Шанхайської організації співпраці чверть століття: сьогодення та перспективи

У 2026 році Шанхайська організація співпраці (ШОС) відзначає 25-річчя. Заснована в 2001 році на основі «Шанхайської п'ятірки» (Росія, Китай, Казахстан, Киргизія, Таджикистан), вона перетворилася на найбільшу регіональну організацію світу. Сьогодні в ШОС входять 10 країн-членів (Росія, Китай, Індія, Пакистан, Іран, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан, Білорусь), а також 4 країни-спостерігачі та 13 партнерів з діалогу. Територія ШОС охоплює близько 40% населення Землі та 20% світового ВВП. Четверть століття — вік зрілості. Що вдалося досягти? Які виклики та куди рухається організація далі?

Історія: від боротьби з тероризмом до глобальної платформи

ШОС починалася як механізм регулювання кордонних спорів між Китаєм та країнами колишнього СРСР. Після терактів 11 вересня 2001 року акцент змістився на боротьбу з «трьома силами зла» (тероризм, сепаратизм, екстремізм). У 2004 році створена Регіональна антитерористична структура (РАТС). У 2017 році прийняті Індія та Пакистан, що зміцнило геополітичний вплив. У 2023 році вступив Іран, у 2024 — Білорусь. Сьогодні ШОС — платформа для обговорення безпеки, економіки, енергетики, транспорту та культурного співробітництва.

Економічне вимірювання: від проектів до реальних справ

Економічна програма ШОС довгий час була відстаючою. Але в останні роки запущені проекти: транспортний коридор «Північ-Південь», що з'єднує Росію, Іран, Індію (через Каспійське море); будівництво газопроводу з Росії до Китаю («Сила Сибіру-2»? поки переговори); ініціатива «Пояс і шлях» Китаю частково збігається з інтересами ШОС. Створений Банк розвитку ШОС (у 2025 році?) поки не запрацював. Економічні досягнення скромніші політичних, але динаміка є.

Безпека: успіхи та невдачі

РАТС провела сотні спільних навчань, обмінювалася розвідувальною інформацією, запобігла кільком терактам. Однак афганська проблема залишається: після відходу США таліби (заборонені в РФ) не визнані, але ШОС змушена з ними діалогувати. Кордонні конфлікти між Індією та Китаєм, напруженість між Пакистаном та Індією — ШОС не стала панацеєю, але створила канали зв'язку. Важливо, що організація не втручається у внутрішні справи.

Розширення: плюси та мінуси

Вступлення Індії, Пакистану, Ірану, Білорусі зробило ШОС більш представницькою, але і ускладнило прийняття рішень (консенсус). Внутрішні протиріччя між Індією та Китаєм, Росією та Заходом (через Білорусь) можуть паралізувати роботу. Однак лідери знаходять компроміси. У 2026 році обговорюється вступлення Туреччини, Азербайджану, Саудівської Аравії — це зробить ШОС серйозним конкурентом G7 і НАТО.

Культурне та гуманітарне співробітництво

ШОС організовує молодіжні форуми, фестивалі, університетські обміни. Створена Асоціація університетів ШОС, проводяться спортивні ігри (ШОС-2025 в Китаї). Однак культурна близькість народів-учасників залишає бажати кращого. Російська та китайська — робочі мови, але англійська не в пошані.

Перспективи: глобальний гравець або регіональний клуб

ШОС може перетворитися на одну з опор багатополярного світу. Для цього потрібно: створити зону вільної торгівлі (поки нереалістично), розвинути транспортну інфраструктуру, уніфікувати правові норми, зміцнити роль у регулюванні конфліктів. Конкуренція з БРІКС (де ті ж учасники) розмитлює повестку. Але ШОС залишається важливою платформою для зустрічей лідерів «не-Западу».

Роль Росії та Китаю

Росія бачить в ШОС протиweight НАТО та ЄС, а також платформу для просування євразійської інтеграції (ЕАЭС). Китай використовує ШОС для реалізації «Пояса та шляху», а також для стримування США. Дуумвират Москви та Пекіну — рушійна сила організації, але менші країни побоюються домінування. У 2026 році головування переходить до Казахстану, що надасть шанс середнім країнам.

Визови: фінансування, бюрократія, зовнішнє тиск

ШОС страждає від нестачі фінансових інструментів (собствений банк не створено). Секретаріат слабкий. Західні санкції проти Росії та Ірану ускладнюють розрахунки в доларах. Перехід на національні валюти (рубль, юань, рупія, риал) повільний. Політичне тиск з боку США (які вважають ШОС загрозою) може зростати.

Двадцять п'ять років — вік, коли організація повинна показати реальні результати. ШОС вже стала визнаним міжнародним суб'єктом. Але щоб перетворитися на «азіатський ЄС», потрібно багато роботи. Однак її головна мета — не поспішати та не руйнувати те, що працює. А в ШОС головне: діалог.

Permanent link to this publication: