Libmonster ID: UA-3177

Автор: Я. О. IЩЕНКО

Стаття порушує важливу проблему запровадження на сучасному етапi вiтчизняної символiки - гербiв населених пунктiв i територiальних утворень. Автор висловлює своє бачення процесу мiського герботворення й обгрунтовує необхiднiсть наукової експертизи новостворених гербiв та державної реєстрацiї всiх символiв.

Початок 1990-х рр. ознаменувався в Українi зародженням широкомасштабного процесу мiського герботворення й вексилологiї (прапорознавства). Саме вiдтодi бере вiдлiк новий етап вiтчизняної мунiципальної геральдики, викликаний до життя перш за все проголошенням України самостiйною й незалежною державою. Нацiональне, державне та духовне вiдродження проявлялося й у ставленнi до мунiципальної геральдики.


Iщенко Ярослава Олегiвна - мол. наук, спiвроб. Iнституту iсторiї України НАНУ.

стр. 125


Однак передчасним i необачним було б твердження про те, що означений рубiж вiдразу та, що головне, якiсно й суттєво позначився на еволюцiї попередньої геральдичної традицiї. Розв'язання проблем, якi закономiрно постали перед творцями символiв адмiнiстративно-територiальних утворень - областей, районiв i мiст, потребувало критичного аналiзу геральдичного спадку 60 - 80-х рр. XX ст. Адже досить стiйкою залишається iнертнiсть та водночас небажання влади на мiсцях щось кардинально мiняти, особливо в тому, що стосується нацiональної символiки.

Дослiдники проблем соцiальної психологiї стверджують, що революцiйнi змiни у суспiльствi визначають основнi концептуальнi напрями його подальшого розвитку в усiх сферах життєдiяльностi населення країни. Потiм вибудована, обгрунтована стратегiя розвитку держави, переосмислення здобуткiв i прорахункiв минулого починають поступово впливати на всi складовi державного життя, викликають змiни у соцiальнiй психологiї громадян. Стосується це й гуманiтарних знань.

Змiна поколiнь, поява прибiчникiв та носiїв нових iдей призводить до остаточної переорiєнтацiї спрямування векторiв i, зрештою, загального розвитку, а вiдтак соцiальної психологiї, свiтоглядних принципiв взагалi. Це - досить тривалий та неоднозначний процес. Складова його - критичне й усебiчне переосмислення минулого. Стосується це i спецiальної галузi iсторичних знань - геральдики. Тож дозволимо собi зробити попередньо екскурс у часи, коли мiське герботворення в Українi XX ст. набуло значного розвитку, сформувалося у своєрiдний звичаєво-культурний напрямок, спрямований на означення мiста через символ. Тодi й виник цей комплекс оригiнальних зображальних джерел - герби "соцiалiстичних" мiст.

Починаючи iз середини 1960-х рр. стало традицiєю зображати на стелах при в'їздi до мiста його герб. Вiдтак усi, хто приїздив до нього, могли ознайомитися вiдразу з основною складовою символiв населеного пункту. Герб становив, так би мовити, його вiзитку. За нашими пiдрахунками, значна частина з понад чотириста тридцяти взятих на облiк державною статистикою мiст почали тодi широко використовувати в наочнiй агiтацiї рiзнi геральдичнi знаки, створенi на замовлення влади, або старi герби мiст у "новiй редакцiї" з певними видозмiнами. Останнi повиннi були пiдтвердити колишнiй мiський статус та давнiсть населеного пункту, особливо коли йшлося про його ювiлейнi дати. Попри значнi недолiки гербових новотворiв, вiдверто полiтизованих, що були в бiльшостi створенi з порушенням правил геральдики, без врахування основних наукових приписiв цiєї унiкальної зображальної ланки iсторичних знань, у радянськiй Українi з'явилася оригiнальна складова мiської символiки. Частину з майже двохсот мiських гербiв було затверджено рiшеннями сесiй рад. Тобто вони отримали офiцiйний статус, правову основу для практичного використання. Велика частка гербiв використовувалася без вiдповiдного затвердження. Добро на їх прийняття давали мiськi комiтети компартiї. Не маючи будь-якого уявлення про традицiї герботворення в Українi, автори численних гербiв широко послуговувалися власними вподобаннями, переобтяжували гербове поле численними символами, вигадували якiсь особливi знаки, бiльше схожi на плакатнi малюнки.

Слiд зазначити, що процес мiського герботворення, характерний для перiоду 60 - 80-х рр. XX ст., набув своїх особливих рис, що суттєво вирiзняли його вiд часу, коли герби засвiдчували про самовряднiсть, правовий статус мiст та були приналежнiстю їхньої громади, яка вносила свiй знак до печаток i на прапори, одночасно надаючи цим символам юридичної сили1 .

Низка полiтичних обставин, зокрема той факт, що у програмних документах КПРС iшлося про вiльний розвиток культур усiх радянських народiв, змушувала партiйних iдеологiв пильно стежити за будь-якими проявами всього нацiонального, вiдразу пiддаючи нищiвнiй критицi "нацiоналiстичнi" тенденцiї

стр. 126


у союзних республiках, коли тi зверталися до своєї давньої iсторiї й символiв, особливо в разi посилання про наявнiсть державностi на їх теренах, зокрема прав i свобод мiст. Цiлком зрозумiло, що це стосувалося й атрибутiв державностi, символiки та емблем усiх рiвнiв. Не будемо тут ще раз наголошувати i доводити на прикладах, що при створеннi й затвердженнi гербiв мiст мiсцева влада керувалася не проголошеними засобами масової iнформацiї постулатами - вiдображати "давнє визначальне минуле" та "щасливе сьогодення" в гербах, а передусiм побоюванням бути звинуваченою у використаннi в них нацiональних i релiгiйних символiв, давнiх родинних емблем або ж символiки однiєї з трьох iмперiй, до яких належали свого часу землi України.

Оскiльки нiяких законодавчих державних актiв щодо запровадження для мiст власних символiв у виглядi гербiв у СРСР не iснувало, то геральдичнi новотвори почали з'являтися, особливо з нагоди ювiлеїв мiст та самої держави, як брати-близнюки, дуже схожi один до одного через обмежений iдеологiєю зображальний ряд. А як iнакше можна було вiдбити в гербовому полi "визначальне", тобто те, що свiдчило про розвиток окремих галузей iндустрiї, виробництва (будiвля заводу, домна), сiльського господарства (колосся всiх форм i видiв, будiвля ферми), науки й культури (книги, пам'ятники, нацiональний орнамент).

Значним недолiком, що уповiльнював розвиток мiського герботворення, була вiдсутнiсть єдиного компетентного координуючого центру, на який би покладалося завдання керувати цим процесом, зокрема створювати вiдповiдний пакет супровiдних документiв, якi б слугували еталоном для влади на мiсцях у разi прийняття рiшення щодо затвердження герба.

Не iснувало в Українi також жодного пiдручника чи посiбника з iсторiї геральдики з матерiалами, що свiдчили б про самобутнiсть українських гербiв, їх символiв та багатство змiсту геральдичних фiгур, досконалiсть зображального ряду. Жодна наукова установа не була спроможна надавати фаховi консультацiї щодо створення мiсцевих гербiв, не кажучи вже про можливiсть вiдслiдкувати основнi тенденцiї загального процесу герботворчостi, вести реєстр нових знакiв. Питання про це взагалi не стояло.

Ще у 1989 р. на рiзних рiвнях, зокрема серед учених, виникло питання про вiдновлення давнiх українських символiв для iсторичних мiст. Серед тих, хто плекав надiю щодо можливостi вирiшення нагальних проблем мiської символiки, був А. Б. Гречило, який опублiкував ряд наукових статей2 , а пiзнiше й грунтовну монографiю3 , присвячену стародавнiм гербам українських мiст. Робота вчених сприяла тому, що у Львовi було створено наукову громадську органiзацiю - Українське геральдичне товариство (9 липня 1990 р.). За роки, що минули вiд тiєї дати, члени товариства з рiзних областей України зробили чимало для того, щоб висвiтлити iсторiю вiтчизняного гербознавства, опрацювали численнi документи в архiвах усiх рiвнiв, показали можливiсть введення до наукового обiгу окремих блокiв iнформацiї щодо вiтчизняних символiчних зображень.

На наукових конференцiях ученi постiйно наголошували на необхiдностi оприлюднення головних принципiв та засад створення української територiальної й мiської геральдики4 . Iшлося про затвердження єдиної наукової термiнологiї, власне, про її розробку, оскiльки не iснувало жодного вiтчизняного геральдичного довiдника українською мовою, але передусiм про визначення загальної концепцiї розвитку мiської геральдики. Однак без з'ясування основної ролi та сфери функцiонування гербiв у сучасних умовах, встановлення їх юридичного статусу годi було сподiватися на вихiд практичної геральдики iз ситуацiї, що склалася. Широке обговорення, виступи у засобах масової iнформацiї фахiвцiв поступово вплинули на усвiдомлення суспiльством важливостi створення i функцiонування мiської символiки, її мiсця в системi зовнiшньої комунiкацiї.

стр. 127


Українська мiська геральдика має давнє корiння. Початком її iсторiї традицiйно вважається XIV ст. Як напрям вона формувалася одночасно з територiальною земельною символiкою. Саме здобутки вiтчизняної геральдики, особливо на нивi створення мунiципальних символiв, мали б бути використанi при вiдродженнi її традицiй у 60-х рр. XX ст.5

Вiдновлення державностi в Українi стало стимулюючим чинником для вiдродження нацiональної символiки, зокрема у мiсцевому самоврядуваннi - мiськiй геральдицi i прапорознавствi. За час, що минув, на теренах нашої держави до 500 населених пунктiв та великих складових адмiнiстративно-територiального подiлу затвердили свої символи. Характерною рисою цього етапу гербознавства стала можливiсть приймати свою символiку не тiльки мiстами, а й територiальними громадами сiл i селищ, адмiнiстративними утвореннями - областями, сiльськими та мiськими районами. Пiсля прийняття Верховною Радою України закону України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" вiд 21 травня 1997 р. стало правилом, що "змiст, опис та порядок використання символiки територiальних громад сiл, селищ, мiст, районiв та областей визначаються вiдповiдною радою, згiдно iз законом"6 . Вiдтак прийнятi попередньо i вiдтодi розробленi та затвердженi герби отримали статус мунiципальних символiв.

Звертаючись до теми про сучасний стан герботворення в Українi й висловлюючи свої думки щодо перебiгу процесу на даному етапi, не можна обiйти того внеску, який зробили вченi, працюючи на нивi геральдики у рiзних регiонах нашої держави7 . Серед них вирiзняється нещодавно видана, добре оформлена, змiстовна книга А. Б. Гречила "Герби та прапори мiст i сiл України"8 . Принагiдно зазначимо, що подiбне видання є рiдкiсним явищем. Серед науково-довiдкової лiтератури ще досi нема широкомасштабного проекту, здiйснення якого вперше у вiтчизнянiй науковiй практицi дозволило б представити одночасно, в одному виданнi надзвичайної ваги iсторичну iнформацiю про сучасний комплекс мунiципальної символiки, геральдики й вексилологiї - герби населених пунктiв та їх прапори.

Дана праця вiдомого геральдиста заслуговує на високу оцiнку ще i тому, що вiн визнав за свiй науковий обов'язок самостiйно вести реєстр сучасних мунiципальних гербiв, що мав би робити цiлий колектив. Зазначимо, що 18 травня 2000 р. Президент України пiдписав указ "Про впорядкування геральдичної справи в Українi"9 . У ньому зазначалося, що мiсцевим органам виконавчої влади пiд час вирiшення в усталеному порядку питань, пов'язаних iз запровадженням або реєстрацiєю символiки, "...подавати Комiсiї державних нагород та геральдики пропозицiї з питань затвердження геральдичної експертизи й висновку; враховувати пропозицiї цiєї Комiсiї за результатом проведеної експертизи; застосовувати методичнi рекомендацiї з питань геральдики, розробленi Комiсiєю державних нагород та геральдики"10 (Комiсiя дiє, згiдно з указом Президента України, на громадських засадах у його Секретарiатi. - Авт.).

Працюючи в тiсному зв'язку зi складовою структури Секретарiату - вiддiлом державних нагород i геральдики, Комiсiя доручила А. Б. Гречилу, як своєму члену та єдиному фахiвцю iз символiки в її складi, розробити вiдповiднi рекомендацiї, що й було виконано11 .

Вiдтодi творцi нових гербiв отримали можливiсть ознайомитися з основними засадами їх творення i загальними правилами, якими рекомендовано керуватися при цьому. Зазначимо, що, як не прикро, вони не потрапили до числа багатотиражних видань, залишилися маловiдомими для тих, кому безпосередньо були адресованi. Українське геральдичне товариство (УГТ) - громадська органiзацiя - й не має можливостi широко тиражувати такi потрiбнi усiм документи. Залишилися досi на паперi також пропозицiї указу про запровадження Державного геральдичного реєстру. Кабмiн України, як на це вказувалося та рекомендувалося в указi, так i не вирiшив питання з визначенням органу, який

стр. 128


має його вести. Наукову експертизу, яка є обов'язковою при визначеннi якостi герба, доцiльностi введення певних фiгур, здебiльшого проводили члени УГТ або науковцi вiддiлу спецiальних iсторичних дисциплiн Iнституту iсторiї України НАНУ. Вони консультували виконавцiв проектiв, аналiзували знакову систему, ескiзи гербiв, писали iсторичнi довiдки, брали участь в оформленнi супровiдних документiв. Не один раз нам доводилося витрачати багато часу, щоб переконати представникiв мiсцевої влади у недоречностi використання в проектах тих чи iнших негеральдичних фiгур, зовсiм не характерних для вiтчизняної знакової системи, їх довiльного тлумачення як мiсцевих символiв12 .

Сучасна полiтична ситуацiя, що склалася у країнi через наявнiсть в органах влади представникiв партiй та блокiв рiзного полiтичного спрямування, безпосередньо впливає на неоднозначнiсть ставлення до змiстового навантаження гербiв.

Але основним чинником, який суттєво позначився на масштабно запланованому для реалiзацiї проекту створення мiської символiки, залишається вiдсутнiсть кадрiв фахiвцiв iз геральдики. Видання першої довiдкової працi, присвяченої гербам i прапорам України, стало пiдсумковим результатом роботи геральдистiв на одному з вiдповiдальних етапiв сучасного герботворення - початковому. На перших двадцяти сторiнках видання А. Б. Гречило подає коротку передмову, в якiй роз'яснює читачам мету створення даної працi та причини, що спричинили до систематизування матерiалу про сучаснi герби. Своєрiдному, складеному за абеткою, каталогу-реєстру, що вмiстив данi щодо 293-х знакiв, передує шiсть невеликих за обсягом окремо видiлених пiдроздiлiв вступу. У них у начерковому жанрi, зрозумiлому навiть не фахiвцям, розповiдається про сучасну мунiципальну герботворчiсть в Українi, становлення геральдичної системи, про спроби законодавчого врегулювання питання щодо мiсцевої символiки, окремi методичнi рекомендацiї з питань геральдики i прапорознавства - складових мунiципальної символiки, про необхiднiсть формування української геральдичної та вексилологiчної термiнологiї, а також про проблеми, з якими фахiвцi стикаються при запровадженнi сучасних символiв.

Пояснюючи принципи формування окремих нацiональних геральдичних систем, якi базуються на iсторичному досвiдi та сучасних вимогах, автор наголошує на необхiдностi досконалого вивчення теоретичної геральдики, iсторiї розвитку української герботворчостi з її особливостями, поняттями про композицiю i, головне, чiткому розумiннi поставленого завдання. Цi твердження не викликають заперечення.

Однак далеко не всi твердження А. Б. Гречила можна прийняти, на наш погляд, без застереження. Перше стосується подачi герба i фiгур на його полi. Тут не зовсiм зрозумiло, чому автор стверджує, що регламентування форми подачi герба i внесених до нього фiгур мають загалом другорядне значення13 , а канонiчне блазонування - геральдичний опис - виступає за канон. Таким чином А. Б. Гречило вiдстоює позицiю старої геральдичної школи вiдносно того, що графiчне зображення може варiюватись, а основним залишається блазонування, прийнятий опис. На нашу думку, все ж малюнок-еталон забезпечує притаманнi гербам консерватизм i сталiсть. В iншому випадку, при створеннi зображення за описом, у гербi можуть з'явитися далекi вiд наведених у малюнках-еталонах геральдичнi фiгури. За подiбнi приклади можна навести наявнi "двiйники" гербiв радянського перiоду, якi тиражувалися за допомогою значкiв, i в них з'явилися, так би мовити, рiзнi графiчнi зображення, подiбнi мiж собою виключно за змiстом. У разi, коли на державному рiвнi буде прийнято вiдповiдне рiшення про внесення до печаток населених пунктiв зображень гербiв, тодi саме графiчний еталон герба, вiдтворений на них, прислужиться як зразок для можливого тиражування на рiзних носiях. Загальновiдомо, що саме стародавнi гербовi печатки, тобто сфрагiстичний матерiал, у випадках вiдсутностi малюнка

стр. 129


герба, котрий прикладався до документiв на права мiст, досить часто ставали, як i ранiше, так i сьогоднi, за основу реконструкцiї його вигляду.

У рекомендацiї, що стосується форми щита для усiх населених пунктiв, А. Б. Гречило аргументовано доводить необхiднiсть вживання єдиного, вже усталеного еталону - закругленого знизу щита. Це сприяє створенню геральдичної системи, в якiй мунiципальнi герби вiдразу вирiзняються серед iнших знакiв - приватних, органiзацiйних, корпоративних, вiйськових, особистих, для яких характернi iншi форми.

Творчо пiдiйшовши до питання оздоблення картуша, А. Б. Гречило чомусь наголошує на другорядностi цього елементу. Нам видається логiчним все ж у рекомендацiях щодо створення гербiв пiдкреслювати не декоративне, а насамперед змiстове значення картуша з усiма його складовими. Позащитовi елементи сьогоднi, на наше переконання, що базується на власному досвiдi практичної роботи, дещо змiнили класичнi уявлення про них як декоративний елемент14 .

У поле щита, за правилами геральдики, не варто вносити кiлька геральдичних i негеральдичних фiгур, переобтяжувати ними й ускладнювати малюнок. Тож винесенi за межi окресленої, чiтко визначеної й прийнятої форми герба, елементи супроводу, такi, як щитотримачi й картуш, зможуть надати додаткову iнформацiю про населений пункт з його iсторiї, географiчного розташування, давностi мiста, його промислової спрямованостi. Творчий пiдхiд до цих елементiв доповнить змiст герба, зокрема вiдомостями про наявнiсть видатних пам'яток iсторiї та культури, даними про побут населення.

У гербах статус населеного пункту засвiдчує стилiзована корона. Немає заперечень тому, що вона конче потрiбна у великих або, як їх називають, повних гербах. Запровадження цього правила призвело до виникнення у сучасному гербознавствi зображень корон двох вiдмiнних типiв. Це класичнi корони з трьома мурованими зубцями-бланками (хоча i в даному випадку трапляються варiанти зображень їх кладки i форми самих зубцiв) та вiнцi з колосся, три з яких виступають над плетивом-бурелетом. Не вiдкидаючи можливостi наукової дискусiї з приводу доречностi таких нововведень у формi колоскiв, ми вiдстоюємо позицiю i надаємо перевагу зображенням корон у виглядi мурованих-тризубних. "Сiльська корона" з колосся, запропонована художниками, на наш погляд, спрощує герб i перетворює його на плакатний малюнок15 .

Уважаючи себе прибiчником класичного жанру геральдики, з вiдомих нам зразкiв гербiв та з наведених у книзi А. Б. Гречила прикладiв, обираємо саме їх класичнi форми. Для населених пунктiв рiзного статусу вони повиннi мати, на наше переконання, кольоровi вiдмiнностi, що вже частково використовується у сучаснiй практицi. Не викликають заперечень i вжитi на них метали та фарби: мiськi герби, в тому числi мiст - обласних центрiв - золота корона; сiльськi й селищнi - срiбна; для сiл, що мали колись мiськi права, - цеглисто-червона фарба. Хоча i в даному випадку не зовсiм доречним є вживання однiєї бiлої фарби (вона передає в малюнку срiбло-метал), тобто одночасно кольорового означення для корон сiл i селищ мiського типу, що мають рiзний статус в АТП.

Приклади активного використання "сiльської корони" - вiнцiв iз колосся - зустрiчаємо у гербах мiст Броварського i Куп'янського районiв, ряду сiл Хмельницької та Рiвненської областей. Одночасно з картушами, якi рiзняться елементами декорування, вони виглядають досить цiкаво з огляду на цiлiснiсть вибудованої композицiї. Хоча все ж такi "заквiтчанi" колосками малюнки значно спрощують сам герб. Нововведення подiбних ознак у системi оздоблення герба ще має бути добре аргументованим фахiвцями та прийнятим геральдистами.

Оскiльки сучасна геральдична система, як упорядкована i внутрiшньо органiзована сукупнiсть взаємопов'язаних елементiв, що має визначенi параметри, передбачає поширення традицiї герботворення на усi складовi адмiнiстра-

стр. 130


тивно-територiального подiлу, то перед геральдистами постали питання щодо створення гербiв областей, районiв, мiських i сiльських районiв. Цього потребувала i мiсцева влада, щоб у певний спосiб вирiзнити свої адмiнiстративнi одиницi. Вiдтак набули затвердження герби усiх областей України16 . Перед нами не стоїть завдання проаналiзувати усi обласнi герби з огляду на їх геральдичну досконалiсть та вiдповiднiсть законам символiки. Але навiть їх побiжний огляд засвiдчує, що у бiльшостi з них основною фiгурою в щитi слугує геральдичне зображення, внесене до герба обласного центру. Запорiзька, Закарпатська, Днiпропетровська, Волинська, Одеська, Львiвська областi, АРК при створеннi гербiв послугувалися повною мiрою чи з модифiкацiєю гербами своїх мiст-сто-лиць. Невдалим є герб Черкаської областi, в якому на мiсцi корони винесли портрет Т. Г. Шевченка, обрамлений у восьмикутний картуш. Над гербом Харкiвської областi вгорi - розкрита книга iз графiчним зображенням атома, а Хмельницької - також розкрита книга17 . У пiднiжжi гербiв Запорiзької, Донецької, Луганської та Херсонської областей на девiзних стрiчках подано назви областей, чого не варто робити.

У майбутньому все ж, на нашу думку, необхiдно визначитися з додатковими елементами для повних чи великих гербiв областей та iнших територiальних одиниць, зокрема, у випадку застосування щитотримачiв i прикрас у виглядi декору. Завершеними геральдичними творами виглядають серед обласних великих гербiв тiльки герби Львiвської, Одеської, Запорiзької, Чернiвецької, Хмельницької та Миколаївської областей18 .

Головна iдея введення великих гербiв у даному разi полягала у пiдкресленнi адмiнiстративного статусу мiст через вiдображення засобами графiки їх виникнення, становлення та розвитку. Iнформацiю про це, на думку фахiвцiв, мали втiлювати саме фiгури щитотримачiв i декоративнi елементи, зокрема пiд щитом.

Наразi встановлено кiлька знакiв мiст - обласних та районних центрiв - iз вiдповiдним використанням виразних символiв. Однак не викликає захоплення герб мiста Кiровограда 1996 р. iз його щитотримачами - лелеками (згадка про козацький зимiвник iз назвою Лелекiвка). До того ж пiд гербом на стрiчцi вмiщено гасло "З миром i добром", що визнається класичною геральдикою недоцiльним для територiальних гербiв. Адже гасла, як i шоломи, намети, мантiї, характернi для родової, особової, корпоративної геральдики. Хоча у своїх працях геральдисти, зокрема i в останнiй книжцi А. Б. Гречило, на перспективу передбачають практику впровадження великих гербiв для будь-якого населеного пункту. Особливо це стосується визначних мiст - колишнiх центрiв князiвств, воєводств, земель, полкiв, гетьманських столиць. На жаль, ми тут менш оптимiстичнi.

Таке розширення виняткiв iз правил, де за основу вирiзнення герба слугує визначення статусу населеного пункту на теперiшнiй час (на що й орiєнтують корони з вiдповiдним кольором), внесе плутанину у струнку систему i призведе до появи довiльно створених знакiв вiдповiдно до вподобання i знань виконавцiв еталонiв гербiв на мiсцях, до бажання будь-що видiлити мiсто чимось особливим, але що не має вiдношення до символiки19 .

Для iсторичних мiст, що мали в минулому свої герби, на нашу думку, залишається можливим в окремих випадках перезатверджувати, тобто вiдновлювати правовий статус мiських знакiв, що iснували ранiше. Але i тут на дослiдникiв чекає чимало перепон. Одна з них полягає в тому, що кiлькасотлiтня традицiя вiтчизняного гербознавства зазнала впливiв iнших гербових систем рiзних сумiжних країн, до яких входили нашi терени, i при порiвняннi гербових зображень рiзних за часом створення знакiв спостерiгаємо численнi недоречностi, пов'язанi з наявнiстю однотипних гербових зображень. Це рiзного виду представники тваринного свiту, башти, мури, храмовi та цивiльнi споруди, шаблi - найхарактернiшi штучнi фiгури тощо.

стр. 131


Окремо заслуговує на розгляд питання внесення до сучасних гербiв значної за обсягом церковної символiки20 . Цiлком зрозумiлий той факт, що Україна, як колиска кiлькох християнських конфесiй, прагнула через символiку заявити про приналежнiсть до християнського свiту, за святинi якого вона постiйно воювала, вiдстоюючи свою землю i вiру. Великий блок iнформацiї про герби з християнською символiкою наявний в упорядкованому А. Б. Гречилом довiднику гербiв, рядi iнших праць та на сторiнках вiсника УГТ "Знак" (числа N 1 - 37), свiдчить про присутнiсть у понад п'ятистах мiських гербах до ста християнських символiв. Крiм рiзних за формою хрестiв i зiрок, в них наявнi численнi зображення храмiв, каплиць, постатей святих, полум'янiючих сердець, квiтiв iз християнського супроводу (лiлеї, геральдичнi рози - троянди), риб, голубiв (символ Св. Духу), культових атрибутiв тощо. Це стосується сучасного герба мiста Кременець, де у вiльне поле внесено лапчатий хрест, що означає приналежнiсть мiста до iсторичної Волинi21 . У гербi цього мiста XVII ст. хрест чорний, з подовженим нижнiм раменом.

Дискусiйною у даному разi виглядає спроба геральдистiв просто переносити з наявних вiдбиткiв стародавнiх печаток населених пунктiв подiбнi зображення. Так, у гербi мiста Василькiв (вiдновлений 1993 р., герб 1852 р.) фiгура Архангела Михаїла, до речi, значно вiдкоригована i вiдмiнна вiд зображення оригiнального герба Києва XVIII ст., означає приналежнiсть мiста до областi (ранiше - губернiї). Внизу герба вмiщено срiбну з трьома банями церкву (ранiше була золотою) на зеленiй горi. Доречним було б у новому варiантi герба позбутися вказiвки на приналежнiсть мiста за АТП до областi. У такому разi всi мiста областi теж повиннi були б вносить у вiльне поле означення приналежностi за АТП.

Як один iз варiантiв, на нашу думку, можна було б запропонувати для усiх мiст областi якусь одну з особливих фiгур у декорi герба областi. Герб мiста Iзмаїл 1826 р. (iнший варiант iз тим символом 1930 р.) - золотий рiвнораменний хрест (нагадує теперiшнє зображення на емблемi всесвiтньої органiзацiї Червоного Хреста) перезатверджено 1992 р. Його зображення вважаємо вдалим з огляду на оригiнальну реконструкцiю А. Б. Гречила.

На сучасному етапi герботворення як особовi герби використовуються i новостворенi геральдичнi знаки. Чимало вiдомих дiячiв держави, фiнансисти та бiзнесмени також мають свої герби, але здебiльшого їх замовляють i презентують їм колеги армiгера (власника).

До незаперечних здобуткiв сучасної геральдики вiдносимо той факт, що свої герби отримали не тiльки численнi мiста, селища, села, а й територiальнi громади.

За означений термiн вiдбулися значнi зрушення в питаннi законодавчого врегулювання проблем мiсцевої символiки. Закон про мiсцеве самоврядування (1997 р.) та Указ Президента України "Про впорядкування геральдичної справи в Українi" (2002 р.) вiдкрили перспективи для всiх територiальних громад в установленому порядку вирiшувати питання, пов'язанi iз запровадженням та реєстрацiєю символiки.

Герби, якi пройшли геральдичну експертизу науковцiв, або тi, що створенi за їх допомогою або консультацiями та рекомендацiями, вiдтепер стали зразками нової символiки, справжнiми творами геральдичного мистецтва. Вони виконанi з дотриманням вимог i приписiв теоретичної геральдики. Це стосується i прапорiв iз нанесеними на них зображеннями гербiв.

Члени Українського геральдичного товариства розробили низку геральдично-вексилологiчних норм i рекомендацiй, якi використовуються при сучасному створеннi територiальних i мунiципальних символiв. Загальною методикою герботворення визначено, що для iсторичних поселень варто використовувати найдавнiшi знаки навiть при наявностi пiзнiших за часом гербiв (перевагу вiддавати символам XIV-XVII ст.), а також вводити до гербового поля вiднайденi новi

стр. 132


додатковi елементи з мiської символiки. Особливо це стосується, як нами помiчено, вiдображення специфiчних мiсцевих особливостей, що не втратять свого значення i в майбутньому.

Зазначенi вимоги класичної геральдики до створених гербiв i, вiдповiдно, прапорiв, науковцi намагаються звести до чiтко визначених положень. Вони стосуються використання спiльної для усiх мiських знакiв форми щита, п'яти геральдичних кольорiв i двох металiв, їх нанесення в полi щита i недопустимостi накладання металу на метал, кольору на колiр. Залишаючи за громадами право на використання геральдичних (утворених подiлом поля) i негеральдичних фiгур (природнi та штучнi фiгури), рекомендується застосовувати в гербi їх обмежену кiлькiсть. Фiгури живих iстот, зображенi у профiль, мають бути повернутi праворуч (лiвий бiк вiд глядача), рухомi речi, засоби пересування - за напрямком руху вправо. Композицiю - малюнок, як це вимагає правило, подають двомiрним, без пiвтiней i без перспективних зображень. У щит не дозволяється вносити зображення державного герба, наводити там i назву громади. Виняток становлять окремi лiтери з промовистих (називних) гербiв. Символiка прапора має бути пов'язана з гербом або мати самостiйне втiлення. Усi розробленi мiськi символи в даний перiод, як це i вимагається, необхiдно затверджувати рiшеннями сесiй вiдповiдних рад.

Одночасно з вiдмiченими нами здобутками на сучасному етапi герботворення виявилися i залишилися невирiшеними ряд проблем. Попри все, далеко не всi новоприйнятi герби створенi без помилок. У них спостерiгається порушення основних правил геральдики. Прикладами окремих недоречностей при передачi змiсту геральдичних фiгур, або ж використаної геральдичної колiрної гами можуть слугувати малюнки гербiв с. Акрешон Iвано-Франкiвської областi; Алчевська (Луганщина), в якому знак змiнив колiр при нанесеннi його на прапор; с. Богданiвка (Київська обл.), в якому невдало намальована гiлка калини, передана з порушенням кольорiв; с. Веселе (Запорiзька обл.), де поле перенасичене дрiбними зображеннями тощо. Герб м. Генiчеськ (Херсонська обл.) виконано у традицiях 1960-х рр. - iз внесенням назви мiста в главу i цифри часу заснування мiста; а герб м. Красний Лиман на Донеччинi дивує розмiщенням у зеленому полi золотого ключа й внесеною датою заснування поселення. Просто плакатними малюнками можна вважати досить однотипнi герби мiст Красний Луч (Луганська обл.), Красноград (АРК), селища Красноторка (Донецька обл.), м. Кременець на Тернопiльщинi, м. Крижопiль на Вiнниччинi. Усi вони дуже подiбнi за своїми проектами до символiки 60 - 80-х рр. Таких прикладiв, на жаль, чимало. Вражає те, що до гербiв чомусь почали вносити негативну iнформацiю. Так, у с. Лозовий Яр на Київщинi до герба залучено "розiрванi кайдани", якi мають символiзувати боротьбу за волю. Складним для сприйняття є символiка с. Лiточки на Київщинi iз сонцем (це на малюнку одинадцятипроменева червона зiрка), поверх якого накладено дивної форми птах-фенiкс ("залiзний птах"). Значного пояснення символiв вимагає герб с. Затурцi (Волинська обл.): голова срiбного тура має вказувати на географiчне розташування - "за рiчкою Турiєю". Герб м. Зборiв на Тернопiльщинi взагалi є зразком повного нехтування правилом геральдики, оскiльки вiн має негеральдичний характер (використання сiрої фарби, графiчна недосконалiсть). До того ж його увiнчано єпископською митрою, що є взагалi неправомiрним, оскiльки там не було єпископату.

До незаперечних здобуткiв геральдики на сучасному етапi слiд вiднести збiльшення у гербах кiлькостi символiв та фiгур, якi ранiше не використовувалися, їх виразнiсть, графiчна досконалiсть при передачi змiсту символу на малюнку робить композицiю справжнiм твором геральдичного мистецтва. За вдалi приклади таких малюнкiв можна навести герби м. Андрушiвка (Житомирська обл.), де на полi щита мiж раменами Андрiївського хреста зображено квiтку ромашки (багата природа краю), обабiч перехрестя - пiрамiдальнi головки цук-

стр. 133


ру, внизу - бiла чаша, з якої виходить синє полум'я. Наявнiсть символiки цукру свiдчить про основну промислову галузь, що сприяла розвитку поселення, а чаша iз синьо-золотим полум'ям ("вогняна вода") - на виробництво спирту.

Цiкаво вирiшено символiку м. Балаклави (зараз її територiю включено до Севастополя, тому герб можна вважати районним символом), де одночасно з Георгiївським хрестом (згадка про битву 1854 р.), кам'яною стiною - кладкою (генуезька фортеця Чембало), означенням традицiйної галузi господарства (гроно винограду), подано три риби (символiзують одну з версiй про тюркське походження назви), а балку-стiну (пояс) завершує знизу чорний меандр. Грецький орнамент у такий спосiб символiзує зв'язок поселення з античною еллiнською культурою.

Вiдсутнiсть наукового геральдичного центру, створення якого ранiше передбачалося, а також вiдповiдного реєстру гербiв, якi пройшли усi стадiї апробацiї та прийняття, позначився на якiсному боцi справи. Громадська установа - УГТ, як i незначна кiлькiсть геральдистiв-науковцiв академiчних закладiв та вузiв, не мають змоги давати експертнi висновки на всi ескiзи гербiв, їх блазони (описи знакiв). На рiвнi структурного пiдроздiлу Секретарiату президента такi звернення щодо визначення якостi символiв розглядаються частково. Не допомагає у вирiшеннi справи Комiсiя державних нагород та геральдики при Президентовi України, яка працює на громадських засадах. Повний каталог гербiв мiст i сiл досi вiдсутнiй.

Герби 60 - 80-х рр. частково продовжують функцiонувати з певною модифiкацiєю малюнку (в основному це стосується кольорiв, коли червоно-лазурове поле змiнено на синьо-жовте). Приклад - герби Донецька, Енергодара, Житомира, Краснограда, Крижополя, Єнакiєвого та iн.

Вiдомостi про новостворенi знаки на мiсцях не потрапляють до засобiв масової iнформацiї, про них нiхто не знає. Адже не iснує вiдповiдної постанови, зразкiв форм документiв, якi б зобов'язали органи мiсцевої влади подати вiдомостi до визначеної структури для внесення гербiв до реєстру. Досi залишається дискусiйним питання української геральдичної термiнологiї.

Виданий вiдомим дослiдником геральдики М. Стародубцевим єдиний в Українi довiдник "Иллюстрированный словарь по геральдике"22 , що мiстить 1005 термiнiв у перекладi на росiйську, українську, англiйську, есперанто, французьку, нiмецьку та латинську мови, слугує найкращим посiбником для геральдистiв. Кожний термiн у ньому подається у супроводi графiчних малюнкiв, якi передають образно словесне означення. Наведенi у довiднику малюнки взято iз кращих зразкiв гербiв європейської геральдики. До нього, на жаль, не ввiйшов цiлий рiд символiв i фiгур вiтчизняного походження. Чимало наведених у словнику українською мовою термiнiв ще вимагають уточнення. Вiдтак питання про створення термiнологiчного словника з вiдповiдно графiчно поданою символiкою залишається вiдкритим23 .

Наявнiсть на сьогоднi в геральдичнiй системi України понад п'ятисот гербiв населених пунктiв засвiдчує про досить активний процес герботворення i вiдповiдного затвердження мунiципальної символiки. У нашiй державi, за даними статистики, налiчується 455 мiст, 887 селищ, 490 районiв, понад 10 тис. сiльських рад, що обiймають близько 29 тис. сiльських населених пунктiв. Отже, як бачимо, для геральдистiв ще на багато рокiв вистачить роботи, спрямованої на створення символiки для населених пунктiв, аби вирiзнити їх належно.

Пiдбиваючи попереднi пiдсумки розвою практичної геральдики за 1991 - 2005 рр., потрiбно особливо вiдмiтити велику роботу, проведену Українським геральдичним товариством. Ця громадська органiзацiя, до якої входять вiдомi науковцi з академiчних установ, фахiвцi iз символiки та геральдики, викладачi вузiв, широкий громадський актив, представлений працiвниками музеїв та архiвiв, художники, графiки й, водночас, любителi геральдики - краєзнавцi, колекцiонери, аматори-геральдисти.

стр. 134


Справою герботворення за дорученням владних структур на мiсцях продовжують займатися випадковi люди, якi залучають художникiв-графiкiв. Замовлення виконуються часто примiтивно, без переконливого обгрунтування внесених до герба символiв. Описи хибують на багатослiв'я, нечiткiсть. До блазонiв вносять пояснення символiки, дати заснування населених пунктiв, визначних подiй. Це все потрiбно робити, але в окремому документi супроводу до герба - "Опис та пояснення символiв".

Чимало гербiв у повiдомленнях преси не мiстять вказiвки на авторство. Вiдсутня у супровiдних документах iнформацiя про фахову приналежнiсть авторiв iдеї, проектiв, виконавцiв. Наразi вважаємо за потрiбне, щоб у документах про затвердження герба завжди вказувалися прiзвища авторiв проектiв та виконавцiв еталонiв. Саме тут необхiдно надавати вiдомостi щодо фаху авторiв гербiв, якi не тiльки засвiдчують свої iнтелектуальнi права на знак, а й несуть вiдповiдальнiсть за досконалiсть твору на етапi його створення24 .

Серйозною проблемою сучасного герботворення виглядає нестача фахiвцiв iз даної галузi iсторичних знань. Геральдика - специфiчна точна наука, якою мають займатися фахiвцi з базовими знаннями символiки та емблематики з унiверситетською освiтою, знаннями iсторiї мiст i сiл України, а не аматори. Коло невирiшених проблем сучасної геральдики значно ширше, нiж перелiчено вище. Подолати їх можна i потрiбно за допомогою створення вiдповiдної геральдичної установи у структурi державного управлiння, об'єднання геральдистiв усiх регiонiв.

Iнформацiя про створенi мунiципальнi герби - пакет документiв, якi супроводять еталонне зображення герба, - вiд блузону, вiдомостей про авторiв, опису символiки, використаних кольорiв та їх значення, iсторичної довiдки про населений пункт i його iсторичнi символи, визначнi подiї, особливостi розвитку - до витягу з протоколу сесiї ради про затвердження символу, повинна, на нашу думку, обов'язково зосереджуватися в мiсцевих музеях.

Герб створюють не на певний час, а на вiки. Це доведено iсторiєю. Тому справа герботворення мiсцевої символiки повинна вважатися й сприйматися в Українi як державна.

-----

1 Iщенко Я. Проблеми мiської геральдики: перспективи створення мунiципальних знакiв // Бердичiвщина: поступ у третє тисячолiття. Наук. зб. "Велика Волинь". - Житомир; Бердичiв, 2001. - Т. 22. - С. 392 - 396; її ж. Проблеми розвитку української геральдики // Бiблiотечний вiсник. - 2001. - N 3. - С. 49 - 51; її ж. Становлення мiської геральдики в Українi та перспективи її розвитку: ретроспективний огляд i сучаснi тенденцiї поступу // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни. Число 8 - 9. У 2-х част. - К., 2002. - Част. 1. - С. 38 - 50.

2 Гречило А. Новi проблеми старої геральдики // Пам'ятки України. - 1989. - N 1. - С. 48 - 49; Його ж. У справi сучасної української мунiципальної геральдики // П'ята наукова геральдична конференцiя. 36. тез, повiдомлень та доповiдей. - Львiв, 1995. -С. 19 - 23; Його ж. Основнi напрямки дальшого розвитку української мiської геральдики // Клейноди: Записки УГТ. - Т. 1. - К.; Львiв, 1991. - С. 10 - 11.

3 Гречило А. Українська мiська геральдика. - К.; Львiв; УГТ, 1998. - 190 с, iл.

4 Дмитрiєнко М. Сучасна мiська геральдика в Українi: iсторiя i перспективи розвитку // П'ята наукова геральдична конференцiя. - С. 14 - 16.

5 Див.: Гречило А. Основнi системи української мунiципальної геральдики // Знак. Вiсник УГТ. - 1996. - Число 11. - С. 10 - 11.

6 Закон України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" // Голос України. - 1997. - 14 черв. - С. 6 - 9.

7 Не маючи можливостi перелiчити усi прiзвища дослiдникiв, вiдсилаємо читачiв до бiблiографiчної iнформацiї таких видань: Геральдика: зведений бiблiографiчний довiдник-покажчик. Число 3 / Упор. Iщенко Я. О., Маркiтан Л. П., Савчук Ю. К. - К., 1998. - 71 с; Гречило А., Савчук Ю., Сварник I. Герби мiст України (XIV - I пол. XX ст.). Науково-популярне видання. - К., 2001. - С. 390 - 396.

стр. 135


8 Гречило А. Герби та прапори мiст i сiл України. - Ч. 1. - Львiв, 2004. - 220 с, iл. I-XLIV.

9 Указ Президента України "Про впорядкування геральдичної справи в Українi" // Урядовий кур'єр. - 2000. - 31 трав. - С.16; Офiцiйний вiсник України. - 2000. - N 20. - 2 черв. - С. 40. - Ст. 819.

10 Там само.

11 Див.: Гречило А. Методичнi рекомендацiї з питань геральдики i прапорознавства областей, районiв, районiв у мiстах та територiальних громад мiст, селищ i сiл (територiальна та мунiципальна символiка) // Знак. Вiсник УГТ. - 2001. - Число 23. - С. 8 - 9; Див. також: Стецюк П. Про необхiднiсть створення Української геральдичної служби // Знак. Вiсник УГТ. - 1993. - Число 1. - С. 1.

12 Див.: Iщенко Я. Сучасна тенденцiя створення мунiципальних знакiв: геральдика населених пунктiв Броварського району Київщини // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики. 36. наук, праць. Число 11. - У 2-х ч. - К., 2004. - Ч. 2. -С. 306 - 315.

13 Гречило А. Герби та прапори... - С. 7.

14 Iщенко Я. Формування емблематичного ряду гербiв радянської доби: генеза iсторичної традицiї // Архiвознавство. Археографiя. Джерелознавство. Мiжвiдом. зб. наук, праць. - Вип. 3: Джерелознавчi дисциплiни. - К., 2001. - С. 458 - 480.

15 Див.: Кохан О. Мова геральдики // Символiка Броварщини. - Бровари, 2001. - С. 3 - 4; Гречило А., Терлецький Ю. Герби та прапори мiст i сiл Рiвненської обл. - К.; Львiв; Рiвне, 2002; Символiка Кiровоградщини / За ред. Кривенка В., Шляхового М. -Кiровоград, 2002; Клименко Д., Ховарiвський Б. Мiська геральдика Тернопiльщини. - Тернопiль, 2003; Символiка Куп'янщини. - Куп'янськ, 2003 та iн.

16 Календар на 2004 рiк. - К., 2004. - 1 арк.; Календарь на 2005 год. - Донецк, 2005. - 1 арк.; Миколаїв [настiнний календар 2003]. - Б. м. й р. - 1 арк.; плакати: Народний державний президент Вiктор Ющенко. - К., 2005. - Сiч. - 1 арк. (24 герба областей, АРК i герби мiст Києва та Севастополя); У єднаннi - сила [герби областей України]. - К., 2004. - 1 арк.; Миколаїв [настiнний календар 2005]. - Б. м. й р. - 1 арк.; Плакат: Народ єдиний. Схiд i Захiд - разом. - [Б. м.], 2006. - 1 арк. [з гербiв утворено суцвiття - квiтку].

17 Там само. Див. зображення обласних гербiв на плакатах та календарях.

18 Настiнний календар 2005. - Кiровоград, 2005. - 1 арк.; Герби областей України. Плакат. - Б. м., 2005. - 1 арк.

19 Див.: Iщенко Я. Становлення мiської геральдики... - С. 42 - 49.

20 Iщенко Я. Зображення культових споруд в iсторичних гербах мiст України: аналiз зображень та їх символiка // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики. 36. наук, праць. Число 10. У 2-х ч. - К., 2003. - Ч. 1. - С. 162 - 169; Я ж. Сучасна тенденцiя створення мунiципальних знакiв // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики. - 36. наук, праць. Число 11. У 2-х ч. - К., 2004. - Ч. 2. - С. 306 - 315.

21 Гречило А. Герби та прапори мiст... - С. 99.

22 Стародубцев Н. Иллюстрированный словарь по геральдике: 1005 терминов на русском, украинском, эсперанто, французском, немецком, латинском языках. - Донецк, 1996. - 345 с.

23 Iщенко Я. Термiнологiчний словник iз геральдики як фаховий iнструмент геральдиста // Бiблiографiчний вiсник. - 1998. - N 2. - С. 42 - 43; її ж. Довiдковi регiональнi видання з геральдики // Iсторико-географiчнi дослiдження в Українi. - 36. наук, праць. - Число 7. - К., 2004. - С. 390 - 397.

24 Iщенко Я. Фах авторiв мiських гербiв 60-х - 80-х рр. XX ст. // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики. 36. наук, праць. Число 11. У 2-х ч. -К., 2003. - Ч. 1. - С. 133 - 146.

The article touches upon an important subject of introduction of national symbolism in Ukraine at present-day point - emblems of the settlements and territorial entities. The author expresses her own vision of the urban emblem development process and grounds the necessity of scientific examination of neogenic emblems and state registration of all the symbols.


© elibrary.com.ua

Постоянный адрес данной публикации:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/СУЧАСНИЙ-СТАН-МУНIЦИПАЛЬНОЇ-ГЕРАЛЬДИКИ-В-УКРАЇНI-ПЕРШI-ЗДОБУТКИ-ТА-НЕВИРIШЕНI-ПРОБЛЕМИ

Похожие публикации: LУкраина LWorld Y G


Публикатор:

Николай СидоренкоКонтакты и другие материалы (статьи, фото, файлы и пр.)

Официальная страница автора на Либмонстре: https://elibrary.com.ua/Sidorenko

Искать материалы публикатора в системах: Либмонстр (весь мир)GoogleYandex

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

СУЧАСНИЙ СТАН МУНIЦИПАЛЬНОЇ ГЕРАЛЬДИКИ В УКРАЇНI: ПЕРШI ЗДОБУТКИ ТА НЕВИРIШЕНI ПРОБЛЕМИ // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 27.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/СУЧАСНИЙ-СТАН-МУНIЦИПАЛЬНОЇ-ГЕРАЛЬДИКИ-В-УКРАЇНI-ПЕРШI-ЗДОБУТКИ-ТА-НЕВИРIШЕНI-ПРОБЛЕМИ (дата обращения: 29.03.2024).

Комментарии:



Рецензии авторов-профессионалов
Сортировка: 
Показывать по: 
 
  • Комментариев пока нет
Похожие темы
Публикатор
Николай Сидоренко
Киев, Украина
1106 просмотров рейтинг
27.08.2014 (3501 дней(я) назад)
0 подписчиков
Рейтинг
0 голос(а,ов)
Похожие статьи
VASILY MARKUS
Каталог: История 
3 дней(я) назад · от Petro Semidolya
ВАСИЛЬ МАРКУСЬ
Каталог: История 
3 дней(я) назад · от Petro Semidolya
МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ: ЛАТИНСЬКА СПАДЩИНА: ПОЛЬША, ЛИТВА, РУСЬ
Каталог: Вопросы науки 
7 дней(я) назад · от Petro Semidolya
КАЗИМИР ЯҐАЙЛОВИЧ І МЕНҐЛІ ҐІРЕЙ: ВІД ДРУЗІВ ДО ВОРОГІВ
Каталог: История 
7 дней(я) назад · от Petro Semidolya
Українці, як і їхні пращури баньшунські мані – ба-ді та інші сармати-дісці (чи-ді – червоні ді, бей-ді – білі ді, жун-ді – велетні ді, шаньжуни – горяни-велетні, юечжі – гутії) за думкою стародавніх китайців є «божественним військом».
9 дней(я) назад · от Павло Даныльченко
Zhvanko L. M. Refugees of the First World War: the Ukrainian dimension (1914-1918)
Каталог: История 
12 дней(я) назад · от Petro Semidolya
АНОНІМНИЙ "КАТАФАЛК РИЦЕРСЬКИЙ" (1650 р.) ПРО ПОЧАТОК КОЗАЦЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (КАМПАНІЯ 1648 р.)
Каталог: История 
17 дней(я) назад · от Petro Semidolya
VII НАУКОВІ ЧИТАННЯ, ПРИСВЯЧЕНІ ГЕТЬМАНОВІ ІВАНОВІ ВИГОВСЬКОМУ
Каталог: Вопросы науки 
17 дней(я) назад · от Petro Semidolya
ТОРГОВО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА ЕС В СРЕДИЗЕМНОМОРЬЕ: УСПЕХИ И НЕУДАЧИ
Каталог: Экономика 
26 дней(я) назад · от Petro Semidolya
SLOWING GLOBAL ECONOMY AND (SEMI)PERIPHERAL COUNTRIES
Каталог: Экономика 
32 дней(я) назад · от Petro Semidolya

Новые публикации:

Популярные у читателей:

Новинки из других стран:

ELIBRARY.COM.UA - Цифровая библиотека Эстонии

Создайте свою авторскую коллекцию статей, книг, авторских работ, биографий, фотодокументов, файлов. Сохраните навсегда своё авторское Наследие в цифровом виде. Нажмите сюда, чтобы зарегистрироваться в качестве автора.
Партнёры Библиотеки

СУЧАСНИЙ СТАН МУНIЦИПАЛЬНОЇ ГЕРАЛЬДИКИ В УКРАЇНI: ПЕРШI ЗДОБУТКИ ТА НЕВИРIШЕНI ПРОБЛЕМИ
 

Контакты редакции
Чат авторов: UA LIVE: Мы в соцсетях:

О проекте · Новости · Реклама

Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту)
Сохраняя наследие Украины


LIBMONSTER NETWORK ОДИН МИР - ОДНА БИБЛИОТЕКА

Россия Беларусь Украина Казахстан Молдова Таджикистан Эстония Россия-2 Беларусь-2
США-Великобритания Швеция Сербия

Создавайте и храните на Либмонстре свою авторскую коллекцию: статьи, книги, исследования. Либмонстр распространит Ваши труды по всему миру (через сеть филиалов, библиотеки-партнеры, поисковики, соцсети). Вы сможете делиться ссылкой на свой профиль с коллегами, учениками, читателями и другими заинтересованными лицами, чтобы ознакомить их со своим авторским наследием. После регистрации в Вашем распоряжении - более 100 инструментов для создания собственной авторской коллекции. Это бесплатно: так было, так есть и так будет всегда.

Скачать приложение для Android