Автор: А. М. БОВГИРЯ
У статтi проаналiзовано iсторiографiчнi версiї та гiпотези щодо можливостi iснування "Достовiрного руського лiтопису" - пам'ятки українського iсторiописання XVII-XVIII cт,, а також зроблено спробу реконструкцiї цього твору.
У 1770 р. вiдставний обозний Лубенського полку Стефан Лукомський завершив написання "Собрания исторического"1 - твору, який за iдеологiєю i структурою цiлком вiдповiдав традицiям iсторiописання тiєї доби. Героїзацiя козацької iсторiї поєднується тут iз компiлятивним методом укладання тексту. Основними джерелами для твору стали "Хронiка європейської Сарматiї" iталiйського iсторика Александро Ґваньїнi та тексти вiтчизняного походження. Пiд останнiми в "Собрании историческом" слiд розумiти виписки з невiдомого "Достовiрного руського лiтопису", як його означив сам С.Лукомський. Достатньо чiтка структурованiсть цього твору дозволяє без особливих труднощiв визначити складовi елементи тексту i їх джерельне походження. Адже в кожному разi автор робить посилання
Бовгиря Андрiй Маркович - канд. iст. наук, наук, спiвроб. Iнституту iсторiї України НАНУ.
стр. 198
на пiдставовi наративи, якi стали основою для "Собрания исторического", що майже на чверть складається з виписок iз "Достовiрного руського лiтопису". Вони охоплюють перiод 1506-1599 pp. i особливо детально описують подiї церковно-релiгiйного життя, зокрема обставини укладення Берестейської унiї 1596 р.
Значно бiльший обсяг посилань на "Достовiрний руський лiтопис" мiститься в iнших творах, упорядником яких також був С.Лукомський. Iдеться про доповнення, зробленi ним до записок про два походи султана Османа Тимофiя Тит-ловського2 та щоденникових записiв Станiслава Окольського3 .
Якщо спробувати скомпонувати виписки iз "Достовiрного руського лiтопису", на який посилається С.Лукомський, отримаємо текст вiд початку XVI до середини XVII ст., в центрi уваги якого - рання iсторiя козацтва й подiї Хмельниччини.
Таким чином, у текстах, упорядником яких був С.Лукомський, уперше вживається назва "Достовiрний руський лiтопис" для означення невiдомого донинi iсторичного твору, де описуються вiтчизнянi подiї XVI-XVII ст. Через столiття на проблему цього лiтопису звернули увагу науковцi, розгорнувши дискусiю навколо його iснування та можливостi реконструкцiї. Це питання залишається вiдкритим i до сьогоднi. У данiй розвiдцi спробуємо викласти рiзнi, часто дiаметрально протилежнi версiї й гiпотези щодо iснування даного твору, якi мали мiсце у наукових працях ХIХ-ХХ ст., а також викласти своє бачення проблеми.
Уперше у вiтчизнянiй iсторiографiї її окреслив Орест Левицький, який опублiкував 1878 р. "Собрание историческое". У передмовi до цього видання вчений цiлком погоджувався з тим, що С.Лукомський при укладаннi своїх творiв посилався на втрачений текст "Достовiрного руського лiтопису"4 . О.Левицький висловив припущення про використання автором "Густинського лiтопису" та Лукомським спiльного джерела. Вiн вiдкинув можливiсть ототожнення останнiм "Густинського лiтопису" i "Достовiрного руського лiтопису", оскiльки перший з них закiнчується 20-ми pp. XVII ст., а С.Лукомський продовжував посилатися на другий до середини того ж столiття. Подiбним чином питання щодо "Достовiрного руського лiтопису" висвiтлено в працi Костянтина Заклинського, присвяченiй українському лiтописанню XVII ст. Згiдно з його спостереженнями, хронологiчнi рамки гiпотетичного твору окреслювалися 1512-1648 pp.5
Гiпотези О.Левицького й К.Заклинського пiдтримав Iван Франко, який визнав iснування "Достовiрного руського лiтопису" як незаперечний факт, вiдзначив оригiнальнiсть бiльшостi його повiдомлень та значний вплив на подальше становлення українського iсторiописання6 . Зокрема на думку ученого, козацькi лiтописцi Григорiй Граб'янка i Самiй л о Величко значною мiрою користувалися текстом зазначеного твору7 . Вiн навiть висловив припущення щодо його авторства, зазначивши, що ним була письменна людина, знайома з козацькими традицiями вiд початку XVIII ст.8
Володимир Iконников у своєму фундаментальному дослiдженнi iсторiописання на схiднослов'янських теренах певним чином зробив пiдсумок iснуючих на початок XX ст. вiдомостей та студiй стосовно "Достовiрного руського лiтопису". В цiлому вiн погодився з гiпотезою про iснування такого твору9 .
У подiбному контекстi вже в 20-х pp. XX ст. цей лiтопис розглядався у статтi Петра Клепацького10 . Вiн проаналiзував складовi гiпотетичного твору, дiйшовши висновку, що його частина за 1582-1599, де найбiльше згадуються подiї церковного життя i детально описуються передумови й обставини Берестейської унiї, написана очевидцем - людиною з духовними iнтересами11 . Клепацький також пiдтримав твердження попереднiх дослiдникiв, доводячи спiльнiсть походження низки пам'яток української iсторичної думки XVIII ст. вiд єдиного тексту, яким i був нинi втрачений твiр пiд умовною назвою "Достовiрний руський лiтопис". Реконструкцiя останнього, на думку вченого, цiлком вiрогiдна, якщо провести детальний аналiз рукопису українського походження з московського зiбрання колекцiонера Олексiя Вахрамєєва12 та цитати з анонiмного наративу, що їх умiстив до свого щоденника генеральний пiдскарбiй Якiв Маркович13 .
стр. 199
Рiзким контрастом на фонi вищезазначених дослiджень, в яких тiєю чи iншою мiрою визнавався факт iснування "Достовiрного руського лiтопису", виглядає праця Анатолiя Єршова. Вiн заперечив iснування подiбного тексту, а припущення Клепацького щодо рукописiв Марковича й Вахрамєєва спростував висновком щодо них як про списки ''Лiтопису Граб'янки".14 На думку вченого, сама назва - "Достовiрний руський лiтопис", яку застосовано у "Собрании историческом", не є унiкальною. Автори численних козацьких хронiк могли так називати будь-який наративний твiр, тим бiльше зважаючи на анонiмнiсть переважної бiльшостi з них15 . Утiм Єршов визнає наявнiсть окремих сюжетiв нез'ясованого джерельного походження з праць Лукомського, зокрема про смерть митрополита Iова Борецького, вбивство Iпатiя Потiя, окремi подiї 1631-1637 pp., припускаючи, що їх узято з одного чи двох ще невiдомих лiтописiв16 .
Таким спорiдненим або тотожним iз "Достовiрним руським лiтописом" може бути, згiдно з текстологiчними спостереженнями Юрiя Мицика, нинi втрачений "Уманський лiтопис"17 , який використовувався при укладаннi "Густинського лiтопису", а також "Хронiки Софоновича"18 , лiтописiв Самовидця, Граб'янки19 та Величка. Зокрема останнiй зауважив, що при описаннi подiй Хотинської вiйни, окрiм уривчастих вiдомостей у Пуфендорфа, нiчого знайти не вдалося. Натомiсть ця iнформацiя найбiльш широко, за його словами, представлена в "козарских летописях"20 .
Отже, пiдсумовуючи все вищезазначене, варто вiдмiтити, що бiльшiсть iсторикiв схилялися до гiпотези iснування "Достовiрного руського лiтопису". При цьому висувалися рiзнi версiї щодо його хронологiчних рамок, впливу на подальше iсторiописання. Синтезом цих гiпотез i тверджень можна вважати наступне: 1) "Достовiрний руський лiтопис", дiйсно, iснував, але не дiйшов до наших днiв; 2) його змiст охоплював опис подiй вiд початку XVI до середини або 70-х pp. XVII ст.; 3) на основi цього твору постали окремi сюжети "козацьких лiтописiв" Самовидця, Граб'янки, Величка, "Хронiки Софоновича", "Густинського лiтопису" й iнших наративiв, що є похiдними вiд них.
Ми зробили спробу "вiднайти" "Достовiрний руський лiтопис" серед хрестоматiйних нинi пам'яток української iсторiографiї XVII-XVIII ст. Адже, дiйсно, таким чином могли називати вiдомий на сьогоднi текст, зважаючи на анонiмну традицiю, що панувала у вiтчизняному iсторiописаннi XVIII ст. Для цього звернемося спочатку до джерелознавчого аналiзу монографiї Миколи Костомарова "Богдан Хмельницький".
Серед численних джерел, що ними користувався iсторик для написання цiєї працi, особливий iнтерес викликає часто цитований автором твiр "История о действиях презельной брани". Ця назва, як вiдомо, є оригiнальною для "Лiтопису Граб'янки", хоч Костомаров роздiляє їх як два рiзнi твори. Один iз рецензентiв монографiї "Богдан Хмельницький" Геннадiй Карпов пiсля виходу в свiт третього її видання поклав вiдповiдальнiсть на автора за неправомiрне використання одного i того ж джерела пiд двома рiзними назвами21 . Втiм чи справдi М.Костомаров не розумiв зв'язку мiж текстами "Лiтопису Граб'янки" та "Истории о действиях презельной брани"?
Дiйсно, у чотирьох перших прижиттєвих виданнях "Богдана Хмельницького" автор робить численнi посилання на "Историю о действиях презельной брани", яку iсторик визнав як оригiнальне й варте уваги джерело22 . Натомiсть "Лiтопис Граб'янки" означено як другорядну компiляцiю, написану у XVIII ст. Утiм уже в четвертому виданнi своєї монографiї 1884 p., що була опублiкована пiсля критичних зауважень Г.Карпова, М.Костомаров чiтко проводить зв'язок мiж цими двома джерелами. На його думку, "История о действиях презельной брани" стала основою для пiзнiшого "Лiтопису Граб'янки", створеного у 1709 р.23 В подальших дослiдженнях, присвячених останньому, зауваження Костомарова так само, як i цитована ним "История о действиях презельной брани", залишилися поза увагою. Спробуємо в мiру можливостi реконструювати цей твiр на основi уривкiв iз "Богдана Хмельницького", якi, на жаль, залишаються єдиним засобом для цього, оскiльки оригiнал, що був у розпорядженнi М.Костомарова, не зберiгся. Така реконструкцiя надасть змогу визначити його мiсце серед вiдомих на сьогоднi iсторiографiчних пам'яток, а також прослiдкувати їх текстологiчнi паралелi.
стр. 200
Перша частина "Богдана Хмельницького" мiстить близько 50 посилань на "Историю о действиях презельной брани", на основi яких можна робити певнi висновки про оригiнальнiсть останньої та її приналежнiсть перу сучасника описуваних подiй. Зрештою, М.Костомаров часто вживає синонiмiчнi вирази "украинский летописец", "летописец тех времен", "современник" для означення самого твору i його автора. Варто пiдкреслити, що бiльшiсть повiдомлень, присутнiх в "Истории...", не фiксуються у жодному вiдомому на сьогоднi творi, в тому числi й "Лiтопису Граб'янки", що дозволяє одразу вiдкинути закиди Г.Карпова на адресу М.Костомарова у подвiйному використаннi назв однакових джерел. Вiзьмемо для прикладу хоча б окремi з 50-ти повiдомлень-цитат iз тексту першої частини "Богдана Хмельницького", що не фiксуються в iнших вiдомих iсторичних творах XVII-XVIII ст. Зокрема це детальна iнформацiя про обставини викрадення королiвської грамоти у Барабаша24 , переговори Хмельницького з кримським ханом про спiльнi воєннi дiї проти Речi Посполитої. При цьому Костомаров цитує за текстом "Истории..." дiалоги мiж двома зверхниками25 . Дуже докладно описано битву при Жовтих Водах та захоплену козаками вiйськову здобич пiсля її завершення. Значну увагу також придiлено опису наступної битви пiд Корсунем. У його контекстi вмiщено епiзод про козака Микиту Галагана, який навмисне здався в польський полон, аби дезiнформувати ворога про чисельнiсть i стратегiю козацько-татарського вiйська, а потiм ще й вивiв польський авангард на козацьку засiдку26 .
Приблизно таку ж кiлькiсть повiдомлень з "Истории..." мiстить друга частина працi М.Костомарова. Тут вони охоплюють перiод вiд облоги Хмельницьким Львова до Берестецької битви включно. I знову ж таки iнформацiя, що їх мiстять цитати, не зустрiчається у будь-якому iсторичному творi. Зокрема йдеться про обширний опис епiзоду знищення монахами-бенедиктинцями православних жителiв Львова, яких вони хитрощами заманювали до монастиря, де їх вбивали, а тiла кидали до криницi27 , а також опис урочистого в'їзду Хмельницького до Києва, "где он, лежа пред гробами святыми, заливался слезами благодарности"28 , Зборiвської битви, розповiдi Потоцького про свої поневiряння в козацькому й татарському полонах, якого гетьман наказав роздягнути та прив'язати на кiлька днiв до жерла гармати, а потiм вiддав татарам29 . Костомаров цитує промову корiнфського митрополита Iосафа до козакiв iз закликом стати на захист православної вiри30 . Автор монографiї детально описує Берестецьку битву, при цьому весь час посилаючись на текст "Истории о действиях презельной брани". Наприкiнцi цього опису Костомаров цитує оптимiстичний висновок її автора: "Плодовитая матка Украйна вiдродила козацтво нiби й не було Берестечка"31 .
Остання частина "Богдана Хмельницького" мiстить цитати з "Истории..", що описують подiї вiд Бiлоцеркiвського трактату до смертi гетьмана. Серед них слiд видiлити опис весiльного бенкету в Яссах, де захмелiлий гетьманич Тимiш похваляється завоювати тестевi - молдавському правителю - Волощину i Семи-граддя32 . Привертає також увагу опис сплюндрованих польсько-татарськими вiйськами Подiлля та Брацлавщини й цитування розмови мiж Iслам-Гiреєм i Хмельницьким пiсля укладення Переяславської угоди, що зводилася до взаємозвинувачень у зрадi та пiдступностi33 .
Окремо варто наголосити на мовному аспектi "Истории о действиях презельной брани". Масив цитат, який подає Костомаров у своїй монографiї, дає змогу висловити судження про тримовнiсть твору. Цитати з джерельного тексту часто ряснiють старослов'янiзмами з використанням архаїчних дiєслiвних закiнчень ("прийдоша", "убиша", "отходяху", "изгребяху" й т. п.). Поряд з цим уживається книжна мова, що характерна для бiльшостi текстiв українського походження перiоду XVIII ст. М.Костомаров часто наводить також цiлi уривки, написанi мовою, близькою до сучасної української. Наприклад, повiдомлення про ситуацiю пiсля початку повстання та укладення Зборiвського перемир'я, яке позбавило полякiв контролю над бiльшою частиною територiї України, закiнчується таким фрагмен-
стр. 201
том: "Коли ж ви, панове, чинш на Вкраїнi оббиратимете? От уже рiк тому єсть, як ми вже вам нiчого не платим. А може, чи не згадаєте ще якоїсь панщини? От iз бидла досi не брали десятини, конi ржуть, бидло на ярмарок до Вроцлава хоче". В такому ж контекстi можна привести кiлька цитат, що стосуються опису Зборiвської битви, зокрема заклики козакiв до гетьмана напередоднi битви: "Пане Хмельницький! Веди нас на ляхiв! Кiнчай ляхiв!" Або зловтiшний висновок лiтописця пiсля завершення опису битви: "Добре ляхи пам'ятатимуть весiлля Зборове!". У такому ж стилi написано примiтку автора лiтопису, що характеризувала моральний дух полякiв пiсля численних поразок: "...Поляки утiкли пiд Варшаву i думали йти далi в Пруссiю i пiшли б ще далi, як би плавати умiли"34 . На основi таких мовних особливостей можна зробити припущення, що "История о действиях презельной брани" являла собою компiляцiю, котра складалася з рiзних частин, кожна з яких у минулому становила самостiйний текст, а пiзнiше стала частиною єдиного твору. Незважаючи на те, що вiн не дiйшов до наших часiв в оригiнальному виглядi, а лише у формi окремих цитат, певнi уявлення про нього можуть бути доповненi на основi iншого твору, вiдомого в близько 40 рукописних списках пiд назвою "коротка редакцiя "Лiтопису Граб'янки"35 . Довгий час вважалося, що цей твiр є скороченою версiєю останнього. Однак текстологiчний аналiз спискiв обох текстiв виявив не лише оригiнальнiсть тексту короткої редакцiї, а й показав залежнiсть вiд нього "Лiтопису Граб'янки", тобто послужив для нього джерельною основою36 . За додатковий доказ первинностi тексту короткої редакцiї по вiдношенню до, власне, "Лiтопису Граб'янки" (поширеної редакцiї) можна привести результати аналiзу пам'ятки зi збiрки Вахрамєєва, що входить нинi до вiддiлу рукописiв Державного iсторичного музею (Москва). Цей текст, за змiстом тотожний 40 iншим вiдомим спискам короткої редакцiї37 . Його розмiр у чверть аркуша написаний почерком, що має риси скоропису XVII ст.38 Датування фiлiграней дозволяє визначити приблизну дату укладання пам'ятки - 1685 р.39 "Лiтопис Граб'янки", як вiдомо, був написаний лише в 1709 р.
Вiдмiнностi мiж текстами обох редакцiй фiксуються з першого ж роздiлу, в якому йдеться про етногенез "малороссийского казацкого народа". У поширенiй редакцiї цей сюжет значно розгорнутiший i включає в себе ряд вiдомостей iз всесвiтньої iсторiї перiоду раннього середньовiччя. Однак вiн не є оригiнальним для текстiв обох редакцiй. При текстологiчному порiвняннi помiтна залежнiсть вiд аналогiчного сюжету у "Житiях святих", що були написанi в 1700 р. Дмитрiєм Ростовським (Тупталом)40 . При цьому схема трансформацiї його тексту у редакцiях "Лiтопису Граб'янки" виглядає так: "Житiя святих" - коротка редакцiя ЛГ - поширена редакцiя ЛГ. Тобто сюжет про етногенез потрапив до поширеної редакцiї через коротку редакцiю. Порiвняємо окремi фрагменти початкової частини твору Д.Ростовського та тексту Короткої редакцiї.
"Житiя святых" |
Коротка редакцiя |
Козари их же греци хозарами, римлян же газарами нарицаху, бяше народ скифский, язика славенскаго или рускаго, [...] в коей стран исперва жительствоваше племя перваго сыны Яфетова Гемера, нарицаемые прежд гемери, таже от греков прозваны быша Цимбри. [...] А Козаров имени память оста в Малороссийском нын воинств кр пком, подобн тому зело мало прем нно именуемом41 . |
Народ в Малороссийской стран глаголемый козаками, свое имать проименованые воправду от древняго народа козарска. Их же нарицаху греки хозарами. Язык то бе славянски [...] Сiй хозарi бяху от племени Гомера, Лафетового сына и от Гомера прежде нарицахуся гомери, а от греков кимери. [...] А козаров нарицанiе малороссiйстiи вой перем нивше мало42 . |
стр. 202
Варто вiдзначити, що вiдомостi з тексту "Достовiрного руського лiтопису", який цитує С.Лукомський i джерельне походження котрих довгий час залишалося невiдомим, фiксуються у вищезазначених списках так званої короткої редакцiї. Йдеться зокрема про обставини смертi гетьмана Петра Сагайдачного, митрополитiв Iова Борецького та Петра Могили. У бiльшостi фрагментiв вiдмiчається дослiвний збiг тексту43 .
Тексти "Истории о действиях презельной брани" й короткої редакцiї виявляють збiг у певних фрагментах, що не фiксуються нiде поза цими творами. Серед таких можна видiлити епiзод про обрання жителями Немирова "некоего Куйка" собi в поводирi та "сов товаху с ним, како имущ впредь чинити со своим паном, и на то сложили дати ему плуг, волов и четыр м ри солоду, дабы не умер их пан с голоду...". Щоправда, у Костомарова цей сюжет має продовження у виглядi розповiдi про поневiряння власникiв маєткiв, що мусили тепер самi замiсть селян працювати в полi "и жены, их прежд боящеся выйти на солнце, дабы не загореть, теперь вязали снопы в июлъсъкий полдень". До таких епiзодiв також належить опис уже згаданого винищення православних львiв'ян монахами-бенедиктинцями та iн.44 .
Фiксацiя спiльних сюжетiв у текстах "Истории о действиях презельной брани" та короткої редакцiї, якi нiде бiльше не зустрiчаються, дозволяє висувати припущення про спорiдненiсть обох творiв i трактувати другий твiр як видозмiнену редакцiю "Истории о действиях презельной брани", чим пiддається запереченню усталена думка про його залежнiсть вiд "Лiтопису Граб'янки". Слiд навести порiвняння оригiнальних назв "Лiтопису Граб'янки" та "Истории о действиях презельной брани", аби виявити первиннiсть одного з них.
"История о действиях презельной брани" |
"Лiтопис Граб'янки" |
История о д йствиях презельной брани и от начала поляков крвавшей небывалой брани Богдана Хмелницкого с поляки за найяснЬйших королей полских Владислава, потом Яна Казимира отправоватися начатой в року 1648 и за десят лет по смерти Хмелницкого неоконченой з розных л тописцев и диариуша на той войне писаного и самобытных старожилов свидетельстви утвержденная45 . |
Д йствия презельной брани от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорозкого за найясн йших королей полских Владислава, потом и Казимира в року 1648 отправоватися начатой и за десят лет по смерти Хмелницкого неоконченной з разных л тописцев и диариуша на той войне, писаного в граду Гадячу, трудом Григория Грабянки собраная и самобытных старожилов утвержденная в 1710 году46 . |
З наведеного порiвняння цiлком очевидним видається механiчне включення вiдомостей про гадяцького полковника Григорiя Граб'янку як автора твору. Таким чином, враховуючи оригiнальнiсть повiдомлень iз тексту рукопису, що належав М.Костомарову, його тематику й хронологiчнi рамки (до середини XVII ст.), останнiй можна розглядати в контекстi дискусiї навколо так званого "Достовiрного руського лiтопису", що знайшла вiдображення у наукових розвiдках кiнця XIX - 20-х pp. XX ст. та iсторичних наративах XVIII ст. Бiльшiсть "текстiв-кандидатiв" на звання "Достовiрного руського лiтопису" мають спорiдненiсть iз текстом короткої редакцiї "Лiтопису Граб'янки"47 . Остання ж виявляє риси скороченої версiї "Истории о действиях презельной брани". Так чи не є "рукопис М.Костомарова" тим самим "Достовiрним руським лiтописом", про ймовiрнiсть iснування якого висловлювалися поколiння дослiдникiв?
-----
1 Собрание историческое из книг древнего писателя Александра Гвагнина и из старых русских верных летописей обшитованым полковым обозным Стефаном Васильевичем сыном Лукомским, сочиненное в малороссийском городе Прилуки в 1770 году // Летопись Самовидца по новооткрытым спискам. - К., 1878. - С.321-372.
стр. 203
2 Титловский Тимофей. История о двух походах султана турецкого Османа Гордого [...] с поляками и казаками бывших войнах [переклад з польської С.Лукомського] // Летопись Самуила Величко. - К., 1864. - T.IV. - С. 146-182.
3 Дополнение дневника Окольского, составленное Степаном Лукомским // Там же. - С. 300-313.
4 Левицкий О. [Передмова] // "Летопись Самовидца" по новооткрытым спискам. -К., 1878. - C.XV-XVII.
5 Заклинський К. Руськi лiтописи i лiтописцi XVII ст. // Зоря. - 1880. - N7. - С.96, 97.
6 Франко I. Студiї над українськими iсторичними пiснями / Зiбрання творiв: У 50-ти томах.- К., 1988. - Т. 43. - С.15-28.
7 Там само. - С.25. I.Франко вважав, що опис подiй "Лiтопису Граб'янки" за 1606-1639 pp. запозичено з "Достовiрного руського лiтопису". Йдеться зокрема про перiод гетьманування Петра Сагайдачного, битву на Цоцорi, польсько-козацькi вiйни 20-х pp. XVII ст., будiвництво фортецi Кодак, походження роду Хмельницьких (Летопись Григория Грабянки. - К., 1854. - С.25-31). На думку I. Франка, традицiя "Достовiрного руського лiтопису" дiйшла до С.Величка в уснiй передачi.
8 Там само. - С.25.
9 Иконников В. Опыт русской историографии. - К., 1908. - Т. 2. - Кн. 2. - С.1608-1609.
10 Клепацький П. Про так званий "певний" або "рукописний козацький лiтопис" // Записки Полтавського iнституту народної освiти. - 1927. - Т. 4. - С. 35-39.
11 Там само. - С.36.
12 Там само. - С.37, 38. П.Клепацький мав на увазi анонiмний iсторико-наративний текст, про який детальнiше йтиметься нижче, iз рукописного зiбрання О.Вахрамєєва. Iнформацiю про останнє вiн мiг почерпнути з друкованого опису тексту, укладеного В.Титовим. Титов А. Рукописи славянские и русские, принадлежащие А.Вахрамееву. - М., 1888. З оригiнальним рукописом П.Клепацький, очевидно, не був знайомий.
13 Дневник генерального подскарбия Якова Марковича. - К., 1893. - Ч. I (1717-1725). - С.241. Автор щоденника цитує "рукописную книгу о козаках". Аналiз цих цитат, на думку П.Клепацького, дозволяє констатувати їх приналежнiсть до тексту "Достовiрного руського лiтопису".
14 Єршов П. Про лiтописнi джерела iсторичних праць Стефана Лукомського // Записки Нiжинського iнституту народної освiти. - 1928. - Т. 8. - С. 106-117.
15 Там само. - С107.
16 Там само. - СI 16.
17 Мыцык Ю. Украинские летописи XVII века. - Днепропетровск, 1978. - С. 17.
18 Мыцык Ю. "Кройника о Земли Полской Ф.Софоновича" как источник по истории народно-освободительных движений XVII в. в Восточной Европе // Вопросы рабочего и национально-освободительного движения. - Днепропетровск, 1974. - Вып. 1. - С. 164-169. Згiдно з дослiдженнями Ю. Мицика, Ф.Софонович користувався "Уманським лiтописом" при опису подiй 1648-1672 pp., а також кiнця XVI - початку XVII ст.
19 Летопись гадяцкого полковника Григория Грабянки. - К., 1854. - С135-154. Грабянка використовував "Уманський лiтопис" при опису подiй 1655-1657 pp. (Мыцык Ю. "Кройника о Земли Полской Ф.Софоновича" как источник... - С. 166).
20 Летопись Самуила Величко. - К., 1885. - Т.2. - С.337-341. Ю.Мицик ототожнює "козарские летописи" Величка та "Уманський лiтопис", оскiльки у перших при посиланнi на останнiй йде обширний фрагмент про виступ уманцiв проти гетьмана Петра Дорошенка.
21 Карпов Г. Критический разбор главных русских источников, к истории Малороссии относящихся. - М., 1870. - С.52.
22 Костомаров Н. Богдан Хмельницкий // Исторические монографии и исследования. - СПб., 1859. - Т. IX. - C.VI.
23 Костомаров Н. Богдан Хмельницкий // Исторические монографии и исследования. - СПб., 1884. - Т. IX. - C.V.
24 Там же. - С.232.
25 Там же. - С.260-262.
26 Там же. - С.295.
27 Там же. - Т. X. - С.236.
28 Там же. - С.335.
29 Там же. - С.367.
стр. 204
30 Там же. - С.411.
31 Там же. - С.448.
32 Там же. - Т. XI. - С.515.
33 Там же. - С.605, 606.
34 Там же. - Т. X. - С.286, 325, 231. Т. XI. - С.505.
35 Один зi спискiв (житомирський) був опублiкований: Гисторiя о началi проименованiя Козаков. - Житомир, 2001.
36 Детальнiше про це див.: Бовгиря А. "Лiтопис Граб'янки": питання першооснови // Український iсторичний журнал. - 2003. - N 4.
37 Бовгиря А "Лiтопис Граб'янки" та "История о действиях презельной брани" в українських рукописних збiрниках XVIII ст. // Iсторичний журнал. - 2003. - N 4-5. - С.47-56.
38 Вiддiл рукописiв Державного iсторичного музею (Москва). - Збiрка Вахрамєєва, 130.
39 Lauceviuus E. Popierius Lietuvoje XV-XVII a. - Vilnius, 1967. - N 3328.
40 [Дмитрiй Ростовський (Туптало)] Книга житiй святих во славу Святiя Животворящия Тройцi на три месяцi - март, априль, май. - К., 1700.
41 Там само. - С.552.
42 Гисторiя. - С.40, 45. Дане видання представляє текст короткої редакцiї "Лiтопису Граб'янки".
43 Там само. - С.60, 62, 66. Пор. iз вiдповiдними фрагментами в С.Лукомського: Собрание историческое... - С. 179, 180, 307.
44 Пор.: Iнститут рукопису НБУВ. - Ф. VIII. - Спр. 150м/150. - Арк. 20-21зв., 32 зв., а також вiдповiднi епiзоди з: Костомаров Н. Богдан Хмельницкий. - Т. X. - С. 352, 236.
45 Костомаров Н. Указ. соч. - Т. IX. - С. V.
46 Летопись Грабянки. - К., 1854.
47 Бовгиря А. "Лiтопис Граб'янки": питання першооснови // Український iсторичний журнал. - 2003. - N4. - С.75-87.
The article analyses historiography versions and hypothesis considering the possibility of existing of "True Rus' chronicle" - monument of[.Ukrainian historical writing of the 17th -18th cc. and makes an attempt to reconstruct this hork.
New publications: |
Popular with readers: |
News from other countries: |
![]() |
Editorial Contacts |
About · News · For Advertisers |
![]() 2009-2025, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map) Keeping the heritage of Ukraine |