Libmonster ID: UA-3567

Заглавие статьи ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
Источник Український історичний журнал,  № 5, 2009, C. 235-237

21 серпня 2009 р. на 79-му році життя помер видатний український історик, член Спілки письменників України, кандидат філологічних наук Ярослав Іванович Дзира. Він народився 2 травня 1931 р. у багатодітній селянській родині на Перемишльщині (с. Трушевичі). У пам'яті Ярослава назавжди залишилися спогади про довоєнні та повоєнні більшовицькі репресії, війну, визвольну боротьбу УПА, сумнозвісну акцію "Вісла". На формування світогляду юнака великий вплив справив його батько - артилерійський офіцер армії ЗУНР. У 1947 р. Ярослава Дзиру виключили з 10-го класу Нижанковицької школи за "націоналізм", адже він відповідав на уроках історії не за підручником, а за книгами Івана Крип'якевича. Усе ж юнак закінчив десятирічку в іншому селі й став працювати вчителем початкових класів у с. Передільниці. Але в 1949 р. його звільнили з роботи через те, що він не був комсомольцем (ані до комсомолу, ані до компартії Ярослав Дзира так ніколи й не вступить). На початку 1950-х рр. він закінчив Дрогобицький учительський інститут і працював після його закінчення один рік у вечірній школі карпатського міста Турка. У 1953 р. молодий педагог поступив на філфак Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, приховавши свої "політичні гріхи". У 1958 р. з відзнакою закінчив КДУ та вступив до аспірантури академічного Інституту літератури. Його науковим керівником став учений зі світовим ім'ям академік О. Білецький, котрий і визначив тему кандидатської дисертації юнака - "Літопис Самійла Величка як літературний твір".

Молодий дослідник не зациклився на дисертації, а прагнув використати найменшу можливість, щоб донести народу правду про його історію й культуру. Жертвуючи дорогоцінним часом, він був активним дописувачем різних газет та журналів - особливо таких, як "Літературна Україна", "Молодь України", "Вечірній Київ", "Україна", "Вітчизна", "Всесвіт", "Дніпро", "Український календар" (Варшава), "Наша культура" (Варшава), "Наше слово" (Варшава), "Новий вік" (Румунія), уже тоді вражаючи широким діапазоном своїх інтересів як у галузі філології, так і мовознавства та історії. До кола зацікавлень ученого вже тоді потрапили Данило Галицький, гетьмани і кошові отамани, церковні та культурні діячі (О. Бодянський, С. Гулак-Артемовський, А. Кащенко, І. Нечуй-Левицький, св. Климент Охридський, В. Перетц, Антоній Радивиловський, І. Срезневський, Іван Франко й ін.), науковець досліджував і переклав художні твори таких іноземних авторів, як Тейн де Фріс, Гана Зелінова та Іван Кліма. Роман останнього "Година тиші" Я. Дзира переклав і двічі видав у 1964 - 1965 рр., прагнучи донести до українського читача твір чеського письменника, відомого своїми демократичними поглядами. Між іншим, за кілька років І. Кліма стане одним із провідних діячів "Празької весни" 1968 р.

Але у центрі уваги вченого, звичайно ж, залишалися українські літописи й зокрема творчість Тараса Шевченка. Дослідження Ярослава Дзири стало справжнім новим та важливим словом у шевченкознавстві. Він простежив вплив українських літописів на творчість Великого Кобзаря, виявив глибинні корені філософії його світогляду. За свідченням О. Білецького, ніхто з дослідників до Я. Дзири не помітив, як уважно Т. Шевченко читав літопис С. Величка, "що так вплинув на уявлення поета про минуле України, беручи з Величка й освітлення постатей окремих гетьманів, і багато іншого аж до окремих образів, порівнянь і метафор". Свою високу оцінку дисертації Я. Дзири дали й інші відомі українські вчені, зокрема професори Михайло Марченко та Орест Зілинський.

Здавалося б, перед молодим дослідником відкрилася зелена вулиця. Проте не так сталося... Шовіністично налаштовані чиновники від науки звинуватили Ярослава Дзиру в тому, що він намагається "відірвати Шевченка від благодатного впливу на нього російської літератури..., зв'язати Кобзаря з представниками націоналістичної козацької старшини, мазепинцями". У результаті йому не дали змоги працювати в Інституті літератури (тільки у 1962 р. він зміг улаштувався на роботу в Інститут історії АН УРСР), забороняли друкуватися, брати участь у конференціях, навіть зірвали захист дисертації у 1963 р., хоча автореферат уже був розісланий. Довелося шукати вчену раду десь на периферії й, нарешті, знайти її в Одесі у 1968 р., передрукувавши автореферат і викинувши звідти все, що могло б здатися партійній цензурі крамольним.

стр. 235

Незважаючи на тяжкі побутові умови, науковець невтомно працював, беручі активну участь у підготовці "Шевченківського словника", "Радянської енциклопедії історії України", написав ряд студій, присвячених видатним людям України та пам'яткам писемності. Вийшла у світ і велика серія його статей у головному друкованому органі вітчизняних істориків - "Українському історичному журналі", у щорічниках "Історичні джерела та їх використання", "Український історико-географічний збірник", "Історіографічні дослідження в Українській РСР" (у цьому виданні Я. Дзира був відповідальним секретарем) та ін. Знайшовши підтримку у відомих істориків Ф. Шевченка, І. Гуржія, В. Сарбея і деяких інших, він задумав розпочати видання серії українських літописів. Майже всі ці пам'ятки не видавалися з дореволюційного часу, а деякі (як літопис Г. Грабянки) навіть потрапляли часом до сумнозвісних "спецфондів". Омріяна серія вдало розпочалася виданням у 1971 р. літопису Самовидця. Припала пилом століть пам'ятка засяяла світлом зірки першої величини. Не випадково весь тираж розійшовся дуже швидко, а саме видання здобуло понад два десятки позитивних рецензій як в Україні, так і за кордоном. Дуже важливо, що науковець розробив також власні правила передачі староукраїнських текстів козацької доби, які стали домінуючими у сучасній археографічній практиці. Учений задумав підготувати до друку Густинський та Межигірський літописи, твори Самійла Величка, Григорія Грабянки й Олександра Рігельмана, видав цикл розвідок, присвячених цим пам'яткам.

Ярослав Дзира був своїм у колі шістдесятників, зокрема товаришував із такими дисидентами, як Борис Антоненко-Давидович, Юрій Бадзьо, Михайло Брайчевський, Іван Дзюба, Михайлина Коцюбинська, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Стус, Зіновія Франко та ін., рядом відомих україністів у Польщі (Стефан Козак, Михайло Лесів), Румунії (Марія Герлан), Чехословаччині (Михайло Мольнар і Юрій Бача), брав участь у поширенні "самвидаву", був активним учасником лекторію з історії козацтва й України. Це не могло пройти повз пильне око КДБ. Як наслідок, Я. Дзира постійно відчував на собі дискримінацію через політичні погляди й принциповість. Саме тому блискучий злет наукової творчості вченого був грубо перерваний. Посилення реакційних тенденцій у національній політиці брежнєвсько-сусловської Москви призвів до змін у керівництві КПУ та настання сумнозвісної "маланчуківщини", зокрема розпочалися арешти і кадрові чистки. 12 вересня 1972 р. з Інституту історії було звільнено ряд відомих науковців, котрі досліджували козацьку добу - Олену Апанович, Михайла Брайчевського, Олену Компан і Ярослава Дзиру. Їх не просто звільнили, а й прирекли на безробіття та забуття, а на їхні праці не можна було навіть посилатися!

Для вченого та його сім'ї настали особливо тяжкі часи. Хоча за інерцією ще публікувалися в енциклопедіях деякі його статті, здані раніше у видавництво, але, крім них, за 15 (!) років не вийшло друком жодного (!) рядка. Ярославові Дзирі не давали роботи за спеціальністю навіть у школі. КДБ "рекомендував" йому переїхати в якусь провінційну діру, щоб легше було контролювати науковця, пропонував стати "стукачем", виступити з "викриттям", а у разі відмови погрожував фізичною розправою. Але він залишився непохитним, воліючи жити на випадкові заробітки, наприклад, за переклади з іноземних мов під чужим прізвищем для когось, але не змінювати своїх переконань. У той тяжкий період Ярослав Дзира прагнув не втратити кваліфікацію вченого, не пропускав літературних вечорів чи творчих зустрічей, майже щодня ходив до Центральної наукової бібліотеки (нині - Національна бібліотека України ім. В. Вернадського), де спілкувався з багатьма дослідниками, обмінювався новинами наукового та суспільного життя. У розмовах із тими, кому він довіряв, Я. Дзира не приховував свого ставлення до українофобської влади, сприяючи розвитку у співрозмовників національної свідомості. Він був людиною непростої біографії, гнаним у сумнозвісні часи брежнєвського "застою", але, за свідченням письменника В. Шевчука, зумів зберегти своє чисте людське реноме і власну гідність як ученого.

Нарешті, почалася горбачовська "перебудова", а за нею й відродження незалежності Української держави. Послабшала цензура і вперше за 15 років почали друкуватися студії Ярослава Дзири, котрий знову став в обороні рідного слова та культури. Науковця прийняли до Спілки письменників України (1990 р.), обрали академіком Української Могилянсько-Мазепинської академії наук у Торонто (1991 р.), а також заступником голови Київського осередку Українського історичного товариства, поновили на роботі в академічному Інституті історії. Він виступав із лекціями і доповідями не тільки в Україні, а й у США, Канаді, Польщі, причому і тут залишився принциповим, не став запобігати перед, зокрема, деякими космополітично налаштованими професорами з Гарварда. Науковому доробку та

стр. 236

мужній громадянській позиції вченого віддали належне провідні україністи нашої країни та світу, наприклад, шевченкознавці М. Антонович, Я. Рудницький, Б. Стебельський, письменник-дисидент Микола Руденко.

Ярослав Дзира гостро переживав за долю України, адже шлях, котрим повели її можновладці, був далеко не таким, як треба. Він гостро сприймав болі країни як свої власні, прагнув чесною та сумлінною працею прислужитися її розбудові. Ще встиг написати цінні розвідки про Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, Михайла Грушевського, Василя Стуса, видав і деякі статті останнього, котрі зберігав у себе навіть у часи гонінь, а також "Історію русів", цикл студій про українських гетьманів і їх столиці, про реєстр Війська Запорізького 1649 р. та українські прізвища... Науковий доробок Ярослава Дзири становить понад 300 друкованих праць.

Але в незалежній Україні вченому вдалося плідно попрацювати лише десяток років. Тяжкі поневіряння і стреси радянських часів підірвали його здоров'я - він уже не міг писати, останні роки не виходив із дому, але й у цей тяжкий час молив Бога за рідну Україну. Земне життя Ярослава Івановича Дзири обірвалося 21 серпня цього року... За три дні видатного вченого, відспіваного священиком Української православної церкви Київського патріархату, поховали. Царство Небесне рабу Божому Ярославу... Вічна йому пам'ять!


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ДЗИРА-ЯРОСЛАВ-ІВАНОВИЧ

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Лидия БасмачContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Basmach

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 04.09.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ДЗИРА-ЯРОСЛАВ-ІВАНОВИЧ (date of access: 01.12.2021).


Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Лидия Басмач
Одесса, Ukraine
2146 views rating
04.09.2014 (2645 days ago)
0 subscribers
Rating
0 votes
Related Articles
А вообще весь этот кейс с комиками во власти заставил понять, что киношный сценарий разительно отличается от реальной большой политики, где побеждает трезвый, незамутненный запрещенными веществами ум, холодный расчет и опыт – как обязательные составляющие личности, дерзающей определять путь миллионов человек.
Catalog: Разное 
Yesterday · From Naina Kravetz
Когда менять резину на зимнюю в 2021 году?
2 days ago · From Україна Онлайн
Запрещает ли PayPal азартные игры?
Catalog: Экономика 
3 days ago · From Україна Онлайн
IN THE INTERESTS OF ENERGY STABILITY
7 days ago · From Україна Онлайн
Аварии на топливе Westinghouse случались и ранее, начиная с 1979 года, когда произошла крупнейшая в истории США авария на АЭС Три-Майл-Айленд, в результате которой зафиксировано расплавление 50% активной зоны реактора. Далее Westinghouse делала попытки торговать с Чехией, однако опасные эксперименты по замене оригинального топлива окончились досрочной его выгрузкой из 1-го энергоблока АЭС Темелин в январе 2007 года, по причине его сильной деформации. Вышедшие из строя вэстингхаусовские тепловыводящие сборки на 3-м энергоблоке Южно-Украинской АЭС были в экстренном порядке заменены на стандартные ТВЭЛовские.
Catalog: Экология 
8 days ago · From Naina Kravetz
HISTORY OF ROADS AND GROUND TRANSPORT ACCORDING TO ARCHEOLOGICAL DATA
Catalog: История 
10 days ago · From Україна Онлайн
BASIC UNIT FOR THE AMERICAN ACCELERATOR
11 days ago · From Україна Онлайн
TRANSITION TO CONTROLLED EVOLUTION OF THE BIOSPHERE
Catalog: Биология 
11 days ago · From Україна Онлайн
DEVONIAN PALEOSOILS OF THE ANDOMA MOUNTAIN
11 days ago · From Україна Онлайн
Безопасно ли брать кредит в Интернете?
Catalog: Экономика 
12 days ago · From Україна Онлайн

Actual publications:

Latest ARTICLES:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
ДЗИРА ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
 

Contacts
Watch out for new publications: News only: Chat for Authors:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2021, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones