Автор: С. М. СВИСТОВИЧ

У статтi на основi архiвних матерiалiв розглядається механiзм державно-правового регулювання дiяльностi громадських об'єднань нацiональних меншин в Українськiй СРР у 20-х рр. XX ст.

Вивчення вiтчизняної iсторiї XX ст. передбачає аналiз проблем взаємодiї влади й суспiльства. На рiзних етапах новiтньої iсторiї ця взаємодiя мала характер конфронтацiї, прямого насильства, демагогiчного загравання, спiвробiтництва й т.д.

У сучаснiй iсторичнiй науцi закономiрне прагнення вiдiйти вiд полiтико-економiчного аспекту вивчення iсторiї, що превалював протягом усiх радянських десятилiть як данина спрощеному матерiалiзму. У зв'язку iз цим зростає iнтерес до питань соцiальної iсторiї, iсторiї нацiональних меншин та їх громадських органiзацiй. Прiоритетом кiнця XX ст. стають проблеми iсторiї громадянського суспiльства та його iнституцiй.

Першi працi, що висвiтлювали проблеми радянiзацiї нацiональних меншин України в 20-30-х рр. XX ст. почали з'являтися наприкiнцi 1980-х рр. Це були статтi, виступи та розвiдки учасникiв перших конференцiй про життя нацiональних меншин України. Автори прагнули окреслити проблеми та зробити першi кроки в зборi фактичного матерiалу. Дослiдження першої половини 1990-х рр. українських iсторикiв позбавленi стереотипiв минулого в питаннях життя рiзних нацiональних груп України, зокрема нiмцiв, полякiв, євреїв. Змiстовнi дослiдження почали публiкуватися переважно iз середини 1990-х рр. Слiд вiдзначити працi Б. В. Чирка, М. А. Журби, О. В. Обидьонової¹ . У них досить детально висвiтленi такi теми, як розвиток громадської iнiцiативи рiзних нацiональних груп, демографiя та регiональнi особливостi проживання, культурно-просвiтницька робота, дiяльнiсть закордонних благодiйних органiзацiй та їх роль в економiчному вiдродженнi нацiональних меншин України. Але в жоднiй працi не висвiтлюється полiтико-правовий статус громадських органiзацiй нацiональних меншин, особливостi взаємодiї компартiйних органiв та добровiльних товариств. Дана стаття присвячена одному iз мало дослiджених питань iсторiї суспiльства Української СРР 1920-х рр. - взаємодiї партiйних ор-

Свистович Степан Михайлович - канд. iст. наук, докторант Нацiонального педагогiчного унiверситету iм. М. П. Драгоманова.

стр. 88

ганiв влади й громадських органiзацiй нацiональних меншин. Основним завданням статтi є аналiз особливостей державно-правового регулювання дiяльностi громадських органiзацiй нацiональних меншин, що здiйснювався компартiйними органами в зазначений iсторичний перiод.

Перехiд вiд вiйни до миру став для радянської країни етапом вибору стратегiчного курсу й прийняття найважливiших полiтичних рiшень. Полiтика комунiстичної партiї розвивається в напрямку побудови нової полiтичної системи, що базувалася на засадах диктатури пролетарiату. Побудова даної системи передбачала змiцнення завойованої в перiод революцiї полiтичної влади, реалiзацiю на практицi своїх концептуальних iдейно-теоретичних уявлень щодо розбудови диктатури партiї.

На початку побудови нової держави правляча партiя, не маючи в руках сильної влади, проводила полiтику, спрямовану на розширення спiвробiтництва iз непролетарськими верствами суспiльства й одночасно втiлювала в життя курс на розвиток класової боротьби, на змiцнення полiтико-iдеологiчної монополiї бiльшовизму. Реалiзуючи прагнення монополiї на владу, партiя охоче застосовувала антидемократичнi методи та прийоми. Зокрема, класова боротьба продовжувала залишатися домiнантою полiтики, що повною мiрою належало соцiально-культурнiй сферi, що розглядалася винятково як арена класової боротьби. Для реалiзацiї задекларованих iдей компартiйний режим мав спиратися на систему одержавлених громадських органiзацiй, союзiв та рiзного роду об'єднань пролетарського спрямування. На початку 1920-х рр. на територiї України компартiйний режим вибудовував систему громадських об'єднань, якi мали стати продовженням державного механiзму й мали пiдпорядковуватись законам побудови бiльшовицького апарату влади та управлiння. У новостворенiй системi громадських об'єднань законодавчими актами видiлялись в окрему групу добровiльнi товариства та союзи, якi не мали на метi отримання прибутку. З серпня 1922 р. ВЦВК i РНК РСФРР прийняли постанову "Про порядок затвердження й реєстрацiї органiзацiй i спiлок, що не переслiдують мети отримання прибутку, i про порядок нагляду за ними"² . У постановi визначались коло громадських органiзацiй, що належали до категорiї добровiльних, та режим їх дiяльностi на територiї всiх радянських республiк. Так, у постановi громадськi органiзацiї умовно розподiлялись за змiстом (родом) дiяльностi, за iнтересами, за правовим статусом (легальнi й нелегальнi), масовiстю (складом членства), масштабами й сферою суспiльного впливу та iншими типологiчними характеристиками, їх можна подiлити на три основнi групи: а) органiзацiї, що пiдконтрольнi партiї (профспiлки, комсомол, пiонерiя); б) українськi органiзацiї та об'єднання нацiональних меншин ("Просвiти", УКРЮС, РСДСРМ, Бапсомол, релiгiйнi католицькi гуртки, Євкомсомол, скаутськi органiзацiї); в) добровiльнi товариства за iнтересами, поява яких була зумовлена внутрiшнiми та зовнiшнiми потребами функцiонування радянської полiтичної системи певного перiоду (товариство "Геть неписьменнiсть!", "Товариство культурного єднання iз селом", "Спiлка безвiрникiв", "Друзi дiтей", товариство друзiв повiтряного флоту "Авiахiм", товариство друзiв радiо, товариство друзiв радянської кiнематографiї, товариство "Сiльбуд"). В окремий блок можна видiлити розгалужену мережу кооперацiї та т. зв. класовi органiзацiї, спецiально створенi на селi - товариства взаємодопомоги та комiтети незаможних селян. На початку 1920-х рр. продовжували iснувати антибiльшовицькi нацiональнi об'єднання: Спiлка голландських вихiдцiв, Менонiтський союз, єврейськi та польськi органiзацiї.

Для управлiння системою громадських органiзацiй в Українськiй СРР було створено особливий державно-правовий режим регламентацiї дiяльностi рiзного роду громадських об'єднань. Здiйснення нагляду й контролю за будь-якими органiзацiйними формами вияву громадської самодiяльностi нацiональних мен-

стр. 89

шин в Українi покладалося на рiзнi органи державно-владної вертикалi, зокрема на вiддiл нацiональних меншин НКВС України, Центральну мiжвiдомчу комiсiю в справах союзiв та громад, що входила до складу адмiнiстративно-органiзацiйного управлiння НКВС (МЕКОСО), ДПУ, Наркомюст, Всеукраїнську надзвичайну комiсiю боротьби з контрреволюцiєю, Центральну комiсiю нацiональних меншин при ВУЦВК та Головкооперком при РНК УСРР, якi протягом 1920-х рр. регламентували дiяльнiсть громадських органiзацiй нацiональних меншин, що вiдкривали власну дiяльнiсть у регiональному масштабi. На пiдставi постанови ВУЦВК вiд 1 листопада 1922 р. та iнструкцiї НКВС УСРР, НКВС та вiддiли управлiнь мiсцевих виконавчих органiв пролетарської влади отримали право нагляду за дiяльнiстю осередкiв товариств на мiсцях. В iнструкцiї зазначалось, що обов'язок нагляду за дiяльнiстю добровiльних товариств i спiлок здiйснював НКВС шляхом передачi вiддiлам управлiння виконавчих комiтетiв прав здiйснювати усi необхiднi розслiдування щодо дiяльностi громадських органiзацiй та залучати окремих спiвробiтникiв НКВС до комiсiй iз обстеження дiяльностi того або iншого об'єднання³ .

Серед державно-адмiнiстративних органiв видiлявся створений у жовтнi 1922 р. при НКВС України вiддiл нацiональних меншин. Його унiверсальнi функцiї, поряд iз розвитком класової свiдомостi й залучення до господарських i полiтичних форм радянського будiвництва рiзнонацiонального селянства, передбачали "боротьбу з антирадянськими й контрреволюцiйними проявами в середовищi нацменшин". Одним iз специфiчних напрямiв дiяльностi вiддiлу був адмiнiстративний контроль за етноконфесiйними громадами, нацiональними кооперативними товариствами та громадсько-полiтичними об'єднаннями нацменшин⁴ .

У цей перiод НКВС та його мiсцевi адмiнiстративнi органи системно узгоджували свою полiтику з вiдповiдних питань iз РНК УСРР та її мiсцевими представництвами. Разом iз НК землеробства України НКВС здiйснював заходи з органiзацiйного керування кооперативами нацiональних меншин, надавав загальнi й конкретнi (щодо певних господарських органiзацiй нацiональних меншин) виписки, що давали або анулювали дозволи для початку РНК УСРР процедури реєстрацiї товариств i спiлок нацiональних меншин, сферою дiяльностi яких було сiльське господарство. Так, 23 грудня 1922 р. вiддiл нацiональних меншин НКВС УСРР iз приводу реєстрацiї статутiв господарських об'єднань нiмцiв-колонiстiв направив за запитом РНК України юридичнi висновки, що мали iнструктивно-регламентуючий характер. У них встановлювалось, що громадськi об'єднання в нiмецьких громадах повиннi бути зорганiзованi виключно за виробничими й територiальними принципами й iнтегрованi в мережу iснуючих районних кооперативних спiлок. У виняткових випадках, щодо застосування iноземних кредитiв, спецiальних культур, агрономiчних технологiй та технiки, можливо також утворювати спiлки нiмецьких кооперативних органiзацiй у тому ж районi, де дiє вiдповiдна регiональна кооперативна спiлка, не структурована за нацiональною ознакою, за умови подальшого включення кооперативних органiзацiй нацменшин до звичайних спiлок сiльськогосподарської кооперацiї. За правилами, що були репрезентованi НКВС, кожна нiмецька громада в Українi, що бажала об'єднатись у сiльськогосподарське або iншого типу товариство, мала право утворення окремих сiльськогосподарських кооперативних спiлок, що дiяли в Українськiй СРР⁵ .

Факт застосування iнструктивного матерiалу, надiсланого НКВС на адресу мiжвiдомчого колегiального органу державного управлiння для регламентацiї роботи профiльних громадських органiзацiй, якi за свої статусом не пiдпорядковувались НКВС, свiдчив про способи НКВС одноосiбно на вiдомчому рiвнi регулювати питання громадсько-господарської органiзацiйної активностi меншин.

стр. 90

29 квiтня 1924 р. для бiльш ефективного проведення законодавчої та органiзацiйно-практичної роботи серед нацiональних груп створюється Центральна комiсiя нацiональних меншин (ЦКНМ) при ВУЦВК. Вона перебрала на себе в значно розширеному виглядi функцiї вiддiлу нацменшин Наркомату внутрiшнiх справ, що так чи iнакше стосувались дiяльностi нацiональних громадських об'єднань. Новоутворений орган мав сприяти мирному будiвництву та братерському спiвробiтництву всiх нацiональностей, їх матерiальному та культурному розвитку. Його компетенцiя включала законодавчу iнiцiативу щодо життя нацiональних меншин, а також "право опротестовувати перед ВУЦВК та рад-наркомом постанови центральних та мiсцевих органiв, що суперечили iнтересам нацменшин". При губернських i територiальних виконкомах рад органiзовуються мiсцевi комiсiї й бюро ЦКНМ, головним завданням яких було погодження роботи адмiнiстративних господарських, культурно-освiтнiх установ, рiзних громадських органiзацiй iз забезпечення iнтересiв нацiональних меншин. 29 лютого 1928 р. ВУЦВК затвердив нове положення про ЦКНМ та її мiсцевi органи. Функцiї комiсiї значно розширилися й конкретизувалися. їй надавалося право сприяти дiяльностi кооперативних та iнших громадських об'єднань у нацiональних округах i районах⁶ .

Адмiнiстративно-органiзацiйний нагляд за будь-якими громадськими об'єднаннями нацiональних меншин покладався на мiжвiдомчу комiсiю з розгляду справ товариств i спiлок при НКВС України. Згiдно з постановою ВУЦВК вiд 1 листопада 1922 р. "Про порядок реєстрацiї товариств i спiлок, що не мають на метi отримання прибуткiв, i про порядок нагляду за ними" мiжвiдомча комiсiя отримала повноваження здiйснювати реєстрацiю добровiльних товариств та контроль за їх дiяльнiстю. Постанова регламентувала порядок реєстрацiї будь-якого добровiльного товариства й давала дозвiл для створення його фiлiй у межах Української СРР. У постановi зазначалось, що всi громадськi об'єднання, якi створюються на теренi УСРР незалежно вiд роду дiяльностi, мають змогу вiдкривати свої осередки не ранiше затвердження їх статутiв органами державної реєстрацiї. Для розгляду справ iз затвердження статутiв 1922 р. i створювалась Центральна комiсiя при НКВС та губернськi комiсiї - при вiддiлах управлiнь губернських виконавчих комiтетiв рад. Центральна комiсiя дiяла в складi представникiв НКВС (голова комiсiї) та Пiвденного бюро ВЦРПС. Аналогiчнi за складом були й губернськi комiсiї⁷ . МЕКОСО здiйснював свiй вплив на громадськi органiзацiї нацiональних меншин пiд час проходження процедури реєстрацiї, здiйснення адмiнiстративного нагляду, припинення функцiонування об'єднань у порядку зовнiшньої лiквiдацiї. Ефективнiсть адмiнiстративно-правової регламентацiї окрiм iншого забезпечувалась фактором структурної розгалуженостi вiддiлень МЕКОСО й суто вiдомчих пiдроздiлiв НКВС, його органiв на мiсцевому та регiональному рiвнях. Iнтегрованiсть МЕКОСО в структуру НКВС спровокувала використання адмiнiстративного апарату органiв внутрiшнiх справ у центрi й на мiсцях iз метою вдосконалення нагляду за роботою громадських органiзацiй нацiональних меншин. Це створило державно-правовi передумови для розгортання реєстрацiї кооперативних органiзацiй за змiстом дiяльностi як добровiльних об'єднань нацiональних меншин, нагляд за якими повнiстю концентрувався в руках НКВС УСРР.

Зокрема, МЕКОСО зареєструвало статут Товариства iз землеоблаштування трудящих євреїв у СРСР, попередньо затверджений РНК СРСР (оскiльки загальносоюзного НКВС не iснувало до початку 1930-х рр., то в реєстрацiйнiй практицi затвердження об'єднань, що не мали на метi отримання прибутку, було надано РНК СРСР) 22 грудня 1924 р.⁸ Статут визначав за мету дiяльностi товариства сприяння переходу трудящих євреїв у СРСР до сiльськогосподарської працi (без отримання прибуткiв для членiв товариства) 24 травня 1928 р.

стр. 91

статут ТЗЕТ було змiнено постановою РНК СРСР, новий статут знову ж таки реєструвався в МЕКОСО УСРР⁹ . Затвердження РНК СРСР статуту ТЗЕТ вiдбулось у правовому полi, що почало формуватися в загальносоюзному масштабi iз виходом 9 травня 1924 р. постанови ЦВК i РНК СРСР "Про порядок затвердження статутiв i реєстрацiї товариств i спiлок, що не мають на метi отримання прибутку й поширюють свою дiяльнiсть на територiю всього Союзу РСР, i про нагляд за ними"¹⁰ . За постановою проекти статутiв громадських об'єднань подавалися засновниками на затвердження РНК СРСР разом iз реєстрацiйною заявою та необхiдними документами. У постановi вiдзначалося, що для вiдкриття осередкiв зареєстрованих у загальносоюзному масштабi товариств на теренi союзних республiк, статути цих товариств пiдлягають додатковiй реєстрацiї в органах союзних республiк, якi вiдають реєстрацiєю товариств та спiлок, що не мають на метi отримання прибутку. В УСРР цi функцiї покладалися на згадане вище МЕКОСО при НКВС УСРР. Нагляд та контроль за дiяльнiстю подвiйно зареєстрованих товариств i спiлок покладався узаконенням на НКВС союзних республiк. РНК союзних республiк у разi виявлення порушень законодавства в дiяльностi добровiльних товариств зобов'язувалися припиняти їх дiяльнiсть у республiканському масштабi, повiдомляючи про це РНК Союзу РСР. У вiдповiдностi з цiєю постановою 3 квiтня 1925 р. Центральна комiсiя при НКВС УСРР зареєструвала проект статуту Всеукраїнського товариства iз землеоблаштування трудящих євреїв ТЗЕТ України на пiдставi статуту всесоюзного ТЗЕТ, затвердженого 22 грудня 1924 р. РНК СРСР, а НКВС України розiслав обiжник мiсцевим адмiнiстративним вiддiлам виконавчих комiтетiв за N 51 вiд 11 квiтня 1925 р., в якому пропонував не чинити перешкод створенню мережi осередкiв товариства в Українi, губернських, окружних та районних представництв¹¹ .

Отже, законодавчими актами в УСРР встановлювався новий державно-правовий режим регулювання дiяльностi громадських об'єднань УСРР, як "органiзацiї, що не має на метi отримання прибутку". У 1923 - 1932 рр. до цiєї групи було вiднесено й добровiльнi товариства та творчi спiлки.

Централiзоване створення громадського об'єднання за механiзмом - центр, республiка, республiканськi органи, мiсцевi представництва й у формi добровiльного товариства дозволило НКВС посилити адмiнiстративний контроль над громадською активнiстю, що виявлялася нацiональними меншинами в Українi, оскiльки за статутною нормою членами будь-якої громадської органiзацiї нацiональних меншин могли бути особи будь-якої нацiональностi. Створення централiзованих добровiльних товариств використовувалось компартiйним режимом як важiль протидiї поширення самодiяльностi нацiональних меншин України. Умiло використовуючи громадськi настрої рiзних нацiональних груп, керiвнi партiйнi органи свiдомо манiпулювали iнтересами меншин, використовуючи громадськi об'єднання для реалiзацiї програм соцiалiстичних перетворень. Крiм того, влада постiйно використовувала контролюючi органи та iснуюче законодавство для боротьби з автохтонними антирадянськими громадськими органiзацiями нацiональних меншин.

Протягом 1922 - 1926 рр. МЕКОСО на пiдставi негативних висновкiв Наркомзему й РНК УСРР вiдмовило в реєстрацiї статутiв цiлому ряду єврейських громадських органiзацiй, зокрема "Маккабi", "Гехолуц" та iн. Неодноразовi спроби засновникiв єврейських громадських об'єднань подолати мiжвiдомчий бар'єр реєстрацiї їх органiзацiй не мали успiху, оскiльки влада не потребувала альтернативних провладним громадських органiзацiй.

4 листопада 1925 р. члени iнiцiативної групи органiзацiї "Гехолуц" звернулися до НКВС iз заявою про реєстрацiю об'єднання та доповiдною запискою, в якiй намагалися вмотивувати необхiднiсть реєстрацiї запропонованого проекту

стр. 92

статуту¹² . У вiдповiдi НКВС зазначалося, що на теренi УСРР фактично дiяв цiлий ряд сiльськогосподарських товариств i органiзацiй, що реалiзували завдання, подiбнi до мети й завдання органiзацiї "Гехолуц", тому потреби в реєстрацiї немає. Iнiцiативна група звернулася знову до НКВС iз проханням "покласти край ненормальному становищу в Українi єврейських громадських органiзацiй" та прирiвняти "Гехолуц" УСРР до однойменної органiзацiї, що вже функцiонувала у РСФРР.

Українськi "гехолуцiанцi" в переважнiй бiльшостi до кiнця 1922 р. були учасниками єдиної органiзацiйної мережi, представництва якої функцiонували як у Росiї, так i в Українi. Товариство займалося створенням кооперативних навчально-виробничих пiдприємств, готувало висококвалiфiкованих спецiалiстiв для емiгрантських сiльськогосподарських колонiй. Бiльшовицький режим убачав в осередках товариства загрозу для новостворених кооперативних та сiльськогосподарських органiзацiй у середовищi українського селянства. Тому вже з 1922 р. починається наступ на неблагонадiйне товариство. Владнi органи лiквiдовують мiсцевi осередки "Гехолуцу", протягом 1923 - 1924 рр. вiдбуваються арешти активних учасникiв товариства. Тому отримана заява iз проханням про реєстрацiю викликала негативну реакцiю серед партiйних чиновникiв. 10 листопада 1925 р. МЕКОСО ухвалило вмотивоване рiшення про вiдмову в реєстрацiї українського "Гехолуцу", мотивуючи своє рiшення постановою ЦК КП(б)У вiд 24 жовтня 1925 р., де зазначалось, що утворення "Гехолуц" за межами кооперативної системи є недоцiльним, на пiдставi чого вiдмовити засновникам у реєстрацiї статуту. Комiсiя в текстi ухвали навела правовi, органiзацiйно-правовi й вiдомчо-органiзацiйнi пiдстави, на основi яких було прийнято негативне рiшення по запропонованому проекту статуту. У вiдмовi йшлося про те, що "Гехолуц" є складовою сiонiстської органiзацiї, яка прагне пiд прикриттям легалiзованого "Гехолуцу" створити вiдкриту базу для своєї дiяльностi¹³ . Проект статуту розглядався МЕКОСО ще ЗО квiтня 1924 р. i також не був зареєстрованим, що призвело до вiдмови вiдкриття фiлiй органiзацiї в Українi. Рiшення 1924 р. було правовою пiдставою для повторної вiдмови в реєстрацiї в листопадi 1925 р., оскiльки керiвництво "Гехолуц" не пiшло на принциповi змiни в основних положеннях статуту. В ухвалi засiдання МЕКОСО вiдзначалось, що "Гехолуц" ставить собi завдання, якi в сучасних умовах цiлком належать до компетенцiї та завдань державних закладiв, установ, пiдприємств та до сфери дiяльностi сiльськогосподарської й кустарно-промислової кооперацiї, що поряд iз iншими факторами викликало негативне ставлення НКВС та РНК УСРР до утворення даної органiзацiї в межах республiки¹⁴ . Сукупнiсть викладених мотивiв та несприятливi полiтико-правовi умови органiзацiйного розвитку кооперацiї нацiональних меншин в УСРР зумовили вiдомче блокування легалiзацiї об'єднання "Гехолуц".

Аналогiчна ситуацiя iз процесом та результатами реєстрацiї єврейських громадських об'єднань складалася й стосовно Єврейської землеробської робiтничої асоцiацiї (ЄЗРА) та Всеукраїнської спiлки працюючих євреїв (Укрєвтруд), яким у тому ж роцi було вiдмовлено в реєстрацiї. Правовими пiдставами для ухвалення рiшення МЕКОСО про вiдмову в реєстрацiї статутiв цих об'єднань перш за все слугували висновки НКВС України, РНК УСРР та ЦКНМ при ВУЦВК, де вмотивовувалась небажанiсть реєстрацiї статутiв iснуванням подiбних за родом дiяльностi громадських органiзацiй та кооперативiв. У висновках Наркомзему УСРР вiд 6 квiтня 1925 р. з проекту статуту ЄЗРА повiдомлялось, що Наркомзем уважає реєстрацiю статуту ЄЗРА небажаною на пiдставi наступних юридичних колiзiй тексту проекту статуту. Зокрема, ЄЗРА намагається створити нездорову альтернативу й конкуренцiю в сферi сiльськогосподарського громадського руху єврейської нацiональної меншини. Для надання допомоги трудящому

стр. 93

єврейству при переходi до хлiборобства вже iснує добровiльне товариство Всеукраїнський ТЗЕТ, зареєстрований НКВС УСРР трьома днями ранiше. Крiм того, ЄЗРА поставила собi завдання орендувати та придбати земельнi дiлянки, що суперечить принципам влаштування трудового єврейського землеробства, якi реалiзуються урядом, оскiльки землi для євреїв-поселенцiв у порядку законодавчого забезпечення Земельним кодексом надаються в користування на безкоштовнiй основi. Даний висновок став однiєю причиною у вiдмовi в реєстрацiї товариства НКВС УСРР. Крiм того, у провину новоствореному товариству ставилось створення власних пiдприємств, що нiбито перешкоджало розвитковi єврейського землеробства¹⁵ .

ЦКНМ при ВУЦВК у зверненнi до НКВС України на пiдставi протокольної постанови вiд 29 березня 1925 р. також указував на iснування Всеукраїнського ТЗЕТ, хоча фiлiї товариства в УСРР ще не було створено, i рекомендував НКВС вiдмовити в реєстрацiї Єврейськiй землеробськiй робiтничiй асоцiацiї. У протокольнiй постановi ВУЦВК вiд 20 березня 1925 р., надiсланiй до НКВС УСРР з приводу реєстрацiї ЄЗРА, пропонувалось на основi загальносоюзного законодавства про порядок затвердження статутiв i реєстрацiї добровiльних товариств, спочатку статут товариства зареєструвати республiканськими кооперативними органами, а вже потiм його розглянути в НКВС УСРР¹⁶ .

ЗО листопада 1929 р. на засiданнi МЕКОСО при НКВС України розглядалось питання про реєстрацiю проекту статуту Всеукраїнської спiлки працюючих євреїв (Укрєвтруд)¹⁷ . В ухвалi зазначалось, що з огляду на iснування такого становища, за якого переведення трудящих євреїв до загальнокорисної працi є одним iз завдань радянської держави, яке виконується за допомогою окремого структурованого Комiтету по землеоблапiтуванню євреїв (КОМЗЕТ) та громадської органiзацiї ТЗЕТ УСРР, створення в Українi товариства Укрєвтруд, що має на метi подiбнi завдання, що й ТЗЕТ, створити умови для паралельного iснування цих об'єднань iз перехрещенням їх функцiй на об'єктах дiяльностi, що негативно вiдiб'ється на роботi державних органiв (КОМЗЕТ при ЦВК СРСР та КОМЗЕТ Української СРР). Використовуючи таку полiтико-правову аргументацiю, МЕКОСО на пiдставi частини постанови ВУЦВК i РНК УСРР вiд 7 жовтня 1925 р. "Про порядок реєстрацiї товариств i спiлок, що не мають на метi одержання прибутку, та про порядок догляду за ними" вiдмовила спiлцi Укрєвтруд у реєстрацiї¹⁸ .

Отже, у першiй половинi 1920-х рр. була створена система законодавчого й адмiнiстративно-полiтичного контролю за громадськими органiзацiями, у тому числi добровiльними об'єднаннями нацiональних меншин. Вона збереглася в основних своїх рисах протягом декiлькох наступних десятилiть, довiвши свою стiйкiсть та дiєвiсть. Iз погляду партiйно-державного керiвництва вона забезпечувала можливiсть керування суб'єктивно-активними силами соцiально-культурної сфери й опосередкованого впливу на ненадiйнi чи пасивнi прошарки населення. Паралельно зi становленням i змiцненням цiєї системи, i спираючись на неї, було розпочато перетворення товариств на складовi елементи радянської суспiльної структури, що слухняно виконували партiйнi рiшення.

-----

¹ Чирко Б. В. Нацiональнi меншини в Українi. - К., 1995; Журба МЛ. Громадськi об'єднання радянського села i нацiональнi меншини України (20 - 30-тi рр. XX ст.). -К., 2002; Обидьонова О. В. Нацiональнi меншини Донбасу в 20 - 30-тi роки XX ст.: Автореф. дис. ... канд. iст. наук. - Донецьк, 2000.

² Власть Советов. - 1922. - N1 - 2.

³ Российский центр хранения исторических документов новейшей истории. - Ф. 17. - Оп. 68. - Спр. 423. - Арк. 19.

стр. 94

⁴ Центральний державний архiв громадських органiзацiй України. - Ф.1. - Оп. 20. - Спр. 1519. - Арк. 26.

⁵ Центральний державний архiв вищих органiв влади та управлiння України. - Ф. 1. - Оп. 3. - Спр. 1807. - Арк. 4.

⁶ Журба М. А. Громадськi об'єднання радянського села i нацiональнi меншини України (20-30-тi рр. XX ст.). - К., 2002. - С. 111, 112.

⁷ ЦДАГО України. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 1816. - Арк. 43.

⁸ СЗ СССР. 1925. - N 73. - Ст. 190.

⁹ СЗ СССР. 1928. - Отд. 2. - N 37. - Ст. 151.

¹⁰ Вiсник ЦВК, РНК, РПО Союзу РСР. - 1924. - N 5. - Ст. 107.

¹¹ Бюллетень НКВД УССР. - 1925. - N 7(22). - Ст. 60.

¹² ЦДАВО України. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 1197. - Арк. 1 - 9.

¹³ Росiйський державний архiв соцiально-полiтичної iсторiї. - Ф. 445. - Оп. 1. - Спр. 152. - Арк. 47.

¹⁴ ЦДАВО України. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 1197. - Арк. 2 - 3.

¹⁵ Там само. - Арк. 79.

¹⁶ Там само. - Арк. 78.

¹⁷ ЦДАВО України. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 1193. - Арк. 37.

¹⁸ Там само. - Арк. 37.

The mechanism of state-legal regulation of national minority group's civil societies' activity in the Ukrainian SSR in the 20s of the XX century is examined in the article on basis of archival documents.

Постоянный адрес данной публикации: