Фильтр статей по ключевому слову: галактика RSS

Ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухом речовини за інерцією та інші теоретичні омани і фантомні сутності в фізиці, астрономії та космології

Sat, 07 Mar 2026 10:51:00 +0300

Ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухом речовини за інерцією та інші теоретичні омани і фантомні сутності в фізиці, астрономії та космології Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній фізиці, астрономії та космології. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються у спеціальній і загальній теоріях відносності (СТВ і ЗТВ). Автор проаналізував історичні корені розглянутих тут помилок і непорозумінь і вказав можливі шляхи їх подолання. Такий конструктивний підхід дозволяє сподіватися на швидке усунення більшості розкритих тут оман і непорозумінь. На превеликий жаль це проблема не тільки космології, астрофізики і астрономії, а й фізики взагалі. Наше усвідомлення і відображення фізичної реальності все ще є досить примітивним і, перш за все, – переважно механістичним, макроцентричним і антропно обмеженим. Доведена помилковість використання в ЗТВ такого хибного параметра як координатна швидкість світла, що на відміну від граничної швидкості руху речовини принципово не може бути меншою ніж реальна швидкість руху речовини. Обгрунтована придатність для використання в світі людей лише ординарних синхронізаційно-компенсаційних перетворень приростів просторових координат і часу, які на відміну від альтернативних їм ординарних Лоренцових перетворень (ОЛП) дозволяють пропорційно синхронізувати всі годинники, шо рухаються в гравітаційному полі за інерцією. Доведена придатність ОЛП (через притаманність їм синього замість червоного зсуву частоти випромінювання) для використання лише в супутній розширному Всесвіту системі відліку простовиз координат і часу. Найбільш докладно обґрунтовано помилковість ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухо ... Читать далее

РОЗВ'ЯЗКИ СТАНДАРТНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ ДИНАМІЧНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ПЛОСКОЇ ГАЛАКТИКИ

Tue, 09 Sep 2025 19:29:00 +0300

РОЗВ'ЯЗКИ СТАНДАРТНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ ДИНАМІЧНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ПЛОСКОЇ ГАЛАКТИКИ Абстракт Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. Напруженість динамічного гравітаційного поля спіральних та інших плоских (або надтонких) галактик згідно з їхньою двовимірною топологією є обернено пропорційною радіальній відстані, а не її квадрату. І це є так, незважаючи на обернену пропорційність напруженості окремих гравітаційних полів усіх її сферично симетричних астрономічних об'єктів саме квадрату радіальної відстані. Знайдено загальний розв'язок рівнянь гравітаційного поля галактики з додатковим певним параметром n. За можливих значень n < 1 швидкість орбітального руху зірок є лише трохи меншою за найвищу можливу швидкість навіть на краю галактики. Згідно з рівняннями загальної теорії відносності (ЗТВ) та рівняннями релятивістської гравітермодинаміки (РГТД), конфігурація динамічного гравітаційного поля плоскої галактики, що перебуває в квазірівноважному стані, є стандартною (канонічною в РГТД). І це пояснюється тим, що вона зовсім не визначається просторовим розподілом середньої густини маси її несуцільної матерії. Адже, цей просторовий розподіл середньої густини маси речовини галактики сам по собі визначається стандартною конфігурацією її динамічного гравітаційного поля. Стандартне значення середньої густини маси речовини на краю галактики визначається космологічною сталою Λ і різницею між одиницею та максимальним значенням параметра bc. І це є ненульовим стандартним значенням, незважаючи на те, що гравітаційний радіус на краю галактики приймає нульове значення. Тому-то в РГТД і у відповідній інтерпретації ЗТВ, на відміну від ортодоксал ... Читать далее

Теоретичні омани і фантомні сутності в астрономії, космології та фізиці 6-те вид.

Tue, 13 May 2025 17:54:00 +0300

Теоретичні омани і фантомні сутності в астрономії, космології та фізиці Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній астрономії, космології та фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються у спеціальній і загальній теоріях відносності (СТВ і ЗТВ). Автор проаналізував історичні корені розглянутих тут помилок і непорозумінь і вказав можливі шляхи їх подолання. Такий конструктивний підхід дозволяє сподіватися на швидке усунення більшості розкритих тут оман і непорозумінь. На превеликий жаль це проблема не тільки космології, астрофізики і астрономії, а й фізики взагалі. Наше усвідомлення і відображення фізичної реальності все ще є досить примітивним і, перш за все, – переважно механістичним, макроцентричним і антропно обмеженим. Найбільш докладно обґрунтовано фантомність чорних дір, Великого Вибуху Всесвіту, темної небаріонної матерії, темної енергії, нейтрино і фотонів. Показано використання в космології замість метрично однорідної експоненціальної шкали космологічного часу. Тому ігнорується одночасність з будь-якою подією в світі людей лише нескінченно далекого космологічного минулого на обрії подій і лише нескінченно далекого космологічного майбутнього на сфері Шварцшильда. Ігнорується також і охоплення цим псевдообрієм минулого всього нескінченного Всесвіту. Обґрунтовано можливість існування антиматерії всередині нейтронних зірок і квазарів, що володіють топологією порожнистого тіла і дзеркальною симетрією власного простору. Пояснено великий червоний зсув і тривалу високу світність квазарів. Обґрунтовано калібрувальну неінваріантність гравітаційної сталої і нереальність тотожності Етерінгтона. Показано відсутність гравітаційних полів у Всесвіті аж до розриву його єдиног ... Читать далее

Щодо можливості сталого існування антиречовини у Всесвіті

Sun, 20 Apr 2025 18:41:00 +0300

ЩОДО МОЖЛИВОСТІ СТАЛОГО ІСНУВАННЯ АНТИРЕЧОВИНИ У ВСЕСВІТІ Данильченко, Павло Іванович ДНВП «Геосистема», pavlodanylchenko@gmail.com Антиречовина може стало існувати у Всесвіті лише всередині астрономічних утворень, що мають ненульове значення мінімально можливого радіусу Шварцшильда, а отже, і володіють дзеркально симетричним власним простором. Це перш за все порожнисті суцільні астрономічні тіла, в яких антиречовина відокремлена від речовини серединною сингулярною поверхнею, на якій значення координатної швидкості світла є близьким до нуля і яка у дзеркально симетричному власному просторі тіла має як завгодно велике мінімально можливе значення радіусу Шварцшильда. Завдяки цьому серединна антиречовина і не може анігілювати з зовнішньою речовиною в як завгодно масивних порожнистих нейтронних зірках чи поступово та довготривало анігілює з нею в таких же суцільних квазарах. Незвичайна топологія таких порожнистих астрономічних тіл відображена на малюнку. Малюнок: Викривлений власний простір порожнистого астрономічного тіла та це тіло в евклідовому фундаментальному просторі. Можливість такої незвичайної двошарової топології астрономічних тіл підтверджується розв'язками рівнянь гравітаційного поля загальної теорії відносності і не тільки в системі відліку просторових координат і часу (СВ) речовини, а і в ССВРВ, що є супутньою СВ розширному Всесвіту [Данильченко, 2022; 2024]. При цьому внутрішня поверхня порожнистого астрономічного тіла є опуклою в його просторово-часовому континууму (ПЧК). А в охопленому нею внутрішньому «порожньому» власному просторі має місце явище самостискання «внутрішнього всесвіту». У внутрішньому напівпросторі порожнистого тіла розташований «загублений» антисвіт Фуллера-Вілера [Fuller & Wheeler, 1962: 919; Даныльченко, 2008: 4]. Адже в ньому, на відміну від зовнішнього напівпростору, міститься антиречовина, а не речовина. Саме лише таке порожнисте тіло і є прийнятним для тривалого існування антиречовини (спіральнохвильових самоутворень, що р ... Читать далее

Вечна ли Вселенная?

Mon, 30 Sep 2024 19:37:00 +0300

ВЕЧНА ЛИ ВСЕЛЕННАЯ? (Об эволюционности процесса расширения Вселенной)* Показана возможность избежания сингулярности Большого Взрыва а, следовательно, и гарантирования вечности Вселенной не только в будущем, но и в прошлом. Реальность вечности Вселенной основана на отсчете космологического времени в не сопутствующей веществу системе отсчета, в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной квазинеподвижны, и подтверждается результатами астрономических наблюдений. Признание Большого Взрыва «облагородило» облик Бога. Папа Иоан Павел II. 1.Введение Космогонические вопросы «вечности» и «бесконечности» Вселенной будоражили умы философов и астрономов (астрологов) издревле. Обращение к ним можно найти в древнеиндийских «Ведах», «Махабхарате», «Авесте» и в произведениях античных авторов. Наиболее важную роль в истории философии и космологии все же сыграли «антиномии», сформулированные Кантом в «Критике чистого разума»: Тезис. Мир имеет начало во времени и ограничен также в пространстве. Антитезис. Мир не имеет начала во времени и границ в пространстве; он бесконечен во времени и в пространстве [1]. Найденные Фридманом [2] нестационарные решения уравнений гравитационного поля общей теории относительности (ОТО), а также выдвинутая Гамовым гипотеза Большого Взрыва Вселенной, казалось бы «сдвинули чашу весов» в пользу конечности «возраста» Вселенной. Тем более что обнаруженное астрономами смещение длин волн излучения далеких галактик в красную область спектра и установленная Хабблом линейная зависимость от расстояния скорости удаления от наблюдателя галактик расширяющейся Вселенной, казалось бы, тоже подтверждали это. Однако сразу же возникли принципиально не имеющие ответа философские вопросы: «А что же было до этого Большого Взрыва?» и «В чем размещалось до этого и расширяется сейчас изначально сжатое в точку пространство?». 2. Анализ исследований и публикаций Философскими проблемами пространства и времени занимались многие философы, как за рубежом, так и ... Читать далее

РЕЛЯТИВІСТСЬКА ГРАВІТЕРМОДИНАМІКА ТА СТАТИСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КВАНТОВОЇ МЕХАНІКИ

Sun, 02 Jun 2024 16:19:00 +0300

РЕЛЯТИВІСТСЬКА ГРАВІТЕРМОДИНАМІКА ТА СТАТИСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КВАНТОВОЇ МЕХАНІКИ Данильченко, Павло Іванович ДНВП «Геосистема», pavlodanylchenko@gmail.com Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності [1] та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення [2], а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль [3, 4] фактично дозволили створити «теорію всього» [5], яка пояснювала б, власне, усе на світі в рамках єдиної моделі. Наявність релятивістської неодночасності у космологічному часі, що відлічується в супутній системі відліку просторових координат та часу (СВ) розширному Всесвіту (ССВРВ), неодночасності подій, які є одночасними в СВ світу людей, призводить до приналежності сфери Шварцшильда лише до нескінченно далекого космологічного майбутнього, а приналежності псевдообрію подій (видимості), що охоплює весь нескінченний у ССВРВ фундаментальний простір, лише до нескінченно далекого космологічного минулого [1, 6, 7]. Саме через це колапс речовини під сферу Шварцшильда є принципово неможливим як і принципово неможливими є і самі гіпотетичні «чорні діри», що підміняють собою надзвичайно масивні нейтронні зірки, які володіють топологією порожнистого тіла та дзеркальною симетрією власного простору і містять в усередині своєї внутрішньої сингулярної поверхні антиречовину. Наявність же ненульового радіусу псевдообрію Всесвіту, що приналежить лише нескінченно далекому космологічному минулому, спростовує теорію Великого вибуху Всесвіту [1, 6]. Незважаючи на те, що одночасне спонтанне обернення хвильових фронтів всіх мікрооб'єктів речовини та антиречовини, а тим самим і взаємне перетворення речовини в антиречовину, а антиречовини в речовину при зміні розширювання Всесвіту в СВ світу людей на самостискання його буцімто є принципово можливим, саме самостискання Всесвіту в СВ світу людей є неможливим. Адже це могло б призвести до заміни еволюції деградацією всіх макрооб'єктів Всесвіту і зрештою до пану ... Читать далее

Теоретичні омани і фантомні сутності в астрономії, космології та фізиці 5-те Інтернет-видання'

Thu, 08 Apr 2021 14:01:00 +0300

Теоретичні омани і фантомні сутності в астрономії, космології та фізиці[1] Павло Данильченко[2] ДНВП «Геосистема» (Вінниця, Україна) Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній астрономії, космології та фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються у спеціальній і загальній теоріях відносності (СТВ і ЗТВ). Автор проаналізував історичні корені розглянутих тут помилок і непорозумінь і вказав можливі шляхи їх подолання. Такий конструктивний підхід дозволяє сподіватися на швидке усунення більшості розкритих тут оман і непорозумінь. На превеликий жаль це проблема не тільки космології, астрофізики і астрономії, а й фізики взагалі. Наше усвідомлення і відображення фізичної реальності все ще є досить примітивним і, перш за все, – переважно механістичним, макроцентричним і антропно обмеженим. Найбільш докладно обґрунтовано фантомність чорних дір, Великого Вибуху Всесвіту, темної небаріонної матерії, темної енергії, нейтрино і фотонів. Показано використання в космології замість метрично однорідної експоненціальної шкали космологічного часу. Тому ігнорується одночасність з будь-якою подією в світі людей лише нескінченно далекого космологічного минулого на обрії подій і лише нескінченно далекого космологічного майбутнього на сфері Шварцшильда. Ігнорується також і охоплення цим псевдообрієм минулого всього нескінченного Всесвіту. Обґрунтовано можливість існування антиматерії всередині нейтронних зірок і квазарів, що володіють топологією порожнистого тіла і дзеркальною симетрією власного простору. Пояснено великий червоний зсув і тривалу високу світність квазарів. Обґрунтовано калібрувальну неінваріантність гравітаційної сталої і нереальність тотожності Етерінгтона. Показано від ... Читать далее

Теоретические заблуждения и фантомные сущности в астрономии, космологии и физике 4-е Интернет-издание

Sat, 03 Apr 2021 23:13:00 +0300

THEORETICAL MISCONCEPTIONS AND IMAGINARY ENTITIES IN ASTRONOMY, COSMOLOGY AND PHYSICS The majority of theoretical misconceptions and the most significant misunderstandings in modern astronomy, cosmology and physics are caused by a purely mathematical approach and ignoring philosophical comprehension of physical reality and, as a result, by not deep enough understanding of the essence of certain physical phenomena and objects. Foremost, it's all about phenomena and objects that are under consideration by Special and General Relativity. Author have analyzed historical roots of discussed here misconceptions and misunderstandings and have shown the possible ways to overcome them. Such constructive approach gives us the hope for getting rid of the majority of revealed here misconceptions and misunderstandings. Unfortunately, this is the problem of not only the astronomy and cosmology, but also of physics in general. Our perception and reflection of physical reality is still very primitive and, foremost, mainly mechanistic, macrocentric and anthropo-limited. The unreality of black holes, Big Bang, non-baryonic dark matter, dark energy, photons and neutrinos is justified in details. The current usage of exponential scale instead of metrically homogeneous scale of cosmological time in cosmology is shown. Therefore, the ignorance of the fact that only the infinitely far cosmological past on the event horizon and infinitely far cosmological future on Schwarzschild sphere are simultaneous with any event in people’s world is shown. The ignorance of the fact that this pseudo-horizon covers the past of all infinite Universe is also shown. The possibility of existence of antimatter inside the neutron stars and quasars that have the hollow body topology and mirror symmetry of their intrinsic space is justified. The big redshift and long lasting high luminosity of quasars are explained. The spatio-temporal noninvariance of the gravitational constant and the fictiveness of Etheringto ... Читать далее

Энергия пространства

Mon, 09 Feb 2015 12:38:00 +0300

Путро К.Е. Энергия пространства В статьях, ссылки на которые приведены ниже, изложены основные принципы модели формирования мира, пространство которого насыщено энергией. Этим она отличается от модели построения мира, разработанной фундаментальной наукой, в которой мировое пространство представляет собой пустоту, лишенную энергии. Большинству людей безразлично, какая теоретическая схема на самом деле соответствует оригиналу. Поэтому общество остается безучастным к дискуссиям по этому вопросу. Возможно, такая пассивность не совсем оправдана. И вот почему. Еще наши далекие предки, как и мы, наблюдая электрические разряды молний в грозовых облаках, догадывались о колоссальных запасах энергии, бесполезно сжигаемых в околоземном пространстве. И чтобы оградить себя от справедливых нареканий за отсутствие технологий использования неисчерпаемых источников энергии пространства, наука была вынуждена убедить общественность в том, что молнии образуют грозовые облака, а не пространство, в котором они располагаются. Общепринято, что облака с высокой концентрацией водяных паров могут рождать молнии. Именно облака, состоящие из водяных паров, а не из других газовых концентраций. Космические станции, пролетающие вблизи других планет, зарегистрировали в их атмосферах периодические световые вспышки, которые могут возникнуть только в результате электрических разрядов молний. Следовательно, предположение, что молнии рождаются только в концентрациях водяных паров, отсутствующих в атмосферах других планет, опровергнуто результатами космических исследований. Остается неясной природа электрических разрядов молний в пылевых бурях. В последнее время были зарегистрированы молнии в атмосфере Земли, уходящие от границы облачного слоя вверх на расстояние до 100 километров, где облака отсутствуют вовсе. Казалось бы, круг замкнулся: энергия пространства проявляет себя повсеместно независимо от химического состава облаков, распложены ли в нем грозовые облака, или же они вовсе отсу ... Читать далее

Проникновение из зазеркалья

Mon, 09 Feb 2015 12:32:00 +0300

Путро К.Е. Проникновение из зазеркалья Так уж сложилась история науки, что философская концепция материализации пространства, разработанная Рене Декартом в «Правилах для руководства ума», не обрела надежной физической теории, способной отразить реалии окружающего нас материального мира. Могучие корни не прорастили ни ствола, ни ветвей, - философское дерево Декарта не состоялось. Он не учел того немаловажного обстоятельства, что даже таким могучим корням необходима питающая их почва. А она еще и сегодня такова, что ни наше житейски - обывательское, ни строго научное мышление оказываются не в состоянии допустить предположение о равной плотности пространства и погруженного в него реального вещества. Как бы выглядел, даже сегодня, заявивший, что до конца познанные пространство и вещество имеют одинаковые механические характеристики, такие как плотность, прочность, проницаемость и т.д.? Плохо… Такое утверждение обречено быть объявлено научной общественностью и общественностью в целом кощунственным и лженаучным. Каких вершин цинизма нужно достичь, чтобы считать мыслимым предположение абсолютно одинаковой плотности идеально пустого нематериального вакуума и чистого вещества, материи в ядерной плотности, которое, как хорошо известно, может достигнуть поистине фантастических величин? Как быть вообще с Горячей моделью Вселенной, вещество которой, как то стало известно, до Большого Взрыва вообще находилось в сингулярном состоянии, а оно обладало суперфантастической плотностью в сравнении с досконально изученным веществом в ядерной плотности? Может ли в таких условиях немощное беспрепятственное нематериальное пространство, как принято считать, лишь пустое место, предназначенное для размещения реального вещества и беспрепятственного перемещения в нем, быть, даже в робком предположении, сравнимым по плотности с ... Читать далее