Автор: А. I. ПАВКО

У синтетичному виглядi полiтична iсторiя України - це самостiйна iсторична дисциплiна, що вивчає основнi тенденцiї суспiльно-полiтичного розвитку України на рiзних хронологiчних етапах формування й генези нацiональної державностi, закономiрностi та особливостi полiтичного життя українського суспiльства, конкретно-iсторичнi форми його виявлення.

Трансформацiя соцiогуманiтарної освiти в Українi в напрямку вiдповiдностi європейським критерiям i стандартам практично неможлива без внесення суттєвих коректив у змiст та структуру сучасного гуманiтарного знання. Радикальних змiн, а не косметичного оновлення, потребують науковi та навчально-методичнi компоненти викладання дисциплiн iсторичного профiлю у вищих навчальних закладах. Одним iз чинникiв, якi вповiльнюють, а iнколи й гальмують, процес отримання студентами iсторичних знань, залишається вiдсутнiсть наукової концепцiї розвитку iсторичної освiти у вищих навчальних закладах країни на сучасному етапi. Причина цього, на наглу думку, полягає як у пасивностi професорiв i доцентiв, так i в очiкувальнiй позицiї Мiнiстерства освiти й науки України, яке не досить ефективно виконує функцiї загальнонацiонального координатора наукових та навчально-методичних розробок у сферi гуманiтарної освiти. Iз сумом доводиться констатувати, що з початку 90-х pp. минулого столiття пiд його егiдою перестали проводитися всеукраїнськi наради завiдуючих кафедрами соцiально-гуманiтарних дисциплiн. Остання з таких нарад, проведення якої було заплановано на квiтень 1997 р., так i не вiдбулася.

Поряд iз цим питання про необхiднiсть радикального оновлення змiсту та структури iсторичних знань, посилення їх методологiчного та iнтелектуального спрямування є досить важливим для вищої гуманiтарної освiти України. Гострота цього питання обумовлена тiєю обставиною, що на сторiнках освiтянських перiодичних видань викладачi соцiально-гуманiтарних дисциплiн усе частiше й наполегливiше порушують питання про недоцiльнiсть вивчення у вищих навчальних закладах курсу iсторiї України, оскiльки вважають, що цю дисциплiну починають вивчати ще в початковiй школi¹ .

Спираючись на нову фiлософiю вищої освiти, яка зорiєнтована на формування в студентiв умiння застосовувати знання, здобутi в загальноосвiтнiй школi, уважаємо, що одним iз можливих варiантiв трансформацiї змiсту та структури iсторичних дисциплiн у вищих навчальних закладах могло б стати викладання альтернативного навчального курсу "Полiтична iсторiя України".

Не ставлячи за мету всебiчний аналiз наукових аргументiв на користь такого пiдходу, виокремимо лише декiлька чинникiв, якi переконливо свiдчать про значення iсторично-полiтичних знань у системi вiтчизняної соцiогуманiтарної освiти. По-перше, варто зважити на проникливе iсторiософське твердження К.Поппера про те, що iсторiя людства виступає переважно як "iсторiя полiтичної влади"² . По-друге, саме об'єктивний аналiз повчального досвiду та урокiв полiтичної iсторiї України дозволяє повнiше розглянути основнi важелi iсторичного розвитку країни, системи її полiтичних iнститутiв та центрiв влади³ . По-третє, важко не

Павко Анатолiй Iванович - д-р iст. наук, професор, Академiя мунiципального управлiння (Київ).

стр. 204

погодитись iз думкою академiка НАНУ I.Кураса, що "саме полiтична iсторiя України є однiєю з ключових форм легiтимацiї української нацiї"⁴ . По-четверте, запровадження курсу полiтичної iсторiї України у вищих закладах освiти не тiльки вiдповiдає стратегiчним напрямам модернiзацiї нацiональної вищої освiти, а й спирається на позитивнi iсторичнi традицiї викладання соцiально-полiтичних дисциплiн, якi, на жаль, були перерванi на початку 90-х pp. XX ст. в результатi полiтичного конформiзму чиновникiв вiд освiти, а також частини науковцiв.

У зв'язку з цим нагадаємо, що до кiнця 80-х pp. минулого столiття єдиною базовою iсторичною дисциплiною в усiх вищих навчальних закладах СРСР була iсторiя КПРС. На її вивчення видiлялося в гуманiтарних вузах 170, а в iнших -120 аудиторних годин (лекцiї, семiнари). Ураховуючи необхiднiсть змiн у змiстi та структурi соцiально-гуманiтарних дисциплiн пiд впливом перебудови, Державний комiтет освiти СРСР (наказ вiд 22 серпня 1989 р.) прийняв рiшення про вилучення з навчальних планiв вищих закладiв освiти курсу iсторiї КПРС. Замiсть нього було запроваджено обов'язкову iсторичну дисциплiну - "Соцiально-полiтична iсторiя XX столiття".

Проте в її викладаннi спостерiгалися суттєвi вади, якi були характерними й для попереднього перiоду. Навчальний процес iз оволодiння iсторичними знаннями, зокрема, був позначений гiпертрофованою iдеологiзацiєю, використанням догматичних теоретичних конструкцiй, марксистсько-ленiнської методологiї тощо. З урахуванням такого стану справ у постановi Держкомосвiти СРСР вiд 20 жовтня 1990 р. "Про пiдготовку студентiв вищих навчальних закладiв iз гуманiтарних та соцiально-полiтичних наук" було викладено нову концепцiю викладання цих дисциплiн у вищих навчальних закладах СРСР. Передбачалося надання вузам бiльших прав у визначеннi змiсту та структури навчання. Уперше в офiцiйному документi зазначалося, що вищi заклади освiти "самостiйно розробляють i затверджують програми соцiально-гуманiтарної освiти з урахуванням профiлю пiдготовки спецiалiстiв, регiональних i нацiональних особливостей, наукового потенцiалу кафедр"⁵ . Постанова обов'язковою серед iсторичних дисциплiн визначила "Полiтичну iсторiю", яка мала формуватися з рiзних варiантiв навчальних курсiв (полiтична iсторiя XX ст., полiтична iсторiя СРСР, iсторiя суспiльних рухiв та полiтичних партiй СРСР). Зазначена постанова стала iмпульсом для розробки та практичної реалiзацiї концептуальних iдей щодо визначення змiсту навчання в дiлянцi соцiально-гуманiтарних наук у вузах республiки.

Так, на початку 1991 р. за iнiцiативи викладачiв вищих навчальних закладiв України був розроблений проект концепцiї гуманiтарної та соцiально-полiтичної пiдготовки студентiв у вузах республiки. У представленому в ньому iсторичному напрямку освiти на вибiр студентiв були включенi такi дисциплiни: всесвiтня iсторiя, iсторiя СРСР, полiтична iсторiя XX ст., iсторiя суспiльних рухiв та полiтичних партiй СРСР, iсторiя сучасної цивiлiзацiї. Характерною особливiстю даного документа було те, що в ньому мiстилися рекомендацiї включити до навчальних планiв поряд iз предметами, перелiк яких визначав Держкомосвiти СРСР, курс iсторiї України в обсязi 30-70 годин⁶ .

Пiсля проголошення державної незалежностi України практично в усiх вищих навчальних закладах був запроваджений курс iсторiї України, який поступово витiснив iз навчальних планiв курс полiтичної iсторiї XX столiття. Слiд сказати й про те, що Мiнiстерство освiти й науки України запропонувало ректоратам реорганiзувати кафедри полiтичної iсторiї України в кафедри українознавства. Адекватно зреагувала й Вища атестацiйна комiсiя - вона негайно прикрила спецiальнiсть "Iсторiя громадських рухiв i полiтичних партiй" (07.00.01) i залишила

стр. 205

лише "Iсторiю України" (07.00.02). Однiєю з причин такого волюнтаризму, на думку харкiвського професора Б.Танцюри, була "хвороблива реакцiя на тривале панування кон'юнктурної iсторiї, тобто такої, яка офiцiйно нав'язувалась, переписувалась iз урахуванням полiтичних обставин, обумовлювалася кадровими змiнами"⁷ .

Проте, полiтична iсторiя в її певних модифiкацiях - це не реанiмацiя моно-iдеологiчного й догматичного курсу "Iсторiї КПРС", а також не механiчна замiна плюсiв на мiнуси. Зазначимо, що базовим елементом полiтичної iсторiї України як галузi наукового iсторичного знання є система об'єктивних закономiрностей полiтичного життя українського суспiльства в iсторичнiй ретроспективi.

Предметне поле дисциплiни становлять полiтичнi явища та процеси вiтчизняної iсторiї, полiтичнi системи, державнi iнституцiї, партiйнi структури, громадськi рухи та об'єднання, українська суспiльно-полiтична думка, погляди вiдомих полiтичних дiячiв, їх персонали, полiтична культура й ментальнiсть українського суспiльства.

Уважаємо, що в синтетичному виглядi полiтична iсторiя України - це самостiйна iсторична дисциплiна, що вивчає основнi тенденцiї суспiльно-полiтичного розвитку України на рiзних хронологiчних вiдрiзках формування й генези нацiональної державностi, закономiрностi та особливостi полiтичного життя українського суспiльства, конкретно-iсторичнi форми його виявлення⁸ . На сучасному етапi iсторико-полiтична проблематика не тiльки визначає одну з прiоритетних тенденцiй науково-дослiдницького iнтересу фахiвцiв-iсторикiв, а й посiдає чiльне мiсце серед соцiогуманiтарних дисциплiн iсторичного циклу в системi вищих навчальних закладiв України. У деяких iз них студенти опановують такi курси, як "Полiтична iсторiя XX столiття", "Полiтична iсторiя України". З цих нормативних курсiв пiдготовлено узагальнюючi науковi видання⁹ , окремi посiбники та навчально-методичнi матерiали¹⁰ .

Потрiбно враховувати також ту обставину, що курс полiтичної iсторiї України за своєю проблематикою бiльш тiсно, порiвняно з громадянською iсторiєю, пов'язаний iз традицiйними вузiвськими гуманiтарними дисциплiнами - фiлософiєю, економiчною теорiєю, полiтологiєю, теорiєю та iсторiєю держави й права. За своїми потенцiйними теоретично-методологiчними та iнформацiйно-пiзнавальними можливостями курс "Полiтична iсторiя України" є високоiнтелектуальною навчальною дисциплiною, тож вiн повинен стати одним iз провiдних соцiально-гуманiтарних предметiв у вищих закладах освiти країни.

Визначальними рисами полiтичної iсторiї України як самодостатньої наукової та навчальної дисциплiни є те, що вона має власний предмет, чiтко окреслену проблематику. Зазначена соцiогуманiтарна дисциплiна спирається на новiтнiй методологiчний iнструментарiй пiдтвердження об'єктивностi та глибини iсторико-полiтичної iстини, рiзнобарвну джерельну базу, вагомi iсторiографiчнi здобутки. Курс "Полiтична iсторiя України" достатньо забезпечений опублiкованими оригiнальними документальними матерiалами, сучасною науковою та навчально-методичною лiтературою. Тому активне й цiлеспрямоване впровадження в навчальний процес ґрунтовних iсторико-полiтичних знань не тiльки забезпечить iнтеграцiю полiтичної iсторiї України в систему суспiльних дисциплiн вищої школи, а й вiдкриє новi можливостi для якiсного рiвня здобуття соцiогуманiтарної, у тому числi iсторичної, освiти, сприятиме бiльш ефективному та динамiчному формуванню нацiонально-полiтичної свiдомостi й культури сучасного студентства.

Уважаємо, що полiтична iсторiя України, яка має глибокi iсторичнi коренi в царинi науково-iсторичного пiзнання та навчально-методичного пошуку, має всi

стр. 206

пiдстави здобути статус нормативної дисциплiни в структурi вищої соцiогуманiтарної освiти країни.

-----

¹ Онищенко I. Гуманiтарна освiта в контекстi Болонського процесу // Освiта. - 2004. - 14-21 липня.

² Поппер К. Вiдкрите суспiльство та його вороги: У 2-х т. - К., 1994. - Т. 2. - С. 293.

³ Павко А. Полiтична iсторiя - не механiчна замiна плюсiв на мiнуси // Вiче. - 2004. - N 5. - С 71.

⁴ Курас I. Передмова // Полiтична iсторiя України. XX ст.: У 6-ти т. - К., 2002. - Т. 1. - С. 9.

⁵ Концепцiя iсторичної освiти у вищих навчальних закладах України. - К., 1993. - С. 2.

⁶ Там само. - С. 3.

⁷ Танцюра В. Полiтична iсторiя України та перспективи її розвитку // Iсторична наука на порозi XXI ст.: пiдсумки i перспективи. Матерiали Всеукраїнської наукової конференцiї (Харкiв, 15-17 листопада 1995 p.). - Харкiв, 1995. - С 199, 200.

⁸ Павко А. Програма курсу "Полiтична iсторiя України". - К., 2004. - С 6.

⁹ Полiтична iсторiя України. XX ст.: У 6-ти т. - К., 2002-2003; Гунчак Т. Україна: перша половина XX столiття: Нариси полiтичної iсторiї. - К., 1993; Калмакан I., Бриндак О. Виникнення та еволюцiя партiйної системи в Українi в XX ст. Дослiдження. - Одеса, 1997.

¹⁰ Полiтична iсторiя XX столiття: Навчальний посiбник. Вид. 2-е, перероблене i доповнене / В.Салабай, Л.Панчук, Я.Титаренко та iн. - К., 2001; Полiтична iсторiя XX столiття: Навчально-методичний посiбник для самостiйного вивчення дисциплiни / В.Салабай (керiвник авторського колективу); Полiтична iсторiя України: Посiбник / За ред. В.Танцюри. - К., 2002; Полiтична iсторiя України: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв / Г.Швидько (ред.). -Днiпропетровськ, 2002; Кульчицъкий С Курс полiтичної iсторiї України XX столiття (для студентiв магiстерiуму з порiвняльної полiтологiї). - К., 2002; Павко А. Програма курсу "Полiтична iсторiя України". - К., 2004.

Political history of Ukraine in its synthetic state is an independent historical discipline, which studies the main tendencies of Ukrainian social and political development on various chronological stages of forming and genesis of national state organization, patterns and peculiarities of political life of Ukrainian society, concrete historical forms of its revelation.

Постоянный адрес данной публикации: