Libmonster ID: UA-3081

Автор: М. Г. ПАЛIЄНКО

У статтi дослiджено проблему перемiщення архiвних колекцiй української емiґрацй з країн Європи до СРСР на завершальному етапi Другої свiтової вiйни та в повоєнний перiод, встановлено основнi етапи передачi сформованих фондiв i колекцiй до архiвiв України й Росiї, визначено сучаснi мiсця їх зберiгання.

Однiєю з важливих i недостатньо вивчених проблем української полiтичної та культурної iсторiї XX ст. є дослiдження процесу заснування й розвитку архiвно-музейних центрiв української полiтичної емiґрацiї в країнах Європи, формування й перемiщення українських документальних колекцiй за кордоном, їх доля пiд час Другої свiтової вiйни та в повоєнний перiод.

Особливої актуальностi дана проблема набуває тому, що документальнi зiбрання української емiґрацiї є надзвичайно цiнним джерелом не тiльки для вивчення її дiяльностi, а й для дослiдження подiй Першої свiтової вiйни, державотворчих процесiв в Українi перiоду визвольних змагань 1917-1920 pp., окремих


* Палiєнко Марина Геннадiївна - канд. iст. наук, доцент, докторант кафедри архiвознавства ти спецiальних галузей iсторичної науки Київського нацiонального унiверситету їм. Тараса Шевченка"

стр. 196


аспектiв вiйськової, культурної, церковної iсторiї, а також життя, наукової та творчої спадщини багатьох громадсько-полiтичних, вiйськових, церковних i культурних дiячiв України першої половини XX ст. (М.Грушевського, С.Петлюри, Д.Дорошенка, В.Винниченка, В.Липинського, О.Лотоцького, А.Шептицького, I.Огiєнка, I.Горбачевського, Д.Антоновича, С.Русової, М.Шаповала, С.Шелухiна, Н.Полонської-Василенко, В.Петрiва та iн.).

Виникнення українських музейно-архiвних i бiблiотечних установ у центрах осiдку української мiжвоєнної емiграцiї (Польща, Чехословаччина, Австрiя, Францiя) було обумовлено необхiднiстю збирання й збереження значного масиву документiв та iсторичних пам'яток - як тих, що були вивезенi урядовцями й приватними особами з українських теренiв, так i тих, якi утворилися внаслiдок дiяльностi дипломатичних мiсiй УНР, ЗУНР та Української Держави, функцiонування таборiв українських вiйськовополонених та iнтернованих у країнах Центральної й Захiдної Європи. Згодом до них долучилися матерiали численних громадсько-полiтичних, культурних, освiтнiх i наукових iнституцiй та органiзацiй української емiграцiї.

У 1920-1930-х pp. в Європi з iнiцiативи представникiв рiзних громадсько-полiтичних i культурних кiл української емiграцiї розгорнули дiяльнiсть такi пам'яткоохороннi осередки, як Головний вiйськово-iсторичний музей-архiв армiї УНР та Музей-архiв визволення України (обидва - у Тарновi, Польща), Український нацiональний музей-архiв при Українському громадському комiтетi в ЧСР, Музей визвольної боротьби України, Український iсторичний кабiнет при МЗС ЧСР (усi - в Празi), Українська бiблiотека iм. Симона Петлюри в Парижi. Великi документальнi колекцiї Директорiї УНР були зосередженi на теренах Польщi (спочатку в Тарновi й Ченстоховi, а згодом у Краковi та Варшавi), натомiсть архiв уряду ЗУНР зберiгався у Вiднi. Пiд час Другої свiтової вiйни архiвами української емiграцiї спочатку зацiкавилися спецслужби III райху, а згодом - радянської контррозвiдки, унаслiдок чого вiдбулося перемiщення документальних зiбрань iз теренiв одних країн до iнших. На завершальному етапi вiйни та в повоєннi роки значна кiлькiсть документiв українських емiґрантських архiвiв була перевезена до СРСР i сконцентрована в спецсховищах українських i частково росiйських архiвiв.

В українськiй i зарубiжнiй iсторiографiї архiвнi зiбрання української емiграцiї мiжвоєнного перiоду одержали умовну назву "Празький український архiв", оскiльки найбiльшi осередки функцiонували в Празi, i саме звiдти були перевезенi в Україну найзначнiшi документальнi комплекси. Однак слiд ураховувати той факт, що подiбного єдиного "архiву української емiграцiї" нiколи не iснувало, а до сформованих у радянських таємних вiддiлах "спецфондiв" було включено джерела не тiльки "празького", а й iншого походження (документи з Кракова, Вiдня, Парижа та iн.).

Аналiз публiкацiй iз даної проблеми свiдчить про те, що впродовж 1990-х -початку 2000-х pp. архiви української емiграцiї привертали увагу як українських, так i зарубiжних дослiдникiв. Важливе значення для постановки проблеми мала публiкацiя Л.Лозенко "Празький український архiв: iсторiя i сьогодення"1 , в якiй здiйснено короткий огляд iсторiї Українського iсторичного кабiнету (УIК) у Празi та Музею визвольної боротьби України (МВБУ), охарактеризовано важливi аспекти перемiщення цих колекцiй iз Чехословаччини до УРСР. Вагомий внесок у дослiдження проблеми перемiщення українських архiвiв пiд час Другої свiтової вiйни та в повоєнний перiод належить вiдомiй американськiй дослiдницi Патрицiї Кеннедi Ґрiмстед. Учена здiйснила копiтку й широкомасштабну пошуково-аналiтичну роботу в архiвах Нiмеччини, Росiї, України та Бiлорусi, результати якої знайшли вiдображення в монографiї "Трофеї вiйни та iмперiї: архiвна спадщина України, Друга свiтова вiйна та мiжнародна полiтика реституцiї"2 i статтях, опублiкованих на сторiнках "Harvard Ukrainian Studies"3 .

стр. 197


Наприкiнцi 2005 р. в Києвi вийшла книга П.К.Ґрiмстед ""Празькi архiви" у Києвi та Москвi: повоєннi розшуки i вивезення емiграцiйної українiки"4 , що є перекладом дев'ятого роздiлу зазначеної вище англомовної монографiї. У працi розглянуто останнi роки дiяльностi Українського iсторичного кабiнету та Росiйського закордонного iсторичного архiву в Празi, висвiтлено окремi аспекти вивезення архiвної українiки з Праги до Києва та Москви, опрацювання її в спецвiддiлах радянських архiвiв. На жаль, в українському перекладi побачила свiт лише незначна частина фундаментальної монографiї П.К.Ґрiмстед, основний же масив українського видання становлять документальнi додатки, а саме: факсимiльно вiдтворенi тексти документiв iз фондiв Центрального державного архiву вищих органiв влади та управлiння України, Державного архiву Росiйської Федерацiї й фотодокументи iз Центрального державного кiнофотофоноархiву України iм. Г.С.Пшеничного.

Високо оцiнюючи працю П.К.Ґрiмстед, не можемо не погодитися з головою Державного комiтету архiвiв України, який у пiслямовi до видання вiдзначив, що "звичайно, автору на всi питання не вдалося вiдповiсти. Багато нюансiв лишається нез'ясованими. Отже, є поле дiяльностi й для майбутнiх дослiдникiв"5 .

Що стосується iсторiї створення й дiяльностi українських архiвних осередкiв в Європi в мiжвоєнний перiод, то вона знайшла вiдображення в низцi конкретно-iсторичних дослiджень М.Мушинки, М.Палiєнко, Г.Савченка та I.Срiбняка, С.Заремби, у тому числi з iсторiї Головного вiйськово-iсторичного музею-архiву армiї УНР6 , Музею визвольної боротьби України7 , Українського нацiонального музею-архiву в Празi8 , Українського iсторичного кабiнету9 . У кiлькох статтях у загальних рисах охарактеризовано процес перемiщення празьких колекцiй до СРСР у пiслявоєнний перiод та мiсця їх сучасного зберiгання10 .

Однак досi лишається не введеною до широкого суспiльного та наукового обiгу iнформацiя джерел таємного архiвного дiловодства, яка висвiтлює основнi етапи перевезення радянськими спецслужбами архiвiв української емiґрацiї з теренiв європейських країн i характеризує дiяльнiсть особливого вiддiлу таємних фондiв Центрального державного iсторичного архiву УРСР у м. Києвi з їх систематизацiї, упорядкування, опрацювання й органiзацiї використання в оперативно-чекiстських цiлях.

Метою даного дослiдження є систематизацiя й аналiз комплексу джерел, якi торкаються iсторiї перемiщення архiвних зiбрань української емiґрацiї з європейських країн до СРСР у повоєнний перiод; характеристика методiв i принципiв опрацювання документiв "емiґрацiйного" походження працiвниками спецвiддiлiв радянських архiвiв; актуалiзацiя iнформацiї про сучаснi мiсця зберiгання цих документальних комплексiв, визначення перспектив їх подальшого використання.

Джерельною основою дослiдження є документи офiцiйного походження, якi зберiгаються у фондi 14 (описи 2, 7) - Архiвне управлiння Народного комiсарiату внутрiшнiх справ УРСР, м. Київ (згодом - Архiвне управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ УРСР, м. Київ; Архiвне управлiння при Радi Мiнiстрiв УРСР, м. Київ) Центрального державного архiву вищих органiв влади та управлiння України (далi - ЦДАВО України) та у фондi 4703 (опис 2) - Центральний державний iсторичний архiв УРСР у м. Києвi, який має номенклатурний номер ЦДАВО України, але зберiгається в Центральному державному iсторичному архiвi України в Києвi (далi - ЦДIАК України). Зокрема до 7-го опису фонду 14 ЦДАВО України внесено справи таємного дiловодства Архiвного управлiння за 1942-1970 pp., що характеризують його дiяльнiсть у даний перiод. Загалом опис включає 947 таємних справ за 1942-1970 pp., якi систематизованi за структурно-хронологiчною ознакою. До опису 2-го фонду 4703 ЦДIАК України внесено справи постiйного зберiгання внутрiшнього дiловодства архiву за 1945-1993 pp.

За своєю типологiєю та видовими ознаками представленi в зазначених фондах матерiали становлять: 1) таємнi директивнi документи (накази, циркуляри,

стр. 198


розпорядження) НКВС (МВС) СРСР та УРСР, Ради Мiнiстрiв УРСР, Головного архiвного управлiння СРСР про органiзацiю розшуку, перевезення, опрацювання та використання документiв в оперативно-чекiстських цiлях; 2) офiцiйне листування керiвникiв Архiвного управлiння з Мiнiстерством внутрiшнiх справ УРСР, Мiнiстерством закордонних справ УРСР, Головним архiвним управлiнням МВС СРСР про передачу документiв iншим державам; 3) матерiали про повернення в Україну документiв, вивезених нацистами, та комплектування документальними матерiалами архiвiв УРСР (цi справи включають також iнформацiю про перемiщення архiвiв української емiграцiї, якi були утворенi на теренах європейських країн); 4) акти, списки фондiв та iншi матерiали про мiсцезнаходження й передачу архiвних фондiв; 5) плани й звiти про роботу архiвних органiв УРСР iз використання документальних матерiалiв в оперативних, вiйськових i наукових цiлях; 6) списки фондiв особливого вiддiлу таємних фондiв. Аналiз цих документiв дає можливiсть дослiдити дiї радянських спецслужб щодо пошуку, виявлення й перевезення емiґрантських архiвiв до СРСР, визначити домiнанти полiтики органiв радянської влади щодо їх зберiгання та використання, вiдтворити процес опрацювання матерiалiв емiграцiї в таємних вiддiлах архiвiв України.

Як уже вiдзначалося, пiд час Другої свiтової вiйни вiдбулося масштабне перемiщення документальних i культурних цiнностей рiзних європейських народiв, яке значною мiрою стосувалося й архiвiв української полiтичної емiграцiї11 . Архiвнi й бiблiотечнi колекцiї розглядалися нiмецькою владою як важливi джерела, якi доцiльно використовувати в розвiдувальних та iдеологiчних цiлях. Iз метою пограбування культурних цiнностей європейських народiв у 1940 р. нацистами був створений оперативний штаб райхсляйтера А.Розенберґа (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg - ERR), який складався з управлiння штабу в Берлiнi та мережi вiддiлiв, зон-деркоманд i зондерштабiв на мiсцях. Серед головних завдань штабу були розшук та вiдбiр матерiалiв для так званої "схiдної бiблiотеки" А.Розенберґа (Ostbucherei Rosenberg)12 , а також опрацювання матерiалiв iз метою пiдготовки аналiтично-iнформативних праць iз питань бiльшовизму, масонства, iудаїзму для створеної в Нiмеччинi Центральної бiблiотеки Вищої школи13 . Однак на завершальному етапi вiйни аналогiчнi завдання почали виконувати органи радянської держбезпеки, якi розгорнули широкомасштабну дiяльнiсть не тiльки iз повернення до СРСР вивезених нацистами пам'яток, але й iз вилучення та перевезення документальних, музейних i книжкових колекцiй росiйської й української емiграцiї з метою їх подальшого використання в "оперативно-чекiстських цiлях.

У 1944-1945 pp. у ходi реорганiзацiї ЦДIА УРСР у м. Києвi, поряд з iншими вiддiлами, було створено вiддiл таємних фондiв та особливий вiддiл таємних фондiв. Перший забезпечував зберiгання документiв дореволюцiйних фондiв (органiв царської полiцiї, жандармського управлiння, суду), другий - документiв органiв нiмецької окупацiйної влади, що дiяли на територiї України, матерiалiв української "буржуазно-нацiоналiстичної" емiграцiї, органiзацiй таємного дiловодства. Основними завданнями цих вiддiлiв у перiод їх створення були: а) комплектування, облiк i зберiгання документiв; б) науково-технiчне опрацювання документiв; в) створення до них науково-довiдкового апарату; г) науково-оперативна розробка документiв; д) використання документiв, як вiдзначалось у тогочаснiй документацiї, в "оперативно-чекiстських цiлях".

2 жовтня 1944 р. було видано наказ НКВС-НКДБ СРСР "Про полiпшення роботи з використання секретних матерiалiв державних архiвiв в агентурно-оперативнiй роботi". Згiдно з цим наказом архiвнi органи УРСР проводили заходи, спрямованi на посилення "зв'язку та тiсного дiлового контакту з оперативними органами, надання їм допомоги науково-оперативними орiєнтировками", розробкою матерiалiв в оперативних цiлях14 .

стр. 199


Звичайною практикою стала дiяльнiсть спецiальних груп працiвникiв держбезпеки, якi здiйснювали роботу з пошуку документальних збiрок на зайнятих радянськими вiйськами територiях рiзних європейських держав. Особливе зацiкавлення цих груп викликали архiви росiйської й української полiтичної емiграцiї, що пояснювалося послiдовною боротьбою її представникiв проти бiльшовицького режиму в Росiї й Українi. Навеснi 1945 р. цi групи проводили активну роботу на теренах Польщi та Чехословаччини. Уже 12 березня 1945 р. заступник вiддiлу держархiвiв УНКВС по Львiвськiй областi старший лейтенант держбезпеки Г.П.Неклеса у своєму рапортi до начальника облдержархiву УНКВС по Львiвськiй областi Полiткiна повiдомляв про розшук вивезених нацистами зi Львова до с.Тинець (Польща) документальних матерiалiв Львiвського облдержархiву та Львiвського архiву давнiх актiв, серед яких були епiстолярiї Шептицьких, кiлька скринь iз пергаментними дипломами за 1234-1798 pp., картами й планами. Г.Неклеса висловлював припущення, що цi матерiали можуть зберiгатись у м. Опава (Тропау) на територiї Чехословаччини. Крiм того, у рапортi йшлося, що "за наявними даними, у Краковi зберiгаються документи Петлюри українською мовою за 1918-1922 pp., змiст i кiлькiсть яких встановити неможливо, оскiльки вони знаходяться у розпорядженнi СМЕРШ 4-го Українського фронту, який не дає про них жодних вiдомостей"15 .

З огляду на полiтичне значення документiв i можливiсть їх використання в оперативних цiлях у справу втрутився начальник управлiння держархiвами НКВС УРСР капiтан держбезпеки В.Ґудзенко, який 29 березня 1945 р. звернувся з доповiдною запискою до начальника Головного архiвного управлiння (ГАУ) НКВС СРСР комiсара держбезпеки I.Никитинського. У нiй вiн просив ужити заходiв щодо передачi цих документiв "архiвним органам НКВС УРСР через Головне управлiння контррозвiдки СМЕРШ НКО СРСР"16 . Вiдповiдь на це звернення за пiдписом начальника вiддiлу комплектування ГАУ НКВС СРСР Голубцова надiйшла тiльки 8 травня 1945 р. У нiй повiдомлялося, що цi документи переданi в розпорядження Управлiння НКВС по Львiвськiй областi17 .

Пiсля цього В.Ґудзенко 26 травня звернувся до начальника Управлiння НКВС по Львiвськiй областi Грушка з проханням прискорити вiдправку до Києва документальних матерiалiв iз Кракова18 . 31 травня Ґудзенко листовно повiдомив I.Никитинського, що з Кракова та його околиць (с.Тинець) доставлено шiсть вагонiв документальних матерiалiв, вивезених пiд час вiйни нацистами зi Львiвського архiву давнiх актiв. Крiм того, до Львова також прибув один вагон документальних матерiалiв "петлюрiвської Директорiї та її мiнiстерств". За наказом народного комiсара внутрiшнiх справ УРСР В.Рясного цi документи мали передати на зберiгання до Центрального архiву Жовтневої революцiї в м. Києвi19 .

11 червня 1945 р. на iм'я В.Ґудзенка надiйшов лист вiд директора облдержархiву НКВС УРСР Львiвської областi Копчуна, в якому повiдомлялося, що до Києва вiдправленi "документальнi матерiали українських контрреволюцiйних урядiв перiоду 1917-1927 pp. у кiлькостi 18 фондiв обсягом 6234 од. зб. - 560 зв'язок"20 . Серед фондiв, якi передавалися зi Львова до Києва, були: Державна канцелярiя, Вiйськове мiнiстерство, Мiнiстерство земельних справ, Мiнiстерство фiнансiв, Мiнiстерство народного господарства, Мiнiстерство закордонних справ, Мiнiстерство працi, Мiнiстерство пошт i телеграфу, Мiнiстерство культiв, Мiнiстерство друку та пропаґанди, Мiнiстерство охорони здоров'я, Мiнiстерство внутрiшнiх справ, Товариство Червоного Хреста, Мiнiстерство шляхiв сполучення, Рада Мiнiстрiв, Мiнiстерство освiти, Департамент державного контролю, Мiнiстерство юстицiї Директорiї УНР.

Факт передачi архiвних документiв Директорiї УНР був зафiксований у звiтнiй доповiдi про роботу Управлiння державними архiвами НКВС УРСР за 1945 p., де в роздiлi "Комплектування, облiк та експертиза цiнностi державного архiвного фонду УРСР" вiдзначалося, що "за сприяння контррозвiдки СМЕРШ 4-го Укра-

стр. 200


їнського фронту повернутi з Кракова й переданi в Центральний архiв Жовтневої революцiї (Київ) документальнi матерiали українських контрреволюцiйних урядiв 1917-1927 pp. у кiлькостi 18-ти фондiв i 6234 од. зб."21

Особливу увагу радянських спецслужб привертали також емiґрантськi архiви в Чехословаччинi. Вiдразу ж пiсля вступу до Праги радянських вiйськ туди прибув начальник Головархiву СРСР I.Никитинський, якому вдалося досягти домовленостi про передачу Росiйського закордонного iсторичного архiву (далi - РЗIА) до Москви, що було оформлено як дарунок чехословацького уряду АН СРСР22 .

З травня 1945 р. народному комiсару внутрiшнiх справ СРСР ґенеральному комiсару держбезпеки Л.П.Берiї було надiслано телефонограму народного комiсара внутрiшнiх справ УРСР, комiсара держбезпеки 3 ранґу B.C.Рясного, яка торкалася органiзацiї заходiв щодо повернення архiвних матерiалiв, вивезених нiмцями пiд час вiйни з України, а також перевезення до УРСР архiвiв української емiграцiї з Праги та Берлiна. Мiж iншим, у нiй наголошувалося на тому, що спецслужбам вiдомi органiзацiї українських нацiоналiстiв у Берлiнi, Празi й iнших мiстах, "в яких скупчено величезну кiлькiсть документiв, що мають науковий та оперативний iнтерес" (зазначалося, що в їх розпорядженнi є назви й адреси цих установ). В.Рясний звертався до Л.Берiї з проханням надати дозвiл на вiдрядження до Нiмеччини й Чехословаччини групи працiвникiв архiвних органiв НКВС УРСР "з метою розшуку та повернення документiв в Україну"23 .

10 травня вже було визначено персональний склад групи (заступник начальника Архiвного управлiння НКВС УРСР капiтан держбезпеки П. I. Пав люк, начальник Центрального фотокiноархiву УРСР капiтан держбезпеки Г. С Пшеничний, директор Рiвненського облдержархiву О.Й.Куц, начальник архiвного вiддiлу УНКВС Київської областi капiтан держбезпеки I.П.Олiйник, заступник начальника архiвного вiддiлу УНКВС Львiвської областi старший лейтенант держбезпеки Г.П.Неклеса)24 .

Важливе значення для реконструкцiї перебiгу "оперативно-пошукової" роботи українських архiвiстiв має доповiдна записка П. Пав люка начальнику Архiвного управлiння НКВС УРСР В.Ґудзенку вiд 9 серпня 1945 р.25 У нiй, зокрема, вiдзначалося, що група з розшуку та повернення документальних матерiалiв, вивезених нiмецькими окупантами з України, прибула до Чехословаччини 12 червня 1945 р. У м. Опава в результатi пошукових операцiй членами групи було виявлено мiсця зберiгання документiв Львiвського та Миколаївського обласних державних архiвiв, Київського архiву давнiх актiв, Ризького та Мiнського центральних архiвiв. 19 липня всi документи були звезенi до пакгаузу залiзничної станцiї. Того ж дня П.Павлюк iз Г.Неклесою виїхали до Праги, де зв'язалися з радянським посольством, комендатурою та мiсцевими архiвними органами з метою розшуку матерiалiв.

25 липня вони розпочали пошукову акцiю в Празi, намагаючись вiднайти мiсця зберiгання як документiв, вивезених нiмцями iз СРСР, так i документiв української емiграцiї. Невдовзi ними було виявлено документи Українського вiльного унiверситету та видавництва Українського нацiонального об'єднання, якi вони вiдразу ж завантажили у вагон. Вони вiдвiдали також м. Подебради, яке знаходилося за 52 км вiд Праги, де виявили документи Української господарської академiї. Однак найбiльше зацiкавлення пошукової групи викликало зiбрання Українського iсторичного кабiнету, яке вони знайшли в архiвi МВС ЧСР. Питання про передачу цього зiбрання було порушено перед чехословацьким урядом радянським послом В.Зорiним. Унаслiдок тривалих переговорiв уряд ЧСР 14 серпня 1945 р. прийняв рiшення про передачу УРСР "на доказ дружнiх стосункiв наших народiв, якi є тепер близькими сусiдами, української частини так званого Празького росiйського архiву"26 .

Водночас уряд ЧСР визначив певнi умови передачi документiв, якi були сформульованi в спецiальному меморандумi мiнiстра закордонних справ Чехословаччи-

стр. 201


ни В.Клементiса послу СРСР В.Зорiну вiд 22 серпня 1945 p. Зокрема В.Клементiс наголошував на тому, що "при передачi має залишитися в силi умова, згiдно з якою "Росiйський архiв" передавався АН СРСР, тобто, що Український центральний архiв представляє Чехословаччинi фотокопiї документiв, що передаються, i що цей архiв буде знаходитися в Києвi в Українському центральному архiвi як самостiйний вiддiл пiд назвою "Празький український архiв". Окрiм того, мiнiстр пiдкреслював ту обставину, що "предмети з названого архiву, якi є, безсумнiвно, власнiстю Чехословацького державного архiву, можуть бути переданi безпосередньо, але предмети, якi є його депозитом, - пiсля з'ясування юридичних для цього передумов"27 .

25 серпня 1945 р. посол СРСР В.Зорiн надiслав мiнiстру внутрiшнiх справ ЧСР В.Носеку листа, в якому повiдомляв, що всi правовi норми, якi випливають iз обов'язкiв, що були взятi на себе архiвом мiнiстерства внутрiшнiх справ ЧСР щодо приватних осiб при прийняттi вiд них на зберiгання документiв до українського та росiйського закордонних архiвiв, будуть виконанi радянськими органами, якi перебирають архiви, тому "всi претензiї приватних осiб, пов'язанi iз зазначеними депозитами, слiд надсилати до радянських органiв"28 . В.Носек направив директору архiву МВС ЧСР професору В.Боровичцi розпорядження про передачу радянському уряду матерiалiв, що перебували на депозитному зберiганнi в українському та росiйському закордонних архiвах, оскiльки радянська сторона зобов'язалася погодити питання з власниками депозитiв iз тим, щоб чеська сторона не мала в цьому планi жодних юридичних проблем29 .

Отже, документальне зiбрання Українського iсторичного кабiнету було передано чехословацьким урядом УРСР та оформлено "дарчим актом" вiд ЗО серпня 1945 р. в Празi30 . 4 вересня 1945 р. вiдбулася врочиста передача архiву в примiщеннi архiву мiнiстерства внутрiшнiх справ ЧСР. На церемонiї передачi були присутнi з чеського боку - мiнiстр внутрiшнiх справ В.Носек, мiнiстр освiти З.Неєдли, мiнiстр iнформацiї В.Копецький, директор архiву МВС ЧСР професор Й.Боровичка, спецiальний радник архiву МВС ЧСР д-р В.Пешак, завiдуючий Українським iсторичним кабiнетом М.Балаш, з українського боку - посол СРСР у Чехословаччинi В.Зорiн, полiтичний радник посольства I.Чичаєв, заступник начальника АУ НКВС УРСР капiтан П.Павлюк та директор Центрального кiнофотофоноар-хiву УРСР капiтан Г.Пшеничний. Про передачу архiву докладно iнформував голову РНК УРСР М.Хрущова та Л.Берiю 25 вересня 1945 р. народний комiсар внутрiшнiх справ УРСР В.Рясний31 , вiдзначаючи, що чеська сторона погодилася на це пiсля проведення "тривалих i наполегливих переговорiв".

Л.Лозенко, посилаючись на те, що в актi про передачу зазначалися лише iнвентарнi номери документiв, якi мали деякi пропуски, робила припущення, що передавалася не вся, а лише частина збiрки Українського iсторичного кабiнету32 . Проведений нами аналiз змiсту iнвентарних книг та описiв матерiалiв, якi передавалися, свiдчить про те, що передачi пiдлягала саме документальна колекцiя УIК. У Празi ж залишалися книжкове та пресове зiбрання УIК, а сам кабiнет ще деякий час навiть продовжував комплектуватися пресовими матерiалами, що пiдтверджує листування його керiвництва з рiзними установами в ЧСР, УРСР, США, Канадi та iн. у 1946-1948 pp.33 Як свiдчив д-р В.Пешак, Українi були подарованi тiльки дублiкати газет i журналiв, якi складали обмiнний фонд УIК (загалом - 35 щорiчних пiдшивок та 2100 книжок)34 .

У жовтнi 1945 р. з Праги до Києва було перевезено один вагон iз матерiалами Українського iсторичного кабiнету. Документи прибули на Володимирську, 22-а, де мiстилися тодi архiвнi установи. Як уже вiдзначалося, робота iз вивезення в УРСР архiвiв української полiтичної емiграцiї проводилась у загальному контекстi повернення документальних цiнностей, вивезених нiмцями пiд час вiйни. За офiцiйними даними, у 1945-1946 pp. загальна кiлькiсть "повернутих матерiалiв" становила 50 тонн35 .

стр. 202


Матерiали, якi були перевезенi до Києва, надходили до особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР, утвореного в структурi архiву 1 жовтня 1945 р. з метою упорядкування та розроблення архiвiв емiґрацiї в оперативних цiлях. Ця робота проводилась у контекстi загальної полiтики радянської влади щодо органiзацiї зберiгання й використання таємної документацiї. Ще 18 липня 1945 р. вiдбулася нарада начальникiв вiддiлiв таємних фондiв державних архiвiв України, Бiлорусiї, Литви, Латвiї, Естонiї, Молдавiї, Карело-Фiнської РСР, Курської та Московської областей, на якiй було прийнято спецiальну резолюцiю про стан роботи iз використання таємних документальних матерiалiв в оперативно-чекiстських цiлях та про мiри щодо її полiпшення, яка проголосила необхiдним: 1) термiнове впорядкування найбiльш актуальних фондiв державних архiвiв, що перебувають на таємному зберiганнi; 2) розширення практики iнформування оперативних органiв шляхом укладання "орiєнтировок", спецповiдомлень i коротких iсторичних довiдок про матерiали, якi мають оперативно-чекiстський iнтерес; 3) видiлення для зберiгання таємної документацiї окремих кiмнат iз ґратами на вiкнах, щоденне їх опечатування, а також посилення охорони примiщень та "пiдвищення пильностi всiх працiвникiв вiддiлiв таємних фондiв"; 4) звернення уваги на правильну органiзацiю роботи iз науково-технiчного опрацювання таємних документальних матерiалiв, "на дотримання й покращення методик i технiки виявлення та взяття на облiк антирадянських елементiв"36 .

За повiдомленнями директора ЦДIА УРСР В.Стрельського, станом на 20 листопада 1945 р. в особливому вiддiлi таємних фондiв на зберiганнi перебувало 280 фондiв iз документами 1919-1945 pp., орiєнтовний обсяг яких сягав 19 500 од. зб. та 2450 кг розсипу. Переважну їх частину становили "документальнi матерiали, якi прибули з Чехословацької Республiки та надiйшли до ЦДIА УРСР пiд загальною назвою "Український iсторичний кабiнет""37 . Згiдно з доповiдною запискою В.Стрельського, матерiали, що надiйшли iз ЧСР, були пiдданi упродовж вересня-листопада систематизацiї, у результатi якої з них було видiлено 203 самостiйнi фонди, якi умовно можна подiлити на групи матерiалiв: 1) мiнiстерств, дипломатичних мiсiй та особовi фонди членiв уряду Директорiї УНР в емiґрацiї (1919-1944 pp.); 2) українських полiтичних партiй та їх дiячiв в емiґрацiї (1919-1945 pp.); 3) українських культурно-нацiональних установ в емiґрацiї (1919-1945 pp.); 4) українських громадських органiзацiй в емiґрацiї (1921-1943 pp.); 5) української нацiоналiстичної преси в ЧСР (1922-1944 pp.); 6) українських громадських студентських органiзацiй в емiґрацiї (1921-1943 pp.); 7) українських навчальних закладiв в емiґрацiї в ЧСР (1922-1945 pp.); 8) українських сiльськогосподарських та кооперативних спiлок i товариств в емiґрацiї (1922-1935 pp.); 9) мiнiстерств i воєводств Речiпосполитої Польської.

Окрiм "празьких надходжень", до вiддiлу надiйшли 77 фондiв iз ЦДАЖР УРСР, якi включали документи: 1) Органiзацiї українських нацiоналiстiв (1941-1945 pp.); 2) мiнiстерств i установ урядiв, якi дiяли на територiї України та в емiґрацiї (1917-1925 pp., привезенi зi Львова); 3) Наркомату iноземних справ УРСР (1919-1923 pp.); 4) українських i нiмецьких вiйськових частин перiоду окупацiї України (1941-1944 pp.); 5) ВУЦВК та РНК УРСР. В.Стрельський пiдкреслював, що найбiльший iнтерес для оперативного використання становлять фонди, якi сформованi з матерiалiв Українського iсторичного кабiнету. Над ними було заплановано провести наступнi види роботи: повне упорядкування й описання; укладання коротких iсторичних i бiографiчних довiдок на фондоутворювачiв, детальних карток-листiв на всiх українських емiґрантiв iз зазначенням їх зв'язкiв та кола Дiяльностi, ґрунтовних оперативно-наукових орiєнтовних оглядiв за темами "Українська бiлоемiґрацiя в Чехословаччинi", "Контрреволюцiйна антирадянська дiяльнiсть українських полiтичних партiй", "Директорiя УНР за кордоном".

стр. 203


Ще одна важлива частина архiвiв української емiґрацiї була виявлена в липнi 1946 р. управлiнням Мiнiстерства державної безпеки УРСР Волинської областi в Луцькому соборi. Пiсля їх вилучення й первiсного ознайомлення зi змiстом документiв було встановлено, що його основу становлять рукописи С.Петлюри й iнша документацiя уряду УНР перiоду його перебування в емiґрацiї в Польщi (1920-1922 pp.)- З огляду на те, що цi документи проливали "свiтло на дiяльнiсть петлюрiвського уряду в емiґрацiї" й становили "певний iсторичний iнтерес", їх у липнi 1947 р. також було перевезено до Києва38 .

У квiтнi 1947 р. до особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР для опрацювання надiйшли також матерiали зi Львова, з яких у Києвi спiвробiтниками вiддiлу було сформовано 247 фондiв (значний їх вiдсоток становили документи львiвських органiзацiй, товариств, приватних осiб iз фiлiалу ЦДIА УРСР у Львовi та Львiвського облдержархiву, якi в кiлькостi 6 вагонiв були перевезенi 1945 р. радянськими спецслужбами iз Кракова, куди пiд час Другої свiтової вiйни їх вивезли нацисти)39 . Зокрема тут були фонди "Товариство Василiан у Львовi" (1200 од. зб., 300 кг документального розсипу за 1717-1944 pp.)40 , редакцiї "Лiтературно-наукового вiсника" у Львовi (35 кг документального розсипу), особовi фонди митрополита А.Шептицького (1000 од. зб., 500 кг документального розсипу за 1912-1942 pp.), М.Грушевського (100 кг розсипу за 1882-1934 pp.), К.Студинського (150 кг розсипу за 1910-1943 рр.), О.Назарука (100 кг за 1915-1940 pp.) та iн. З iншого боку, тут були широко представленi й документи про дiяльнiсть української емiґрацiї в Польщi та Австрiї (фонди "Українська рада в Тарновi", "Рада Республiки УНР у Тарновi", "Бюро української кооперацiї в Ченстоховi й Тарновi", "Український нацiональний хор у Тарновi", "Захiдноукраїнське товариство Лiґи Нацiй у Вiднi", "Всеукраїнська нацiональна рада у Вiднi", "Надзвичайна дипломатична мiсiя УНР у Вiднi", "Українська студентська громада у Варшавi", "Головна управа Товариства бувших воякiв армiї УНР у м. Калiш" та iн.). Усi цi матерiали проходили упорядкування разом iз документами празького українського архiву в особливому вiддiлi таємних фондiв ЦДIА УРСР.

Згiдно зi списком розрiзнених фондiв, що були привезенi до ЦДIА УРСР iз Мiнська у 1946 p., фiґурували українськi емiґрацiйнi архiви "французького походження", якi, вiрогiдно, у мiжвоєнний перiод зберiгались у документальнiй колекцiї Української бiблiотеки iм. Симона Петлюри в Парижi (серед них: листування письменника Б.О.Лазаревського, матерiали Судової комiсiї для ведення процесу над С.Шварцбардом, Головної емiграцiйної ради в Парижi, Товариства бувших воякiв Армiї УНР у Францiї, Надзвичайної торгiвельної та фiнансової мiсiї УНР у Женевi, Українського товариства прихильникiв Лiґи Нацiй у Парижi, особистi папери ґенерала армiї УНР О.Осецького)41 . Слiд наголосити на тому, що пiд час упорядкування та систематизацiї документiв не було дотримано принципу поваги до фонду, а навпаки, вiдбувалося змiшування джерел рiзного походження без вказiвки на їх фондоутворювачiв, розсiювання документiв по рiзних фондах, а також мало мiсце об'єднання фондiв, основу яких становили документи з рiзних архiвних колекцiй.

У липнi 1947 р. при розробцi матерiалiв, одержаних ЦДIА УРСР iз Дрездена, були виявленi документи оперативного штабу А.Розенберґа (300 кг), розсипи особових фондiв (зокрема фонди французьких письменникiв XX ст.) та торговельних i промислових фiрм у Францiї, Бельгiї й iнших європейських країнах (350 кг)42 .

У планi роботи особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР на 1947 р." окрiм проведення подальшого впорядкування документальних матерiалiв української емiґрацiї, особливий наголос робився на сприяннi "максимальнiй активiзацiї використання документальних матерiалiв в оперативних цiлях органами МВС i МДБ". Пiдкреслювалася важливiсть укладання карток i "довiдок-орiєнтировок" на

стр. 204


виявлених пiд час опрацювання фондiв українських емiґрантiв, якi "займалися антирадянською дiяльнiстю", а також додавання до них копiй документiв, що "характеризують їхню ворожу дiяльнiсть"43 . Iз метою виявлення "контрреволюцiйного елемента" для оперативної розробки у 1947 р. були намiченi, зокрема, матерiали фондiв Українського громадського комiтету в Празi, Центрального комiтету Української партiї соцiалiстiв-революцiонерiв за кордоном, Українського вiльного унiверситету в Празi, особовi фонди М.Шаповала, Н.Григорiїва, А.Животка, Ю.Тищенка, В.Петрiва та iн.

Слiд вiдзначити, що укладання українськими архiвiстами "довiдок-орiєнтировок" контролювалося не тiльки з боку республiканських спецслужб, а й на загальнодержавному рiвнi. Одним зi свiдчень цього є лист начальника вiддiлу використання Головного архiвного управлiння МВС СРСР капiтана Старова на iм'я начальника АУ МВС УРСР майора В.Ґудзенка вiд 25 лютого 1947 р. Загалом погоджуючись iз планом роботи особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР на 1947 p., Старов звернув увагу на "аполiтичнi назви" окремих довiдок. На думку радянського чиновника, "вони неправильно орiєнтують i створюють недостатнє уявлення про суто ворожу українському народу "дiяльнiсть" бiлоґвардiйських емiґрантських органiзацiй на противагу дiйсному змiстовi матерiалу, наприклад: "Суспiльно-полiтична дiяльнiсть українсько-нацiоналiстичного студентства в емiграцiї" або "Зовнiшня полiтика Директорiї УНР", яка за своєю сутнiстю авантюристична - антирадянська". Старов пiдкреслював, що необхiдно "дати полiтично вiдповiднi назви цим довiдкам"44 .

Згiдно зi звiтом про дiяльнiсть особливого вiддiлу ЦДIА УРСР, у 1948 р. нових документiв до нього не надходило. Натомiсть тривала робота iз упорядкування фондiв, створення до них науково-довiдкового апарату, а також передачi непрофiльних фондiв iншим архiвним установам (у 1948 р. було вiдiбрано 64 неупорядкованi фонди загальною вагою близько однiєї тонни)45 . У 1949 р. до вiддiлу надiйшли 2 фонди, якi включали 989 од. зб. та 10 кг розсипу, а також вiд МВС УРСР i Комiсiї з iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни - 200 кг нерозiбраного по фондах документального розсипу, якi значною мiрою стосувалися iсторiї УПА та ОУН (з них близько 100 кг документiв нiмецькою мовою)46 .

У квiтнi 1949 p., згiдно з розпорядженням АУ МВС УРСР, було затверджено список фондiв вiддiлу, якi належало передати Львiвському обласному державному архiву - всього 59 фондiв (548 од. зб., понад 300 кг розсипу). Це були матерiали "львiвського походження", якi ранiше були привезенi до Києва для опрацювання47 . Крiм того, велику кiлькiсть фондiв було передано фiлiї ЦДIА УРСР у Львовi, серед них: особовi фонди I.П.Крип'якевича (21 од. за 1928-1941 pp.), митрополита А.Шептицького (421 од. за 1889-1941 рр.)> В.I.Старосольського (520 од. за 1878-1940 pp.), I.Боберського (15 од. за 1891-1943 pp.), С.Томашiвського (20 кг розсипу за 1912-1930 pp.), I.Шендрика (4 кг за 1920-1939 pp.), Р.Лащенка (З кг за 1917-1921 pp.), С.Шухевича (40 кг за 1929-1936 pp.), В.Охримовича (8 кг за 1903-1917 pp.), С.Федака (70 од., 7 кг за 1916-1939 pp.), К.Панькiвського (8 кг за 1924-1939 pp.) та iн., а також у 1953 р. було передано 574 од. матерiалiв греко-католицького митрополичого ординарiату у Львовi за 1875-1945 pp.48

Станом на 1 сiчня 1950 р., у вiддiлi зберiгалося 353 архiвних фонди обсягом 38 491 од. зб. Усi фонди були повнiстю впорядкованими (окрiм пiдшивки й частково нумерацiї аркушiв). Як вiдзначалось у звiтах, на цьому було завершено упорядкування фондiв вiддiлу, що надiйшли в 1945-1948 pp.49

Однак у 1950 р. до вiддiлу продовжували надходити на тимчасове зберiгання матерiали у виглядi документального розсипу: у першому кварталi 1950 р. iз Львiвського облдержархiву надiйшло 1900 кг документiв фонду "Наукове товариство iменi Шевченка у Львовi", а вiд Комiсiї з iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни

стр. 205


АН УРСР - 373 кг розсипу рiзних фондiв, якi пiсля впорядкування планувалося передати до Львiвського, Одеського, Рiвненського, Житомирського та iнших обласних архiвiв50 .

Слiд вiдзначити, що у зв'язку iз реорганiзацiєю архiву, у липнi 1950 р. особливий вiддiл таємних фондiв було лiквiдовано, а всi його фонди (бiльшiсть з яких мiстили матерiали української емiграцiї) були переданi на тимчасове зберiгання до вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР (в якому, як вiдзначалося вище, зберiгалися фонди жандармських, полiцейських, судових установ, ґенерал-ґубернаторства, прокуратури та цензури царської Росiї)51 .

Загалом у результатi опрацювання у 1946-1951 pp. перемiщених до ЦДIА УРСР архiвних матерiалiв було сформовано 340 фондiв - 36956 справ, 752 кг розсипу52 . Цi засекреченi тривалий час данi вперше оприлюднила у своїй статтi Л.Лозенко. Однак дослiдниця обiйшла увагою процес систематизацiї, упорядкування й опрацювання цих матерiалiв в особливому вiддiлi ЦДIА УРСР, комплектування з них фондiв, створення до них науково-довiдкового апарату та органiзацiї використання їх iнформацiї в оперативних цiлях. Що стосується цифр, якi наводила Л.Лозенко, характеризуючи процес передачi празьких фондiв iз ЦДIА УРСР до iнших архiвiв, то вони викликають певнi застереження. Зокрема, посилаючись на звiтну документацiю таємного вiддiлу, Л.Лозенко наводила данi про передачу опрацьованих фондiв до ЦДАЖР УРСР у м. Харковi (258 фондiв, 23410 справ, 69 кг розсипу), фiлiалу ЦДIА УРСР у м. Львовi (70 фондiв, 12923 справи, 683 кг розсипу), ЦДАЖР СРСР у Москвi (12 фондiв, 623 справи)53 .

Однак усi з наведених у цих звiтах матерiали не можна однозначно розглядати як складову "Празького українського архiву", оскiльки певна їх кiлькiсть не мала жодного вiдношення до зiбрання УIК, а потрапила до особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР у повоєннi роки не з Праги, а зi Львова, Кракова, Варшави, Вiдня та iн. Унаслiдок того, що всi цi матерiали проходили опрацювання в одному вiддiлi, працiвникам якого було дано завдання пiдготувати їх для використання в оперативно-чекiстських, а не наукових цiлях, то при їх групуваннi, систематизацiї й класифiкацiї вiдбулося порушення принципу збереження цiлiсностi фондiв, повне iґнорування фiксацiї iнформацiї про мiсце та джерело походження документiв. З огляду на це, сьогоднi робити висновки про кiлькiсний склад зiбрання УIК у структурi НАФ України можливо лише з певними застереженнями. Зокрема це стосується 70 фондiв, 12923 справ та 683 кг документального розсипу, якi було передано до фiлiалу ЦДIА УРСР у Львовi (нинi - ЦДIАЛ України), оскiльки переважну їх бiльшiсть становили матерiали не празького походження, а колекцiя НТШ у Львовi, зiбрання митрополита А.Шептицького та iн., якi надiйшли до особливого вiддiлу таємних фондiв ЦДIА УРСР у 1947 та 1949 pp. для тимчасового зберiгання й опрацювання.

Згiдно з установленими нами даними, акт про передачу документальних матерiалiв iз ЦДIА УРСР, м. Київ до фiлiалу ЦДIА УРСР у Львовi було складено 12 червня 1951 р. (пiдстава передачi - розпорядження АУ МВС УРСР N 6/3/01821 вiд 29 червня 1950 р.). За актом передавалися 70 фондiв, 67 описiв, 12923 од. зб. та 683 кг розсипу, 66 справ фондiв. Це були документальнi матерiали архiву НТШ (2200 од., 300 кг розсипу за 1841-1943 рр.), а також Збiрної станицi Українських сiчових стрiльцiв у Вiднi (24 од. за 1916-1919 pp.), Леґiону УСС (125 од. за 1915-1918 pp.), табору українських бiженцiв iз Галичини i Буковини у Ґмiндi, Австрiя (42 од. за 1916-1918 pp.), Захiдноукраїнського товариства Лiґи Нацiй у Вiднi (34 од. за 1915-1918 pp.)54 .

Сьогоднi потребує уточнення склад фондiв, переданих у 1954 р. iз ЦДIА УРСР до ЦДАЖР СРСР у Москвi. У статтi Л.Лозенко фiґурують 12 (за iншими даними - 13) фондiв. За уточненими даними, це були наступнi фонди iз зiбрання

стр. 206


УIК: Спiльна юнацька школа У HP у таборi iнтернованих у Калiшi, Польща (12 од. за 1919-1923 pp.); Вiддiл N1 Української федерацiї соцiалiстичної партiї в Детройтi, СIЛА (20 од. за 1911-1917 pp.); Центральний комiтет Української партiї соцiалiстiв-революцiонерiв за кордоном, м. Прага (116 од. зб. за 1928-1938 pp.); Редакцiя часопису "Вiстник УПСР в Празi" (7 од. зб. за 1931 p.); Закордонна органiзацiя УПСР у Празi (85 од. зб. за 1925-1929 pp.); Закордонний комiтет УПСР у Празi (97 од. зб. за 1920-1929 pp.); Подебрадська група УПСР, Чехословаччина (3 од. зб. за 1923-1930 pp.); Пшебрамська група УПСР, Чехословаччина (5 од. зб. за 1926-1929 pp.); Ченстоховська група УПСР, Польща (4 од. зб. за 1921 p.); Тарнiвська група УПСР, Польща (3 од. зб. за 1921 p.); Полiтичне бюро закордонного комiтету УПСР та закордонної групи Української радикальної партiї у м. Прага (12 од. зб. за 1924-1925 pp.); Закордонна делеґацiя УПСР у Вiднi (5 од. зб. за 1919-1921 pp.)55 .

У Москвi фонди, якi мiстили матерiали з iсторiї УПСР, були об'єднанi в "Колекцiю матерiалiв закордонних органiзацiй УПСР". Сьогоднi це фонд Р-7744 Державного архiву Росiйської Федерацiї, який складається з десяти описiв (360 од. зб. за 1919-1927 pp.). В архiвному путiвнику по ДАРФ вони помилково фiгурують як такi, що надiйшли 1946 р. у складi зiбрання Росiйського закордонного iсторичного архiву56 . Матерiали "Вiддiлу N1 Української федерацiї соцiалiстичної партiї в Детройтi, СIЛА" (20 од. зб. за 1911-1917 pp.) становлять сьогоднi ф. Р-7745 ДАРФ.

У листi вiд 24 липня 1953 р. директор ЦДIА УРСР I.Олiйник повiдомляв директору ЦДАЖР УРСР Л.Гусєвiй, що згiдно з розпорядженням АУ МВС УРСР (N6/3/001036 вiд 13 травня 1952 p.), ЦДIА УРСР передає при цьому документальнi матерiали 75 фондiв, описи, справи фондiв та акти (у двох примiрниках)57 . При цьому вiдзначалося, що справи, зазначенi в опису "поза описом", є макулатурою, однак у макулатуру не видiлялись, оскiльки "посольство СРСР у Чехословаччинi дало чехословацькому урядовi зобов'язання, що всi матерiали будуть збереженi".

15 жовтня 1953 р. I.Олiйник направив листа директору Київського облдер-жархiву Грубману (N566), в якому повiдомляв, що передає до архiву "документальнi матерiали, одержанi з Чехословаччини на iм'я АУ МВС УРСР у кiлькостi 11 од. зб." Цi матерiали, за визначенням I.Олiйника, вiдображали дiяльнiсть нiмецько-фашистських окупантiв у київських музеях мистецтв у 1941-1943 pp. Цього ж дня вiдповiдного листа I.Олiйник надiслав директоровi Кам'янець-Подiльського державного архiву (N567), в якому повiдомляв, що надсилає 24 од. зб., якi вiдображають дiяльнiсть нацистiв у 1941-1943 pp. у Кам'янець-Подiльському державному архiвi58 .

Наступне велике надходження до Києва архiвних збiрок української емiґра-цiї вiдбулось 1958 р. i було пов'язане з передачею чехословацьким урядом УРСР зiбрання Музею визвольної боротьби України (МВБУ), який iснував у Празi з 1925 до 1948 pp. У 1957 р. ГАУ МВС СРСР одержало iз Чехословаччини повiдомлення, що в Празi знайдено велику кiлькiсть документальних матерiалiв, якi стосуються України. 1-10 вересня 1957 р. у вiдрядження до ЧСР вiдбули начальник ГАУ СРСР М.Р.Прокопенко та начальник АУ УРСР С.Д.Пiлькевич "з метою на мiсцi ознайомитися з вищезгаданими документальними матерiалами". Характеризуючи У своїй доповiднiй записцi матерiали колишнього МВБУ, якi знаходилися "в глибокому пiдвальному примiщеннi", С.Шлькевич вiдзначав, що, окрiм значної кiлькостi писемних пам'яток, там було дуже багато фотонеґативiв i позитивiв (загальна кiлькiсть пам'яток - близько 4-х вагонiв). У висновку С.Пiлькевич пiдкреслював, що "матерiали в дуже поганому станi, над ними потрiбно провести величезну роботу, щоб зробити їх доступними для використання"59 .

Оскiльки матерiали стосувались iсторiї України, то українська сторона наполягала на їх передачi до архiвiв УРСР (вiдзначалося, що "в сумi вони дають величезний матерiал для наукових дослiджень з iсторiї України, а також можуть

стр. 207


бути використанi для практичних цiлей"). Однак факти свiдчать про те, що спочатку ЦК КПРС прийняв рiшення про їх вiдправку з Праги до Москви60 . У свою чергу українське архiвне керiвництво звернулося по пiдтримку в цiй справi до ЦК КПУ. На думку Л.Лозенко, ЦК КПУ все ж таки вжив вiдповiдних заходiв, оскiльки саме за його розпорядженням до Праги був вiдряджений директор Центрального кiнофотофоноархiву Г. С Пшеничний iз завданням органiзувати перевезення документiв до Києва.

Важливi вiдомостi про надходження документiв iз Чехословаччини в листопадi 1958 р. мiстяться у ф.14 ЦДАВО України (оп. 7, спр. 984), де представлено листування мiж Головним архiвним управлiнням при Радi Мiнiстрiв УРСР та дирекцiєю ЦДIА УРСР у Києвi з цього питання. Зокрема повiдомлялося, що "в листопадi 1958 р. iз Чехословаччини надiйшло 10 тонн розсипу - матерiали українських нацiоналiстичних органiзацiй i частина матерiалiв, вивезених iз УРСР нiмецькими окупантами"61 .

15 грудня I960 р. було укладено спецiальний "План оперативної розробки документальних матерiалiв групи фондiв українських буржуазних нацiоналiстiв за кордоном, якi надiйшли до ЦДIА УРСР iз Чехословаччини в 1958 р." Матерiали цього надходження умовно подiлялися на наступнi групи: 1) матерiали таборiв вiйськовополонених росiйської армiї перiоду Першої свiтової вiйни, якi розташовувалися на територiї Австрiї та Нiмеччини (мiстили вiдомостi про кiлькiсний склад вiйськовополонених i характер їх дiяльностi в таборах; форми документiв - накази, списки, протоколи засiдань громадських органiзацiй, листування; обсяг - 4 об'єднання фондiв, 823 од. зб. за 1914-1918 pp.); 2) матерiали таборiв iнтернованих формувань армiї У HP i з'єднань УГА на теренах Польщi та Чехословаччини (обсяг - 17 фондiв, 1088 од. зб. за 1919-1923 pp.); 3) матерiали українських урядiв (Української Держави, У HP i ЗУ HP) та їх дипломатичних представництв за кордоном (мiстили вiдомостi про дiяльнiсть урядiв, особовий склад державного апарату; форми документiв - листування, доповiдi, списки, заяви; обсяг - 33 фонди, 768 од. зб. за 1917-1923 pp.); 4) матерiали установ, громадських органiзацiй, видавництв та освiтнiх закладiв українських емiґрантiв за кордоном (форми документiв - протоколи, доповiдi, звiти, списки, заяви; обсяг - 107 фондiв, 2636 од. зб. за 1915-1944 pp.); 5) матерiали українських громадських установ на територiї захiдних областей України у перiод перебування їх у складi Польщi, Чехословаччини й Угорщини (обсяг - 9 фондiв, 33 од. зб. за 1915-1928 pp.); 6) матерiали особових фондiв українських емiґрантiв (обсяг - 46 фондiв, 545 од. зб.). Вiдзначалося, що матерiали 5-ї групи являють собою частини фондiв, якi належить передати до архiвiв захiдних областей України.

Цей документ важливий тим, що в ньому характеризувалися форми оперативної розробки матерiалiв i наводилися перелiки категорiй осiб, яких необхiдно було взяти на облiк, а саме: "1) вiйськовополоненi колишньої царської армiї на територiї Австрiї та Нiмеччини, якi добровiльно вступили до українських нацiоналiстичних та iнших бiлоґвардiйських вiйськових формувань для боротьби з радянською Росiєю в перiод громадянської вiйни, незалежно вiд нацiональностi; 2) бiлоемiгранти: а) особи, що виїхали за кордон у складi петлюрiвських, денiкiнських, вранґелiвських та iнших бiлоґвардiйських формувань перiоду громадянської вiйни, б) члени українських буржуазно-нацiоналiстичних урядiв та урядовцi установ УНР i ЗУНР (у тому числi члени українських нацiоналiстичних партiй) та їх родини; 3) особи iз захiдних областей України, що входили до складу Польщi, Чехословаччини й Угорщини (до 1939 p.), якi брали участь в антирадянських, у тому числi в українських нацiоналiстичних органiзацiях (активна дiяльнiсть, включаючи участь в українськiй нацiоналiстичнiй пресi); 4) зрадники українського народу, що спiвпрацювали з нiмцями пiд час вiйни 1941-1945 pp. (незалежно вiд територiальної належностi)"62 .

Упродовж 1959-1963 pp. матерiали були розiбранi (з них близько 6000 кг -документи, iнше - друкованi видання); iз розсипу було сформовано 173 фонди -

стр. 208


7232 справи за 1918-1944 pp.63 2 вересня 1961 p. ГАУ при РМ УРСР було прийнято рiшення про передачу непрофiльних фондiв, виявлених у процесi науково-технiчного опрацювання матерiалiв, до вiдповiдних архiвiв (у тому числi до ЦДАЖР СРСР та Центрального державного особливого архiву у Москвi)64 . Незначну частину музейних пам'яток iз колекцiї МВБУ (печатки, вiдзнаки, прапори) 29 березня 1962 р. було передано Центральному iсторичному музею у Києвi65 . Однак уже 31 березня за iншим актом частину цих пам'яток було ухвалено знищити, як такi, що "не мають iсторичного, наукового i практичного значення"66 .

Л.Лозенко, стверджуючи, що 1963 р. Архiвне управлiння дало дозвiл на передачу iз ЦДIА УРСР документiв надходження 1958 р. до низки державних архiвiв України, водночас вiдзначала, що, "на жаль, характер i кiлькiсть матерiалiв, якi передавалися, встановити поки що не вдалося"67 . Заповнити цю iнформацiйну прогалину дозволяють вiдомостi, якi мiстяться в офiцiйному листуваннi мiж дирекцiєю ЦДIА УРСР та керiвництвом АУ при РМ УРСР й iнших державних архiвiв за 1963 р.

Особливе значення в цьому планi має лист заступницi начальника АУ при РМ УРСР Л.Гусєвої до директора ЦДIА УРСР М.Тесленка вiд 27 лютого 1963 р. (N3/015), в якому повiдомлялося, що "Архiвне управлiння при РМ УРСР дозволяє передати непрофiльнi документальнi матерiали наступним держархiвам:

I. Тернопiльському облдержархiву:

I. Подiльська спiлка кооперативiв у м. Тернополi, 1929 p., 6 од. зб.

II. Київському мiськархiву:

1. Київська кiностудiя художнiх фiльмiв, 1938-1940 pp., 12 од. зб.

2. Київський кооперативний iнститут iменi Чубаря, 1928 p., 1 од. зб.

3. Хахуров Ш.Д. - професор Київського медичного iнституту, 1921-1936 pp., 4 од. зб.

III. ЦДIА УРСР у м. Львовi:

1. Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих земель у м. Львовi, 1915-1916 pp., 13 од. зб.

2. Федюшко (Євшан) Микола - письменник, редактор журналу "Будучина", Львiв, 1918-1919 pp., 7 од. зб.

IV. Самбiрському фiлiалу Львiвського облдержархiву:

1. Державна гiмназiя в м. Дрогобичi, 1918-1919 pp., 5 од. зб.

V. Рiвненському облдержархiву:

1. Товариство пивоварних заводiв "Бергiлес" у м. Рiвне, 1933-1939 pp., 1 од. зб.

2. Мiська управа у м. Дубровицi Сарненського округу, 1941 p., 1 од. зб.

VI. Волинському облдержархiву:

1. Український шкiльний комiтет у м. Володимирi-Волинському, 1916 p., 7 од. зб.

VII. Харкiвському облдержархiву:

1. Харкiвська мiська управа, м. Харкiв, 1943 p., 1 од. зб."68 На виконання цього розпорядження 1 березня 1963 р. вiдповiднi матерiали були вiдправленi до Львова, а 4 березня - до Луцька, Самбора, Харкова, Тернополя та Рiвного, про що свiдчать акти передачi матерiалiв69 . Зокрема в супровiдному листi до директора Волинського облдержархiву вiдзначалося, що, "згiдно з розпорядженням Архiвного управлiння при РМ УРСР N3/015 вiд 28 лютого 1963 p., передаємо для зберiгання у Вашому архiвi 7 од. зб. фонду "Український шкiльний комiтет у м. Володимирi-Волинському" за 1916 p., якi виявленi при розробцi матерiалiв колишнього Українського музею в Чехословацькiй Республiцi"70 . Центральний державний кiнофотофоноархiв УРСР одержав понад 30 фотоальбомiв iз фондiв МВБУ71 .

Пiсля опрацювання матерiалiв у вiддiлi фондiв республiканських установ ЦДIА УРСР у Києвi вони мали бути переданi до ЦДАЖР УРСР у Харковi. Однак, оскiльки останнiй не мiг прийняти документи через брак вiльного мiсця в архiвосховищах, а також у зв'язку iз тим, що тодi вже перебував у стадiї розробки про-

стр. 209


ект будiвництва комплексу споруд центральних державних архiвiв у Києвi, було досягнуто домовленостi, що до переїзду ЦДАЖР УРСР у Київ цi документи зберiгатимуться в ЦДIА УРСР. У 1970 p., пiсля закiнчення будiвництва та переведення ЦДАЖР УРСР до Києва, празькi фонди були переданi до його сховищ.

Частина празьких документiв на стадiї впорядкування була передана до КДБ УРСР. У 1988 р. вони надiйшли до архiву Iнституту iсторiї партiї (нинi - ЦДАГО України). В актi про передачу цих документiв вiд 25 травня 1988 р. вiдзначалося, що передаються 117 коробок матерiалiв колишнього Музею визвольної боротьби України в Празi. Крiм того, за даними А.Кентiя, у сховищах ЦДАГО України було виявлено також шiсть картонажiв iз матерiалами української емiграцiї у Францiї72 .

Остання передача матерiалiв української емiграцiї з Чехословаччини в УРСР вiдбулася 1983 р. У липнi того ж року консульський вiддiл посольства СРСР у Чехословаччинi за погодженням iз Центральним архiвним управлiнням МВС ЧСР вiдправив до Києва на адресу Ради Мiнiстрiв УРСР архiвнi матерiали у кiлькостi 27 ящикiв. У груднi 1983 р. вони надiйшли на зберiгання до ЦДАЖР УРСР73 .

Таким чином, значна частина архiвних зiбрань української емiграцiї мiжвоєнного перiоду по закiнченню Другої свiтової вiйни опинилась у радянських спецсховищах. I тiльки на межi 1980-1990-х pp. розпочався процес їх розсекречення, у результатi якого українськi та зарубiжнi вченi нарештi отримали можливiсть використання цих матерiалiв у наукових дослiдженнях. Сьогоднi основними мiсцями зберiгання документiв з емiґрантських колекцiй в Українi є: Центральний державний архiв вищих органiв влади та управлiння України (ЦДАВО України); Центральний державний архiв громадських об'єднань України (ЦДАГО України); Центральний державний iсторичний архiв України, м. Львiв (ЦДIАЛ України); Центральний державний кiнофотофоноархiв України iм. Г. С Пшеничного (ЦДКФФА України). Крiм того, окремi групи документiв свого часу надiйшли на зберiгання до обласних державних архiвiв.

Однак повноцiнний iнтелектуальний доступ до документальних зiбрань української емiграцiї можливий лише за умови створення сучасної системи науково-довiдкового апарату та електронних баз даних, якi б вiдповiдали мiжнародним архiвним стандартам. Важливим кроком у цьому напрямку слiд вважати розпочату 2001 р. Державним комiтетом архiвiв України роботу над укладанням мiжархiвного путiвника "Празькi архiви: зведений каталог архiвiв української емiґрацiї в мiжвоєнний перiод"74 . Хоча, на жаль, досi ще не видано попереднього перелiку фондiв архiвiв емiґрацiї, якi зберiгаються в Українi. Принагiдно вiдзначимо, що Федеральна архiвна служба Росiї та Державний архiв Росiйської Федерацiї пiдготували й видали 1999 р. мiжархiвний путiвник "Фонды Русского заграничного исторического архива в Праге"75 , в якому наведено вiдомостi про склад i змiст документiв, що ранiше зберiгались у Росiйському закордонному iсторичному архiвi у Празi та Донському козачому архiвi. Сьогоднi цi матерiали зберiгаються в складi фондiв Державного архiву Росiйської Федерацiї, Росiйського державного вiйськово-iсторичного архiву, Росiйського державного архiву лiтератури i мистецтва, а також частково за межами Росiйської Федерацiї (у тому числi - У ЦДАВО України). Що ж стосується українських архiвних колекцiй, зiбраних у Празi в мiжвоєнний перiод, то на сьогоднi побачило свiт науково-довiдкове видання, пiдготовлене чеською архiвiсткою Р.Махатковою за матерiалами Державного центрального архiву в Празi (нинi - Нацiональний архiв)76 .

Таким чином, реконструкцiя процесу перемiщення документальних зiбрань української емiґрацiї має важливе значення не тiльки для цiлiсного та всебiчного вивчення громадсько-полiтичної й культурної iсторiї України повоєнного перiоду, але й для вiдтворення маловiдомих сторiнок вiтчизняного архiвознавства. Аналiз архiвних джерел дає можливiсть зробити висновки про те, що на завершальному етапi Другої

стр. 210


свiтової вiйни вiдбулося вивезення значних комплексiв архiвних матерiалiв української полiтичної емiґрацiї з теренiв європейських країн, передусiм Чехословаччини, до СРСР. Розробка й опрацювання цих збiрок здiйснювалася працiвниками спецiальних (таємних) вiддiлiв радянських архiвних установ (у першу чергу - в особливому вiддiлi таємних фондiв ЦДIА УРСР у Києвi). Упродовж тривалого часу вивчення матерiалiв з iсторiї української емiґрацiї в наукових цiлях було неможливим, натомiсть окремi групи документiв використовувалися в оперативних цiлях радянськими спецслужбами.

Новий етап у вивченнi та використаннi "емiграцiйних збiрок" розпочався в 1990-х pp., коли вони почали залучатися до iсторичних дослiджень. Однак повноцiнний доступ до цих матерiалiв можливий лише за умови пiдготовки та видання анотованих путiвникiв по фондах, їх перелiкiв та описiв. Важливим напрямом подальших дослiджень має стати реконструкцiя найбiльших емiґрацiйних колекцiй мiжвоєнного перiоду, зокрема Музею визвольної боротьби України та Українського iсторичного кабiнету в Празi. Це дозволить не тiльки глибше дослiдити внесок емiґрацiї в суспiльно-полiтичну та культурну iсторiю України XX ст., але й повнiше висвiтлити участь українцiв у Першiй та Другiй свiтових вiйнах, докладнiше вiдобразити подiї визвольної боротьби українського народу за свою незалежнiсть i соборнiсть.

-----

1 Лозенко Л. Празький український архiв: iсторiя i сьогодення // Архiви України. - 1994. - N1/6. - С. 18-30. Див. також: Лозенко Л. До iсторiї Празького українського архiву // Генеза. - 1995. - N1/3. - С. 141-145.

2 Grimsted P.K. Trophies of War and Empire. The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution. / Harvard Ukrainian Research Institute; State Committee on Archives of Ukraine; State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 2001. - 749 p. Див. рец.: Боряк Г.В. Чи не час збирати камiння? (Думки з приводу виходу в свiт книги "Трофеї вiйни та iмперiї...") // Архiви України. - 2001. - N4-5. - С.25-33.

3 Grimsted Р.К. The Odyssey of the Petliura Librtary and the Records of the Ukrainian National Republic during World War II // Harvard Ukrainian Studies. - 1998. - Vol. XXII. - P. 181-208; Idem. The Postwar Fate of the Petliura Library and the Records of the Ukrainian National Republic // Harvard Ukrainian Studies. - 1997. - Vol. XXI. - P.393-461.

4 Грiмстед П.К. "Празькi архiви" у Києвi та Москвi: Повоєннi розшуки i вивезення емiграцiйної архiвної українiки. - К., 2005. - 252 с.

5 Боряк Г. Замiсть пiслямови // Грiмстед П.К. "Празькi архiви" у Києвi та Москвi... - С 240.

6 Савченко Г., Срiбняк I. Заснування Головного вiйськово-iсторичного музею-архiву армiї УНР // Iсторiя України. Маловiдомi iмена, подiї, факти: 36. статей. - К., 1996. - С.188-198; Палiєнко М. "Все, що зв'язано з нашою iсторiєю, мусить бути зiбрано, упорядковано i схоронено..." (збереження документальної спадщини українського народу Державним Центром УНР в екзилi) // Nad Wislq, i Dnieprem. - Torun; Kijow, 2002. - N1. - S.255-261; Тi ж. З iсторiї органiзацiї українських емiграцiйних архiвiв у Польщi на початку 1920-х pp. // Пам'ятки: Археографiчний щорiчник. - 2005. - Т. 5. - С.12-21.

7 Мушинка М. Музей визвольної боротьби України i доля його фондiв. - Мельборн, 1996; Його ж. Музей визвольної боротьби України в Празi та доля його фондiв: Iсторико-архiвнi нариси. - К., 2005 (перевид. в Українi); Його ж. Музей визвольної боротьби у Празi та його останнiй директор Симон Нарiжний // Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов: Сб. докл. междунар. конф. (Прага, 14-15 августа 1995 г.): В 2-х ч. - Прага, 1995. - 4.2. - С.806-815; Заремба С. Український музей визвольної боротьби у Празi // Київська старовина. - 1997. - N1/2. - С. 122-137; Палiєнко М., Срiбняк I. Музей визвольної боротьби України у Празi (1925-1948): створення, дiяльнiсть, доля архiвної колекцiї // Архiвознавство. Археографiя. Джерелознавство: Мiжвiд. наук. зб. - Вип. II: Архiвознавчi читання. - К., 2000. - С.35-47.

8 Палiєнко М. Дiяльнiсть української емiграцiї iз заснування нацiонального архiвного центру за кордоном у 20-х pp. XX ст. // Iсторичний журнал. - К., 2004. - N3. - С.27-38; Тi ж. Український нацiональний музей-архiв у Празi (1923-1930 pp.): iсторiя створення й основнi напрямки дiяльностi // Студiї з iсторiї архiвної справи та документознавства. - 2004. - Т.Н. - С.13-24.

9 Тi ж. Створення та дiяльнiсть Українського iсторичного кабiнету в Празi (1930-1945 pp.) // Вiсник Київського нацiонального лiнгвiстичного унiверситету. Серiя "Iсторiя. Економiка. Фiлософiя". - 2001. - Вип.5. - С.349-356.

10 Лозенко Л. Зазнач, праця; Яковлева Л. Празькi фонди в Києвi // Пам'ятки України. - 1994. - N3/6. - С.120-122. Кентiй А.В. Фонд "Український музей у Празi" ЦДАГО України як складова "Празького архiву" // Архiви України. - 2000. - N1/3. - С.43-49; Мушинка М. Українськi архiви, вивезенi з Чехословаччини в Україну // Четвертий мiжнародний конгрес українiстiв (Одеса, 26-29 серпня 1999 p.). Iсторiя: Доповiдi та повiдомлення. Ч. II: XX столiття. - Одеса; Київ; Львiв, 1999. -

стр. 211


С. 145-152; Його ж. Архiви української емiґрацiї з Чехо-Словаччини (1917-1945): сучасний стан i мiсця зберiгання // На службi Клiо: 36. наук, праць на пошану Любомира Винара з нагоди 50-лiття його наукової дiяльностi. - Київ; Нью-Йорк; Торонто; Париж; Львiв, 2000. - С.532-545.

11 Докладнiше про долю українських культурних цiнностей див.: Грiмстед П.К., за участю Боряка Г. Доля українських культурних цiнностей пiд час Другої свiтової вiйни: винищення архiвiв, бiблiотек, музеїв. - Львiв, 1992. - 120 с, а також зазначену вище англомовну монографiю П.К.Ґрiмстед.

12 Ця бiблiотека разом з iншими дослiдницькими структурами рiзних команд А.Розенберґа була перемiщена наприкiнцi 1943 р. iз Берлiна до Рацибора в Силезiї.

13 Малолєтова Н., Дубровiна Л. Нацистська полiтика щодо вивезення бiблiотечних фондiв з окупованих схiдних територiй у 1941-1944 pp. i формування Схiдної бiблiотеки i Центральної бiблiотеки Вищої школи у Нiмеччинi // Пам'ятки: Археографiчний щорiчник. - 2003. - N4. - С.47.

14 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.19. - Арк.5.

15 Там само. - Спр.56. - Арк.2 зв.

16 Там само. - Арк.5.

17 Там само. - Арк.11. Див. також вiдзначенi працi П.К.Ґрiмстед.

18 Там само. - Арк.12.

19 Там само. - Арк.13.

20 Там само. - Спр.58. - Арк.1.

21 Там само. - Спр.104. - Арк.5; Спр.98. - Арк.9.

22 Лозенко Л. Зазнач, праця. - С.23; Павлова Т.Ф. Русский заграничный исторический архив в Праге // Вопросы истории. - 1990. - N11. - С.28.

23 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.56. - Арк.9.

24 Там само. - Арк. 15. З аналiзу документiв випливає, що О.Й.Куц не брав участi в роботi пошукової групи.

25 Там само. - Спр.56. - Арк.37-39.

26 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.2. - Арк. 11-12.

27 Там само.

28 Там само. - Арк.13.

29 Там само. - Арк. 14.

30 Там само. - Арк. 15-17. Ориґiнал. Чеський текст акту зберiгається також у цiй справi (арк.18-20). Див. також: ЦДАВО України. - Ф.3866. - Оп.З. - Спр.1. - Арк.1-3. Англiйський переклад цього документа опублiкований П.К.Ґрiмстед у додатках до її монографiї (Р.564-566). Див. також останню працю П.К.Ґрiмстед.

31 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.2. - Арк.28-30, 31-33.

32 Лозенко Л. Зазнач, праця. - С.24.

33 ЦДАВО України. - Ф.3866. - Оп.З. - Спр.З. - Арк.1-37.

34 Pesak V. Sprava о cinnosti Ruskeho Historickeho archivu, Ukrajinskeho historickcho kabinctu a Bcloruskcho archive v lctcch 1938-1946. - Praha, 1947. - S.219.

35 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.104. - Арк.40.

36 Там само. - Спр.61. - Арк.26-31.

37 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.1. - Арк.1.

38 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.267. - Арк.4.

39 Там само. - Спр.246. - Арк.37-48.

40 Пiд час упорядкування фонду "Товариство Василiан у Львовi" на його основi було сформовано 25 фондiв.

41 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.6. - Арк.35-36.

42 Там само. - Спр.Ю. - Арк. 19-20.

43 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.246. - Арк.2-3.

44 Там само. - Спр.218. - Арк.9-9 зв.

45 Там само. - Спр.306. - Арк.88-91.

46 Там само. - Спр.348. - Арк. 113-117. Опрацювання цих документiв (систематизацiя по фондах, структурi та роках, формування одиниць зберiгання, укладання заголовкiв справ та iнвентарних описiв) було заплановано на 1950 р.

47 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.6. - Арк. 18-20.

48 Там само. - Арк.96-119.

49 ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.348. - Арк.114.

50 Там само. - Спр.384. - Арк.45. Загалом станом на 1 квiтня 1950 р. у вiддiлi знаходилися на зберiганнi близько 600 од. зб. та 1000 кг розсипу, що пiдлягали передачi в облдержархiви.

51 Там само. - Арк.68.

52 Там само. - Спр.984. - Арк.25.

53 Лозенко Л. Зазнач, праця. - С.25. Див. також: ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.984. -Арк.25-26.

54 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.23. - Арк.45-49.

55 Там само. - Спр.6. - Арк.96-119.

стр. 212


56 Государственный архив Российской Федерации: Путеводитель. - Т.4: Фонды Государственного архива Российской Федерации по истории белого движения и эмиграции. - М., 2004. - С.710.

57 ЦДIАК України. - Спр.17. - Арк.82.

58 Там само. - Арк.115-116.

59 ЦДАВО України. - Ф.14. - Oп.2. - Спр.1251. - Арк.20-22.

60 Там само. - Арк.23-24.

61 Там само. - Оп.7. - Спр.984. - Арк.1.

62 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.45. - Арк.4-8.

63 Див.: "Список фондiв органiзацiй, установ та особових фондiв українських емiгрантiв за 1918-1944 pp.", якi було сформовано в результатi упорядкування матерiалiв МВБУ у вiддiлi фондiв республiканських установ ЦДIА УРСР // ЦДАВО України. - Ф.14. - Оп.7. - Спр.984. - Арк.2-14.

64 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.46. - Арк.9-10.

65 Там само. - Спр.39. - Арк.79-80.

66 Там само. - Арк.81.

67 Лозенко Л. Зазнач. праця. - С.27.

68 ЦДIАК України. - Ф.4703. - Оп.2. - Спр.51. - Арк.4-5.

69 Там само. - Арк.6, 7, 10, 11, 14, 15.

70 Там само. - Арк.7.

71 Топiшко Н. Опис фотоальбомiв iз празького Музею визвольної боротьби України, що зберiгаються у Центральному державному кiнофотофоноархiвi України // Генеза. - 1995. - N1(3). - С.144-146.

72 Див. докладнiше: Кєнтiй А.В. Фонд "Український музей у Празi" ЦДАГО України як складова "Празького архiву" //Архiви України. - 2000. - N1/3. - С.43-49; Про матерiали з колекцiї МВБУ у складi ЦДАГО України див. також: Пирiг Р. Фонди i колекцiї Музею визвольної боротьби України у Празi в складi документiв Центрального державного архiву громадських об'єднань України // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. - Вип.12. - К., 1999. - С.77-87.

73 Яковлева Л. Празькi фонди в Києвi // Пам'ятки України. - 1994. - N3/6. - С.121.

74 Вiсник Державного комiтету архiвiв України. - 2001. - Вип. 1(5). - СI 10-115. Див. також: Про стан i перспективи реалiзацiї мiжгалузевих програм з пiдготовки архiвних довiдникiв: Рiшення колегiї Державного комiтету архiвiв України вiд 19 червня 2002 р. // Вiсник Державного комiтету архiвiв України. - 2002. - Вип. 2(10).

75 Фонды Русского заграничного исторического архива в Праге: Межархивный путеводитель / Отв. ред. Т.Ф.Павлова. - М., 1999. - 671 с.

76 Український музей у Празi (1925-1948): Опис фонду / Упоряд. Раїса Махаткова. - К.; Прага, 1996. - 296 с. Див. також: Русская и украинская эмиграция в Чехословацкой Республике (1918-1938): Путеводитель по архивным фондам и собраниям в Чешской республике / Сост. В.Поданы, Г.Барвикова. - Прага, 1995. - 133 с.

The article researches the problem of transference of archive collections of Ukrainian emigration from European countries to SRSR on the final stage of World War II and in post-war period, ascertains main phases of transfer of created stocks and collections to the archives of Ukraine and Russia and deter mines up-to-date places of their maintenance.


© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/АРХIВИ-УКРАЇНСЬКОЇ-ЕМIҐРАЦIЇ-В-РАДЯНСЬКИХ-СПЕЦСХОВИЩАХ-ПЕРЕМIЩЕННЯ-ОПРАЦЮВАННЯ-ВИКОРИСТАННЯ

Similar publications: LUkraine LWorld Y G


Publisher:

Николай СидоренкоContacts and other materials (articles, photo, files etc)

Author's official page at Libmonster: https://elibrary.com.ua/Sidorenko

Find other author's materials at: Libmonster (all the World)GoogleYandex

Permanent link for scientific papers (for citations):

АРХIВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМIҐРАЦIЇ В РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСХОВИЩАХ (ПЕРЕМIЩЕННЯ, ОПРАЦЮВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ) // Kiev: Library of Ukraine (ELIBRARY.COM.UA). Updated: 27.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/АРХIВИ-УКРАЇНСЬКОЇ-ЕМIҐРАЦIЇ-В-РАДЯНСЬКИХ-СПЕЦСХОВИЩАХ-ПЕРЕМIЩЕННЯ-ОПРАЦЮВАННЯ-ВИКОРИСТАННЯ (date of access: 20.02.2025).

Comments:



Reviews of professional authors
Order by: 
Per page: 
 
  • There are no comments yet
Related topics
Publisher
Rating
0 votes
Related Articles
Судьбу можно программировать?..
3 days ago · From Україна Онлайн
Век XIV Северо-Восточная Русь и монголо-татарское иго
Catalog: История 
6 days ago · From Україна Онлайн
ТОРЖЕСТВЕННОЙ ВСТРЕЧИ НЕ БУДЕТ?
8 days ago · From Україна Онлайн
В КОМ ДУХ ВЕЛИК, В ТОМ СИЛА НЕРУШИМА*
9 days ago · From Україна Онлайн
ТРУДНЫЕ ВОПРОСЫ. СВЕТЛАНА АЛЕКСИЕВИЧ: "МЫ - ЛЮДИ ЛАГЕРНОГО СОЗНАНИЯ"
14 days ago · From Україна Онлайн
FORMS OF CLASS STRUGGLE OF THE PEASANT-COSSACK MASSES OF UKRAINE IN THE XVIII CENTURY
Catalog: История 
18 days ago · From Denys Reznikov
G. I. MARAKHOV. SOCIO-POLITICAL STRUGGLE IN UKRAINE IN THE 50S-60S OF THE XIX CENTURY
21 days ago · From Denys Reznikov
ESSAYS ON THE HISTORY OF TRADE UNIONS OF THE UKRAINIAN SSR
21 days ago · From Denys Reznikov
K. A. KHMELEVSKY, S. K. KHMELEVSKY. STORM OVER THE QUIET DON. HISTORICAL ESSAY ON THE CIVIL WAR ON THE DON
22 days ago · From Denys Reznikov
"УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЖУРНАЛ" - ДЕСЯТЬ РОКІВ У МЕРЕЖІ
Catalog: История 
22 days ago · From Україна Онлайн

New publications:

Popular with readers:

News from other countries:

ELIBRARY.COM.UA - Digital Library of Ukraine

Create your author's collection of articles, books, author's works, biographies, photographic documents, files. Save forever your author's legacy in digital form. Click here to register as an author.
Library Partners

АРХIВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМIҐРАЦIЇ В РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСХОВИЩАХ (ПЕРЕМIЩЕННЯ, ОПРАЦЮВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ)
 

Editorial Contacts
Chat for Authors: UA LIVE: We are in social networks:

About · News · For Advertisers

Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
2009-2025, ELIBRARY.COM.UA is a part of Libmonster, international library network (open map)
Keeping the heritage of Ukraine


LIBMONSTER NETWORK ONE WORLD - ONE LIBRARY

US-Great Britain Sweden Serbia
Russia Belarus Ukraine Kazakhstan Moldova Tajikistan Estonia Russia-2 Belarus-2

Create and store your author's collection at Libmonster: articles, books, studies. Libmonster will spread your heritage all over the world (through a network of affiliates, partner libraries, search engines, social networks). You will be able to share a link to your profile with colleagues, students, readers and other interested parties, in order to acquaint them with your copyright heritage. Once you register, you have more than 100 tools at your disposal to build your own author collection. It's free: it was, it is, and it always will be.

Download app for Android