Libmonster ID: UA-3567

Заглавие статьи ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
Источник Український історичний журнал,  № 5, 2009, C. 235-237

21 серпня 2009 р. на 79-му році життя помер видатний український історик, член Спілки письменників України, кандидат філологічних наук Ярослав Іванович Дзира. Він народився 2 травня 1931 р. у багатодітній селянській родині на Перемишльщині (с. Трушевичі). У пам'яті Ярослава назавжди залишилися спогади про довоєнні та повоєнні більшовицькі репресії, війну, визвольну боротьбу УПА, сумнозвісну акцію "Вісла". На формування світогляду юнака великий вплив справив його батько - артилерійський офіцер армії ЗУНР. У 1947 р. Ярослава Дзиру виключили з 10-го класу Нижанковицької школи за "націоналізм", адже він відповідав на уроках історії не за підручником, а за книгами Івана Крип'якевича. Усе ж юнак закінчив десятирічку в іншому селі й став працювати вчителем початкових класів у с. Передільниці. Але в 1949 р. його звільнили з роботи через те, що він не був комсомольцем (ані до комсомолу, ані до компартії Ярослав Дзира так ніколи й не вступить). На початку 1950-х рр. він закінчив Дрогобицький учительський інститут і працював після його закінчення один рік у вечірній школі карпатського міста Турка. У 1953 р. молодий педагог поступив на філфак Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, приховавши свої "політичні гріхи". У 1958 р. з відзнакою закінчив КДУ та вступив до аспірантури академічного Інституту літератури. Його науковим керівником став учений зі світовим ім'ям академік О. Білецький, котрий і визначив тему кандидатської дисертації юнака - "Літопис Самійла Величка як літературний твір".

Молодий дослідник не зациклився на дисертації, а прагнув використати найменшу можливість, щоб донести народу правду про його історію й культуру. Жертвуючи дорогоцінним часом, він був активним дописувачем різних газет та журналів - особливо таких, як "Літературна Україна", "Молодь України", "Вечірній Київ", "Україна", "Вітчизна", "Всесвіт", "Дніпро", "Український календар" (Варшава), "Наша культура" (Варшава), "Наше слово" (Варшава), "Новий вік" (Румунія), уже тоді вражаючи широким діапазоном своїх інтересів як у галузі філології, так і мовознавства та історії. До кола зацікавлень ученого вже тоді потрапили Данило Галицький, гетьмани і кошові отамани, церковні та культурні діячі (О. Бодянський, С. Гулак-Артемовський, А. Кащенко, І. Нечуй-Левицький, св. Климент Охридський, В. Перетц, Антоній Радивиловський, І. Срезневський, Іван Франко й ін.), науковець досліджував і переклав художні твори таких іноземних авторів, як Тейн де Фріс, Гана Зелінова та Іван Кліма. Роман останнього "Година тиші" Я. Дзира переклав і двічі видав у 1964 - 1965 рр., прагнучи донести до українського читача твір чеського письменника, відомого своїми демократичними поглядами. Між іншим, за кілька років І. Кліма стане одним із провідних діячів "Празької весни" 1968 р.

Але у центрі уваги вченого, звичайно ж, залишалися українські літописи й зокрема творчість Тараса Шевченка. Дослідження Ярослава Дзири стало справжнім новим та важливим словом у шевченкознавстві. Він простежив вплив українських літописів на творчість Великого Кобзаря, виявив глибинні корені філософії його світогляду. За свідченням О. Білецького, ніхто з дослідників до Я. Дзири не помітив, як уважно Т. Шевченко читав літопис С. Величка, "що так вплинув на уявлення поета про минуле України, беручи з Величка й освітлення постатей окремих гетьманів, і багато іншого аж до окремих образів, порівнянь і метафор". Свою високу оцінку дисертації Я. Дзири дали й інші відомі українські вчені, зокрема професори Михайло Марченко та Орест Зілинський.

Здавалося б, перед молодим дослідником відкрилася зелена вулиця. Проте не так сталося... Шовіністично налаштовані чиновники від науки звинуватили Ярослава Дзиру в тому, що він намагається "відірвати Шевченка від благодатного впливу на нього російської літератури..., зв'язати Кобзаря з представниками націоналістичної козацької старшини, мазепинцями". У результаті йому не дали змоги працювати в Інституті літератури (тільки у 1962 р. він зміг улаштувався на роботу в Інститут історії АН УРСР), забороняли друкуватися, брати участь у конференціях, навіть зірвали захист дисертації у 1963 р., хоча автореферат уже був розісланий. Довелося шукати вчену раду десь на периферії й, нарешті, знайти її в Одесі у 1968 р., передрукувавши автореферат і викинувши звідти все, що могло б здатися партійній цензурі крамольним.

стр. 235

Незважаючи на тяжкі побутові умови, науковець невтомно працював, беручі активну участь у підготовці "Шевченківського словника", "Радянської енциклопедії історії України", написав ряд студій, присвячених видатним людям України та пам'яткам писемності. Вийшла у світ і велика серія його статей у головному друкованому органі вітчизняних істориків - "Українському історичному журналі", у щорічниках "Історичні джерела та їх використання", "Український історико-географічний збірник", "Історіографічні дослідження в Українській РСР" (у цьому виданні Я. Дзира був відповідальним секретарем) та ін. Знайшовши підтримку у відомих істориків Ф. Шевченка, І. Гуржія, В. Сарбея і деяких інших, він задумав розпочати видання серії українських літописів. Майже всі ці пам'ятки не видавалися з дореволюційного часу, а деякі (як літопис Г. Грабянки) навіть потрапляли часом до сумнозвісних "спецфондів". Омріяна серія вдало розпочалася виданням у 1971 р. літопису Самовидця. Припала пилом століть пам'ятка засяяла світлом зірки першої величини. Не випадково весь тираж розійшовся дуже швидко, а саме видання здобуло понад два десятки позитивних рецензій як в Україні, так і за кордоном. Дуже важливо, що науковець розробив також власні правила передачі староукраїнських текстів козацької доби, які стали домінуючими у сучасній археографічній практиці. Учений задумав підготувати до друку Густинський та Межигірський літописи, твори Самійла Величка, Григорія Грабянки й Олександра Рігельмана, видав цикл розвідок, присвячених цим пам'яткам.

Ярослав Дзира був своїм у колі шістдесятників, зокрема товаришував із такими дисидентами, як Борис Антоненко-Давидович, Юрій Бадзьо, Михайло Брайчевський, Іван Дзюба, Михайлина Коцюбинська, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Стус, Зіновія Франко та ін., рядом відомих україністів у Польщі (Стефан Козак, Михайло Лесів), Румунії (Марія Герлан), Чехословаччині (Михайло Мольнар і Юрій Бача), брав участь у поширенні "самвидаву", був активним учасником лекторію з історії козацтва й України. Це не могло пройти повз пильне око КДБ. Як наслідок, Я. Дзира постійно відчував на собі дискримінацію через політичні погляди й принциповість. Саме тому блискучий злет наукової творчості вченого був грубо перерваний. Посилення реакційних тенденцій у національній політиці брежнєвсько-сусловської Москви призвів до змін у керівництві КПУ та настання сумнозвісної "маланчуківщини", зокрема розпочалися арешти і кадрові чистки. 12 вересня 1972 р. з Інституту історії було звільнено ряд відомих науковців, котрі досліджували козацьку добу - Олену Апанович, Михайла Брайчевського, Олену Компан і Ярослава Дзиру. Їх не просто звільнили, а й прирекли на безробіття та забуття, а на їхні праці не можна було навіть посилатися!

Для вченого та його сім'ї настали особливо тяжкі часи. Хоча за інерцією ще публікувалися в енциклопедіях деякі його статті, здані раніше у видавництво, але, крім них, за 15 (!) років не вийшло друком жодного (!) рядка. Ярославові Дзирі не давали роботи за спеціальністю навіть у школі. КДБ "рекомендував" йому переїхати в якусь провінційну діру, щоб легше було контролювати науковця, пропонував стати "стукачем", виступити з "викриттям", а у разі відмови погрожував фізичною розправою. Але він залишився непохитним, воліючи жити на випадкові заробітки, наприклад, за переклади з іноземних мов під чужим прізвищем для когось, але не змінювати своїх переконань. У той тяжкий період Ярослав Дзира прагнув не втратити кваліфікацію вченого, не пропускав літературних вечорів чи творчих зустрічей, майже щодня ходив до Центральної наукової бібліотеки (нині - Національна бібліотека України ім. В. Вернадського), де спілкувався з багатьма дослідниками, обмінювався новинами наукового та суспільного життя. У розмовах із тими, кому він довіряв, Я. Дзира не приховував свого ставлення до українофобської влади, сприяючи розвитку у співрозмовників національної свідомості. Він був людиною непростої біографії, гнаним у сумнозвісні часи брежнєвського "застою", але, за свідченням письменника В. Шевчука, зумів зберегти своє чисте людське реноме і власну гідність як ученого.

Нарешті, почалася горбачовська "перебудова", а за нею й відродження незалежності Української держави. Послабшала цензура і вперше за 15 років почали друкуватися студії Ярослава Дзири, котрий знову став в обороні рідного слова та культури. Науковця прийняли до Спілки письменників України (1990 р.), обрали академіком Української Могилянсько-Мазепинської академії наук у Торонто (1991 р.), а також заступником голови Київського осередку Українського історичного товариства, поновили на роботі в академічному Інституті історії. Він виступав із лекціями і доповідями не тільки в Україні, а й у США, Канаді, Польщі, причому і тут залишився принциповим, не став запобігати перед, зокрема, деякими космополітично налаштованими професорами з Гарварда. Науковому доробку та

стр. 236

мужній громадянській позиції вченого віддали належне провідні україністи нашої країни та світу, наприклад, шевченкознавці М. Антонович, Я. Рудницький, Б. Стебельський, письменник-дисидент Микола Руденко.

Ярослав Дзира гостро переживав за долю України, адже шлях, котрим повели її можновладці, був далеко не таким, як треба. Він гостро сприймав болі країни як свої власні, прагнув чесною та сумлінною працею прислужитися її розбудові. Ще встиг написати цінні розвідки про Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, Михайла Грушевського, Василя Стуса, видав і деякі статті останнього, котрі зберігав у себе навіть у часи гонінь, а також "Історію русів", цикл студій про українських гетьманів і їх столиці, про реєстр Війська Запорізького 1649 р. та українські прізвища... Науковий доробок Ярослава Дзири становить понад 300 друкованих праць.

Але в незалежній Україні вченому вдалося плідно попрацювати лише десяток років. Тяжкі поневіряння і стреси радянських часів підірвали його здоров'я - він уже не міг писати, останні роки не виходив із дому, але й у цей тяжкий час молив Бога за рідну Україну. Земне життя Ярослава Івановича Дзири обірвалося 21 серпня цього року... За три дні видатного вченого, відспіваного священиком Української православної церкви Київського патріархату, поховали. Царство Небесне рабу Божому Ярославу... Вічна йому пам'ять!


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ДЗИРА-ЯРОСЛАВ-ІВАНОВИЧ

Similar publications: LUkraine LWorld Y G


Publisher:

Лидия БасмачContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Basmach

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 04.09.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ДЗИРА-ЯРОСЛАВ-ІВАНОВИЧ (date of access: 14.06.2024).

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Лидия Басмач
Одесса, Ukraine
2280 views rating
04.09.2014 (3571 days ago)
0 subscribers
Rating
0 votes
Related Articles
ЮГО-ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА В ПРЕДСТАВЛЕНИИ АРАБСКИХ ГЕОГРАФОВ IX В.
Catalog: География 
Yesterday · From Petro Semidolya
"ТУРЕЦКОЕ ОЗЕРО": ЧЕРНОЕ МОРЕ В XV-XVII ВВ.
Catalog: География 
Yesterday · From Petro Semidolya
АВСТРАЛИЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XX ВЕКА: В ПОИСКАХ НАЦИОНАЛЬНОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ
2 days ago · From Petro Semidolya
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ВІДНОСИН У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ ЛИТОВСЬКОМУ XVI ст.
Catalog: Право 
4 days ago · From Україна Онлайн
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ҐРАНД-НАРАТИВ: ПІДХОДИ, КОНЦЕПЦІЇ, РЕАЛІЗАЦІЯ
4 days ago · From Україна Онлайн
The majority of theoretical misconceptions and the most significant misunderstandings in modern astronomy, cosmology and physics are caused by a purely mathematical approach and ignoring philosophical comprehension of physical reality and, as a result, by not deep enough understanding of the essence of certain physical phenomena and objects.
The cardinal difference between relativistic gravithermodynamics (RGTD) and general relativity (GR) is that in RGTD the extranuclear thermodynamic characteristics of matter are used in the tensor of energy-momentum to describe only its quasi-equilibrium motion.
Якщо за лексикою саме балтські мови є найбільш близькими до санскриту, то праслов'янська мова є найбільш близькою як до більш архаїчної сатемної ведичної стародавньоіндійської мови, так і до стародавньокитайської мови, що згідно з дослідженнями Цун-тунг Чанга була індоевропейською мовою.
Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення, а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль фактично дозволили створити «теорію всього»
12 days ago · From Павло Даныльченко
Thermodynamical interpretation of General Relativity, consideration of the Universe as a single spiral-wave formation, and consideration of the so-called elementary particles and quarks as finite local flows of these spiral waves actually allowed the creation of a "theory of everything".
12 days ago · From Павло Даныльченко

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.
Library Partners

ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
 

Editorial Contacts
Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:

About · News · For Advertisers

Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of affiliates, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. Once you register, you have more than 100 tools at your disposal to build your own author collection. It's free: it was, it is, and it always will be.

Download app for Android