В яких країнах з днем народження не святкують і чому: мандрівка по календарю без іменин

Уявіть собі світ, де ніхто не співає «Happy Birthday to You», не дмухає на свічки на торті і не отримує подарунків у свій день народження. Для більшості з нас це звучить як абсурд. День народження — це особистий святкування, день, коли ти в центрі уваги. Але для мільйонів людей на планеті ця традиція або відсутня, або виглядає зовсім інакше. У деяких культурах день народження не святкують з релігійних міркувань, у інших — через колективістське мислення, у третіх — просто тому, що ніхто не веде облік років. Давайте вирушимо в кругосветне подорож по країнам і народам, де іменини — це не подія, а виняток.

Бутан: країна, де всі стають старшими з Нового року

У Гімалайському королівстві Бутан, яке вимірює свій успіх не ВВП, а індексом національного щастя, індивідуальні дні народження не прийнято святкувати взагалі. Багато бутанців взагалі не знають точної дати свого народження. Це пов'язано з тим, що країна живе за власним календарем, який не збігається з григоріанським, але головне — у бутанській культурі особисті річниці не вважаються значимими. Замість цього всі мешканці країни офіційно додають собі один рік 1 січня. Такий колективний підхід до віку викликає здивування навіть у митних службовців: коли вся делегація з Бутану вказує одну і ту ж дату народження, це виглядає принаймні незвично. Молоде покоління вже починає цікавитися своїми реальними датами, але традиція залишається сильною. Бутанці святкують свій «общий день народження» з Нового року, а 2 січня у них навіть офіційний вихідний.

В'єтнам: всі дні народження — в один день

У В'єтнамі, як і в Бутані, індивідуальні дні народження практично не святкують. Замість цього кожен мешканець країни стає на рік старшим під час Тета — в'єтнамського лунного Нового року. Оскільки дата Тета змінюється кожен рік, то і «день народження» кожного в'єтнамця також «пливе». Під час цього свята, яке триває до тижня, проходять грандіозні сімейні вечори та общенародні гуляння. Інтересно, що у В'єтнамі вік розраховують по-іншому: дитина вважається річним вже при народженні, тому в'єтнамці одного біологічного віку завжди на рік старші, ніж прийнято в інших країнах. Ніщо особливого, пов'язаного саме з днем їхнього народження, у В'єтнамі немає.

Японія: подарунки лише для батьків і почесних старців

Японія — ще одна країна, де день народження не є особистим святом у звичайному для нас сенсі. У японській традиції в день народження святкують не дитину, а його батьків — з річниці того, що вони здійснили «подвиг» народження. Для дітей існує єдиний святкування «Сити-Го-Сан», яке відзначається для всіх трьох-, п'яти- і семирічних дітей у строго визначений день, який може не збігатися з їхньою фактичною датою народження. Подарунки в Японії дарують лише тим, хто досяг почесного віку: 60, 70, 79, 88 і 99 років. Жінки можуть організувати урочистості у 19 і 33 роки, а чоловіки — у 25 і 42 роки. Тому якщо ви японець і вам, наприклад, 30 років — не чекайте привітань.

Північна Корея: заборонені дати та культ лідерів

У Північній Кореї ставлення до днів народження — це питання ідеології. Личні дні народження тут не святкують. Замість цього вся країна святкує дні народження національних лідерів — Кім Ір Сена та Кім Чен Ира. Крім того, існують дати, в які святкувати день народження категорично заборонено. Мова йде про 8 липня та 17 грудня — дні смерті Кім Ір Сена та Кім Чен Ира відповідно. Люди, народжені в ці дні, зобов'язані офіційно змінити дату свого народження. Це пов'язано з тим, що в країні культивується преданість державі, яка ставиться вище будь-яких індивідуальних свят.

Ісламські країни: день народження як гріх

У країнах, де сповідують іслам, день народження часто не вважається святом. Люди, які шанують Коран, не бачать сенсу в тому, щоб святкувати день свого народження. Згідно з віровченням, святкування цього дня — гріх. У Північній Африці, де більшість населення — мусульмани, день народження святкують всього двічі в житті: у день народження та у 52 роки — вік пророка Мухаммеда. У деяких арабських країнах ця традиція дотримується суворо, і будь-яке святкування вважається порушенням релігійних норм.

Африканські племена: вік не має значення

У більшості африканських племен немає традиції щорічно святкувати дні народження. У багатьох з них просто не використовують календар, а сезонів майже не змінюється, тому поняття «рік» відсутнє. Наприклад, плем'я галла святкує день народження раз на вісім років — це пов'язано з обрядом ініціації. А в племені кукуйю церемонія проходить ще рідше — раз на тринадцять років, коли настає вік повноліття. У цей день іменник повинен посадити фігове дерево. У деяких індійських і африканських племенах замість днів народження святкують «сидини» та «ходини» — дні, коли дитина почала сидіти або ходити. А плем'я сурма з Південного Судану взагалі не вважає вік важливим і зосереджується на церемоніях переходу до дорослого життя.

Релігійні групи:Witnesses of Jehovah та юдаїзм

Witnesses of Jehovah не святкують дні народження з релігійних причин. Вони вважають, що такі святкування мають языческі корені і не угодні Богу. Хоча в Біблії немає безпосереднього заборони, вони звертають увагу на те, що в Священному Писанні згадування про дні народження завжди пов'язані з негативними подіями. Ранні християни також не святкували дні народження, вважаючи це языческим звичаєм. У ортодоксальному юдаїзмі дні народження також не є святом. Вважається, що це своєрідний «культ» людини, тоді як поклонятися слід лише Богу. Евреї святкують лише Бар-Мицва — день, коли хлопчикові виповнюється 13 років і він починає виконувати заповіді Тори. У давнину юдеї уникали святкування днів народження, тому що «числа були зловісними і привертали злий погляд».

Росія: від іменин до днів народження

Цікаво, що і в Росії традиція святкувати день народження з'явилася порівняно пізно. Всього до XIX століття на Русі дні народження не святкували. Замість цього з XVII століття святкували іменини — день святого, в честь якого був названий чоловік. Саме в дні іменин збирали гостей і пекли пироги. Після революції 1917 року з іменинами велися ідеологічні боротьби: у 1920-х роках цензура навіть заборонила «Муху-Цокотуху» Корнея Чуковського за «пропаганду іменин». Поступово день народження витіснив іменини, ставши головним особистим святом.

Чому не святкують: загальні причини

Якщо узагальнити всі ці приклади, можна виділити кілька основних причин, через які в різних культурах не прийнято святкувати день народження.

Перша — релігійна. У ісламі та у Witnesses of Jehovah святкування дня народження вважається гріхівним або неугодним Богу. Друга — колективістська. У Бутані, В'єтнамі та Японії особисте не так важливо, як загальне. Вік — це не підстава для індивідуального святкування, а частина загального потоку життя. Третя — практична. У багатьох африканських племенах просто немає календаря і системи літописання, тому щорічне святкування фізично неможливе. Четверта — ідеологічна. У Північній Кореї особистість підпорядковується державі, і будь-яке особисте свято вважається загрозою культу лідерів.

Висновок

Те, що для нас є само собою зрозумілим — торт, свічки, подарунки та пісня «Happy Birthday», — для багатьох народів світу або не існує, або виглядає зовсім інакше. У одних культурах день народження — це гріх, у інших — день подяки батькам, у третіх — просто ще один день в році. І це нагадує нам про те, наскільки різноманітний наш світ. Те, що ми вважаємо універсальною традицією, насправді — лише одна з багатьох можливих моделей. І, можливо, у цьому різноманітті криється головна мудрість: не існує єдиного правильного способу святкувати (або не святкувати) свій день народження. Існує лише культура, традиції та повага до них.

Permanent link to this publication: