У статті проаналізовано процес формування дворянства на Лівобережній Україні наприкінці XVIII ст. за документами роду відомого історика О. М. Лазаревського.

Із проголошенням України незалежною державою в центрі уваги історичної науки постала проблема формування української еліти. Одним із важливих елементів цієї проблеми є процес набуття в кінці XVIII - на початку XIX ст. козацькою старшиною прав і привілеїв російського дворянства. Серед родів козацької старшини, які отримали дворянство, був рід Лазаревських, одним із найвідоміших представників якого є видатний учений, історик, археограф та громадський діяч Олександр Матвійович Лазаревський.

Життю, науковій та громадській діяльності вченого присвячена значна кількість праць¹ . Проте історія набуття дворянства родом Лазаревських довгий час залишалася поза увагою дослідників. Лише у 1927 р. М. Василенко у матеріалах до біографії Олександра Матвійовича зазначив, що у 1787 р. "Степан Лазаревський зробив спробу придбати собі дворянство, на підставі свідоцтва дванадцяти дворян", але, на думку вченого, Сенат "не допустив цього". Пізніше, як вважав М. Василенко, дворянство набув службою батько О. М. Лазаревського² .

Інший вчений - С. Білокінь, доводив, що Лазаревські походили "від простих козаків Лазоренків, що безуспішно прагнули увійти до кола імперської аристократії. Проте із цих заходів не виходило нічого, аж поки дворянства службою доскочив батько вченого Матвій"³ . Отже, обидва вчені вважали, що дворянства домігся Матвій Лазаревський. Проте вони не підтвердили свої висновки документальними матеріалами.

Документи до історії дворянства роду Лазаревських зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у рукописній збірці О. М. Лазаревського (ф. 1).

В одному з документів збірки - указі Ніжинської полкової канцелярії від 4 квітня 1778 р. - ідеться про призначення діда історика - Іллі Лазоревського, комплектним канцеляристом Ніжинської полкової канцелярії, звільнення його від військової служби у козацькому війську, а його двору - від постоїв військових частин⁴ . Отже, у 1778 р. І. Лазоревський домігся певного соціального становища у тогочасному українському суспільстві, яке давало йому значні привілеї. Шлях до нього започаткував батько Іллі - Степан Лазоренко, конотопський

Герасименко Неля Олексіївна - канд. іст. наук, ст. наук, співроб. Інституту історії України НАНУ.

стр. 199

кушнір, який у 1761 р. купив землю у м. Конотопі і повернувся у стан козаків, до якого належали його предки⁵ .

Перехід з одного соціального стану в інший, окрім підданих селян, був звичайним явищем в Українській козацькій державі, яка на правах автономії входила до складу Російської імперії, і не викликав заперечень у влади. Складніше було записатися у козацький реєстр, і, таким чином, увійти до привілейованого стану козаків. Для цього треба було довести, що предки Степана Лазоренка були козаками. Йому це вдалося підтвердити за реєстрами (списками) козаків 1711 та 1736 рр.⁶ У тому ж 1761 р. він змінив своє прізвище на Лазоревський⁷ , яке більше нагадувало шляхетне походження. Це свідчило про наміри С. Лазоревського увійти до шляхетського стану, який у той час почав формуватися в Українській козацькій державі з козацької старшини.

Прагнення С. Лазоренка увійти до шляхетського стану було спричинене змінами, які відбулися у середовищі козацької старшини у 30 - 60-х рр. XVIII ст. Із привілейованої верстви, яка від козацтва майже нічим не відрізнялася, окрім більшої заможності, козацька старшина у 60-х рр. XVIII ст. остаточно оформилася у привілейований стан, доступ до якого було обмежено⁸ .

І все ж одному із шести синів Степана Лазоревського - Іллі (1758 - 1806), діду історика, як видно з наступного документа - указу Малоросійської колегії від 10 березня 1781 р. про призначення ніжинського полкового канцеляриста І. Лазоревського значковим товаришем Ніжинського полку, вдалося увійти до складу значкового товариства⁹ . Отже, для Іллі Лазоревського був відкритий шлях до привілейованої верстви українського суспільства - козацької старшини. Однак політичні процеси, які відбувалися на Лівобережній Україні : ліквідація автономного устрою та інкорпорація її території до складу Російської імперії внесли певні зміни у його соціальне становище.

Із ліквідацією у 1781 р. полкового устрою на Лівобережжі та відкриттям намісництв він втратив попередню посаду, й у 1782 р. його було обрано суддею м. Конотопа. У 1783 - 1791 рр. І. Лазоревський служив у казначействі Новгород-Сіверського намісницького правління й у 1791 р. отримав чин губернського секретаря¹⁰ .

За період служби І. Лазоревського у казначействі почався процес формування дворянства на Лівобережній Україні. У 1781 р. генерал-губернатор Малороси та президент Малоросійської колегії П. О. Рум'янцев подав імператриці Катерині II "Записку", в якій зазначав, що претендентам на дворянство в Україні буде важко підтвердити право на нього документально через втрату документів. Тому процес набуття дворянства, на його думку, мав відбуватися поступово. Крім того, П. Рум'янцев уважав "несправедливим", що дворянство мала отримувати лише козацька старшина, а не все козацтво як привілейований стан¹¹ .

Такі пропозиції малоросійського генерал-губернатора не знайшли підтримки у Катерини II. Вона наполягала на створенні дворянства лише з козацької старшини. Рядові ж козаки отримували право записуватись у міщани або купці¹² . Отже, козацтво - привілейований стан в Українській козацькій державі -в ході інкорпорації її території до складу Російської імперії втрачало свої права і привілеї.

Всупереч намірам П. Рум'янцева поступово проводити ліквідацію старих порядків у Малоросії, імператриця прагнула здійснити це якнайшвидше. 21 квітня 1785 р. вона підписала "Грамоту на права, вольности и преимущества благородного российского дворянства", за якою представники козацької старшини мали право записуватись у родовідні дворянські книги, які запроваджувалися в Російській імперії¹³ .

Відповідно до царської грамоти, І. Лазоревський порушив клопотання про надання дворянства його батькові - Степану (Стефану) Лазоревському. У на-

стр. 200

ступному документі, свідоцтві дворян про благородне життя предків С. Лазоревського: діда Ананія, військового товариша і батька Леонтія, сотенного товариша, виданого І. Лазоревському у травні 1786 р., ішлося про те, що вони відправляли службу "съ дворянскимъ названиемъ сходственую"¹⁴ .

Відповідність служби предків С. Лазоревського у козацькому війську дворянській службі була узгоджена зі статтею 92 "Грамоти", але підписане свідоцтво було не дванадцятьма дворянами, як це вимагав пункт 12 статті, а сімома, хоч і досить впливовими дворянами¹⁵ .

У наступному документі, "виденіи" (свідоцтві) губернського предводителя дворянства Новгород-Сіверського намісництва А. Лобисевича, виданого значковому товаришу І. Лазоревському, на його прохання, 22 березня 1787 р. зазначалося, що справа С. Лазоревського була розглянута на дворянському зібранні 10 жовтня 1786 р., на якому губернський "предводитель дворянства" та повітові дворянські депутати визнали докази на його дворянську гідність "неопроворгаемыми" й одноголосно прийняли рішення внести С. Лазоревського з нащадками у другу частину дворянської родовідної книги Новгород-Сіверського намісництва та надати йому дворянську грамоту за підписом і печаткою дворянських зборів¹⁶ .

У другу частину родовідних книг вписували тих осіб, яким дворянство надавалося за військову службу¹⁷ . Отже, С. Лазоревський отримав спадкове дворянство за військову службу своїх предків.

Порядок надання дворянства шляхом вислуги було введено в Російській імперії Петром І на підставі указу Сенату від 16 січня 1721 р. і Табелю про ранги 1722 р. Відповідно до них, особи, які досягли на військовій службі офіцерського чину, а на цивільній - чину VIII класу, могли отримати спадкове дворянство. Катерина II розширила кількість претендентів на дворянський титул, додавши до попередніх правил надання дворянства пожалування російського ордена¹⁸ .

У 1785 р. було встановлено порядок розгляду документів претендентів на дворянство. Відповідно до статті 85 "Грамоти на права, вольности и преимущества российского дворянства", докази претендентів на дворянство мали розглядати губернський предводитель дворянства і повітові дворянські депутати. Якщо вони одноголосно, або двома третинами голосів приймали позитивне рішення, то рід вносили у родовідну книгу і давали грамоту за своїми підписами таі печаткою дворянського зібрання губернії. Претенденти на дворянство, незадоволені рішенням губернського предводителя дворянства і повітових дворянських депутатів, відповідно до статті 87, могли подавати клопотання в герольдію¹⁹ .

Таким чином, надання дворянства С. Лазоревському відбулося відповідно до статті 85 "Грамоти" і відповідало тогочасним юридичним нормам.

Дворянськими правами С. Лазоревський користувався ще в 90-х рр. XVIII ст. Це документально підтверджує наступний публікуємий документ (N 5). У ньому йдеться про видачу 26 березня 1792 р. Василю Лазаревському - брату І. Лазоревського, вахмістру Воронезького гусарського полку, свідоцтва Конотопської дворянської опіки про визнання його дворянином, оскільки його батько С. Лазоревський із нащадками " вь дворянском достоинстве признань" і вони є дворянами Конотопського повіту²⁰ . Треба зазначити, що в останньому документі прізвище брата І. Лазоревського - Василя, було змінене на "Лазаревський".

Таким чином, документи свідчать, що родина С. Лазоревського отримала спадкове дворянство у 1786 р., а її члени вважалися дворянами до 90-х рр. XVIII ст., що відповідало тогочасному законодавству.

Значна кількість чиновників і військових у Російській імперії збільшувала кількість претендентів на дворянство. Це змусило царський уряд запровадити об-

стр. 201

меження зарахування у вищий стан. Такі обмеження запроваджувалися і на приєднаних до імперії територіях, у тому числі і на Лівобережній Україні, де кількість дворянських родів значно зросла за рахунок насамперед військових чинів козацького війська. Так, за даними Д. Міллера, за період з 1785 по 1790 рр. дворянські зібрання трьох українських губерній надали дворянство 22702 родам²¹ .

Обмеження входження у вищий стан царський уряд почав із заборони у 1796 р. дворянським зібранням вирішувати питання надання дворянства. Крім того, 20 січня 1797 р. вийшов указ імператора Павла І про підготовку герольдією загального гербовника дворянських родів Російської імперії. Тому губернські правління та повітові депутати мали повідомити дворянам про необхідність направлення у герольдію підтвердження дворянської гідності, родоводу і герба²² .

Робота зі складання гербовника дворянських родів призвела до перегляду рішень дворянських зібрань. Герольдія визнала право на спадкове дворянство лише за тими козацькими старшинами, які мали російські військові чини за службу²³ . Лазаревські, як і багато інших українських козацьких родин, втратили право на нього.

Висновки герольдії щодо прав козацької старшини на дворянство викликали невдоволення серед козацької старшини, оскільки лише дворяни мали право на маєтності і кріпосних селян. Тому її представники почали доводити свої права на дворянство у науково-публіцистичних працях.

Вони не залишилися непоміченими царським урядом. 20 березня 1835 р. був прийнятий закон, за яким спадкове дворянство визнавалося за цивільними посадами: підкоморними, земськими суддями і підсудками та військовими: від генеральної старшини до бунчукових і військових товаришів, які були отримані в період "существовавшего в Малороссіи гетманского правленія" і мали документальні докази на їх підтвердження²⁴ .

За цим же законом представники козацької старшини, які до 1 січня 1839 р. не зможуть представити докази своїх прав на дворянство, будуть переведені у козачий стан. Проте і надалі вони не втрачали можливості доводити свої права на дворянство встановленим порядком²⁵ .

Дворянських прав згодом домігся син Іллі - Матвій Лазаревський, батько історика. 30 січня 1836 р. за роботу з організації виборів дворянства його було нагороджено орденом св. Володимира 4 ступеня, який у той час давав право на спадкове дворянство. Тому 20 травня 1836 р. Чернігівське дворянське зібрання ухвалило рішення про внесення Матвія Лазаревського з нащадками до третьої частини дворянських родовідних книг, до якої вносилися роди, що отримали дворянський титул за чинами й орденами²⁶ .

Отже, Матвію Лазаревському вдалося повернути дворянський титул своєму роду, який він отримав ще у 1786 р., що підтверджують наступні документи, публікація яких здійснюється за хронологічним принципом. У публікації збережено мову, фонетичні та стилістичні особливості оригінального тексту. До кожного документа укладено заголовок.

Публікацію здійснено кириличним шрифтом. У тексті збережено літери старої кирилиці.

ДОДАТОК

N 1

1778 р. квітень, 4. Указ Ніжинської полкової канцелярії конотопському сотнику і старшині про призначення Іллі Лазоревського до складу її комплектних канцеляристів.

Указь Єя имшраторскаго величества самодержицы всероссійской изъ полковой не жинской канцелярии Гпдну Сотнику Конотопскому зъ сотенною старшиною. Полковая

стр. 202

н жинская канц лярия по доношению канц лярыста полкового н жинского Илии Лазор вского коимъ просилъ, запродолж нную нимъ у письм енныхъ указныхъ д лъ будучи перв пры сот нной Конотопской чр зъ пять годъ сот ннимъ, а потомъ и при полковой н жиньской канц лярияхъ полковимъ канц ляристомъ; служб , и что и в пр дъ ж лани им етъ - в оной ж полковой канц лярии служитъ; опр д литъ Єго въ число компл тнихъ каньц лярист; Приказалы: Какъ по состоявшомусь въ прошломъ 1745 году въ бивш й Г н ралной канц лярии Г н ралному мн нию опр д л нно, въ н жинскомъ полку при полковой канцелярии канцеляристамъ полковимъ бить десяти за уволнение ихъ домовъ; въ сл дствие ч го и ун в рсалов Єго сиятелства Гпдна г н ралъ ф льмаръшала с натора и кавал ра Графа Кириллы Григори вича Разумовского по битности Єго въ Малой Россіи г тманомъ, въ прошломъ 1763 году состоявшимся, пов л нно при сочин нии въ Малороссшскихъ полкахъ р визии ставитъ толико жъ число компл тъних каньц ляриетъ въ свободной статьи; За силу которихъ г н ралного мн ния, и Єго сият лства Ун в рсала полнимъ числомъ д сять канц ляриетъ по полковой канц лярии въ компл кт и состояло; Пин жъ канъц ляристовъ полковихъ компл тнихъ при полковой канц лярии полного числа н им тся; а просит лъ канц ляристъ Лазор вский въ число компл тнихъ полковой канц лярии канц ляриетъ поприл жности го къ д амъ, поусмотр нию полковой канц лярии явился способ нъ; для того по прописаннимъ объстоят лствамъ просит ля канц ляриста полкового Илию Лазор вского опр д литъ, і опр д ленъ і въ число полож ннихъ по г н ралному мн нию десяти ч ловекъ канц ляристовъ полковихъ въ компл ктъ; по н им нию сот нной Конотопской канц лярии къ дому го Лазор вского, ниижит лствующимъ въ н мъ никакова д ла, и о бил би оной оть службы и посто въ свобод нъ, такъ какъ виш прописаннимъ г н ралнимъ мн ниемъ опр д л нно, дотоль пока онъ канц лярист Лазор вский у д лъ полковой канц лярии находитим тся; датъ му канц лярист Лазор вскому изъ полковой н жинъской канц лярии с й отъкров нний Єя Имп раторскаго в лич ства указъ, которой къ свид нию и исполн нию долж нъ онъ канц ляристъ Лазор вский обявить въ сот нной Конотопской канц лярии; попроч нныи и ископи вании отъданно бъ обратно ему Лазор вскому; данъ въ Н жин , 1778 Году априля "4"

Бунчуковій товаришъ Ст панъ*

Полковій судія П тръ Базил вичъ.

Печатка

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68382. - Арк. 2 - 3. - Оригінал.

N 2

1781 р., березня, 10. Глухів. Указ Малоросшської колеги про призначення полкового канцеляриста Іллі Лазоревського значковим товаришем Ніжинського полку

Указъ Єя императорскаго величества самод ржицы Всероссійской изъ Малороссійской коллегш вс мъ, кому о с мъ в атъ надл жить. Полковый н жинскш канцеляриетъ Илія Лазар вскій при доношеніи прилагая данны му изъ полковой Н жинской канц ляріи аттестатъ и формулярной списокъ просилъ объ опред леніи го по удостоенію оной полковой канцеляріи, въ комплетъ Н жинского полку значковымъ товарищемъ въ Коллегіи раземотрені ; и какъ въ т хъ данныхъ му изъ полковой Н жинской канцеляріи аттестат и формулярномъ списк показано, что оной Лазар вскій вступилъ въ службу зъ 770^го года, и продолжилъ оную въ письменныхъ, указных и въ протчихъ возлагаемыхъ на н го д лахъ и коммисіях п рв е въ сотенномъ Конотопском правленіи, а потомъ при полковой Н жинской канцеляріи во званіи канцелярскомъ, за какову службу и удостоива тъ го въ комплетъ того полку значковыхъ товарищей на м сто убилое. Для того по Указу Єя Императорскаго величества малороссійская Коллегія Приказали: онаго полковаго канцеляриста удостоенію опред лить въ комплетъ полку Н жинского значковымъ товарищ м и на то датъ Єму откров нный указъ кой и дань в Глухов 1781^го года марта 10.

Надворный сов тникъ Василь Туманскій.

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68383. - Арк. 1. - Оригінал.

* Прізвище не прочитане.

стр. 203

1786 р., травень. Свідоцтво дворян про благородне життя предків Стефана Лазоревського і відправлення ними служби схожої з дворянською

Мы ныж подписавшіеся симъ свид телствуемъ что жителству щаго в у зд Конотопскомъ Стефана Лазоревского предки д дъ Ананій будучи товарищъ войсковой и отецъ Леонтій сотенній товарищъ в ли жизнь благородную и отправляли службу съ дворянскимъ названиемъ сходственную в достов рие чего при ПОДПИСЄ нашемъ печатми утвердили. 1786 года мая.

Надворный сов тникъ і кавал ръ Пав лъ Коропчевскій¹ . Надворный сов тникъ 1ванъ*. Надворный сов тник.** Коллежский асессоръ.*** Коллежский асессоръ, уездного Конотопского суда зас датель Степан Коропч вский. Коллежский асессоръ Василей Зубрицкий. Коллежский асессоръ Андрей Рачинский² .

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68384. - Арк. 1. - Оригінал.

N 4

1787 р., березня, 22. Свідоцтво губернського предводителя дворянства Новгород-Сіверського намісництва Афанасія Лобисевича про визнання незаперечними доказів на дворянство Степана Лазоревського та внесення його з потомством до другої частини дворянської родословної книги

Отъ Губернскаго Предводителя дворянства Новгородскаго С верскаго нам стничества.

Вид ніє.

Значковый товарищъ Ілья Степанов сынъ Господинъ Лазоревскій просилъ м ня выдачи вид нія изъ р шенія по д лу его в комиссиі о разбор дворянства им вшемуся. Покаковому его прош нію - чинена справка, и явилось что списокъ отъ отца его Степана Лазоревскаго поданной и доказательства о благородств разсматриваны, и въ протокол 1786 года октября 10 дня учиненномъ въ заключениі написано: Губернский предводитель дворянства и у здные дворянскіе депутаты находя оные доказательства на дворянское его Лазоревского достоинство неопровергаемыми диногласно приговорили внесть его Степана Господина Лазоревского съ потомствомъ его во вторую часть дворянской родословной книги сей губерній, и о томъ выдать Єму за надлежащимъ подписаніемъ и за печатью дворянскаго собранія грамоту. Изъ чего и сіє вид ніє отъ меня ему Господину Лазоревскому дано Марта 22 дня 1787 года.

Губ рнскій Дворянства Предводитель Полковникъ Афанасій Лобисевичъ. Печатка.

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68385. - Арк. 1. - Оригінал.

N 5

1792 р., березень, 26. Свідоцтво Конотопської дворянської опіки про визнання вахмистра Воронезького гусарського полку Василя Лазаревського дворянином

По указу Єя императорскаго величества Черниговского нам стничества изъ Конотопской дворянской опеки.

Свид тельство

Вахмистр Воронижского гусарского полку Василій Лазаревскій поданнымъ в сію дворянскую опеку сего марта 24 числа чрезъ брата го дворянина Иль Лазоревского прошеніемъ просилъ о дворян(с)комъ его достоинств засвид телствованія; и какъ по справ-

* Прізвище не прочитане.

** Прізвище та ім'я не прочитані.

*** Прізвище та ім'я не прочитані.

стр. 204

ки зд лами явилось, что попредставленнымъ отъ отца его Степана Лазоревского в Нов-городско С верскую Коммисію о разбор дворянства неопровержемимимъ доказательствамъ, тотъ его отецъ с потомствомъ въ дворянском достоинств признанъ, а потому и состоят как онъ, такъ при немъ и проситель Василій Лазоревскій зъ другими го братьями в числ несумнителнихъ дворянъ зд шнего у зда, для того въ засвид телствованіе оного сіє свидетелство изъ Конотопской дворянской опеки съ учиненнаго в ней опред'Ьле-нія занадл'Ьжащимъ подписомъ и печатью просителю Гпдну Лазоревскому и виданно; 1792 года марта 26 дня. Предводитель Андрей*

ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68388. - Арк. 1. - Оригінал.

Коментарі

¹ Павло Григорович Коробчевський (1741 - 1808) - навчався у Київській академії, з 1759 р. - канцелярист Миргородської полкової канцелярії; військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії (1761 - 1768); регістратор Малоросійської колегії (1769 - 1774); хорунжий Генеральної артилерії (1775); бунчуковий товариш (1777); колезький асесор (1779); член канцелярії Генеральної артилерії (1781); голова І департаменту Новгород-Сіверського губерніального магістрату (1781 - 1792); надвірний радник (1783); колезький радник (1793); голова І департаменту Новгород-Сіверського Верхнього земського суду (1794 - 1796); голова Новгород-Сіверської палати цивільного суду (1796); Малоросійський (чернігівський) віце-губернатор (1797 - 1799); статський радник (1797); кавалер орденів: св. Володимира IV ступеня (1785), Анни II ступеня. (Див.: Мезько-Оглоблин О. Люди Старої України та інші праці. - Острог; Нью-Йорк, 2000. - С. 129 - 134; 329 - 330.).

² Рачинський Андрій Андрійович (нар. бл. 1729 р. у с Августові на Шдляшші). Походив зі старовинної української шляхетської родини. Освіту здобув у м. Львові. Диригент єпископської капели; придворний капельмейстер гетьмана К. Розумовського (1753 - 1763); новгородський сотник (1763 - 1781); бунчуковий товариш (1780); голова II департаменту Новгород-Сіверської Верхньої Расправи (1781 - 1796); колезький асесор (1785); надвірний радник (1786); колезький радник (1796). Відомий музикант і композитор, автор багатьох церковних творів, приділяв значну увагу українській народній музиці. (Див.: Мезько-Оглоблин О. Назв, праця. - С. 194 - 202; 331 - 332.).

-----

¹ Олександр Матвійович Лазаревський 1834 - 1902. Матеріали до біобібліографії. - К., 1994. -С 23 - 26; 55 - 78.

²Василенко М. Олександр Матвійович Лазаревський (1834 - 1902). (Матеріали до його біографії) // Україна. - 1927. - Кн. 4. - С 19 - 20.

³Вілокінь С. Раритети української бібліографії у збірках Олександра Лазаревського та Михайла Хмарова // Київська старовина. - 1998. - N 4. - С. 132.

⁴ Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - Ф. 1. - Спр. 68382. - Арк. 2, 3. (Далі - ІР НБУВ).

⁵ Отрывки из автобиографии Александра Матвеевича Лазаревского // Киевская старина. -1902. - N 6. - С. 471.

⁶ Там же.

⁷ У "Табелі" військових товаришів, які служили у козацькому війську у 1763 р. у списку Лубенського полку значиться Михайло Лазаревський - 49 років, який вступив на службу у 1733 р. У 1746 р. він отримав чин військового товариша. Проте його родинні відносини зі Степаном Лазаревським за цим документом не простежуються. Див.: Панашенко В. Військові товариші // Київська старовина. - 1998. - N 3. - С. 173.

⁸Сенютович-Бережний В. Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщині за визнання за нею російським урядом прав дворянства // Український історик. - 1973. - N 3/4 (39 - 40). - С. 138 - 139.

⁹ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68383. - Арк. 1.

¹⁰ Там само. - Ф. 1. - Спр. 68387. - Арк. 1, 2; Лазаревский А. Сведения о старейших членах рода Лазаревских // Український археографічний збірник. - К., 1927. - Т. 2. - С. 1, 2, 9 - 18.

¹¹Стороженко Н. В. Реформы в Малороссии при гр. Румянцеве // Киевская старина. - 1891. - N 1 - 3. - С. 479 - 480.

¹² Там же. - С. 480.

¹³ Полное собрание законов Российской империи (далі - ПСЗ). - Санкт-Петербург, 1830. -Т. 22. - N16187. - С. 344 - 358. (Далі - ПСЗ).

¹⁴ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68384. - Арк. 1.

¹⁵ ПСЗ. - Т. 22. - N 16187. - С. 355.

* Прізвище не прочитане.

стр. 205

¹⁶ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68385. - Арк. 1.

¹⁷Савёлов Л. М. Лекции по генеалогии. - М., 1908. - С. 151.

¹⁸Карелин А. П. Дворянство в пореформенной России. 1861 - 1904. - М., 1979. - С. 25, 26; ПСЗ. - Санкт-Петербург, 1830. - Т. 6. - N 3705. - С. 290.

¹⁹ ПСЗ. - Т. 22. - N 16187. - С. 353.

²⁰ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68388. - Арк. 1.

²¹Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта Старой Малороссии: Превращение козацкой старшины в дворянство // Киевская старина. - 1897. - N 4. - С. 2, 46.

²²Лазаревский А. М. Замечания на исторические монографии Д. П. Миллера о малорусском дворянстве и о статутовых судах. - Х., 1898. - С. 24, 25; ПСЗ. - Санкт-Петербург, 1830. - Т. 24. -N17749. - С. 298 - 299.

²³Лазаревский А. Указ. соч. - С. 25.

²⁴ Там же. - С. 26; Миллер Д. Указ. соч. - С. 2, 46, 47.

²⁵Миллер Д. Указ.соч. - С. 46, 47.

²⁶ ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 68412. - Арк. 1; Рикман В. Ю. Дворянское законодательство Российской империи. - М., 1992. - С. 27.

Permanent link to this publication: