13 березня 2008 р. завершилося земне буття чудової людини, відомого архівіста, історика, журналіста, заслуженого працівника культури України Бориса Васильовича Іваненка. Ще зовсім недавно його жарти наповнювали архівні коридори, а його доброзичливі ямби як найкращий подарунок до ювілеїв чекали архівісти, науковці-історики, численні друзі.

Народився Б. В. Іваненко 20 вересня 1933 р. у м. Каневі в родині вчителів. Закінчивши 1956 р. історико-філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, він тривалий час (1956 - 1966) працював у журналістиці (був членом Національної спілки журналістів України), перебував на партійній роботі (1966 - 1976, 1979 - 1989). Упродовж трьох років стояв біля керма Державного комітету УРСР з телебачення і радіомовлення (1976 - 1979), обирався депутатом Верховної Ради УРСР Х-ХІ скликань.

Понад півтора десятиліття Борис Васильович присвятив архівній справі. 1989 р. його було призначено начальником Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР. Добре обізнаний із проблемами в галузі культури, він здійснив вагомий внесок у розвиток української архівістики. На початку 1990-х рр., у період складного реформування політичної й економічної систем України, Б. В. Іваненко, спираючись на ядро фахівців, зумів зберегти систему державних архівів, запобігти кадровим втратам, забезпечити стабільний розвиток галузі. Під його керівництвом провадилася робота з демократизації діяльності державних архівів, зокрема розсекречування закритих раніше фондів, приймання на постійне зберігання документів колишніх КП України та КДБ УРСР. Борис Васильович очолював групу з розроблення Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи".

Приділяючи значну увагу піднесенню авторитету українських державних архівів на міжнародній арені, Б. В. Іваненко брав участь у міжнародних відповідних форумах, сприяв розширенню контактів фахівців України із зарубіжними колегами. За його керівництва розпочалася тісна співпраця архівних установ з інститутами Національної академії наук України, було започатковано фундаментальні історико-археографічні проекти. Він був одним з ініціаторів створення Українського науково-дослідного інституту архівної справи і документознавства, Спілки архівістів України, правління котрої очолював у 1999 - 2000 рр. У другій половині 1990-х рр. Борис Васильович очолював ЦДАГО України.

Заслуги Б. В. Іваненка визнавалися на офіційному рівні. Йому було присвоєно звання Заслуженого працівника культури України. Він став кавалером орденів Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани" й ін.

Борис Васильович багато зусиль віддав також діяльності товариства "Чернігівське земляцтво в Кцєві" як один із його засновників і виконавчий директор.

Б. В. Іваненко пішов із життя на 75-му році життя, сповнений нереалізованих планів та ідей.

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Комментарии: