Малий хлопець або дівчинка сідають за партою. Вчителька викликає до дошки. І раптом — ступор. Серце колотиться, долоні пітніють, думки путаються, а на дошці замість рішення — каракулі. Страх перед дошкою — це не каприз. Це реальна проблема, яка мучить багатьох дітей у початковій школі. Вона псує оцінки, вбиває самооцінку і може закріпитися на роки. Але з цим можна і потрібно боротися.

Чому діти бояться відповідати у дошки

Причин кілька. Перша — страх помилки. Дитина думає: «Вийду, вирішу неправильно, і всі будуть сміятися». Навіть якщо ніхто не сміється, йому здається, що сміються. Друга — боязнь оцінки. Вчителька скаже «погано» або поставить двійку. Трійка для таких дітей теж катастрофа.

Третя — страх публічності. Дитина не боїться математики, він боїться, що 20 пар очей дивляться на нього. Він відчуває себе як під мікроскопом. Четверта — негативний минулий досвід. Один раз помилився, вчителька при всьому класі сказала «ти не готовий», і цей страх закріпився.

П'ята — неувереність у своїх знаннях. Дитина вивчив, але не до кінця. Боїться, що спитають те, чого він не знає. Шоста — синдром відмінника. Такі діти перфекціоністи. Вони потребують ідеального. Якщо є хоча б 1 відсоток сумніву, вони панікують.

Сьома — тиск часу. Вчителька каже «швидше», а дитина починає поспішати і помилятися. Восьма — особливості характеру. є діти інтроверти, сором'язливі, тривожні. Вони важко знаходяться в центрі уваги.

Як проявляється страх у дошки

Фізично: дитина червоніє або блідніє, починає заїкатися, трясеться, у нього дрімають руки. Може крутити пуговицю, гризти мел, терти лоб. Деякі починають плакати прямо у дошки.

Поведенчески: дитина відмовляється йти до дошки, врить «у мене болить живіт», робить вид, що не почула. Якщо його все-таки викликали, він стоїть мовчки, навіть якщо знає відповідь. Або починає швидко говорити невпопад, потім замовкає, дивиться в підлогу.

Емоційно: почуття сором'язливості, паніки, униження. Після виклику дитина може плакати в туалеті, проситися додому, говорити «я більше ніколи не піде в цю школу».

Якщо страх сильний, дитина починає хворіти перед уроками, де його можуть викликати. Головні болі, нудота, відмова від сніданку — це реальна психосоматика.

Ошибки учителей, усиливающие страх

Вчителька викликає не руку, а ім'я. «Іванов, до дошки!». Иванов не підняв руку, не був готовий. Він у паніці. Вірно: питати тільки тих, хто підняв руку. принаймні, поки дитина не звикне.

Вчителька критикує публічно. «Опять не вивчив», «садись, два». Це униження. Помилки розбирають один на один, після уроків.

Вчителька ставить в приклад іншого. «Вот Петя вирішив швидко, а ти копаешся». Дитина відчуває себе нікчемною.

Вчителька каже: «Нічого складного, будь-який дурак справиться». Дитина, яка не справилася, чує: «Ти гірше дурака».

Вчителька не дає часу на підготовку. Викликала і чекає миттєвого відповіді. Вірно: сказати «подумай 10 секунд» або задати наводящий запитання.

Вчителька робить зауваження за почерк або за те, як дитина тримає мел. Це не стосується знань. Не треба.

Ігнорування індивідуальних особливостей. Один дитина пише швидко, інший повільно. Але страждає від стресу повільний.

Як батьки можуть допомогти вдома

Перше — перестати ругати за двойки. Дитина і так боїться. Скажіть: «Помилка — це досвід. Я люблю тебе будь-якого, навіть з трійкою».

Друге — не змушувати займатися до виснаження. Було б краще 15 хвилин в день з хорошим настроєм, ніж 2 години зі слізами.

Третє — грати в «школу» вдома. Ви — вчитель. Дитина — учень у дошки (підійде маленька біла дошка). Запитуйте відповідати на легкі питання, хваліть, ставте п'ятірки. Потім міняйте ролі. Гра повинна бути веселою.

Четверте — вчити дитину дихальним технікам. Глибокий вдих на 4 рахунки, затримка на 2, видих на 6. Це заспокоює нервову систему за 30 секунд.

П'яте — розповідати про свої дитячі страхи. «Я теж боявся дошки в першому класі. Один раз вийшов і забув, як 2+2. Вчителька усміхнулася, і я згадав».

Шосте — не порівнювати з іншими дітьми. Тільки з собою: «сьогодні ти продержався у дошки цілую хвилину, а вчора 30 секунд. Ти молодець».

Що може зробити вчитель у класі

Правило «піднятої руки» — залізне. Якщо учень не підняв руку, не викликати. Висключення — коли весь клас викликають по черзі, але тоді попередити заздалегідь.

Дозволити відповідати з місця. Для багатьох це знімає страх сцени. Дошка — це театр, а місце — безпечна зона.

Давати більше часу. Кажи: «Рішай, я підійду через хвилину». І піти до іншого учня. Дитина перестане відчувати тиск.

Хвалити за спробу, навіть якщо відповідь неправильна. «Важно, що ти вийшов і спробував. Давай розберемо помилку разом».

Створити «команду підтримки» з однокласників. Під час відповіді діти можуть сказати «успіхів». Або після відповіді похлопати, навіть якщо помилився.

Використовувати картки з підказками. Дитина може подивитися в картку, якщо забув. Це знижує страх.

Не ставити двійку за відповідь у дошки в першій половині року. Пускай звикнуть. Оцінка тільки за письмові роботи.

Проводити «хвилини сором'язливості»: раз на тиждень викликати добровольців для смешных завдань (покажи, як квакає жаба), щоб зняти серйозність обстановки.

Психологічні техніки для подолання страху

Техніка «Якорь». Дитина представляє спокійне місце (пляж, ліс, його кімната). Сжимає пальці в щепотку. Потім перед викликом до дошки сжимає ту ж щепотку — мозок автоматично запускає спокій.

Техніка «Пустий зал». Дитина закриває очі і представляє, що в класі нікого немає, тільки він і вчителька. Відкриває очі — йде відповідати.

Техніка «Робот». Дитина каже собі: «Я робот, мені все одно на емоції. Моя задача — вирішити приклад». Работает на логіку.

Техніка «Перфекціонізм вон». Дозволити собі зробити 3 помилки у дошки. Якщо зробив 2 — ще можна. Коли дозволено помилятися, страх зникає.

Техніка «Дихання квадратом». Вдих (4 рахунки), затримка (4), видих (4), затримка (4). Повторити 3 рази перед виходом.

Всі техніки потрібно тренувати вдома, в спокійній обстановці. Тоді в стресовій вони працюють автоматично.

Робота з однокласниками

Страх часто посилюється через насмішки. Вчитель повинен припиняти будь-які насмішки. Провести класний годину на тему «Що таке повага». Догодитися: якщо хто-небудь сміється над відповідним, він сам виходить і відповідає на складний запитання.

Можна призначити «ангела-хранителя» з числа дружелюбних однокласників. Цей дитина сидить поруч з боящимся і, коли того викликають, усміхається, показує «клас» і одними губами каже «ти зможеш».

Якщо є діти, які цілеспрямовано травлять бояться — викликати батьків, розмову з директором. Страх дошки може бути частиною булінгу.

Коли потрібен психолог

Якщо дитина відмовляється йти в школу через страх перед дошкою. Якщо у нього панічні атаки (не може дихати, темніє в очах). Якщо страх не проходить після кількох місяців роботи з учителем і батьками. Якщо дитина заїкається тільки у дошки, а вдома говорить нормально.

Психолог не буде вести дитину до дошки насильно. Він буде використовувати арт-терапію, пісок, сказкотерапію, щоб знайти корінь страху і перепрограмувати його. Зазвичай достатньо 5-10 сеансів.

Важно: таблетки (транквилизатори) дітям з таким страхом не потрібні. Лише в крайніх випадках психіатр може виписати легкі антидепресанти, але це рідко.

Альтернативні методи опитування

Замість виклику до дошки можна використовувати: опитування в парах (діти запитують один одного), письмовий блиц-опитування (записали відповіді на аркуші), тестування, презентації (дитина готує міні-доклад і розповідає, сидячи за партою), смарт-дошка (можна писати стилусом, не виходячи до дошки).

Вчитель може викликати до дошки за бажанням, а тих, хто боїться, опитувати індивідуально після уроків. Це не блажняватість. Це спеціальна освітня потреба. З часом, коли дитина повірить у себе, він і сам захоче вийти.

Історія подолання: приклад з життя

Маша, 8 років, другий клас. При одному згаданні дошки починала плакати. Дома вона вирішувала все правильно. У школі — мовчання. Вчителька пішла на компроміс: місяць не викликала Машу. Замість цього Маша писала відповіді на аркуші і приносила вчительці на перевірку. Через місяць вчителька сказала: «Маша, сьогодні ніхто не бачить, але допоможи мені, будь ласка, написати на дошці приклад. Ти будеш диктувати, а я запишу». Маша продиктувала. Похвалили. Ще через дві тижні вчителька запропонувала Маші написати одне число мелом, поки ніхто не дивиться. Маша написала. Потім — цей приклад. Потім — цей приклад. Потім — при всьому класі. Страх зник. Маша закінчила початкову школу з чотирирічкою з математики. Без психолога. Лише терпіння і поетапність.

Можна і так. Головне — не давити.

Рекомендації на кожен день

Вранці перед школою — жодної критики. Тільки підтримка. Похваліть за те, що встали, умилися, зібрали рюкзак.

Нагадайте: «Якщо тебе викличуть, ти можеш сказати “Я не готовий”. І нічого страшного не станеться». Деякі вчителі дозволяють таку фразу.

Догодіться з дитиною про сигнал SOS: якщо йому страшно, він торкається лівого вуха. Ви (або вчитель) підходите і кажете: “Іди попий води”. Так дитина отримує відстрочку.

Після школи питайте не “яка оцінка?”, а “що було цікавого?” і “було ли щось страшне?”.

Якщо дитина самозвався до дошки (даже якщо помилився) — вдома його чекає приз. Шоколадка, мульфільм, додатковий годинник на планшеті. Позитивне підкріплення творить чудеса.

З часом страх зникне. Дошка стане просто зеленим (або чорним) прямокутником. Але для цього дорослі повинні перестати бути джерелом загроз і стати союзниками.

Permanent link to this publication: