ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
Attached Files
236 days ago
Відкритий лист Максиму Мартинюку та іншим можновладцям України



Permanent address of the file on Libmonster server:

Permanent document address (direct link to the file):

https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11238/3461

Upload date:

30.03.2019

Back link to this page for scientific work (for citations):

Відкритий лист Максиму Мартинюку та іншим можновладцям України // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 30.03.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles//download/11238/3461 (date of access: 22.11.2019 )

No viruses! Tested by Libmonster.
© http://elibrary.com.ua

Libmonster ID: UA-11238

Share with friends in SM

(Щодо спроби перетворити в державних холопів робітників ДНВП «Геосистема», призначивши їм директором людину, що ще не заслужила їх довіру і повагу)

 

На відміну від росіян, що живуть за нав'язаними їм можновладцями поняттями (рос. «по понятиям»), українці живуть за своїм розумом (рос. «понимать» – розуміти). Тобто, якщо в холопській Росії світосприйняття нав'язується росіянам зверху за допомогою штучної російської літературної мови, то в Україні світосприйняття формується на нижніх щаблях українського суспільства і цілком природно закарбовується в українській народній мові.

Українцям ніколи не була і не буде прийнятною російська жорстка вертикаль влади. Отже, ієрархія міжособистісних відносин в українському суспільстві, як формувалася споконвічно знизу догори [1, 2], так і надалі буде формуватися знизу до гори. І це чітко закарбовано в українській мовній картині світу (МКС). Адже, якщо в холопській російській МКС (тобто у холопському світосприйнятті, що закарбоване в російській мові) підлеглі є підкореними (рос. «подчинёнными») можновладцями призначеному їм начальнику чи директору, то в українській МКС вони самі ініціюють своє підлягання зверхнику – голові колективу чи підприємства. Але ж таке добровільне підлягання, що не супроводжується російським холопським благоговінням перед начальством [3], принципово можливе у волелюбному українському суспільстві лише за наявності довіри та поваги до голови (керівника) підприємства. Бо, дійсно ж, Україна – не Росія [4], а українці – не холопи, щоб бути підлеглими недостойників – зверхників, що ще не заслужили їх довіру та повагу. І тому за українськими звичаями [1] і відповідними їм неписаними законами моралі, що закарбовані в українській МКС: «той, хто забажає очолити будь який колектив, підприємство чи державну установу, повинен ще до початку свого керівництва заслужити повагу своїх майбутніх підлеглих».

Саме зверхність в українському громадянському суспільстві подібних неписаних моральних законів над будь якими писаними можновладцями законами і запобігає довготривалому свавіллю останніх. Адже будь яке трактування можновладцями писаних законів, що вступає в протиріччя з неписаними моральними законами українського суспільства, призводить спочатку, як до нікчемності цих писаних законів, так і взагалі до неповаги українців до своєї держави [5]. А врешті-решт це звичайно ж призводить і до соціального вибуху у суспільстві. Українці неминуче виходять на майдани і позбавляються тих зверхників – можновладців та високопосадовців, що не заслужили, або ж втратили їх довіру і повагу [4, 6, 7].

 

Отже, Уряд України повинен лише координувати діяльність всіх виробничих і громадських організацій а, тим самим, і діяльність всіх громадян, а не тотально опікати їх, насильно нав'язуючи їм своїх зверхників:

«Який уряд краще? Той, що вчить нас управляти собою» (Йоганн Вольфганг Гете);

«Найкращий уряд – це той, що робить себе зайвим» (Вільгельм фон Гумбольт, філософ, філолог, дипломат);

«Найбільшою турботою уряду має стати турбота про те, щоб привчити народи обходитися без нього» (А. Токвіль, французький соціолог і політик).

 

Посилання:

1. «Немає нічого більш згідного зі слов'янським характером, ніж становище України або Малоросії з часів Київського періоду до Петра I. Це була козача і землеробська республіка з військовим устроєм, на основах демократичних і комуністичних. Республіка без централізації, без сильного уряду, керована звичаями, що не підкорялася ні московському цареві, ні королю польському. У цій первісній республіці не було й сліду аристократії; всяка повнолітня людина була діяльним громадянином; всі посади, від десятника до гетьмана, були виборними. Зауважте, республіка ця проіснувала з XIII століття до XVIII, безперестанку обороняючись від великоросів, поляків, литовців, турків і кримських татар…» (Олександр Герцен, «Старий світ і Росія», листи до В. Лінтона, лист перший, 1858, у кн.: «А.И. Герцен о социализме», с. 181);

 

2. «Взагалі принцип одноосібної влади, військової диктатури, що виникла в умовах виняткової небезпеки, постійно боровся з принципом козацького народовладдя, згідно з яким відбувалася виборність та колегіальність козацьких чинів. Звичайною була участь козацьких мас в їх діяльності; козацька громада мала право в будь-який момент вимагати звіту, могла замінити нещодавно обрану особу іншою і вимагала від кожного суворої відповідальності. Ці республіканські принципи були вироблені в козацьких колах тривалим існуванням козацької республіки. Важливо, що гетьман обирався козацькою радою, котра, як і її прототип – староруське віче, ніяких норм представництва не знала. В раді брали участь всі козаки, що з’явились, голосуючи кожний за себе. Козацькій раді належало рішення й найбільш важливих питань політичного життя, а також всі найважливіші питання повсякдення як під час війни, так і в мирний період. Запорізька Січ вабила тим, що там народові можна було виявити свої давні вічеві інстинкти: тут усі були вільні, рівноправні, тут не було інших станів, крім козацького. Всі уряди, і духовні, і світські, займали виборні люди, і всі справи вирішувалися волею віча – козацької ради, або сільської громади…» (Н. Матвєєва, «Традиції Запорізької Січі та становлення сучасної української демократії»);

 

3. «Це абсолютно російське відчуття – благоговіння перед начальством. Постійно необхідно з себе «видавлювати» цю візантійську властивість, що дісталася у спадок, – липке почуття догідливості, раболіпства, підлесливості і підлещування. Це жахливо, але Важливій Персоні посміхаєшся особливо енергійно. Якщо людина «не можновладець» чи вже не стала такою – можна і нахамити, а то й плюнути вслід з презирством…» (Андрій Кончаловський, «Недавній раб»);

 

4. «Я вважаю, що росіяни і українці не один народ, бо вони сформовані в абсолютно різних політичних культурах. Російський народ в монархічній культурі, де є ідея царя і монархічний ритуал як основа легітимності існуючої влади. В українського народу цього немає. ...мешканці України, особливо за пострадянський час, що укоренилося ще в старі часи; вони звикли, загалом, до досить скептичного та світського відношення до влади. У той час як у російського народу ставлення до влади сакральне. Саме тому в Україні за останні 10 років відбулися дві революції, які Путін не зміг не тільки прийняти, але і зрозуміти. Просто банально зрозуміти, як людина...» (політолог Станіслав Бєлковський, з інтерв'ю Лесі Рябцевій);

 

5. «Невід'ємним елементом українського менталітету є свобода. У прислів'ях це спостерігається на таких прикладах: «життя не має ціни, а свобода дорожча життя», «вільному свобода не потрібна», «воля дає силу слабким». Більшість сприймає владу як групу тих, хто переміг у суспільній боротьбі, як тих – у кого воля сильніше. На рівні несвідомого всередині люди відчувають себе «вільними» (вільному свобода не потрібна) від держави. Саме тому в українців держава завжди сприймалася як щось обмежене, що не може зазіхати на їхню свободу. Звідти і відбувається феномен українського анархізму – об'єднання вільних людей, які не стануть терпіти якихось суспільних системних обмежень, навіть якщо ця держава – своя. Також це допомагає зрозуміти, чому українці не надто шанобливі по відношенню до своєї держави. Україну – поважають! А українську державу – ні! Держава обмежує їх свободу. Вона – видобуток багатих і сильних, вона – не заслуговує особливої поваги. Прив'язка українців саме до країни, а не до держави, і дозволила зберегти їм для себе як для нації територію України та утримати її під своїм культурно-цивілізаційним впливом...» (Політичний аналітик Українського Фонду Демократії «Спочатку Люди» Роман Рукомеда, «Портрет українця»);

 

6. «...всі посадові особи на Січі обиралися на 1 рік, а потім могли бути переобраними, пройшовши ще раз через процедуру вибору на Раді. Посаду урядовець міг втратити достроково, якщо не справився чи порушував установлене звичаєве право; іноді це закінчувалося смертною карою. Так, за свідченнями Йогана-Йоахіма Мюллера, котрий в 1684 році захистив у Лейпцигу дисертацію про козаків (вражаючий факт): «...вождів, яким доля не сприяє позбавляють почестей, і, якщо на них падає підозра в якомусь злочині, натовп їх вбиває». (Історична дисертація про козаків, яку представлено в приміщенні філософського факультету на публічний розгляд під головуванням месіра Готфріда Вейса з Торуні у Прусії. Автор Йоган-Йоахім Мюллер // Київська старовина. – 1996, №4-5, С.7б). Про це пише також і французький інженер Г. Боплан, який будував фортецю Кодак і був свідком багатьох цікавих подій в житті Січі. Він зокрема зазначає, що «немилість, якої може зазнати старший, змушує його бути дуже обачним у своїх діях, зокрема щоб не трапилося жодної невдачі, коли веде їх у похід, й щоб проявив себе хитрим і відважним під час зіткнення (з ворогами), оскільки за виявлену малодушність його вбивають як зрадника» (Боплан Г. Опис України. – К., 1990, – с.69)…» («Формування українського козацтва (Кінець XV – середина ХVІІ ст.)»);

 

7. «Гетьмани взагалі дуже суворі; але вони нічого не роблять без військової наради, званої радою. Щоб уникнути опали, гетьману необхідно мати надзвичайну обережність у своїй поведінці, особливо, коли він веде козаків на війну, щоб не потерпіти якоїсь невдачі: у разі несприятливої сутички він повинен виявити винахідливість і відвагу, бо, якщо він викаже найменше боягузтво, його вбивають, як зрадника, потім негайно вибирають іншого начальника звичайним у них порядком, як я вже розповів вище. Посада предводителя і командира – обов'язок важкий і становить істинне нещастя тому, на долю якого вона випаде. Протягом сімнадцяти років, які я провів на службі в цій країні, всі ті, хто обіймав цю посаду, нещасливо закінчили життя…» (Гильом Левассер де Боплан, «Опис України»).

 

Orphus

© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Відкритий-лист-Максиму-Мартинюку-та-іншим-можновладцям-України

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Павло ДаныльченкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/pavlovin

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

Павло Данильченко, Відкритий лист Максиму Мартинюку та іншим можновладцям України // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 30.03.2019. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Відкритий-лист-Максиму-Мартинюку-та-іншим-можновладцям-України (date of access: 22.11.2019).

Found source (search robot):


Publication author(s) - Павло Данильченко:

Павло Данильченко → other publications, search: Libmonster UkraineLibmonster WorldGoogleYandex

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Rating
0 votes

Related Articles
В событиях электорального Майдана 2019 года, приведшего к власти команду Зеленского, прямо явила себя Мать живущих Луна, устремив Украину, корабль наш, стезею Добра.
Catalog: Философия 
72 days ago · From Олег Ермаков
У прийнятому нещодавно Законі України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона пропаганди їх символіки» фактично забороняється до вжитку лише другорядна символіка тоталітарних режимів, що не дуже значно впливає на підсвідомість, а отож і на ментальність українців. Найбільшої ж шкоди нашому суспільству завдає та символіка тоталітарних режимів, що потрапила до української мовної картини світу (до світосприйняття, що закарбоване в українській мові) у часи панування царського та більшовицького режимів.
235 days ago · From Павло Даныльченко
Україна, на відміну від холопської Росії, ніколи не стане державою-нянькою. І в ній, як немає, так і не буде ніколи Уряду, який би абсолютно всім керував та тотально опікував би своїх психічно інфантильних «громадян», не здатних не те, щоб піклуватися (клопотати) про інших, але навіть і керувати собою. У вільному суспільстві кожен повинен сам піклуватися про себе, а роль держави обмежується лише створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва. Тому Уряд України повинен лише координувати діяльність всіх виробничих і громадських організацій а, тим самим, і діяльність всіх громадян та підтримувати в країні необхідний їм порядок
236 days ago · From Павло Даныльченко
Російські нацисти, окупувавши Україну, стали насильно нав'язувати українцям холопський спосіб життя своєї бидлонації, а тих українців, що не забажали ставати добровільними рабами (радянськими холопами-колгоспниками), знищили численними розправами, в концтаборах і голодоморами разом з українським (кубанським) і російським козацтвом. А так як волелюбні українці, що вижили опісля цього червоного терору, так і не стали придатними для радянського холопського способу життя, то і прирекли вони себе на те, щоб стати гарматним м'ясом російських нацистів під час розв'язаної Росією і Німеччиною Другої Світової Війни
238 days ago · From Павло Даныльченко
Фамилии президентов Украины: их суть и связь с судьбой. The names of the presidents of Ukraine: their essence and their relationship with fate.
Catalog: Философия 
856 days ago · From Олег Ермаков
Какими должны быть торговые санкции Украины в отношении иностранных компаний, работающих в ней и не признающих аннексию Крыма.
Catalog: Экономика 
903 days ago · From Олег Ермаков
С наступлением посадочного сезона толпы дачников устремляются на свои участки. Начинается пора дачных переездов. Рассада, удобрения, спальные принадлежности, одежда, старая мебель, вышедшая из моды бытовая техника – всё это перевозится за город.
Catalog: Экономика 
1809 days ago · From Василий П.

Libmonster, International Network:

Actual publications:

LATEST FILES FRESH UPLOADS!
 

Actual publications:

Latest ARTICLES:

Latest BOOKS:

Actual publications:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
Відкритий лист Максиму Мартинюку та іншим можновладцям України
 

Contacts
Watch out for new publications:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2019, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Portugal Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones