Автор: С. Б. ВІДНЯНСЬКИЙ (Київ), Т. С. ЯЦЕНЮК (Чернівці)

Чернівці. - Зелена Буковина. - 1998. - 416 с.

О часу виходу останніх узагальнюючих праць з історії Буковини пройшли десятки років, відчувалася нагальна потреба в істотному оновленні історичного буковинознавства. Ця прогалина значною мірою заповнюється виходом у видавництві "Зелена Буковина" у Чернівцях колективної монографії "Буковина: історичний нарис", її підготували науковці Чернівецького держуніверситету, Чернівецького відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Чернівецького краєзнавчого музею (голова редколегії - С. С. Костишин).

Це фундаментальне дослідження - плід кількарічних наполегливих творчих зусиль досвідчених буковинознавців. На основі численних різномовних документів із фондів державних архівів Чернівців, Львова, Києва, Відня, матеріалів десятків газет та літератури авторам вдалося досить повно, об'єктивно, з нових методологічних і концептуальних засад створити цілісну історичну працю про одну з історичних областей нашої Вітчизни - Буковину, зокрема Північну, - нині складову і невід'ємну частину суверенної України.

Певною оригінальністю відзначається її структура. Зважаючи на те, що державна приналежність краю не раз мінялася, автори вважали за доцільне показувати його історичну долю у складі тієї чи іншої держави у відповідному розділі.

На багатому археологічному матеріалі останніх десятиліть стисло, але аргументовано висвітлюються питання заселення у далеку давнину територій у межиріччях Дністра, Пруту, Сігету, закономірної поступальної зміни різних епох і древніх цивілізацій (характерної і для суміжних регіонів), порівняно ранньої (з V ст. н. е.) появи тут слов'ян, предків українців. Дається наукова характеристика їхнього родового ладу типу Луки Райковецької (Житомирщина), звертається увага на 400-літнє перебування краю і його мешканців у складі Київської, Галицької, Галицьке-Волинської Русі-України.

При характеристиці становища Буковини у складі Молдавського князівства (1359-1774) справедливо відзначається, що саме розпад Галицько-Волинської держави мав своїм наслідком захоплення західноукраїнських земель Угорщиною, Польщею та Молдавією, звідки і походить т. зв.

стр. 142

"історичне право" на ці землі, рецидиви якого проявляються подекуди і донині. У розділі глибоко аналізуються процеси зміцнення феодальних відносин, вказується на певну їх специфіку (держава - основний феодальний визискувач), простежується становлення адміністративно-територіального устрою, етнічного складу населення, збереження української мови, культури. Особлива увага приділяється висвітленню негативного впливу татарських набігів, турецького поневолення, численних молдавсько-польських, польсько-турецьких, російсько- турецьких воєн, що прокотилися нищівними смерчами по території краю. Дістали тут правдивого опису маловідомі раніше події, пов'язані з участю українських козаків у боротьбі проти турецької агресії. Йдеться і про кризові явища початку XVIII ст., деякі економічні реформи, обставини, при яких Буковина відійшла до складу Австрії.

Австрійському періоду історії Буковини (1774-1918) відведено чи не найбільше сторінок. Тут грунтовно охарактеризовано зміни у етнічному складі населення при збереженні більшості за українцями, в адміністративно-територіальному устрої, показано дальше зміцнення феодальної системи, розглянуті основні реформи імператора Йосифа II. Як рубіжна віха у суспільно-політичних та соціально-економічних відносинах в краї (яків інших провінціях) подаються події революції 1848-1849 рр., зокрема значні селянські виступи та скасування феодальних повинностей, підкреслюється значення наступних політико- правових реформ у становленні конституційних засад в устрої краю. Особливо грунтовно відображено поре-формний економічний розвиток Буковини у різних галузях: сільському господарстві, ремеслах, промисловості, на транспорті, в торгівлі, певну урбанізацію краю. Звернуто увагу на важке становище основної частини робітництва і селянства, їхні вимоги і форми боротьби. Цілком по- новому представлено в монографії багатоаспектний суспільно-політичний та національний рух буковинських українців, боротьба їх восени 1918 р. за свою державність, за об'єднання з Соборною Україною.

В окремому розділі дається негативна оцінка діям тогочасних правителів сусідньої королівської Румунії, які силоміць перервали в краї процес творення української державності й виступили співучасниками дій Польщі, Радянської Росії в удушенні молодої Української держави. В основному у критичному плані подається 22-річний (1918-1940) період насильницького утримання Північної Буковини і Хотинщини у складі Румунії: нестабільність в економічному розвитку, суворі обмеження для українців у політичному, громадському і культурному житті, насильницька політика румунізації. Як відповідь на ці утиски розглядаються різні прояви національно-визвольної боротьби.

Чільне місце у пропонованій праці відведено й періоду перебування краю в складі УРСР, а потім і незалежної України. Автори намагалися неупереджено відобразити складні процеси: радість більшості буковинських українців у зв'язку з об'єднанням з українським народом і водночас усвідомлення трагізму політики тоталітарної системи: депортацій, голодомору, політичних репресій, насильницької колективізації тощо. Зважено подаються здобутки трудових зусиль буковинців і в той же час - нереалізований потенціал краю: безсумнівні досягнення в індустріалізації - і технологічна відсталість, екологічна небезпека, мілітаризація промислового виробництва; помітні зрушення у сільськогосподарському виробництві - і низька продуктивність праці селян, прояви нежиттєздатності колгоспної системи господарювання; значне піднесення культури - і жорсткий ідеологічний контроль над нею.

стр. 143

Обнадійливість і радісне піднесення відчуваються в рядках, присвячених участі буковинців у боротьбі за незалежність України, її здобуттю. Та водночас безкомпромісно подається і правда життя останніх років, становище краю у всіх галузях суспільного буття. Цікавими є сторінки про зовнішньоекономічні контакти Чернівецької області, її зв'язки з поліетнічною буковинською діаспорою.

Завершується ця солідна праця досить чіткими й виваженими висновками, а також короткими резюме румунською, англійською та німецькою мовами, бібліографією (в основному новітніх публікацій про Буковину, всього понад 300 назв).

На належному рівні і поліграфічне оформлення книги.

Разом з тим слід зазначити, що не зайвими були б посторінкові посилання. Полегшилося б користування книгою, якби вона мала іменний та географічний покажчики. Дещо ширше варто було б подати стародавню історію краю. Трапляються й незначні друкарські погрішності.

Загалом же вихід у світ пропонованої монографії є справжньою подією у вітчизняній історіографії Буковини. Вона стане у пригоді фахів-цям-історикам, краєзнавцям, учителям, студентам, учням старших класів, усім, хто цікавиться історією цієї частини України.

Permanent link to this publication: