О. А. Удод (Київ)

Захід відбувся 15 - 16 лютого 2007 р. на базі Інституту історії України НАНУ та Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Зміст семінару і склад його учасників були зумовлені нагальними проблемами організації історичної освіти в Україні та її подальшої інтеграції з вузівською та академічною наукою. У конференц-залі Інституту історії України в перший день роботи семінару зібралися завідуючі кабінетами історії та методисти обласних інститутів післяди-пломної педагогічної освіти, співробітники Міністерства освіти й науки України (департамент загальної середньої й дошкільної освіти), лабораторії суспільствознавчих дисциплін Інституту педагогіки АПН України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, представники освітянської преси, тобто фахівці, які безпосередньо відповідають за стан історичної освіти в середніх загальноосвітніх закладах. Усього в семінарі брали участь (разом із науковцями Інституту історії України), понад 50 осіб.

Ідея семінару - це відповідь на виклики часу та деякі тенденцій, які проявилися останнім часом. Ідеться про спроби певних політичних сил дезорганізувати історичну освіту, піддати сумніву науковість змісту сучасних підручників як з української, так і всесвітньої історії. Адже відомо, що до 2004 р. політики майже не звертали уваги на українські підручники з історії. Лише комуністи спорадично й безуспішно "воювали" зі шкільними текстами, намагаючись повернути зміст історичної освіти до старих, радянських зразків. Майже 15 років українські школярі навчаються за сучасними національними підручниками, мають можливість долучатися до об'єктивної, нефальшованої комуністичними стереотипами історії України. Події Помаранчевої революції наочно показали, що в нашій країні підросло покоління, вільне від стереотипів підлеглості Москві, незаанґажоване на якійсь одній ідеології, справді патріотичне. Школярі й студенти знають історію України, долучились до цінностей цивілізаційного поступу, а тому в час небезпеки стіною стали на підтримку свободи у своїй країні. Цього, на жаль, позбавлене старше покоління, у т. ч. й політики, адже вчилися вони ще за фальшивими радянськими підручниками історії, базованими на сумнозвісному "Короткому курсі історії ВКП(б)". Тому то нинішні реваншисти й розгорнули шалену кампанію з дискредитації історичної освіти, де Україна за останні 15 років досягла відчутного успіху.

Окрім політичного фактору є ще й власне наукові, академічні стереотипи, що спричиняють проблемні ситуації в організації історичної освіти. Дехто з академічних науковців зверхньо ставиться до змісту підручників з історії, уважаючи їх примітивною компіляцією, набором "милих серцю"

стр. 226

міфологем, "націоналізованою" і романтизованою історією. Побутує "теорія" паралельного існування двох історій - академічної й дидактичної (спрощеної, для шкільного вжитку).

Зламати подібні стереотипні уявлення, захистити історичну освіту від втручання політичних сил покликані подібні семінари, які за своєю логікою є прямим діалогом "науки й практики", тобто відвертою розмовою академічних учених і методистів щодо способів трансляції здобутків науки в зміст історичної освіти.

Відкрив семінар директор Інституту історії України НАН України, академік НАНУ, доктор історичних наук, професор В. А. Смолій, який підкреслив виняткову важливість інтеграційного напрямку в діяльності Інституту історії України. Він акцентував увагу на реальній, а не штучній інтеграції науки й освіти, застеріг від адміністрування й політичного тиску в цій справі.

Семінар, який провели спільно з Міністерством освіти та Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова науковці Інституту історії, є виконанням рішення колеґії МОН України та постанови Президії НАНУ N14/1 - 13/302 від 22 листопада 2006 р. "Про поглиблення інтеграції науки та освіти в сучасних умовах". Цим документом передбачено розробку державної цільової програми для прискореного вирішення проблем інтеграції науки й освіти з метою досягнення більш "глибокого поєднання науки та освіти - важливого чинника підвищення їх ефективності, побудови суспільства, що базується на знаннях, та економіки інноваційного типу". Зокрема, МОН та НАНУ домовились про залучення на системних засадах учених НАН України до створення сучасних підручників та експертизи рукописів підручників для загальноосвітніх навчальних закладів із метою оцінки відповідності їх змісту сучасним науковим уявленням. В освіті має ствердитися закон адекватності змісту історичної освіти стану й рівню розвитку академічної науки. Зрозуміло, що в школах вивчаються не власне галузеві науки, а їх основи, але ж рівень подачі фактів, положень і закономірностей має бути достовірним, апробованим.

Академік В. А. Смолій високо оцінив наукову діяльність учених Інституту історії України з тих питань, які були винесені на обговорення семінару. Прийнятий Верховною Радою України 28 листопада 2006 р. закон про голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні є результатом багаторічної роботи відділу історії України 1920 - 1930-х рр. та центру дослідження геноциду українського народу Інституту історії України НАНУ (наукові керівники - професори С. В. Кульчицький та В. І. Марочко). Була сформована доказова база, зібрані необхідні й переконливі документи. Суспільство й влада врешті зрозуміли й переконалися, що голодомор 1932 - 1933 рр. був актом геноциду українського народу. З прийняттям закону були ліквідовані прогалини та суперечності, які існували в масовій свідомості, науковій думці й політичних оцінках цього страшного злочину проти людськості. Надалі за такою логікою повинні пройти нелегкий шлях суспільство, науковці та політична еліта щодо оцінки діяльності ОУН і УПА. Фаховий висновок істориків із цієї проблеми вже готовий.

Семінар методистів проходив незабаром після врочистого відзначення 70-річчя Інституту історії України, а тому В. А. Смолій коротко окреслив основні віхи історії головної академічної установи в галузі вітчизняної історії, охарактеризував найближчі перспективні завдання. Ідеться про підготовку фундаментального синтетичного видання з історії українського народу. Зараз триває широка наукова дискусія щодо концепції проекту, формування понятійного апарату, теоретичних основ та методології.

Із метою налагодження системної роботи щодо інтеграції історичної науки й освіти в структурі Інституту історії України створено відповідний центр, який розпочав свою роботу з 1 січня 2007. Працює він на базі відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін, а керівництво покладено на завідуючого відділом, доктора історичних наук, професора О. А. Удода.

Перші, найбільш актуальні на сьогодні питання, що були винесені на обговорення семінару, стосувалися трьох тем - голодомору 1932 - 1933 рр., Биківнянської трагедії та проблеми інтеґрації науки й освіти.

Із доповіддю "Голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні" виступив заступник директора Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор С. В. Кульчицький. Було підбито підсумок багаторічної діяльності вчених інституту з дослідження цієї теми. Монографії, численні збірники документів, свідчення усної історії, фахові статті стали базою для творення сучасного покоління підручників з історії. Розділи навчальних книг, що стосуються як голодомору 1932 - 1933 рр., так і голоду початку 1920-х та 1946 - 1947 рр., виписані виважено, фахово, без впливу політичних сил і ксенофобських установок. У розпорядженні викладачів історії є також багатющий фактичний матеріал для проведення позакласної виховної роботи.

Доктор історичних наук, професор В. І. Марочко, який є керівником центру дослідження геноциду українського народу Інституту історії України НАНУ, виступив із доповіддю "Основні положення Закону України "Про голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні". Учасники семінару дізналися про перипетії занадто складної роботи, що була проведена вченими спільно з Асоціацією дослідників голодоморів у стінах Верховної Ради та Секретаріату Президента України з підготовки цього законопроекту. Прийнятий закон уреґулював, нарешті, складні питання щодо оцінки голодомору, а роз'яснення, що їх надав професор В. І. Марочко методистам, сприятимуть об'єктивному висвітленню цих сторінок нашої історії в шкільних підручниках.

"Биківнянські могили": міфи та історичні реалії" - такою була доповідь старшого наукового співробітника Інституту історії України НАНУ, кандидата історичних наук О. Г. Бажана. Доповідач дав широку, панорамну картину історичних подій, пов'язаних із політичними репресіями 1930-х рр., роз'яснив основні положення урядових постанов та Указу Президента України щодо надання Державному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" статусу національного. Утворення такого заповідника, на глибоке переконання вчених, сприятиме увічненню пам'яті

стр. 227

жертв політичних репресій, загальному осмисленню громадськістю боротьби української нації за відновлення державності та подоланню наслідків і залишків тоталітаризму у свідомості українських громадян. У державі має проводитися зважена, мудра, заснована на здобутках історичної науки політика пам'яті, яка сприятиме консолідації української нації.

Завідуючий відділом української історіографії та спеціальних історичних дисциплін, керівник центру інтеграції історичної науки та освіти Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор О. А. Удод виступив із доповіддю "Про актуальні проблеми інтеграції історичної науки й освіти", в якій було науково обґрунтовано зміст і напрями цієї важливої діяльності Інституту історії України.

Учасникам семінару були дані вичерпні відповіді й коментарі на всі запитання, які хвилюють сьогодні актив українських освітян, що займаються історичною освітою.

На другий день семінару, який проходив на базі інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, були розглянуті практичні проблеми організації історичної освіти в Україні. З доповідями та повідомленнями виступили Кріс Уолер (Велика Британія) - "Система громадянської освіти в Європі", В. І. Бойко (Центр оцінювання якості освіти) - "Оцінювання якості освіти. Результати 2006. Особливості 2007 року", В. А. Дорошенко (Інститут інноваційних технологій та змісту освіти, завідуюча сектором) - "Рекомендації стосовно проведення Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2007", Р. І. Євтушенко (Міністерство освіти й науки України) - "Апробація підручників з історії для 6-го класу: проміжний результат".

Віднині подібні семінари стануть систематичними. Наступний заплановано присвятити проблемі "Україна в Другій світовій війні: погляд із XXI століття".

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Комментарии: