Libmonster ID: UA-3160

Автор: В. В. КАЛIНIЧЕНКО, Г. П. ШАБЕЛЬНИК

У статтi на основi використання методiв iсторичної психологiї розглядається проблема формування свiтогляду та iдейних переконань революцiйних народникiв в Українi в 70-х рр. XIX ст.

У вiтчизнянiй iсторичнiй науцi назрiла необхiднiсть її подальшого розвитку на основi сучасної методологiї та застосування новiтнiх засобiв дослiдження. У цьому ракурсi досить прогресивним, на нашу думку, є використання методiв iсторичної психологiї. Мiжнародна наукова конференцiя з проблем iсторiї психологiї, яка вiдбулася в Москвi влiтку 2001 т., справедливо засвiдчила, що "iсторична психологiя, яка є пограничною, комплексною сферою знання, об'єктивно зацiкавлена в об'єднаннi зусиль спецiалiстiв рiзних наукових профiлiв-психологiв, iсторикiв, культурологiв"1 . При цьому пiдкреслювалася "важливiсть реалiзацiї комплексної стратегiї в iсторико-психологiчних дослiдженнях..."2 . З iншого боку, iсторична наука тiльки виграє вiд такої спiвпрацi науковцiв: спроби аналiтичного пояснення сутностi iсторичних подiй та їх глибинних передумов, з'ясування iсторичних феноменiв, зокрема суспiльно-полiтичних рухiв, уявляються нам цiкавими i перспективними.

Як вiдомо, за радянських часiв через певнi iдеологiчнi причини використання психологiчних методiв в iсторичних дослiдженнях було фактично вiдсутнiм, а спроби привернути увагу дослiдникiв до цього питання обмежувалися поодинокими журнальними публiкацiями та досить рiдкiсними працями3 . Особливо негативно це позначилося на вивченнi соцiально-полiтичної iсторiї, зокрема, на дослiдженнi проблем нацiональних i революцiйних рухiв XIX ст. Iсторик М. Д. Карпачов у 1990 р. визнавав, що "вивчення соцiально-психологiчного боку революцiйно-народницького руху залишається очевидною прогалиною в радянськiй iсторiографiї", яка вiдзначається надмiрним консерватизмом "щодо психологiчних аспектiв наукового дослiдження"4 .

У 1980-х рр. iнтерес до проблем iсторичної психологiї дещо пiдвищується5 . I тiльки у 1990-х рр., уже на пострадянському просторi, ставлення як до iсторичної психологiї, так i загалом до використання психологiчних методiв в iсторичних дослiдженнях, суттєво змiнилося6 . Хоча це стосується, в основному, визначення узагальнюючих проблем та методологiї iсторичної психологiї. Щодо використання психологiчних методiв у конкретних iсторичних дослiдженнях (зокрема, суспiльно-полiтичних рухiв) справа й зараз просувається досить важко.

Слiд зауважити, що на вiдмiну вiд радянської iсторiографiї, питанням витокiв соцiально-полiтичних рухiв, зокрема революцiйно-народницького руху в Росiйськiй iмперiї у 70-х рр. XIX ст., придiлялася увага з боку захiдних iсторикiв7 . У своїх дослiдженнях вони використовували метод психологiчного аналiзу, бiхевiористичну пояснювальну модель, а також психогенетичну теорiю iсторичного процесу.

Отже, досить актуальною й перспективною щодо подальшого iсторико-психологiчного дослiдження є проблема вивчення свiтоглядних та iдейних ви-


Калiнiченко Володимир Вiкторович - д-р iст. наук, професор, завiдувач кафедри iсторiї України Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В. Н. Каразiна; Шабельник Геннадiй Петрович - канд. iст. наук, ст. викладач кафедри соцiально-гуманiтарних дисциплiн Полтавського iнституту економiки i права Вiдкритого мiжнародного унiверситету розвитку людини "Україна".

стр. 38


токiв революцiйних народникiв в Українi (60 - 70-тi роки XIX ст.) крiзь призму саме психологiчних аспектiв формування їх полiтичної свiдомостi й iдеологiї.

При проведеннi такого дослiдження можуть бути застосованi як спецiально-iсторичнi, так i суто психологiчнi методи, зокрема методи iсторичної психологiї. Ретроспективний метод надає можливiсть абстрактно науково вiдтворити вiдповiднi iсторичнi подiї 60 - 70-х рр. XIX ст., спробувати чуттєво-логiчно "проникнути" в тi часи. Соцiально-психологiчна рефлексiя допомагає зрозумiти iншу людину (в даному випадку революцiйних народникiв) шляхом роздумiв за неї, вiдобразити деякою мiрою її психiчний стан у певних умовах. Надзвичайно складним є процес осмислення свiдомостi та характеру особистостi, особливо iншої iсторичної епохи. Це, ураховуючи певнi обставини (особистiсть самого дослiдника - його iнтелектуальнi, психологiчнi, етичнi особливостi, життєвий та науковий досвiд тощо), можна реалiзувати через психологiчний процес iдентифiкацiї, тобто уподiбнення себе iншому, спробу поставити себе на його мiсце, проникнути в систему його життєвих смислiв, свiтоглядної мотивацiї. При цьому науковець повинен сам мати певнi навички дослiдника-психолога, добре володiти емпатiєю - здiбнiстю перейматися емоцiйними станами iншої людини шляхом спiвпереживання. Характерологiчний пiдхiд допомагає проаналiзувати процес формування характеру особистостi 60-х рр. XIX ст., дослiдити вирiшальнi чинники впливу на неї в цей iсторичний перiод. Загальнонауковий синтез - аналiз, необхiдний як для грунтовного дослiдження впливу соцiальних, економiчних, полiтичних, духовних чинникiв на особистiсть, так i для встановлення зворотного зв'язку - певної реакцiї на дiйснiсть, що її оточує. За допомогою якiсного аналiзу документiв дослiджуються iсторичнi джерела з погляду впливу на iсторичнi постатi певних iдей, соцiальних явищ i подiй.

Як вiдомо, загальноросiйський революцiйно-народницький рух 70-х рр. XIX ст., який активно проявлявся в бiльшостi українських губернiй, що входили на той час до складу Росiйської iмперiї, не був органiчним для українського суспiльства. Його витоки знаходились як в особливостях iсторичного розвитку Росiйської держави, суспiльства, росiйської нацiональної ментальностi, так i в конкретнiй ситуацiї 60-х рр. XIX ст., у складних трансформацiйних процесах пореформеного десятилiття.

Ураховуючи грунтовнi фундаментальнi дослiдження росiйських, українських та частково захiдних iсторикiв, можна стверджувати, що об'єктивними вирiшальними чинниками процесу зародження революцiйного народництва на теренах тоталiтарно-деспотичної Росiйської iмперiї були чинники соцiально-економiчнi та внутрiшньополiтичнi. Селянська реформа 1861 р. стала доленосною подiєю в iсторiї Росiйської держави. Вона не тiльки почала змiнювати соцiальну структуру, iєрархiю суспiльства, зокрема українського, а й викликала iнерцiю подальших державних реформ, психологiчний та свiтоглядний злам консервативних уявлень, традицiй, iдеалiв.

Слiд вiдзначити, що 1860-тi роки (здiйснення селянської реформи) були надзвичайно важливими в процесi формування особистостi майбутнiх учасникiв революцiйно-народницького руху в Українi. Це були роки становлення характеру, свiтогляду, iдейних i полiтичних уподобань. Бiльшостi з них у рiк проголошення Великої реформи виповнилося 7 - 10 рокiв (наприклад, Сергiю Жебуньову, Андрiю Желябову, Миколi Кибальчичу, Вiктору Малинцi, Валерiану Осинському, Сергiю Синьогубу, Якову Стефановичу), деякi з числа українських народникiв були пiдлiтками 12 - 14 рокiв (зокрема, Володимир Дебогорiй-Мокрiєвич, Дмитро Лизогуб, Михайло Фроленко).

Для об'єктивного розумiння впливу на формування свiдомостi пiдлiткiв - майбутнiх революцiйних народникiв - навколишньої дiйсностi треба вiдзначити такi особливостi психологiї її сприйняття представниками рiзночинного середо-

стр. 39


вища, як гостре, пiдчас в агресивнiй формi, вiдчуття соцiальних контрастiв життя, несправедливостi соцiальних вiдносин, неспроможностi доступу до життєвих цiнностей та досягнення омрiяних iдеалiв.

Життєва українська реальнiсть, яка вiддзеркалювала сутнiсть загальноросiйської реальностi 60-х рр. XIX ст., породжувала небайдужiсть морально чуйних молодих людей до кричущої соцiальної несправедливостi, зароджувала в їхнiй свiдомостi зростаюче несприйняття навколишнього середовища. Вона, з урахуванням вiкових особливостей, загострювала максималiзм в iдеях та вчинках, формувала певний психологiчний фундамент для подальшого, усвiдомленого, адекватно-ворожого сприйняття iснуючих у країнi порядкiв, соцiальної несправедливостi.

Важливим чинником формування радикальної iдеологiї революцiйних народникiв була внутрiшня полiтика царизму - посилення її реакцiйного характеру та особливостi проведення урядових реформ 1860 - 1870-х рр. Треба реально зрозумiти теоретичну смiливiсть державної реформацiйної стратегiї Олександра II, його психологiчну стiйкiсть i наполегливiсть у подоланнi опору як у своєму оточеннi, так i в цiлому в середовищi крiпосникiв. Але, з iншого боку, психологiчно виважений характер, лiберальний свiтогляд iмператора, досить обережна, помiркована внутрiшня державна полiтика та складнiсть корiнної трансформацiї гiгантської iмперiї породжували нерiшучiсть, палiативнiсть i, в кiнцевому результатi, незавершенiсть реформ. Державнi перетворення в галузях мiсцевого управлiння, судочинства, народної освiти, друку, фiнансiв, вiйськової справи були спрямованi на еволюцiйне переведення неповороткого, законсервованого в бюрократизмi та рабськiй психологiї суспiльства в русло тих змiн, якi б вiдповiдали потребам часу8 .

Унiкальний перетворюючий процес ламав стару психологiю життя, вiдносин мiж суспiльством i владою, формував свiдомiсть нової людини, нового, бiльш свiдомого громадянина. Особливо це вражало представникiв молодого поколiння. "Новi для нас факти та спроби їх пояснити в буквальному розумiннi слова пробуджували сплячу думку молодi...", - писав у своїх спогадах народник О. Лукашевич. На початку 1870-х рр., вiн навчався в херсонськiй гiмназiї. "Ми почали тодi розмовляти мiж собою ... про такi речi, як селянська реформа, засоби стягнення податкiв. Завдяки великому матерiалу, що був наданий усiм газетам "Правительственным вестником", у нас з'являються першi "проклятi питання""9 . Вразлива, мобiльна до всього нового та прогресивного в суспiльному життi, психологiя й свiдомiсть юнацького вiку, як губка, жадiбно всмоктували потiк офiцiйної формацiї, яку ранiше було просто неможливо уявити. Активiзувалася внутрiшня потреба серед гiмназистiв, студентiв в обговореннi думок соцiального спрямування, що свiдчило про пробудження полiтичної свiдомостi передової учнiвської молодi.

Одна з найвiдомiших дiячок народницького руху В. I. Засулич також у своїх спогадах зауважувала, що реформи "майже всього нашого громадянського ладу", суттєво змiнюючи старий побут, поклали початок важливим соцiальним змiнам. Це вплинуло на свiдомiсть молодi, "яка швидко пробудилася", була емоцiйно "збуджена" i в якої з'явилася "величезна потреба у свободi"10 .

Важливим прискорювачем процесу радикалiзацiї полiтичної свiдомостi студентства, рiзночинної iнтелiгенцiї були першi вiдкритi полiтичнi процеси над революцiонерами. Для багатьох вони стали своєрiдною школою соцiального прозрiння, вiтриною для ознайомлення зi справжнiм становищем народу, з реальними проблемами хворого росiйського суспiльства. Вiдзначимо, що крiм офiцiйних звiтiв про судовi процеси, якi друкувались у "Правительственном вестнике", бажаючi могли безпосередньо вiдвiдувати судовi засiдання (якщо вони не були закритими). Психологiчно-емоцiйний вплив вiд таких вiдвiдувань був

стр. 40


надзвичайним. Про це, зокрема, повiдомляв пiзнiше в автобiографiчних спогадах народник М. Ф. Фроленко (1871 р., пiд час "нечаївського" процесу, 22-рiчний студент Петербурзького технологiчного iнституту вiдвiдував судовi засiдання разом iз товаришами). "Удосвiта треба було iти, бо iнтерес до цього процесу був такий, що деякi студенти, аби попасти в чергу, ночували навiть бiля примiщення суду, - згадував вiн. - Для нас це був перший полiтичний процес, i нас сильно вразило, що пiдсуднi не виправдовувались, а навпаки, самi звинувачували уряд..."11 .

Протягом другої половини 1860-х рр. у досить значної частини суспiльства, у тому числi й у середовищi рiзночинного студентства, ще зберiгалася певна вiра в можливiсть подальших прогресивних змiн "зверху". Але з кожним наступним роком ця iлюзiя поступово втрачалася, розчиняючись у конкретних справах уряду та мiсцевої влади, що явно гальмувало реформацiйний поступ. Дедалi сильнiше почала проявлятися класова сутнiсть та обмеженiсть державних перетворень. Психологiчно гостро вiдчувала на собi процес гальмування лiбералiзацiї середньої та вищої освiти демократична молодь рiзночинного походження. Новий мiнiстр народної освiти, вiдомий реакцiонер граф Д. А. Толстой (у 1866 р. замiнив лiберала О. В. Головiна) посилив боротьбу з так званою "крамолою" в гiмназiях та з тими прогресивно мислячими педагогами, якi поширювали соцiально небезпечнi думки серед учнiв. Керiвники ж унiверситетiв робили все можливе, щоб ускладнити їх закiнчення так званими "кухарчиними дiтьми" (вихiдцями з рiзночинних сiмей), не допустити їх до подальшої професiйної дiяльностi. Досить цiкаве спостереження з цього приводу знаходимо в листi Ф. Енгельса до А. Бебеля вiд 15 жовтня 1875 р. У ньому вiн, зокрема, зауважував, що до унiверситетiв знову допускаються лише "сини вищих станiв", а всiх iнших провалюють на випускних iспитах. "Ця доля лише 1873 р. спiткала не менше 24 000 молодих людей, уся кар'єра яких була тим самим зiпсована, оскiльки їм навiть категорично заборонили займати мiсця вчителiв у початкових школах! I пiсля цього дивуються поширенню "нiгiлiзму" в Росiї"12 , - писав Ф. Енгельс.

Можна уявити, який глибокий психологiчний стрес вiдчували цi молодi люди, якi наполегливо вчились у вузах, формуючи свiй новий свiтогляд, бачення суспiльних проблем i мрiючи про можливiсть їх найскорiшого подолання. Особистiсть опинялася в несприятливiй життєвiй iсторичнiй ситуацiї, що перешкоджала її духовнiй самореалiзацiї. До речi, характеристику психологiчних станiв особистостi, якi вона вiдчуває на протязi певних етапiв "розгортання" своєї психiчної активностi дає О. Ю. Боброва13 (цi етапи характеризуються як час переживань, духовних пошукiв, рiшень). При дослiдженнi процесу формування психологiї iсторичної особистостi треба враховувати, як зауважує автор, демографiчнi характеристики людини, соцiокультурний статус, рiвень домагань особистостi, особистiсний смисл iсторичної ситуацiї для члена суспiльства14 . Не можна також не погодитися з дослiдницею, що в час духовних пошукiв "вибiр людиною подальших дiй i життєвої стратегiї ... залежить вiд психологiчних та соцiокультурних особливостей особистостi"15 . А вже пiд час прийняття життєвого доленосного рiшення вiдбувається змiна соцiальної поведiнки людини, яка залежить вiд типу самовизначення особистостi - "змiнити себе" або "змiнити свiт"16 . Остання фiлософсько-психологiчна стратегiя життя передбачає соцiальну деструктивнiсть, тобто спрямованiсть на змiну iснуючої полiтичної й соцiальної системи. "Полiтика стає об'єктом уваги та рефлексiї"17 , - зазначає О. Ю. Боброва. Саме це ми бачимо на прикладi рiзночинної студентської молодi кiнця 1860-х - початку 1870-х рр., коли переважна бiльшiсть її стає потенцiйними суб'єктами полiтики.

Пiсля невдачi iдеалiзованих кампанiй "ходiння в народ" iз метою його соцiалiстичного просвiтництва (1873 - 1875 рр.), вiдходу вiд активної рево-

стр. 41


люцiйної дiяльностi значної бiльшостi учасникiв народницького руху, внутрiшнiй характер цього руху iстотно змiнюється. Спираючись на теорiю психоаналiзу та на психологiчнi характеристики окремих вiдомих дiячiв революцiйно-народницького руху, а також на типовi образи подiбних молодих людей у художнiй лiтературi, яскраво й психологiчно глибоко зображених сучасниками (Ф. М. Достоєвським, I. С. Тургенєвим, П. Мирним, Д. Л. Мордовцевим), дозволимо собi припустити, що народницька тактика революцiйного насильства (полiтичний iндивiдуальний терор iз середини 1870-х рр.) була своєрiдною формою невротичного протесту соцiально акцентуйованої особистостi18 радикального спрямування проти цiлого комплексу стресових чинникiв та гостро неприйнятних умов життя (за мiрками рiзночинної психологiї та "духу перемiн"). Соцiально-психологiчне напруження викликало в певної категорiї молодих людей стан фрустрацiї, коли особистiсть вiдчувала, що те, до чого вона прагнула й що було її доленосною iдейно-свiтоглядною мрiєю, раптово вiддалялося на непередбачений строк або взагалi ставало пiд великий сумнiв. Окремi, найбiльш рiшучi та духовно незламнi натури, соцiально акцентуйованi особистостi (А. Желябов, В. Осинський, Д. Лизогуб, М. Кибальчич, В. Фiгнер) усе бiльше усвiдомлювали, що в умовах неможливостi пiдняття масового народного повстання тiльки активнi, радикальнi, екстремiстськi терористичнi дiї пiдпiльних революцiйних органiзацiй зможуть налякати владу та змусити її до корiнних полiтичних змiн у державi. Глибинною пiдсвiдомою сутнiстю цих свiтоглядних особистiсних мiркувань i практичних дiй могла бути психологiчна агресiя. Саме вона, природно накладаючись на несприятливу соцiально-iсторичну ситуацiю, проявляла себе у вiдомих соцiально-полiтичних вибухах у Росiї 1870-х рр.

Щоб пояснити поведiнку iсторичного дiяча, зрозумiти iдейно-психологiчну мотивацiю його вчинкiв, треба проаналiзувати етапи формування характеру, свiтогляду, дослiдити подiї його дитинства, а також духовно-психологiчнi особливостi батькiв, сiмейного оточення, особливостi розвитку в дитячi та юнацькi роки. Аналiз народницької мемуарної та автобiографiчної лiтератури, архiвних джерел переконливо свiдчить про те, що саме сiмейне виховання було первинним серед духовних чинникiв впливу на формування характеру та свiтогляду майбутнiх дiячiв народницького руху в Українi.

Як справедливо вiдзначав росiйський iсторик I. Є. Забєлiн (1820 - 1908), "домашнiй побут людини є середовищем, в якому лежать зародки та задатки усiх так званих великих подiй її iсторiї, зародки та зачатки її розвитку й усiляких явищ її життя суспiльного та полiтичного, або державного"19 .

Вивчення соцiального походження народникiв, якi народилися або активно дiяли в Українi, свiдчить, що вони були вихiдцями з рiзних верств суспiльства, виховувалися переважно в сiм'ях помiщикiв-дворян, державних службовцiв, купцiв, представникiв iнтелiгенцiї, духiвництва. Ретроспективне проникнення в духовний свiт сiмей (через вивчення сiмейного побуту дворянського, рiзночинного середовища тих рокiв, мемуарних свiдоцтв народникiв, перiодичних видань та лiтератури, що користувалися попитом) дозволяє деякою мiрою вiдчути своєрiдну морально-психологiчну атмосферу, в якiй кристалiзувалися характери майбутнiх революцiонерiв-народникiв20 . Особливостi психологiї юнацького вiку, зокрема схильнiсть до максималiзму в думках та вчинках, нiгiлiстичне сприймання iдей i традицiй попереднiх поколiнь, бажання змiнити свiт на принципах справедливостi та загального щастя схиляли їх до природного сприйняття радикальних iдей. Вплив цих iдей разом iз соцiально-патрiотичними мотивами прогресивної росiйської лiтератури й публiцистики, якi були дуже популярними в їхнiх сiм'ях, крiзь призму батькiвського виховного впливу та авторитету старших сестер, братiв, деяких найближчих родичiв i формували цiлеспрямованi характери революцiйних народникiв. Цей психолого-виховний

стр. 42


процес активно сприяв виробленню небайдужої соцiальної позицiї, активного полiтичного мислення.

Важливе психологiчне значення в процесi формування особистостi майбутнього народника мав соцiальний статус сiм'ї та її матерiальне становище. Вiдомий психолог Б. Г. Ананьєв зауважував, що "з моменту народження людина формується в певному суспiльному середовищi й залежно вiд статусу або становища батькiв у цьому середовищi, їх економiчних, полiтичних та правових позицiй, роду занять, освiти й т. д."21 Додамо, що рiвень життя сiм'ї, ступiнь її матерiального добробуту проектується крiзь призму оточуючої iсторичної соцiальної реальностi та вiдбивається у свiдомостi особистостей, залишаючи специфiчний слiд в душах i серцях. Реакцiя iнодi виявляється настiльки сильною й глибокою, що окремi контрастнi подiї в життi людини стають визначальними в процесi побудови її свiтоглядно-моральної структури. Особливо дається взнаки рiзка змiна (в гiрший бiк) у матерiальному становищi сiм'ї, що вiдразу вiдчувається всiма її членами. "Якщо має мiсце рiзке порушення, особливо зниження рiвня матерiального чи культурного життя сiм'ї, то воно безпосередньо позначається на умовах формування особистостi"22 , - зауважував Б. Г. Ананьєв. Характерний у цьому планi приклад iз життя народника Л. Г. Дейча, який народився в досить великiй i заможнiй сiм'ї купця першої гiльдiї. Розорення батька й рiзке погiршення матерiального становища сiм'ї вiдiграло "значну, якщо не сказати - переважну роль у ранньому ... розвитку"23 . Свiй пригнiчений психологiчний стан Л. Г. Дейч яскраво описав у книзi "За полвека".

Неоднозначний вплив (у психологiчному, свiтоглядному значеннi) на формування морально-етичних принципiв революцiйних народникiв мало їх ставлення до релiгiї (християнства чи юдаїзму). Як свiдчать спогади учасникiв руху революцiйних народникiв в Українi та матерiали слiдства за їх справами, деякi з них (зокрема Й. В. Аптекман, А. I. Желябов, М. I. Кибальчич, В. А. Осинський, М. Ф. Фроленко, В. I. Чуйко) в дитинствi вiдчували її позитивний психологiчний вплив, що сприяло становленню духовних потреб i моральних iдеалiв. В. А. Осинський навiть мрiяв стати християнським мiсiонером, А. I. Чуйко - ченцем. Враження вiд яскравих бiблейських персонажiв у частини майбутнiх народникiв легко й невимушено "накладалися" на структуру їх особистостi, що активно формувалася. Iз дитячих рокiв для багатьох народникiв були характернi доброта, вразливiсть, спiвчуття до принижених та ображених, жвавий розум i прагнення до пiзнання. Й. В. Аптекман навiть пiзнiше, коли вже був свiдомим соцiалiстом-народником, вiдчував "солодкий i досить-таки плутаний душевний стан, в якому уживалися реально-соцiалiстичний свiтогляд з євангельськи-християнським"24 . Але в переважної бiльшостi гiмназичної та студентської молодi було iндиферентне або й негативне ставлення до релiгiї через насильницьке впровадження iдей православної iдеологiї та християнських духовних цiнностей. Вiдомий державний дiяч С. Ю. Вiтте (1849 - 1912), який наприкiнцi 1860-х рр. був студентом Новоросiйського унiверситету в Одесi, у своїх спогадах стверджував, що "в цей час переважав атеїстичний напрямок", а "в основi тодiшнього руху молодi був ... атеїзм"25 . Усе це психологiчно впливало на пiдживлення нiгiлiстичних позицiй у молодiжному рiзночинному середовищi, створювало сприятливий грунт для зародження радикальних iдей.

Надзвичайно важливим у процесi становлення полiтичної свiдомостi народникiв в України був вплив на них передової суспiльно-полiтичної думки й праць iдеологiв революцiйного народництва. Для того, щоб зрозумiти його активно-перетворюючу дiю на свiтогляд та почуття прогресивно мислячої молодi, треба враховувати такi чинники, як активний характер формування свiтоглядно-психологiчних особливостей юнацького вiку, психологiчнi риси рiзночинного середовища, соцiальну психологiю доби реформацiйних змiн. Крiзь призму

стр. 43


соцiально-психологiчної рефлексiї дослiдник (уважно перечитуючи вiдповiдну лiтературу, публiцистику тих рокiв, аналiзуючи твори iдеологiв народницького руху) може реконструювати тi почуття, якi вiдчували тодiшнi нестриманi у своїх мрiях представники юнацького та молодiжного середовища - гiмназичного, студентського, рiзночинно-iнтелiгентського, ту зовнiшню духовну ауру, що їх оточувала та iдейно об'єднувала. Ця аура несла в собi найрiзноманiтнiше еклектичне навантаження: наївний романтизм, iдеалiзм мрiй i вiру в найближче щасливе майбутнє людства; грубий, iнодi навiть цинiчний, нiгiлiзм у поглядах та рiзке неприйняття вiдвертої соцiальної несправедливостi; iдеї утилiтаризму ("теорiї щастя")26 та жiночої емансипацiї. Головною духовно-перетворюючою рiвнодiючою була думка: молодому поколiнню призначено змiнити величезну знедолену країну на краще.

Один iз головних героїв популярного в рiзночинному середовищi роману Д. Л. Мордовця "Знамення времени" (1869 р.) представник так званих "нових людей", син багатого помiщика Аркадiй Караманов був упевнений, що "старий свiт повинен обновитися, i повинно на цiй бiднiй землi прорости нове життя"27 . Нова ситуацiя породжує цих "нових", "неспокiйних" людей, "безумцiв". "Вони щасливi своїм божевiллям, своєю безустанною працею на користь iнших. їм би хотiлося домогтися, щоб на землi не було людей анi голодних, анi нещасних, анi скривджених..."28 , - зазначає автор.

Дослiдження мемуарних та архiвних джерел вiдкриває своєрiднi "канали", через якi вiдбувалася духовно-перетворююча дiя передової суспiльно-полiтичної думки на мислячу молодь. Це й читання творiв таких письменникiв, як О. I. Герцен, I. С. Тургенєв, М. Г. Чернишевський (особливо роману "Что делать?"), поета-демократа М. О. Некрасова (його громадянсько-патрiотичної лiрики), i активний вплив прогресивних педагогiв навчальних закладiв та видань передової росiйської журналiстики 1860 - 1870-х рр. (насамперед журналiв "Современник", "Русское слово", "Отечественньїе записки" з гостро аналiтичними статтями Д. I. Писарєва, М. О. Добролюбова, В. Г. Бєлiнського, О. I. Герцена, М. К. Михайловського), i дiяльнiсть гурткiв самоосвiти гiмназичної, студентської молодi й так званого "Великого товариства пропаганди" (або гуртка "чайковцiв", створеного у 1869 р. петербурзькою молоддю з метою соцiально-полiтичної пропаганди серед студентiв).

Особливе iдейно-свiтоглядне та психологiчне значення в цьому процесi мало ознайомлення й прискiпливе вивчення праць iдеологiв революцiйного народництва - П. Л. Лаврова ("Исторические письма"), М. О. Бакунiна ("Государственность и анархия" зi спецiальним додатком "Прибавление А"), а також вiдомого соцiолога й економiста В. В. Бервi-Флеровського ("Положение рабочего класса в России", "Азбука социальных наук").

Соцiально гострi, актуальнi для того часу думки всiх цих авторiв емоцiйно збуджували гарячi серця юнакiв, прискорювали процес їх психологiчної пiдготовки до самостiйного життя та самовизначення. Останнє передбачало визначення системи цiнностей, iдеалiв, соцiальних ролей, життєвих планiв. Виходячи з моральних прiоритетiв того часу, життєвий план учнiвської молодi складався з питань соцiального та етичного порядку й подiлявся на питання: "ким бути?" (професiйне самовизначення) та "яким бути?" (моральне самовизначення). Як свiдчить аналiз мемуарно-автобiографiчної лiтератури та публiцистики того часу, саме проблема моральних аспектiв поведiнки, моральностi вчинкiв революцiонерiв досить часто була предметом гострої полемiки як в їхньому середовищi, так i загалом у суспiльствi. А для вiдомих дiячiв народницького руху в Українi - дворян за походженням (С. Жебуньова, Д. Лизогуба, В. Малинки, В. Осинського), питання спокути провини iнтелiгенцiї перед народом, почуття "самокатування й покаяння", дiєвого каяття та покути жертвою були досить ха-

стр. 44


рактерними (особливостi психологiї та морального виховання представникiв дворянського класу ще чекають на ретельне й неупереджене дослiдження).

Щодо дiй українського нацiонального чинника, то через певнi об'єктивнi обставини вiн не став домiнуючим у процесi формування свiтогляду та iдейних переконань майбутнiх народникiв, якi народилися й виховувалися в українських губернiях29 . Хоча за браком документальної iнформацiї ми не можемо широко вiдтворити психобiографiю навiть найвiдомiших представникiв революцiйно-народницького руху в Українi, усе-таки певне психологiчне дослiдження недовгого життєвого шляху деяких iз них дозволяє засвiдчити наступне. Основнi риси українського нацiонального характеру, певною мiрою генетично обумовленi, були розвинутi сiмейним вихованням та остаточно сформованi пiд впливом народних традицiй, фольклору в умовах незабутньої природи батькiвщини. Свiдомо налаштованi вчителi шкiл, гiмназiй з емоцiйно-патрiотичним потягом до нацiональної самосвiдомостi та свободи прищеплювали учням любов до рiдної землi та до свого багатостраждального народу. Вони знайомили їх, незважаючи на офiцiйну заборону влади, з творами Т. Г. Шевченка, П. I. Кулiша, I. П. Котляревського, зi славетним козацьким минулим України, подiями української iсторiї. Усе це мало значний психологiчний вплив на юнi українськi душi, схиляло їх до сприйняття українофiльських iдей. Вiдомо, що пiд певним впливом цих iдей у свiй час перебували й вiдомi революцiйнi народники (Ф. В. Волховський, В. К. Дебогорiй-Мокрiєвич, А. I. Желябов, М. I. Кибальчич, Д. А. Лизогуб, В. О. Малинка, Г. А. Попко, брати Вiктор, Євген та Микола Синьо-губи, Я. В. Стефанович). I все-таки слiд зауважити, що шалений тиск русифiкаторської полiтики росiйського уряду помiтно вiдчувався в усiх сферах життя українства, особливо вiдображаючись на психологiї й свiтоглядi молодi та iнтелiгенцiї. Цим частково й можна пояснити той факт, що значна частина української молодi втрачала нацiональну свiдомiсть, зросiйщувалася.

У революцiйно-народницькому русi в Українi активну участь брали представники єврейської молодi. Цей факт можна пояснити полiтикою самодержавства щодо євреїв (соцiальна дискримiнацiя, обмеження громадянської активностi, перешкоди при вступi до унiверситетiв, вiдмова при прийомi на державну службу, пiд час виборiв до органiв мiсцевого самоврядування тощо). Подiбне ставлення не могло не впливати на психiку та свiтогляд єврейської молодi, формуючи почуття соцiального приниження та власної малоцiнностi й тим самим сприяло входженню гiмназичної й особливо студентської єврейської молодi до лав опозицiйного руху революцiйних народникiв (вiдомими дiячами в 1870-х рр. в Українi були П. Б. Аксельрод, Й. В. Аптекман, С. Я. Вiттенберг, Г. Д. Гольденберг, Й. Я. Давиденко, Л. Г. Дейч, М. I. Дрей, С. Л. Чудновський та iн.).

При вивченнi iдейно-полiтичного впливу Заходу на формування полiтичного свiтогляду й iдеологiчних доктрин революцiйних народникiв також важливо звернути увагу на деякi психологiчнi аспекти дослiджуваної проблеми. Передова Європа, яка переживала епоху бурхливих революцiйних i демократичних змiн, привертала значну увагу з боку представникiв української та росiйської iнтелiгенцiї, рiзночинної молодi кiнця 1860-х - початку 1870-х рр. Найбiльш вiдомими центрами української й росiйської емiграцiї були Цюрiх, Женева, Вiдень, Париж, Лондон, Берлiн. Але особливе мiсце в цьому планi займав швейцарський Цюрiх, який на початку 1870-х рр. перетворився на своєрiдне гнiздо росiйської революцiйної пропаганди, якою керували М. О. Бакунiн та П. Л. Лавров. За словами М. П. Драгоманова, що вiдвiдав Цюрiх улiтку 1873 р., тут проживало близько 200 осiб росiйської молодi, з яких майже 75% були вихiдцями з України30 .

Тут слiд вiдзначити, що допитливий розум та вiдкритi характери молодих людей, якi приїхали з посткрiпосницької Росiї, досить емоцiйно й дещо iдеалiзо-

стр. 45


вано сприймали зовнiшню дiйснiсть європейських країн. Вони були здивованi економiчними, полiтичними, соцiальними, культурними контрастами, вiдчули справжнiй психологiчний шок. Побачене на власнi очi примушувало глибше замислюватися над проблемами рiдної батькiвщини, над шляхами їх вирiшення. Психотравмуюча ситуацiя, в якiй знаходилася молодь в умовах Росiї, вiдчувалася ще бiльше через споглядання зовсiм протилежних картин життя мешканцiв захiдноєвропейських країн. "...Подорож, яку я здiйснив по Європi у 1868 р. по закiнченню унiверситету ... справила на мене надзвичайно важливе враження"31 , - зiзнавався молодий 26-рiчний український iнтелiгент М. Г. Кулябко-Корецький. Тi з майбутнiх революцiйних народникiв, якi хоча б недовго перебували за межами Росiї або навчалися в європейських навчальних закладах, подихавши свiжим повiтрям полiтичних свобод та конституцiйного ладу, пiдпадали пiд вплив захiдноєвропейської цивiлiзацiї. Порiвняння полiтичних порядкiв i життя народiв Росiйської iмперiї та європейських країн наштовхувало молодих патрiотiв на вивчення iсторичних причин цього явища, на бiльш глибокий аналiз економiчного та полiтичного становища європейських країн, на пошуки шляхiв поки що мирних реформацiйних перетворень у власнiй державi. Хоча слiд зауважити, що переважна бiльшiсть дiячiв народницького руху в Українi нiколи не виїжджала за кордон, а лише заочно - через лiтературу, пресу, розповiдi товаришiв, знайомих - була обiзнана з європейським життям.

Важливим аспектом дослiдження процесу формування соцiалiстичних поглядiв революцiйних народникiв є аналiз того свiтоглядно-психологiчного впливу, який вiдчувався ними пiд час знайомства iз вченнями захiдноєвропейських мислителiв першої половини XIX ст. - А. Сен-Сiмона, Ш. Фур'є, Р. Оуена, а також iз теорiями соцiалiстiв 1860-х рр. - Ф. Лассаля, П. Ж. Прудона та Л. Блана. їхнi iдеї й теоретичнi мiркування знаходили своїх прихильникiв залежно вiд психологiчних та свiтоглядних особливостей останнiх. Юнацький романтизм, iдеалiстичне сприйняття свiту, вiра в можливiсть побудови щасливого суспiльства сприяли емоцiйно позитивному ставленню до думок Сен-Сiмона, Фур'є, Оуєна та iнших соцiалiстiв-утопiстiв. За словами народника С. П. Ковалика, прогресивна молодь "iз великим iнтересом" вивчала їх теорiю й "узагалi схилялася до утопiчного соцiалiзму"32 . Вiдкидання соцiалiстами революцiйно-насильницьких методiв перетворення суспiльства та їхня вiра в перемогу саме моральних принципiв, що стикувалося з iдеями утилiтаризму та лавровської теорiї щодо морального розвитку особистостi, викликало справедливий iнтерес, ставало предметом палких дискусiй у середовищi молодих новоспечених перетворювачiв Росiї. Але сувора вiтчизняна реальнiсть 1860 - початку 1870-х рр. дедалi бiльше наштовхувала на радикальну форму полiтичного мислення свiдомої молодi, що її репрезентували соцiалiсти 1860-х рр. Так, за словами П. Б. Аксельрода, Ф. Лассаль справив на нього "колосальне враження", пiдштовхнувши "в революцiйному напрямi"33 . Про характерну роль, яку вiдiгравав серед молодi цей соцiалiст, пригадує у своїх спогадах активний народник В. К. Дебогорiй-Мокрiєвич, зауважуючи, що "з Лассаля черпали аргументи на захист наших народницьких переконань..."34 .

Iдеї французького соцiалiста й теоретика анархiзму П. Ж. Прудона теж вiдiграли значну роль у розвитку революцiйної свiдомостi радикально налаштованої молодi. Автор книги "Що таке власнiсть?" (1840 р.), стверджуючи, що "власнiсть - це крадiжка", вимагав знищення привiлеїв i рабства, встановлення рiвноправностi та панування закону35 . Звертаючись до молодого поколiння, палкий борець за справедливiсть закликав: "...Якщо ви любите вiтчизну, якщо благо людей вам дороге, тодi встаньте на захист справи й свободи"36 . Вразлива психологiя української молодi, жага до практичних дiй знаходили в цих словах благодатний вiдгук.

стр. 46


Увагу юних гiмназистiв, студентiв, студентiв-емiгрантiв iз України привертали також подiї Великої французької революцiї кiнця XVIII ст. Гiмназисти, ураховуючи психологiчнi особливостi вiку, перебуваючи в пошуку своїх життєвих iдеалiв i взiрцiв для наслiдування, захоплювались яскравими постатями вождiв революцiї Дантона, Сен-Жюста, Демулена. Пiзнiше, у студентськi роки, молодi люди вже бiльш осмислено пiдходили до вивчення революцiйних подiй, проводили паралелi мiж ситуацiєю передреволюцiйної Францiї та становищем у Росiї. Рiзночинна рiшучiсть, нестерпнiсть молодих сердець i реформацiйний "дух часу" наштовхували багатьох iз них на думку, що й у майбутнiй революцiї в Росiї сильнi та енергiйнi вождi-герої зможуть мати вирiшальне значення.

Спостерiгаючи певний вплив захiдноєвропейської iсторико-аналiтичної думки на формування свiтогляду та становлення революцiйної iдеологiї народникiв 1870-х рр., зауважимо, що вiн був досить вiдчутним, проте його потужнiсть корегувалась як крiзь призму психологiчних особливостей конкретної особистостi, так i конкретними українськими та загальноросiйськими реалiями.

Таким чином, ми спробували окреслити можливi науково-психологiчнi пiдходи в розв'язаннi комплексної проблеми дослiдження свiтоглядних та iдейних витокiв революцiйних народникiв в Українi. На нашу думку, урахування психологiчних аспектiв в означеному дослiдженнi допоможе з'ясувати, чому саме представники молодого поколiння кiнця 1860 - початку 1870-х рр. стали опозицiонерами до влади та держави, створили потужний загальноросiйський рух активного революцiйного народництва, що мав значний вплив i на суспiльно-полiтичну ситуацiю в українських губернiях. Не вiдкидаючи й не принижуючи об'єктивних передумов формування iдейної народницької платформи у 1860 - 1870-х рр., не можна не визнати ваги суб'єктивних психологiчних чинникiв, що впливали на становлення цiєї платформи та значною мiрою визначали мотивацiю дiй революцiонерiв. Такий iнновацiйно-психологiчний пiдхiд у поєднаннi iз суто iсторичними прийомами реконструкцiї суспiльно-полiтичних подiй i процесiв минулого сприятиме, на нашу думку, бiльш грунтовному й доказовому висвiтленню проблеми.

-----

1 Кольцова В. А., Олейник Ю. Н., Серова О. Е. История психологии и историческая психология: состояние и перспектива развития. III Московские встречи по истории психологии // Психологический журнал. - 2002. - Т. 23. - N 2. - С. 142.

2 Там же. - С. 143.

3 Гуревич А. Я. Некоторые аспекты изучения социальной истории // Вопросы истории. - 1964. - N 10. - С. 51 - 68; Поршнев Б. Ф. Социальная психология и история. - М., 1966; Интервью академика И. И. Минца журналу "Вопросы истории" // Вопросы истории. - 1968. - N 8. - С. 187 - 188; Крамник В. В. К вопросу о психологическом аспекте истории политических движений // История и психологи. - М., 1971. - С. 215 - 225; Лурия А. Р. Психология как историческая наука // История и психология. - Л., 1974; Джакупова Н. В. Мемуары народников как источник для изучения социальной психологии революционеров-семидесятников: Дис. ... канд. ист. наук. - М., 1986.

4 Карпачев М. Д. Истоки российской революции. Легенды и реальность. - М., 1991. - С. 163.

5 Белявский И. Г., Шкуратов В. Л. Проблемы исторической психологии. - Ростов-на-Дону, 1982; Белявский И. Г. Развитие психолого-исторических представлений. - К., 1988; Шкуратов В. А. Психика. Культура. История (Введение в теоретико-методологические основы исторической психологии). - Ростов-на-Дону, 1990.

6 Светленко С. И. Национально-психологический фактор в деятельности общероссийского народничества на Украине в 70 - 80-е годы XIX века // Национальная психология: Тезисы докладов и выступлений на межрегиональной научно-теоретической конференции. - Днепропетровск, 1992. - С. 103 - 104; Шкуратов ВЛ. Историческая психология. - Ростов-на-Дону, 1994; Шкуратов В. А. Историческая психология. - 2-е изд. - М., 1997; Боброва Е. Ю. Основьi исторической психологии. - СПб., 1997.

стр. 47


7 Raeff M. Origins of the Russian Intelligentsia. - N.Y., I960; Kindersley R. The First Russian Revisionists: A Study of Legal Marxism in Russia. - Oxford, 1962; Billington J. The icon and the Axe: An interpretative History of Russian Culture. - N.Y., 1966; Wortman R. The Crisis of Russian Populism. - L., 1967; Pomper Ph. The Russian Revolutionary Intelligentsia. - N.Y., 1970; Bergman J. Vera Zasulich: A Biography. - Stanford, 1983.

8 Див.: Реформи Александра II. - M., 1998.

9 Лукашевич А. О. В народ! (Из воспоминаний семидесятника) // Былое. - 1907. - N 3/15 (март). - С. 1.

10 Засулич В. И. Воспоминания. - М., 1931. - С. 40.

11 Фроленко М. Ф. Автобиография // Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопедический словарь Гранат. Репринтное издание. - М., 1989. - С. 268.

12 Енгельс Ф. Лист Августу Бебелю вiд 15 жовтня 1875 р. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - К., 1967. - Т. 34. - С. 129.

13 Боброва Е. Ю. Основы исторической психологии. - С. 81 - 85.

14 Там же. - С. 81.

15 Там же. - С. 83.

16 Там же. - С. 84.

17 Там же. - С. 87.

18 Див.: Леонгард К. Акцентуированные личности. - К., 1989. Пiд акцентуацiєю характеру розумiється надмiрна виразнiсть окремих його рис, крайнiй прояв норми.

19 Забелин И. Домашний быт русских царей в XVI и XVII ст. - М., 1872. - Ч. I. - С. VII.

20 Див.: Шабельник Г. П. Сiмейне виховання як важливий чинник формування характеру та свiтогляду дiячiв руху революцiйного народництва 70-х рокiв XIX ст. // Збiрник наукових праць Харкiвського державного педагогiчного унiверситету iм. Г. С. Сковороди. - Iсторiя та географiя. - Харкiв, 2003. - N 14 - 15. - С. 22 - 30.

21 Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л., 1969. - С. 279.

22 Там же. - С. 284.

23 Дейч Л. Г. За полвека. - М.; Л., 1922. - Т. 1. - Ч. 1. - С. 15.

24 Аптекман И. В. Автобиография // Деятели... - С. 19.

25 Витте С. Ю. Воспоминания: В 3-х т. - М., 1960. - Т. 1: 1849 - 1894. - С. 68.

26 Див.: Милль Дж. Ст. Утилитарианизм. О свободе. - СПб., 1900.

27 Мордовцев В. Знамения времени // Мордовець Д. Твори: У 2-х т. - К., 1958. - Т. 2. - С. 284.

28 Там само.

29 Див.: Шабельник Г. П. Вплив українських нацiональних чинникiв на формування свiтогляду дiячiв революцiйного народництва в Українi 70-х рокiв XIX ст. // Iсторична пам'ять. Науковий збiрник Полтавського державного педагогiчного унiверситету iм. В. Г. Короленка. - Полтава, 2004. - N 1. - С. 82 - 91.

30 Драгоманов М. П. Лiтературно-публiцистичнi працi: У 2-х т. - К., 1970. - Т. 2. - С. 184.

31 Кулябко-Корецкий Н. Г. Из давних лет (Воспоминания лавриста). - М., 1931. - С. 16 - 17.

32 Ковалик С. Ф. Революционное движение семидесятых годов и процесс 193-х. - М., 1928. - С. 108.

33 Аксельрод П. Б. Пережитое и передуманное. - Берлин, 1923. - Кн. 1. - С. 72, 75.

34 Дебогорий-Мокриевич В. К. Воспоминания. - СПб., 1906. - С. 77.

35 Прудон П. Ж. Что такое собственность? или Исследование о принципе права и власти // Прудон П. Ж. Что такое собственность? - М., 1998. - С. 15.

36 Там же. - С. 201.

In article consideration of a problem of formation of outlook and ideological belief of revolutionary populists in Ukraine 70th years XIX of an item is offered in view of psychological aspects, on the basis of use of methods of historical psychology.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ВИТОКИ-СВIТОГЛЯДУ-ТА-ПОЛIТИЧНОЇ-СВIДОМОСТI-РЕВОЛЮЦIЙНИХ-НАРОДНИКIВ-В-УКРАЇНI-70-х-рр-XIX-ст-СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИЙ-АСПЕКТ

Similar publications: LRussia LWorld Y G


Publisher:

Николай СидоренкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Sidorenko

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

ВИТОКИ СВIТОГЛЯДУ ТА ПОЛIТИЧНОЇ СВIДОМОСТI РЕВОЛЮЦIЙНИХ НАРОДНИКIВ В УКРАЇНI 70-х рр. XIX ст. (СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИЙ АСПЕКТ) // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 27.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ВИТОКИ-СВIТОГЛЯДУ-ТА-ПОЛIТИЧНОЇ-СВIДОМОСТI-РЕВОЛЮЦIЙНИХ-НАРОДНИКIВ-В-УКРАЇНI-70-х-рр-XIX-ст-СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИЙ-АСПЕКТ (date of access: 01.12.2021).


Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Rating
0 votes
Related Articles
А вообще весь этот кейс с комиками во власти заставил понять, что киношный сценарий разительно отличается от реальной большой политики, где побеждает трезвый, незамутненный запрещенными веществами ум, холодный расчет и опыт – как обязательные составляющие личности, дерзающей определять путь миллионов человек.
Catalog: Разное 
16 hours ago · From Naina Kravetz
Когда менять резину на зимнюю в 2021 году?
Yesterday · From Україна Онлайн
Запрещает ли PayPal азартные игры?
Catalog: Экономика 
2 days ago · From Україна Онлайн
IN THE INTERESTS OF ENERGY STABILITY
7 days ago · From Україна Онлайн
Аварии на топливе Westinghouse случались и ранее, начиная с 1979 года, когда произошла крупнейшая в истории США авария на АЭС Три-Майл-Айленд, в результате которой зафиксировано расплавление 50% активной зоны реактора. Далее Westinghouse делала попытки торговать с Чехией, однако опасные эксперименты по замене оригинального топлива окончились досрочной его выгрузкой из 1-го энергоблока АЭС Темелин в январе 2007 года, по причине его сильной деформации. Вышедшие из строя вэстингхаусовские тепловыводящие сборки на 3-м энергоблоке Южно-Украинской АЭС были в экстренном порядке заменены на стандартные ТВЭЛовские.
Catalog: Экология 
8 days ago · From Naina Kravetz
HISTORY OF ROADS AND GROUND TRANSPORT ACCORDING TO ARCHEOLOGICAL DATA
Catalog: История 
9 days ago · From Україна Онлайн
BASIC UNIT FOR THE AMERICAN ACCELERATOR
10 days ago · From Україна Онлайн
TRANSITION TO CONTROLLED EVOLUTION OF THE BIOSPHERE
Catalog: Биология 
10 days ago · From Україна Онлайн
DEVONIAN PALEOSOILS OF THE ANDOMA MOUNTAIN
10 days ago · From Україна Онлайн
Безопасно ли брать кредит в Интернете?
Catalog: Экономика 
11 days ago · From Україна Онлайн

Actual publications:

Latest ARTICLES:

ELIBRARY.COM.UA is an Ukrainian library, repository of author's heritage and archive

Register & start to create your original collection of articles, books, research, biographies, photographs, files. It's convenient and free. Click here to register as an author. Share with the world your works!
ВИТОКИ СВIТОГЛЯДУ ТА ПОЛIТИЧНОЇ СВIДОМОСТI РЕВОЛЮЦIЙНИХ НАРОДНИКIВ В УКРАЇНI 70-х рр. XIX ст. (СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИЙ АСПЕКТ)
 

Contacts
Watch out for new publications: News only: Chat for Authors:

About · News · For Advertisers · Donate to Libmonster

Ukraine Library ® All rights reserved.
2009-2021, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of branches, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. After registration at your disposal - more than 100 tools for creating your own author's collection. It is free: it was, it is and always will be.

Download app for smartphones