Приблизно в 170 році після Різдва Христового з боку Дунаю в Римську імперію вдерлися німецькі варварські племена, а перси зі сходу. На думку імператора Аврелія, порушення миру та спокою, котрі тривали багато років, відбулося лише з тієї причини, що римляни останнім часом занадто ліберально ставилися до християн, отож на них розгнівались язичницькі боги. Віруючі зазнали знущань, жорстокі тортури, однак майже ніхто з них не відрікся Христа. Більш того, мужність і готовність постраждати за свої переконання прихиляли на їхній бік ще більше число колишніх язичників.
Проте в XXI столітті переважна більшість тих, котрі називають себе християнами, на роботі, в учбових закладах чи в будь-якому іншому місці воліють за краще не свідчити про віру в Ісуса Христа. Не заперечують своїм родичам, коли в поминальний тиждень їх кличуть на кладовище, аби покласти на могили їжу мертвим. Або ж ідуть з друзями до річки й святкують поганське свято. При цьому виправдовують себе словами апостола Павла:
«Ідол у світі ніщо»[2], - забуваючи, що він так само сказав:
«Язичники, приносячи жертви, приносять де́монам, а не Богові. Але я не хочу, щоб ви спільниками для де́монів стали!»[3]…
Головний герой твору пастор Михайло після прикрого випадку звернувся по допомогу до нечесних людей, аби не зупиняти ремонт церковного дому. Здавалося, чинив він розсудливо, і багато з наших сучасників підтримали б його. Однак була ця мудрість не та, що «зве́рху походить, але земна, тілесна й де́монська»[4].
Відав, за свою малодушність дасть відповідь перед Богом, адже до керівника церкви особливі вимоги. Заспокоював себе тим, що Ісус вернеться не сьогодні й не завтра, тому, прагнучи святості, ще матиме час налагодити стосунки з Господом.
Проте збагнув: часто-густо приносив себе в жертву не Богові, а тим, котрі пропонували легкі шляхи для вирішення негаданих проблем. Крім того, зустріч з Христом, коли «кожен прийме згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́»[5], відбутися може щомиті!
«Від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть»[6], - це Ісусове застереження слід узяти до відома кожному, хто прагне необмеженої влади й шукає прихильності в людей…
Автор закінчив магістратуру Київської Євангельської Теологічної семінарії, а також магістратуру інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка зі спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література», що давало йому змогу спілкуватися з відомими творчими особистостями та християнськими лідерами різних деномінацій. Через те згадані проблеми знайомі йому не з чуток.
Можливі збіги й будь-яка схожість з реальними особами або фактами мають випадковий характер.
Адреса сайту https://libruk.com.ua/users/112/
Постоянный адрес данной публикации: https://elibrary.com.ua/blogs/entry/ІНШОМУ-СЛАВИ-МОЄЇ-НЕ-ДАМ?likeMode=like&url=http://elibrary.com.ua/blogs/entry/%D0%86%D0%9D%D0%A8%D0%9E%D0%9C%D0%A3-%D0%A1%D0%9B%D0%90%D0%92%D0%98-%D0%9C%D0%9E%D0%84%D0%87-%D0%9D%D0%95-%D0%94%D0%90%D0%9C © elibrary.com.ua |
Контакты редакции | |
О проекте · Новости · Реклама |
Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту) Сохраняя наследие Украины |