданiй вище шляхтянцi Раїнi Русин-Берестецькiй за 100 кiп грошiв на один рiк91 . Натомiсть вiн надав кредитiв на значно бiльшу суму, загальна величина яких становила 5280 кiп грошiв.

При здiйсненнi трансакцiйних операцiй луцький пiдсудок пiдтримував своїх родичiв. Зокрема, брат I.Хрiнницького Василь оформив 8 контрактiв купiвлi-продажу, 4 рази вiн продавав свої маєтностi, а в рештi випадкiв - купував. Ще один його брат - Прокiп Хрiнницький - здiйснив 1 купiвлю, 1 продаж i 6 заставних операцiй.

Привертає увагу дiлова активнiсть у поземельних операцiях представника панської групи Федора Рудецького. На вiдмiну вiд попереднiх шляхтичiв, вiн не посiдав урядiв (принаймнi, нам не вдалося вiднайти про це якихось вiдомостей), проте здiйснював свої економiчнi операцiї з розмахом. Вiн, зокрема, уклав 8 угод купiвлi-продажу, здебiльшого виступаючи покупцем маєтностей, придбавши новi володiння як на територiї повiту, так i в самому Луцьку. Примiром, Ф.Рудецький став власником маєтку Чорна92 , неназваного в документi фiльварку93 , а також Балцеровського i Яцковицького дворiв94 , "пляцу" й ґрунту95 та двох "пляцiв"96 у Луцьку. На це вiн витратив 2446 кiп грошiв, натомiсть отримав 750 кiп грошiв вiд продажу нерухомостi в Луцьку.

Матерiали заставних договорiв, укладених за участю Ф.Рудецького, засвiдчують його значнi фiнансовi можливостi. Iз 9 заставних угод вiн у 8 випадках ви-

стр. 45


ступав кредитором, причому отримав у заставне володiння певнi маєтностi на умовах користування та розпорядження (лише у 2 випадках була оформлена застава без держання), надавши кредитiв на загальну суму 2267 кiп грошiв. Можна припустити, що цей шляхтич повернув кредит iз великим зиском для себе.

Представники групи панiв успiшно укладали оренднi договори. Серед панiв можна видiлити I.Чаплича-Шпановського (6 оренд, грошовий обiг яких склав 2686 кiп грошiв), О.Семашка й В.Гулевича, котрi уклали по одному орендному контракту, а також Марка Жоравницького, батька луцького пiдкоморiя (1580-1585 pp.) Михайла Жоравницького (3 оренди з грошовим обiгом у майже 1000 кiп грошiв).

Таким чином, розгляд економiчної дiяльностi в сферi обiгу земельних володiнь представникiв панської групи свiдчить про дедалi зростаючу залежнiсть капiталу вiд влади й навпаки. Як з'ясувалося, перевага в маєткових та економiчних позицiях зберiгалася за "старожитною шляхтою", тобто панською групою, члени якої посiдали уряди на рiзних рiвнях. Варто вiдзначити, що в окремих випадках високi посади надавали представникам панської групи шляхетського стану можливостi для формування та розширення своїх помiсть.

Менш активною була група шляхти-зем'ян. Утiм, це не применшує їхньої ролi в економiцi повiту, - хоча в обiгових земельних операцiях вони набагато вiдставали вiд князiв i панiв, є потреба проаналiзувати їхнi дiї на специфiчному ринку обiгу земельних володiнь.

Серед чисельної групи шляхти-зем'ян помiтно вирiзняється кiлька її представникiв та цiлих родин. Iдеться, зокрема, про Гуляльницьких (лише в укладаннi договорiв купiвлi-продажу брали участь 20 членiв родини, а застав - 15), якi 46 разiв оформляли контракти купiвлi-продажу та 18 разiв - застави97 . Об'єктом трансакцiйних операцiй здебiльшого був родовий маєток - село Гуляльники (вiн то продавався невеликими частинами, то знову купувався, заставлявся чи викуповувався). Через це власниками дрiбних частин Гуляльницького маєтку почергово було близько 20 членiв (точне число встановити не вдалося) цiєї родини.

На вiдмiну вiд Гуляльницьких, розширити свої володiння вдалося луцькому зем'яниновi Богушу Зайцю. Стрiмким злетом своєї кар'єри та формуванням маєтностей вiн завдячував службi в князiв Сангушкiв, а пiзнiше - у князя К.Острозького. Неабияку роль у цьому вiдiграла i його успiшна адвокатська практика. Зокрема, 1585 р. вiн здiйснив 3 купчi операцiї, придбавши маєтки Зденiж (за 4000 кiп грошiв98 ), Шелвовець (за 300 кiп грошiв99 ) та село Березолупи (за 2000 кiп грошiв100 ). Усi цi маєтностi Б.Заєць, очевидно, не без пiдтримки свого патрона, купив у луцького войського I.Чаплича-Шпановського. А ще ранiше, 1572-1573 pp., луцький адвокат придбав частину маєтку Гуляльники на суму 130 кiп грошiв, оформивши при цьому 3 купчi договори з Прокопом101 , Яськом102 та Федором Гуляльницькими103 . Згодом (1595 р.) вiн вигiдно продав свою частину Гуляльникiв (а також частину, успадковану вiд батька Богдана Зайця) шляхтичу Срмогеновi Шишцi за 1000 кiп грошiв104 . Не менш вдало Б.Заєць користав-ся заставними операцiями, отримавши в заставне володiння село Мiловшi вiд I.Чаплича-Шпановського в сумi 630 кiп грошiв термiном на рiк105 . Окрiм цього, вiн узяв кредит на суму 2000 кiп грошiв термiном на 2 роки в шляхтича Михайла Витонiзького, забезпечивши його своїми селами Зденiжем, Березолупами та частиною Гуляльникiв106 .

Отже, можна стверджувати, що "адвокатська практика, - як вiдзначає Н.Старченко, - в умовах iснування досить закритої шляхетської корпорацiї була чи не найкоротшим шляхом (хiба що за винятком вдалого шлюбу) до реалiзацiї життєвих очiкувань небагатого (i не родовитого - А.В.) шляхтича"107 .

Менш скромними виявилися результати купiвель луцького земського писаря (1566-1596 pp.) Михайла Коритенського, якому вдалося придбати лише Голетовський млин iз гребельним митом108 (в документi не локалiзовано) та двiр у

стр. 46


Луцьку109 на суму в 300 кiп грошiв. За ним не було помiчено й укладання заставних чи орендних договорiв.

Активними учасниками оформлення договорiв купiвлi-продажу були шляхтичi-зем'яни Станiслав Держановський (4 контракти) та Мартин Менжинський (7 контрактiв). Перший 1572 р. за умовами 2-х купчих договорiв придбав частину Шелвовецького двору в Гуляльниках у Марини, Ждани110 та Тетяни Гуляльницьких111 за 100 кiп грошiв. За 10 рокiв (1583 р.) шляхтич продав цей двiр iз додачею частини поля за 140 кiп гротiв112 . Як бачимо, С.Держановському так i не вдалося розширити своїх володiнь, чого не можна сказати про Мартина Менжинського, який прикупив маєтки Русивль i Капустяни в князя Яхима й Ганни Корецьких113 , частини села Олiзарова в Матвiя Лосицького114 , маєток Клечанi в I.Чашшча-Шпановського115 та Вертиковський двiр у Луцьку в Марiї Зарецької116 . За все це шляхтич заплатив 2730 кiп грошiв (сума навiть для шляхти середньої руки чи не фантастична). Значний зиск вiн отримав i вiд продаж (понад 1000 кiп гротiв).

Вдалу кредиторську полiтику провадив клiєнт князя Ю.Корецького Томило Манцевич, а також дядько одного з найбагатших представникiв панської групи Матвiя Єла-Малинського (за даними подимного тарифу 1629 p., родина Єло-Малинських володiла 1931 двором, що надавало їй статус магнатської) - Антiн Яловицький. Зокрема, Т.Манцевич надав кредитiв своєму патроновi на суму майже 3000 кiп грошiв (4 контракти). А.Яловицький кредитував як князiв Ю.Корецького i Ю.Чорторийського, так i iнших впливових шляхтичiв повiту на суму 7000 кiп грошiв.

Отже, представники групи шляхти-зем'ян здiйснювали активну економiчну дiяльнiсть завдяки родинним та патронально-клiєнтарним зв'язкам, живучiсть i дiєвiсть яких проявлялася на всiх рiвнях шляхетської iєрархiї.

Таким чином, протягом понад 30 рокiв економiчної дiяльностi шляхти Луцького повiту, пов'язаної з обiгом земельних володiнь, проявилися виразнi тенденцiї до змiн у структурi шляхетського землеволодiння. Трансакцiйнi операцiї iз земельною власнiстю й володiннями луцької шляхти показали стабiльний землевласницький статус князiвської групи, зростаючу економiчну активнiсть представникiв панської групи та подальше дроблення й послаблення маєткових позицiй членiв групи шляхти-зем'ян. Якщо за матерiалами поборового реєстру 1570 p., для Луцького повiту спiввiдношення земельної власностi мiж зазначеними трьома шляхетськими групами виглядало таким чином: представники князiвської групи володiли 45,2% всiєї шляхетської земельної власностi повiту, члени панської групи тримали у власностi 37% земель, а в руках шляхтичiв-зем'ян концентрувалося лише 17,8% маєтностей, то на кiнець столiття цi показники дещо змiнилися. Так, на рiвнi 45% володiнь залишилося в руках князiвської групи (вiдбувся лише частковий перерозподiл усерединi групи або втрати окремих родин компенсувалися набуттям iнших). Натомiсть на рiвнi 40-42% маєтностi зосередилися в представникiв панської групи (зросли на 3-5% за рахунок як купiвель, так i тимчасового заставного володiння, набутих у князiв та зем'ян, а також внутрiшньогрупового перерозподiлу). У випадку iз шляхтою-зем'янами вiдбулося зменшення до 13-15% (земельнi володiння скоротилися на 4-5% за рахунок вiдтоку маєтностей у результатi продаж та вiддання в заставне володiння здебiльшого представникам панської групи). Варто вiдзначити, що дарчi угоди бiльшою мiрою вплинули на внутрiшньогруповий перерозподiл земельної власностi.

Окрiм мiжгрупового перерозподiлу земельних володiнь, вiдбулися змiни в маєткових позицiях усерединi кожної зi шляхетських груп. Бiльш iнтенсивний обiг земельних володiнь шляхти всерединi привiлейованих груп i прошаркiв указує на ще низький рiвень торгiвельно-грошових та обiгових операцiй iз власнiстю. Земля ще не виступала повною мiрою як товар. Натомiсть такi тенденцiї поступово набували ваги серед представникiв панської групи, окремi члени якої вдало скористалися ситуацiєю для збiльшення своїх маєтностей. Характерно, що такий процес був притаманний не лише Луцькому повiтовi, а й iншим реґiонам Речi Посполитої до середини XVII ст.

стр. 47


1 Пичета В.И. Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. - М., 1958. - 545 с.

2 Гурбик А. Аграрна реформа в Українi XVI ст. - К., 1997. - 62 с.

3 Гурбик А.О. Еволюцiя соцiально-територiальних спiльнот в середньовiчнiй Українi (волость, дворище, село, сябринна спiлка). - К., 1998. - 318 с.

4 Мишко Д.I. Соцiально-економiчнi умови формування української народностi. - К., 1963. - 291 с; Баранович А.И. Украина накануне освободительной войны середины XVII в. (социально-экономические предпосылки войны). - М., 1959. - 207 с; Бойко I.Д. Селянство України в другiй половит XVI - першiй половит XVII ст. - К., 1963. - 330 с.

5 Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине XVIII в. - К., 1986. - 135 с.

6 Собчук В.Д. Знать Пiвденної Волинi на схилi середнiх вiкiв. Iсторико-генеалогiчне та iсторико-географiчне дослiдження: Автореф. дис. ... канд. iст. наук. - Л., 2002. - 18 с

7 Лiпiнiн С.I. Набуття та захист земельної власностi шляхти на Правобережнiй Українi в XVI - першiй половинi XVII ст. // Український археографiчний щорiчник. - К., 2001. - Вип. 5/6. - Т. 8/9. - С.224-240.

8 Старченко Н. Шлюбна стратегiя вдiв i кiлька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кiнця XVI ст.) // Київська старовина. - 2000. - N6. - С.58-74; 2001. - N1. -С.42-62; 2001. - N4. - С.20-42.

9 Її ж. Хто скуповував землю на Волинi у кiнцi XVI ст.? // V конгрес Мiжнародної асоцiацiї українiстiв. Iсторiя. - Ч. 1. - Чернiвцi, 2003. - С. 159-162.

10 Polaszewski L. Wlasnosc feudalna w wojewodztwie Kaliskim w XVI wieku. - Poznan, 1976. - 57 s.

11 Biskup M. Rozmieszczenie wlasnosci ziemskiej wojewodztwa Chelminskiego i Malborskiego w drugiej polowie XVI w. (тара i materiafy). - Torun, 1957. - 110 s.

12 Laszkiewicz H.M. Dziedzictwo czy towar? Szlachecki handel ziemia w powiecie chefrnskim w II polo-wie XVII wieku. - Lublin, 1998. - 283 s.

13 Pospiech A. Maje_tnosci na sprzedaz. Szlachecki handel ziemia i przemiany struktury majatkowej w powiecie Kaliskim w latach 1580-1655. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1989. - 277 s.

14 Пашин C.C Перемышльская шляхта второй половины XIV - начала XVI века. Историко-генеалогическое исследование. - Тюмень, 2001. - 172 с.

15 Яковенко Н.М. Українська шляхта з кiнця XIV до середини XVII ст. (Волинь i Центральна Україна). - К., 1993. - 412 с.

16 Центральний державний iсторичний архiв України в м. Києвi (ЦДIАУК). - Ф. 25 (Луцький ґродський суд). - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26 (Луцький земський суд). - Спр. 1-13, 62.

17 Пiдраховано за: ЦДIАУК. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 1-13, 62.

18 Там само.

19 ЦДIАУК. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 29. - Арк. 297-300 зв.

20 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 240, 241.

21 Pospiech A. Op. cit. - S. 129, 182.

22 ЦДIАУК. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 1-13, 62.

23 Pospiech A. Op. cit. - S. 182.

24 Laszkiewicz Н.М. Op. cit. - S. 136.

25 ЦДIАУК. - Ф. 26. - On. 1. - Спр. 2. - Арк. 57 зв.

26 Там само. - Спр. 8. - Арк. 24, 25.

27 Там само. - Спр. 13. - Арк. 461, 461 зв.

28 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 310 зв.

29 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 655, 656.

30 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 253, 254 зв.

31 Яковенко Н.М. Указ праця. - С. 70, 71.

32 ЦДIАУК. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Спр. 1-13, 62.

33 Там само.

34 Там само.

стр. 48


35 ЦДIАУК. - Ф. 25. - On. 1. - Спр. 11. - Арк. 443 зв. - 445.

36 Там само. - Спр. 38. - Арк. 31-34.

37 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 1-13, 62.

38 Пiдраховано за: ЦДIАУК. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 1-13, 62.

39 Пiдраховано за: Там само.

40 ЦДIАУК. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 11. - Арк. 14 зв. - 19 зв.

41 Там само. - Арк. 26 зв. - 29.

42 Там само. - Спр. 12. - Арк. 32-34.

43 Там само. - Спр. 11. - Арк. 314 зв. - 317

44 Там само. - Спр. 12. - Арк. 137-141.

45 Там само. - Спр. 13. - Арк. 982, 983 зв.

46 Там само. - Спр. 4. - Арк. 333 зв., 334 зв.

47 Там само. - Спр. 5. - Арк. 60-63 зв.

48 Там само. - Спр. 7. - Арк. 564-566.

49 Там само. - Спр. 8. - Арк. 353 зв. - 355.

50 Там само. - Спр. 11. - Арк. 176 зв., 177 зв.

51 Там само. - Спр. 4. - Арк. 373, 374.

52 Яковенко Н.М. Указ, праця. - С. 100.

53 Там само.

54 ЦДIАУК. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 341, 342.

55 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 390, 391 зв.

56 Там само. - Спр. 37. - Арк. 55 зв. - 58 зв.

57 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 433, 434 зв.

58 Там само. - Спр. 12. - Арк. 837-839.

59 Там само. - Спр. 5. - Арк. 128-131 зв.

60 Там само. - Арк. 232-237.

61 Там само. - Спр. 8. - Арк. 170-173 зв.

62 Там само. - Спр. 62. - Арк. 817-820.

63 Яковенко Н.М. Указ, праця. - С. 188.

64 ЦДIАУК. - Ф.26. - Оп.1. - Спр.7. - Арк. 433, 434 зв.

65 Там само. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.37. - Арк. 35 зв. - 37 зв.; 293 зв. - 296 зв.

66 Там само. - Ф.26. - Оп.1. - Спр.5. - Арк. 512-515.

67 Нацiональна бiблiотека України iм. В.Вернадського. Iнститут рукопису. - Ф. II. -Спр. 30539. - Арк. 10.

68 ЦДIАУК. - Ф.25. - Оп.1. - Спр.18. - Арк. 144 зв., 145, 149 зв., 150, 155 зв., 156, 157, 158, 160 зв., 161.

69 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 34 зв., 35.

70 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 22. - Арк. 116 зв. - 118.

71 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 8. - Арк. 132 зв. - 134.

72 Там само. - Спр. 62. - Арк. 696 зв. - 698 зв.

73 Там само. - Спр. 10. - Арк. 142-144.

74 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 21. - Арк. 465.

75 Там само. - Спр. 15. - Арк. 75-77.

76 Там само. - Спр. 18. - Арк. 457, 458.

77 Там само. - Спр. 10. - Арк. 360 зв. - 362, 362 зв. - 364.

78 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 348-351.

79 Там само. - Спр. 8. - Арк. 101-103.

80 Старченко Н. Шлюбна стратегiя вдiв... // Київська старовина. - 2000. - N6. - С 72.

81 ЦДIАУК. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 105-108 зв.

82 Там само. - Арк. 436-438.

83 Там само. - Арк. 480-482.

84 Там само. - Арк. 681-684.

85 Там само. - Арк. 684-688; Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 29. - Арк. 360 зв.-365.

86 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 29. - Арк. 354 зв. - 356 зв.

87 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 688 зв. - 690.

88 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 189 - 194 зв.

стр. 49


89 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 417, 417 зв.

90 Там само. - Арк. 210, 210 зв.

91 Там само. - Спр. 4. - Арк. 662, 662 зв.

92 Там само. - Спр. 6. - Арк. 489 зв.

93 Там само. - Спр. 13. - Арк. 666-668 зв.

94 Там само. - Спр. 4. - Арк. 883-885 зв.

95 Там само. - Спр. 6. - Арк. 124, 125.

96 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 220-224 зв.

97 Пiдраховано за: ЦДIАУК. - Ф. 25 - Спр. 8-19, 21-27, 29, 31, 32, 34, 37-40, 43-46, 48, 50, 53-55, 57, 459, 460; Ф. 26. - Спр. 1-13, 62.

98 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 210 зв. - 212.

99 Там само. - Арк. 414 зв. - 416 зв.

100 Там само. - Арк. 420 зв., 421 зв.

101 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 606, 607 зв.

102 Там само. - Арк. 609, 610.

103 Там само. - Спр. 14. - Арк. 17-19.

104 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 62. - Арк. 422 зв. - 426 зв.

105 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 229-233.

106 Там само. - Спр. 5. - Арк. 416 зв. - 420.

107 Старченко Н. Умоцованi - прокуратори - приятелi. Хто вони? (становлення iнституту адвокатури на Волинi в кiнцi XVI ст.) // Соцiум. Альманах соцiальної iсторiї. -Вип. 1. - К., 2002. - С 131.

108 ЦДIАУК. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 199-203 зв.

109 Там само. - Спр. 11. - Арк. 465, 465 зв.

110 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 242, 243 зв.

111 Там само. - Арк. 243 зв., 244 зв.

112 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 655, 656 зв., 664 зв. - 666зв.

113 Там само. - Спр. 5. - Арк. 60-63 зв.

114 Там само. - Ф. 25. - Оп. 1. - Спр. 17. - Арк. 217 зв. - 219.

115 Там само. - Арк. 222, 223.

116 Там само. - Ф. 26. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 426-428.

The article is devoted to the circulation of land estate of nobility of Luts'k district after reforms 1564-1566 years in Great Duchy of Lithuania, which have made new legal conditions in the sphere of estate and order by land estate of nobility.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ЗЕМЕЛЬНI-КОНТРАКТИ-ВОЛИНСЬКОЇ-ШЛЯХТИ-В-ДРУГIЙ-ПОЛОВИНI-XVI-ст

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Олександр ПанContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

ЗЕМЕЛЬНI КОНТРАКТИ ВОЛИНСЬКОЇ ШЛЯХТИ В ДРУГIЙ ПОЛОВИНI XVI ст. // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 25.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ЗЕМЕЛЬНI-КОНТРАКТИ-ВОЛИНСЬКОЇ-ШЛЯХТИ-В-ДРУГIЙ-ПОЛОВИНI-XVI-ст (date of access: 29.11.2021).


Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Rating
0 votes
Related Articles
Запрещает ли PayPal азартные игры?
Catalog: Экономика 
Yesterday · From Україна Онлайн
IN THE INTERESTS OF ENERGY STABILITY
5 days ago · From Україна Онлайн
Аварии на топливе Westinghouse случались и ранее, начиная с 1979 года, когда произошла крупнейшая в истории США авария на АЭС Три-Майл-Айленд, в результате которой зафиксировано расплавление 50% активной зоны реактора. Далее Westinghouse делала попытки торговать с Чехией, однако опасные эксперименты по замене оригинального топлива окончились досрочной его выгрузкой из 1-го энергоблока АЭС Темелин в январе 2007 года, по причине его сильной деформации. Вышедшие из строя вэстингхаусовские тепловыводящие сборки на 3-м энергоблоке Южно-Украинской АЭС были в экстренном порядке заменены на стандартные ТВЭЛовские.
Catalog: Экология 
6 days ago · From Naina Kravetz
HISTORY OF ROADS AND GROUND TRANSPORT ACCORDING TO ARCHEOLOGICAL DATA
Catalog: История 
8 days ago · From Україна Онлайн
BASIC UNIT FOR THE AMERICAN ACCELERATOR
9 days ago · From Україна Онлайн
TRANSITION TO CONTROLLED EVOLUTION OF THE BIOSPHERE
Catalog: Биология 
9 days ago · From Україна Онлайн
DEVONIAN PALEOSOILS OF THE ANDOMA MOUNTAIN
9 days ago · From Україна Онлайн
Безопасно ли брать кредит в Интернете?
Catalog: Экономика 
10 days ago · From Україна Онлайн
Знакомьтесь! Google: Платформа для маркетинга
10 days ago · From Україна Онлайн
Как узнать актуальный курс валют на сегодня?
Catalog: Экономика 
10 days ago · From Україна Онлайн

Actual publications:

Latest ARTICLES:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
ЗЕМЕЛЬНI КОНТРАКТИ ВОЛИНСЬКОЇ ШЛЯХТИ В ДРУГIЙ ПОЛОВИНI XVI ст.
 

Contacts
Watch out for new publications: News only: Chat for Authors:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2021, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones