17 травня 2004 р. у с. Альдранс поблизу Iнсбрука (Австрiя) на 82-му роцi життя помер український iсторик, визначний дослiдник iсторичної та суспiльно-полiтичної думки Лев Бiлас.

Науковий доробок Л.Бiласа дотепер не повною мiрою знаний у сучаснiй Українi насамперед через раритетнiсть бiльшостi видань, у яких виходили його статтi. Винятком є ґрунтовнi передмови iсторика до перевидань класичних творiв В.Липинського "Україна на переломi" та "Участь шляхти у Великому українському повстаннi пiд проводом гетьмана Богдана Хмельницького".

Народився Лев Бiлас 7 серпня 1922 р. у Львовi в родинi лiкаря. Закiнчив Львiвську українську гiмназiю й 1940 р. разом iз родиною виїхав до Лодзi, а згодом до Нiмеччини. Упродовж 1942 - 1945 pp. майбутнiй iсторик учився по одному семестру спочатку в Бреслау (нинi Вроцлав), а потiм - у Вiднi. Пiсля завершення Другої свiтової вiйни Л.Бiлас закiнчив фiлософський факультет Гейдельберзького унiверситету (1946 - 1952 pp.), де його вчителями були видатнi нiмецькi вченi Карл Ясперс, Вiллi Гельпех, Альфред Вебер, Дольф Штерн-бергер, Отто Фосслер та iн. 1952 р. Л.Бiлас захистив докторську дисертацiю про дiяльнiсть Олександра Керенського в 1917 p., написану пiд керiвництвом проф. Иоганнеса Кюна.

1954 р. Л.Бiлас став спiвробiтником Схiдноєвропейського iнституту в Мюнхенi, але незабаром мусив залишити iнститут й працює в мюнхенському мiсячнику "Сучасна Україна" й додатку до нього - "Українськiй лiтературнiй газетi". Пiсля двох рокiв перебування в Стамбульському унiверситетi Л. Бiлас вирiшує повернутися до Нiмеччинi, закiнчує вищi студiї з теорiї книго- та бiблiотекознавства в Кельнi й, починаючи з 1963 p., стає завiдувачем спочатку славiстичного, а пiзнiше - iсторичного вiддiлiв Гамбурзької державної бiблiотеки - однiєї з найбiльших книгозбiрень Європи.

У другiй половинi 1960-х pp. Л.Бiлас на запрошення Схiдноєвропейського дослiдного iнституту iм. В.Липинського у Фiладельфiї стає редактором iсторичної серiї творiв В'ячеслава Липинського. До виходу на пенсiю 1984 р. учений працював у Гамбурзi, а пiсля цього переїхав iз родиною до Австрiї.

Науковi працi Лева Бiласа вирiзняються концептуальнiстю викладу, високою ерудицiєю й iсторiографiчною культурою, принциповiстю й смiливiстю висновкiв, настановою на творчий пошук нових iнтерпретацiй. Усi цi риси проявилися вже в першiй значнiй публiкацiї вченого - ґрунтовнiй нiмецькомовнiй статтi "Iсторiософiчне та iдеологiчне пiдґрунтя iсторичної та полiтичної концепцiї Михайла Грушевського" (1956), аналiтичнiй розвiдцi "Криза нашого образу iсторiї" (1957), пiзнiших дослiдженнях свiтогляду В'ячеслава Липинського. Також Л.Бiлас - майстер рецензiйного жанру, автор вдумливих i вимогливих вiдгукiв на працi Дж. Армстронга, Д.Дорошенка, I.Каменецького, Б.Крупниць-кого, О.Оглоблина, Д.Чижевського, Ю.Шевельова; автор публiцистичних публiкацiй iз проблем радянської системи та Близького Сходу.

Однiєю з турбот ученого було ознайомлення читача в незалежнiй Українi з головними здобутками свiтової полiтичної думки. Iз цiєю метою вiн (спiльно з Левом Коленським) здiйснив переклад класичної працi Т.Гоббса "Бегемот", що вийшла друком у видавництвi "Абрис" (1996).

Будинок Л.Бiласа i його дружини Марти Ганицької поблизу Iнсбрука був острiвцем українства, де гостювали чимало закордонних i українських учених. Сам Л.Бiлас кiлькаразово вiдвiдував незалежну Україну, а у вереснi 2002 р. з нагоди його 80-лiття в Iнститутi українознавства iм. I.Крип'якевича НАН України вiдбулася Урочиста Академiя. Того самого року в серiї видань iнституту вийшла книжка, що мiстила статтю Я.Iсаєвича "Лев Бiлас i його iсторiографiчнi працi", бiблiографiю друкованих праць Л.Бiласа та передрук його розвiдки "Криза нашого образу iсторiї".

На жаль, за життя iсторика не вдалося завершити пiдготовку до друку його надзвичайно цiкавих мемуарiв "Оглядаючись назад: 1922 - 2002. Пережите i передумане", в яких учений не лише детально згадує своє дитинство i юнiсть, а й доповнює опис своїх тодiшнiх вiдчуттiв i поглядiв їхньою ретроспективною оцiнкою з висоти прожитого життя. Видання цих спогадiв, що готується в Iнститутi українознавства, як i запланованого там же до друку збiрника наукових праць Лева Бiласа, сподiваємося, стане даниною пам'ятi цього непересiчного українського вченого.

Постоянный адрес данной публикации: