16 жовтня 2005 р. з життя пiшов Iван Федорович Курас, визначний український учений, iсторик, полiтолог, доктор iсторичних наук, професор, академiк НАНУ, вiце-президент Нацiональної академiї наук України.

I.Ф.Курас народився 3 жовтня 1939 р. в селi Немирiвське Балтського району Одеської областi. 1962 р. вiн закiнчив Одеський державний унiверситет iменi I.I.Мечникова. У 1962-1964 pp. Iван Федорович працював науковим спiвробiтником Кiровоградського обласного архiву, у 1964-1967 pp. був аспiрантом, а згодом - викладачем у Київському державному унiверситетi iм. Т.Г.Шевченка. В 1970-1972 pp. I.Ф.Курас працював старшим науковим спiвробiтником, ученим секретарем Iнституту iсторiї партiї при ЦК Компартiї України, а у 1972-1983 pp. - iнструктором, консультантом, завiдуючим сектором

стр. 232

вiддiлу науки й навчальних закладiв Центрального Комiтету Компартiї України. В 1983-1991 pp. вiн займав посаду заступника директора Iнституту полiтичних дослiджень при ЦК Компартiї України.

Iз грудня 1991 р. I.Ф.Курас - директор Iнституту нацiональних вiдносин i полiтологiї НАНУ (з 1997 р. - Iнститут полiтичних та етнонацiональних дослiджень Нацiональної академiї наук України). Пiд керiвництвом Iвана Федоровича вiдбулося становлення цього iнституту, було створено колектив висококвалiфiкованих фахiвцiв, сформовано засади вiтчизняних полiтичних студiй таких напрямiв, як етнополiтологiя, теорiя та iсторiя полiтичної думки, iсторична полiтологiя, виховано не одне поколiння молодих дослiдникiв. I.Ф.Курас був iнiцiатором i керiвником роботи iз виконання низки важливих науково-дослiдницьких проектiв. Зокрема у 1999-2004 pp. очолюваний ним авторський колектив пiдготував фундаментальне шеститомне видання "Полiтична iсторiя України. XX столiття". Iван Федорович - автор понад 200 праць iз проблем полiтичної iсторiї України й етнологiї.

I.Ф.Курас був видатним органiзатором науки. У 1988-1993 pp. вiн працював академiком-секретарем Вiддiлення iсторiї, фiлософiї i права НАНУ, був членом Президiї Нацiональної академiї наук України. З листопада 1998 р. вiн -незмiнний вiце-президент НАНУ. Дiяльнiсть Iвана Федоровича на цих посадах сприяла пiдвищенню престижу та авторитету вiтчизняної науки не лише в Українi, а й за її межами.

Напружену наукову i науково-органiзацiйну роботу I.Ф.Курас успiшно та ефективно поєднував з обов'язками державного дiяча. У 1994-1997 pp. вiн працював на посадi вiце-прем'єр-мiнiстра України з питань гуманiтарної полiтики. Вiн зарекомендував себе як вiдповiдальний керiвник, здатний розв'язувати складнi проблеми, як послiдовний патрiот i державник. Цi риси вiн повною мiрою виявив також як народний депутат України, обраний 2002 р.

I.Ф.Курас був членом Конституцiйної комiсiї вiд Президента України (1994-1996), очолював державнi комiсiї в справах депортованих народiв Криму; депортованих нiмцiв; у справах неповнолiтнiх; iз питань координацiї, приймання, транспортування, охорони й розподiлу гуманiтарної допомоги, що надходить iз зарубiжних країн, при Кабiнетi Мiнiстрiв; з питань реформування вищої освiти в Українi; реорганiзацiї у галузi науки. Вiн очолював також робочу групу з розроблення Концепцiї реформування полiтичної системи України.

Iван Федорович був членом Комiсiї з державних нагород при Президентовi України (1994-2002), головою Ради з питань мовної полiтики при Президентовi України (1997), Ради з питань збереження нацiональної культурної спадщини (1997-1998). Iз жовтня 2000 р., за постановою Уряду, вiн очолював Наглядову раду Нацiональної акцiонерної кампанiї "Надра України", а з 2003 р. - Наглядову раду Київського нацiонального медичного унiверситету. В 2003-2004 pp. I.Ф.Курас - секретар Полiтичної ради при Президентовi України.

Iван Федорович - заслужений дiяч науки i технiки України (1998), нагороджений орденами Дружби народiв, "Великий Хрест" (1997, Iталiя), князя Гедимiнаса IV ст. (1998, Литва), Ярослава Мудрого V ст. (1999), Ярослава Мудрого IV ст. (2003), лауреат Державної премiї України у галузi науки й технiки (1999).

Усi, кому довелося працювати з Iваном Федоровичем, знали його не лише як вимогливого керiвника та принципового науковця, а й як чуйну, щиру людину, здатну завжди зрозумiти iнших i прийти на допомогу. Звiстка про його раптову смерть спричинила бiль усiм, кому доля дарувала нагоду зустрiчатися з цiєю неординарною людиною.

Вiчна йому пам'ять!

Постоянный адрес данной публикации: