Пабло Пікассо та Вільгельм Уде

Пабло Пікассо та Вільгельм Уде. Один — геній, змінивший облик мистецтва XX століття. Інший — колекціонер і арт-дилер, який розгледів цього генія, коли інші сміялися. Без Уде, можливо, Пікассо не став би Пікассо так швидко. Без Пікассо Уде не увійшов би в історію. Их дружба-співпраця тривала десятиліття, пережила війни та еміграцію. Як німецький єврей і іспанський художник знайшли один одного в Парижі? Як Уде допомагав Пікассо, а Пікассо рятував Уде? Розповідаємо історію, повну пристрасті, мистецтва та взаємної вигоди.

Як вони познайомилися

У 1905 році до Парижа приїхав молодий німецький мистецтвознавець Вільгельм Уде. Він був зачарований авангардом. В той час Пікассо (йому 24 роки) вже перейшов від «голубого» до «рожевого» періоду, але його картини майже не продавалися. Уде зашов до галереї Кловіса Саго, де побачив роботи Пікассо. Він був шокований: площину, розбите лінії, дивні обличчя. Уде купив кілька робіт, включаючи «Акробата і молодого Арлекіна». Вони познайомилися особисто в 1907 році в кафе «Ротонда». Пікассо сподобався німець: він був серйозним, не ліз з дурними питаннями. Уде почав колекціонувати картини Пікассо, хоча вони були майже нікого не потрібні. Це був ризик, але Уде вірив у свого «мальчика».

Перша виставка Пікассо в галереї Уде

У 1908 році Уде відкрив невелику галерею на рю Нотр-Дам-де-Шан. Там він організував першу персональну виставку Пабло Пікассо. Афишу нарисував сам художник. Публіка була шокована: «Авиньонські дівчата» вже були написані, але не виставлялися. Уде показав більш ранні речі. Виставка не мала комерційного успіху, але привернула увагу критиків. Жорж Брак, Андре Дерен, Гійом Аполлінер стали завсегдатаями галереї. Уде не заробив грошей, але знайшов репутацію «откривателя талантов».

Уде і кубізм

Пікассо і Брак створювали кубізм. Уде був одним з небагатьох дилерів, хто погоджувався виставляти ці «дивні штуки». У 1912 році він організував виставку «Кубісти», де брали участь Пікассо, Брак, Хуан Гріс, Фернан Леже. Публіка свистіла, але Уде не здавався. Він купив кілька кубістичних робіт, які пізніше стали золотим фондом мистецтва. Пікассо називав Уде «єдиним німцем, який розуміє сучасне мистецтво».

Розрив і воссоединение

Перша світова війна розлучила їх. Уде був німцем, його вислали з Франції. Пікассо залишився в Парижі. Уде переїхав до Швейцарії, потім до Німеччини. Вони втратили зв'язок. Після війни Уде повернувся до Парижа, але Пікассо на той час став знаменитістю, його просували інші дилери (Канвейлер, Розенберг). Уде був розорений. Однак у 1920-х роках вони знову зустрілися. Пікассо допоміг старому другу, подарував кілька малюнків для продажу. Відносини залишалися теплими, хоча комерційно вони більше не співпрацювали.

Уде як колекціонер Пікассо

За своє життя Уде зібрав більше 50 робіт Пікассо, включаючи «Авиньонських дівчат» (пізніше проданий). На жаль, під час Другої світової війни нацисти конфіскували його колекцію (Уде був євреєм). Частина картин була втрачена, частина повернута після війни. Сьогодні роботи з колекції Уде висять у музеях світу. Сам Пікассо допоміг Уде складати опис утраченого.

Влияние Уде на творчество Пикассо

Прямого впливу не було. Уде не підказував сюжети. Але його віра в Пікассо підтримувала художника в важкі роки. Пікассо говорив: «Коли інші відвернулися, Уде залишився». Вони разом відвідували кафе, обговорювали мистецтво. Деякі мистецтвознавці вважають, що інтерес Уде до наївного мистецтва (Руссо, Серафина) вплинув на інтерес Пікассо до примітивізму. Але це спірно.

Пікассо і відкриття Уде Серафіни

Коли Уде відкрив Серафину з Санлиса, він показав її роботи Пікассо. Той був захоплений. Це зблизило їх ще більше. Пікассо навіть купив кілька її картин. Так Уде і Пікассо разом відкрили світ новому генію.

Кінець дружби

Вільгельм Уде помер у 1947 році в Парижі, у бідності. Пікассо, дізнавшись про його смерть, сказав: «Я втратив друга, який був зі мною на початку шляху». На похоронах Пікассо не був присутнім (був у відрядженні), але прислав вінок. Пізніше він виділив кошти на видання книги про колекцію Уде.

Пабло Пікассо та Вільгельм Уде — це історія про те, як один чоловік повірив у іншого, коли в нього не вірив ніхто. Уде не був просто дилером; він був другом, критиком, моральною опорою. Без нього шлях Пікассо був би набагато складнішим.

Permanent link to this publication: