Особливості національної законослухняності

А судді хто?

Згідно з офіційною інформацією, наданою мені Міністерством внутрішніх справ України, 15.06.2009 року колишнім міністром України у справах сім'ї, молоді та спорту Ю. Павленком усупереч вимогам статей 1, 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" було підписано наказ N2021 "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні", відповідно до якого азартна гра покер була визнана видом спорту.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2009 року N2403/5 рішення про державну реєстрацію абзацу четвертого пункту 1 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 15.06.2009 року щодо легалізації нового "виду спорту" було скасовано. Згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 09.12.2009 року N6/99 зазначений абзац пункту 1 з 24 грудня 2009 року було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Утім, 03.02.2010 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, винесеною суддею зазначеного суду П. Ковзелем, рішення Міністерства юстиції України від 09.12.2009 року було зупинено. Зазначене судове рішення, прийняте всупереч вимогам Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", фактично відкрило шлях незаконній легалізації в Україні гральних закладів під виглядом "секцій" та "клубів" "спортивного покеру".

Ураховуючи вищевикладене, я звернувся до Генеральної прокуратури, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з метою призначити перевірку на предмет наявності в діях судді Окружного адміністративного суду міста Києва П. Ковзеля та колишнього міністра Ю. Павленка ознак порушення закону та скоєння посадового злочину. Мої зусилля не були марні: Указом Президента України від 18.06.2010 року П. Ковзеля звільнено з посади судді. Утім, ухвалене ним рішення ніхто і не думав скасовувати. Гадаю, за такого підходу нашої Феміди мине ще якихось півроку і по всій Україні запрацюють клуби та секції "спортивного "дурня", "оздоровчої "триньки" та "олімпійського очка", де поважні тренери "в законі" будуть навчати захоплених юнаків основ "правильної" гри.

З огляду на вищевикладене, поділяю точку зору свого колеги, народного депутата України Павла Унгуряна, який в одному із своїх виступів зазначав, що домогтися беззаперечного виконання закону заважають несумлінні судді та корумповані працівники міліції. І наводив такий приклад: у центрі Києва без особливих проблем працює два казино ("Тайм-аут" і "Бульдозер"), які отримали "потрібне" рішення Печерського райсуду Києва. Підставою для такого рішення стала реєстрація цих гральних закладів в офшорній зоні на Кіпрі. Коли народні депутати України з міліцією заходили з перевіркою в такі гральні заклади, а їх, за моїми підрахунками, в Києві щонайменше шість, до них, як правило, виходив імпозантний адвокат і повідомляв, що заклад працює на "законних" підставах, люб'язно посилаючись при цьому на не скасоване вищою інстанцією рішення суду.

Ще один приклад - казино "Прем'єр Палас". Цей азартний заклад клубного типу, розташований у центрі столиці, абсолютно відкрито запрошує всіх бажаючих пограти в офіційно заборонені рулетку, блек-джек та інші азартні ігри, в тому числі екзотичну "буру". Казино працює офіційно, на підставі судового рішення, яке компанія отримала через Дзержинський районний суд Харкова. Яку кількість клієнтів удалося набрати до вже наявних 20 тисяч, як змінилися виручка і прибутковість, як казино виживало в період із травня 2009-го по березень 2010 року, що сталося з майном, людьми і чи вдалося зберегти команду - відповіді на ці запитання наші журналісти так і не отримали. Представники компанії "Оскар Ярд", яка керує роботою казино "Прем'єр Палас", від офіційних коментарів утримуються. Відомо лише, що відкритий 2006 року заклад окупився за рік.

Ставлячись із глибоким розумінням і повагою до ініціативи Держкомпідприємництва, однак, як народний депутат України і автор Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні", висловлю свої застереження і бачення шляхів розв'язання проблеми.

1. Після заборони грального бізнесу в травні минулого року люди зітхнули з полегшенням, оскільки кількість гральних закладів зменшилась на 50 відсотків - навіть з урахуванням нелегальної діяльності "інтернет-клубів" та "інтерактивних клубів".

Згідно з дослідженням Київського інституту проблем управління імені Горшеніна, проведеним у травні 2009 року, 81,8 відсотка опитаних громадян підтримали заборону грального бізнесу.

2. Народні депутати України всіх фракцій єдині в оцінці грального бізнесу як ганебного і аморального явища в нашому суспільстві та прагненні забезпечити виконання припису закону про його заборону. Про це яскраво свідчать результати голосування стосовно прийнятого Верховною Радою України в першому читанні законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дотримання законодавства про заборону грального бізнесу в Україні" (реєстр. N5349-д від 06.07.2010 року). Проектом пропонується надати органам внутрішніх справ (поряд з органами Державної податкової служби) право звертатись до суду з позовом про застосування фінансових санкцій щодо фізичних та юридичних осіб за порушення ними вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні". Для цього пропонується внести відповідні зміни до законів України "Про заборону грального бізнесу в Україні" та "Про міліцію". Окрім цього, проектом пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 2032, якою встановити кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом у вигляді штрафу, який, виходячи з нинішнього розміру мінімальної зарплати, має становити 6 мільйонів 748 тисяч гривень. Нагадую, що зазначені законодавчі ініціативи підтримали 307 із 410 присутніх на пленарному засіданні народних депутатів.

3. Уведення особливих умов для грального бізнесу в Криму та в містах-курортах сприятиме розвитку в їх населення гральної залежності - лудоманії. Ще раз наголошу: останні дослідження психологів доводять, що потенційно залежними від азартних ігор є 25 відсотків населення наших великих міст. Крім того, дослідження американських медиків довели: ця залежність є хворобою і лікується тими само далеко не дешевими медикаментами, що передбачені для лікування алкоголізму та наркоманії. От і виходить, що мільйони законослухняних і працелюбних українців мають оплачувати зі своїх кишень створення "гарячих ліній" та бригад "швидкої медико-психологічної допомоги" "бідним та знедоленим" азартозалежним співгромадянам. Громадська думка в Україні щодо грального бізнесу вже сформована, і вона ставить гральну діяльність в один ряд із торгівлею наркотиками, людьми, людськими органами, торгівлею зброєю.

4. Сьогодні багато хто в Україні не розуміє: в нашій країні, як і в усьому світі, казино завжди було не тільки способом заробляння грошей, а й своєрідною брудною "пральнею", через яку відмивалися доходи, одержані злочинним шляхом.

5. Відновлення грального бізнесу поверне країну до тих часів, коли із сімейних бюджетів українців ішли мільйони гривень в кишені гральних ділків. Аргумент, що діяльність гральних закладів наповнюватиме державний та місцеві бюджети, за великим рахунком є міфом. Так, до прийняття закону про заборону грального бізнесу легальний гральний бізнес приносив бюджету Києва лише 8 відсотків від суми загальних надходжень.

Не можна підходити до грального бізнесу тільки з погляду отримання уявних доходів до бюджету. Чи можна назвати хорошим бізнес, через який гравці готові підрізати людину, відібравши в неї речі, гроші, а потім просаджувати награбоване на ігрових автоматах і в казино. Заплутавшись у боргах, спустивши все своє майно, лудомани програють квартири, машини, врешті-решт, життя. Руйнуються сім'ї. Що стосується доходу до державного бюджету на піку діяльності гральних закладів, то він становив лише близько 600 мільйонів гривень за 2008 рік. У сукупному доході держави це - мізер. Такими грошима бюджетні дірки аж ніяк не залатаєш.

* * *

Permanent link to this publication: