Продаж кінотеатрів перетворили на фарс із елементами трагедії

Проблеми маємо з усім. Навіть із кіно. Конфлікт довкола "культурного" питання триває давно, однак днями спалахнув з новою силою - після рішення міськвиконкому міської ради закрити та ліквідувати сім кіно( театрів, а споруди продати у приватні руки.

До переліку "зайвих" кінематографічних залів, існування яких, на думку чиновників, є недоцільним, потрапили "Київ", "Сокіл", "Стрілець", "Зірка", "Дзвін", кінотеатри імені Миколайчука та імені Хмельницького.

Як це часто буває, про ініціативу міськвиконкому працівники кінотеатрів дізналися з преси. І відразу відреагували зверненням, у якому наголосили на незаконності ліквідаційних потуг. Спільно з громадською організацією "Наша Україна" колективи кінотеатрів "Київ" і "Сокіл" зазначають, що рішення продати кінотеатри суперечить рішенню голови Львівської обласної адміністрації про збереження та відновлення доступного кінопрокату на Львівщині, Закону України "Про загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії", а також Постанові Верховної Ради "Про рекомендації парламентських слухань "Національна кінематографія: стан, проблеми та шляхи їх вирішення", в якій, зокрема, зазначено: "Відновити в обласних центрах та інших великих населених пунктах діяльність спеціалізованих дитячих кінотеатрів для популяризації пізнавального, документального, історичного кіно".

І якщо деякі з об'єктів "ліквідаційного реєстру" руйнуються вже роками, а інші хутко перепрофілювались у розважальні заклади, то в поодиноких досі таки демонструють непогані фільми. До прикладу, в кінотеатрі "Київ".

Попри різні заходи, саме в "Києві" можна подивитися стрічки, яких не показують у жодному іншому кінематографічному закладі. До того ж, що важливо, за помірну ціну. Це, як стверджує його директор, важкі інтелектуальні фільми, не для масового глядача. "Ми "крутимося" як можемо, - каже Роман Щур. - Показуємо фільми за доволі низькою ціною, надаємо приміщення для проведення різноманітних заходів, семінарів і зустрічей. Влада стверджує, ніби ми не даємо прибутку, а водночас жодним чином не дотує цієї галузі. Замість того, щоб підтримувати кінотеатри, Ратуша, навпаки, намагається знищити їх. Чиновник каже, що всіх слід виставити на аукціон. А після аукціону новий власник зробить із нами все, що забажає - у Львові вже є такі приклади".

Коли заходить мова про нефахові підходи, представники галузі згадують насамперед кінотеатр імені Богдана Хмельницького. Свого часу на цей об'єкт зголосилося багато потенційних покупців, однак влада не квапилася продавати його. Тепер, коли приміщення перетворилося на руїну, яка не надається ні до адекватного відновлення, ні тим паче до показу фільмів, навряд хтось із приватників дасть за нього добрі гроші.

Про животіння більшості львівських кінотеатрів марно говорити - якщо і функціонують, то до них ходять у кращому разі подивитися на чергового екстрасенса. Та й загалом варіанти інвестування кінотеатрів не увінчалися успіхом. За винятком потужної мережі "Кінопалац" та кінотеатру "Кіно" на Сихові, де вдалося реанімувати зали "Коперніка" й імені Олександра Довженка. З "Клекотом" і "Галицьким центром кіномистецтва" важче, там інвестори наразі потерпіли фіаско. У приміщенні "Клекоту" нині діє розважальний комплекс із оригінальним декором танцмайданчика - великим екраном, а "Галицький центр кіномистецтва" перетворився на низку крамничок, об'єднаних концептуальною вивіскою з інформацією про те, що в кінотеатрі триває реконструкція. Слід зауважити, що свого часу з нього могли зробити сучасний кінотеатр: ТзОВ "Кіномакс" планувало інвестувати 600 тисяч гривень, однак через конфлікт із керівництвом цього не сталося.

Останнім оплотом більшменш успішного кінобізнесу в старому форматі залишається кінотеатр "Львів". Він демонструє сучасні фільми у класичному антуражі: обдерті крісла, відсутність опалення, а при вході - раритетні гральні автомати, які, на диво, досі функціонують.

У складній ситуації перебуває кінотеатр "Сокіл" на Володимира Великого, колектив якого - серед ініціаторів спільного звернення. Установі "світить" аукціон. Судова тяганина працівників із міською владою триває вже ледь не три роки - колектив бажає взяти об'єкт в оренду й обіцяє довести до пуття. Натомість міська рада бажає просто продати кінотеатр без збереження цільового призначення, а торік, як стверджують представники кінотеатру, навіть була спроба рейдерської атаки: люди від влади прийшли до кабінетів керівництва та вимагали звільнити всіх працівників. Однак оперативне втручання прокуратури виправило ситуацію.

"Ми працюємо згідно з договорами, тут проводять тематичні вечори, демонструємо фільми, якщо є глядачі, надаємо приміщення райадміністрації для різноманітних заходів, хоча нічого натомість не отримуємо, - розповіла "Газеті" директор "Сокола" Анна Росоловська. - Працюємо вже десятки років, знаємо, як підняти кінотеатр, зробити прибутковим, адже він у дуже поганому стані - апаратура з 1978 року, опалення вийшло з ладу, постійні проблеми з водою. Кажуть, мовляв, немає грошей у бюджеті. Але нам не треба грошей - просто віддайте кінотеатр в оренду. Для цього створили ТзОВ, однак і надалі відмовляють, навіть не вказуючи причини. У зустрічах нам теж відмовляють - секретарки постійно кажуть, що в начальників наради. Ті наради - безперестанку, з ранку до ночі. Висновок один - кінотеатр свідомо доводять до руїни, щоб потім продати".

Натомість влада наполягає на доцільності продажу об'єктів, які не "дають користі", а є лише економічним баластом. "Ліквідація стосується тільки тих ЛКП, які неефективно використовують комунальне майно та не є стратегічними для територіальної громади", - стверджує начальник департаменту економічної політики Львівської міської ради Олег Синютка. За його словами, майно майже всіх комунальних кінотеатрів використовують саме так, а місто не має змоги довести до пуття цю галузь. І хоча пан Синютка наголошує, що "профіль" кінозалів слід зберегти, колективи кінотеатрів не вірять у це - ні для кого не секрет, що місто практично не матиме важелів впливу на власників.

Як наголосила пані Росоловська, колектив кінотеатру, згідно із законодавством, має першочергове право на оренду приміщення. Міськрада може виставити кінотеатр на продаж лише тоді, коли його працівники відмовляться від цієї преференції. "Якщо місцева влада таки виставить "Сокіл" на аукціон, намагатимемося брати в ньому участь. Звісно, якщо не "заламають" космічну ціну", - повідомила директорка, наголосивши, однак, що наміру здаватися вони не мають. Листи з викладом ситуації вже надіслали міністрові культури і туризму та Президентові України. А сьогодні працівники кінопрокатної галузі проведуть прес конференцію, під час якої окреслять методи боротьби з ініціативою влади.

Постоянный адрес данной публикации: